ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про зміну способу виконання судового рішення
м. Київ
06.05.2026Справа № 910/5900/24
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,
при секретарі судового засідання Самошиній І.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
заяви приватного виконавця Марії Фесик
про зміну способу та порядку виконання рішення у справі №910/5900/24
За позовом Акціонерного товариства "АЛЬТБАНК"
(03037, м. Київ, вул. Вузівська, буд. 5;
ідентифікаційний код: 19358784)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК "ШЛЯХ"
(39600, м. Кременчук, вул. Софіївська, буд. 36-Б;
ідентифікаційний код: 44998832)
Тамразової Катерини Юріївни
( АДРЕСА_1 ;
ідентифікаційний код: НОМЕР_1 )
про зобов'язання вчинити дії, стягнення сум покриття за Договором та
штрафних санкцій
Без участі представників учасників справи у зв'язку з їх неявкою
Акціонерне товариство "АЛЬТБАНК" (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК "ШЛЯХ" (далі - відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) про зобов'язання перерахувати кошти у зв'язку із неналежним виконанням умов Договору про надання гарантії №116351/А-0135 від 24.01.2024, Договору про надання гарантії №116351/А-0136 від 24.01.2024, Договору поруки №116351/А-0135/Р1 від 24.01.2024 та Договору поруки №116351/А-0136/Р1 від 24.01.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/5900/24 розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, судове засідання у справі призначено на 26.06.2024.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 позовні вимоги задоволено; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "СК "ШЛЯХ" та ОСОБА_1 перерахувати солідарно на рахунок Акціонерного товариства "АЛЬТБАНК" суму покриття за Договором про надання гарантії №116351/А-0135 від 24.01.2024року у розмірі 1 174 363, 01 грн. та суму покриття за Договором про надання гарантії №116351/А-0136 від 24.01.2024року у розмірі 1 108 631, 83грн.; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК "ШЛЯХ" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "АЛЬТБАНК" за Договором про надання гарантії №116351/А-0135 від 24.01.2024року пеню у розмірі - 162 582,39 грн., 3% річних у розмірі - 17 904,22 грн. та інфляційні витрати у розмірі - 38 909 грн., а за Договором про надання гарантії №116351/А-0136 від 24.01.2024року стягнути пеню у розмірі - 153 481,90грн., 3% річних у розмірі - 16902,09грн. та інфляційні витрати у розмірі - 36731,19грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК"ШЛЯХ" на користь Акціонерного товариства "АЛЬТБАНК" 20 321,29 грн. судового збору; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "АЛЬТБАНК" 20 321,29 грн. судового збору.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі № 910/5900/24 - залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі № 910/5900/24 - залишено без змін.
13.05.2025 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 судом видано накази по справі.
27.04.2026 у системі "Електронний суд" приватним виконавцем Фесик М. сформовано та подано заяву про зміну способу та порядку виконання рішення у справі №910/5900/24.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2026 заяву приватного виконавця Фесик М. про зміну способу та порядку виконання рішення у справі №910/5900/24 призначено на 06.05.2026.
01.05.2026 від Акціонерного товариства "АЛЬТБАНК" надійшли письмові пояснення по справі щодо заяви про зміну способу і порядку виконання рішення.
У судове засідання, призначене на 06.05.2026 представники учасників справи своїх представників не направили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.
Розглянувши подану приватним виконавцем Фесик М. заяву про зміну способу та порядку виконання рішення у справі №910/5900/24, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, господарський суд міста Києва встановив наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно ч. 3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Суд зазначає, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.
Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим. Вирішуючи питання про зміну способу виконання рішення, суд повинен з'ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість такого виконання рішення суду.
Предмет доказування під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій складають факти, якими сторони обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення. Суд визначає предмет доказування, виходячи з вимог і заперечень сторін, керуючись нормами права, які повинні бути застосовані у такому випадку.
Поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 ЦК України.
