04.05.2026 Справа № 914/1100/26
Господарський суд Львівської області в складі головуючої судді Бурграт Т.І., з участю секретаря судового засідання Свистуна П.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву:
Товариства з обмеженою відповідальністю «Західстандарт система» (вулиця Розкидайлівська, будинок 29, офіс 26, місто Одеса, 65020; код ЄДРПОУ 41506741)
до: фізичної особи-підприємця Панчишин Софії Володимирівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про: забезпечення позову до його подання
у справі: №914/1100/26,
з участю:
представників заявника: Старицької Ю.Ю. та Сергійчука В.В. (в режимі ВКЗ);
відповідача: Панчишин С.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Західстандарт система» (далі також заявник, ТОВ “Західстандарт система») звернулося до Господарського суду Львівської області із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви до фізичної особи-підприємця Панчишин Софії Володимирівни (надалі - ФОП Панчишин С.В.), у якій просить суд про:
- накладення арешту на рухоме майно, що належать ФОП Панчишин С.В. - автомобіль марки Ford Mondeo, 2009 року випуску, VIN НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 до набрання рішенням у справі законної сили;
- накладення арешту на грошові кошти, що належать ФОП Панчишин С.В. та обліковуються на рахунках в банківських або інших кредитно-фінансових установах та які будуть відкриті та виявлені в ході виконання ухвали суду в межах суми 1 044 057,00 грн до набрання рішенням у справі законної сили.
Подану заяву обґрунтовано тим, що ТОВ “Західстандарт система» має намір звернутися з позовом до ФОП Панчишин С.В. з вимогою про стягнення безпідставно набутих нею за рахунок позивача коштів, у зв'язку зі здійсненням невідомими особами неавторизованої банківської транзакції, що відбулося за наступних обставин.
10 жовтня 2025 директор ТОВ “Західстандарт система» виявив, що з особового рахунка товариства № НОМЕР_4 в АТ “Асвіо Банк» невідомими особами здійснено неавторизовану транзакцію з переказу коштів у загальній сумі 1 044 057,00 грн на рахунок в АТ “Райффайзен Банк», який відкритий на ім'я ФОП Панчишин С.В.
Перерахунок здійснено на підставі платіжних інструкцій, які ні директором, ні іншими посадовими особами товариства не формувалися та за відсутності будь -яких правових підстав для проведення платежів.
Транзакції з переказу коштів, за доводами заявника, здійснені невстановленими особами через електронний кабінет системи «Клієнт-Банк» ТОВ «Евростандарт система» без відома та згоди посадових осіб товариства.
Доступ до системи онлайн-банкінгу було отримано шляхом несанкціонованого використання електронного цифрового підпису виконувача обов'язків директора товариства, який жодним третім особам не передавався та не надавався.
Директор товариства особисто не здійснював вхід до системи “Клієнт-Банк», не формував платіжних інструкцій та не вчиняв дій, спрямованих на перерахування коштів, а товариство не перебуває у договірних відносинах із ФОП Панчишин С.В.
Відтак, ТОВ “Західстандарт система» вважає, що ФОП Панчишин С.В. набула за його рахунок кошти в загальному розмірі 1 044 057,00 грн без належної правової підстави, внаслідок вчинення шахрайських дій невстановленими особами.
Зазначає, що за фактом вказаних обставин здійснюється досудове розслідування кримінальному провадженні №12025100090003283 від 29 грудня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України (шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки).
У зв'язку з цим товариство має намір звернутися з позовом до ФОП Панчишин С.В. про стягнення набутих без належної правової підстави коштів.
З метою забезпечення виконання майбутнього судового рішення, винесеного за результатами розгляду позову до ФОП Панчишин С.В., заявник просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб та грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача, з метою запобігання їх можливому відчуженню або приховуванню до вирішення спору по суті.
Ухвалою суду від 10 квітня 2026 року прийнято заяву про забезпечення позову до розгляду з викликом учасників справи у судове засідання.
В ході судового розгляду Панчишин С.В. заперечила наявність підстав для задоволення вимог заяви про накладення арешту на її кошти та майно.
