65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"13" травня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/4579/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.
при секретарі судового засідання Самойловій С.А.,
за участю представників сторін:
від позивача - Бєрікул Ю.В (довіреність б/н від 05.03.2024);
від відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/4579/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРДГАЗ" (01135, м. Київ, вул.
Павлівська, буд. 29, код ЄДРПОУ 38404559)
до відповідача Приватного виробничо-комерційне підприємтво "УНІВЕРСАЛЬ" (73000, м. Херсон, вул. Ломоносова, буд. 70, код ЄДРПОУ 19232470)
про стягнення 124 987,57 грн.,
15.10.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕРДГАЗ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного виробничо-комерційного підприємтва "УНІВЕРСАЛЬ", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 124 987,57 грн, з яких: 77 588,62 грн - основна заборгованість, 7 758,86 грн. - штраф, 19 556,58 грн. - пеня, 14 623,23 грн. - інфляційні втрати, 5 460,28 грн.- 3% річних, та витрат по сплаті судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору на постачання природного газу №15/12/21-ЕГ-619 від 13.12.2021р. в частині здійснення повної та своєчасної оплати за спожитий газ в період з січня по травень 2022р.
Ухвалою Госодарського суду Одеської області від 21.10.2024 позовну заяву ТОВ “ЕРДОГАЗ» залишено без руху, встановлено позивачу строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
24.10.2024 та 30.10.2024 до суду від позивача надійшли заяви (вх.№ 38641/24 та вх.№39355/24), згідно яких останній усунув недоліки позовної заяви.
Враховуючи зазначене, ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.11.2024 (з урахуванням ухвали суду від 13.11.2024 про виправлення описки) прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі № 916/4579/24; вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 27.11.2024.
18.11.2024 до суду від позивача надійшла заява (вх.№41449/24) про участь у судовому засіданні по справі №916/4579/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка задоволена ухвалою суду від 19.11.2024.
В судовому засіданні 27.11.2024 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 11.12.2024, про що повідомлено відповідача ухвалою суду від 27.11.2024 в порядку ст. 120 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.12.2024 зупинено провадження у справі № 916/4579/24 до розгляду Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1162/23.
Постановою Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2025 по справі № 908/1162/23 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМК" залишено без задоволення; постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 у справі № 908/1162/23 залишено без змін.
Враховуючи зазначене, ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.11.2025 поновлено провадження у справі №916/4579/24; підготовче засідання призначено на 03.12.2025.
02.12.2025 до суду від позивача надійшло клопотання (вх. №36476/25), відповідно до якого останній просив суд зупинити провадження у справі № 916/4579/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №280/5808/23.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.12.2025 клопотання ТОВ "ЕРДГАЗ" задоволено; провадження у справі № 916/4579/24 зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 280/5808/23.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2026 повернуто справу № 280/5808/23 відповідній колегії Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Враховуючи зазначене, ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.03.2026 поновлено провадження у справі № 916/4579/24; строк підготовчого провадження у справі № 916/4579/24 продовжено на 30 днів; підготовче засідання призначено на 01.04.2026.
Судове засідання, призначене на 01.04.2026, не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Мостепаненко Ю.І. на лікарняному з 23.03.2026, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.
Враховуючи вихід судді Мостепаненко Ю.І. з лікарняного, ухвалою суду від 16.04.2026 призначено підготовче засідання у справі № 916/4579/24 на 29.04.2026.
В судовому засіданні 29.04.2026 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 916/4579/24 та призначення справи до розгляду по суті на 13.05.2026.
В судовому засіданні 13.05.2026 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовільнити.
Відповідач у жодне судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвал суду від 11.11.2024, 13.11.2024, 11.12.2024, 06.11.2025, 03.12.2025, 18.03.2026, 16.04.2026, 29.04.2026 на його юридичну адресу: 73000, м. Херсон, вул. Ломоносова, буд. 70, що зазначена у відповіді № 856558 від 21.10.2024 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, отриманої на запит суду, однак поштові повідомлення повернуто до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Про поважність причин неявки в судове засідання 13.05.2026 відповідач не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.
