8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"06" травня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/258/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Мужичук Ю.Ю.
за участі секретаря судового засідання Крамарової Н.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайф Біохем»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВ БІО МЕТОД»
про про стягнення коштів
за участю представників:
позивача: Хмарська Я.В., адвокат;
відповідача: Стасік А.І., адвокат.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Лайф Біохем» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВ БІО МЕТОД» про стягнення заборгованість у розмірі 1 547 483,43 грн, що складається з основного боргу - 1 161 414,12 грн, пені - 105 812,35 грн, 48 % річних - 164 115,55 грн, 10% штрафу - 116 141,41 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані посиланням на укладений між сторонами договір поставки № 84 від 07.03.2025, на виконання умов якого позивач здійснив поставку відповідачу товару у погоджених обсягах та на визначених договором умовах. Відповідач, отримавши поставлений товар, свої зобов'язання щодо своєчасної та повної його оплати виконав лише частково, чим допустив прострочення виконання грошового зобов'язання на суму 1 161 414,12 грн, у зв'язку із чим останньому, відповідно до п.6.2 Договору поставки № 84 від 07.03.2025 була нарахована пеня, 48% річних та 10% штрафу.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.02.2026 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов, встановлено позивачу 5-денний строк з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив та встановлено відповідачу 5-денний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечення на відповідь на відзив.
25.03.2026 від відповідача до суду надішов відзив на позовну заяву (вх.№7041) в якому зазначає, що не заперечує факту існування між сторонами господарських правовідносин та укладення договору поставки № 84 від 07.03.2025, а також факту здійснення окремих поставок товару, однак не погоджується з визначеним позивачем розміром заборгованості та нарахованих санкцій. Вказує на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами саме той розмір основного боргу, який заявлено до стягнення, оскільки поданий розрахунок не містить послідовного та прозорого відображення формування заборгованості, не дозволяє встановити взаємозв'язок між окремими поставками, строками їх оплати та здійсненими платежами. У розрахунку позивача не враховано всі здійснені відповідачем платежі, зокрема платіжної інструкції № 4 від 19.01.2026 року на суму 50 000,00 грн, що, на думку відповідача, свідчить про його неповноту та недостовірність. Також вказує, що позивачем не розкрито механізму визначення строків виконання грошових зобов'язань за кожною окремою поставкою, що унеможливлює перевірку правильності визначення моменту виникнення прострочення. Нарахування 48 % річних, за твердженням відповідача, не підтверджено належними доказами погодження такого розміру сторонами або його передбачення законом. Вказує, що заявлений розмір штрафних санкцій є неспівмірним наслідкам порушення зобов'язання, у зв'язку з чим підлягає зменшенню відповідно до положень статті 551 ЦК України, з урахуванням часткового виконання відповідачем зобов'язань та його добросовісної поведінки. Просить суд у разі, якщо останній дійде висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, відмовити у стягненні штрафних санкцій та інших додаткових нарахувань у заявленому Позивачем обсязі або істотно зменшити їх розмір.
Також відповідачем до суду надано клопотання про розгляд справи за № 922/258/26 у судовому засіданні з повідомленням сторін (вх.№7044), в якому просить здійснювати розгляд справи № 922/258/26 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та забезпечити Відповідачу можливість надати усні пояснення, додаткові доводи та заперечення щодо обставин справи під час судового розгляду.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.03.2026 вирішено перейти до розгляду справи №922/258/26 за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи здійснювати зі стадії відкриття провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 08.04.2026 о 13:00.
27.03.2026 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вх.№ 7368),в якій зазначає, що у позовній заяві ним було визначено строки оплати за кожною поставкою, враховано здійснені відповідачем часткові оплати та наведено залишок заборгованості за кожною окремою специфікацією та видатковою накладною. Щодо доводів відповідача про неврахування платежу у розмірі 50 000,00 грн позивач зазначив, що такий платіж був здійснений відповідачем 03.02.2026, тобто після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, а тому не міг бути врахований при визначенні суми основного боргу станом на дату подання позову. Стосовно заперечень відповідача щодо розрахунку пені, 48% річних та штрафу позивач зазначив, що нарахування штрафних санкцій здійснено відповідно до пунктів 6.2 та 6.3 Договору поставки №84 від 07.03.2025. Підписуючи Договір поставки Відповідач погодився з його умовами, в тому числі з правом Позивача здійснювати нарахування пені, 48% річних та 10% штрафу за прострочення виконання грошового зобов'язання. З урахуванням часткової оплати здійсненої Відповідачем 03.02.2026р. у розмірі 50 000,00 грн. після відкриття провадження у справі позивач просить суд стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТВ БІО МЕТОД» (код ЄДРПОУ 45479654) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙФ БІОХЕМ» (код ЄДРПОУ 41018061) заборгованість у розмірі 1 497 483,43 грн., що складається з основного боргу - 1 111 414,12 грн., пені - 105 812,35 грн., 48 % річних - 164 115,55 грн., 10% штрафу - 116 141,41 грн.