Зазначила, що здійснює підприємницьку діяльність у сфері громадського харчування, джерелом фінансування якої є грантові кошти. Грант надається підприємцям виключно у випадках перевірки та підтвердження бездоганної ділової репутації і дотримання фінансової дисципліни. Відтак, вважає, що сам факт отримання нею грантового фінансування свідчить про її доброчесність у здійсненні господарської діяльності.
Вказала, що її банківський рахунок, які і рахунок заявника, використано невстановленими особами в шахрайський спосіб без її відома та дозволу.
Про зарахування 10 жовтня 2025 року коштів внаслідок здійснених транзакцій ТОВ “Західстандарт система» на її банківський рахунок ОСОБА_1 стало відомо лише 13 жовтня 2025 року зі слів адвоката товариства, який телефоном сповістив про банківські операції.
Разом з тим, з відомостей руху коштів по рахунку вбачається, що зараховані на рахунок ФОП Панчишин С.В. кошти були негайно перераховані третім особам, що відбулося без відома та участі Панчишин С.В.
Відтак, відповідач стверджує, що не набула та не зберегла в себе коштів, що належать ТОВ “Західстандарт система» без достатньої правової підстави, оскільки сама є жертвою злочинних дій невстановлених осіб, у зв'язку з чим зверталася до правоохоронних органів з повідомленням про злочин.
Крім того, Панчишин С.В. зазначила, що банківський рахунок, на який здійснювалися транзакції, відкрито нею за кілька днів до вчинення злочину і станом на момент надходження коштів рахунок ще не був активований банком для користування клієнта у зв'язку з необхідністю надання додаткових документів. На цій підставі вважає, що до злочинних дій можуть бути причетні працівники банку, який, після вказаних транзакцій, відмовив їй у наданні банківських послуг.
Наголосила, що повідомила правоохоронним органам та представникам заявника всю наявну в неї інформацію щодо банківських транзакцій, а також сповістила банк про незаконні фінансові операції з її розрахунковим рахунком.
Вказала, що вжиття заходів забезпечення позову стане перешкодою для її подальшої господарської діяльності, оскільки арешт коштів на рахунках не дозволяє здійснювати розрахунки, в тому числі і виплачувати заробітну плату найманим працівникам.
Зважаючи на вище викладене, просила в задоволенні вимог заяви про забезпечення позову до його подання відмовити.
Обставини, встановлені судом
Панчишин Софія Володимирівна здійснює господарську діяльність як фізична особа - підприємець, що підтверджується наявними в матеріалах справи даними податкової звітності платника податків (а.с.120).
Рішенням Державного центру зайнятості від 11 жовтня 2024 року ФОП Панчишин С.В. надано мікро-грант в розмірі 250 000,00 грн, що підтверджується заявою по приєднання до договору про надання мікрогранту від 25 жовтня 2024 року (а.с.197).
В ході освоєння мікрогранту та на виконання умов його надання ФОП Панчишин С.В. відкрила коктельний бар «Pardox» у місті Трускавець Львівської області, з метою забезпечення діяльності якого прийняла на роботу двох працівників - Кириченко Ю.О. на посаду бармена та Кобран Т.М. на посаду кухаря, що підтверджується відповідними наказами від 31 січня 2025 року (а.с.160-161).
30 вересня 2025 року ФОП Панчишин С.В. звернулася АТ «Райффайзен Банк» з метою відкриття банківського рахунку, що підтверджується заявою-приєднання до договору банківського обслуговування (а.с.196).
За результатами розгляду звернення ФОП Панчишин С.В відкрито банківський рахунок за реквізитами НОМЕР_5 в АТ «Райффайзен Банк».
10 жовтня 2025 на банківський рахунок ФОП Панчишин С.В. НОМЕР_5 в АТ «Райффайзен Банк» з банківського рахунка товариства ТОВ “Західстандарт система» № НОМЕР_4 в АТ “Асвіо Банк» здійснено чотири транзакції з переказу коштів у загальній сумі 1 044 057,00 грн, на підтвердження чого заявником долучено видану банком виписку за рахунком (а.с.17).
