12 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 914/3188/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.,
за участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,
представників учасників справи:
позивача - П'ятковська І.П. (адвокатка),
відповідача - Подольський А.А. (адвокат),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу АТ «Гарантований покупець»
на рішення Господарського суду Львівської області від 19.09.2024 (суддя Стороженко О.Ф.),
додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 02.10.2024 (суддя Стороженко О.Ф.) та
постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 (судді: Бонк Т.Б., Бойко С.М., Якімець Г.Г.)
у справі за позовом ПП «АРТ-ЕНЕРГО»
до АТ «Гарантований покупець» (правонаступник ДП «Гарантований покупець», далі - АТ «Гарантований покупець»),
про стягнення грошових коштів у сумі 26 281 516,45 грн.
Спір у справі виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача боргу, 3% річних та інфляційних втрат.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ПП «АРТ-ЕНЕРГО» звернулося до суду з позовом до ДП «Гарантований покупець» про стягнення грошових коштів у загальній сумі 26 281 516,45 грн (з врахуванням уточнень позовних вимог), а саме:
- основного боргу в сумі 22 174 444,09 грн, що виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості електричної енергії, відпущеної упродовж жовтня 2021 року, серпня 2022 року, передбаченого умовами Договору №14927/01 від 28.02.2018;
- 3 % річних від прострочених платежів у сумі 1 212 632,38 грн;
- інфляційних втрат у сумі 2 894 439,98 грн.
1.2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що поставив відповідачу на підставі договору електричну енергію в періоди: жовтень 2021 року, лютий 2022 року, серпень 2022 року, що підтверджується підписаними сторонами актами купівлі-продажу та актами коригування до актів купівлі-продажу за відповідні періоди, а відповідач свої зобов'язання в частині оплати виконав лише частково.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Господарський суд Львівської області рішенням від 19.09.2024 закрив провадження у справі стосовно позовної вимоги про стягнення частини основного боргу в сумі 32 942,88 грн та стягнення частини трьох процентів річних у сумі 1,98 грн; в іншій частині позовних вимог задовольнив повністю. Стягнув з відповідача на користь позивача борг у сумі 22 141 501,21 грн, 3% річних у сумі 1 212 630,40 грн та інфляційні втрати в сумі 2 894 439,98 грн, а також витрати на судовий збір у сумі 314 982,86 грн.
2.2. Господарський суд Львівської області додатковим рішенням від 19.09.2024 заяву позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу задовольнив повністю. Стягнув з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 89 820,00 грн.
2.3. Західний апеляційний господарський суд постановою від 11.02.2025 залишив в силі рішення Господарського суду Львівської області від 19.09.2024. Додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 02.10.2024 частково скасував. Прийняв нове судове рішення. Заяву позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу задовольнив частково. Стягнув з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 44 910 грн.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. ДП «Гарантований покупець» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 19.09.2024, додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 02.10.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 у справі №914/3188/23 в частині стягнення з ДП «Гарантований покупець» основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат, судового збору та витрат на професійну правничу допомогу з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції для прийняття відповідного рішення.
4. Доводи касаційної скарги
4.1. Із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) скаржник зазначає, що на день оскарження судових рішень з цієї справи відсутній висновок Верховного Суду з питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме, частини п'ятої статті 29 ГПК України у розрізі застосування положень пункту 4 частини першої статті 532 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо виконання безготівкового грошового зобов'язання сторонами за яким є юридичні особи, як на підставу визначення юрисдикції спору про стягнення грошових коштів за місцем знаходження кредитора.
4.2. Із посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 1 частини першої статті 310 ГПК України скаржник зазначає, що справа була вирішена неповноважним складом суду, так як цей спір підсудний Господарському суду міста Києва.
4.3. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій порушили вимоги статті 126 ГПК України, оскільки позивач не довів розумність та співмірність витрат на правову допомогу, які заявлені до стягнення у цьому спорі в порівнянні зі складністю справи та витраченим адвокатом часу для виконання необхідної роботи, суд апеляційної інстанції не врахував особу та фінансовий стан відповідача, тобто безпідставно, не надаючи жодного обґрунтування обставинам прийняття такого рішення, стягнув з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 44 910,00 грн.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. ПП «АРТ-ЕНЕРГО» подало відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи їх необґрунтованість, і просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм процесуального права.