Судом додатково, з метою повідомлення відповідача про хід розгляду справи було розміщено оголошення на офіційному сайті Судової влади України ухвал суду від 11.11.2024, 11.12.2024, 06.11.2025, 03.12.2025, 18.03.2026, 16.04.2026, 29.04.2026.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до частин 4, 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті поштою із відміткою у довідках поштової установи про відсутність адресата за адресою, а також відсутність жодних повідомлень щодо причин неявки представника відповідача у судові засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи ту обставину, що в умовах воєнного стану суди продовжують працювати в штатному режимі, з огляду на необхідність повідомлення учасників справи про наявність судового розгляду з метою забезпечення доступу до правосуддя, гарантованого державою та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд розглянув дану справу в межах розумного строку на підставі ст. 114 ГПК України.
В судовому засіданні 13.05.2026 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
13.12.2021 між ТОВ "ЕРДГАЗ" (постачальник) та ПВКП "УНІВЕРСАЛЬ" (споживач) (код ЕІС-56ХО0000J6GD200P) було укладено договір постачання природного газу №15/12/21-ЕГ-619 (далі - договір), відповідно до п. 2.1 якого постачальник зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних (п. 1.3 Додатку №1) для споживача підтверджених обсягах, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу, у розмірі, строках та порядку, що визначені цим договором.
Обов'язковою умовою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача, зокрема, укладеного з Оператором ГРМ договору розподілу природного газу, на підставі якого споживач набуває право санкціоновано відбирати газ із газорозподільної системи та Оператором ГТС договору на транспортування природного газу (п. 2.2 договору).
Згідно п. 2.3 договору, постачальник передає споживачу газ у фізичних точках входу/виходу газотранспортної системи, визначених Оператором ГТС відповідно до Правил Кодексу газотранспортної системи.
Відповідно до п. 3.1 договору, постачальник забезпечує постачання підтвердженого обсягу природного газу споживачу протягом визначеного у додатку №1 до даного договору періоду постачання.
За умовами п. 3.2 договору, споживач, зокрема, 15 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає постачальнику заявку на електронну адресу належним чином оформлену заявку на планові обсяги використання газу на наступний місяць. У разі відсутності письмової заявки, підтвердженим обсягом газу є плановий обсяг, визначений у п. 1.3 додатку №1 до договору.
Положеннями п. 3.8, 3.9 договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачу у відповідному місяці поставки, оформлюються актом приймання-передачі газу.
За підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за місяцем поставки, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем.
На підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГРМ/ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.
Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу. У випадку неповернення примірника акта приймання-передачі у вказаний строк, природний газ вважається прийнятим споживачем за обсягом та вартістю. У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судм вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних постачальника, а обсяги відповідно до даних оператора ГРМ/ГТС.
Згідно з п. 3.11. договору кількість газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу відповідно до вимог, встановлених кодексом газорозподільних систем, кодексом газорозподільної системи.
Відповідно до п. 4.1 договору, постачання газу здійснюється за ціною, що вільно встановлюється між постачальником та споживачем. Ціна газу на момент укладання договору становить:
- при умові 100% попередньої оплати договірного обсягу постачання газу до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки 28 333,33 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 5 666,67 грн., всього з ПДВ - 34 000,00 грн.;
- при умові 100% оплати договірного обсягу постачання газу до 25 числа місяця поставки 28 583,33 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 5 716,67 грн., всього з ПДВ - 34 300,00 грн.;
- при умові 100% оплати фактичного обсягу споживання газу до 18 числа місяця наступного за місяцем поставки 29 250,00 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 5 850,00 грн., всього з ПДВ - 35 100,00 грн.
В подальшому ціна на газ визначається на офіційному вебсайті постачальника. У разі зміни постачальником, така ціна є обов'язковою для сторін даного договору. Споживач підписанням цього договору підтверджує, що погоджується з даним порядком визначення та зміни ціни.
Вартість місячного договірного обсягу газу, відповідного місяця постачання, визначається як добуток ціни газу та планового обсягу газу, визначеного сторонами на відповідний місяць постачання (п. 1.3 Додатку №1 або відповідної заявки).
Вартість фактично поставленого споживачу обсягу газу, протягом відповідного місяця постачання, визначається як добуток ціни газу та обсягу фактично поставленого споживачу газу, за відповідний місяць постачання, згідно актів приймання-передачі.
Загальна вартість договору складається з місячних сум вартості фактично поставлених обсягів газу споживачеві, згідно актів приймання-передачі, складених сторонами протягом строку дії договору.
Пунктом 4.4 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті на поточний рахунок постачальника.
Сума платежу попередньої оплати розраховується як добуток ціни, визначеної на наступний період передоплати, на плановий обсяг природного газу по кожному об'єкту Споживача, заявленого на наступний період передоплати. У разі відсутності інформації про ціну на наступний період передоплати до дня здійснення попередньої оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.
