79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
07.05.2026 Справа № 914/4143/25
За позовом: Шептицької окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі позивача: Великомостівської міської ради Львівської області, м. Великі мости Львівської області,
до відповідача: Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України», в особі філії «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України», м.Винники Львівської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державну екологічну інспекцію у Львівській області, м. Львів,
про стягнення шкоди в розмірі 414 796,79 грн
Суддя Н.Є. Березяк
Секретар судового засідання І.К. Капітанчук
За участю представників сторін:
від прокуратури: Рогожнікова Н.Б.
від позивача: не з'явився
від відповідача: Левицький А.О. - представник
від третьої особи: не з'явився
На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Шептицької окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі позивача: Великомостівської міської ради Львівської області до Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України», в особі філії «Львівське лісове господарство» ДП Ліси України про стягнення шкоди в розмірі 414 796,79 грн
Ухвалою суду від 05.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Рух справи відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.
Ухвалою суду від 02.04.2026 закрито підготовче провадження у справі № 914/4143/25 та призначити справу до судового розгляду по суті на 07.05.2026.
В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити з підстав наведених в позовній заяві. В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор послався на те, що внаслідок незаконної порубки дерев порід сосна, вільха, береза в кварталах31, 39, 40, 41, 42, 47 Любельського лісництва філії «Львівське ЛГ» ДП «Ліси України», визначеної згідно додатку №1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу».
В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив, в задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі з підстав наведених у поданих до суду письмових поясненнях (вх. №9344/26 від 02.04.2026) , а саме:
- відсутності всіх складових деліктної відповідальності;
- відсутності протиправних дій (бездіяльності) в працівників державної лісової охорони;
- наявний в матеріалах висновок експерта не може бути доказом розміру завданої шкоди, яка є предметом стягнення в даній судовій справі;
- Додатки до позовної заяви не містять жодних доказів проведення органами Держекоінспекції перевірки дотримання по даному факту вимог природоохоронного законодавства та встановлення порушень ведення лісового господарства постійним лісокористувачем - ДП «Ліси України».
Представник третьої особи в судове засідання 07.05.2026 не з'явився.
У судовому засіданні 07.05.2026 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне.
Шептицькою окружною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №12023141310000123 від 11.04.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, за фактом незаконної порубки дерев у кварталах 41, 40, 47, 37, 39, 42, 31, 32, 34, 35, 36 на території Любельського лісництва філії «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України».
В ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження встановлено, що відповідно до акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 06.04.2023 складеного провідним інженером охорони та захисту лісу філії «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України» Грищук О.І. у кварталах №41, 40, 47, 38, 39, 42 Любельського лісництва філії «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України» виявлено незаконну рубку дерев загальною кубомасою 26 куб. м.
Відповідно до акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 06.04.2023 складеного провідним інженером охорони та захисту лісу філії «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України» Грищук О.І. у кварталах №31, 32, 34, 35, 36, Любельського лісництва філії «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України» виявлено незаконну рубку дерев загальною кубомасою 300 куб. м.
19.04.2023 слідчим СВ ВП №2 Червоноградського РВП ГУ НП у Львівській області проведено огляд місця події за участі спеціаліста державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Львівській області та представника філії «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України» в лісовому масиві на території Червоноградського району (на даний час - Шептицького району) Львівської області. В ході огляду встановлена незаконна рубка дерев у кварталах 31,32,34,35,36,38,39,40, 41,42 Любельського лісництва філії «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України». Загальна кількість виявлених незаконно зрубаних дерев становить 329 одиниць.
В ході досудового розслідування кримінального провадження встановлена розбіжність у одному з кварталів Любельського лісництва філії «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України», де виявлена незаконна порубка дерев. Зокрема, у акті огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 06.04.2023 складеного філією «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України» незаконна порубка дерев зазначена у 38 кварталі, водночас, у огляд місця події від 19.04.2023 незаконна рубка дерев зазначена у 37 кварталі.
З метою уточнення кварталу, де було виявлено незаконну порубку дерев, процесуальним прокурором у кримінальному провадженні скеровано запит в порядку ст.93 КПК України на адресу філії «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України».