5.2. Від ПП «АРТ-ЕНЕРГО» 28.04.2026 до Суду надійшли додаткові пояснення у справі.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. ПП «АРТ-ЕНЕРГО» (виробник/продавець за «зеленим» тарифом) та ДП «ЕНЕРГОРИНОК» 28.02.2018 уклали Договір від 28.02.2018 №14927/01 (далі -Договір).
6.2. ДП «ЕНЕРГОРИНОК», ДП «Гарантований покупець» (гарантований покупець) та ПП «АРТ-ЕНЕРГО» 30.06.2019 уклали Додаткову угоду від 30.06.2019 №195/01 до Договору (далі - Додаткова угода-1).
6.3. Відповідно до пункту 1 Додаткової угоди-1 сторони дійшли згоди в преамбулі Договору слова «Державне підприємство «Енергоринок» (далі - ДПЕ), що діє на підставі ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії від 18.01.2012 №579645 та має статус платника податку на прибуток на загальних умовах» замінити на слова «Державне підприємство «Гарантований покупець», що діє на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності зі здійснення функцій гарантованого покупця».
6.4. ДП «Гарантований покупець» та ПП «АРТ-ЕНЕРГО» 31.03.2020 уклали Додаткову угоду від 31.03.2020 №995/01/20 до Договору (далі - Додаткова угода-2), де у пункті 1 сторони погодили в преамбулі Договору слава «виробник за «зеленим» тарифом» замінити словами «продавець за «зеленим» тарифом», а у пункті 2 погодили статті 1-7 Договору викласти в новій редакції.
6.5. Згідно із пунктом 1.1. Договору за цим Договором продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 №2904 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).
6.6. У пункті 2.3. Договору сторони узгодили, що продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за «зеленим» тарифом за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
6.7. Продавець за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України (пункт 2.4. Договору).
6.8. Продавець за «зеленим» тарифом зобов'язаний здійснювати продаж гарантованому покупцю загального обсягу електричної енергії, виробленої об'єктам електроенергетики, що виробляє електричну енергію з альтернативних джерел енергії, за винятком обсягу електричної енергії, необхідного для власних потреб зазначеного об'єкта електроенергетики (підпункт 1 пункту 4.2. Договору).
6.9. Такому обов'язку продавця за «зеленим» тарифом кореспондує право гарантованого покупця вимагати від продавця за «зеленим» тарифом продажу всієї відпущеної електричної енергії, за винятком обсягу електричної енергії, необхідного для забезпечення власних потреб зазначеного об'єкта електроенергетики (підпункт 1 пункту 4.4. Договору).
6.10. Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку.
6.11. Пункт 8.4. встановлює, що фактичний обсяг відпущеної/спожитої продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору.
6.12. Згідно пунктом 7.1. та пунктом 7.2. Порядку адміністратор комерційного обліку на другий робочий день після розрахункового дня надає гарантованому покупцю сертифіковані дані комерційного обліку електричної енергії про погодинні обсяги відпуску та споживання електричної енергії кожною генеруючою одиницею продавців гарантованому покупцю, у яких гарантований покупець купує електричну енергію.
Обсяг відпуску електричної енергії, а також обсяг споживання генеруючими одиницями продавців у гарантованого покупця електричної енергії, що надійшла із зовнішніх мереж на власні потреби по кожній генеруючій одиниці продавців, у кожному розрахунковому місяці визначається на основі даних, що надаються гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку.
6.13. Згідно пунктом 10.2. Порядку з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.
6.14. Пунктом 10.3. Порядку врегульовано, що після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони.
Гарантований покупець у п'ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою. У разі наявності у продавця зауважень до акта купівлі-продажу, наданого гарантованим покупцем, продавець письмово повідомляє про це гарантованого покупця, а наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання продавцем акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому гарантованим покупцем акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей.
