ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.04.2026Справа №909/1276/25
За позовом Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти
до Міністерства освіти і науки України
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,
на стороні позивача:1. Івано-Франківської обласної ради
на стороні відповідача:2. Карпатського національного університету імені Василя Стефаника
про визнання недійсним п. 21 додатку до наказу та скасування державної реєстрації права власності
Суддя Бойко Р.В.
секретар судового засідання Кучерява О.М.
Представники учасників справи:
від позивача:Саварин С.С.
від відповідача:не з'явився
від третьої особи-1:Дмитрук Д.В.
від третьої особи-2:не з'явився
У жовтні 2025 року Івано-Франківський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Міністерства освіти і науки України, в якому просить суд:
1) визнати недійсним п. 21 додатку до наказу Міністерства освіти і науки України від 03.06.2016 №620;
2) скасувати державну реєстрацію права власності на гуртожиток №5, що знаходиться по вул. Сухомлинського, 2, м. Івано-Франківськ (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1344497626101).
В обґрунтування позовних вимог Івано-Франківський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти зазначає, що у травні 2024 року йому стало відомо про закріплення згідно п. 21 додатку до наказу Міністерства освіти і науки України від 03.06.2016 №620 гуртожитку №5 по вул. Сухомлинського, 2 у м. Івано-Франківськ на праві господарського відання за ДВНЗ "Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника" як цілісного майнового комплексу.
Позивач вказує, що даний гуртожиток №5 був побудований на правах дольової участі з подальшою передачею частини приміщень гуртожитку Івано-Франківському обласному інституту удосконалення вчителів, правонаступником якого є Івано-Франківський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти. Зокрема згідно акту про розподіл площі студентського гуртожитку в 1977 році Івано-Франківському обласному інституту удосконалення вчителів було передано право постійного користування частиною 3-го поверху гуртожитку №5 загальною площею 518,2 кв.м., корисною площею 331,6 кв.м.
Таким чином, позивач стверджує, що експлуатує частину 3-го поверху гуртожитку №5 загальною площею 518,2 кв.м. з дати побудови даного гуртожитку (з 1977 року) по даний час, сплачує комунальні платежі, у гуртожитку проживають слухачі курсів Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, а відтак позивач вважає, що Міністерство освіти і науки України прийняло незаконне рішення про закріплення державного майна - всього гуртожитку за ДВНЗ "Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника" (наразі - Карпатський національний університет імені Василя Стефаника), без врахування інтересів іншого співвласника - Івано-Франківської обласної ради та балансоутримувача частини 3 поверху гуртожитку №5 - Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.
У змісті позовної заяви Івано-Франківський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти виклав попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у якому позивач вказує, що поніс витрати на оплату судового у розмірі 3 028,00 грн та витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 10 000,00 грн, а також очікує понести додаткові витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 20 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 21.11.2025 справу №909/1276/25 за позовом Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти до Міністерства освіти і науки України про визнання недійсним п. 21 додатку до наказу Міністерства освіти і науки України від 03.06.2016 №620 та скасування державної реєстрації права власності на гуртожиток №5 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
10.12.2025 позовні матеріали по справі №909/1276/25 надійшли до Господарського суду міста Києва та за наслідками автоматизованого розподілу справи між суддями були передані на розгляд судді Бойку Р.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 відкрито провадження у справі №909/1276/25; вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; залучено до участі в розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Івано-Франківську обласну раду, на стороні відповідача - Карпатський національний університет імені Василя Стефаника; визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті спору; підготовче засідання призначено на 13.01.2026.
08.01.2026 Міністерством освіти і науки України сформовано в системі "Електронний суд" додаткові пояснення, в яких відповідач зазначає, що пунктом 2 Указу Президента України "Про Положення про національний заклад (установу) України" від 16.06.1995 №451/95 органам виконавчої влади заборонено передавати закріплене за національними закладами (установами) України майно, що перебуває у державній власності, будь-яким органам, підприємствам, установам та організаціям. Також відповідач вважає, що Акт про розподіл площі студентського гуртожитку №5 від 1977 року не може бути підставою недійсності як окремого пункту додатку до наказу Міносвіти від 03.06.2016 №620 "Про закріплення державного майна ДВНЗ "Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника", так і загалом цього розпорядчого акту, який був спрямований на разове застосування та не стосується неозначеного кола осіб. Крім того, відповідач звертає увагу, що позивачем укладались із Прикарпатським національним університетом імені Василя Стефаника договори відшкодування вартості комунальних послуг, а відтак Івано-Франківський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти був обізнаний із оспорюваним наказом ще з 2015 року, тому відповідач просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної даності та відмовити в задоволенні позову повністю. При цьому відповідач просив суд розгляд справи здійснювати за відсутності представника Міністерства освіти і науки України.
Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 13.01.2026 прийнято письмові пояснення відповідача до розгляду; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов - 5 днів; запропоновано відповідачу надати документи, на підставі яких було прийнято оскаржуваний наказ, в частині яка стосується предмету спору; звернуто увагу позивача, що строк на подачу відповіді на відзив встановлено в ухвалі про відкриття провадження у справі; відкладено підготовче засідання на 29.01.2026.
