вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"15" квітня 2026 р. м. Київ Справа №911/3806/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРТА-АГРО» (65104, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 18)
до Фермерського господарства «ШИРОКОСТУП» (09264 Київська обл., Кагарлицький р-н, с. Шубівка, вул. Фалкова, 1)
про зобов'язання виконати умови договору
Суддя Третьякова О.О.
Секретар судового засідання Капля Є.В.
Представники сторін:
від позивача: Сігнаєвський А.О.
від відповідача: Клапчук Ф.П.
Обставини справи:
В грудні 2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Варта-Агро» (далі - позивач, ТОВ «Варта-Агро») через систему «Електронний суд» звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Фермерського господарства «Широкоступ» (далі - відповідач, ТОВ «Широкоступ») про зобов'язання виконати умови договору.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання з передачі позивачу партії товару за договором купівлі-продажу від 06.12.2021 №21-06125, а саме 294,12 тонн пшениці врожаю 2021 загальною вартістю 2180311,56 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.12.2025 у справі №911/3806/25 зазначений позов залишено без руху в порядку ст.174 Господарського процесуального кодексу України для усунення у десятиденний строк недоліків позовної заяви.
В установлений строк позивач подав до Господарського суду Київської області заяву про усунення недоліків від 22.12.2025, якою усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.12.2025 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №911/3806/25 за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті справи, підготовче засідання призначено на 04.02.2026. Ухвала суду від 29.12.2025 про відкриття провадження у справі доставлена сторонам в їхні електронні кабінети ЄСІТС.
16.01.2026 до Господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові докази по справі, а саме копія листа відділення поліції №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області від 01.12.2025 з додатками.
29.01.2026 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідач позов не визнав. Відповідач при цьому послався на те, що він не відмовлявся від поставки товару і за умовами ст. 664 Цивільного кодексу України товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Також відповідач послався на те, що на виконання умов договору купівлі-продажу від 06.12.2021 №21-06125 відповідач вже частково здійснив відвантаження товару позивачу за накладними від 06.07.2022 №71 в обсязі 25,2 тонн, від 08.07.2022 №72 в обсязі 103,1 тонн, від 09.07.2022 №73 в обсязі 106,96 тонн та 11.07.2022 в обсязі 25,040 тонн. Також відповідач послався на те, що рішеннями Господарського суду Київської області від 02.02.2023 у справі №911/1223/22 та від 23.07.2025 у справі №911/271/25 між тими ж сторонами позивачу вже було відмовлено у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не довів неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань. Крім того, відповідачем у цій справі №911/3806/25 заявлено про застосування трирічного строку позовної давності до вимог позивача.
03.02.2026 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, що надані відповідачем накладні на підтвердження часткового відвантаження товару не є належними та допустимими доказами, оскільки не містять відміток про отримання товару вантажоодержувачем, що вже було встановлено при розгляді справи №911/1223/22 між тими самими сторонами. Висновки рішень судів у справах №911/1223/22 та №911/271/25 сприйняті позивачем як «модель належної поведінки покупця» і позивач у вересні 2025 виконав зазначену судами у справах №911/1223/22 та №911/271/25 модель поведінки, а саме направив відповідачу претензію від 04.09.2025 із повідомленням про дату/час прибуття (18-19.09.2025) для отримання товару та прибув на місце відвантаження 18.09.2025, однак зіткнувся з відмовою відповідача від відвантаження. Строк позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, позивачем не пропущений, враховуючи дію воєнного стану.
У підготовче засідання 04.02.2026 з'явились сторони, протокольною ухвалою підготовче засідання у справі було відкладено на 27.02.2026 для надання можливості сторонам подати усі заяви по суті справи.
11.02.2026 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач повторив свою правову позицію у спорі.
18.02.2026 до Господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких позивач зазначив, що позиція відповідача у спорі є суперечливою, оскільки ґрунтується одночасно на двох взаємовиключних позицій про те, що товар готовий до відвантаження позивачу станом на 2025 рік, та про те, що товар вже був відвантажений позивачу раніше у 2022 році.
У підготовче засідання 27.02.2026 та 11.03.2026 з'явились сторони, протокольною ухвалою в підготовчому засіданні оголошувалась перерва на 11.03.2026. В підготовчому засіданні 11.03.2026 за наслідками з'ясування правових позицій сторін про можливість закриття підготовчого провадження суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 01.04.2026.
01.04.2026 та 15.04.2026 відбулись судові засідання з розгляду справи по суті, у яких позивач та відповідач надали пояснення по суті справи.