Згідно інформації філії «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України» №79/21.17-02-2024 від 01.03.2024, повідомлено, що з метою уникнення розбіжностей з номерами кварталів, за основу необхідно брати протокол огляду місця події від 19.04.2023, в якому зазначений 37 квартал Любельського лісництва філії «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України».
29.07.2024 в ході досудового розслідування кримінального провадження №12023141310000123, слідчим СВ ВП №2 Червоноградського РВП ГУ НП у Львівській області за участі спеціаліста державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Львівській області та представника філії «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України» та за допомогою сертифікованого приладу обміру - рулетки, в лісовому масиві на території Любельського лісництва філії «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України» проведено додатковий огляд місця події.
Зокрема, згідно протоколу додаткового огляду місця події від 29.07.2024 вбачається, що місцем події, незаконної рубки, є лісовий масив, що знаходиться у Любельському лісництві Червоноградського району (на даний час - Шептицький район), Львівської області, а саме:
- у кварталі № 41, виділ № 3 (4 пні породи сосна діаметром 45, 72, 30, 24 см, сухостійні);
- у кварталі № 40, виділ № 3 (7 пнів породи сосна діаметром 39, 34, 35, 32, 32, 38, 28 см, сухостійні; 1 пень породи сосна діаметром 35 см, сироростуча);
- у кварталі № 39, виділ № 4 (1 пень породи сосна діаметром 47 см, сухостійна);
- у кварталі № 47, виділ № 1 (4 пні породи сосна діаметром 22, 27, 42, 36 см, сухостійні; 1 пень породи вільха діаметром 20 см сухостійна);
- у кварталі № 42, виділ № 3 (1 пень породи вільха діаметром 42 см, сухостійна; 2 пні породи береза діаметром 28, 23 см, сухостійні; 12 пнів породи сосна діаметром 32, 32, 30, 26, 26, 33, 27, 27, 28, 30, 35, 31 см сухостійні);
- у кварталі № 31, виділ № 16 (33 пні породи сосна діаметром 32, 32, 32, 32, 32, 39, 42, 42, 38, 38, 38, 43, 43, 30, 44, 46, 40, 40, 40, 40, 40, 40, 35, 35, 35, 34, 41, 37, 37, 33, 36, 36, 45 см сухостійні; 9 пнів породи вільха діаметром 20, 10, 28, 58, 25, 30, 30, 40, 40 см сухостійні).
Також, у вказаному кримінальному провадженні залучено Державну екологічну інспекцію у Львівській області для нарахування шкоди.
07.08.2024 Державною екологічною інспекцією у Львівській області на адресу слідчого скеровано лист №06-2700 щодо розрахунку розміру шкоди заподіяної лісу, внаслідок вчинення незаконної рубки 75 дерев порід сосна, вільха, береза в кварталах 31, 39, 40, 41, 42, 47 Любельського лісництва філії «Львівське ЛГ» ДП «Ліси України», визначеної згідно додатку №1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу».
Згідно розрахунку розміру шкоди заподіяної самовільною (незаконною) рубкою дерев породи сосна, вільха, береза в кварталах 31, 39, 40, 41, 42, 47 Любельського лісництва філії «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України», який розрахований згідно Додатку № 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», розмір шкоди, завданої вищевказаною незаконною рубкою становить 390 161, 15 грн.
Крім того, в ході досудового розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні, на підставі постанови слідчого, 16.06.2025 експертом Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Артишко М.В. проведено судову інженерно-екологічну експертизу.
Експертом з наданих на дослідження матеріалів кримінального провадження №12023141310000123 від 11.04.2023 зроблено наступні висновки: «Експертним дослідженням встановлено, що рубка лісу в кварталах №№ 41, 40, 39, 47, 42, 31 на території Любельського лісництва філії «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України» (Червоноградський район) проведена з недотриманням вимог природоохоронного законодавства….