У випадку недоплати за фактично поставлений природний газ за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 05 числа місяця, наступного за місяцем поставки на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий місяць, та/або акту звіряння, та/або рахунку-акту.
Підпунктом 5.1.2. пункту 5.1. договору передбачено право споживача безоплатно отримувати інформацію про фактично використані обсяги природного газу, а підпунктом 5.2.6. пункту 5.2. встановлено, зокрема, що споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
Положеннями пункту 6.1 договору передбачено, що за невиконання, або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, що встановлена цим договором та чинним законодавством України.
Згідно п. 6.2. договору у разі проведення споживачем неповних або несвоєчасних розрахунків за договором він у безспірному порядку повинен сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 10 відсотків від суми простроченого платежу.
Договір, у відповідності з п. 9.9, набирає чинності з моменту його підписання та діє в частині постачання природного газу до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
В Додатку № 1 до договору сторони узгодили умови постачання, зокрема: період постачання: з січня по грудень 2022 року; плановий обсяг постачання (7 тис.куб.м) з розподілом по місяцях, зокрема, січень - 1,5 тис.куб.м., лютий - 1,5 тис.куб.м., березень - 1,2 тис.куб.м., квітень - 0,2 тис.куб.м., травень - 0,1 тис.куб.м. ЕIC-код споживача: 56ХО0000J6GD200P.
Як зазначає позивач, у зв'язку з відсутністю підписаних відповідачем актів приймання-передачі за період січень - травень 2022, він звернувся до Оператора ГРМ з запитом щодо надання відповідних даних щодо обсягів споживання ПВКФ «Універсаль» природного газу, у відповідь на який отримав лист № 241003/1058/1709 від 03.10.2024, згідно з яким АТ «Херсонгаз» повідомило, що між АТ «Херсонгаз» та ПВКФ «Універсаль» було укладено договір розподілу №1-207 КТ від 30.12.2015., обсяги споживання природного газу ПВКФ «Універсаль» (код ЕІС-56ХО0000J6GD200P) за період з січня 2022 по травень 2022 складають 2 117,07 куб.м., а саме: у січні 2022 року - 1 409,67 куб.м; у лютому 2022 року - 509,96 куб.м., у березні 2022 року - 162,67 куб.м., у квітні 2022 року - 17,10 куб.м., у травні 2022 року - 17,67 куб.м., на загальну суму 102 301,14 грн.
При цьому, відповідач лише частково розрахувався за поставлений природний газ у січні - травні 2022 р. на загальну суму 24 712,52 грн. Решта заборгованості в сумі 77 588,62 грн. залишилась несплаченою.
З огляду на зазначене, ТОВ "ЕРДГАЗ" і звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з ПВКП "УНІВЕРСАЛЬ 77 588,62 грн - основного боргу, 7 758,86 грн. - штрафу, 19 556,58 грн. - пені, 14 623,23 грн. - інфляційних втрат, 5 460,28 грн.- 3% річних.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому, за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Так, вищевказаний договір постачання природного газу є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначаються Законом України «Про ринок природного газу» № 329-VIII від 09.04.2015.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.
Статтею 13 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що споживач має право, зокрема, на вільний вибір постачальника; безоплатну зміну постачальника, крім випадків, передбачених абзацом другим частини першої статті 14 цього Закону. Споживач зобов'язаний, зокрема, укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; не допускати несанкціонованого відбору природного газу.
В силу ч. 1ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні відповідні акти приймання-передачі природного газу, у тому числі за січень - лютий 2022 року, а також докази їх направлення/вручення ПВКП «Універсаль».
Водночас, суд враховує, що ПВКП «Універсаль» є суб'єктом ринку природного газу (як споживач) та має ЕІС-код, який є персональним номером для ідентифікації суб'єкту ринку природного газу у газотранспортній інформаційній системі України та є необхідною умовою для газопостачання як побутовим, так і непобутовим споживачам, оскільки використовуються для обліку природного газу.
Так, постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1382/27827, були затверджені Правила постачання природного газу.
Пунктом 3 розділу І Правил постачання природного газу визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.
Споживач, що не є побутовим, автоматично виключається з Реєстру споживачів діючого постачальника на Інформаційній платформі з дня початку періоду постачання природного газу постачальником.
Постачальник має право оперативно контролювати обсяг споживання природного газу споживачем, використовуючи інформаційну платформу Оператора ГТС або інформацію споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об'єкті споживача.
