адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування:
вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018 Код ЄДРПОУ 03500004
14.05.2026 Справа № 917/928/26
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О. М., розглянувши заяву Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про забезпечення позову (вх. № 6490 від 12.05.2026 року) по справі № 917/928/26
за позовною заявою Акціонерного товариства "Райффайзен Банк", вул. Генерала Алмазова, 4 А, м. Київ, 01011
до відповідачів:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Агроцентр", вул. Комарницького, 16, кв. 24, м. Полтава, 36007,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІІК-АГРО", вул. Франка, 4, с. Розбишівка, Миргородський район, Полтавська область, 37330,
3. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
4. ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 ,
про стягнення 329 935,10 грн,
12.05.2026 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Агроцентр", Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІІК-АГРО", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № R350589/41941/1307429 від 14.12.2021 року в розмірі 329 935,10 грн, з яких: 306 212,96 грн - основна заборгованість, 23 772,14 грн - заборгованість за процентами (вх. №965/26).
Також 12.05.2026 року позивач звернувся до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову (вх. №6490) шляхом накладення арешту на автомобілі:
- KIA SORENTO 2497, (2005), VIN-код НОМЕР_1 , Реєстрацiя ТЗ привезеного з-за кордону по ВМД (ТСЦ № 5345) від 19.02.2019 року;
- FORD КUGА ТRЕND 1998, (2010), VIN-код НОМЕР_2 , видача тимчасового талону за заявою власника для реєстрації у тому числі при уточненні реєстраційних даних ТЗ (ВРЕР УДАІ у Полтавській області) від 05.11.2010 року,
які належать на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на праві власності, до набрання законної сили рішення у даній справі.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що вжиття такого заходу забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямований лише на збереження існуючого становища сторін до завершення розгляду справи по суті. Зважаючи на ухилення від сплати щомісячних платежів в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором при наявності підтверджених обставин ведення бізнесу, позивач вважає достатньою підставою для доказування утруднення подальшого виконання рішення суду. Застосування вказаних заходів забезпечення позову забезпечить реальне виконання судового рішення по даній справі, оскільки у випадку відчуження майна відповідачами призведе до порушення прав та інтересів позивача та завдасть останньому значних матеріальних збитків за невиконання судового рішення про солідарне стягнення заборгованості з відповідача за рахунок вказаного нерухомого майна.
При розгляді поданої заяви суд враховує наступне.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позов забезпечується, у тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; (п.1, 2, 4 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Суд зазначає, що обрання належного й такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22 звернув увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Визначення таких понять як арешт майна та заборона на відчуження майна містяться у постанові Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 643/12369/19. Так, арешт майна - це накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.
Суд зазначає, що за своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.12.2023 у справі № 922/3528/23.
Метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини").
Верховним Судом у постанові від 08.07.2024 у cправі № 916/143/24 також підтримано висновки про те, що, накладення арешту на рухоме майно є належним видом забезпечення позову у справах де предметом спору є стягнення грошових коштів.
Предметом спору в даній справі є солідарне стягнення грошових коштів у загальній сумі 329 935,10 грн , з підстав невиконання відповідачем-1 зобов'язань щодо своєчасного і в повному обсязі повернення кредитних коштів в узгоджений сторонами в договорі строк.
Із поданої відповіді Головного сервісного центру МВС від 24.03.2026 №31/1019АЗ-6533-2026 випливає, що за відповідачем 3 - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) зареєстровано рухоме майно, а саме:
- FORD КUGА ТRЕND 1998, (2010), VIN-код НОМЕР_2 , видача тимчасового талону за заявою власника для реєстрації у тому числі при уточненні реєстраційних даних ТЗ (ВРЕР УДАІ у Полтавській області) від 05.11.2010 р.,
- KIA SORENTO 2497, (2005), VIN-код НОМЕР_1 , Реєстрацiя ТЗ привезеного з-за кордону по ВМД (ТСЦ № 5345) від 19.02.2019 р., на які позивач просить накласти арешт.
При цьому суд зазначає, що заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).
Верховний Суд неодноразово наголошував (в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Предметом спору є вимога майнового характеру про солідарне стягнення грошових коштів в сумі 329 935,10 грн.