Зокрема, згідно даних банківської виписки АТ “Асвіо Банк», списання коштів з банківського рахунку ТОВ “Західстандарт система» на користь ФОП Панчишин С.В. здійснено на підставі платіжних доручень:
- №1534 від 10 жовтня 2025 року на суму 299 800,00 грн (оплата за товар згідно з договором №322 від 10 жовтня 2025 року);
- №1535 від 10 жовтня 2025 року на суму 245 809,00 грн (оплата за товар згідно з договором №323 від 10 жовтня 2025 року);
- №1536 від 10 жовтня 2025 року на суму 231 908,00 грн (оплата за товар згідно з договором №325 від 10 жовтня 2025 року);
- №1537 від 10 жовтня 2025 року на суму 266 540,00 грн (оплата за товар згідно з договором №327 від 10 жовтня 2025 року).
Грошові кошти, списані з банківського рахунку ТОВ «Західстандарт система» на підставі вищезазначених платіжних доручень, фактично зараховано на банківський рахунок ФОП Панчишин С.В., що підтверджується банківською випискою АТ “Райффайзен Банк» (а.с.72).
10 листопада 2025 року ФОП Панчишин С.В. звернулася до Дрогобицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області з заявою щодо обставин здійснення переказів коштів на її розрахунковий рахунок. За результатами розгляду звернення ознак кримінального правопорушення не виявлено, що підтверджується листом т.в.о. начальника Дрогобицького РВ (а.с.127).
29 грудня 2025 року Солом'янським управлінням поліції ГУ Національної поліції у місті Києві на підставі ухвали Солом'янського районного суду міста Києва за заявою ТОВ «Західстандарт система» розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025100090003283 за частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України, якою встановлено відповідальність за вчинення шахрайства у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, що підтверджується витягом є ЄДРДР від 29 грудня 2025 року (а.с.18).
31 березня 2026 року директор ТОВ «Західстандарт система» звернувся до АТ «Асвіо Банк» із листом, у якому повідомив про вчинення 10 жовтня 2025 року невстановленими особами шахрайських дій шляхом несанкціонованого списання грошових коштів з рахунку товариства в користь ФОП Панчишин С.В. (а.с.11).
Листом від 07 квітня 2026 року АТ «Асвіо Банк» у відповідь на зазначене звернення повідомив товариству реквізити банківського рахунку ФОП Панчишин С.В., на який здійснено зарахування списаних коштів, а також про те, що в період з 10 жовтня 2025 року по 31 березня 2026 року (день подання запиту товариства), списані кошти на рахунок ТОВ «Евростандарт система» не поверталися. При цьому, вказану відповідь надано директору ТОВ «Західстандарт система» (а.с.12).
Судом встановлено, що господарська діяльність ТОВ “Евростандарт система» та ТОВ “Західстандарт систем є взаємопов'язаною.
Зокрема, з відомостей Єдиного Державного реєстру судових рішень вбачається, що посадові особи ТОВ “Евростандарт система» та ТОВ “Західстандарт система» можуть бути причетними до вчинення кримінальних правопорушень у сфері господарської діяльності, розслідування яких здійснюється в межах кримінального провадження № 62021000000000861 від 07 жовтня 2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених, зокрема, частиною третьою статті 212 та частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України.
Так, частина третя статті 212 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою, а частина третя статті 209 Кримінального кодексу України - за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, також вчинену організованою групою або в особливо великому розмірі.
Із змісту ухвали Соснівського районного суду міста Черкаси від 09 листопада 2023 року у справі № 712/12228/23 убачається, що під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні перевіряється інформація щодо функціонування ймовірної протиправної схеми у сфері сертифікації транспортних засобів та діяльності пов'язаних випробувальних лабораторій і суб'єктів господарювання, до переліку яких віднесено, зокрема, ТОВ “Евростандарт система» та ТОВ “Західстандарт система».
Крім того, у зазначеній ухвалі відображено дані про можливе використання таких суб'єктів господарювання у структурі відповідної діяльності, а також про ймовірне ухилення їх службових осіб від виконання процесуальних рішень суду, зокрема ухвал про надання тимчасового доступу до речей і документів.