Для зміни способу виконання судового рішення необхідним є з'ясування питання чи не призведе така зміна способу виконання до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки змінюючи спосіб виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.11.2015 року в справі № 6-1829цс15, у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 року в справі № 904/1478/15.
Зміна способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Зі змісту та призначення інституту зміни способу/порядку виконання рішення, ухвали, постанови вбачається, що він є ефективним процесуальним засобом на гарантування виконання рішення (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2015 року № 11-рп/2012).
Суд зазначає, що зміна способу виконання рішення, здійснена судом у порядку, визначеному статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, не є прийняттям нового рішення, яке підлягає окремому виконанню, але означає прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, встановлений у рішенні та припинення здійснення тих заходів, які були визначені рішенням та здійснення їх у спосіб, встановлений ухвалою, винесеною відповідно до норм процесуального права. Отже, така ухвала є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання судового рішення та спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду і відповідного судового наказу.
Таким чином процедура зміни порядку та способу виконання остаточного судового рішення, визначена частинами 1, 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, є окремою формою судового процесу, що має свої особливості. Вона не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін, як і не передбачає при цьому зміни резолютивної частини рішення.
В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на те, що державним виконавцем вчинено всі можливі заходи щодо примусового виконання рішення суду, що передбачені законом, проте фактично сплачено лише 1 818 475,50 грн., а рішення суду залишається невиконаним, останній просить суд змінити спосіб та порядок виконання судового рішення шляхом стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 464 519,34 грн.
Згідно зі ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
У рішенні № 18-рп/2004 від 01.12.2004 Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.
Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Способи захисту за своїм призначенням можуть вважатись визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Тобто, метою застосування судом певного способу захисту прав та законних інтересів осіб є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Отже, останнє направлене на настання певних юридичних наслідків.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Примусове виконання обов'язку в натурі застосовується в зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов'язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов'язку чи уникає його. Стосується він, зокрема, невиконання обов'язку сплатити кошти за виконану роботу, надані послуги, передати річ кредитору (за договорами купівлі-продажу, міни, дарування з обов'язком передати річ у майбутньому), виконати роботи чи надати послугу за відповідним договором. Таку позицію наведено у висновках Верховного суду України про практику застосування судами ст.16 Цивільного кодексу України.
Одночасно, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, як спосіб захисту цивільних прав, підлягає застосуванню у випадку, якщо певним законодавчим актом чи договором передбачено обов'язок учасника господарських правовідносин виконати певну дію на користь іншої особи, яку у добровільному порядку виконано не було.
Як зазначалось вище рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2024 у даній справі зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "СК "ШЛЯХ" (ЄДРПОУ 44998832, 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Софіївська, б.36-Б) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий ТУМ Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Києві від 06.12.2007р., АДРЕСА_1 ) перерахувати солідарно на рахунок Акціонерного товариства "АЛЬТБАНК" (ЄДРПОУ 19358784, юридична адреса: Україна, 03037, м. Київ, вул. Вузівська 5) суму покриття за Договором про надання гарантії № 116351/А-0135 від 24.01.2024року у розмірі 1 174 363, 01 грн. та суму покриття за Договором про надання гарантії № 116351/А-0136 від 24.01.2024року у розмірі 1 108 631, 83грн., на виконання якого 13.05.2025 видано відповідний наказ.
Як вбачається із поданої до суду приватним виконавцем заяви, на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Фесик Марії Олексіївни перебуває виконавче провадження № 79825400 від 15.12.2025 року, відкрите на підставі наказу Господарського суду м. Києва від 13.05.2025 року у справі № 910/5900/24 про зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "СК "ШЛЯХ" (ЄДРПОУ 44998832, 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Софіївська, б.36-Б) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий ТУМ Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Києві від 06.12.2007р. АДРЕСА_2 ) перерахувати солідарно на рахунок Акціонерного товариства «АЛЬТБАНК» (ЄДРПОУ 19358784, юридична адреса: Україна, 03037, м. Київ, вул. Вузівська 5) суму покриття за Договором про надання гарантії № 116351/А-0135 від 24.01.2024 року у розмірі 1174363,01 грн., та суму покриття за Договором про надання гарантії № 116351/А-0136 від 24.01.2024року у розмірі 1108631,83 грн.