Також, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2493 затверджено Кодекс газотранспортної системи, який є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.
Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.
Відповідно до пунктів 1 та 2 гл. 4 розділу IV Кодексу ГТС, інформаційна платформа має містити такі дані, зокрема: перелік точок входу/виходу до/із газотранспортної системи; інформацію про всіх суб'єктів ринку природного газу, включаючи споживачів, яким в установленому порядку присвоєні ЕІС-коди; ЕІС-код споживача та за наявності ЕІС-коди його точок обліку; EIC-код фізичної точки виходу з газотранспортної системи; дані закріплених за споживачем діючих постачальників та визначені ними періоди постачання; інформацію про фактичне добове споживання; інформацію про фактичне споживання кожного газового місяця (М); дані періодів обмеження (припинення) газопостачання споживачу (якщо такі дані вносились по споживачу) з початку функціонування інформаційної платформи.
Згідно з п. 2 глави 7 розділу XII Кодексу ГТС, у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
Таким чином, об'єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та може використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
Інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб'єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов'язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи.
Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених Кодексом ГТС.
Веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень, (п. 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Усі операції, що здійснюються через інформаційну платформу, зберігаються з інформацією щодо відповідного користувача інформаційної платформи та часу здійснення операції.
Отже, суб'єкти ринку природного газу мають право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей, адміністратором якої є Оператор ГTC. Відповідно, позивач та відповідач мають можливість відстежувати обсяг природного газу, що поставляється/споживається суб'єктом ринку газопостачання, згідно з ЕІС-кодом такого суб'єкту.
Як встановлено судом, листом № 241003/1058/1709 від 03.10.2024 АТ «Херсонгаз» повідомило ТОВ «Ердгаз», що відповідно до відомостей з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача - ПВКП «Універсаль» (ЕІС- код ЕІС-56ХО0000J6GD200P), останнє спожило, зокрема, у січні 2022 року - 1 409,67 куб.м, у лютому 2022 року - 509,96 куб.м.
Таким чином, враховуючи зазначені дані з Інформаційної платформи оператора ГТС, суд доходить висновку, що позивачем належним чином підтверджено вищевказані обсяги поставленого ним та спожитого відповідачем природного газу у січні 2022 року на суму 74 712,52 грн. та у лютому 2022 року на суму 19 888,44 грн.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Отже, прийняття відповідачем природного газу від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання відповідно до умов цього договору оплатити поставлений природний газ.
Згідно пункту 2 частини 2 статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов'язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
За умовами пункту 4.4 договору, оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті на поточний рахунок постачальника. Сума платежу попередньої оплати розраховується як добуток ціни, визначеної на наступний період передоплати, на плановий обсяг природного газу по кожному об'єкту Споживача, заявленого на наступний період передоплати. У разі відсутності інформації про ціну на наступний період передоплати до дня здійснення попередньої оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати за фактично поставлений природний газ за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 05 числа місяця, наступного за місяцем поставки на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий місяць, та/або акту звіряння, та/або рахунку-акту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, як встановлено судом, відповідач лише частково оплатив фактично спожитий природний газ у січні 2022 року на загальну суму 24 712,52 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по контрагенту ПВКП «Універсаль». Решта заборгованості за спожитий природний газ у січні - лютому 2022 р. в загальній сумі 69 888,44 грн. залишилась несплаченою.
Наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем спожитого природнього газу в зазначений період в матеріалах справи відсутні.
З огляду на зазначене, суд доходить висновку про доведеність та обгрутованість позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача 69 888,44 грн. - основної заборгованості за поставлений природний газ у січні - лютому 2022 року.
Разом з тим, щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений природний газ у березні - травні 2022 року, суд зазначає наступне.
Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача як в спірний період так і на даний час є: м. Херсон, вул. Ломоносова, буд. 70.
Так, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасового окупованих територій України №309 від 22.12.2022, Херсонська міська територіальна громада була тимчасово окупованою у період з 01.03.2022 по 11.11.2022.
За визначенням ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Отже, у період з березня - травня 2022 року, за який позивач просить суд стягнути заборгованість за поставлений ним природний газ відповідачу у розмірі 7 700,18 грн., місцезнаходженням відповідача була територія тимчасово окупованого м. Херсона.