Отже, експертним дослідженням встановлено недотримання вимог законодавства України про раціональне використання, охорону та відтворення лісових ресурсів при виявленій рубці лісу в кварталах №№ 41, 40, 39, 47, 42, 31 на території Любельського лісництва філії «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України» (Червоноградський район), а саме ст. 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та ст. 19 Лісового кодексу України «Рубка лісу в кварталах №№41, 40, 39, 47, 42, 31 на території Любельського лісництва філії «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України» (Червоноградський район) проведена з недотриманням вимог законодавства України про раціональне використання, охорону та відтворення лісових ресурсів, а саме ст. 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та ст. 19 Лісового кодексу України.
Розмір шкоди, заподіяної рубкою, проведеною всупереч діючим вимогам у галузі лісоохоронного законодавства становить 414 796 грн 79 коп.
З метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Великомостівської міської ради Львівської області, Шептицькою окружною прокуратурою листами №14.58/03-22- 5358вих-25 від 21.11.2025, та №14.58/03-22-5750вих-25 від 11.12.2025 повідомлено Великомостівську міську раду Львівської області про встановлення факту незаконної рубки деревини на території ради із зазначенням розміру завданої шкоди та необхідністю вжиття відповідних заходів реагування.
У відповідь на вказані листи Великомостівська міська рада Львівської області повідомила окружну прокуратуру (листи ради №1842/02-12 від 25.11.2025, №1933/02-12 від 12.12.2025), що збитки, завдані порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища у сумі 414 796, 79 грн не відшкодовані та що радою заходи до стягнення шкоди не вживались.
Крім цього, на виконання вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру» листом від 23.12.2025 № 14.58/03-22-6000 вих-25 прокурором повідомлено Великомостівську міську раду Львівської області про те, що буде заявлено до Господарського суду Львівської області позовну заяву в інтересах держави - Великомостівської міської ради Львівської області до ДСГП «Ліси України» в особі філії «Львівське лісове господарство» про стягнення 414 796, 79 грн шкоди на користь органу місцевого самоврядування.
Відтак, наведені обставили зумовили звернення Шептицької окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі позивача Великомостівської міської ради Львівської області про стягнення з Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України», в особі філії «Львівське лісове господарство» ДП Ліси України шкоди завданої навколишньому природному середовищі у розмірі 414 796,79 грн.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.
Щодо підстав звернення прокурора з позовом.
Згідно із ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно із ч. 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Факт незвернення до суду суб'єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що такий суб'єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Близький за змістом висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.
Відповідно до ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності українського народу від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування» одним із повноважень виконавчого органу сільської ради у галузі охорони навколишнього природного середовища є здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
Як вбачається з матеріалів справи, квартал № 37 Любельського лісництва філії «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України» (у межах якого виявлено факти незаконної порубки деревини) перебуває у адміністративно-територіальних межах Великомостівської міської ради Львівської області, тому Великомостівської міської ради Львівської області є саме тим органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Великомостівська міської ради є органом до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища якого мають стягуватися збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів.
З метою дотримання ст.23 Закону України «Про прокуратуру», листом від 23.12.2025 № 14.58/03-22-6000 вих-25 прокурором повідомлено Великомостівську міську раду Львівської області про те, що буде заявлено до Господарського суду Львівської області позовну заяву в інтересах держави - Великомостівської міської ради Львівської області до ДСГП «Ліси України» в особі філії «Львівське лісове господарство» про стягнення 414 796, 79 грн шкоди на користь органу місцевого самоврядування.
Отже, володіючи відповідними повноваженнями та достовірно знаючи з повідомлення прокурора про факти заподіяння шкоди, позивачем при наявності відповідних повноважень не вжито заходів щодо стягнення збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок незаконної порубки дерев.
Враховуючи, що Прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», суд установив наявність підстав для представництва ним інтересів держави в суді.
Крім того, від відповідача не надходило заперечень стосовно представництва прокурором інтересів держави в особі обраного позивача.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.
За приписами статті 13 Конституції України, зокрема, земля та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.
Згідно зі статтею 1 Лісового кодексу України (надалі ЛК України), усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Статтею 2 ЛК України передбачено, що лісові відносини - суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Об'єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки. Суб'єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України.
Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (частина 1 статті 3 ЛК України).
Відповідно до статті 2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
Таким чином, норми Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» у сфері спірних відносин, слід визнавати спеціальними стосовно до загальних норм Лісового або Земельного кодексів України. Ця спеціальність (особливість) визначається не обсягом нормативного регулювання загалом лісових або земельних питань, а особливістю механізму регулювання.
Приписами статей 16, 17 ЛК України визначено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.
Частиною другою статті 19 ЛК України передбачено, що постійні лісокористувачі зобов'язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.
Положеннями статті 63 та пунктом 5 частини 1 статті 64 ЛК України визначено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 86 ЛК України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок та пошкодження. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Статтею 89 ЛК України визначено, що охорону і захист лісів на території України здійснює, зокрема, лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.
Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів, зокрема, від незаконних рубок (стаття 90 ЛК України).
За змістом пункту 5 частини 2 статті 105 ЛК України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (стаття 107 ЛК України).
Враховуючи викладені норми чинного законодавства, забезпечення охорони та захисту лісів, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів, в тому числі і на відповідача у даній справі.
Згідно з пунктом «е» частини 1 статті 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Приписами частини четвертої статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Відповідно до частини 1 статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відшкодування майнової шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду (цивільне правопорушення).
Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження).
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини.
Бездіяльність відрізняється від дії зовнішньою, фізичною стороною. При бездіяльності особа не робить певної дії, яку вона за даних конкретних умов повинна була і могла вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам.
Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в даній конкретній ситуації мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам. При оцінці можливості (чи неможливості) виконати покладені на особу обов'язки слід враховувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов'язків, покладених на особу. Враховуються і її суб'єктивні можливості щодо виконання необхідних дій.
У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести належними та допустимими доказами факт заподіяння шкоди та її розмір, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та наявність причинно-наслідкового зв'язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.
При цьому за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 Цивільного кодексу України) передбачає презумпцію вини правопорушника.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника.
Однак для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи:
неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку дію/бездіяльність, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.
наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо).
причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
вина особи, що завдала шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Тож визначальним для вирішення спору у справі, що розглядається, є встановлення всієї сукупності елементів складу цивільного правопорушення.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами. (Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 16.08.2022 у справі № 925/1598/20, від 11.01.2024 у справі № 922/618/22, від 24.01.2024 у справі № 907/449/22, від 27.03.2024 у справі № 908/65/23).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.05.2020 у справі № 9901/93/19 зазначила, що виходячи з вимог частини другої статті 19, статей 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 та 19.09.2018 у справах № 909/976/17, № 925/382/17 лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 18.05.2023 у справі № 914/669/22 зазначив, відносно висновку суду першої інстанції про необхідність винесення вироку у кримінальному провадженні задля підтвердження в судовому порядку факту нанесення службовими особами відповідача шкоди навколишньому природному середовищу, Верховний Суд зауважує, що законодавством про охорону навколишнього природного середовища передбачено дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність за порушення лісового законодавства, які мають різні підстави застосування до особи правопорушника. У цій справі підставою позову є наявність складу цивільного правопорушення у діях лісокористувача щодо незабезпечення ним охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території та допустив самовільну вирубку лісу. Така правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 18.02.2019 у справі № 926/869/18, від 30.11.2021 у справі № 926/2174/20».
З врахуванням наведеного суд критично ставиться до доводів Відповідача, що вказані у відзиві на позов щодо відсутності акту перевірки Держекоінспекції, оскільки як вбачається з постанови Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, в якій зазначено, що такий доказ як акт перевірки Державної екологічної інспекції сам по собі не може бути єдиним чи вичерпним підтвердженням правопорушення природоохоронного законодавства. Подані сторонами докази, на підтвердження своїх вимог та заперечень, мають бути оцінені судами як окремо кожен так і в їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 17 Лісового кодексу України у постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Судом встановлено, що місцем події незаконної рубки, є лісовий масив, що знаходиться у Любельському лісництві Червоноградського району (на даний час - Шептицький район), Львівської області
Особу, яка здійснила незаконну порубку дерев у ході досудового розслідування кримінального правопорушення не встановлено, тому збитки завдані інтересам держави мають бути відшкодовані постійним лісокористувачем - Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» в особі філії «Львівське лісове господарство» ДСГП «Ліси України».