14.01.2026 Міністерством освіти і науки України сформовано в системі "Електронний суд" заяву, в якій відповідач вказує, що виконання службових обов'язків та подання відзиву до 31.12.2025 було ускладнено обставинами непереборної сили. Так, відповідач вказує, що у період 26-27.12.2025 агресором здійснено обстріл приміщень Міносвіти із застосування баражуючих боєприпасів реактивного типу, чим завдано значної майнової шкоди державі Україна загалом та Міносвіти зокрема. Обстріли житлових будинків та об'єктів критичної інфраструктури міста Києва тривали також 09.01.2026, 13.01.2026. У зв'язку з наведеним відповідач просив суд поновити для Міносвіти строк на подання відзиву у справі №909/1276/25.
Також 14.01.2026 Міністерством освіти і науки України сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позов, в якому відповідач повторно вказує, що пунктом 2 Указу Президента України "Про Положення про національний заклад (установу) України" від 16.06.1995 №451/95 органам виконавчої влади заборонено передавати закріплене за національними закладами (установами) України майно, що перебуває у державній власності, будь-яким органам, підприємствам, установам та організаціям. Фактичне виконання пункту 2 наказу Міносвіти від 03.06.2016 №620 "Про закріплення державного майна ДВНЗ "Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника" (стосовно державної реєстрації речового права) підтверджено інформацією на сторінці 2 позову, тому, на думку відповідача, дію наказу вичерпано. В силу правової природи, право користування частиною третього поверху гуртожитку №5 загальною площею 518,2 кв.м. є похідним речовим правом відносно права власності на це майно. Відповідач вважає, що належних і допустимих доказів належності на праві власності позивачу спірного майна не надано.
Окремо 14.01.2026 Міністерством освіти і науки України сформовано в системі "Електронний суд" заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, в якій відповідач вказує, що між Прикарпатським національним університетом імені Василя Стефаника та Івано-Франківським інститутом післядипломної педагогічної освіти було укладено договір від 29.10.2015 №046. Таким чином, відповідач вказує, що Івано-Франківський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти (на той час - Івано-Франківський інститут післядипломної педагогічної освіти) був обізнаний із оспорюваним наказом ще 2015 року. У подальшому було укладено договори від 24.03.2016, від 15.03.2017 та інші із тим самим предметом - відшкодування вартості комунальних послуг.
21.01.2026 Івано-Франківським обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти сформовано в системі "Електронний суд" відповідь на відзив, в якій позивач, посилаючись на практику касаційного суду, вказує, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов'язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. Також позивач вказує, що Івано-Франківською обласною радою народних депутатів ХХІ скликання було прийнято рішення від 24.08.1992 про затвердження переліку державного майна, віднесеного до комунальної власності області, згідно з додатком 1 та передано перелічені в додатку об'єкти комунальної власності області в управління обласної державної адміністрації, серед яких - Обласний інститут удосконалення вчителів. На думку позивача, у вказаному рішенні облради мається на увазі все майно, яке перебуває в користуванні установи, яка вказана в додатку до рішення. Як стверджує позивач, йому передано право повного господарського відання частиною гуртожитку по вул. Сухомлинського, 2 в м. Івано-Франківську, а тому він має право на захист своїх майнових прав також від власника. Починаючи з 1992 року по сьогоднішній день Івано-Франківська обласна рада при прийнятті рішення про затвердження переліку державного майна, віднесеного до комунальної власності області вносить цю частину гуртожитку в додаток, який містить в собі перелік майна обласної ради. Позивач зазначає, що спірний об'єкт нерухомості був споруджений у 1977 році, віднесений до майна комунальної власності та переданий у спільну власність територіальних громад області на підставі рішення Івано-Франківської обласної ради від 25.11.2011 №340-11/2011 "Про перелік об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області", речові права на таке майно виникли до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і не підлягали обов'язковій реєстрації. Позивач наголошує, що будь-яких доказів, які б свідчили про наявність правових підстав для переходу прав власності на спірний об'єкт від обласної ради до Міністерства освіти і науки України немає, а також відсутні документальні докази, які б свідчили, що такий перехід прав відбувся. Отже, на думку позивача, відповідачем було порушено процедуру передачі об'єктів комунальної власності у державну власність та протиправно привласнено частину 3-го поверху гуртожитку №5 по вул. Сухомлинського 2, м. Івано-Франківськ загальною площею 518,2 кв.м., який відноситься до об'єктів комунальної власності. Позивач вважає, що Державний вищий навчальний заклад "Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника" був балансоутримувачем лише частини даного гуртожитку, а не цілого, та завідомо надав Міністерству освіти і науки України неправдиву інформацію про площу даного гуртожитку, а МОН, не перевіривши надану йому інформацію про площу гуртожитку, яка віднесена до державної власності, прийняло рішення, без згоди іншого співвласника даного майна - Івано-Франківської обласної ради та без відома позивача. Крім того, позивач звертає увагу суду, що договори про відшкодування витрат на комунальні послуги підписувалися між інститутом та університетом ще з 1982 року. Позивач наголошує, що оскаржуваний наказ МОН №620 від 03.06.2016 не був надісланий для відома ні співвласнику майна (Івано-Франківській обласній раді), ні його балансоутримувачу (Івано-Франківському обласному інституту післядипломної педагогічної освіти), а реєстрація права господарського відання на підставі оспорюваного наказу на гуртожиток №5 за ПНУ ім. В.Стефаника відбулася лише 01.09.2017. Оскільки Наказ МОН №620 від 03.06.2016 не було оприлюднено на офіційному сайті МОН України, в той час як консультації з приводу державної реєстрації права власності на гуртожиток №5 тривали до 2024 року, то позивач стверджує, що не міг ніяк про нього дізнатись.