Аналогічні відомості відображені в ухвалі Черкаського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року у справі № 712/13118/24, постановленій у межах того ж кримінального провадження.
Ухвалою Личаківського районного суду міста Львова від 09 квітня 2025 року межах цього ж кримінального провадження № 62021000000000861 від 07 жовтня 2021 року (за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених, зокрема, частиною третьою статті 212 та частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України) накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках ТОВ “Евростандарт система» та ТОВ “Західстандарт система» в АТ КБ «Приватбанк» та ПАТ «Банк Восток».
Ухвалою Личаківського районного суду міста Львова від 22 січня 2026 року зазначений арешт скасовано у зв'язку з порушенням органом досудового розслідування розумності строків застосування заходів забезпечення кримінального провадження (а.с.58).
Про взаємопов'заність діяльності ТОВ “Евростандарт система» та ТОВ “Західстандарт система» свідчать також і обставини, встановлені судом в межах розгляду заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви у справі, що розглядається.
Зокрема, в судовому засіданні 16 квітня 2026 року сторони підтвердили, що на банківський рахунок ФОП Панчишин С.В. 10 жовтня 2025 року здійснено неавторизовану транзакцію не лише з банківського рахунку ТОВ “Західстандарт система», але і з банківського рахунку ТОВ “Евростандарт система» в сумі 432 100,00 грн. Вказані обставини підтверджуються також інформацією з банківської виписки по рахунку ФОП Панчишин С.В. в АТ «Райффайзен Банк» (а.с.72).
Зараховані на банківський рахунок ФОП Панчишин С.В. кошти сумі 1 044 057,00 грн, що надійшли від ТОВ “Західстандарт система» та кошти, що надійшли від ТОВ “Евростандарт система» в сумі 432 100,00 грн того ж дня (10 жовтня 2025 року), перераховано на розрахункові рахунки третіх осіб:
- ФОП ОСОБА_2 ;
- ОСОБА_3 ;
- ОСОБА_4 ;
- ОСОБА_5 ;
- ОСОБА_6 ;
- ОСОБА_7 ;
- ОСОБА_8 ;
- ОСОБА_9 ;
- ОСОБА_10 ;
- ОСОБА_11 .
ТОВ “Евростандарт система» також звернулося до Господарського суду Львівської області із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, за результатами розгляду якої 06 березня 2026 року Господарським судом Львівської області до ФОП Панчишин С.В. застосовано заходи забезпечення позову, якими накладено арешт на грошові кошти відповідача у межах суми 432 100,00 грн (справа №914/640/26).
Як убачається зі змісту відповідної ухвали у справі №914/640/26, підставою для її постановлення були обставини, що є тотожними обставинам, наведеним ТОВ “Західстандарт система» у заяві, що розглядається, а саме:
- здійснення 10 жовтня 2025 року несанкціонованих переказів грошових коштів з рахунку товариства на рахунок ФОП Панчишин С.В.,
- оформлення таких переказів на підставі платіжних інструкцій із призначенням платежу “оплата за товар»,
- відсутність фактичних господарських відносин між сторонами, та
- заперечення керівником товариства факту вчинення відповідних платіжних операцій.
Таким чином, судом встановлено, що у той самий день - 10 жовтня 2025 року, за однаковим механізмом (через систему “Клієнт-Банк» із використанням електронного підпису керівника), дві різні юридичні особи - ТОВ “Евростандарт система» та ТОВ “Західстандарт система» - здійснили перерахування грошових коштів на рахунок однієї і тієї ж особи - ФОП Панчишин С.В.
30 грудня 2025 року Солом'янським управлінням поліції ГУ Національної поліції у місті Києві за зверненням ТОВ “Евростандарт система» розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025100090003301 за частиною п'ятою статті 361 Кримінального кодексу України, якою встановлено відповідальність за несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж, вчинене під час воєнного стану.