Так, суд звертає увагу, що Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в межах розгляду справи №908/1162/23 досліджувала питання застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" до правовідносин, які виникли у період з лютого 2022 року по грудень 2022 року, тобто до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №1364 від 06.12.2022 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" та затвердження Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказу №309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією".
Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (№1207-VII) для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях (пункт 1); інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку (пункт 3).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №908/1162/23, зокрема, виснувала, що Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" щодо деяких питань визначення правового статусу тимчасово окупованих територій України в умовах воєнного стану" №2764-ІХ від 16.11.2022 частину третю статті 1 вказаного Закону №1207-VII було викладено у редакції, за якою дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Чинна редакція цієї норми (відповідно до змін, внесених Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" №3050-IX від 11.04.2023) вказує, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, які передбачені у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
З 07.05.2022 ні пункт 7 частини першої статті 11, ні пункт 1 частини третьої статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" не містили (і зараз також не містять) жодних посилань на те, що статус тимчасово окупованих вказані у них території набувають залежно від наявності чи відсутності (а так само і дати ухвалення) будь-якого рішення того чи іншого повноважного органу державної влади України - РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
06.12.2022 Кабінет Міністрів України затвердив постанову "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
Відповідно до регулювання, запровадженого Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України" №2217-ІХ від 21.04.2022, правовий статус тимчасово окупованої території РФ у розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема, і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.
З огляду на викладене, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.10.2025 у справі №908/1162/23 дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 07.03.2024 у справі №910/9680/23, про поширення положень статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.
Відтак, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції у справі №908/1162/23 про відмову у задоволенні позову, зазначила про те, що підставою для такої відмови, враховуючи положення статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", є заборона передачі енергоносіїв відповідачу, оскільки факт тимчасової окупації є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у відповідному судовому провадженні.
Господарський суд в силу положень частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує зазначені вище висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 03.10.2025 у справі №908/1162/23, оскільки правовідносини у даній справі та у справі №908/1162/23 є подібними за змістовим критерієм.
Таким чином, суд зазначає, що факт тимчасово окупації Херсонської міської територіальної громади у період з 01.03.2022 по 11.11.2022 є загальновідомою обставиною та не потребує окремого доказування.
При цьому, позивачем не заперечується той факт, що заборгованість за природний газ за період березень - травень 2022 нараховано стосовно об'єкту, який розташований на території Херсонської міської територіальної громади за період, коли територія вже знаходилася під окупацією рф.
Згідно зі статтею 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" її положення застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.
В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.
На період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.
Приймаючи до уваги вищевикладене, господарський суд доходить висновку, що позивач не мав права здійснювати господарську діяльність щодо постачання відповідачу природного газу на тимчасово окуповану територію у березні - травні 2022 року, а тому і відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача за вказаний період основної заборгованості в розмірі 7 700,18 грн. Наведене є підставою для відмови у задоволенні позову в частині стягнення зазначеної суми заборгованості.
При цьому, вараховуючи вищенаведені судом обставини щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 7 700,18 грн. (за поставлений на окуповану територію природний газ у березні-травні 2022 року), суд, відповідно, також не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача штрафу, пені, 3 % річних та інфляційних витрат, нарахованих на вищезазначену суму основної заборгованості.
Щодо вимог про стягнення з відповідача штрафу, пені, 3 % річних та інфляційних витрат, нарахованих за поставлений природних газ у січні - лютому 2022 року, суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.
Суд звертає увагу на те, що під випадком («casus») в практиці розуміються будь-які діяння, не викликані чиїмось наміром або необережністю, тобто відсутність вини порушника. Випадковою можна визнати обставину, яку не можна передбачити та попередити при застосуванні обов'язкової для боржника обачності, хоча вона могла б бути передбачена та попереджена, якщо б боржник віднісся до свого зобов'язання з більшою обачністю, ніж та, до якої він був зобов'язаний або якщо на місці боржника була б інша особа.
Так, умовами п. 6.1, 6.2 договору №15/12/21-ЕГ-619 від 13.12.2021 визначено, що за невиконання, або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, що встановлена цим договором та чинним законодавством України. У разі проведення споживачем неповних або несвоєчасних розрахунків за договором, він у безспірному порядку повинен сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 10 відсотків від суми простроченого платежу.
Із наведеного випливає, що штраф, пеня, 3% річних та інфляційні втрати сплачуються боржником у разі прострочення ним виконання договірного зобов'язання з його вини.