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань у складі ДП «Ліси України» діє Філія «Львівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», код ЄДРПОУ ВП: 45111920, місцезнаходження: Україна, 79495, Львівська область, Львівський район, місто Винники, вул. Яворницького, 34.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реформування управління лісової галузі» від 07.09.2022 № 1003, утворено Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (код 44768034) (далі - ДП «Ліси України») та приєднано до нього спеціалізовані державні лісогосподарські підприємства, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань у складі ДП «Ліси України» діє Філія «Львівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», код ЄДРПОУ ВП: 45111920, місцезнаходження: Україна, 79495, Львівська область, Львівський район, місто Винники, вул. Яворницького, 34.
Відповідно до п.1 наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 27.09.2021 року №561 «Про припинення Державного підприємства «Жовківське лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення», Державне підприємство «Жовківське лісове господарство» припинено шляхом реорганізації, а саме: приєднання до Державного підприємства «Львівське лісове господарство».
Згідно п.1 наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 04.11.2022 №967 «Про припинення Державного підприємства «Львівське лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення», Державне підприємство «Львівське лісове господарство» припинено шляхом реорганізації, а саме - приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034).
На базі ДП «Львівське лісове господарство» створено філію «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України». Пунктом 8 вищезазначеного Наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 04.11.2022 року №967 визначено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (далі - ДСГП «Ліси України») є правонаступником прав та обов'язків Державного підприємства «Львівське лісове господарство».
Відповідно до Положення про філію «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України», затвердженого наказом ДСГП «Ліси України» №2149 від 26.12.2023, філія володіє та користується майном, земельними ділянками, мисливськими угіддями, яким наділило її Підприємство для досягнення мети діяльності Філії, згідно з законодавством, Статутом Підприємства та цим Положенням. Філія не є власником майна. Майно, яким наділена Філія, належить Підприємству на праві власності або закріплене за Підприємством на праві господарського відання.
Відповідно до п. 10.5.6. Положення про філію «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України», зазначено, що їй надано право виступати відповідачем у судах всіх інстанцій, з усіма правами, наданими законом відповідачу.
19.04.2023 слідчим СВ ВП №2 Червоноградського РВП ГУ НП у Львівській області проведено огляд місця події за участі спеціаліста державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Львівській області та представника філії «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України» в лісовому масиві на території Червоноградського району (на даний час - Шептицького району) Львівської області. В ході огляду встановлена незаконна рубка дерев у кварталах 35, 31, 34, 32, 36, 41, 47, 40, 39, 37, 42 Любельського лісництва філії «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України». Загальна кількість виявлених незаконно зрубаних дерев становить 329 одиниць.
В ході досудового розслідування кримінального провадження встановлена розбіжність у одному з кварталів Любельського лісництва філії «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України», де виявлена незаконна порубка дерев.
Згідно інформації філії «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України» №79/21.17-02-2024 від 01.03.2024, повідомлено, що з метою уникнення розбіжностей з номерами кварталів, за основу необхідно брати протокол огляду місця події від 19.04.2023, в якому зазначений 37 квартал Любельського лісництва філії «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України».
29.07.2024 в ході досудового розслідування кримінального провадження №12023141310000123, слідчим СВ ВП №2 Червоноградського РВП ГУ НП у Львівській області за участі спеціаліста державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Львівській області та представника філії «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України» та за допомогою сертифікованого приладу обміру - рулетки, в лісовому масиві на території Любельського лісництва філії «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України» проведено додатковий огляд місця події.