02 квітня 2026 року ФОП Панчишин С.В. звернулася до Солом'янського управління поліції ГУ Національної поліції у місті Києві з клопотанням про визнання її потерпілою у кримінальному провадженні №12025100090003301 (а.с.82-85).
Клопотання про визнання потерпілою обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 одночасно з ТОВ “Евростандарт система» стала жертвою протиправних дій невстановлених осіб, які в невідомий для неї спосіб отримали несанкціонований доступ до її банківського рахунку в АТ «Райффайзен Банк» та через кілька хвилин після надходження на рахунок коштів від ТОВ “Евростандарт система» та ТОВ “Західстандарт система» здійснили перекази цих коштів на розрахункові рахунки інших осіб, без відома та участі ОСОБА_1 .
Постановою слідчого від 13 квітня 2026 року у задоволенні клопотання Панчишин С.В. про визнання потерпілою у кримінальному провадженні №12025100090003301 відмовлено (а.с.200-201).
Оцінка суду
Вивчивши матеріали заяви про забезпечення позову та додані до неї докази, суд не встановив наявності підстав для задоволення вимог заявника, з огляду на таке.
Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, значною мірою залежить від існування належного процесуального механізму захисту прав та інтересів особи, складовою якого є інститут забезпечення позову.
За змістом статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав та інтересів позивача.
Метою забезпечення позову є запобігання можливому порушенню прав та охоронюваних законом інтересів особи у майбутньому, а також забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення в разі задоволення позову. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20.
Таким чином, особі, яка звертається із заявою про забезпечення позову, недостатньо лише послатися на існування потенційної можливості невиконання рішення суду. Така особа повинна належними та допустимими доказами довести існування об'єктивних обставин, з якими пов'язується необхідність застосування відповідного заходу забезпечення позову, а також підтвердити наявність реального ризику істотного ускладнення чи унеможливлення виконання майбутнього судового рішення.
У постанові від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими вимогами, адекватними предмету спору та перебувати у безпосередньому зв'язку з ним. Саме заявник має довести існування такого зв'язку та обґрунтувати, яким чином конкретний захід забезпечення позову забезпечить ефективний захист його прав у межах майбутнього спору.
Звертаючись із цією заявою, ТОВ «Західстандарт система» зазначає, що має намір пред'явити до ФОП Панчишин С.В. позов про стягнення коштів як безпідставно набутих відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України.
За змістом статті 1212 Цивільного кодексу України обов'язок повернути майно виникає за умови, якщо особа набула або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави.
Відтак, в межах обставин цієї справи правове значення має не лише сам факт надходження коштів на рахунок особи, а й встановлення того, що така особа фактично набула або зберегла їх у своїй майновій сфері.
Судом встановлено, що 10 жовтня 2025 року на рахунок ФОП Панчишин С.В. було зараховано кошти у сумі 1 044 057,00 грн з рахунку ТОВ «Західстандарт система». Водночас із матеріалів справи вбачається, що того ж дня зазначені кошти були перераховані на рахунки третіх осіб.
При цьому як заявник, так і ФОП Панчишин С.В. фактично стверджують про вчинення щодо них протиправних дій невстановленими особами: несанкціоноване використання їх банківських рахунків.
Відповідні обставини підтверджуються наявністю кримінальних проваджень, розпочатих за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України та частиною п'ятою статті 361 Кримінального кодексу України. Крім того, відповідач самостійно зверталася до Дрогобицького РВ ГУНП у Львівській області, а також звернулася до правоохоронних органів із клопотанням про визнання її потерпілою у кримінальному провадженні.
За встановлених обставин суд, опираючись на доводи самого заявника, враховує, що спірні правовідносини виникли не у зв'язку з реалізацією сторонами взаємних прав та обов'язків у сфері господарської діяльності, а виключно внаслідок ймовірного вчинення кримінального правопорушення, безпосереднім предметом якого стали спірні грошові кошти. Саме повернення цих коштів, які, за твердженням заявника, вибули з його володіння внаслідок протиправних дій невстановлених осіб, становить предмет майбутньої вимоги, заявленої до розгляду в порядку господарського судочинства.