28.01.2026 Івано-Франківською обласною радою сформовано в системі "Електронний суд" пояснення, в яких третя особа-1 вказує, що частина 3-го поверху студентського гуртожитку №5 по вул. Сухомлинського, 2 у м. Івано-Франківську (10 блоків, загальною площею 518,2 кв.м) з моменту завершення будівництва у 1977 році належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ та міст Івано-Франківської області, що підтверджується договором пайової участі у будівництві гуртожитку від 20.12.1974, актом про розподіл площі студентського гуртожитку №5 від 1977 року, рішенням Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 24.08.1992, рішенням Івано-Франківської обласної ради від 25.11.2011 №340-11/2011, рішеннями обласної ради про затвердження переліку об'єктів спільної власності територіальних громад області, у тому числі рішенням від 13.06.2025 №1185-41/2025. Третя особа-1 стверджує, що нею не приймалось жодних рішень про передачу зазначеного майна з комунальної у державну власність, що виключає можливість правомірної зміни форми власності. Івано-Франківська обласна рада вважає, що наказ МОН України №620 від 03.06.2016 прийнято на підставі звернення балансоутримувача лише частини об'єкта, без згоди іншого співвласника, що суперечить також статті 358 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що розпорядження спільним майном здійснюється за згодою всіх співвласників. При цьому третя особа-1 зазначає, що відсутність державної реєстрації не спростовує права комунальної власності, а державна реєстрація права власності за МОН України, здійснена без правовстановлюючих документів, не створює такого права. Третя сторона-1 вказує, що не була стороною прийняття наказу МОН України №620, не отримувала його для відома та не була повідомлена про здійснення реєстраційних дій у 2017 році, а сам наказ не було оприлюднено на офіційному сайті МОН України. Тому, на думку третьої особи-1, строк позовної давності позивачем не пропущено.
Представник позивача не змогла приєднатися до відеоконференції в підсистемі відеоконференцзв'язку ЄСІТС для участі в підготовчому засіданні 29.01.2026 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, а інші учасники своїх повноважних представників не направили, про причини неявки не повідомили, тому ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2026 відкладено підготовче засідання на 17.02.2026.
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2026 відкладено підготовче засідання на 12.03.2026.
12.03.2026 Івано-Франківським обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти сформовано в системі "Електронний суд" заяву про зміну предмету позову, в якій позивач просить суд визнати недійсним п. 21 Додатку до Наказу Міністерства освіти і науки України від 03.06.2016 №620 в частині передачі з комунальної в державну власність частини 3-го поверху гуртожитку №5 загальною площею 518, 2 кв.м., корисною площею 331,6 кв.м. по вулиці Сухомлинського, 2 в м. Івано-Франківську та скасувати державну реєстрацію права власності на гуртожиток №5, що знаходиться по вул. Сухомлинського, 2, місто Івано-Франківськ (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1344497626101). У вказаній заяві позивач зазначає, що одноосібна реєстрація за Міністерством освіти і науки України права власності на гуртожиток №5 по вул. Сухомлинського, 2 в м. Івано-Франківську загальною площею 10 297,2 кв.м. порушує право користування Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти майном, яке знаходиться на його балансі та належить йому на праві господарського відання. Івано-Франківський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти вказує, що не визнає за Міністерством освіти і науки України реєстрацію права власності у цілому, і тому предметом спору є частина 3-го поверху гуртожитку площею 518,2 кв.м., корисною площею 331,6 кв.м., яка передана Інституту.
Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 12.03.2026 прийнято заяву про зміну предмету до розгляду; встановлено учасникам справи строк для надання пояснень з урахуванням заяви про зміну предмету позову - 10 днів; відкладено підготовче засідання на 31.03.2026.
12.03.2026 Міністерством освіти і науки України сформовано в системі "Електронний суд" додаткові пояснення, в яких відповідач вказує, що ним не визнаються уточнені позовні вимоги, зокрема з тих самих підстав, що вказані у відзиві на позов в первісній редакції. Відповідач наголошує, що Акт про розподіл площі студентського гуртожитку №5 від 16.11.1977 не є договором у розумінні Цивільного кодексу України, а на час його підписання діяло інше законодавство, відтак встановлення сторонами договору правових відносин і їх поширення на минулий час є необґрунтованим. Також відповідач звертає увагу, що Івано-Франківська обласна рада народних депутатів визнала у рішенні від 24.08.1992 перебування майна Обласного інституту удосконалення вчителів у державній власності.