Зокрема, згідно протоколу додаткового огляду місця події від 29.07.2024 вбачається, що місцем події, незаконної рубки, є лісовий масив, що знаходиться у Любельському лісництві Червоноградського району (на даний час - Шептицький район), Львівської області, а саме:
- у кварталі № 41, виділ № 3 (4 пні породи сосна діаметром 45, 72, 30, 24 см, сухостійні);
- у кварталі № 40, виділ № 3 (7 пнів породи сосна діаметром 39, 34, 35, 32, 32, 38, 28 см, сухостійні; 1 пень породи сосна діаметром 35 см, сироростуча);
- у кварталі № 39, виділ № 4 (1 пень породи сосна діаметром 47 см, сухостійна);
- у кварталі № 47, виділ № 1 (4 пні породи сосна діаметром 22, 27, 42, 36 см, сухостійні; 1 пень породи вільха діаметром 20 см сухостійна);
- у кварталі № 42, виділ № 3 (1 пень породи вільха діаметром 42 см, сухостійна; 2 пні породи береза діаметром 28, 23 см, сухостійні; 12 пнів породи сосна діаметром 32, 32, 30, 26, 26, 33, 27, 27, 28, 30, 35, 31 см сухостійні);
- у кварталі № 31, виділ № 16 (33 пні породи сосна діаметром 32, 32, 32, 32, 32, 39, 42, 42, 38, 38, 38, 43, 43, 30, 44, 46, 40, 40, 40, 40, 40, 40, 35, 35, 35, 34, 41, 37, 37, 33, 36, 36, 45 см сухостійні; 9 пнів породи вільха діаметром 20, 10, 28, 58, 25, 30, 30, 40, 40 см сухостійні).
У постанові від 24.01.2024 у справі № 907/449/22 Верховний Суд, вказуючи на відсутність належних та достовірних доказів, які б підтвердили точну кількість пнів, їх ознаку та діаметр, у результаті незаконної рубки, зазначив таке: « … встановлення кількості зрубаних пнів, їх діаметру та ознаки має суттєве значення для правильного розрахунку шкоди. Розрахунок шкоди не може ґрунтуватися на припущеннях позивача, оскільки вони не є фактичними даними в розумінні статті 73 Господарського процесуального кодексу України, тому відсутність належних та достовірних доказів, які б підтвердили точну кількість пнів, їх ознаку та діаметр, у результаті незаконної рубки відповідачем, виключає можливість встановлення дійсного розміру шкоди, завданої відповідачем навколишньому природному середовищу як обов'язкової умови для настання відповідальності. Однак, як встановлено судом першої інстанції та не спростовано під час апеляційного перегляду справи, для обчислення розміру шкоди було взято за основу відомості незаконно зрубаних дерев складені інспектором, в яких зазначені, порода дерева та діаметри пнів, проте, у вказаних відомостях відсутня інформація про ознаку зрубаних дерев та дані про вимірювальний пристрій яким проводились заміри. Відсутність належних та достовірних доказів, які б підтвердили точну кількість пнів, їх ознаку та діаметр, у результаті незаконної рубки, виключає можливість встановлення дійсного розміру шкоди, завданої відповідачем навколишньому природному середовищу, як обов'язкової умови для настання відповідальності».
Беручи до уваги вказану позицію Верховного Суду, суд оцінює протокол огляду як належний та достовірний доказ, що підтверджує точну кількість незаконно зрубаних пнів, їх ознаку та діаметр. У протоколі огляду зафіксовано породу та діаметр зрізу кожного виявленого пня, їх ознаку, вказівку на місцерозташування тощо, дані про застосовані технічні засоби (цифровий фотоапарат марки «W-300 «Coolpix»).
Отже, на підставі наявних у справі доказів, суд встановив, що Відповідач не виконав покладених на нього законодавством обов'язків, адже не забезпечив охорону лісу від незаконної рубки дерев. Тому наявний такий елемент складу цивільного правопорушення як протиправна поведінка (бездіяльність) Відповідача.
Розрахунок шкоди був здійснений Державною екологічною інспекцією у Львівській області, відповідно до якого розмір шкоди, заподіяної лісу незаконною рубкою дерев, становить 414 796,79 грн.
З метою необхідності визначити розмір майнової шкоди ході досудового розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні, на підставі постанови слідчого, 16.06.2025 експертом Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Артишко М.В. проведено судову інженерно-екологічну експертизу.
Судова інженерно-екологічна експертиза проведена судовим експертом Артишко М.В., яка на підставі ст. ст. 384, 385 КК України попереджена про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Експертом з наданих на дослідження матеріалів кримінального провадження №12023141310000123 від 11.04.2023 зроблено наступні висновки: «Експертним дослідженням встановлено, що рубка лісу в кварталах №№ 41, 40, 39, 47, 42, 31 на території Любельського лісництва філії «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України» (Червоноградський район) проведена з недотриманням вимог природоохоронного законодавства….
Отже, експертним дослідженням встановлено недотримання вимог законодавства України про раціональне використання, охорону та відтворення лісових ресурсів при виявленій рубці лісу в кварталах №№ 41, 40, 39, 47, 42, 31 на території Любельського лісництва філії «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України» (Червоноградський район), а саме ст. 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та ст. 19 Лісового кодексу України. Рубка лісу в кварталах №№41, 40, 39, 47, 42, 31 на території Любельського лісництва філії «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України» (Червоноградський район) проведена з недотриманням вимог законодавства України про раціональне використання, охорону та відтворення лісових ресурсів, а саме ст. 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та ст. 19 Лісового кодексу України. Відтак розмір шкоди, заподіяної рубкою, проведеною всупереч діючим вимогам у галузі лісоохоронного законодавства становить 414 796 грн 79 коп.
Отже, суд бере до уваги Висновок експерта як належні та допустимі докази, що підтверджують розмір шкоди, завданої незаконною порубкою дерев.
Поруч з тим, ні при складені протоколу огляду за участі уповноважених представників Інспекції, ні експертом не допущено жодних порушень норм чинного законодавства. Більше того, відповідач не конкретизує ці порушення, а лише загалом вказує на недопустимість долучених до позову доказів.
Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що не погоджуючись із розміром заявленої шкоди, Відповідач не надав власного обґрунтованого розрахунку та не ініціював проведення експертизи, щоб спростувати у такий спосіб надані Прокурором аргументи. Просте заперечення суми позову без подання альтернативних вихідних даних не спростовує позицію Прокурора.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Отже, враховуючи обставини справи та надані сторонами докази, суд вважає доведеною Прокурором обставину завдання Відповідачем шкоди у розмірі 414 796,79 грн.
У зв'язку з наведеним, Великомостівська міська рада Львівської області зазнала шкоди у розмірі 414 796,79 грн.
В даному випадку протиправна бездіяльність Відповідача, що мала наслідком незаконну рубку лісу, спричинила втрату лісових ресурсів, а тому наявний ще один елемент складу правопорушення - причинний зв'язок.
Щодо вини, як останнього елементу складу правопорушення, то Відповідач відсутності своєї вини не довів, а тому такий елемент правопорушення наявний.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На думку суду надані прокурором докази, про які суд вказував вище, є вірогідними. Відповідач не подав доказів на спростування вірогідності доказів наданих позивачем та не подав доказів, які б суд міг визнати більш вірогідними ніж ті, що наявні у матеріалах справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відтак, беручи до уваги вищезазначене, з огляду на положення ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.
З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд
1.Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, місто Київ, вулиця Руставелі Шота, будинок 9А; ідентифікаційний код юридичної особи 44768034) в особі філії «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України» (79495, Львівська область, Львівський район, місто Винники, вулиця Яворницького, будинок 34; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44768034) на користь Великомостівської міської ради Львівської області (80074, Львівська область, Шептицький район, м. Великі Мости, вул. Шевченка, 6, 04056316) шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 414 796 грн 79 коп.
3. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, місто Київ, вулиця Руставелі Шота, будинок 9А; ідентифікаційний код юридичної особи 44768034) в особі філії «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України» (79495, Львівська область, Львівський район, місто Винники, вулиця Яворницького, будинок 34; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44768034) на користь Львівської обласної прокуратури (79000, м. Львів, пр. Шевченка, 17/19; код ЄДРПОУ: 02910031) 4977,56 грн витрат на оплату судового збору.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 14.05.2026.
Суддя Березяк Н.Є.