Ураховуючи викладені положення процесуального законодавства, а також посилання позивача на те, що: ТОВ "Ресурс Агроцентр" має кредиторську заборгованість; відповідач-1 має невиконані грошові зобов'язання за кредитним договором; відповідач-1 тривалий час не повертає грошові кошти в узгоджений сторонами в договорі строк; виконання зобов'язань позичальника (ТОВ "Ресурс -Агроцентр") за кредитним договором №R350589/41941/1307429 від 14.12.2021 року забезпечено договором поруки, що укладений між кредитором АТ "Райффайзен Банк" і поручителем ОСОБА_1 за договором поруки №R350589/41941/1307429 від 14.12.2021 року, суд вважає вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно - автомобілі ( що не впливає на права власника володіти і користуватися таким майном) відповідним способом захисту прав позивача. Такий захід, у разі задоволення позову в даній справі, буде ефективним і сприятиме виконанню судового рішення, в тому числі, у примусовому порядку за рахунок реалізації арештованого майна.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Відповідна правова позиція викладена в п. 24 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 березня 2023 року №905/448/22 та враховується судом.
За ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Частиною 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Щодо зустрічного забезпечення слід зауважити, що за частинами 1 та 4 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.
Так, ст. 141 ГПК передбачає право господарського суду застосувати зустрічне забезпечення до особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову. Метою зустрічного забезпечення є співмірне вжиття судом заходів, спрямованих на забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову відповідно до ст. 146 ГПК.
Інститут зустрічного забезпечення спрямований на реалізацію таких основних засад господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та пропорційність, адже забезпечення позову певною мірою обтяжує відповідача і у випадку незадоволення вимог позивача зустрічне забезпечення гарантує можливість відшкодувати збитки.
На відміну від забезпечення позову, яке застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача та виконання судового рішення та вживається судом виключно за заявою учасника справи, зустрічне забезпечення має на меті зберегти певний баланс сторін та мінімізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів, і може застосовуватися судом за власною ініціативою. Окрім того, зустрічне забезпечення позову застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Такі висновки сформовані Верховним Судом у постанові від 28.07.2023 у справі № 911/2797/22.
З урахуванням відсутності у суду інформації з приводу можливих збитків відповідача та їх розміру у зв'язку із вжиттям заходів забезпечення позову, правові підстави для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Водночас суд зауважує, що у випадку існування обґрунтованих ризиків настання для відповідача негативних наслідків від застосування судом забезпечувальних заходів, останній не позбавлений права ініціювати перед судом питання щодо застосування зустрічного забезпечення шляхом подачі до суду відповідного клопотання, яке підлягає розгляду в порядку та протягом строків, встановлених статтею 141 Господарського процесуального кодексу України.
До того ж слід зазначити, що сторони не позбавлені права звернутися до суду з відповідним клопотанням про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів. Зокрема, відповідач може спростувати наведене позивачем обґрунтоване припущення про наявність обставин утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову, подавши докази неспівмірності заходів забезпечення чи їх безпідставність в порядку статті 145 ГПК України.
Керуючись статтями 42, 136 - 140, 141, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву про забезпечення позову задовольнити.
2. Накласти арешт в межах ціни позову на суму 329 935,10 грн на автомобілі:
- KIA SORENTO 2497, (2005), VIN-код НОМЕР_1 , Реєстрацiя ТЗ привезеного з-за кордону по ВМД (ТСЦ № 5345) від 19.02.2019 року;
- FORD КUGА ТRЕND 1998, (2010), VIN-код НОМЕР_2 , видача тимчасового талону за заявою власника для реєстрації у тому числі при уточненні реєстраційних даних ТЗ (ВРЕР УДАІ у Полтавській області) від 05.11.2010 року,
які належать на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на праві власності, до набрання законної сили рішення у даній справі.
3. Дана ухвала відповідно до ч. 3 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України та п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом.
Стягувач: Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" (вул. Генерала Алмазова, 4 А, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 14305909).
Боржник: Булатніков Валерій Георгійович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Ухвала постановлена 14.05.2026 року.
Ухвала набрала законної сили 14.05.2026 року.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання по 14.05.2029 року.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту складення повного тексту ухвали (ч. 8 ст. 140, ст. 235, 255-256 ГПК України). Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя О. М. Тимощенко