13.03.2026 Карпатським національним університетом імені Василя Стефаника сформовано в системі "Електронний суд" пояснення, в яких третя особа-2 вказує, що підтримує позицію відповідача щодо невизнання позовних вимог та вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки, на думку третьої особи-2, Договір про пайову участь обласного відділу народної освіти у будівництві студентського гуртожитку Івано-Франківського педінституту ім. В. Стефаника від 20.12.1974 не породжував права власності, а передбачав виникнення такого права лише за умови належного та повного виконання фінансових зобов'язань стороною облВНО. Так, третя особа-2 вказує, що за умовами вказаного договору облВНО повинен був оплатити 112 000 (карбованців, при чому 50 000 карбованців мав оплатити у 1974 році, а решту 62 000 у 1975 році. Однак, як стверджує третя особа-2, облВНО не виконав своїх зобов'язань у повному обсязі, зокрема не здійснив оплату всієї суми пайового внеску, та не дотримався строків такої оплати: оплатив через облбудбанк: 31.12.1975- 50 000 карбованців; 16.05.1976 - 60 000 карбованців, у зв'язку з цим підстав для набуття облВНО права власності на відповідні приміщення гуртожитку не виникло. Третя особа-2 зазначає, що з огляду на неповне виконання фінансових зобов'язань облВНО, 10 блоків гуртожитку були передані облВНО лише у постійне користування без переходу права власності, що було погоджено всіма сторонами у Акті про розподіл площі студентського гуртожитку №5 по вулиці Сухомлинського, будинок №2, збудованого сумісно за кошти Івано-Франківського педінституту ім. В. Стефаника та Івано-Франківського обласного відділку народної освіти від 16.11.1977. Таким чином, Карпатський національний університет імені Василя Стефаника вважає, що обласний відділ народної освіти ніколи не набував права на частку у спільному майні. Третя особа-2 звертає увагу суду, що в Переліку майна, що належить до комунальної власності обласної ради народних депутатів, про який йдеться у рішенні сесії Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 24.08.1992, відсутня інформація про гуртожиток у складі житлового фонду рад народних депутатів, а лише йдеться про обласний інститут удосконалення вчителів. При цьому третя особа-2 вважає, що позивачем не наведено жодного адміністративного акту, на підставі якого частина гуртожитку №5 по вулиці Сухомлинського могла бути віднесена до комунальної власності.
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 закрито підготовче провадження у справі №909/1276/26; встановлено порядок дослідження доказів - в порядку їх розміщення в матеріалах справи; призначено розгляд справи №909/1276/26 по суті на 23.04.2026.
В судове засідання 23.04.2026 з'явились представники позивача та третьої особи-1, надали пояснення по суті спору, за змістом яких Івано-Франківський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти та Івано-Франківська обласна рада позовні вимоги підтримують і просять їх задовольнити.
Відповідач та третя особа-2 явку своїх представників в судове засідання 23.04.2026 не забезпечили, Міністерство освіти і науки України у поясненнях від 08.01.2026 просило суд здійснювати розгляд справи без участі його представника, в той час як Карпатський національний університет імені Василя Стефаника про причини неявки свого представника не повідомив, хоча про місце, дату та час засідання учасники справи були повідомлені належним чином.
Зокрема, як вбачається із наявних в матеріалах справи повідомлень про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, ухвала суду від 31.03.2026 про повідомлення дати, часу та місяця судового засідання була доставлена до електронного кабінету Міністерства освіти і науки України 31.03.2026 о 20 год. 10 хв., про що судом було отримано інформацію 01.04.2026 о 09 год. 43 хв., а до електронного кабінету Карпатського національного університету імені Василя Стефаника - 31.03.2026 о 20 год. 14 хв., про що судом було отримано інформацію 01.04.2026 о 09 год. 44 хв.
Згідно пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Таким чином, керуючись приписами п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу та третій особі-2 ухвали суду від 31.03.2026 є 01.04.2026.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Зважаючи на належне повідомлення відповідача та третьої особи-2 про розгляд Господарським судом міста Києва справи №909/1276/25 та про призначене на 23.04.2026 судове засідання, суд, керуючись приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, прийшов до висновку про можливість розглянути справу за відсутності представника Міністерства освіти і науки України та Карпатського національного університету імені Василя Стефаника.
В судовому засіданні 23.04.2026 судом завершено розгляд справи №909/1276/25 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи-1 (в тому числі надані в попередніх засіданнях), всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
20.12.1974 між Івано-Франківським педінститутом ім. В.Стефаника (правонаступником якого є Карпатський національний університет імені Василя Стефаника) та Інститутом вдосконалення вчителів (який діяв за дорученням обласного відділу народної освіти) (правонаступником якого є Івано-Франківський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти) укладено Договір про пайову участь обласного відділу народної освіти у будівництві студентського гуртожитку Івано-Франківського педінституту ім. В.Стефаника (надалі - Договір), у відповідності до п. а) якого педінститут погоджується на пайову участь обласного відділу народної освіти (надалі також - облВНО) у будівництві студентського гуртожитку по вул. Чкалова, щоб потім передати частину гуртожитку для потреб Інституту вдосконалення вчителів.
У пункті б) Договору обласний відділ народної освіти зобов'язався оплатити вартість 60 місць належних їм побутових приміщень у студентському гуртожитку, який будується по вул. Чкалова в сумі 112 000 карбованців, при чому 50 000 карбованців - у 1974 році, а 62 000 карбованців - у 1975 році.
Згідно п. в) Договору педінститут, після завершення будівництва гуртожитку у 1976 році, виділяє і передає в облВНО для гуртожитку Інституту вдосконалення вчителів зосередженні компактно на одному поверсі кімнати на 60 місць та належні їм санвузли, побутові приміщення, обладнання на загальну суму 112 000 карбованців, оплачену обласним відділенням народної освіти. Оплачена облВНО частина гуртожитку по вул. Чкалова (10 блоків на 60 місяць з обладнанням) стає власністю обласного відділення народної освіти і використовується обласним інститутом удосконалення вчителів за призначенням.
Оплату за електроенергію, воду, газ, опалення в гуртожитку Інституту вдосконалення вчителів в час експлуатації проводить обласний відділ народної освіти (п. г) Договору).