Отже, з доводів сторін вбачається, що заявлена вимога за своєю правовою природою фактично спрямована не на захист порушеного права у межах господарських правовідносин між сторонами, а на компенсацію майнових втрат, яких заявник зазнав унаслідок імовірних злочинних дій третіх осіб.
Таким чином, наведені сторонами обставини у своїй сукупності свідчать про те, що спірні правовідносини виникли у зв'язку із здійсненням неавторизованих банківських транзакцій, які, за твердженням учасників справи, не відображали реальних господарських операцій, а лише були способом вчинення злочину.
За таких обставин відповідні платіжні операції за своїм змістом можуть становити елемент об'єктивної сторони кримінальних правопорушень, пов'язаних із шахрайством та несанкціонованим втручанням у роботу інформаційно-комунікаційних систем, що істотно ускладнює ототожнення спірних правовідносин із класичним цивільно-правовим чи господарсько-правовим механізмом безпідставного набуття майна та, як наслідок - виникнення кондикційного зобов'язання.
У контексті наведеного суд враховує положення частини другої статті 1212 Цивільного кодексу України, яка передбачає обов'язок повернути безпідставно набуте майно, не залежно від того, чи безпідставне набуття майна стало результатом поведінки набувача, потерпілого, інших осіб або наслідком події. Однак навіть у такому випадку необхідним є встановлення факту набуття або збереження майна конкретною особою.
Натомість на стадії розгляду заяви до подання позову заявником не надано належних доказів того, що ФОП Панчишин С.В. фактично набула або зберегла у своїй майновій сфері спірні кошти, отримала хоча б тимчасову можливість вільно ними розпоряджатися чи набула відповідний майновий приріст.
З матеріалів справи вбачається, що спірні грошові кошти дійсно були зараховані на рахунок ФОП Панчишин С.В., однак наявні докази та пояснення сторін свідчать про їх подальше негайне списання на користь третіх осіб без волевиявлення та участі останньої.
Суд звертає увагу, що на момент розгляду заяви обидві сторони фактично посилаються на те, що стали потерпілими від дій невстановлених осіб, які використали банківські рахунки та системи дистанційного обслуговування для реалізації ймовірної шахрайської схеми. Так, ТОВ «Західстандарт система» стверджує про несанкціоноване втручання у систему «Клієнт-Банк» товариства, тоді як ФОП Панчишин С.В. - про несанкціоноване використання її банківського рахунку.
При цьому, суд враховує, що здійснення банківських транзакцій ініційовано саме ТОВ «Західстандарт система», посадові особи якого не забезпечили конфіденційність даних доступу до системи «Клієнт-Банк» товариства, в той час, коли аргументів про те, що ФОП Панчишин С.В. в будь - який спосіб сприяла здійсненню вказаних переказів, сторони не наводять.
За таких обставин накладення арешту на грошові кошти відповідача фактично матиме наслідком покладення негативних майнових та процесуальних наслідків імовірного кримінального правопорушення на особу, стосовно якої на даний час не встановлено ані факту участі у відповідних протиправних діях, ані факту набуття чи збереження спірних коштів у власній майновій сфері.
Заявлені заходи забезпечення позову у даному випадку фактично спрямовані не на збереження майна, яке перебуває чи перебувало у володінні відповідача, а на компенсацію наслідків імовірного злочинного втручання у банківські системи за рахунок коштів, які надійдуть на рахунки ФОП Панчишин С.В. в результаті здійснення нею підприємницької діяльності та за рахунок належного їй на праві власності рухомого майна, що не може вважатися адекватним та обґрунтованим заходом, виходячи зі встановлених обставин.
За відсутності належних доказів того, що саме ФОП Панчишин С.В. отримала реальний майновий приріст внаслідок спірних транзакцій або вчинила дії, спрямовані на приховування чи відчуження належного їй майна з метою уникнення виконання можливого судового рішення, суд не вбачає достатньо обґрунтованих правових підстав для застосування щодо неї такого виняткового заходу забезпечення позову як накладення арешту на кошти та майно.
Крім того, встановлені судом обставини одночасного здійснення аналогічних транзакцій з рахунків двох взаємопов'язаних товариств - ТОВ «Західстандарт система» та ТОВ «Евростандарт система» - на рахунок однієї особи, а також негайне подальше перерахування коштів на рахунки значної кількості третіх осіб, свідчать про складний характер спірних правовідносин та потребують дослідження у межах розгляду справи по суті, можливо, з урахуванням обставин, встановлених в ході досудового розслідування у кримінальних провадженнях.
За таких умов суд констатує, що ФОП Панчишин С.В. у спірних правовідносинах потенційно може виступати лише формальним (транзитним) отримувачем грошових коштів, який не набув реального контролю над ними та не мав можливості розпоряджатися ними на власний розсуд.
При цьому застосування заходів забезпечення позову допускається за умови їх обґрунтованості, необхідності, співмірності заявленим вимогам та наявності прямого зв'язку між заходом забезпечення і предметом спору.
Сам по собі факт тимчасового проходження коштів через рахунок ФОП Панчишин С.В., без встановлення того, що відповідач набула реальну можливість ними володіти, користуватися чи розпоряджатися, не може свідчити про наявність прямого зв'язку між заходом забезпечення і предметом спору.
Суд враховує, що арешт банківських рахунків є суттєвим втручанням у господарську діяльність суб'єкта підприємництва, яке обмежує можливість здійснення розрахунків, виконання договірних зобов'язань та ведення поточної діяльності.
Як встановлено судом, відповідач здійснює підприємницьку діяльність у сфері громадського харчування, а створення та функціонування відповідного закладу відбулося в межах державної програми підтримки малого підприємництва шляхом надання мікрогранту. Надання такого грантового фінансування передбачало перевірку ділової репутації отримувача, а також покладало на відповідача обов'язки щодо фактичного здійснення господарської діяльності, створення робочих місць, офіційного працевлаштування працівників та забезпечення подальшого функціонування бізнесу.
Матеріалами справи підтверджується, що в межах реалізації грантової програми ФОП Панчишин С.В. створено робочі місця та працевлаштовано найманих працівників, для яких відповідна господарська діяльність є джерелом доходу та засобом забезпечення існування.
За таких обставин накладення арешту на грошові кошти відповідача в заявленій сумі фактично унеможливить здійснення поточних господарських операцій, включаючи проведення розрахунків із постачальниками, сплату орендних платежів, податків, виплату заробітної плати працівникам, оплату комунальних послуг, придбання товарів та сировини, необхідних для функціонування закладу громадського харчування.
Суд враховує, що наслідком застосування таких заходів забезпечення позову може стати не лише тимчасове обмеження права особи на розпорядження майном, а фактичне блокування господарської діяльності суб'єкта малого підприємництва, припинення виконання ним зобов'язань перед працівниками, контрагентами та державою, а також ризик втрати створених робочих місць.
Більше того, невиконання відповідачем умов грантової програми внаслідок блокування її діяльності може спричинити негативні правові та фінансові наслідки, пов'язані з порушенням умов надання державної підтримки, у тому числі ризик виникнення обов'язку щодо повернення грантових коштів.
У контексті принципу співмірності заходів забезпечення позову суд виходить із того, що застосування такого істотного обмеження майнових прав особи допускається лише за наявності достатньо переконливих та належно підтверджених підстав, які б свідчили про реальну необхідність відповідного втручання. Натомість у цій справі заявлені заходи забезпечення позову за своїми наслідками створюють ризик заподіяння відповідачу та пов'язаним із її діяльністю особам значної шкоди, аж до припинення господарської діяльності, яка перевищить потенційну користь від вжиття заходів забезпечення позову.
За відсутності доведеного факту володіння спірними коштами та реального ризику їх відчуження з боку відповідача, таке обмеження набуває непропорційного характеру та фактично покладає негативні наслідки протиправних дій третіх осіб на особу, яка також може бути потерпілою від злочину.
Суд також виходить з того, що забезпечення позову не може використовуватися як засіб процесуального тиску або мати каральний характер, а повинно застосовуватися виключно як інструмент збереження існуючого майнового стану для забезпечення ефективного захисту порушеного права.
