ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.05.2026Справа № 910/165/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участю секретаря судового засідання Вілінської О.О., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал холдінг трейд»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 1 862 969,80 грн,
Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Метал Холдінг Трейд" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення коштів у розмірі 1 862 969,80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч взятим на себе зобов'язанням за договором поставки № П-1605087/11/21-Т від 07.12.2021 вантаж, переданий відповідачу за залізничною накладною №53457321 від 23.02.2022 року доставлений не був, як і не був повернутий вантажовідправнику, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму понесених збитків загальною вартістю 1 862 969,80 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.02.2026.
28.01.2026 від представника відповідача через систему "Електронний суд" до суду надійшов відзив на позовну заяву, мотивований тим, що випадок втрати вантажу, а саме, сталь, не поіменована в алфавіті, у вказаному вагоні є наслідком дії обставин непереборної сили та форс-мажору, як надзвичайних та невідворотних подій, виникнення, дії та наслідки яких не залежали від волі АТ «Укрзалізниця». Виконання договору перевезення, засвідченого накладною № 53457321, стало неможливим з причини військової агресії Росії проти України, на що Перевізник не мав жодного впливу, внаслідок незалежних від нього обставин. Відповідач вказує на нікчемність документального підтвердження своїх позовних вимог, а саме: Актів прийому-передачі від 16.06.2022 № 94594507 та № 94598206 до Договору поставки від 07.12.2021 № П-1605087/11/21-Т. Також відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності.
09.02.2026 від представника позивача через систему "Електронний суд" до суду надійшла відповідь на відзив та клопотання про долучення доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 відкладено розгляд справи на 03.03.2026.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/165/26 та відкладено підготовче засідання на 31.03.2026.
13.02.2026 від представника відповідача через систему "Електронний суд" до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.
26.03.2026 від представника відповідача через систему "Електронний суд" до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи сертифікату № 3200-26-0595 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 10.03.2026 № 164/03.23.
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 поновлено процесуальні строки для подання додаткових доказів та долучено до матеріалів справи сертифікат № 3200-26-0595.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу по суті на 28.04.2025.
В системі «Електронний суд» 27.04.2026 відповідачем сформовано клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2026 розгляд справи відкладено на 12.05.2026.
В судовому засіданні 12.05.2026 представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛ ХОЛДІНГ ТРЕЙД» (надалі по тексту - «Покупець», «Позивач») та товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-СМЦ», (надалі по тексту - «Постачальник»), у письмовій формі було укладено Договір поставки № П-1605087/11/21-Т від 07.12.2021 року (надалі по тексту - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити металопродукцію на умовах, передбачених Договором.
Згідно до п.1.2. Договору, Товар може поставлятись на підставі договорів комісії, які укладаються Постачальником з третіми особами та відповідно до яких Постачальник виступає в якості комісіонера. Відповідний договір комісії був укладений між ТОВ «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» та ПРИВАТИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА» №1370436/12/20 ДК від 11.12.2020р.
Згідно з п. 3.4. Договору поставки № П-1605087/11/21-Т від 07.12.2021 року Постачальник забезпечує укладення Вантажовідправником договору перевезення Товару залізничним транспортом.
Відповідно до п.7.7. Договору поставки № П-1605087/11/21-Т від 07.12.2021 року Товар вважається поставленим Постачальником і прийнятим Покупцем з моменту оформлення видаткової накладної, а у випадку поставки Товару залізничним транспортом - з дати календарного штемпеля станції відправлення на залізничній накладній.
Відтак, ТОВ «МЕТІНВЕСТ-СМЦ», на виконання умов договору, згідно залізничної накладної №53457321 від 23.02.2022 року, було передано перевізнику Сталь листову, вагою 60,096 т. за Договором поставки № П-1605087/11/21-Т від 07.12.2021 року, вагон № 61539912, станція відправлення Маріуполь-Сортувальний - станція призначення Київ-Деміївський, одержувач ТОВ «МЕТАЛ ХОЛДІНГ ТРЕЙД».