Водночас, виходячи з вимог ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» ( «beyond reasonable doubt» ). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей» ... Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Враховуючи наведене, суд зазначає, що з огляду на те, що позивач здійснив нарахування пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат за порушення строків здійснення оплат ПВКП "УНІВЕРСАЛЬ" за поставлений йому природний газ, слід дослідити підстави невиконання боржником своїх зобов'язань за договором поставки природного газу.
Так, суд зазначає, що за умовами п. 4.1 договору ціна природного газу не є сталою, у зв'язку з чим вартість фактично поставленого споживачу обсягу газу, протягом відповідного місяця постачання, визначається як добуток ціни газу та обсягу фактично поставленого споживачу газу, за відповідний місяць постачання, згідно актів приймання-передачі, які відповідно до п.п. 3.8, 3.9 договору засвідчують фактичний обсяг газу, переданого постачальником споживачу у відповідному місяці поставки, та повинні бути оформлені сторонами.
Поряд із цим, п. 4.4 договору передбачено, що споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 05 числа місяця, наступного за місяцем поставки на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий місяць, та/або акту звіряння, та/або рахунку-акту.
Відтак, на переконання суду, позивач мав надати суду докази на підтвердження дати оформлення сторонами актів приймання-передачі газу за розрахунковий місяць, як факту обізнаності ПВКП "УНІВЕРСАЛЬ" про суму, яка підлягає оплаті з боку останнього.
Проте, дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що матеріали справи не містять ані актів приймання-передачі природного газу за розрахункові місяці січень-лютий 2022, та/або актів звіряння, та/або рахунків-актів. Також в матеріалах справи відсутні відповідні докази вручення поштового відправлення на підтвердження отримання відповідачем будь-якого відправлення від позивача або розписки про отримання будь-яких з зазначених вище документів.
Отже, відсутність доказів вручення відповідачу актів-приймання передачі із вказаною датою їх отримання ПВКП "УНІВЕРСАЛЬ" свідчить про відсутність необхідної інформації, за допомогою якої можна визначити факт існування певних обставин, а саме: встановленої відповідачу до сплати суми вартості спожитого ним природного газу.
При цьому, суд враховує, що будь-якої вимоги/претензії постачальника до споживача про сплату заборгованості за вказаний період разом з доказами надсилання матеріали справи також не містять.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);
Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи, які входять до кола доказування, має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому, ураховуючи взаємозв'язок і вірогідність.
У даному випадку суд звертається до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Отже, оцінюючи в сукупності наведене, суд зазначає про відсутність вини ПВКП "УНІВЕРСАЛЬ" в невиконанні зобов'язань за договором №15/12/21-ЕГ-619 від 13.12.2021, оскільки позивачем не доведено належне направлення відповідачу та отримання останнім від ТОВ «Ердгаз» актів приймання-передачі спожитого газу для підтвердження обізнаності відповідача про нараховану йому суму до сплати.
Разом з цим судом враховано, що пунктом 9.5 договору визначено, що всі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином у разі, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур'єром або вручені особисто за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатись дата їх особистого вручення або дата поштового штемпелю відділу зв'язку одержувача. Оперативний обмін інформацією здійснюється між сторонами, у порядку, визначеному у Додатку №1 до договору.
Оскільки невиконання договору відповідачем щодо сплати кошів перебуває у прямому причинно-наслідковому зв'язку із невиконанням позивачем договірних зобов'язань щодо повідомлення відповідача про виставлену йому до сплати суму, відповідач не має бути притягненим до господарсько-правової відповідальності за порушення зобов'язання. У даному випадку відповідачем були порушені грошові зобов'язання внаслідок випадку (за відсутності вини).
Так, суд наголошує на тому, що справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Аналогічні висновки викладено у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2024 по справі № 916/923/24.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу, пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за поставлений природних газ у січні - лютому 2022 року.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРДГАЗ" підлягають частковому задоволенню, зі стягненням з відповідача на користь позивача 69 888,44 грн - основної заборгованості.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного виробничо-комерційне підприємтва "УНІВЕРСАЛЬ" (73000, м. Херсон, вул. Ломоносова, буд. 70, код ЄДРПОУ 19232470) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРДГАЗ" (01135, м. Київ, вул. Павлівська, буд. 29, код ЄДРПОУ 38404559) 69 888 (шістдесят дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн. 44 коп. - основної заборгованості та 1 354 (одну тисячу триста п'ятдесят чотири) грн. 52 коп. - витрат по сплаті судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено та підписано 14.05.2026.
Суддя Ю.І. Мостепаненко