З огляду на викладене, за відсутності належних і достатніх доказів того, що ФОП Панчишин С.В. володіла або розпорядилася спірними коштами, а також з урахуванням обставин їх подальшого вибуття (можливо) поза її волею, суд дійшов висновку, що накладення арешту на грошові кошти на її рахунках, як і на належне їй майно не відповідає критеріям обґрунтованості, співмірності та ефективності заходів забезпечення позову.
Суд окремо враховує, правовий режим коштів, що стали предметом злочину, визначається нормами кримінального процесуального законодавства, яке передбачає спеціальні механізми їх розшуку, фіксації руху та накладення арешту з метою збереження речових доказів, забезпечення можливої спеціальної конфіскації, відшкодування шкоди потерпілим.
Суд звертає увагу, що саме в межах кримінального провадження існують процесуальні інструменти, які дозволяють ефективно відстежити рух грошових коштів по ланцюгу фінансових операцій, встановити кінцевих набувачів та забезпечити арешт відповідних активів незалежно від формального статусу їх поточного володільця.
Натомість застосування заходів забезпечення позову в господарському судочинстві має іншу правову природу та обмежений інструментарій, який не дозволяє досягти аналогічного рівня втручання та ефективності у випадках, коли кошти вибули з володіння відповідача та перебувають у розпорядженні невстановлених осіб.
Важливим є й те, що матеріали справи не містять відомостей про звернення сторін кримінального провадження до слідчого із клопотаннями про накладення арешту на спірні кошти або інше майно у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, хоча такий процесуальний механізм є належним та спеціально призначеним для вирішення подібних питань.
Зі слів представника заявника, клопотання до слідчого про вжиття заходів забезпечення кримінального провадження ним не подавалось у зв'язку з неефективністю роботи правоохоронної системи щодо розгляду таких клопотань та необхідності надалі звертатися до слідчого судді для оскарження бездіяльності слідчого.
Суд критично оцінює доводи заявника щодо невжиття заходів у межах кримінального провадження з підстав суб'єктивного сприйняття неефективності діяльності правоохоронних органів. Такі міркування не можуть вважатися належним обґрунтуванням відмови від використання передбачених законом процесуальних механізмів захисту прав та інтересів.
Сам по собі факт можливих ускладнень у взаємодії з органами досудового розслідування або необхідність оскарження їх бездіяльності не свідчить про неефективність кримінально-процесуальних інструментів як таких, оскільки кримінальне процесуальне законодавство прямо передбачає дієві способи судового контролю, зокрема через інститут слідчого судді.
Суд зазначає, що саме в межах кримінального провадження існує належний та спеціальний процесуальний порядок для вирішення питань щодо розшуку та арешту майна, яке може бути предметом злочину або набуте внаслідок його вчинення. Невикористання стороною такого механізму не може компенсуватися застосуванням заходів забезпечення позову в господарському судочинстві, які за своєю правовою природою не призначені для досягнення цілей кримінального провадження.
За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені заходи забезпечення позову фактично спрямовані на досягнення цілей, які більшою мірою відповідають завданням кримінального судочинства.
Відтак, їх застосування у господарському процесі до подачі позову, враховуючи обставин цієї справи, не забезпечує досягнення відповідної мети.
Натомість, наведені заявником обставини, підтверджені банківськими виписками та матеріалами кримінальних проваджень, свідчать про необхідність повного судового дослідження у межах позовного провадження та встановлення характеру та механізму несанкціонованого доступу до банківських систем обох сторін, обсягу фактичного контролю відповідача над рахунком, обставин подальшого руху коштів, наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень глави 83 Цивільного кодексу України.
Відтак, покладення обмежень на особу, яка ймовірно є потерпілою від злочину, за умови недоведеності наявності в такої особи хоча б тимчасового фактичного контролю над предметом спору, є непропорційним втручанням у її права.
Керуючись статтями 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “Західстандарт система» у задоволенні заяви про забезпечення позову.
2. Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
3. Веб-адреса суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://lv.arbitr.gov.ua.
Суддя Бургарт Т.І.