За результатами з'ясування обставин справи, перевірки їх доказами та проведення судових дебатів у судовому засіданні 15.04.2026 після перерви судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги та заперечення проти них, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позивача та заперечення відповідача, дослідивши пояснення сторін та оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд
встановив:
06.12.2021 між Фермерським господарством «Широкоступ» в якості постачальника (відповідач у справі, ФГ «Широкоступ») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Варта-Агро» в якості покупця (позивач у справі, ТОВ «Варта-Агро») був укладений договір купівлі-продажу №21-06125 (далі - договір), за змістом пункту 1.1 якого постачальник-відповідач зобов'язався передати у власність покупця-позивача, а покупець-позивач зобов'язався прийняти та оплатити товар в строк та на умовах, передбачених цим договором.
У пунктах 2.1 та 2.2 договору визначено, що одиниця виміру товару - метричні тонни, далі - т, кількість (вага) товару - згідно з додатковою угодою до договору.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що передача товару здійснюється в асортименті та кількості, узгодженій сторонами у додатковій угоді, на умовах згідно з цим договором.
Пунктом 3.2 договору визначено, що строк поставки товару - згідно з додатковою угодою до договору.
Перехід права власності та ризиків на товар відбувається в момент передачі товару в розпорядження покупця та підписання представниками сторін видаткових накладних на товар (пункт 3.5 договору).
Відповідно до пункту 3.6 договору постачальник гарантує наявність у нього товару у кількості та якості згідно умов даного договору.
За змістом підпункту 3.7.1 пункту 3.7 договору постачальник зобов'язується при поставці товару забезпечити надання покупцю оригіналів рахунку та видаткової накладної.
Згідно з пунктом 3.10 договору датою переходу права власності на товар є дата видаткової накладної.
Пунктом 3.11 договору сторони узгодили, що оплачений товар, який є власністю покупця, може зберігатися на складах постачальника до повного його відвантаження покупцем.
Відповідно до пункту 4.1 договору загальна ціна договору визначається в гривні, складається з суми вартості поставленого товару відповідно до всіх додаткових угод (додатків) до цього договору, підписаних обома сторонами.
Пунктами 4.2 та 4.3 договору передбачено, що валюта розрахунку - гривня. Ціни в додаткових угодах вказуються в гривнях за 1 метричну тонну товару. Оплата здійснюється шляхом безготівкового розрахунку банківським переказом. Загальна ціна договору є вільною договірною. Ціни по позиціям узгоджуються постачальником та покупцем, визначаються в додаткових угодах.
Згідно з пунктом 5.1 договору покупець сплачує 86% від вартості кожної окремої поставленої партії товару на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі, протягом одного банківського дня з дати надання:
- рахунку на оплату кожної окремої поставленої партії товару із зазначенням точної кількості та ціни товару без ПДВ, суми ПДВ, усього до сплати;
- копій документів, зазначених в п. 3.7.1 цього договору.
За змістом пункту 5.2 договору остаточний платіж в розмірі різниці між повною вартістю поставленого товару та сумою, сплаченою відповідно до п. 5.1 цього договору, здійснюється протягом п'яти банківських днів з моменту реєстрації відповідної податкової накладної, складеної належним чином та зареєстрованої в ЄДРПН без порушення встановлених законодавством термінів.
Пунктом 6.1 договору передбачено, що приймання-передача товару проводиться уповноваженими представниками сторін. Приймання товару по кількості проводиться згідно з товарно-супровідними документами, по якості - згідно з документами, що посвідчують якість товару.
Відповідно до пункту 10.1 договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Договір може бути розірвано за взаємною письмовою згодою сторін.
Згідно з пунктом 10.3 договору будь-які зміни та доповнення до цього договору, в тому числі щодо його припинення (розірвання) або пролонгації, будуть чинними, якщо вони укладені в письмовій формі підписані повноважними представниками та скріплені печатками обох сторін. Даний договір, всі додатки та додаткові угоди до нього, а також видаткові накладні, передані сторонами одна одній за допомогою електронного зв'язку на е-maіl покупця, мають юридичну силу, але підлягають заміні на екземпляри з оригінальними підписами та відбитками печаток.
23.02.2022 між позивачем-покупцем та відповідачем-постачальником було підписано та узгоджено додаткову угоду №3, далі - додаткова угода №3, до договору купівлі-продажу від 06.12.2021№ 21-06125.
Пунктом 2 додаткової угоди №3 передбачено, що постачальник передає у власність покупця наступний товар - пшениця врожаю 2021 року; кількість товару - 300,00 т (+/- 10 %); вартість товару без ПДВ - 2223900,00 грн; сума ПДВ - 311346, 00 грн; загальна вартість товару з ПДВ - 2535246,00 грн.
Відповідно до пункту 3 додаткової угоди №3 загальна вартість товару за цією додатковою угодою складає 2535246,00 грн, в т.ч. ПДВ.
Пунктом 5 додаткової угоди №3 встановлено, що передача товару проводиться на умовах: EXW, Київська обл., Обухівський р-н, село Шубівка.
Згідно з пунктом 6 додаткової угоди №3 строк поставки товару - до 05.03.2022 включно.
Вказана вище додаткова угода підписана представниками сторін, скріплена їх відтисками печаток та є невід'ємною частиною договору.
23.02.2022 відповідач виставив позивачу рахунок на оплату товару - пшениці врожаю 2021 року в кількості 300 тонн на загальну суму 2535246,00 грн з ПДВ.
23.02.2022 позивач-покупець (ТОВ «Варта-Агро»), на виконання вимог пункту 5.1 договору, перерахував відповідачу-постачальнику (ФГ «Широкоступ») грошові кошти (попередню оплату в розмірі 86% вартості товару) на підставі виставленого рахунку-фактури від 23.02.2022 №6у загальному розмірі 2180311,56 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 23.02.2022 №411464 на суму 2180311,56 грн із призначенням платежу: «оплата за с/г продукцію згідно з рахунком № 6 від 23.02.2022, у т.ч. ПДВ».
В подальшому в липні 2022 ТОВ «Варта-Агро» (позивач-покупець) звернулось до Господарського суду Київської області із позовом до ФГ «Широкоступ» (відповідача-постачальника) про стягнення 2180311,56 грн основної заборгованості, 132029,97 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, 292161,75 грн інфляційних збитків та 25618,66 грн 3 % річних (справа №911/1223/22 між тими ж сторонами, що і у цій справі №911/3806/25). Позовні вимоги у справі №911/1223/22 були обґрунтовані позивачем-покупцем (ТОВ «Варта-Агро») невиконанням відповідачем-постачальником (ФГ «Широкоступ») свого обов'язку щодо своєчасної поставки товару згідно з договором купівлі-продажу від 06.12.2021 №21-06125 та додатковою угодою №3 до нього.
Рішенням Господарського суду Київської області від 02.02.2023 у справі №911/1223/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023, у задоволенні вказаного позову відмовлено повністю. Рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2023 у справі №911/1223/22, з чим погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що ТОВ «Варта-Агро» не було належними та допустимими доказами доведено порушення зі сторони ФГ «Широкоступ» обов'язку щодо своєчасної передачі (поставки) товару позивачу за договором купівлі-продажу від 06.12.2021 №21-06125 та додатковою угодою №3, а саме не було надано доказів повідомлення відповідача про дату прибуття до складу для завантаження товару, відмови відповідача від відвантаження товару після прибуття позивача у визначений для завантаження строк, а також після закінчення такого строку, тому суд у справі №911/1223/22 дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст. 693 ЦК України та, як наслідок, виникнення у позивача права вимагати повернення суми попередньої оплати у розмірі 2180311,56 грн.
В січні 2025 ТОВ «Варта-Агро» (позивач-покупець) звернулось до Господарського суду Київської області із новим (другим) позовом до ФГ «Широкоступ» (відповідача-постачальника), в якому просило суд (з урахуванням заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог від 03.04.2025) зобов'язати ФГ «Широкоступ» вчинити дії - виконати умови договору купівлі-продажу від 06.12.2021№ 21-06125 та додаткової угоди №3 в натурі шляхом передачі (відвантаження) партії товару, а саме 294, 12 тонн пшениці врожаю 2021 року позивачу-покупцю (ТОВ «Варта-Агро») згідно з умовами пункту 5 додаткової угоди №3 від 23.02.2022 (справа №911/271/25 між тими ж сторонами, що і у цій справі №911/3806/25). Позовні вимоги у справі №911/271/25 були обґрунтовані позивачем-покупцем (ТОВ «Варта-Агро») неналежним виконанням відповідачем-постачальником умов договору купівлі-продажу від 06.12.2021 №21-06125 в частині своєчасної поставки товару.
Рішенням Господарського суду Київської області від 23.07.2025 у справі №911/271/25, яке набрало законної сили 28.08.2025, у задоволенні вказаного позову відмовлено повністю. Рішення Господарського суду Київської області від 23.07.2025 у справі №911/271/25 мотивовано тим, що ТОВ «Варта-Агро» не було належними та допустимими доказами доведено порушення зі сторони ФГ «Широкоступ» обов'язку щодо своєчасної передачі (поставки) товару позивачу-покупцю за договором купівлі-продажу від 06.12.2021 №21-06125 та додатковою угодою №3, а саме не було надано доказів вчинення ТОВ «Варта-Агро» як покупцем дій, спрямованих на отримання товару за договором купівлі-продажу та додатковою угодою №3 (у тому числі після ухвалення рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2023 у справі №911/1223/22 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023), а саме не надано докази, які підтверджують факт направлення транспортних засобів покупця (повідомлення про наміри отримати товар, листи/заявки на відвантаження, доручення на одержання пшениці врожаю 2021, шляхові листи тощо) на адресу, визначену додатковою угодою №3, для отримання товару, та не надано доказів повідомлення відповідача про дату прибуття транспорту до складу відповідача для завантаження товару, відмови відповідача від відвантаження товару після прибуття позивача у визначений для завантаження строк, а також після закінчення такого строку. Суд у справі №911/271/25 не прийняв до уваги надану позивачем копію претензії ТОВ «Варта-Агро» від 13.11.2024 з вимогою про повідомлення про дату та місце відвантаження товару та про відвантаження товару згідно з умовами договору, оскільки належних та допустимих доказів направлення відповідачу вказаної претензії позивач до суду у справі №911/271/25 не надав.
Після ухвалення судами рішень у справі №911/1223/22 та у справі №911/271/25, в яких суди виснували про обов'язок позивача-покупця дотриматись моделі поведінки покупця товару на умовах EXW (Франко-завод), які передбачені укладеним між сторонами договором купівлі-продажу від 06.12.2021 №21-06125 разом з додатковою угодою №3 щодо попереднього повідомлення покупцем продавця про дату та час прибуття та подальшого фактичного прибуття транспортного засобу позивача до місця відвантаження товару, позивач-покупець у вересні 2025 вчинив належні дії для отримання товару від відповідача-постачальника за договором, а саме:
по-перше, позивач спочатку направив відповідачу претензію від 04.09.2025 №130/19Ис-25, якою повідомив відповідача про дату прибуття на склад відповідача для завантаження товару - пшениці у кількості 294,12 тон згідно з наступним графіком: 18.09.2025 - 28 тонн (1 авто), 19.09.2025 - 266,120 тонн (9 авто). Факт отримання відповідачем вказаної претензії від 04.09.2025 №130/19Ис-25 відповідачем не заперечується та підтверджується також наявними у цій справі доказами, а саме копіями цієї претензії, опису вкладення відправлення №6503701164010, накладної на відправлення №6503701164010, рекомендованого повідомлення з підписом адресата про отримання відправлення; копією накладної на відправлення №6503701164010 ТОВ «Двадцять п'ять годин» з підписом адресата про отримання відправлення; PDF-файлом відправлення претензії позивачем відповідачу також засобами електронної пошти;
по-друге, 18.09.2025 представники позивача прибули на склад відповідача за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, село Шубівка, для фактичного отримання товару, однак товар їм не переданий, натомість відповідач пропонував представникам позивача підписати видаткові накладні про отримання товару позивачем, які були датовані «заднім числом», а саме липнем 2002 року та містили інший обсяг товару (кількість зерна), ніж той, що підлягав передачі відповідачем-постачальником у вересні 20205 позивачу-покупцю за додатковою угодою №3. Зазначені обставини підтверджуються наданими позивачем фотокопіями видаткових накладних, які датовані 09, 08 та 06 липня 2002 та містять підпис лише відповідача-постачальника, але не підписані позивачем-покупцем. У наданих поясненнях в судовому засіданні 01.04.2026 під час розгляду цієї справи представник відповідача хоч і заперечував відмову відповідача відвантажити товар при прибутті 18.09.2025 представників позивача на склад відповідача, однак при цьому в судовому засіданні зазначив, що директор відповідача при прибутті представників позивача18.09.2025 на склад відповідача вимагав від них підписати видаткові накладні, як стверджував представник відповідача, «за вже відвантажений товар».
Звертаючись в грудні 2025 до Господарського суду Київської області із позовом у цій справі №911/3806/25 до ФГ «Широкоступ» (відповідача-постачальника) про зобов'язання виконати умови договору, ТОВ «Варта-Агро» (позивач-покупець) посилається на невиконання відповідачем обумовленого договором та додатковою угодою №3 зобов'язання з передання позивачу товару в кількості 294,12 тонн пшениці врожаю 2021 загальною вартістю 2180311,56 грн, який був оплачений позивачем.
Заперечуючи проти позову у цій справі, відповідач-постачальник посилається на те, що товар був готовий до передання позивачеві-покупцеві і що відповідач не відмовляв у відвантаження товару. При цьому відповідач у цьому ж спорі одночасно посилається і на те, що відповідач вже частково здійснив відвантаження товару позивачу за накладними від 06.07.2022 №71 в обсязі 25,2 тонн, від 08.07.2022 №72 в обсязі 103,1 тонн, від 09.07.2022 №73 в обсязі 106,96 тонн та 11.07.2022 в обсязі 25,040 тонн. Також відповідач посилається і на пропуск позивачем трирічного строку позовної давності у цьому спорі.
Отже, ключовими питаннями, які постали перед судом у цій справі, є те, чи виконали позивач-покупець та відповідач-постачальник їхні зобов'язання за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу від 06.12.2021 №21-06125 разом з додатковою угодою №3 з метою фактичного прийому-передачі спірного товару від постачальника покупцю на умовах EXW (франко-завод).
Вирішуючи спір у справі та надаючи оцінку поданим учасниками справи доказам та поясненням, суд керувався наступними нормами законодавства та дійшов таких висновків.
Суд зазначає, що відповідно до статей 13 та 14 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності судочинства. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип диспозитивності окладає на суд обов'язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів.
Передбачені статтями 13 та 14 Господарського процесуального кодексу України принципи змагальності та диспозитивності господарського судочинства надають сторонам достатні процесуальні можливості у представленні та доказуванні своєї позиції, спростуванні позиції інших учасників процесу з метою правильного вирішення спору. Ці принципи передбачають активну роль заінтересованих учасників процесу у доказуванні своєї правової позиції.
Як вказувала при цьому Велика Палата Верховного Суду (постанова від 21.06.2023 у справі №916/3027/21), покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, втрачає сенс.
Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, передбачений статтею 79 Господарського процесуального кодексу України стандарт «вірогідності доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Укладений між позивачем-покупцем та відповідачем-постачальником договір купівлі-продажу від 06.12.2021 №21-06125 разом з додатковою угодою №3 від 23.02.2022 (тут і далі - договір) за своєю правовою природою є договором поставки, який є різновидом договору купівлі-продажу.
Так, відповідно до частин 1 та 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Сторони спору не заперечують та матеріалами справи підтверджується, що позивач-покупець перерахував відповідачу-постачальнику грошові кошти на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури №6 від 23.02.2022 у загальному розмірі 2180311,56 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 23.02.2022 №411464 на суму 2180311,56 грн.
Оцінюючи доводи та позовні вимоги позивача про те, що позивач оплатив відповідачу партію товару - пшеницю врожаю 2021 року за ціною 7413,00 грн за 1 тонну на суму 2180311,56 грн, тобто в кількості 294,12 тонн, суд при цьому зауважує, що вказаний розрахунок позивача щодо обсягу пшениці, стосовно якого позивачем заявлено вимогу про поставку відповідачем (294,12 тонн по ціні 7413,00 грн за 1 тонну), містить арифметичну помилку в ціні товару за тонну, оскільки зазначена позивачем в розрахунку ціна за 1 тонну (7413,00 грн) є ціною без урахування ПДВ, в той час як повна ціна товару за 1 тонну (з ПДВ) за умовами додаткової угоди №3 становила 8450,82 грн за тонну (з урахуванням ПДВ за ставкою 14% - 1037,82 грн).
Таким чином, заявляючи позовні вимоги про зобов'язання відповідача поставити товар в кількості 294,12 тонн пшениці, позивач в позовній заяві неправильно обчислив та помилково визначив ціну позову у цій справі в сумі 2180311,56 грн, адже при ціні товару за 1 тонну в сумі 8450,82 грн ціна позову у цій справі про зобов'язання поставити товар в кількості 294,12 тонн в такому разі становить 2485555,18 грн (294,12 х 8450,82 = 2485555,18), а не 2180311,56 грн.
В світлі наведеного позивачем в позовній заяві розрахунку обсягу товару, стосовно якого позивачем заявлено вимогу про поставку відповідачем (294,12 тонн на суму 2180311,56 грн), та наведених позивачем в позовній заяві обставин виникнення спору, які полягають в тому, що позивач сплатив передоплату в сумі 2180311,56 грн, що становить 86% вартості партії товару на суму 2535246,00 грн в обсязі 300 тонн, але при цьому прострочив на тривалий строк виконання свого зобов'язання з отримання товару від відповідача на умовах EXW (франко-завод), що було встановлено в преюдиційних для цієї справи №911/3806/25 рішеннях судів у справах №911/1223/22 та №911/271/25, суд вимогу позивача у цій справі №911/3806/25 про зобов'язання поставити товар на суму 2180311,56 грн інтерпретує таким чином, що ця вимога спрямована на фактичне отримання позивачем товару лише в межах тієї кількості товару, яка фактично була оплачена позивачем відповідачу, тобто по ціні 8450,82 грн за тонну в загальній кількості 258 тонн на загальну суму 2180311,56 грн. Тобто предметом позовних вимог у цій справі є вимога до відповідача здійснити поставку позивачу не всієї партії товару в обсязі 300 тонн на суму 2535246,00 грн, а лише тієї її частини, яка вже фактично була оплачена позивачем відповідачу, в сумі 2180311,56 грн.
До того ж суд враховує, що позивач у цій справі, який прострочив виконання свого зобов'язання прийняти товар від відповідача у межах строку дії договору купівлі-продажу, як це було встановлено в преюдиційних для цієї справи №911/3806/25 рішеннях судів у справах №911/1223/22 та №911/271/25, протягом строку дії договору сплатив відповідачу передоплату в сумі 2180311,56 грн за товар, а тому було б несправедливо зобов'язувати відповідача поставити позивачу товар за договором у більшій кількості, ніж та її кількість, яка фактично була оплачена позивачем протягом строку дії такого договору.
Водночас, само по собі прострочення прийняття товару покупцем не припиняє обов'язок відповідача з поставки товару позивачу за укладеним між ними договором.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що обсягом поставки товару, який залишився недопоставленим відповідачем позивачу за договором та додатковою угодою №3 внаслідок прострочення прийняття товару позивачем, є товар в кількості 258 тонн пшениці на загальну вартість 2180311,56 грн, а не в кількості 294,12 тонн, як помилково розрахував позивач, помилившись при цьому в ціні товару за тонну.
Доводи відповідача про те, що відповідач вже частково здійснив відвантаження товару позивачу відповідно до договору та додатковою угодою №3, а саме за накладними від 06.07.2022 №71 в обсязі 25,2 тонн, від 08.07.2022 №72 в обсязі 103,1 тонн, від 09.07.2022 №73 в обсязі 106,96 тонн та 11.07.2022 в обсязі 25,040 тонн, суд відхиляє, так як відповідачем не надано належних та допустимих доказів відвантаження товару в заявлених відповідачем кількостях.
Як вже було зазначено з цього приводу судами при розгляді справи №911/1223/22,докази, надані відповідачем на підтвердження часткового відвантаження товару позивачу за договором купівлі-продажу від 06.12.2021 №21-06125 та додатковою угодою №3 від 23.02.2022 до нього, а саме товарно-транспортні накладні від 06.07.2022 №71, від 08.07.2022 №74, від 08.07.2022 №75, від 08.07.2022 №76, від 08.07.2022 №77, від 09.07.2022 №78, від 09.07.2022 №79, від 09.07.2022 №80, від 09.07.2022 №81, від 11.07.2022 №89 не є належними та достатніми доказами, що підтверджують передачу товару позивачу за договором, оскільки вони не містять відомостей (відміток) про отримання такого товару вантажоодержувачем чи його відповідальною особою та не підтверджені будь-якими іншими первинними документами про здійснення господарської операції з поставки товару у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (видаткова накладна, тощо).
Тобто надані відповідачем суду у цій справі докази, які не містять відміток позивача про отримання товару, не є доказами відвантаження товару позивачу.
Суд також зауважує, що рішеннями судів у справах №911/1223/22 та №911/271/25 між тими ж самим сторонами, які відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України є преюдиційними для розгляду цієї справи №911/3806/25, було встановлено, що позивач-покупець не вчинив дій щодо завчасного повідомлення відповідача про намір отримати товар та прибуття транспортних засобів позивача на склад відповідача з метою отримання товару. Однак при цьому вказані рішення судів у справах №911/1223/22 та №911/271/25 та встановлені ними обставини невчинення позивачем дій щодо отримання товару самі по собі не припиняли та не скасовували право позивача на отримання товару від відповідача на загальну суму 2180311,56 грн за умови завчасного повідомлення відповідача про намір отримати цей товар та прибуття позивача на склад відповідача для отримання товару.
При цьому після ухвалення судами рішень у справах №911/1223/22 та №911/271/25, в яких суди виснували про обов'язок позивача-покупця дотриматись моделі поведінки покупця товару на умовах EXW (франко-завод), які передбачені укладеним між сторонами договором купівлі-продажу від 06.12.2021 №21-06125 разом з додатковою угодою №3 щодо попереднього повідомлення покупцем продавця про дату та час прибуття та подальшого фактичного прибуття транспортного засобу позивача до місця відвантаження товару, позивач-покупець у вересні 2025 вчинив усі такі належні дії для отримання товару від відповідача-постачальника за договором, що підтверджується наявними у цій справі доказами, які відповідачем у цій справі не спростовані.
Оскільки позивач у вересні 2025 вчинив усі належні дії для отримання товару від відповідача-постачальника, а саме повідомив відповідача-постачальника про дату та час прибуття та 18.09.2025 фактично прибув в особі представників позивача на транспортному засобі на склад відповідача для отримання товару, то суд приходить до висновку про те, що 18.09.2025 у відповідача-постачальника настав строк для передачі позивачу товару в загальній кількості 258 тонн на загальну суму 2180311,56 грн (або принаймні певної частини цього товару, враховуючи, що позивач повідомляв відповідача про намір прибути на склад відповідача для отримання товару не тільки 18.09.2025, а й 19.09.2025).
Однак доказів виконання цього обов'язку з передання 18.09.2025 товару позивачу в загальній кількості 258 тонн на загальну суму 2180311,56 грн (або принаймні певної частини цього товару) відповідачем суду не надано.
Оцінюючи доводи відповідача про те, що він не відмовлявся від поставки товару і за умовами ст. 664 Цивільного кодексу України товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, товар готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це, суд зазначає наступне.
По-перше, твердження відповідача про те, що товар 18.09.2025 був готовий повністю до передання покупцеві, суд оцінює критично, адже відповідач у цьому спорі одночасно стверджує і про те, що частина товару була вже відвантажена відповідачем позивачу раніше за накладними в липні 2022 (а саме за накладними від 06.07.2022 №71 в обсязі 25,2 тонн, від 08.07.2022 №72 в обсязі 103,1 тонн, від 09.07.2022 №73 в обсязі 106,96 тонн та 11.07.2022 в обсязі 25,040 тонн). Тобто відповідач у цьому спорі точно не визначився, чи його позиція полягає в тому, що він вже передав товар (його частину) позивачу в липні 2022, чи в тому, що він мав намір передати товар (його частину) позивачу в вересні 2025. Тому твердження відповідача про те, що спірний товар був готовий до відвантаження позивачу станом на 18.09.2025, викликає обґрунтовані сумніви та, крім того, це твердження відповідачем не доведено.
По-друге, суд зауважує, що умови поставки EXW (франко-завод) та положення статті 664 Цивільного кодексу України, на яке посилається відповідач, про те, що товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це, передбачають не лише формальну наявність товару на складі продавця, а й обов'язок продавця надати покупцю доступ до товару та передати товар покупцеві на складі продавця. Тобто хоча завантаження товару на транспортний засіб покупця не входить до обов'язків продавця за умовами EXW, однак продавець має надати покупцю повний доступ до товару на складі постачальника для його огляду та навантаження та передати товар покупцю на складі. Доказів надання відповідачем позивачу 18.09.2025 доступу до самого товару на складі постачальника відповідач суду також не надав, при цьому із пояснень представника відповідача в судовому засіданні вбачається, що доступ 18.09.2025 позивача до товару для огляду та передачу цього товару відповідачем покупцю відповідач 18.09.2025 поставив в залежність від виконання представниками позивача вимоги відповідача підписати в цей день видаткові накладні про отримання товару, які були датовані «заднім числом», а саме липнем 2002 року, та містили інший обсяг товару (кількість зерна), ніж та, що підлягала фактичній передачі відповідачем-постачальником 18.09.2025 позивачу-покупцю.
Суд при цьому погоджується з відповідачем в тому, що зважаючи на численні юридичні суперечки, що виникли між сторонами з приводу виконання умов договору, та очевидну недовіру між сторонами у зв'язку з цими суперечками, відповідач-продавець міг мати розумний інтерес в тому, щоб позивач при переданні йому відповідачем товару 18.09.2025 негайно підписав накладні (накладну) про отримання товару на той обсяг, який відповідач фактично передав би позивачу 18.09.2025 на складі відповідача. Однак цей інтерес відповідача-продавця у своєчасному оформленні документації про прийом-передання товару ніяк не виправдовує поведінку відповідача, яка полягала у вимозі до представників позивача 18.09.2025 перед або під час передачі товару на складі відповідача підписати документи про отримання позивачем товару, які були датовані «заднім числом» та містили інший обсяг товару (кількість зерна), ніж та, що підлягала фактичній передачі відповідачем18.09.2025 позивачу.
Суд в цьому аспекті відмічає, що навіть якщо відповідач мав недовіру до позивача та його представників в питанні своєчасного оформлення ними 18.09.2025 документів (накладної) про прийом-передачу товару, це не позбавляло відповідача можливості передати представникам позивача на складі відповідача 18.09.2025 спочатку не весь товар, а розпочати прийом-передачу з незначної кількості (передати спочатку незначну кількість товару) та оформити з ними негайно на місці першу накладну про прийом-передачу відповідної кількості зерна, після чого продовжити 18.09.2025 прийом-передачу наступних частин (партій) товару або отримати та зафіксувати відмову представників позивача у підписанні такої першої та подальших накладної. Однак відповідних доказів, які б вказували на те, що відповідач був готовий передати позивачу товар 18.09.2025, суду не надано, натомість інші наявні у справі докази (звернення представника позивача до поліції 18.09.2025, датовані відповідачем видаткові накладні за липень 2002 тощо) вказують з більшою вірогідністю на неготовність відповідача надати доступ до товару та передати позивачу товар 18.09.2025 з оформленням 18.09.2025 належних документів.
Таким чином, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано доводів позивача про непередання відповідачем позивачу, в порушення умов договору купівлі-продажу від 06.12.2021 № 21-06125 разом з додатковою угодою №3, товару в кількості 258 тонн пшениці врожаю 2021 року на умовах EXW (Ex Works / франко-завод), Київська обл., Обухівський р-н, село Шубівка.
Доводи відповідача про те, що позивач (представники позивача) не прибув повторно 19.09.2025 на склад відповідача для отримання товару, не спростовують доводів позивача та наявні у справі докази про порушення відповідачем зобов'язання з передачі товару позивачу за договором купівлі-продажу разом з додатковою угодою №3, враховуючи, що відповідач 18.09.2025 не здійснив передачу товару позивачу, тобто не передав жодної кількості товару і не надав суду ніяких доказів того, щоб ця поведінка відповідача могла змінитись після 18.09.2025.
Доводи відповідача про сплив трирічного строку позовної давності до вимог позивача суд відхиляє, з огляду на таке.
Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Із постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц випливає, що позовна давність застосовується за наявності порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача, за захистом якого той звернувся до суду.
Отже, вбачається суперечливість правової позиції відповідача у спорі, який одночасно стверджує про відсутність порушення з боку відповідача права позивача на отримання спірного товару та одночасно заявляє суду про застосування позовної давності у спорі, яка застосовується лише за наявності порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача.
При цьому, відповідно до пункту19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо зупинення перебігу строку позовної давності на строк дії воєнного стану (в редакції станом на момент перебігу спірних правовідносин у 2022-2025 рр.), трирічній строк позовної давності позивачем у цій справі не пропущений, враховуючи, що строк поставки товару спливав 05.03.2022, а зупинення перебігу позовної давності на час воєнного стану в Україні було скасовано тільки з 04.09.2025.
Згідно із ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Також відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, чинного на час виникнення спірних у справі правовідносин, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом положень ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У ст.629 Цивільного кодексу України закріплений основоположний принцип договірного права “pacta sunt servanda», відповідно до якого договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано вимог позивача про зобов'язання відповідача виконати умови укладеного між позивачем-покупцем та відповідачем-постачальником договору купівлі-продажу від 06.12.2021 №21-06125 разом із додатковою угодою №3 23.02.2022 в натурі шляхом передачі (відвантаження) позивачу товару в кількості 258 тонн пшениці загальною вартістю 2180311,56 грн врожаю 2021 року на умовах EXW (Ex Works / франко-завод), Київська обл., Обухівський р-н, село Шубівка.
У задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача передати (відвантажити) позивачу 36,12 тонн пшениці врожаю 2021 року (294,12-258=36,12) суд відмовляє, з огляду на допущену позивачем арифметичну помилку при розрахунку цього обсягу та необґрунтованість вимог в цій частині.
У зв'язку з частковим задоволенням позову, витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача в сумі 26163,74 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог (2180311,56 грн х 0,015 х 0,8 = 26163,74).
Оскільки позивачем було неправильно визначено ціну позову в позовній заяві, що призвело до недоплати позивачем судового збору за ту частину позовних вимог, в задоволенні якої судом було відмовлено у цій справі (в частині зобов'язання відповідача передати позивачу 36,12 тонн пшениці врожаю 2021 року), сума недоплаченого позивачем судового збору в розмірі 3662,92 грн за цю частину вимог (36,12 х 8450,82 х 0,015 х 0,8= 3662,92) відповідно до частини 2 ст.163 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з позивача в Державний бюджет України.
Керуючись ст. 2, 4-9, 11, 13, 14, 18, 20, 73-80, 129, 163, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Варта-Агро» до Фермерського господарства «Широкоступ» про зобов'язання виконати умови договору шляхом передачі (відвантаження) партії товару, а саме 294,12 тонн пшениці врожаю 2021 року задовольнити частково.
2. Зобов'язати Фермерське господарство «Широкоступ» (09264 Київська обл., Кагарлицький р-он., с.Шубівка, вул.Фалкова, 1, код ЄДРПОУ 22207204) виконати умови укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Варта-Агро» (65104, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 18, код ЄДРПОУ 39836070) та Фермерським господарством «Широкоступ» (09264 Київська обл., Кагарлицький р-он., с.Шубівка, вул.Фалкова, 1, код ЄДРПОУ 22207204) договору купівлі-продажу від 06.12.2021 №21-06125 разом із додатковою угодою від 23.02.2022 №3 в натурі шляхом передачі (відвантаження) Товариству з обмеженою відповідальністю «Варта-Агро» (65104, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 18, код ЄДРПОУ 39836070) партії товару, а саме 258 (двісті п'ятдесят вісім) тонн пшениці врожаю 2021 року на умовах EXW (Ex Works / Франко-завод), Київська обл., Обухівський р-н, село Шубівка.
3. Відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Варта-Агро» до Фермерського господарства «Широкоступ» в частині зобов'язання передати (відвантажити) 36,12 тонн пшениці врожаю 2021 року.
4. Стягнути з Фермерського господарство «Широкоступ» (09264 Київська обл., Кагарлицький р-он., с.Шубівка, вул.Фалкова, 1, код ЄДРПОУ 22207204) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Варта-Агро» (65104, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 18, код ЄДРПОУ 39836070) 26163 (двадцять шість тисяч сто шістдесят три) грн 74 коп. витрат по сплаті судового збору.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Варта-Агро» (65104, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 18, код ЄДРПОУ 39836070) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у Київ. обл./м.Київ/22030101, код отримувача за ЄДРПОУ 37955989, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок отримувача UA708999980313181206083010001, код класифікації доходів бюджету 22030101) 3662 (три тисячі шістсот шістдесят дві) грн 92 коп. судового збору.
6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 14.05.2026.
Суддя О.О. Третьякова