8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" травня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/4265/25
Господарський суд Харківської області у складі:
суддя Погорелова О.В.
при секретарі судового засідання Федоровій К.О.
розглянувши матеріали справи
за позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова
до Харківської міської ради (перший відповідач), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (другий відповідач), фізичної особи-підприємця Шершень Раїси Іванівни (третій відповідач)
про визнання недійсним договору та зобов'язання повернути майно,
за участю представників учасників справи:
прокурор - Піддубна О.М.
першого відповідача - не з'явився
другого відповідача - не з'явився
третього відповідача - не з'явився,
Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради (перший відповідач), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (другий відповідач) та фізичної особи-підприємця Шершень Раїси Іванівни (треті відповідач) в якому просить суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 26.12.2012 № 4946-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою - підприємцем Шершень Раїсою Іванівною (код НОМЕР_1 ), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за № 3799;
- зобов'язати фізичну особу-підприємця Шершень Раїсу Іванівну (код НОМЕР_1 ) повернути Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 14847363101 - нежитлові приміщення цокольного поверху № 13-1-:-13-6, VIII, ІХ загальною площею 55,4 кв.м, в житловому будинку літ. "А-2" за адресою: м. Харків, вул. Олексіївська, 18, а Харківську міську раду - прийняти у власність зазначені приміщення.
Судові витрати прокурор просить суд покласти на відповідачів.
В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує на те, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем. Тобто, відповідне рішення міської ради є незаконним, а договір купівлі-продажу суперечить вимогам законодавства та має бути визнаний недійсним.
Ухвалою суду від 04.12.2025 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.
12.05.2026 до суду від Харківської обласної прокуратури надійшло клопотання в якому прокурор просить суд повернутись до стадії підготовчого провадження у справі №922/4265/25 та зупинити провадження у справі №922/4265/25 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/1414/20 та оприлюднення повного тексту постанови.
В обґрунтування клопотання прокурор вказує, що 09.04.2026 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду ухвалив передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу №922/1414/20, яка є подібною до справи №922/4265/25, для відступу від висновків (уточнення висновків) щодо наявності у прокурора статусу самостійного позивача у спорах, де орган місцевого самоврядування (як єдиний уповноважений орган) виступає співвідповідачем, а також щодо процесуальних наслідків не підтвердження прокурором підстав для представництва (залишення позову без розгляду чи відмова у позові). Враховуючи обставини справи №922/4265/25, характер спірних правовідносин, предмет доказування, а також динаміку змін правових позицій у подібних правовідносинах в інших справах у касаційному порядку, з метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження матеріалів справи та фактичних обставин спору, дотримання основних засад господарського судочинства, забезпечення принципу правової визначеності, змагальності сторін та диспозитивності, оскільки нормами п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України передбачене зупинення провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду лише на стадії підготовчого провадження, є нагальна необхідність у поверненні на стадію підготовчого провадження для вирішення питання про зупинення провадження у справі.
Розглянувши клопотання, вислухавши прокурора, суд дійшов наступних висновків.
Щодо клопотання прокурора в частині повернення справи на стадію підготовчого провадження.
Частиною 1 ст. 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 2 ст. 2 ГПК України).
Виходячи з цієї норми, в першу чергу, суд має справедливо, тобто з дотриманням принципу верховенства права, вирішити господарський спір.
Частиною 1 ст. 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України).
Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, змагальність сторін, диспозитивність, пропорційність, обов'язковість судового рішення, забезпечення права на апеляційний перегляд справи, забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках, розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Ст. 15 ГПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Однією зі стадій розгляду справи є підготовче провадження, завданням якого, серед іншого, є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів (ст. 177 ГПК України).
За статтями 181, 182 ГПК України для виконання завдань підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи. У підготовчому засіданні суд, у тому числі, з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; встановлює порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання; призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань у разі складності справи) для розгляду справи по суті; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
У главі 3 розділу ІІІ ГПК України закріплені положення, які встановлюють порядок реалізації принципу диспозитивності господарського судочинства у підготовчому засіданні. Він полягає в тому, що кожен учасник справи може довести певні обставини справи, подавши відповідні докази, надавши пояснення чи заперечення саме під час підготовчого провадження. Це зумовить чітко визначити загальне спрямування судового розгляду, окреслить коло питань, що підлягають розв'язанню на стадії судового розгляду та дозволить процесуально зекономити час розгляду справи. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 910/17567/19, від 09.11.2021 у справі № 913/20/21.
Після закриття підготовчого провадження суд призначає справу до судового розгляду по суті (п. 3 ч.2 ст. 185 ГПК України).
Відповідно до ст. 194 ГПК України завданнями розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Тобто, підготовче засідання та судове засідання мають різну мету, що обумовлено різними завданнями, які стоять перед підготовчим провадженням та розглядом по суті, формами проведення яких вони є.
Главою 6 Розділу ІІІ ГПК України не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття, зокрема зі стадії розгляду справи по суті.
Водночас, це правило не є абсолютним і не може застосовуватись автоматично; важливо враховувати обставини конкретної справи.
Стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя.
Верховний Суд акцентує, що суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті. Такі висновки є сталими та викладені у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21, від 02.10.2019 у справі № 916/2421/18, від 03.10.2019 у справі № 902/271/18, від 07.03.2023 у справі № 904/1252/22, від 30.08.2023 у справі № 910/10477/22, а також в ухвалі від 22.06.2021 у справі №923/525/20.
Отже, для вирішення питання щодо можливості повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття суд першої інстанції має встановити: (1) чи відповідні процесуальні дії можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження; (2) чи є обставини, якими сторона обґрунтовує таку необхідність, вагомими. Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права на справедливий суд.
У постанові Верховного Суду від 12.01.2022 у справі №234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), зроблено висновок, що: при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У заявленому клопотанні прокурор просить прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження для вирішення питання щодо зупинення провадження у справі з підстав, встановлених п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, а саме у зв'язку з тим, що правовий висновок у справі №922/1414/20 може мати суттєве значення для правильного вирішення спору у справі №922/4265/25.
Відповідно до ч. 3 ст. 195 ГПК України, провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.
Отже, враховуючи необхідність вчинення процесуальних дій, які віднесені до завдань підготовчого провадження, зокрема, у зв'язку з необхідністю розгляду клопотання про зупинення провадження у справі, суд з метою справедливого та неупередженого вирішення даного спору, дотримання основних засад господарського судочинства, маючи на меті забезпечення дійсного вирішення спору між сторонами, забезпечення принципу верховенства права, змагальності сторін та їх рівності, вважає за необхідне повернутись до розгляду справи у підготовче провадження у зв'язку з чим задовольняє клопотання прокурора в частині повернення на стадію підготовчого провадження.
Щодо клопотання прокурора в частині зупинення провадження у справі.
09.04.2026 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду ухвалив передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу №922/1414/20, яка є подібною до справи №922/4265/25, для відступу від висновків (уточнення висновків) щодо наявності у прокурора статусу самостійного позивача у спорах, де орган місцевого самоврядування (як єдиний уповноважений орган) виступає співвідповідачем, а також щодо процесуальних наслідків не підтвердження прокурором підстав для представництва (залишення позову без розгляду чи відмова у позові).
Підставою для передачі справи є виключна правова проблема щодо комплексного застосування положень ст. 53 ГПК України (щодо визначення статусу прокурора як самостійного позивача у випадках, коли уповноважений орган є відповідачем у справі) та ст. 226 ГПК України (щодо уніфікації процесуальних наслідків відсутності підстав для представництва інтересів держави прокурором), яку можна сформулювати наступним чином:
1) Чи має право прокурор звертатися до суду в інтересах держави (територіальної громади) у статусі самостійного позивача, якщо орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (зокрема, орган місцевого самоврядування), є одночасно і учасником спірних правовідносин, і відповідачем у справі, оскільки саме його рішення чи дії оскаржуються як незаконні?
2) Який процесуальний наслідок у разі, якщо суд після відкриття провадження у справі дійде висновку про відсутність визначених ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" підстав для представництва прокурором інтересів держави: відмова у задоволенні позову по суті чи залишення позову без розгляду на підставі п. п. 1 або 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України?
3) Чи підлягає судовому розгляду спір за позовом прокурора в інтересах територіальної громади до органу місцевого самоврядування в контексті того, що саме орган місцевого самоврядування представляє інтереси громади в межах своїх повноважень і приймає рішення від її імені, тобто фактично на розгляд суду передається приватноправовий спір між носієм місцевого самоврядування та органом місцевого самоврядування, який його представляє?
Відступленням від висновку треба розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (п. 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16).
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні полягає, перш за все, у формуванні обґрунтованої правової позиції щодо застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом. Це дає змогу спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрям, в якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, які потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи при цьому судам нижчого рівня результат вирішення конкретної судової справи.
Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абз.3 п.4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005 та абз.1 підп.2.1 п.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 31.03.2015 №1-рп/2015).
Відповідно до статті 36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
За приписами пункту 11 частини 1 статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора та зупинення на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України провадження у справі №922/4265/25 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/1414/20 та оприлюднення повного тексту постанови.
Керуючись ст.ст. 177, 181, 182, 228, 229, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Клопотання Харківської обласної прокуратури про повернення справи №922/4265/25 до стадії підготовчого провадження задовольнити.
Повернутися зі стадії розгляду справи №922/4265/25 по суті на стадію підготовчого провадження у вказаній справі.
Зупинити провадження у справі №922/4265/25 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/1414/20 та оприлюднення повного тексту постанови.
Зобов'язати Харківську обласну прокуратуру повідомити Господарський суд Харківської області про результати розгляду справи №922/1414/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена, в порядку ст.ст. 255 - 257 ГПК України до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Повна ухвала підписана 14 травня 2026 року.
СуддяО.В. Погорелова