Вказана відповідь на відзив була долучена судом до матеріалів справи та подальший розгляд справи відбувався з урахуванням зменшених вимог, викладених у цій заяві.
У зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання 08.04.2026, а також враховуючи, що на момент проведення підготовчого засідання на території м. Запоріжжя та Запорізької області протягом тривалого часу було оголошено сигнал повітряної тривоги, що об'єктивно могло свідчити про перебування представника відповідача в укритті та неможливість його належної участі у судовому засіданні, суд дійшов висновку про необхідність відкладення підготовчого засідання. У зв'язку з викладеним, судом на підставі статті 183 ГПК України ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 22.04.2026 о 13:00.
Протокольною ухвалою від 22.04.2026 на підставі статті 182 та 185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 06.05.2026 о 13:30.
У судовому засіданні 06.05.2026 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, вказував на те, що стягнення позивачем пені та штрафу є повідйною відповідальністю за одне й те саме правопорушення. Просив суд зменшити штрафні санкцій та інші додаткові нарахування за Договором поставки № 84 від 07.03.2025.
У судовому засіданні 06.05.2026, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та зеперечення, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та докази, суд встановив таке.
07.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАЙФ БІОХЕМ» (надалі- Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВ БІО МЕТОД» (надалі-Відповідач, Покупець) був укладений договір поставки № 84 за умовами якого ПОСТАЧАЛЬНИК зобов'язався поставити (передати) у власність ПОКУПЦЯ товар, вказаний в Специфікації (додатку) та/або видатковій накладній, що є невід'ємними додатками до цього Договору, а ПОКУПЕЦЬ зобов'язався прийняти цей Товар та своєчасно здійснити його оплату. (п.1.1 Договору).
У відповідності до п.1.2 Договору найменування (асортимент, номенклатура) ТОВАРУ, його кількість, ціна, строки та умови поставки, строки оплати ТОВАРУ (доларовий еквівалент), а також інші умови, визначаються в Специфікації (додатку), що є невід'ємним додатком до цього Договору. У разі відсутності Специфікації (додатку) ТОВАР поставляється на умовах EXW (Інкотермс 2010) за найменуванням (асортиментом, номенклатурою), у кількості та за ціною, що зазначено у видатковій накладній, та підлягає оплаті ПОКУПЦЕМ протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту поставки партії ТОВАРУ.
Поставка ТОВАРУ здійснюється партіями. Під партією слід розуміти ту кількість ТОВАРУ, яка зазначена у Специфікації (додатку) та/або у видатковій накладній. (п.1.3 Договору)
У випадку здійснення поставки ТОВАРУ після отримання 100% передоплати від ПОКУПЦЯ Специфікація (додаток) Сторонами не підписується. ПОСТАЧАЛЬНИК залишає за собою право здійснити поставку ТОВАРУ без отримання передоплати, при цьому така партія ТОВАРУ має бути оплачена ПОКУПЦЕМ протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту поставки партії ТОВАРУ. (п.1.5 Договору).
Датою поставки є дата видаткової накладної. (п.1.6 Договору).
Згідно п.6.2 Договору у разі прострочення грошового зобов'язання за цим Договором ПОКУПЕЦЬ сплачує ПОСТАЧАЛЬНИКУ пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання за весь період прострочки. Положення ч. 6. ст. 232 ГК України у даному випадку не застосовуються. Крім того, при простроченні оплати ТОВАРУ тривалістю більш ніж ЗО (тридцять) календарних днів ПОКУПЕЦЬ сплачує додатково ПОСТАЧАЛЬНИКУ штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від неоплаченої в установлений строк вартості ТОВАРУ.
Також відповідно п.6.3 Договору ПОКУПЕЦЬ на вимогу ПОСТАЧАЛЬНИКА у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань сплачує на користь ПОСТАЧАЛЬНИКА проценти в розмірі 48 (сорок вісім) процентів річних з простроченої суми та відшкодовує інфляційні втрати.
Згідно Специфікації 84/1 від 07.03.2025 сума поставки товару складає 791 616,00 грн. Строк оплати - 20.10.2025р.
Позивачем згідно Специфікації 84/1 поставлено відповідачу товар за видатковою накладною № 87 від 11.03.2025р. на суму 791 616,00 грн.
За Специфікацією від 19.03.2025 сума поставки товару складає 641 052,00 грн. Строк оплати -20.10.2025р.
Згідно Специфікації від 19.03.2025 поставлено відповідачу товар за видатковою накладною № 219 від 25.03.2025р. на суму 641 052,00 грн.
Крім цього, без укладення відповідної Специфікації позивачем у межах Договору поставки № 84 від 07.03.2025 був поставлений товар у на суму 7 069,32 грн. згідно видаткових накладних: № 652 від 27.05.2025р. на суму 2 439,00 грн та № 847 від 07.07.2025р. на суму 4 630,32 грн.
Платіжними інструкціями № 23 від 10.03.2025р. на суму 158 323,20 грн., № 3 від 19.01.2026р. на суму 100 000,00 грн., № 28 від 20.03.2025р. на суму 20 000,00 грн. та №4 від 03.02.2026 на суму 50 000,00грн відповідачем здійснено оплати за поставлений товар.
Позивач звернувся з цим позовом до суду, в якому зазначає, що ним було здійснено поставку Відповідачу товару за Договором поставки № 84 від 07.03.2025 на загальну суму 1 439 737,32 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними. У свою чергу, Відповідачем оплата товару була здійснена частково, у зв'язку із чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість, яка, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, складає 1 111 414,12 грн.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
У відповідності до п. 1 ч. 2ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Частинами 1, 3, 5ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.712 ЦК Україниза договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Судом встановлено, що поставка товару Відповідачу за Договором поставки № 84 від 07.03.2025 на суму 1 439 737,32 грн підтверджується видатковими накладними: №87 на суму 791 616,00 грн; №219 на суму 641 052,00 грн; №652 на суму 2 439,00 грн; №847 на суму 4 630,32 грн.
Поставка товару за видатковою накладною №87 від 11.03.2025 здійснена на підставі відповідної Специфікації 84/1, якою передбачено обов'язок Відповідача оплатити поставлений товар до 20.10.2025 включно. Поставка товару за видатковою накладною №219 від 25.03.2025 здійснена на підставі Специфікації від 19.03.205, якою встановлено строк оплати до 20.10.2025 включно.
Також судом встановлено, що частина поставок товару, а саме за видатковими накладними №652 від 27.05.2025 на суму 2 439,00 грн та №847 від 07.07.2025 на суму 4 630,32 грн, здійснювалась Позивачем без укладення відповідних Специфікацій.
У такому випадку строк виконання грошового зобов'язання Відповідача визначається безпосередньо умовами договору, а саме п.1.2 Договору, яким встановлено строк оплати товару та підлягає оплаті Відповідачем протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту поставки партії товару. Отже строк оплати товару за накладною №652 є 30.05.2025 включно, а за накладною №847 - до 10.07.2025 включно.
З урахуванням вказаного суд висновує, що виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором щодо оплати поставленого товару визначений п.1.2 Договору , та є таким, що настав у вказані вище дати.
Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу або позов.
За таких обставин у зв'язку із частковою оплатою відповідачем товару на загальну суму 328 323,20 грн., що підтверджено відповідними платіжними інструкціями, суд приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за поставлений за договором поставки № 84 від 07.03.2025 товар в розмірі 1 111 414,12 грн.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 вказаної статті).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частинами 1, 2 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
У пункті 6.2 Договору у разі прострочення грошового зобов'язання за цим Договором Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання за весь період прострочки. Положення ч. 6. ст. 232 ГК України у даному випадку не застосовуються. Крім того, при простроченні оплати товару тривалістю більш ніж З0 (тридцять) календарних днів Покупець сплачує додатково Постачальнику штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від неоплаченої в установлений строк вартості товару.
Перевіривши поданий Позивачем розрахунок, суд встановив, що нарахування пені здійснено за такими періодами:
-за видатковою накладною №87 - з 21.10.2025 по 18.01.2026 (з урахуванням часткової оплати - на суму 633 292,80 грн) та з 19.01.2026 по 27.01.2026 (на суму 533 292,80 грн);
-за видатковою накладною №219 - з 21.10.2025 по 27.01.2026 на суму 621 052,00 грн;
-за видатковою накладною №652 - з 02.06.2025 по 02.12.2025 на суму 2 439,00 грн;
-за видатковою накладною №847 - з 11.07.2025 по 11.01.2026 на суму 4 630,32 грн.
Суд зазначає, що розрахунок пені є арифметично правильним, здійснений у відповідності до умов Договору та вимог чинного законодавства.
Таким чином, наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані дають підстави для висновку суду про стягнення на користь позивача пені у сумі 105 812,35 грн.
Позивачем за прострочення оплати Товару тривалiстю бiльш нiж 30 календарних у відповідності до п.6.2 Договору нараховано до стягнення 10% штрафу у розмірі 1 161 414,12 грн.
Судом встановлено, що простроченою понад 30 календарних днів є заборгованість у розмірі 1 261 414,12 грн, тоді як Позивач здійснив нарахування штрафу на суму 1 161 414,12 грн.
Таким чином, оскільки Відповідачем допущено порушення строків оплати поставленого товару, та таке прострочення перевищує 30 календарних днів, суд, діючи в межах заявлених позовних вимог, дійшов висновку, що вимоги Позивача про стягнення штрафу у розмірі 10% від неоплаченої в установлений строк вартості товару у сумі 116 141,41 грн є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи .
Відповідно п.6.3 Договору Покупець на вимогу Постачальника у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань сплачує на користь Постачальника проценти в розмірі 48 (сорок вісім) процентів річних з простроченої суми та відшкодовує інфляційні втрати.
Зазначена умова договору узгоджується з положеннями ч.2 ст.625 ЦК України, якою передбачено право сторін встановити інший розмір процентів річних, ніж визначений законом, у зв'язку з чим нарахування 48% річних є правомірним.
Перевіривши поданий Позивачем розрахунок, суд встановив, що нарахування 48% річних здійснено за такими періодами:
за видатковою накладною №87 - з 21.10.2025 по 18.01.2026 (на суму 633 292,80 грн) та з 19.01.2026 по 27.01.2026 (на суму 533 292,80 грн), з урахуванням часткової оплати;
за видатковою накладною №219 - з 21.10.2025 по 27.01.2026 на суму 621 052,00 грн;
за видатковою накладною №652 - з 02.06.2025 по 02.12.2025 на суму 2 439,00 грн;
за видатковою накладною №847 - з 11.07.2025 по 11.01.2026 на суму 4 630,32 грн.
Отже, за наслідком перевірки вказаного розрахунку 48% річних у сумі 164 115,55 грн суд встановив, що він є арифметично правильним та здійснений відповідно до умов Договору.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що ним не заперечувався сам факт існування господарських правовідносин між сторонами, а також не вчинялися дії, спрямовані на ухилення від виконання договірних зобов'язань, оскільки ним здійснювалися часткові оплати за поставлений товар, що, на думку відповідача, свідчить про добросовісність його поведінки та відсутність умисного невиконання зобов'язань.
Крім того, відповідач вказує, що заявлений позивачем розмір пені, 48% річних та 10% штрафу є значним і підлягає оцінці судом не лише з точки зору формальної відповідності умовам договору, але й з урахуванням принципів розумності, справедливості та співмірності відповідальності наслідкам порушення зобов'язання. У зв'язку з цим відповідач вважає, що заявлені штрафні санкції не відповідають критерію співмірності та не забезпечують належного балансу інтересів сторін та підлягають зменшенню.
Статтею 2 ГПК України також передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; пропорційність.
Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 546 ЦК України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов'язань.
Як зазначалось, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання. Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора.
Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, а також від 22.03.2018р у справі №911/1351/17.
Разом з тим, відповідно до висновків, викладених в рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Конституційний суд України в наведеному рішенні зауважує, що захист від цих зловживань має базуватись на положеннях законодавства, зокрема ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення
Відтак, стягнення неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені, штрафу) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.
Так, оцінюючи заявлені до стягнення штрафні санкції, суд враховує їх співмірність із вартістю зобов'язання за Договором.
Загальна вартість поставленого товару за Договором поставки №84 від 07.03.2025 становить 1 439 737,32 грн, тоді як розмір нарахованої позивачем пені складає 105 812,35 грн, що становить близько 7,35 % від загальної вартості поставленого товару, а штрафу - 116 141,41 грн, що становить близько 8,07 %.
Загальний розмір штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу становить 221 953,76 грн, що складає орієнтовно 15,42 % від вартості поставленого за договором товару.
Враховуючи викладене вище та те, що сторони добровільно в договорі передбачили таку міру відповідальності, як нарахування штрафу в розмірі 10% від вартості вчасно неоплаченого товару при простроченні понад 30 днів та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання за весь період прострочки, ту обставину, що завданням неустойки є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання), той факт, що сума штрафу та пені не є занадто великою, порівняно з сумою основного боргу, що свідчить про те, що наслідки невиконання відповідачем зобов'язання не є вочевидь більш вигідні для позивача, ніж належне виконання такого зобов'язання та не порушують баланс інтересів сторін, суд вважає за необхідне у задоволенні клопотання відповідача про зменшення штрафу та пені відмовити.
Щодо зменшення 48% річних суд зазначає наступне
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 року у справі № 903/602/24, якою конкретизований висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, суд може зменшити розмір процентів річних у кожному конкретному випадку з урахуванням таких підтверджених обставинами справи підстав, зокрема, як дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов'язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу тощо, а також дотримуючись принципів розумності, справедливості, пропорційності та балансу між інтересами боржника і кредитора. Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних. Розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), - це законодавчо встановлений та мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником, не підлягає зменшенню судом.
Судом встановлено, що у пункті 6.3. договору сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 48 (сорок вісім) процентів річних з простроченої суми. Відтак, сторони значно збільшили відсотки річних за ст. 625 ЦК України.
При цьому суд враховує те, що відповідачем здійснювалась часткова оплата поставленого товару за Договором поставки №84 від 07.03.2025 у загальному розмірі 328 323,20 грн, що свідчить про дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов'язання, майнових втрат, що понесені позивачем через неналежне виконання грошового зобов'язання відповідачем, в ході розгляду справи не встановлено. Відтак, зменшення розміру відсотків річних до 3% річних, встановлених законом, відповідатиме засадам справедливості, розумності, пропорційності та балансу інтересів сторін. Тому справедливою до стягнення є сума 3 % річних у розмірі 10 252,22 грн. В задоволенні іншої суми 48% річних суд вважає за необхідне відмовити.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
За приписами статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката та для визначення їх розміру позивачем подано до суду Договір про надання правничої допомоги №23/01 від 23.01.2026, додаткову угоду №1 від 23.01.2026, копію рахунку на оплату № 27/01 від 27.01.2026 на суму 20 000,00 грн., акт надання послуг №27/01-2 від 27.01.2026 на суму 20 000,00 грн., платіжна інструкція №82 від 27.01.2026 на суму 20 000,00 грн., ордер серії АА № 1671370 від 23.01.2026 на ім'я адвоката Хмарської Я.В., свідоцтво на право на заняття адвокатською діяльністю №3750 від 19.01.2011
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).
Суд зазначає, що заявлений позивачем розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Враховуючи фактичні обставини даної справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також те, що відповідач будь-яких заперечень стосовно розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не заявляв, суд вважає розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн підтвердженим, співмірним зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), предметом позову та значенням справи для сторони.
За таких обстави, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТВ БІО МЕТОД" (61150, Харківська обл., місто Харків, вул. Павлова Академіка, будинок 120 ЄДРПОУ 45479654) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙФ БІОХЕМ" (04071, м.Київ, вул.Костянтинівська, буд.№2А ЄДРПОУ 41018061) основний борг - 1 111 414,12 грн., пеню- 105 812,35 грн, 3% річних - 10 252,22 грн., 10% штрафу - 116 141,41 грн., витрати по сплаті судового збору 17 969,80 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 20 000,00 грн.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "14" травня 2026 р.
СуддяЮ.Ю. Мужичук