вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"14" травня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/611/26
Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюк А.М., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Укршина УА" про забезпечення позову у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укршина УА"
до відповідача-1 Фізичної особи - підприємця Миронова Руслана Юрійовича
до відповідача-2 Фізичної особи - підприємця Завізістова Серафіма Віталійовича
до відповідача-3 Фізичної особи - підприємця Горбатюк Євгенії Сергіївни
до відповідача-4 Фізичної особи - підприємця Дребот Яни Володимирівни
про повернення безпідставно набутого майна (коштів)
без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укршина УА" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача-1 Фізичної особи - підприємця Миронова Руслана Юрійовича, до відповідача-2 Фізичної особи - підприємця Завізістова Серафіма Віталійовича, до відповідача-3 Фізичної особи - підприємця Горбатюк Євгенії Сергіївни, до відповідача-4 Фізичної особи - підприємця Дребот Яни Володимирівни про повернення безпідставно набутого майна (коштів).
Разом із поданою позовною заявою від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Укршина УА" надійшли дві заяви про забезпечення позову, в якій просить:
- вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Фізичної особи-підприємця Завізістова Серафіма Віталійовича (код за ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), які перебувають: - на рахунку № НОМЕР_2 , відкритому у АТ "Райффайзен Банк" (код за ЄДРПОУ 14305909); а також - на будь-яких інших рахунках ФОП Завізістова С.В., відкритих у банківських установах та інших фінансових установах (включаючи небанківських надавачів платіжних послуг), які будуть виявлені під час виконання ухвали про забезпечення позову, в межах заявленої до стягнення суми основного боргу з ФОП Завізістова С.В. у розмірі 220 000 грн;
- вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Фізичної особи-підприємця Дребот Яни Володимирівни (код за ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), які перебувають: - на рахунку № НОМЕР_4 відкритому у АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (код за ЄДРПОУ 14360570); а також - на будь-яких інших рахунках ФОП Дребот Я.В., відкритих у банківських установах та інших фінансових установах (включаючи небанківських надавачів платіжних послуг), які будуть виявлені під час виконання ухвали про забезпечення позову, в межах заявленої до стягнення суми основного боргу з ФОП Дребот Я.В. у розмірі 99 550 грн.
Заяви обґрунтовані тим, що під час досудового розслідування було встановлено декілька підконтрольних фізичних осіб в ланцюгу переказів, на рахунок яких були перераховані спірні кошти, в тому числі ФОП Дребот Я.В.
При цьому, ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва Косик Л.Г. від 29.10.2025 у справі №759/25534/25 був накладений арешт на грошові кошти, що обліковуються на поточних рахунках учасників справи, а саме: ТОВ "Блек Рентал", ФОП Миронова Р.Ю.; ФОП Завізістова С.В.; ФОП Горбатюк Є.В.
Однак, в подальшому слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ухвалою від 18.02.2026 у справі № 759/3661/26 (провадження № 1-кс/759/1253/26) постановив скасувати накладений ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 29.10.2025 по справі № 759/25534/25, арешт майна в частині, а саме: особового рахунку НОМЕР_2 відкритому в АТ "Райффайзен Банк" МФО 300335 код ЄДРПОУ 14305909, що належить ФОП Завізістову Серафіму Віталійовичу (код за ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).
Зазначає, що оскільки грошові кошти є високоліквідним активом, який може бути миттєво переміщений між рахунками або знятий готівкою, а також враховуючи встановлений у справі характер їх попереднього руху (швидке транзитне перерахування між рахунками різних осіб), існує реальний і безпосередній ризик їх подальшого відчуження, що унеможливить або істотно ускладнить виконання рішення суду.
Вказує, що оскільки грошові кошти вже були предметом послідовного переміщення між рахунками різних осіб, що свідчить про наявність не гіпотетичного, а реального ризику їх подальшого відчуження. За таких обставин саме накладення арешту є єдиним ефективним заходом забезпечення позову, який дозволяє зберегти предмет спору до вирішення справи по суті.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, матеріали позовної заяви, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до частини 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частини 3 та частини 4 статті 140 ГПК України, суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
За наслідками дослідження вимог заяви, наведеного заявником обґрунтування вимог та доданих ним до заяви доказів, суд не встановив підстав, які б вказували на необхідність виклику заявника та/або витребування від нього додаткових пояснень або додаткових доказів.