6.15. На виконання умов Договору за період: жовтень 2021 року, лютий 2022 року серпень 2022 року позивач поставив відповідачу електроенергію на загальну вартістю 36 023 156,11 грн, що визначена як різниця між вартістю електроенергії, узгодженою у відповідних актах купівлі-продажу електроенергії за вказаний період (36 025 546,46 грн), та вартістю електроенергії, що в подальшому узгоджена в актах коригування до актів купівлі-продажу електроенергії за вказаний період (- 2 390,35 грн), а саме:
-згідно з акта купівлі-продажу електроенергії між ДП «Гарантований покупець» (та виробником електроенергії ПП «АРТ-ЕНЕРГО» за жовтень 2021 року від 31.03.2020 року (далі - акт купівлі-продажу за жовтень 2021 року) на суму 3 691 732,86 грн;
- згідно з акта купівлі-продажу електроенергії між ДП «Гарантований покупець» та виробником електроенергії ПП «АРТ- ЕНЕРГО» за лютий 2022 року від 28.02.2022 року (далі - акт купівлі-продажу за лютий 2022 року) на суму 1 773 937,35 грн;
- згідно з акта купівлі-продажу електроенергії між ДП «Гарантований покупець» та виробником електроенергії ПП «АРТ- ЕНЕРГО» за березень 2022 року від 31.03.2022 року (далі - акт купівлі-продажу за березень 2022 року) на суму 3 880 846,11 грн; актом коригування від 30.09.2022до акта купівлі-продажу за березень 2022 року на підставі інформації, отриманої від НЕК «УКРЕНЕРГО», за березень 2022 року сторони відкоригували вартість електричної енергії на суму « 124,34 грн» (далі - акт коригування за березень 2022 року), тому загальна вартість проданої позивачем відповідачу електроенергії в березні 2022 року становить 3 880 721,77 грн;
- згідно з акта купівлі-продажу електроенергії між ДП «Гарантований покупець» та виробником електроенергії ПП «АРТ- ЕНЕРГО» за квітень 2022 року від 30.04.2020 року (далі - акт купівлі-продажу за квітень 2022 року на суму 3 784 007,91 грн;
- згідно з акта купівлі-продажу електроенергії між ДП «Гарантований покупець» та виробником електроенергії ПП «АРТ- ЕНЕРГО» за травень 2022 року від 31.05.2022 року (далі - акт купівлі-продажу за травень 2022 року) на суму 6 163 537,90 грн; актом коригування від 16.03.2023 до акта купівлі-продажу за травень 2022 року на підставі інформації, отриманої від НЕК «УКРЕНЕРГО» за травень 2022 року, сторони відкоригували вартість електричної енергії на суму « 303,19 грн» (далі - акт коригування за травень 2022 року), тому загальна вартість проданої позивачем відповідачу електроенергії в травні 2022 року становить 6 163 234,71 грн;
- згідно з акта купівлі-продажу електроенергії між ДП «Гарантований покупець» та виробником електроенергії ПП «АРТ-ЕНЕРГО» за червень 2022 року від 30.06.2022 року (далі - акт купівлі-продажу за червень 2022 року) на суму 6 168 238,07 грн; актом коригування від 20.03.2023 року до акта купівлі-продажу за червень 2022 року на підставі інформації, отриманої від НЕК «УКРЕНЕРГО» за червень 2022 року, сторони відкоригували вартість електричної енергії на суму « 1 972,25 грн» (далі - акт коригування за червень 2022 року), тому загальна вартість проданої позивачем відповідачу електроенергії в червні 2022 року становить 6 166 265,82 грн;
- згідно з акта купівлі-продажу електроенергії між ДП «Гарантований покупець» та виробником електроенергії ПП «АРТ- ЕНЕРГО» за липень 2022 року від 31.07.2022 року (далі - акт купівлі-продажу за липень 2022 року) на суму 5 650 983,32 грн; актом коригування від 22.03.2023 року до акта купівлі-продажу за липень 2022 року на підставі інформації, отриманої від НЕК «УКРЕНЕРГО» за липень 2022 року, сторони відкоригували вартість електричної енергії на суму « 9,43 грн» (далі - акт коригування за липень 2022 року), тому загальна вартість проданої позивачем відповідачу електроенергії в липень 2022 року становить 5 650 992,75 грн;
- згідно з акта купівлі-продажу електроенергії між ДП «Гарантований покупець» та виробником електроенергії ПП «АРТ- ЕНЕРГО» за серпень 2022 року від 31.08.2022 року (далі - акт купівлі-продажу за серпень 2022 року) на суму 4 912 262,94 грн.
6.16. Відповідно до підпункту 2 пункту. 4.5. Договору гарантований покупець зобов'язаний у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у виробника за «зеленим» тарифом електричну енергію. Такому обов'язку гарантованого покупця кореспондує право продавця за «зеленим» тарифом вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього Договору (пункт 4.1. Договору).
6.17. Пунктом 3.3. Договору, в редакції Додаткової угоди-3, передбачено, що оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюється згідно з главою 10 Порядку.
6.18. Згідно з пунктом 10.1. Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
6.19. Відповідно до пункту 10.4. Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
6.20. Вартість такої послуги затверджена Регулятором Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) Постановами №1117 від 09.09.2022, №1190 від 20.09.2022 та №473 від 14.03.2023, тому у відповідача виник обов'язок з оплати вартості електричної енергії, отриманої:
- до червня місяця 2022 року - упродовж 13-15.09.2022;
- у липні місяці 2022 року - упродовж 22-26.09.2022;
-у серпні місяці 2022 року - упродовж 16-20.03.2023.
6.21. Відповідач зазначені грошові зобов'язання виконав лише частково.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Верховний Суд ухвалою від 14.04.2025, зокрема, відкрив касаційне провадження у справі №914/3188/23 за касаційною скаргою ДП «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду Львівської області від 19.09.2024, додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 02.10.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.02.2025; зупинив касаційне провадження у справі №914/3188/23 до завершення перегляду судового рішення об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №924/698/23.
7.2. Склад суду у справі №914/3188/23 змінено відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2026.
7.3. Верховний Суд ухвалою від 14.04.2026 поновив касаційне провадження у справі №914/3188/23.
7.4. Верховний Суд ухвалою від 12.05.2026 заяву АТ «Гарантований покупець» про заміну відповідача у справі №914/3188/23 на його правонаступника задовольнив. Замінив відповідача у справі №914/3188/23 Державне підприємство «Гарантований покупець» (ідентифікаційний код юридичної особи 43068454) на його правонаступника Акціонерне товариство «Гарантований покупець» (ідентифікаційний код юридичної особи 43068454).
7.5. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.6. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
7.7. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Предметом касаційного перегляду є рішення суду першої інстанції, додаткове рішення суду першої інстанції, та постанова апеляційного господарського суду, прийнята за результатами перегляду рішення та додаткового рішення суду першої інстанції, в частині розгляду справи неповноважним складом суду та порушення правил підсудності та вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
8.2. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.
8.3. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.4. Так, обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник у касаційній скарзі, зокрема, з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, порушення правил підсудності та розгляд справи неповноважним складом суду (див. пункти 4.1., 4.2. цієї постанови).
8.5. У контексті цих доводів касаційної скарги колегія суддів зазначає таке.
8.6. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
8.7. Отже, по-перше, слід з'ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
8.8. Верховний Суд зауважує, що положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин, та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
8.9. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
8.10. Як установлено судами попередніх інстанцій, правовідносини у цьому спорі між сторонами виникли на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом, регулювання яких здійснюється положеннями ЦК України, Закону України «Про ринок електричної енергії», Порядку.
8.11. На вирішення цього спору позивач звернувся до Господарського суду Львівської області в порядку частини п'ятої статті 29 ГПК України, з огляду на те, що місцем виконання Договору є виключно Львівська область. Позивач також до позовної заяви додав відповідні сертифікати відповідності закінченого будівництвом об'єкта (будівництва сонячної електростанції) проектній документації та готовність до експлуатації та відповідні Декларації про готовність до експлуатації об'єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (СС 1), тобто є об'єктами нерухомості.
8.12. Розглядаючи та відхиляючи доводи ДП «Гарантований покупець» про розгляд справи неповноважним складом суду та порушення правил підсудності, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що місцем виконання Договору щодо відпуску електричної енергії є населений пункт Львівської області, а тому у позивача наявне право подання позову до Господарського суду Львівської області.
8.13. Верховний Суд погоджується з цим висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
8.14. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
8.15. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
8.16. Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
8.17. Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
8.18. ГПК України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 ГПК України).
8.19. Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
8.20. Параграфом 3 глави 2 розділу І ГПК України урегульовано територіальну юрисдикцію (підсудність).
8.21. Відповідно до статті 27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцем проживання фізичної особи, яка не є підприємцем, визнається зареєстроване у встановленому законом порядку місце її проживання або перебування.
8.21.1. Позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів (частина п'ята статті 29 ГПК України).
8.22. Верховний Суд звертається до постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.04.2026 у справі №924/698/23, провадження до розгляду якої було зупинено, у якій, зокрема, зазначено таке:
« 21. Разом із тим статтею 29 ГПК України визначено правила альтернативної територіальної підсудності.
Право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина 1 статті 29 ГПК України).
За змістом положень частини 5 статті 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Аналіз зазначеної норми процесуального закону свідчить про те, що нею встановлено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності: 1) якщо спір виник із договору, в якому визначено місце виконання; 2) якщо спір виник із договору, в якому не визначено місце його виконання, проте з огляду на специфіку врегульованих ним правовідносин виконувати такий договір можливо лише в певному місці.
Отже, у питанні, який позов може пред'являтися за територіальною підсудністю за вибором позивача, законодавець керується тим, що це позов у спорі, що виник із договору, який відповідає певним ознакам (у ньому визначено місце виконання або його можливо виконати лише в конкретному місці).
Обмежень про те, що зазначений спір має бути виключно спором про виконання цього договору, частина 5 статті 29 ГПК України не містить.
Натомість саме місце пред'явлення позову у спорі, що виник із договору, законодавець визначає за вибором позивача за місцем виконання відповідного договору.
Таким чином, для застосування встановленого частиною 5 статті 29 ГПК України правила альтернативної територіальної підсудності спір між сторонами має бути таким, що виник із договору, однак не обов'язково спором про його виконання.
22. Згідно з частинами 1, 3 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділено обидві сторони договору.
До договірних спорів належать, зокрема, спори, що виникають при укладенні, зміні, розірванні, виконанні правочинів, а також тлумаченні їх умов.
Спір про визнання договору недійсним, як і про застосування наслідків його недійсності, є спором, що виникає з договору, оскільки такий спір полягає в оспорюванні правомірності правочину. Якщо суд установить, що договір є недійсним, це призведе до відсутності юридичних наслідків, які породжує його дійсність.
З'ясування наявності чи відсутності підстав для визнання договору недійсним безпосередньо пов'язане із дослідженням змісту оспорюваного правочину та перевіркою дотримання вимог законодавства при його укладенні.
У справі, що переглядається, предметом спору є визнання недійсними двох додаткових угод до договору № 43 і повернення коштів, сплачених через збільшення за їх умовами ціни за одиницю товару.
Правовідносини між сторонами цієї справи виникли на підставі зазначеного договору, за яким ТОВ «Енергопрод Сервіс» - постачальник, а Відділ освіти Красилівської міськради - споживач.
Оспорюваними угодами, якими вносилися зміни до договору про закупівлю електричної енергії, містять погоджені сторонами умови, відповідно до яких змінилася визначена у договорі ціна за одиницю товару, і їх укладення призвело до зміни прав та обов'язків Товариства як постачальника та Відділу як споживача за цим договором.
Отже, спір у справі № 924/698/23 є спором, що виник із договору.
23. Ураховуючи специфіку відносин із постачання електричної енергії, місцем виконання такого договору, як правило, є місце, де електроенергія переходить від постачальника до споживача. Це може бути:
1) електроустановчий пункт споживача - місце, де знаходиться обліковий пристрій (лічильник) і здійснюється фактичний прийом електроенергії;
2) точка приєднання до електричної мережі - місце, де споживач приєднується до системи електропостачання;
3) інша локація, погоджена сторонами - наприклад, спеціально визначене місце передачі електроенергії, яке відповідає вимогам нормативно-правових актів та умов договору.
Якщо у договорі про постачання електричної енергії не вказано місце поставки, то за загальним правилом воно визначається як місце, у якому встановлено обладнання для обліку електроенергії або в якому за домовленістю сторін електроенергія фактично переходить до споживача (межа балансової належності згідно з Кодексом системи передачі, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у цьому разі у пункті 2.4 договору №43 визначено місце закупівлі, а саме зазначено перелік населених пунктів, що знаходяться у Хмельницькій області.
З огляду на наведене між сторонами справи №924/698/23 виник спір із договору, в якому визначено місце його виконання.
Тобто наявна перша (у договорі визначено місце його виконання) із передбачених частиною 5 статті 29 ГПК України підстава для пред'явлення позову за вибором позивача до господарського суду за місцем виконання договору.
Водночас здійснення аналізу та визначення місця виконання кожного з обов'язків сторін за договором чинним процесуальним законодавством не вимагається і у цій справі очевидно не має значення, оскільки спір між ними виник із договору, однак не стосується невиконання чи неналежного виконання якогось із договірних зобов'язань.
24. Отже, зважаючи на предмет та підстави заявленого у справі №924/698/23 позову, її підсудність має визначатися з урахуванням встановленого у частині 5 статті 29 ГПК України правила, і, як наслідок, за вибором позивача ця справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) господарського суду за місцем виконання договору, тобто - до юрисдикції Господарського суду Хмельницької області».
«Крім того, у питанні визначення територіальної підсудності спорів, які виникають стосовно нерухомого майна, наразі слід керуватися останньою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в ухваленій пізніше постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18».
8.23. Отже, враховуючи наведене, можна дійти висновку, що правила частини п'ятої статті 29 ГПК України застосовуються до зобов'язань, виконання яких можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами.
8.24. Згідно з частиною першою статті 532 ЦК України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.
Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться:
1) за зобов'язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна;
2) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові;
3) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання;
4) за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання;
5) за іншим зобов'язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.
8.25. Тобто, за загальним правилом місце виконання зобов'язання є договірною умовою та узгоджується сторонами у договорі, та у цьому випадку сторони можуть передбачити будь-яке місце виконання, яке буде зручне для сторін. Місце виконання договору, у випадку його визначення сторонами у договорі, є однією з умов договору, що зумовлює обов'язок виконання договору саме у погодженому сторонами місці.
8.26. Як установлено судом апеляційної інстанції, умовами пункту 2.3 Договору та Додатком №3 до Договору передбачено відпуск електричної енергії в точках поставки на межі балансової належності електричних установок, що розміщені у селі Сокільники Львівської області.
8.27. Отже, виходячи з правової природи Договору, специфіки відносин щодо електричної енергії, умов конкретно цього Договору з додатками, можна дійти висновку, що між сторонами справи, що переглядається, виник спір із Договору, в якому визначено місце його виконання - село Сокільники Львівської області, що зумовлює обов'язок виконання Договору саме у погодженому сторонами місці. Будь-яке інше місце виконання Договору сторони не передбачили.
8.28. Таким чином, у цій справі наявні підстави для застосування статті 29 ГПК України, а тому доводи касаційної скарги в цій частині відхиляються.
8.29. Верховний Суд також відхиляє доводи скаржника щодо необхідності застування до спірних правовідносин пункту 4 частини першої статті 532 ЦК України, оскільки вказана норма стосується виконання зобов'язання, місце виконання якого не встановлено у договорі. Водночас, як встановлено судом апеляційної інстанції сторони у Договорі визначили місце його виконання.
8.30. Верховний Суд виходить з того, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно).
8.31. Суд наголошує, що висновок щодо застосування статті 29 ГПК України сформований об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.04.2026 у справі №924/698/23 та висновки суду апеляційної інстанції не суперечать цьому висновку.
8.32. Інших доводів щодо неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права в межах підстав касаційного оскарження касаційна скарга не містить.
8.33. За результатами касаційного перегляду Судом не встановлено порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права (частини п'ятої статті 29 ГПК України) під час ухвалення оскаржуваних судових рішень за наведеними у касаційній скарзі доводами і які визначені, які підстава касаційного оскарження, а висновки суду апеляційної інстанції повністю відповідають наведеним вище висновкам об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суд, наведеним у постанові від 03.04.2026 у справі №924/698/23.
8.33.1. Враховуючи викладене вище, підстава касаційного оскарження - пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, наведена скаржником у касаційній скарзі (пункти 4.1., 4.2. цієї постанови), у цьому випадку, не отримала свого підтвердження, що виключає можливість скасування оскаржуваних судових рішень.
8.34. З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги в цій частині відхиляються Верховним Судом.
8.35. Щодо доводів касаційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в цій частині (див. пункт 4.3. цієї постанови), Верховний Суд виходить з такого.
8.36. АТ «Гарантований покупець» у касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, неправильно застосували положення статті 126 ГПК України.
8.37. У вирішенні доводів касаційної скарги в цій частині Суд враховує встановлені судами попередніх інстанцій, такі обставини.
8.38. Позивач подав до суду першої інстанції заяву про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 89 820 грн, на підтвердження яких надав:
-договір №21-08/23 від 21.08.2023, укладений позивачем та адвокатом стосовно надання правничої допомоги на довгостроковій основі, яким встановлено розмір гонорару адвоката: 1000 грн за 1 годину;
-двосторонні Акти приймання-передавання послуг від 31.10.2023, 30.11.2023, 31.01.2024, 29.02.2024, 01.04.2024, 30.04.2024, 31.05.2024, 31.07.2024, 23.09.2024, відповідно до яких загальна вартість послуг адвоката склала 89820 грн;
-платіжні інструкції за період з 07.11.2023 до 20.09.2024 стосовно повної сплати позивачем (адвокату) вартості наданих послуг у сумі 89820 грн.
8.38.1. Позивач вказав, що ним витрачено 89,82 години на супровід цієї справи і просив місцевий господарський суд стягнути з відповідача 89 820 грн витрат на правову допомогу, а серед робіт/послуг Адвоката, зокрема, заявлені: підготовка позовної заяви - 14 годин, підготовка відповіді на відзив - 11,5 годин, підготовка та подання заяви про уточнення розміру позовних вимог - 4,5 години, підготовка адвоката до судового засідання: 05- 1 година.
8.38.2. Суди попередніх інстанцій встановили, що ПП «АРТ-ЕНЕРГО» та адвокат уклали Договір №21-08/23 від 21.08.2023 щодо надання правничої допомоги Підприємству на довгостроковій основі.
8.38.3. Позивач та адвокат 31.10.2023, 30.11.2023, 31.01.2024, 29.02.2024, 01.04.2024, 30.04.2024, 31.05.2024, 31.07.2024, 23.09.2024 склали Акти приймання-передавання послуг з правничої допомоги ПП «АРТ-ЕНЕРГО» у справі №914/3188/23.
8.38.3. У зазначених Актах вказано, що вони складені на підставі Договору №21/08/23 від 21.08.2023.
8.38.4. Позивач долучив до матеріалів справи платіжні інструкції за період з 07.11.2023 до 20.09.2024 про повну сплату адвокату вартості наданих послуг.
8.38.5. Відповідач подав суду першої інстанції заперечення стосовно заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
8.39. Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав, передбачених статтею 126, частинами четвертою, п'ятою, восьмою статті 129 ГПК України, для задоволення заяви позивача про покладення на відповідача зазначених судових витрат, з огляду на факт подання позивачем належних і допустимих доказів стосовно витрат на професійну правничу допомогу у сумі 89 820 грн.
8.40. Скасовуючи частково додаткове рішення та ухвалюючи нове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що категорія цієї справи, у тому числі з огляду на вже сформовану судову практику, не є складною і не потребує значних зусиль щодо представництва інтересів позивача у цій справі, оскільки на розгляді господарських судів перебувало(-ває) значна кількість аналогічних справ за позовами виробників електричної енергії за «зеленим» тарифом до ДП «Гарантований покупець» про стягнення вартості відпущеної електричної енергії.
8.41. Як зазначив суд апеляційної інстанції, суд першої інстанції вказав, що заявлена до стягнення з відповідача на користь позивача сума витрат на правничу допомогу зумовлена, зокрема, розглядом Верховним Судом справи №910/4439/23, у якій вирішувалось питання стосовно застосування вказаних Наказів Міністерства енергетики, і до вирішення якої було зупинено провадження у справі №914/3188/23. Проте, суд попередньої інстанції не вказав, які види правничої допомоги та зміст правничих послуг було надано адвокатом позивачу з урахуванням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» в контексті зупинення провадження у цій справі.
8.41.1. Щодо подання позивачем додаткових пояснень, то колегія суддів апеляційного господарського суду зауважила, що всі основні позиції сторони по суті спору повинні були бути викладені в заявах по суті спору, а не в додаткових поясненнях; усі докази також мають бути надані разом із заявами по суті спору, тому такі витрати не були необхідними та неминучими у цій справі. Також не вказано позивачем та не встановлено судом, які дії були вчинені адвокатом для підготовки справи до розгляду, в той час як позивач вказав, що адвокатом затрачено 05-1 год. для підготовки до судового засідання. При цьому, спірні правовідносини не передбачають великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом, так як позовні вимоги у справі ґрунтуються виключно на первинних та бухгалтерських (платіжних) документах ПП «АРТ-ЕНЕРГО».
8.41.2. Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123- 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Суд звернув увагу, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
8.41.3. Таким чином, суд апеляційної інстанції констатував, що суд першої інстанції не дослідив у повному обсязі наявні у справі докази, не встановив наявності заперечень іншої сторони щодо заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу та клопотання про зменшення вказаних витрат. З врахуванням вищезазначеного, апеляційний господарський суд зазначив, що заявлені позивачем витрати на послуги адвоката неповною мірою відповідають обсягу наданих адвокатом послуг скрізь призму критеріїв розумності, співмірності, встановлення їхньої дійсності, необхідності, тому підлягають зменшенню на 50% до 44 910 гривень.
8.42. Верховний Суд зазначає, що обставини відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є предметом оцінки у кожному конкретному випадку, а сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідних доказів, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру тощо не свідчить про незаконність оскаржуваних судових рішень.
8.43. Суд зауважує, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
8.44. У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
8.45. Водночас, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33, 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
8.46. Верховний Суд зазначає, що зміст оскаржуваної постанови (в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу) свідчить, що суд апеляційної інстанції оцінив розмір заявлених витрат з урахуванням критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг.
8.47. Суд апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови (в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу) врахував ключові обставини, які необхідні під час розгляду заяви відповідача про розподіл витрат на правничу допомогу, оцінив розмір заявлених витрат з урахуванням критеріїв реальності та розумності таких витрат, співмірності, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг і дійшов висновку про її часткове задоволення.
8.48. Водночас, аргументи касаційної скарги по суті зводяться до незгоди сторони із здійсненим судом розподілом судових витрат та необхідності відмови у задоволенні заяви відповідача про відшкодування йому витрат на правничу допомогу, що однак не свідчить про неправильне здійснення судом апеляційної інстанції розподілу цих витрат.
8.49. Верховний Суд зазначає, що аргументи скаржника щодо неправильної оцінки судом апеляційної інстанції доказів щодо обставин надання послуг професійної правничої допомоги, процесуальних дій, зводяться лише до їх переоцінки і не можуть бути предметом розгляду в касаційному порядку, оскільки відповідно до частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8.50. Отже, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, Судом не встановлено порушення судами попередніхі інстанцій норм процесуального права (див. пункти 4.1.-4.3. цієї постанови), як необхідної передумови для скасування ухвалених судових рішень, а відтак підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
8.51. З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги відхиляються Верховним Судом.
8.52. Доводи ПП «АРТ-ЕНЕРГО», викладені у відзиві та додаткових поясненнях, беруться до уваги Касаційним господарським судом у тій частині, яка узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями.
8.53. Враховуючи спірний характер правовідносин сторін наведена міра обґрунтування цього судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
8.54. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» тау справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року), зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 8 цієї постанови.
9.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
9.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
9.4. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині - без змін, як таких, що ухвалені із додержанням норм права.
10. Судові витрати
10.1. Судовий збір, сплачений скаржником у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині - без змін.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду Львівської області від 19.09.2024, додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 02.10.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 у справі №914/3188/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 19.09.2024, додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 02.10.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 у справі №914/3188/23 в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов