"14" травня 2026 р. м. ХарківСправа № 922/2737/23
Господарський суд Харківської області у складі судді Ольшанченка В.І.
за участю секретаря судового засідання Красовського В.С.
та представників:
стягувача - Решитилової Е.В.,
боржника - Сивака А.Ю.,
державного виконавця - не з'явився,
розглянувши скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" (вх.№10118) на рішення (постанови)/бездіяльність державного виконавця по справі
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1)
до Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" (62371, Харківська обл., Харківський р-н, с. Подвірки)
простягнення 237641561,82 грн
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (позивач, стягувач) надало Господарському суду Харківської області позовну заяву до Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" (відповідач, боржник), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 206001803,00 грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за листопад - грудень 2016 року та квітень 2017 року; 3% річних від простроченої суми у розмірі 4903407,30 грн та інфляційні втрати в сумі 26736351,52 грн, а також витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.
Справа Господарським судом Харківської області розглядалася неодноразово.
Після чергового нового розгляду справи Господарський суд Харківської області ухвалив рішення від 12.01.2026 у справі №922/2737/23, яким відмовив частково у позові: стягнув з Приватного акціонерного товариства Харківська ТЕЦ-5 (62371, Харківська область, Харківський район, с. Подвірки. Код ЄДРПОУ 05471230) на користь Акціонерного товариства Укртрансгаз (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1. Код ЄДРПОУ 30019801) компенсацію вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за листопад - грудень 2016 року та квітень 2017 року у сумі 142799090,00 грн, інфляційні втрати за період з листопада 2021 року по квітень 2023 року у сумі 18533458,35 грн, 3% річних за період з 01.11.2021 по 01.06.2023 у сумі 3399009,57 грн та судовий збір у сумі 651185,86 грн.
Додатковим рішенням від 26.01.2026 у справі №922/2737/23 Господарський суд Харківської області у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Укртрансгаз" №1001ВИХ-26-253 від 16.01.2026 (вх. №1296) про ухвалення додаткового рішення відмовив частково: стягнув з Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" судові витрати у сумі 3649999,22 грн.
Східний апеляційний господарський суд постановою від 25.03.2026 апеляційні скарги ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" (212Х/1) та АТ "Укртрансгаз" (217Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 12.01.2026 у справі №922/2737/23 залишив без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 12.01.2026 у справі №922/2737/23 залишив без змін.
Ухвалою від 22.04.2026 у справі №922/2737/23 Господарський суд Харківської області задовольнив заяву Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" (вх.№8757 від 13.04.2026) про відстрочення виконання рішень. Відстрочив виконання рішення Господарського суду Харківської області від 12.01.2026 та додаткового рішення від 26.01.2026 у справі №922/2737/23 строком на один рік (рішення від 12.01.2026 до 12.01.2027, додаткове рішення від 26.01.2026 до 26.01.2027).
27.04.2026 боржник через підсистему "Електронний суд" надав скаргу (вх. №10118) на рішення (постанови)/бездіяльність державного виконавця, в якій просить суд:
- скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савки Ліани Олегівни від 24.04.2026 ВП №80855234 про відкриття виконавчого провадження №80855234 з виконання наказу №922/2737/23 виданого 13.04.2026 Господарським судом Харківської області про стягнення з ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" (62371, Харківська область, Харківський район, с. Подвірки. Код ЄДРПОУ 05471230) на користь АТ "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1. Код ЄДРПОУ 30019801) компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за листопад-грудень 2016 року та квітень 2017 року у сумі 142799090,00 грн, інфляційних втрат за період з листопада 2021 року по квітень 2023 року у сумі 18533458,35 грн, 3% річних за період з 01.11.2021 по 01.06.2023 у сумі 3399009,57 грн та судового збору у сумі 651185,86 грн;
- скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савки Ліани Олегівни від 24.04.2026 ВП №80855234 про накладення арешту на все майно, що належить боржнику ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" (62371, Харківська область, Харківський район, с. Подвірки, код ЄДРПОУ 05471230) у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 181921018,15 гривня (UAH);
- зобов'язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савку Ліану Олегівну поновити порушене право заявника шляхом виключення ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" з реєстру боржників згідно виконавчого провадження №80855234, зняття арешту, припинення обтяження майна (коштів) боржника.