Враховуючи наведене, заява розглядається за загальним правилом, встановленим частиною 1 статті 140 ГПК України, не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Таким чином, вирішуючи питання щодо вжиття заходів забезпечення позову суд враховує наступне.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Питання забезпечення позову, підстав його застосування та заходів врегульовано приписами Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
За приписами частини 1 статті 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
При цьому, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статі 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Суд зазначає, що при розгляді заяв про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті. До предмету дослідження на цій стадії входить лише питання про те чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Згідно усталеної практики Верховного Суду, при вирішенні питання про забезпечення позову, ключовим є встановлення судом: наявності спору між сторонами; ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Водночас суд зауважує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
Крім того, обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.09.2020 у справі № 921/40/20).
Як зазначалось вище, при здійсненні судочинства суди застосовують практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішеннях Європейського суду з прав людини, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.
За змістом статтей 73, 74, 77, 78 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Системний аналіз законодавства, що регулює інститут забезпечення позову, дає підстави для висновку, що такі заходи можуть вживатися виключно у випадках, коли їх невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову у поданій заяві позивач зазначає про наявність кримінального провадження щодо шахрайського заволодіння грошовими коштами позивача та про рух коштів між відповідачами та іншими невстановленими слідством особами.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви та заяв про забезпечення позову, ТОВ "Укршина УА" просить суд стягнути з відповідачів безпідставно набуті грошові кошти розміром 2 182 689,00 гривень, які в результаті кібершахрайства вибули з володіння позивача, без його згоди та без достатньої правової підстави, а також три проценти річних та інфляційні втрати за весь час прострочення розміром 155 700,92 грн, всього на суму 2 338 389,92 грн.
З них заявлено вимоги про забезпечення позову до відповідача-2 на суму 220 000,00 грн та відповідача-4 на суму 99 550,00 грн.
Суд враховує, що позивачем не надано доказів звернення до відповідачів про повернення вказаних грошових коштів та не зазначено жодних обставин, які б свідчили про свідоме недобросовісне ухилення відповідачів від виконання таких зобов'язань та/або вжиття свідомих заходів до уникнення виконання зобов'язань.
Також заяви про забезпечення позову не містять обґрунтування, яким чином накладення арешту на грошові кошти відповідачів сприятиме відновленню прав заявника. Заходи забезпечення позову не є засобом додаткового тиску на сторону зобов'язання або додатковим заходом відповідальності за його невиконання, і можуть застосовуватися виключно з метою забезпечення реального виконання рішення суду та відновлення порушеного права заявника.
Фактично доводи заявника повторюють обставини та підстави позовної заяви, які підлягають дослідженню та встановленню судом під час розгляду справи по суті.
Суд враховує, що під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.
Здійснивши оцінку доводів заявника, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви, оскільки необхідність у застосуванні судом визначених заявником заходів не обґрунтована і документально не підтверджена, так як не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального підтвердження наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
При цьому, наявність кримінального провадження по факту заволодіння грошовими коштами позивача, без вироку суду, при розгляді господарської справи не має суттєвого значення, а обставини, що встановлені, підлягають доказуванню в порядку статтей 73, 74, 83 ГПК України.
Згідно з частиною 6 статті 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
З приводу зустрічного забезпечення суд зазначає, що застосування означених заходів у відповідності до частини 1 статті 141 ГПК України є правом, а не обов'язком суду для реалізації якого, у даному випадку, у господарського суду достатні підстави відсутні.
Керуючись статтями 136 - 140, 230, 228, 229, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд,
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоштна УА" про забезпечення позову - відмовити повністю.
Ухвала згідно частини 2 статті 235 ГПК України підписана та набрала законної сили 14.05.2026 та відповідно до Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: https://court.gov.ua/sud5019/.
Суддя А.М. Горплюк