Як вказує приватний виконавець, резолютивною частиною судового рішення боржників зобов'язано перерахувати грошові кошти на користь Акціонерного товариства «АЛЬТБАНК» у визначених розмірах.
Таким чином, хоча рішення формально визначене як зобов'язання вчинити дію, його зміст полягає у сплаті грошових коштів.
У ході виконавчого провадження № 79825400 встановлено, що боржниками частково виконано рішення суду: фактично сплачено 1 818 475,50 грн; залишок заборгованості становить 464 519,34 грн.
За доводами виконавця, зі змісту судового рішення вбачається, що його правова природа фактично зводиться до виникнення у боржників грошового зобов'язання перед стягувачем, оскільки кінцевим результатом виконання є отримання стягувачем коштів. Разом з тим, застосований спосіб виконання, який покладає на боржників обов'язок вчинити певні дії (немайнового характеру), не призвів до повного та реального виконання рішення суду, що підтверджується тривалим перебуванням виконавчого провадження на виконанні та відсутністю фактичного результату.
Станом на теперішній час у межах виконавчого провадження сформовано чітко визначений та документально підтверджений залишок заборгованості за виконавчим документом у розмірі 464 519,34 грн, який підлягає стягненню на користь стягувача. Подальше здійснення виконавчих дій у раніше визначений спосіб є очевидно неефективним, не відповідає принципу реальності виконання судового рішення та не забезпечує поновлення порушеного права стягувача.
За змістом статей 1, 8 Конституції України Україна є правова держава. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012, а також рішення від 26 червня 2013 року, № 5-рп/2013.
Стаття 6 Конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.
Законом України № 475/97 від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - "Конвенція") та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу ст. 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.
Відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України регулюється Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном".
Відтак, присудженні до перерахування позивачеві рішенням у даній справі грошові кошти, є майном в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, мирне володіння яким з моменту винесення наведеного рішення гарантується ст.ст. 1, 8, 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
При цьому, в рішеннях у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 та "Ясіуньєне проти Латвії" від 06.03.2003 Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, гарантоване першим реченням частини першої статті 1 Протоколу № 1.
Тоді як у даному випадку невиконання судового рішення призводить до порушення забезпечення права стягувача на мирне володіння відповідним майном, гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.
За приписами чинного процесуального законодавства, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановленого статтею 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.11.2015 у справі № 6-1829цс15.
У даному випадку суд не вбачає зміни суті рішення, оскільки боржник фактично буде зобов'язаний перерахувати стягувачу залишок присуджених рішенням суду у даній справі грошових коштів в розмірі 464 519,34 грн., проте змінивши спосіб та порядок виконання рішення суду від 06.11.2024, стягувач отримає можливість його реально виконати.
За приписами ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Заявником у встановленому процесуальним законом порядку доведено суду наявність обставин щодо зміни способу та порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у даній справі.
На підставі викладеного та з урахуванням встановлених судом обставин щодо неможливості виконання судового рішення у даній справі у спосіб та порядок, раніше встановленими, суд дійшов до висновку про задоволення заяви приватного виконавця Марії Фесик про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі №910/5900/24 шляхом стягнення з відповідачів на користь позивача грошових коштів в розмірі 464 519,34 грн.
Відповідно до статей 74, 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1.Задовольнити заяву приватного виконавця Марії Фесик про зміну способу виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі №910/5900/24.
2. Змінити спосіб виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі №910/5900/24 шляхом :
стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК "ШЛЯХ" ЄДРПОУ 44998832, 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Софіївська, б.36-Б та ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий ТУМ Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Києві від 06.12.2007р. АДРЕСА_2 грошових коштів у розмірі 464 519,34 грн.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ст. 256 ГПК України.
Повний текст ухвали складено та підписано 13.05.2026
Суддя М.О. Лиськов