Відповідно до залізничної накладної № 53457321 від 23.02.2022 року перевізником Товару є АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (далі - Відповідач).
Відповідно до п. 7.8. Договору право власності на Товар, а також усі пов'язані з ним ризики переходять від Постачальника до Покупця з моменту передачі його Постачальником першому перевізнику, а у випадку самовивозу Покупцем - з моменту передачі Товару Покупцю.
Відтак, згідно Актів прийому-передачі №94594507 від 16.06.2022р. та №94598206 від 16.06.2022р. до Договору поставки № П-1605087/11/21-Т від 07.12.2021 року, залізничним вагоном №61539912, згідно залізничної квитанції №53457321 від 23.02.2022р, було передано Гарячекатані листи 6-50х1500х2000х6000 загальною вагою 60,096 т. та загальною вартістю 1 862 969,80 (один мільйон вісімсот шістдесят дві тисячі дев'ятсот шістдесят дев'ять гривень 80 коп.).
Звертаючись до суду з даним позовом позивач - ТОВ «МЕТАЛ ХОЛДІНГ ТРЕЙД», як вантажоотримувач, зазначив, що вантаж, переданий відповідачу за залізничною накладною №53457321 від 23.02.2022 року доставлений не був, як і не був повернутий вантажовідправнику.
Позивач листом №14/11-22 від 14.11.2022р. направив запит до залізничної станції Київ-Деміївський Регіональної філії «ПІВДЕННО-ЗАХІДНА ЗАЛІЗНИЦЯ» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про надання інформації місцезнаходження вагону №61539912.
Регіональна філія «ПІВДЕННО-ЗАХІДНА ЗАЛІЗНИЦЯ» Акціонерного товариства «Українська залізниця» у відповідь надала копію залізничної накладної №53457321 від 23.02.2022 року з відміткою про неприбуття вагону.
Позивач, повторним листом від 25.09.2025 №235 просив у Відповідача надати інформацію про місцезнаходження вантажу, який був прийнятий до залізничного перевезення відповідно до накладної №53457321 від 23.02.2022 року.
У відповіді №ЦД-13/393н від 02.10.2025 АТ «Українська залізниця» надала інформацію про те, що ними, через військову агресію Російської федерації проти України та запровадження воєнного стану, тимчасовою окупацією частини території, було втрачено контроль за процесом перевезення вантажу у вагоні №61539912 за відправкою Маріуполь-Сортувальний - Київ-Деміївський №53457321 від 23.02.2022р.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з частиною 6 статті 306 Господарського кодексу України, відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998р., визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (ст. 2 Статуту залізниць України).
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (стаття 3 Статуту залізниць України).
Пунктом 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до пункту 22 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «МЕТІНВЕСТ-СМЦ», на виконання умов договору, згідно залізничної накладної №53457321 від 23.02.2022 року, було передано перевізнику Сталь листову, вагою 60,096 т. за Договором поставки № П-1605087/11/21-Т від 07.12.2021 року, вагон № 61539912, станція відправлення Маріуполь-Сортувальний - станція призначення Київ-Деміївський, одержувач ТОВ «МЕТАЛ ХОЛДІНГ ТРЕЙД».
Відповідно до залізничної накладної № 53457321 від 23.02.2022 року перевізником Товару є АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ".
Проте, станом на момент звернення позивача з відповідним позовом, ТОВ «МЕТАЛ ХОЛДІНГ ТРЕЙД», як вантажоотримувач, зазначив, що вантаж, переданий відповідачу за залізничною накладною №53457321 від 23.02.2022 року доставлений не був, як і не був повернутий вантажовідправнику, що не заперечується сторонами у справі.
Предметом позову є стягнення збитків за втрату вантажу під час залізничного перевезення.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Частиною 2 статті 919 Цивільного кодексу України встановлено, що вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами), вважається втраченим.
Відповідно до пункту 117 Статуту залізниць України відправник або одержувач має право вважати вантаж втраченим і вимагати відшкодування за втрату, якщо вантаж не було видано одержувачу на його вимогу протягом 30 діб з моменту закінчення терміну доставки, а у разі перевезення вантажу у прямому змішаному сполученні - після закінчення двох місяців з дня приймання вантажу до перевезення.
Доводи позивача стосовно того, що у разі перевезення залізницею ввіреного їй товару у визначені Статутом залізниць України строки, то вантаж дійшов би до кінцевого отримувача, не беруться судом до уваги, оскільки позивачем не заявлено вимогу про відшкодування шкоди за несвоєчасну доставку товару.
Відтак, за даних обставин справи судом не досліджувались обставини щодо строків доставки залізницею товару отримувачу.
Відповідно до пункту 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Пунктом 113 Статуту залізниць України встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Згідно з частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Статтею 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
Частиною третьою статті 314 Господарського кодексу України передбачено, що за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, зокрема у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Згідно з пунктом 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості.
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (статті 115 Статуту залізниць України).
У зв'язку із ненадходженням товару/вантажу на станцію призначення, позивач вважає втраченим вантаж загальною вагою 313400 кг., а саме по накладній №53457321 від 23.02.2022 року, загальною вагою 60,096 т.
Враховуючи, що згідно Актів прийому-передачі №94594507 від 16.06.2022р. та №94598206 від 16.06.2022р. до Договору поставки № П-1605087/11/21-Т від 07.12.2021 року, залізничним вагоном №61539912, згідно залізничної квитанції №53457321 від 23.02.2022р, було передано Гарячекатані листи 6-50х1500х2000х6000 загальною вагою 60,096 т. та загальною вартістю 1 862 969,80 (один мільйон вісімсот шістдесят дві тисячі дев'ятсот шістдесят дев'ять гривень 80 коп.
При цьому, позивачем заявлено до стягнення збитки, які становлять загальну вартість втраченого вантажу.
Щодо відповідальності залізниці за втрату вантажу, суд зазначає наступне.
Статтею 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
З наведеною нормою кореспондуються приписи частин першої статті 614 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Статтею 314 Господарського кодексу України встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
Крім того, згідно з підпунктом 4) пункту е) статті 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли втрата, псування або пошкодження вантажу відбулись внаслідок стихійного лиха та інших обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало.
Надаючи оцінку обставинам справи, а також доводам відповідача викладеним на підтвердження наявності обставин, що перешкодили виконанню перевезення, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало, суд зазначає наступне.
Спірне перевезення вантажу у вагоні № 61539912 здійснювалось у внутрішньому виді сполучення/в межах території України, яке регламентується вимогами Статуту залізниць України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут) та Правилами перевезення вантажів, що унормовують участь та обов'язки сторін у процесі перевезення вантажів.
Згідно з даними інформаційних систем філії «Головний інформаційно обчислювальний центр» АТ «Укрзалізниця» за період 23.02.2022 - 13.01.2026, які носять виключно довідковий характер, станом на 13.01.2026 інформація наступна:- по станції Маріуполь-Сортувальний 25.02.2022 о 10 год. 20 хв було сформовано поїзд № 1111 (індекс 4856+006+4500), у складі якого був зазначений вагон;- після перестановки в межах станціїпоїзд № 1111 (індекс 4856+006+4500) було розформовано 27.02.2022 о 01 год. 00 хв в зв'язку з воєнною агресією Російської Федерації проти України, починаючи з 24.02.2022; останнім, відомим Перевізнику місцезнаходженням вагона № 61539912 є станція відправлення - Маріуполь-Сортувальний.
Довідники мнемокодів операцій з поїздами, для можливості читання/ розшифрування інформації Довідки про вагонні операції інформаційного порталу КІА УЗ по даному вагону, надається додатком.
Філія "Головний інформаційно-обчислювальний центр" АТ "Укрзалізниця" (офіційному веб-сайт знаходиться за посиланням https://gioc.uz.gov.ua, Філія "Головний інформаційно-обчислювальний центр") відповідає за інформаційне забезпечення роботи залізничного транспорту України, розробляє та реалізує заходи по підвищенню ефективності експлуатації автоматизованих систем управління залізничним транспортом, займається підтримкою та розвитком мережі передачі даних Укрзалізниці.
До основних завдань філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" відноситься, в тому числі, надання інформації про проходження вагонів і контейнерів з вантажами залізницями України і СНД, інформаційні послуги.
Також Філія "Головний інформаційно-обчислювальний центр" АТ "Укрзалізниця" здійснює експлуатацію Єдиної автоматизованої системи керування вантажними перевезеннями (АСК ВП УЗ-Є).
Відповідачем направлено запит на філію «Головний інформаційно обчислювальний центр» АТ «Укрзалізниця» від 22.01.2026 № ПЗЗ Д-01-20/634 щодо місцезнаходження вагону № 61539912 з 23.02.2022 по теперішній час.
Листом від 26.01.2026 № ГІОЦ-36/380 надано надана інформація з архіву вагонних операцій щодо дислокації вагону № № 61539912 з 23.02.2022 - 26.01.2026, яка також підтверджує, що останнім, відомим місцем знаходження вказаного вагону є станція відправлення - Маріуполь-Сортувальний, доступ, наразі, до якої є неможливим.
Приписами статті 22 Статуту встановлено обов'язок Перевізника доставити ввірений йому відправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Згідно з положеннями статті 110 Статуту за збереження вантажу залізниця несе відповідальність від часу його прийняття до перевезення і до видачі одержувачу.
Втім, статтею 111 Статуту визначено умови за яких залізниця звільняється від відповідальності за втрату вантажу. Серед яких, зокрема, наявність обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало.
Як зазначалось вище, вагон № 61539912 з вантажем сталь, не поіменована в алфавіті, був прийнятий до перевезення по станції Маріуполь-Сортувальний 23.02.2022 по договору перевезення вантажу/накладною від 23.02.2022 № 53457321.
В наступну добу, 24.02.2022, в зв'язку з воєнною агресією Російської Федерації проти України, починаючи з 05 год. 30 хв відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні строком на 30 діб (з послідуючим продовженням по даний час).
Вторгнення російських військ на територію України починалось, в тому числі, з території Донецької області, на якій Товариство/структурні підрозділи АТ «Укрзалізниця» (станції, депо, дистанції тощо) припинили і втратили можливість здійснювати свою діяльність в частині дотримання технологічного процесу роботи (організація руху поїздів, виконання маневрової роботи, приймання та видача вантажів і таке інше) з причини активних бойових дій, окупації, евакуації працівників тощо.
Відповідач вказує, 24.02.2022 почалися бойові дії у місті Маріуполь, внаслідок чого відправлення поїзда № 1111 (індекс 4856+006+4500), у складі якого був вагон № 61539912, за призначенням було неможливо та небезпечно з огляду на збереження вантажів, вагонів, локомотивів, і головне - життя працівників залізниці, які безпосередньо були задіяні у процесі перевезення (локомотивна бригада, черговий по станції, сигналіст, черговий по парку та інші). Тому поїзд № 1111 (індекс 4856+006+4500) не був відправлений зі станції Маріуполь-Сортувальний.
На цей час територіальна громада, в межах якої знаходиться станція Маріуполь-Сортувальний, включена до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Наказ Міністерства розвитку громад та територій України 28.02.2025 № 376 (зі змінами), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за № 380/43786, (далі - Перелік).
Згідно з Переліком, територіальна громада, в межах якої знаходиться станція Маріуполь-Сортувальний, у період: з 24.02.2022 по 04.03.2022 входила до Переліку, на якій велися бойові дії; з 05.03.2022 - є тимчасово окупованою Російською Федерацією.
Відтак, вже з 24.02.2022 вагон № 61539912 перебував у місцях бойових дій, а тому доставка ним вантажу до одержувача ТОВ «Метал Холдінг Трейд» не залежала від волі залізниці.
Таким чином, АТ «Укрзалізниця» було втрачено контроль над процесом перевезення вантажу у вагоні - № 61539912 за відправкою Маріуполь-Сортувальний Київ-Деміївський, накладна № 53457321.
За встановлених обставин та враховуючи відсутність доказів на спростування відомостей з інформаційних баз філії "ГІОЦ" АТ "Укрзалізниця" про дислокацію вагонів, суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів представлену відповідачем інформацію з Єдиної автоматизованої системи керування вантажними перевезеннями щодо останнього місцезнаходження спірних вагонів.
З початку війни і до сьогодні Перевізник не має можливості пересвідчитись у наявності/відсутності вантажів і вагонів, які на момент початку військової агресії Російської Федерації опинились в межах цих структурних підрозділів.
Факти повномасштабної військової агресії РФ проти України, ракетні обстріли об'єктів залізничної інфраструктури, бойові дії в адміністративних межах міста Маріуполь є загальновідомими обставинами, а отже, в силу приписів частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування.
У зв'язку з військовими діями на території України і набуття чинності Указу Президента України від 24 лютого 2022 року за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», з перших днів війни АТ «Укрзалізниця» опинилося в надскладній ситуації з організації перевізного процесу за таких обставин.
З огляду на викладене, виконання договору перевезення, засвідченого накладною № 53457321, стало неможливим з причини військової агресії Росії проти України, на що Перевізник не мав жодного впливу, внаслідок незалежних від нього обставин.
Статтею 111 Статуту визначено умови за яких АТ «Укрзалізниця» звільняється від відповідальності за втрату вантажу, серед яких, зокрема, наявність обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало.
Непереборна сила - це надзвичайна і невідворотна за даних умов подія. Вказівка на те, що непереборна сила є подією, свідчить про незалежність її виникнення, дії та наслідків від волі осіб. Проте, для звільнення від відповідальності за порушення необхідно, щоб дана подія мала неординарний, надзвичайний характер і була невідворотною, тобто такою, яку не можна було відвернути в конкретній ситуації наявними у особи засобами.
Непереборна сила є універсальною підставою для звільнення особи як від договірної, так і позадоговірної відповідальності.
Форс-мажор є спеціальною підставою для звільнення особи за порушення лише договірного зобов'язання. Форс-мажор, як і непереборна сила, є обставиною, яка не залежить від волі і бажання сторін зобов'язання, але форс-мажорні обставини викликають неможливість виконання договірного зобов'язання через дії осіб, які перебувають за його межами.
Торгово-Промислова Палата України (далі - ТПП) своїм сертифікатом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія Російської Федерації проти України є обставинами непереборної сили і підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними для суб'єктів господарської діяльності по зобов'язанням, виконання яких настало, крім іншого, згідно з умовами договору, законодавчих та інших нормативних актів і відповідне виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Водночас, ТПП спростила процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), розмістивши на своєму сайті лист від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що підтверджує факт початку форс-мажорних обставин з 24 лютого 2022 року до офіційного закінчення російської агресії. Зазначені листи ТПП українською та англійською були розміщені на сайті ТПП.
Отже, суб'єкти господарювання, які не можуть належним чином виконувати свої договірні зобов'язання, можуть посилатися на форс-мажор.
Тому, Товариством було попередньо повідомлено користувачів своїх послуг про настання обставин непереборної сили, розмістивши про це оголошення на офіційному веб-сайті філії «Центр транспортної логістики» АТ «Укрзалізниця», за посиланням на який можна ознайомитись із Листом-підтвердженням ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 та листом-повідомленням від 02.03.2022 № ЦТЛ-19/178, а саме: http://uz-cargo.com/contractcarriage.html .
Слід відмітити, що сторони договору звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за у випадку виникнення після укладення Договору обставин непереборної сили (пункт 6 Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом).
Так умовами/вимогами підпункту 6.3. пункту 6 Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом належним доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії визначено відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України, уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.
Враховуючи викладене вище, на виконання умов/вимог п.п. 6.3. п. 6 Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та можливості захисту прав та інтересів АТ «Укрзалізниця»
Торгово-Промислова Палата України (далі - ТПП) своїм сертифікатом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія Російської Федерації проти України є обставинами непереборної сили і підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними для суб'єктів господарської діяльності по зобов'язанням, виконання яких настало, крім іншого, згідно з умовами договору, законодавчих та інших нормативних актів і відповідне виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Торгово-Промислова Палата України (далі - ТПП) своїм сертифікатом від 10.03.2026 № 3200-26-0595 засвідчила, щодо неможливості здійснити обов'язку (зобов'язання) здійснити перевезення вантажу (сталь листова вагова, масою 60096 кг, завантажена у вагон №61539912) із станції Маріуполь-сортувальний регіональної філії «Донецька залізниця» на станцію Київ-Деміївський регіональної філії «Південно-Західна залізниця» на адресу ТОВ «Метал Холдінг Трейд» за договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №б/н від 25.02.2020 у період дії форс-мажорних обставин.
Однак, щодо звільнення сторони від відповідальності в силу форс-мажорних обставин Верховний Суд сформував доволі сталі висновки щодо застосування відповідних норм права.
При цьому, суд також враховує, що Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022р. у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат ТПП, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018р. у справі №926/2343/16, від 16.07.2019р. у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021р. у справі № 905/55/21).
Відтак, наявність форс-мажорних обставин встановлюється судом за оцінкою доказів у їх сукупності, що відповідає принципу змагальності сторін судового процесу, а відтак посилання позивача на те, що неможливість виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань та наявність обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало могло бути підтверджено лише сертифікатом Торгово-промислової палати України суд вважає помилковими.
Більш того, у розумінні положень пункту 2 статті 924 Цивільного кодексу України, підпункту 4 пункту "е" частини 1 статті 111, статті 113 Статуту залізниць України, наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини не є обов'язковим, оскільки наведені норми не ставлять право на звільнення перевізника від відшкодування збитків за втрату вантажу в залежність від отримання сертифіката про засвідчення форс-мажорних обставин.
В той же час, судом враховано, що АТ "Укрзалізниця", з урахуванням покладених на неї завдань, є важливою складовою, що забезпечує стабільне функціонування всіх галузей економіки України і внесене до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015р. №83, та за визначеними статтями 8 та 9 Закону України "Про критичну інфраструктуру" критеріями відноситься до об'єктів критичної інфраструктури. І хоча виробничо-технологічний комплекс організацій і підприємств залізничного транспорту загального користування, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності, залізниці мають безумовно забезпечувати безпеку життя і здоров'я громадян, як тих, що користуються його послугами так і власних працівників, а також безпеку руху поїздів, що вочевидь стало неможливим забезпечити в умовах ведення реальних бойових дій і наступної окупації Маріупольського регіону (в межах якого знаходяться станції призначення).
Під час розгляду справи відповідач наголошував на тому, що умови, які склалися на початку дії правового режиму воєнного стану, вимагали від нього, як надавача залізничних послуг, в першу чергу, прийняття нестандартних рішень задля забезпечення перевезень критично важливих вантажів для обороноздатності країни. За виниклих обставин, надважливими та першочерговими завданнями для перевізника стали евакуація населення та надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів, в короткий проміжок часу, який залишався до повної окупації регіону.
Частиною 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Отже, в контексті спірних правовідносин, загальновідомими обставинами у розумінні наведеної вище статті є той факт, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" як стратегічне підприємство після початку збройної агресії Російської Федерації проти України виконує безкоштовні евакуаційні рейси для громадян, перевезення військових та гуманітарних вантажів, тоді як інфраструктура підприємства зазнає постійних обстрілів та ракетних ударів з боку Російської Федерації.
Такими чином, фактично діяльність АТ Українська залізниця" з перших днів повномасштабного вторгнення була спрямована на роботу в умовах режиму воєнного стану в Україні, що також підтверджує обґрунтування відповідача щодо неможливості здійснення перевезень вантажів залізничним транспортом.
Судом також встановлено, що 24.02.2022р. АТ Українська залізниця" введено обмеження перевезень №ЦЦО/99 від 24.02.2022р. на вантажні перевезення на Донецькій залізниці, про що залізниця повідомила на офіційному веб-сайті АТ "Укрзалізниця".
Встановлення таких обмежень відповідає умовам публічного договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, згідно з пунктом 2.4.1. якого перевізник має право відмовити в наданні та /або призупинити надання послуг відповідно до узгодженого плану перевезень у випадку оголошення заборон або обмежень на перевезення вантажу на / з станції, що зазначені в планах. При цьому Перевізник не несе відповідальності за ненадання послуг.
Отже, внаслідок ведення активних бойових дій та ракетних обстрілів подальше перевезення вантажу на станцію призначення Маріуполь-Сортувальний Регіональної філії "Донецька залізниця" (що знаходяться в м. Маріуполь Донецької області) було неможливим.
Факти повномасштабної військової агресії РФ проти України, ракетні обстріли об'єктів залізничної інфраструктури, бойові дії в адміністративних межах міста Маріуполь є загальновідомими обставинами, а отже, в силу приписів частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування.
Відтак, введення залізницею обмеження на перевезення було зумовлене наявністю об'єктивних підстав для такої заборони на перевезення, які являються загальновідомим фактом.
Окрім викладеного, судом встановлено, що користувачів послуг залізничного транспорту, в тому числі і позивача, про виникнення обставин непереборної сили (форс-мажору) було повідомлено на офіційному веб-сайті АТ "Укрзалізниця".
Надаючи оцінку доводам позивача про те, що відповідач не повідомляв в письмовій формі позивача про неможливість виконання своїх обов'язків за відповідним правочином та не надавав належних підтверджуючих документів на підтвердження таких обставин, суд зазначає, що з метою інформування користувачів послуг залізничного транспорту про виникнення обставин непереборної сили (форс-мажору), які можуть впливати на виконання перевізником своїх обов'язків за укладеними договорами, відповідачем 02.03.2022р. на офіційному веб-сайті філії "Центр транспортної логістики" АТ "Укрзалізниця" в мережі Інтернет, за посиланням https://uz-саrgо.соm/news/shanovni-klsenti-11, було розміщено повідомлення про те, що АТ "Укрзалізниця" не може в повному обсязі надавати/виконувати свої зобов'язання за договорами з надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом внаслідок виникнення обставин непереборної сили: військової агресії Російської Федерації проти України.
До зазначеного повідомлення також було прикріплено посилання на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022р. №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин.
Судом встановлено, що аналогічне повідомлення було розміщено 01.03.2022р. на офіційному веб-сайті АТ "Укрзалізниця".
Отже, з огляду на встановлене вище, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що після прийняття відповідачем вантажу до відправлення, виникли обставини, що перешкодили йому, як перевізнику доставити вантаж, та які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало.
В аспекті виникнення обставин, що перешкодили відповідачу доставити вантаж, та які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало, суд також враховує, що 24.02.2022р. Російська Федерація здійснила повномасштабне збройне вторгнення на суверенну територію України та з 24.02.2022р. збройні сили Російської Федерації завдавали ракетних ударів та обстріли населених пунктів України, у тому числі міста Маріуполь, що є загальновідомими обставинами.
Отже, в силу положень національного законодавства України та міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, дії РФ є актом немотивованої збройної агресії по відношенню до України.
Відтак, будь-які дії РФ з метою реалізації такої агресії є протиправними та саме РФ несе повну відповідальність за спричинені такими діями наслідки, у тому числі і за шкоду, заподіяну майну, зокрема, і втрату майна.
Враховуючи вищевикладене, що після прийняття відповідачем вантажу до відправлення, виникли обставини, що перешкодили йому, як перевізнику доставити вантаж, та які він не міг передбачити і усунення яких від нього не залежало, при цьому, користувачів послуг залізничного транспорту про виникнення обставин непереборної сили (форс-мажору) було повідомлено на офіційному веб - сайті АТ Укрзалізниця, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності за недоставку вантажу до одержувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал холдінг трейд», та як наслідок відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача вартості втраченого вантажу на загальну суму 1 862 969,80 грн.
Враховуючи те, що позовна давність судом застосовуються за наявності порушеного права чого судом не було встановлено, то заява відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності залишена судом без задоволення.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 74, 76-79, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволені позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 13.05.2026.
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА