12 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 904/6915/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Кірєєва Євгенія Євгеновича
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2026 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2021
за позовом Акціонерного товариства ?ДТЕК Дніпровські електромережі?
до Фізичної особи-підприємця Кірєєва Євгенія Євгеновича
про стягнення суми,
02.08.2021 Акціонерне товариство ?ДТЕК Дніпровські електромережі? звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Кірєєва Євгенія Євгеновича суму за недораховану електроенергію у розмірі 113 831,56 грн, 3% річних у розмірі 421,02 грн та інфляційні втрати в сумі 1 479,81 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2021 позовні вимоги про стягнення 115 732,39 грн задоволено повністю.
Не погодившись з вказаним рішенням, 28.01.2026 Кірєєв Євгеній Євгенович (далі - Кірєєв Є. Є.) подав апеляційну скаргу, яка отримана апеляційним судом 02.02.2026 в якій просив: поновити процесуальні строки на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2021; скасувати повністю судове рішення та ухвалити нове рішення по суті справи, яким повністю залишити позов без задоволення.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення Кірєєв Є. Є. мотивував тим, що про рішення від 03.11.2021 року по справі №904/6915/21 дізнався лише 09.12.2025 після накладення Покровським відділом ДВС у м. Кривому Розі арешту на банківські рахунки, тому 11.12.2025 він звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про отримання копії рішення, яке отримав 30.12.2025; також вказував на те, що у позовній заяві та рішенні суду першої інстанції навмисно помилково вказано адресу відповідача, а саме: АДРЕСА_1 , оскільки на момент подачі позову та ухвалення рішення суду це не відповідало дійсності так як був знятий з реєстрації 07.07.2017 та зареєструвався за адресою: АДРЕСА_2 , до того ж 06.07.2020 був знятий з реєстрації за вказаною адресою та з 06.07.2020 і до цього часу зареєстроавний за адресою: АДРЕСА_3 , тому суд першої інстанції повинен був перевірити адресу реєстрації відповідача згідно Єдиного державного демографічного реєстру.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.02.2026 апеляційну скаргу Кірєєва Є. Є. на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2021 залишено без руху; надано строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів, шляхом подання доказів сплати судового збору у розмірі 4 992,00 грн, направлення копії апеляційної скарги стороні та уточнення додатків зазначених в апеляційній скарзі.
09.03.2026 судом була отримана заява від апелянта Кірєєва Є. Є., в якій останній надає докази направлення копії апеляційної скарги стороні та уточнює додатки, зазначені в апеляційні скарзі; також Кірєєвим Є. Є. було надано заяву про звільнення від сплати судового збору.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2026 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Кірєєва Є. Є. на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2021.
Ухвала мотивована тим, що скаржником не доведено поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, вказані ним обставини спростовані матеріалами справи, та є наслідком невірного тлумачення норм Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що свідчить про їх неповажність.
Не погоджуючись із судовими рішеннями, 20.04.2026 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Кірєєв Є. Є. звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2026 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2021 скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю залишити позов без задоволення.
Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції.
Отже, виходячи із змісту статті 287 ГПК України в касаційному порядку можуть бути оскаржені рішення суду першої інстанції тільки після їх перегляду в апеляційному порядку.
Разом з тим, Кірєєв Є. Є. просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2021, яке в апеляційному порядку не переглядалось.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №904/6915/21 за касаційною скаргою Кірєєва Є. Є. на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2021.
Щодо оскарження ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2026, то Суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення (частина 1); учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (частина 2); строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу (частина 3).
Відповідно до частини 2 статті 261 ГПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
При цьому, поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.
Суд зазначає, що частиною 2 статті 261 ГПК України передбачені два виключні випадки, за відсутності яких, суд апеляційної інстанції незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги на судове рішення після спливу одного року з дня складення повного тексту цього рішення, суд апеляційної інстанції має перевірити та надати оцінку наявності підстав для застосування до такої апеляційної скарги наслідків, передбачених частиною 2 статті 261 ГПК України, а саме щодо зазначення та обґрунтування скаржником випадків, передбачених пунктами 1, 2 зазначеної норми, наявність яких надає право на поновлення строку апеляційного оскарження. Встановивши відсутність винятків, визначених у пунктах 1, 2 частини другої статті 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, незалежно від поважності причин пропуску строку скаржником на апеляційне оскарження (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2018 у справі № 54/239).
Отже, при вирішенні питання про можливість поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення, пропущеного зі спливом значного періоду часу (більше одного року з дня складання повного тексу судового рішення), слід враховувати, що національним законодавством встановлено присічний строк на апеляційне оскарження судових рішень відповідно до частини другої статті 261 ГПК України.
Таким чином, встановлене процесуальним законодавством обмеження права на апеляційне оскарження судового рішення відповідає вимогам статті 129 Конституції України.
Суд апеляційної інстанції встановив, що апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровської області від 03.11.2021 у цій справі скаржником подано 28.01.2026, тобто більш ніж через рік, після ухвалення судом першої інстанції рішення в цій справі.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження мотивоване тим, що Кірєєв Є. Є. не був повідомлений належним чином про розгляд справи у суді першої інстанції, оскільки позивач та суд першої інстанції не перевірив адресу місця його реєстрації, зокрема шляхом отримання інформації з Єдиного державного демографічного реєстру, у зв'язку з чим дізнався про існування оспорюваного рішення внаслідок вчинення дій щодо примусового виконання такого рішенням.
Згідно з частиною 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, дослідивши викладені скаржником доводи щодо причин пропуску строку оскарження, апеляційний суд встановив відсутність виключних випадків апеляційного оскарження судового рішення поза межами присічного строку з огляду на таке.
Частинами 2, 3 статті 27 ГПК України визначено, що для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцем проживання фізичної особи, яка не є підприємцем, визнається зареєстроване у встановленому законом порядку місце її проживання або перебування.
Згідно поданої позовної заяви відповідачем вказано Фізичну особу-підприємця Кірєєва Євгенія Євгеновича ( АДРЕСА_1 ).
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), станом як на дату звернення до суду першої інстанції та станом на 23.03.2026, місцезнаходженням фізичної особи-підприємця Кірєєва Є. Є., вказано: АДРЕСА_1 .
Відомості з ЄДР є достовірними щодо місцезнаходження юридичної особи або фізичної особи-підприємця та використовуються у господарських правовідносинах. Місцезнаходження, вказане в ЄДР, вважається податковою адресою, на яку надсилається кореспонденція. Якщо в ЄДР не внесено зміни про місцезнаходження, то треті особи мають право посилатися на дані реєстру як на достовірні.
Як з'ясовано судом апеляційної інстанції, діяльність Кірєєва Є. Є. як фізичної особи-підприємця не припинена та податкова адреса не змінювалася; ухвала про відкриття провадження від 09.08.2021 та рішення від 03.11.2021 були йому направлені за адресою: АДРЕСА_1 .
З огляду на вищевикладене та на положення статті 27 ГПК України, ФОП Кірєєву Є.Є. було направлено рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2021 у справі №904/6915/21 належним чином за адресою фізичної особи-підприємця, яка зазначена в ЄДР, та, відповідно, за податковою адресою, за якою фізична особа-підприємець береться на облік як платник податків.
Стосовно заяви відповідача по справі про відмову та заборону використовувати для його ідентифікації будь-які цифрові коди, апеляційний суд зазначив наступне.
Пунктом 2 частини 3 статті 162 ГПК України (в редакції на час звернення з позовом до суду першої інстанції) передбачалося, що позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
Як вбачається з Договору про постачання електричної енергії №607479 від 07.07.2009, укладеного між Відкритим акціонерним товариством ?Енергопостачальна компанія ?Дніпрообленерго? та Фізичною особою-підприємцем Кірєєвим Є. Є., останнім у пункті 10 ?Місцезнаходження та банківські реквізити Сторін? був зазначений його реєстраційний номер обліковий картки платників податків.
Доказів того, що Кірєєвим Є. Є. була надана позивачу інформація про те, що він відмовився від цифрової ідентифікації, на підставі чого йому в паспорті 07.01.2017 зробили відповідну відмітку, матеріали справи не містять.
Отже, зі своєї сторони позивач АТ ?ДТЕК Дніпровські електромережі? виконав вимоги щодо подання позовної заяви у формі, які встановлені чинним ГПК України, і вказав всі наявні в нього відомості стосовно відповідача.
Апеляційний суд встановив, що судом першої інстанції вчинялись всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи, а неотримання судових рішень, зокрема, і оскаржуваного рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2021 у справі №904/6915/21 та, відповідно, можливість подання апеляційної скарги у встановлений строк залежала виключно від волевиявлення та дій самого скаржника.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №911/3309/17, відповідно до якої надіслання судом процесуальних документів на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у разі відсутності повідомлення особою іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, є належним виконанням приписів процесуального закону щодо надсилання судових рішень учасникам справи.
Отже колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції, викладеним в оскаржуваній ухвалі, що наведені апелянтом обставини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2021 у справі №904/6915/21 з підстав того, що судом не здійснено перевірку його місця реєстрації та як наслідок направлення процесуальних документів не за місцем його проживання є необґрунтованими, а залежали виключно від суб'єктивної поведінки та волевиявлення скаржника, який був обізнаний про складення відносно нього акту перевірки 25.02.2021.
З огляду на викладене, доводи викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм права під час прийняття оскаржуваної ухвали.
Відповідно до частини 2 статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладало на нього обов'язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку. Для поновлення строку на апеляційне оскарження суд мав встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник мав довести суду їх наявність та непереборність, однак цього в межах справи №924/791/24 не відбулося, при цьому до апеляційної скарги самим заявником додано посвідчену ним копію витягу із ЄДР, у якому зазначено його адресу: АДРЕСА_1 , тобто ту ж адресу, за якою йому і направлялися судові рішення, у тому числі і оскаржене ним в апеляційному порядку рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2021.
У свою чергу доводи касаційної скарги по суті зводяться до необхідності переоцінки причин пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження, однак такі дії виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції, а тому в основу касаційного перегляду покладені бути не можуть.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Кірєєва Є. Є. на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2026 на підставі частини 2 статті 293 ГПК України, оскільки у даній справі правильне застосовування норм права судом апеляційної інстанції є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Відповідно до положень частини 6 статті 293 ГПК України, копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Керуючись статтями 234, 235, 293 ГПК України,
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №904/6915/21 за касаційною скаргою Кірєєва Євгенія Євгеновича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2021.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №904/6915/21 за касаційною скаргою Кірєєва Євгенія Євгеновича на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2026.
3. Копію цієї ухвали та касаційну скаргу разом з доданими до скарги матеріалами направити заявнику.
4. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Л. І. Рогач
Є. В. Краснов