16.11.1977 Івано-Франківським педінститутом ім. В.Стефаника (правонаступником якого є Карпатський національний університет імені Василя Стефаника) та Інститутом вдосконалення вчителів (який діяв за дорученням обласного відділу народної освіти) (правонаступником якого є Івано-Франківський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти) складено Акт про розподіл площі студентського гуртожитку №5 по вул. Сухомлинського, 2, збудованого сумісно за кошти Івано-Франківського педінституту ім. В.Стефаника та Івано-Франківського обласного відділу народної освіти (надалі - Акт), згідно з яким облВНО передано право постійного користування частиною гуртожитку №5 загальною площею 518,2 кв.м., корисною площею 331,6 кв.м., десятьма блоками по дві кімнати і обладнанням. При цьому в Акті сторони зафіксували сплату облВНО коштів пайової участі у розмірі 110 000 карбованців.
У Акті вказано, що він набирає юридичну силу з 01.01.1977 і з цього часу облВНО бере на себе витрати по утриманню гуртожитку.
На виконання Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" та постанови КМУ від 05.11.1991 №311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною / республіканською / власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць / комунальною власністю", Івано-Франківською обласною радою народних депутатів ХХІ скликання було прийнято рішення від 24.08.1992, яким затверджено перелік державного майна, віднесеного до комунальної власності області, згідно з додатком І та передано перелічені в додатку об'єкти комунальної власності області в управління обласної державної адміністрації, серед яких - Обласний інститут удосконалення вчителів
Розпорядженням Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 19.09.2001 №693 Івано-Франківський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти передано у підпорядкування управління освіти і науки облдержадміністрації.
Рішенням Івано-Франківської обласної ради від 25.11.2011 №340-11/2011 "Про перелік об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області" вказана частина гуртожитку (вул. Сухомлинського 2, частина 3-го поверху, 10 блоків), внесена до переліку спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області.
Наказом Міністерства освіти і науки України від 03.06.2016 №620 гуртожиток №5 по вул. Сухомлинського, 2 у м. Івано-Франківськ на праві господарського відання закріплено за ДВНЗ "Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника".
01.09.2017 на підставі наказу Міністерства освіти і науки України №620 від 03.06.2016 проведено державну реєстрацію права власності Міністерства освіти і науки України на гуртожиток №5 загальною площею 10 297,2 кв.м., що знаходиться по вул. Сухомлинського, 2, місто Івано-Франківськ (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1344497626101).
Спір у справі стосується законності рішення відповідача про реєстрацію за собою права державної власності на весь гуртожиток №5 по вул. Сухомлинського, 2 у м. Івано-Франківськ, оскільки позивач стверджує, що його частина - 10 блоків на третьому поверсі загальною площею 518,2 кв.м. належить до комунальної власності територіальної громади Івано-Франківської області.
Так, позивач вказує, що на підставі Договору від 20.12.1974 на правах дольової участі було профінансовано частину будівництва гуртожитку, а за актом 1977 року було розподілено його площу. З 1992 року Івано-Франківська обласна рада народних депутатів та Івано-Франківська обласна рада закріпила права на частину гуртожитку (збудованого за кошт облВНО та закріпленого за Інститутом вдосконалення вчителів) за комунальною власністю області. Останні 20 років між позивачем та третьою особою-2 (особами, правонаступниками якої є третя особа-2) щорічно укладаються договори на спільне утримання спірного майна, витрати за яке оплачуються позивачем.
Відповідач проти позову заперечив, вказуючи, що наказ №620 від 03.06.2016 ухвалено законно, а Акт від 1977 року не може бути підставою для недійсності наказу. У рішенні Івано-Франківська обласна рада народних депутатів від 24.08.1992 не зазначила спірного майна, яке має розглянути Кабінет Міністрів України (п. 3). Відповідач зазначає про необхідність враховувати вимоги постанови КМУ №1482 від 21.09.1998, а тому обраний спосіб захисту вважає неналежним. Також відповідач вказує, що позивачем пропущено позовну давність, на застосуванні наслідків пропуску якої наполягає.
Для правильного вирішення даного спору суду необхідно вирішити питання власника спірної частини гуртожитку - 10 блоків на третьому поверсі загальною площею 518,2 кв.м. по вул. Сухомлинського, 2 у м. Івано-Франківськ.
Із матеріалів справи вбачається, що 20.12.1974 між Івано-Франківським педінституту ім. В.Стефаника та обласним відділом народної освіти, від імені якого діяв директор Інституту вдосконалення вчителів, укладено Договір про пайову участь обласного відділу освіти у будівництві студентського гуртожитку.
За умовами договору обласний відділ освіти на правах пайової участі бере участь у будівництві спірного гуртожитку, з наступною передачею частини гуртожитку для потреб Інституту вдосконалення вчителів, а облВНО фінансує вартість 60 місць (112 000 карбованців, з яких 50 000 карбованців підлягали сплаті у 1974 році та 62 000 карбованців - у 1975 році).
Пунктом в) договору погоджено, що Івано-Франківський педінститут ім. В.Стефаника після завершення будівництва виділяє і передає облВНО для гуртожитку Інституту вдосконалення вчителів 60 місць на суму 112 000 крб. Оплачена облВНО частина гуртожитку (10 блоків на 60 місць) стає власністю обласного відділу народної освіти і використовується обласним Інститутом вдосконалення вчителів за призначенням.
16.11.1977 між сторонами підписано акт розподілу площі гуртожитку, яким зафіксовано сплату облВНО 110 000 карбованців і зафіксовано право постійного користування за облВНО частиною гуртожитку на 3 поверсі 1 під'їзд площею 518,2 кв.м (10 блоків по 2 кімнати і обладнання).
Сторонами не заперечується, що до 1991 року гуртожиток використовувався спільно - в профінансованій частині використовувався Обласними інститутом удосконалення вчителів.
Незважаючи на використані в укладених документах формулювання "власність облвно", "постійне користування", суд на підставі законодавства 1976-1977 років висновує, що таке майно перебувало у державній власності.
Відповідно до статті 86 Цивільного кодексу УРСР право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Усі форми власності є рівноправними. Стаття 89 Цивільного кодексу УРСР визначала, що державна власність - основна форма соціалістичної власності, і держава є єдиним власником всього державного майна.
Тобто тогочасне законодавство не передбачало такої форми власності, як комунальна форма власності та не допускало можливість права власності окремих організацій (як облВНО, так і педінституту). Тобто безвідносно від використаних у Договорі та Акті формулювань щодо права власності та права користування, дане майно вважалось державним в незалежності від особи, яка сплачувала за його будівництво.
З огляду на наведене, суд вважає необґрунтованими доводи третьої особи-2 про те, що оскільки облВНО було сплачено лише 110 000 карбованців, а не 112 000 карбованців, як це передбачав Договір, у зв'язку з чим за облВНО було закріплено право постійного користування, а не власності.
Крім того, сума недоплати (2 000 карбованців) є незначною (меншою за вартість 20 шаф чи 80 ліжок, вказану у Акті). Тобто за Договором підлягала передачі не лише нерухомість, а й обладнання (меблі), вартість яких є значно більшою ніж (нібито) сума недоплати. Зважаючи на те, що меблі були передані облВНО за Актом, то у суду відсутні підстави вважати, що сторони (зокрема облВНО) віддали перевагу фінансуванню обладнання замість набуття у власність нерухомості (що облВНО профінансувало вартість меблів, проте недофінансувало вартість будівництва нерухомості та замість набуття у власність нерухомості погодилось на право постійного користування нею).
Сторонами не заперечується, що Івано-Франківський педінститут ім. В.Стефаника (правонаступником якого є третя особа-2) та Інститут вдосконалення вчителів (правонаступником якого є позивач) весь час спільно користувалися гуртожитком, а матеріали справи містять Договір від 26.11.1982 про відшкодування комунальних витрат у 1982-1986 роках.
Постановою ВР УРСР від 26.03.1991 №885-ХІІ з 15.04.1991 введено в дію Закон Української РСР "Про власність", пунктом 5 якого встановлено, що розмежування майна між власністю Кримської АРСР та адміністративно-територіальних одиниць АРСР провадиться у порядку, який встановлюється законодавчими актами цієї республіки, виходячи з принципів, передбачених частиною першою цієї статті. Розмежування майна між власністю областей, міста Києва і власністю відповідних адміністративно-територіальних одиниць провадиться з участю виконавчих комітетів нижчестоящих Рад народних депутатів, виходячи з цих же принципів. При цьому майно, необхідне для задоволення соціально-економічних потреб населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці, підлягає передачі в її комунальну власність до 1 липня 1991 року.
Статтями 31, 32 Закону УРСР "Про власність" визначено, що до державної власності в Українській РСР належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність), а суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.
На виконанням постанов Верховної Ради УРСР від 08.12.1990 "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування", від 26.03.1991 "Про введення в дію Закону Української РСР "Про власність" Кабінет Міністрів України ухвалив постанову "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю" від 05.11.1991 №311.
Пунктом 3 постанови КМУ від 05.11.1991 №311 установлено, що розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів.
24.08.1992 рішенням Івано-Франківської обласної ради народних депутатів затверджено перелік державного майна, віднесеного до комунальної власності області (Додаток №1) та передано перелічені в Додатку №1 об'єкти в управління ОДА.
Додаток №1 в частині "Народна освіта і спорт" містить згадку про Обласний інститут удосконалення вчителів (правонаступником якого є позивач).
Суд відхиляє посилання відповідача на п. 3 вказаного рішення щодо необхідності рішення Кабінету Міністрів України, адже вказане звернення стосується іншого майна - відображеного в Додатку №2 до цього рішення.
Відтак, обласна рада народних депутатів в межах власної компетенції віднесла Обласний інститут удосконалення вчителів до комунальної власності області.
З огляду на доводи учасників справи перед судом постало питання про віднесення рішенням Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 24.08.1992 лише юридичної особи чи закріпленого за нею майна до комунальної власності області, тобто чи свідчить формулювання в Додатку №1 до рішення 1992 року назви юридичної особи про віднесення до комунальної власності області всього майна (цілісного майнового комплексу), закріпленого за таким інституту.
Таке питання неодноразово виникало у численних подібних спорах, які вирішувалися Верховним Судом в частині актів органів місцевого самоврядування, прийнятих на підставі постанови КМУ від 05.11.1991 №311.
Стилістика тогочасного нормотворення дає підстави стверджувати, що на початку 90х років попереднього сторіччя, як законодавець, так і обласні ради народних депутатів особливо не розрізняли такі поняття, як юридична особа - її корпоративні права, та закріплене за нею майно.
В розумінні тогочасних норм Цивільного кодексу УРСР - обласний інститут мав статус юридичної особи у формі установи (статті 23, 24 Цивільного кодексу УРСР), тобто організації, що перебувалп на державному бюджеті, мала самостійний кошторис, відокремлене майно, могла від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки.
Відповідно до ч. 3 ст. 32 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1991 року) юридична особа, яка фінансується власником, і за якою майно закріплено на праві оперативного управління (установа), відповідає за зобов'язаннями коштами, які є в її розпорядженні. У разі їх недостатності відповідальність за її зобов'язаннями несе власник відповідного майна.
Саме із цього розуміння (охоплення як корпоративних прав, так і закріпленого на праві оперативного управління за установою майном) виходили обласні ради народних депутатів, здійснюючи у 1991-1992 розмежування комунального майна від загальнодержавного.
Відтак, враховуючи, що спірне майно необхідне для задоволення соціально-економічних потреб населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці (Івано-Франківської області), а також перебування в користуванні спірної частини гуртожитку у позивача, що підтверджується волевиявленням тогочасного представника власника (держави) - облВНО та забудовника - Івано-Франківського педінституту ім. В.Стефаника, тривале (з 1977 року) користування цим майном, його створення хоч за державні кошти, проте виділені для обласного відділу освіти, то наявні правові підстави для висновку про правомірність віднесення спірної частини гуртожитку до комунальної власності області на підставі рішення Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 24.08.1992, яке протягом всіх цих років ніким не оскаржувалось.
З наведених обставин, у суду відсутні будь-які сумніви в легітимності таких дій обласної ради народних депутатів щодо закріплення цього майна - інституту як цілісного майнового комплексу в статусі комунальної власності області.
Подальші рішення Івано-Франківської обласної ради та дії держави в особі державного університету - користувача іншої частини гуртожитку виключають будь-який сумнів про правовий статус цього майна.
Розпорядженням Івано-Франківської обласної державної адміністрації №693 від 19.09.2001 підпорядковано головному управлінню освіти і науки об'єкти спільної власності територіальних громад області згідно додатком, першим у розділі "Управління освіти і науки" в якому визначено Івано-Франківський обласний інституту післядипломної педагогічної освіти.
Довідкою Управління освіти і науки Івано-Франківської ОДА №1121/01-1804 від 30.06.2004 підтверджено факт передачі майна Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти у підпорядкування управління.
У 2007 році Івано-Франківський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти виготовив технічний паспорт на належне йому майно - 10 блоків на третьому поверсі загальною площею 518,2 кв.м. у гуртожитку №5 по вул. Сухомлинського, 2 у м. Івано-Франківськ, проте не зміг провести державну реєстрацію свого права через необхідність її проведення спільно із іншим співвласником.
Рішенням Івано-Франківської обласної ради №340-11/2011 від 25.11.2011 затверджено переліки об'єктів, будівель і приміщень спільної власності територіальних громад області згідно із додатком 1 і 2, а пунктом 3 доручено БТІ виготовити і зареєструвати свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна. У розділі Освіта додатку №1 визначено адресу частини 3-го поверху по вулиці Сухомлинського, 2 в м. Івано-Франківськ, із назвою об'єкта - "Івано-Франківський обласний інституту післядипломної педагогічної освіти". Це підсилює впевненість суду у вірності висновку про визначення у кожному із рішень саме об'єкту нерухомого майна, незважаючи на ідентифікацію такого об'єкту за назвою установи, адже пункт 3 рішення чітко висновує про реєстрацію нерухомого майна, а не змін у ЄДРПОУ.
Аналогічним чином спірне майно рішенням Івано-Франківської обласної ради №1185-41/2025 від 13.06.2025 закріплене на праві спільної власності територіальних громад області.
Позивачем та третьою особою-2 (їх правопопередники) щорічно укладалися договори, предметом яких було спільне утримання "10 блоків в гуртожитку, збудованого на дольовій участі Інституту згідно плану 3-го поверху" (Договори №44/05 від 22.05.2009, №44/06 від 26.03.2010, №45/12 від 19.12.2010, №241 від 15.03.2011, №241/1 від 23.11.2011, №2/02 від 23.02.2012, №609/07 від 14.07.2014, №046 від 29.10.2015, №126 від 24.03.2016, №94 від 15.03.2017, №111 від 16.05.2018, №119 від 22.05.2019, №119 від 22.07.2020, №644 від 16.11.2021, №06кп-22 від 03.08.2022, №01Кп/23 від 24.02.2023, №05кКП/24 від 27.03.2024, №15 від 30.04.2025, від 02.01.2001).
Сутність таких договорів зводиться до отримання третьою особою-2 всієї будівлі та відшкодування позивачем частини витрат, пропорційної 10 блокам, що притаманне розподілу витрат на утримання майна двома різними власниками.
Івано-Франківська обласна рада звернулась до Департаменту освіти і науки Івано-Франківської обласної державної адміністрації із листом вих. №12-153/676/066 від 17.07.2024, в якому, посилаючись на те, що Івано-Франківський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, як цілісний майновий комплекс, є об'єктом комунальної власності та просила вирішити питання повернення частини майна гуртожитку.
Аналогічна позиція міститься в листі Івано-Франківської ОДА вих. №1042/01-14 від 26.05.2025 до Карпатського національного університету імені Василя Стефаника, на який університет відповів про проведення консультацій з державним реєстратором щодо процедури переоформлення з державної на комунальну частини 3-го поверху площею 525,7 кв.м. гуртожитку (лист вих. №2025-01-26/11/1175 від 09.07.2025).
Таким чином, держава в особі ОДА та Карпатський національний університет імені Василя Стефаника не заперечували факт перебування цього майна у комунальній власності області.
З цих обставин, видача відповідачем 03.06.2016 наказу №620 в частині, в якій визначено все майно гуртожитку по вулиці Сухомлинського, 2 в м. Івано-Франківськ державною власністю та організовано державну реєстрацію відповідних прав за державою, порушують право комунальної власності, оскільки підстав для віднесення спірної частини гуртожитку до державної власності не існувало.
Посилання відповідача на приписи постанови КМУ №1482 від 21.09.1998, за якою нібито позивач та обласна рада мають ініціювати передачу спірного майна до комунальної власності, суд відхиляє, оскільки спірне майно набуло статуту комунальної власності 24.08.1992 на підставі відповідного рішення Івано-Франківської ради народних депутатів.
Вирішуючи питання площі спірної частини, суд виходить із дійсної площі приміщення - 525,7 кв.м. обміряної у технічному паспорті на приміщення та зазначеної у листі Карпатського національного університету імені Василя Стефаника вих. №2025-01-26/11/1175 від 09.07.2025, адже площа 518,2 кв.м. згадується у акті 1977 року і за 40 років очевидно змінилася у зв'язку із опоряджувальними роботами - заміна стін, опорядження. Учасниками даного провадження не заперечується факт того, що як 518,2 кв.м. (зразка 1977 року), так і 525,7 кв.м. (зразка 2007 року) є одним і тим самим майном - 10 блоками на 3-му поверсі гуртожитку.
Таким чином, суд вважає, що спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Івано-Франківської області є приміщення загальною площею 525,7 кв.м. третього поверху гуртожитку №5 по вул. Сухомлинського, 2 в місті Івано-Франківськ.
Івано-Франківська обласна рада позов підтримала, підтвердила закріплення цього майна за позивачем, який правомірно звернувся до суду за захистом порушеного права.
Оскільки власником гуртожитку в іншій частині є держава, то підстав для визнання недійсним пункту 21 додатку спірного наказу в іншій частині немає, як немає підстав для скасування проведеної державної реєстрації в частині приміщень спірного гуртожитку, які належать державі.
Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц вказала, що для розмежування віндикаційного та негаторного позовів одним з критеріїв є наявність або відсутність володіння майном у власника, який відповідно пред'являє негаторний чи віндикаційний позов для захисту порушеного права. Якщо власник володіє річчю, але існують перешкоди в розпорядженні чи користуванні, то його вимога має кваліфікуватися як негаторний позов. Натомість вимога власника, позбавленого володіння (фізичного, юридичного), який пред'являє вимогу про відновлення володіння, має кваліфікуватися як віндикаційний позов.
Негаторний позов "action negatoria" пред'являється у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьої особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.
Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпоряджання річчю.
Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном.
Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей.
Звернення з негаторним позовом спрямоване на відновлення суб'єкта речового права у попередньому стані. Вимоги за негаторним позовом полягають в усуненні порушення, яке триває і має місце на момент звернення з позовом.
Сторони визнають, що позивач користується спірним майном і станом на дату розгляду даного спору (незважаючи на державну реєстрацію права власності на це майно за відповідачем 01.09.2017), що також підтверджується укладенням Договорів №111 від 16.05.2018, №119 від 22.05.2019, №119 від 22.07.2020, №644 від 16.11.2021, №06кп-22 від 03.08.2022, №01Кп/23 від 24.02.2023, №05кКП/24 від 27.03.2024, №15 від 30.04.2025, предметом яких є відшкодування витрат на утримання такого майна.
Тобто поданий позивачем в межах справи №909/1276/25 позов є негаторним, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідного нерухомого майна.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2026 у справі №922/264/24, від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, від 17.12.2025 у справі №908/2388/21.
Таким чином, позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі, а тому цей позов може бути пред'явлений власником майна протягом всього часу, поки триває порушення (аналогічна правова позиція також викладена постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №607/15489/15-ц).
За таких обставин позов Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (з урахуванням зміни предмету позову) підлягає задоволенню частково.
Згідно п. 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За приписами ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Керуючись ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд покладає судовий збір в розмірі 6 056,00 грн на відповідача з огляду те, що спір у даній справі виник у зв'язку з неправильними діями останнього (що детально було описано в даному рішенні).
Керуючись ст.ст. 2, 14, 74, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти задовольнити частково.
2. Визнати недійсним п. 21 Додатку до наказу Міністерства освіти і науки України від 03.06.2016 №620 в частині площі 525,7 кв.м. частини 3-го поверху гуртожитку №5 по вулиці Сухомлинського, 2 в м. Івано-Франківську.
3. Скасувати державну реєстрацію права власності на частину 3-го поверху гуртожитку №5 загальною площею 525,7 кв.м. по вулиці Сухомлинського, 2 в м. Івано-Франківську.
4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
5. Стягнути з Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 10; ідентифікаційний код 38621185) на користь Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (76018, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, площа Міцкевича, буд. 3; ідентифікаційний код 02136376) судовий збір у розмірі 6 056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн 00 коп. Видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 14.05.2026.
Суддя Роман БОЙКО