Скарга боржника обґрунтована посиланням на неправомірність рішень державного виконавця внаслідок вчинення виконавчих дій без урахування відстрочення виконання рішення ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.04.2026 у справі №922/2737/23, що унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом, порушення норми п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням висновків щодо її застосування, викладених у постановах Верховного Суду у справах №905/2785/15, №905/477/18, №804/1217/18, а також положень ст. 129, 129-1 Конституції України, ст. 2, 326 ГПК України та ст. 18, 19, 33 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою від 04.05.2026 Господарський суд Харківської області призначив скаргу боржника до розгляду у судовому засіданні з повідомленням сторін на 13.05.2026 о 15:00 год.
Стягувач 07.05.2026 надав заперечення на скаргу боржника (вх. №11023/26), в якому проти її задоволення судом заперечує, посилається на відсутність у державного виконавця підстав для повернення наказу у справі №922/2737/23 без прийняття до виконання відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження», відсутність ухвали від 22.04.2026 про відстрочення виконання рішення на момент його звернення 21.04.2026 із заявою про відкриття виконавчого провадження та у державного виконавця 24.04.2026 інформації про таку ухвалу, вважає посилання боржника на постанови Верховного Суду у справах №905/2785/15, №905/477/18, №804/1217/18 безпідставними через неподібність фактичних обставин наведених справ до обставин даної справи.
07.05.2026 Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ надав заперечення на скаргу боржника (вх. №11047/26), в яких проти її задоволення судом також заперечує, посилається на надходження заяви стягувача №1001BИX-26-2212 про відкриття виконавчого провадження 21.04.2026 та відсутність на момент відкриття виконавчого провадження №80855234 інформації про відстрочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 12.01.2026 у справі №922/2737/23, наводить висновки постанови Верховного Суду від 09.03.2026 у справі №904/2345/24.
11.05.2026 боржник надав додаткові письмові пояснення (вх. №11238/26), в яких з аргументами стягувача та державного виконавця не погодився, просив розглядати його скаргу з урахуванням таких пояснень.
В судове засідання Господарського суду Харківської області 13.05.2026 державний виконавець не з?явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду скарги був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідно до ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) неявка державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Враховуючи, що неявка державного виконавця не перешкоджає розгляду скарги, суд вважав за можливе розглядати скаргу за наявними у справі матеріалами.
13.05.2026 у судовому засіданні оголошувалася перерва для постановлення ухвали до 14.05.2026 о 14:30 год.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
13.04.2026 Господарський суд Харківської області видав наказ на виконання рішення від 12.01.2026 у справі №922/2737/23 про стягнення з ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" (62371, Харківська область, Харківський район, с. Подвірки. Код ЄДРПОУ 05471230) на користь АТ "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1. Код ЄДРПОУ 30019801) компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за листопад-грудень 2016 року та квітень 2017 року у сумі 142799090,00 грн, інфляційних втрат за період з листопада 2021 року по квітень 2023 року у сумі 18533458,35 грн, 3% річних за період з 01.11.2021 по 01.06.2023 у сумі 3399009,57 грн та судового збору у сумі 651185,86 грн.
21.04.2026 стягувач подав до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву про відкриття виконавчого провадження №1001BИX-26-2212 разом з вказаним наказом.
Постановою від 24.04.2026 ВП №80855234 державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савка Ліана Олегівна відкрила виконавче провадження з виконання наказу №922/2737/23 Господарським судом Харківської області від 13.04.2026, якою зобов'язала боржника протягом 5 робочих днів подати декларацію про доходи та майно та попередила про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей, стягнула виконавчий збір у розмірі, визначеному ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження».
Постановою від 24.04.2026 ВП №80855234 державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савка Ліана Олегівна наклала арешт на все майно, що належить боржнику ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» (62371, Харківська область, Харківський район, с. Подвірки, код ЄДРПОУ 05471230), у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 181921018,15 гривня (UAH).
24.04.2026 державний виконавець направив запити №332358597, №332358599 до Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової служби України та отримав відповіді щодо зареєстрованих транспортних засобів та наявних рахунків боржника в банківських установах.
27.04.2026 боржник подав до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції:
1) повідомлення №1/80855234 від 27.04.2026 про відстрочення ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.04.2026 виконання рішення від 12.01.2026 та необхідність утриматися від вчинення подальших виконавчих дій з примусового виконання наказу №922/2737/23, виданого 13.04.2026 Господарським судом Харківської області;
2) заяви №2/80855234, №01-19/786 від 27.04.2026 про повернення стягувачу виконавчого документу у виконавчому провадженні №80855234 з виконання наказу №922/2737/23, виданого 13.04.2026 Господарським судом Харківської області, на підставі п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»;
3) заяву №3/80855234 від 27.04.2026 про виключення ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» з Єдиного реєстру боржників згідно виконавчого провадження №80855234, а також зняття арештів, припинення обтяження майна (коштів) Боржника, накладених згідно з постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савки Ліани Олегівни про арешт майна боржника від 24.04.2026 ВП №80855234.
Постановою від 12.05.2026 ВП №80855234 державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савка Ліана Олегівна зупинила вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу №922/2737/23, виданого 13.04.2026 Господарським судом Харківської області, про що листом №68449/76971-33-26/20.1 від 12.05.2026 повідомила боржника.
Крім того, у листі №68449/76971-33-26/20.1 від 12.05.2026 державний виконавець, з посиланням на ч. 4 ст. 35 Закону України “Про виконавче провадження», повідомила боржника про відсутність правових підстав для скасування постанови про арешт майна боржника та виключення ПрАТ “Харківська ТЕЦ-5» з Єдиного реєстру боржників згідно виконавчого провадження №80855234.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 339-1 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно зі ст. 129 Конституції України обов'язковість рішення суду визначено однією із основних засад судочинства.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Розглядаючи справу №5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов?язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
З наведених приписів Конституції України та рішень Конституційного Суду України вбачається декларування законодавцем безумовного права кожного, на чию користь ухвалено судове рішення, на його виконання.
У ч. 2, 4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов?язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
У ст. 2, 18, 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.
У рішенні Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін. Отже, для цілей ст.6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження".
Так, ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено обов'язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Ухвалою від 22.04.2026 у справі №922/2737/23 Господарський суд Харківської області відстрочив виконання рішення від 12.01.2026 до 12.01.2027 у зв'язку з винятковими обставинами, що істотно ускладнюють виконання рішення, з тих міркувань, що відстрочення виконання дозволить уникнути блокування роботи боржника, як підприємства критичної інфраструктури, постраждалого внаслідок ракетних обстрілів російської федерації, поступово відновити генерацію боржником електричної енергії в період з 31.07.2026 по 31.12.2026 та отримати дохід, який надалі може бути спрямований на погашення стягнутої заборгованості перед стягувачем. Суд встановив, що відстрочення виконання судових рішень забезпечить реальне виконання із дотриманням балансу інтересів сторін, не порушить справедливої рівноваги вказаного балансу, оскільки надасть можливість виконати судові рішення у справі №922/2737/23 при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом стягувача реально отримати грошові кошти.
Згідно зі статтями 235, 331 ГПК України ухвала суду від 22.04.2026 набрала законної сили негайно після її оголошення.
Ухвала Господарського суду Харківської області від 22.04.2026 є допоміжним процесуальним актом реагування на перешкоди, що унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення від 12.01.2026 у справі №922/2737/23, який не є правоперетворюючим судовим рішенням, проте унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.
Суд зазначає, що вказана ухвала має похідний характер від рішення суду, яким вирішено справу по суті, і є обов'язковою для виконавця при виконанні відповідного судового наказу та невід'ємною частиною наказу у справі №922/2737/23, підлягає врахуванню державним виконавцем при вирішенні питання щодо прийняття тих чи інших рішень, в тому числі, направлених на примусове виконання наказу.
З огляду на принцип обов'язковості судових рішень, суд приходить до висновку, що вчинення виконавчих дій з примусового виконання до спливу строків, визначених судовим рішенням про відстрочення виконання (до 12.01.2027 включно), не відповідає приписам ст. 129, 129-1 Конституції України, ст. 2, 18, 326 ГПК України, ст. 18, 33 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав виконавчий документ, заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону або заяву про поновлення виконавчого провадження відповідно до статті 37-1 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди; 13) виконавчий документ, щодо якого подано заяву про примусове виконання, перебуває на виконанні в органі державної виконавчої служби, у приватного виконавця.
Відповідно до п. 8 ч. 1, ч. 4 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ за постановою виконавця повертається стягувачу, якщо відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася.
Надаючи оцінку вказаним положенням, суд не погоджується з аргументом стягувача про обмеження підстав для повернення виконавчого документа переліком, який передбачений ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", серед яких відсутній такий випадок, як відстрочка виконання рішення суду.
В цьому випадку, необхідно враховувати положення п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з яким виконавчий документ повертається стягувачу, якщо відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася.
Наведена норма не містить конкретного визначення, на якій стадії виконавчого провадження (перед відкриттям виконавчого провадження чи під час його проведення) державному виконавцю її слід застосовувати.
Водночас, п. 6 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" зобов'язує державного виконавця зупинити виконавче провадження у разі надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення.
Натомість, вказана норма застосовується у разі надходження до державного виконавця судового рішення про відстрочку виконання рішення саме після відкриття виконавчого провадження.
Отже, у разі наявності відстрочки виконання судового рішення, виконавче провадження не відкривається та виконавчі дії не проводяться, оскільки момент їх здійснення відстрочений на визначений судом строк і, відповідно, їх нездійснення є правомірним.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 26.04.2018 у справі №905/2785/15, від 19.02.2020 у справі №905/477/18, від 30.09.2020 у справі №804/1217/18, фактичні обставини яких є подібними до обставин справи №922/2737/23, оскільки виконавчі провадження відкривались за рішеннями, виконання яких на момент прийняття відповідних постанов вже було відстрочене (розстрочене).
Суд не приймає посилання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на висновки постанови Верховного Суду від 09.03.2026 у справі №904/2345/24, оскільки фактичні обставин зазначеної справи не є подібними, а саме на момент відкриття виконавчих проваджень судове рішення про розстрочення виконання об'єктивно не існувало (судами встановлено, що постанови про відкриття виконавчих проваджень були винесені державним виконавцем 01.04.2025 та підписані електронним цифровим підписом об 11:53 год та о 12:14 год, а заява боржника про розстрочення виконання рішення розглядалася судом в цю дату о 16:30 год), а отже дійсно не могло бути враховане державним виконавцем.
Згідно з ч. 4, ч. 8 ст. 19 України "Про виконавче провадження" сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання рішення. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами.
Суд зазначає, що за обставин цієї справи стягувач, представник якого був присутнім при оголошенні 22.04.2026 ухвали, не виконав передбачений ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" обов'язок щодо повідомлення у встановлений строк 23.04.2026 державного виконавця чи Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про постановлену судом ухвалу про відстрочення виконання рішення суду, в той час як боржник, не маючи відомостей щодо звернення стягувача 21.04.2026 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про примусове виконання, об'єктивно не мав такої можливості.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Приписами ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України унормовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з положеннями ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення (рішення Європейського суду у справі "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (заява №29979/04).
На переконання суду, накладення арешту на майно боржника в період відстрочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 12.01.2026 у справі №922/2737/23 становить непропорційне втручання в його право на мирне володіння своїм майном у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
Відповідно до ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" визначений перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини та передбачається, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Суд враховує, що застосування арешту майна боржника, як обмежувальний захід не повинно призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, ст.321 ЦК України що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом (постанова Верховного Суду від 13.08.2024 у справі №925/893/23).
Суд приходить до висновку, що накладення арешту на майно боржника у цій справі до спливу строків, визначених ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.04.2026 про відстрочення виконання (до 12.01.2027 включно), також не відповідає вимогам ч. 1, 3 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження", порушує та обмежує право власності боржника на належні йому майно та кошти, фактично позбавляє боржника скористатися відстрочкою для акумулювання коштів для виконання рішення Господарського суду Харківської області від 12.01.2026 у справі №922/2737/23, що у свою чергу нівелює кінцеву мету правосуддя захист інтересів учасників судового процесу і реальне поновлення їхніх порушених прав.
Суд констатує, що перевірка державним виконавцем виконання боржником рішення суду, а також обставин пов?язаних з набранням рішенням законної сили, наданням відстрочення (розстрочення) виконанням поза межами виконавчого провадження не передбачені, здійснити такі дії і встановити відповідні факти державний виконавець має право лише відкривши виконавче провадження (постанова Верховного Суду від 29.11.2024 у справі №910/8188/21).
Враховуючи предмет та межі оскарження за ст. 339-1 ГПК України, у цій справі не визнаються неправомірними дії державного виконавця.
З урахуванням викладеного, дослідивши матеріали скарги, суд знаходить підстави для скасування спірних постанов у виконавчому провадженні №80855234 та дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення у повному обсязі.
Статтею 343 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Суд зазначає, що з урахуванням змісту ч. 5, 7 ст.9, ч. 5 ст. 13, ч. 5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" боржник обґрунтовано визначає способами поновлення порушеного права заявника виключення з реєстру боржників згідно виконавчого провадження №80855234, зняття арешту, припинення обтяження майна (коштів).
Відповідно до ст. 344 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Керуючись статтями 232 - 235, 339 - 344 ГПК України,
1. Скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" (вх. №10118) на рішення (постанови)/бездіяльність державного виконавця задовольнити.
2. Скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савки Ліани Олегівни від 24.04.2026 ВП №80855234 про відкриття виконавчого провадження №80855234 з виконання наказу Господарського суду Харківської області від 13.04.2026 у справі №922/2737/23 про стягнення з ПрАТ “Харківська ТЕЦ-5» (62371, Харківська область, Харківський район, с. Подвірки. Код ЄДРПОУ 05471230) на користь АТ “Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1. Код ЄДРПОУ 30019801) компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за листопад - грудень 2016 року та квітень 2017 року у сумі 142799090,00 грн, інфляційних втрат за період з листопада 2021 року по квітень 2023 року у сумі 18533458,35 грн, 3% річних за період з 01.11.2021 по 01.06.2023 у сумі 3399009,57 грн та судового збору у сумі 651185,86 грн.
3. Скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савки Ліани Олегівни від 24.04.2026 ВП №80855234 про накладення арешту на все майно, що належить боржнику ПрАТ “Харківська ТЕЦ-5» (62371, Харківська область, Харківський район, с. Подвірки, код ЄДРПОУ 05471230) у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 181921018,15 гривня (UAH).
4. Зобов'язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савку Ліану Олегівну поновити порушене право заявника шляхом виключення ПрАТ “Харківська ТЕЦ-5» з реєстру боржників згідно виконавчого провадження №80855234, зняття арешту, припинення обтяження майна (коштів) боржника.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 255 - 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено та підписано 14.05.2026.
Суддя Ольшанченко В.І.