номер провадження справи 3/28/26
12.05.2026 Справа №908/476/26
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І.,
за участю секретаря судового засідання - Данилейко К.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: АНТИМОНОПОЛЬНОГО КОМІТЕТУ УКРАЇНИ (ВУЛИЦЯ МИТРОПОЛИТА ВАСИЛЯ ЛИПКІВСЬКОГО, будинок 45, місто Київ, 03035; ідентифікаційний код юридичної особи 00032767)
до відповідача: Приватного підприємства «Спецтехекспорт» (вул. Українська, буд. 4, офіс 33, м. Запоріжжя, 68095; ідентифікаційний код юридичної особи 34745822)
про стягнення пені,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Чечель Катерина Ігорівна (в залі суду) - посвідчення №38 від 02.04.2024, довіреність № 300-02/17 від 28.11.2025;
від відповідача: Закарлюка Ніна Сергіївна (в режимі відеоконференції) - адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №002674 від 21.06.2022, ордер серії АР №1303138 від 16.03.2026.
РУХ СПРАВИ.
25.02.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява АНТИМОНОПОЛЬНОГО КОМІТЕТУ УКРАЇНИ до відповідача - Приватного підприємства «Спецтехекспорт» (скорочене найменування - ПП «Спецтехекспорт») про стягнення пені у розмірі 749 000,00 гривень і зарахування зазначеної суми у дохід загального фонду Державного бюджету України.
Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 8988,00 грн у справі просить покласти на відповідача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2026 справу №908/476/26 передано на розгляд судді Педоричу С.І.
Ухвалою суду від 02.03.2026 відкрито провадження у справі №908/476/26; присвоєно справі номер провадження 3/28/26; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 01.04.2026 о 10:30 год. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
16.03.2026 до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
26.03.2026 через систему «Електронний суд» до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
26.03.2026 через систему «Електронний суд» до суду надійшло клопотання від представника відповідача Приватного підприємства «Спецтехекспорт» - Закарлюки Ніни Сергіївни про участь у вищезазначеному судовому засіданні у справі №908/476/26 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів у системі ЄСІТС.
27.03.2026 через систему «Електронний суд» до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 30.03.2026 задоволено клопотання представника відповідача Приватного підприємства «Спецтехекспорт» - Закарлюки Ніни Сергіївни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи відеоконференцзв'язку.
31.03.2026 через систему «Електронний суд» до суду від представника відповідача надійшли заперечення.
Ухвалою суду від 01.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 14.04.2026 о 12:15 год.
У судовому засіданні 14.04.2026 технічна фіксація здійснювалась за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку: vkz.court.gov.ua.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов повністю, просить позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні визнав позовні вимоги в частині обов'язку сплати пені та просив розстрочити виконання рішення суду строком на 12 місяців з дні надрання рішенням суду законної сили.
У судовому засіданні 14.04.2026 була оголошена перерва до 12.05.2026 о 12:30 год.
16.04.2026 через систему «Електронний суд» до суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі з інформацією про закінчення виконавчого провадження ВП № 80090180 та про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 749000 гривень.
29.04.2026 через систему «Електронний суд» до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження та платіжних документів, що підтверджують сплату відповідачем штрафу.
Після перерви суд продовжив розгляд справи.
У судовому засіданні 12.05.2026 суд визнав поважним причини пропуску строку на подачу доказів, та долучив до матеріалів справи докази надані відповідачем разом з клопотанням від 29.04.2026.
Також судом безпосередньо досліджені докази, які наявні в матеріалах справи.
В судовому засіданні 12.05.2026 суд визнав наявні документи достатніми для об'єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого після переходу до стадії ухвалення судового рішення, в судовому засіданні, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини) та повідомлено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, встановив наступне.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Позивач зазначив, що Антимонопольний комітет України (далі - Комітет, позивач у справі), розглянувши матеріали справи №145-26.13/53-24 про порушення приватним підприємством «Спецтехекспорт» (ідентифікаційний код 34745822) (далі - ПП «Спецтехекспорт», відповідач у справі) законодавства про захист економічної конкуренції, прийняв рішення від 27.06.2024 №208-р (далі - рішення Комітету), яким визнано, що ПП «Спецтехекспорт» вчинило порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю «штори до пасажирських вагонів» (ідентифікатор на вебпорталі «Prozorro» UA-2023-03-31-007518-а), які проводила філія «Пасажирська компанія» акціонерного товариства «Українська залізниця».
За зазначене порушення на відповідача накладено штраф у розмірі 749000 гривень. Строк для добровільної сплати штрафу, накладеного рішенням Комітету, закінчився 26.09.2024.
Частиною 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
На підставі вказаного пункту закону позивачем нарахована пеня у розмірі 749000, 00 гривень.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що, проаналізувавши обставини справи та положення чинного законодавства, не заперечує проти обов'язку виконання рішення Антимонопольного комітету України та визнає факт нарахування пені за прострочення сплати штрафу.
З огляду на викладене відповідач визнає позовні вимоги в частині обов'язку сплати пені, однак просить суд врахувати обставини справи та визначити справедливий порядок виконання судового рішення, та розстрочити сплату суми пені рівними частинами протягом 12 місяців, що становитиме приблизно 62416,00 грн щомісячно.
ВІДПОВІДЬ ПОЗИВАЧА НА ВІДЗИВ (стислий виклад).
У відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідачем не доведено наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та обумовлюють доцільність і необхідність розстрочення його виконання, а також відповідачем не надано доказів, які б свідчили про те, що рішення суду буде виконано в майбутньому.
На думку позивача відсутні підстави для розстрочення виконання рішення суду у цій справі.
ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧА (стислий виклад).
Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначив, що при наявності інших зобов'язань рішення про стягнення одноразово заборгованості на користь позивача виконати буде неможливо, водночас, на переконання відповідача, при почерговому частковому погашенні заборгованостей, ПП «СПЕЦТЕХЕКСПОРТ» зможе повністю погасити борг перед позивачем.
Відповідно до фінансової звітності малого підприємства за 2025 рік чистий прибуток підприємства становить лише 438,3 тис грн. Загальна сума фінансових зобов'язань (штрафу та пені) у розмірі 1498000,00 грн більш ніж утричі перевищує річний чистий прибуток підприємства.
Одноразове стягнення призведе до руйнування обігового капіталу підприємства, тоді як розстрочка забезпечить стабільне виконання рішення без припинення господарської діяльності.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 749 000,00 грн за невиконання відповідачем у добровільному порядку рішення Антимонопольний комітет України№208-рвід 27.06.2024 у справі №145-26.13/53-24
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити в які строки відповідач мав виконати рішення Антимонопольного комітету України у частині сплати штрафу, чи був сплачений відповідачем штраф у встановлені законом строки, чи правомірно нарахована пеня, у зв'язку з не сплатою штрафу, чи є підстави для розстрочення виконання рішення суду.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Позивач зазначив, що Антимонопольний комітет України (далі - Комітет, позивач у справі), розглянувши матеріали справи №145-26.13/53-24 про порушення приватним підприємством «Спецтехекспорт» (ідентифікаційний код 34745822) (далі - ПП «Спецтехекспорт», відповідач у справі) законодавства про захист економічної конкуренції, прийняв рішення від 27.06.2024 №208-р (далі - рішення Комітету), яким визнано, що ПП «Спецтехекспорт» вчинило порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю «штори до пасажирських вагонів» (ідентифікатор на вебпорталі «Prozorro» UA-2023-03-31-007518-а), які проводила філія «Пасажирська компанія» акціонерного товариства «Українська залізниця».
За зазначене порушення на відповідача накладено штраф у розмірі 749 000,00 гривень.
Відповідно до резолютивної частини рішення від №208-р від 27.06.2024 постановлено:
1. Визнати, товариство з обмеженою відповідальністю «ІК «ВІЗЕРІОН» (ідентифікаційний код юридичної особи 38918838) та приватне підприємство «СПЕЦТЕХЕКСПОРТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 34745822) вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю «штори до пасажирських вагонів» (ідентифікатор на вебпорталі «Prozorro» UA-2023-03-31-007518-а), які проводила філія «Пасажирська компанія» акціонерного товариства «Українська залізниця».
…
3. За порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накласти на приватне підприємство «СПЕЦТЕХЕКСПОРТ» штраф у розмірі 749 000,00 гривен.
Відповідно до частини третьої статті 56 Закону 2210-III особа, на яку накладено штраф за рішенням Відділення, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Копія рішення Комітету була надіслана Комітетом разом із супровідним листом від 11.07.2024 №145-26.13/03-6773е та отримана відповідачем 26.07.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303516317003.
Отже, строк для добровільної сплати штрафу, накладеного рішенням Комітету, закінчився 26.09.2024.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право повністю або частково оскаржити рішення органу Комітету до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Зазначений строк не підлягає поновленню. Відповідач оскаржив рішення Комітету до Господарського суду міста Києва
Ухвалою Господарського суду міста Києва (далі - Суд першої інстанції) від 21.10.2024 відкрито провадження у справі №910/11971/24 за позовом ПП «Спецтехекспорт» до Комітету про визнання недійсним рішення Комітету.
Рішенням Суду першої інстанції від 18.02.2025 у справі №910/11971/24 ПП «Спецтехекспорт» в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду (далі - Суд апеляційної інстанції) від 14.04.2025 у справі № 910/11971/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП «Спецтехекспорт» на зазначене рішення Суду першої інстанції. Постановою Суду апеляційної інстанції від 03.09.2025 у справі №910/11971/24 апеляційну скаргу ПП «Спецтехекспорт» залишено без задоволення, а зазначене рішення Суду першої інстанції - без змін.
Ухвалою Верховного Суду (далі - Суд касаційної інстанції) від 30.10.2025 у справі №910/11971/24 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПП «Спецтехекспорт» на зазначені рішення Суду першої інстанції та постанову Суду апеляційної інстанції. Постановою Суду касаційної інстанції від 04.12.2025 у справі №910/11971/24 касаційну скаргу ПП «Спецтехекспорт» залишено без задоволення, а зазначені рішення Суду першої інстанції та постанову Суду апеляційної інстанції - без змін.
Отже, рішення Комітету є законним та, відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», є обов'язковим до виконання.
26.01.2026 за наказом Антимонопольного комітету України від 29.12.2025 №156-Ю/25 державним виконавцем Центрального ВДВС у місті Запоріжжі ДМУ МЮУ відкрито виконавче провадження №80090180 стосовно відповідача про стягнення штрафу у розмірі 749000,00 грн, що підтверджується інформацією про виконавче провадження (а.с. 31).
13.02.2026 платіжною інструкцією №20441 відповідач сплатив 465 027,81 грн штрафу за наказом АМКУ № 156-Ю/25 від 29.12.2025.
16.02.2026 платіжною інструкцією №20516 відповідач сплатив 283 972,19 грн штрафу за наказом АМКУ № 156-Ю/25 від 29.12.2025.
Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження (ВП №80090180) від 16.02.2026 виконавче провадження з примусового виконання наказу №156-Ю/25 від 29.12.2025 по стягнення з ПП «Спецтехекспорт» 749000,00 грн штрафу закінчене у зав'язку з повним фактичним виконанням виконавчого документу (а.с. 193).
За твердженням позивача, станом на день подання позовної заяви (25.02.2026) Комітет не отримував від відповідача, а також і від органів Державної виконавчої служби документів, що підтверджують сплату штрафу, накладеного рішенням Комітету, а також Комітет не отримував від відповідача документів, що підтверджують сплату пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням Комітету.
На підставі 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» позивачем нарахована пеня у розмірі 749 000,00 гривень, що не перевищує розмір штрафу.
Станом на час розгляду справи жодних документів на підтвердження оплати пені відповідачем не надано.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.
Пунктами 1, 2, 15 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв'язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про судові справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.
За змістом статті 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про стягнення несплаченої у добровільному порядку пені.
Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», статті 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», рішення органів Антимонопольного комітету України є обов'язковим до виконання.
Частинами 3, 8 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.
Отже, враховуючи обов'язковість рішення Антимонопольного комітету України, накладений на суб'єкт господарювання штраф повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня вручення відповідного рішення, при цьому, протягом п'яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов'язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу.
Строк для добровільної сплати штрафу, накладеного рішенням Комітету, закінчився 26.09.2024.
Відповідачем 13.02.2026 та 16.02.2026 сплачено штраф у загальному розмірі 749 000,00, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.
Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.02.2018 у справі № 914/607/17, нарахування та стягнення пені, передбаченої ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», має обов'язковий характер та не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і в зв'язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій.
Відповідно до розрахунку позивача розмір пені становить 749000 гривень, та нарахований за загальний період з 27.09.2024 (наступний день після закінчення строку для добровільної сплати штрафу, накладеного рішенням Комітету) по 04.02.2026, включно (день, до якого розраховано пеню).
При цьому нарахування пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням Комітету, зупинялось з 21.10.2024 до 18.02.2025 (розгляд Судом першої інстанції справи №910/11971/24 про визнання недійсним рішення Комітету), з 14.04.2025 до 03.09.2025 (розгляд Судом апеляційної інстанції справи №910/11971/24 про визнання недійсним рішення Комітету) та з 30.10.2025 до 04.12.2025 (розгляд Судом касаційної інстанції справи №910/11971/24 про визнання недійсним рішення Комітету).
Кількість днів прострочення сплати штрафу становить 196 днів.
За 196 днів прострочення сплати штрафу сума пені становить: 11235 х 196 = 2202060 гривень. Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням Комітету. Отже, розмір пені становить 749000 гривень.
Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав позовні вимоги в частині обов'язку сплати пені у заявленому розмірі.
Методологічні неточності при розрахунку пені, на які звертав увагу у відзиві відповідач, суд не аналізує, оскільки за позицією самого ж відповідача, ці методологічні неточності не впливають на загальний розмір заявленої та визнаної відповідачем пені - 749 000,00 гривень.
Доказів сплати пені відповідачем суду не надано.
Враховуючи наведене, суд висновує, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення.
Розглянувши подане клопотання, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 237 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні (частина перша статті 239 ГПК України).
Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.5 ст.331 Господарського процесуального кодексу України).
Розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Питання про задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
При цьому господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника і для стягувача.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що ПП «СПЕЦТЕХЕКСПОРТ» зареєстроване та здійснює господарську діяльність у місті Запоріжжя - одному з ключових індустріальних центрів України, який на сьогодні перебуває у безпосередній близькості до зони активних бойових дій.
Підприємство бере участь у державній міжнародній грантовій програмі підтримки малого підприємництва, спрямованій на відновлення економічної активності в умовах воєнного стану.
Відповідач звертає увагу суду на те, що заявлена до стягнення пеня у розмірі 749000 грн фактично не є єдиним фінансовим зобов'язанням, яке підлягає виконанню підприємством у 2026 році.
При наявності інших зобов'язань, рішення про стягнення одноразово заборгованості на користь позивача виконати буде неможливо, водночас, на переконання відповідача, при почерговому частковому погашенні заборгованостей, ПП «СПЕЦТЕХЕКСПОРТ» зможе повністю погасити борг перед позивачем.
Відповідно до фінансової звітності малого підприємства за 2025 рік, чистий прибуток підприємства становить лише 438,3 тис. грн. Загальна сума фінансових зобов'язань (штрафу та пені) у розмірі 1498000 грн більш ніж утричі перевищує річний чистий прибуток підприємства.
Одноразове стягнення призведе до руйнування обігового капіталу підприємства, тоді як розстрочка забезпечить стабільне виконання рішення без припинення господарської діяльності.
Відповідач просить суд врахувати співвідношення між фінансовими можливостями підприємства та розміром заявлених до стягнення санкцій і розстрочити виконання судового рішення щодо сплати пені строком на 12 місяців, встановивши поетапний графік платежів.
Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо.
Так, даний спір виник з вини відповідача, однак останній визнав борг, але у зв'язку із складним економічним станом не має можливості погасити його одним платежем після набрання рішенням законної сили.
Обов'язковою умовою надання розстрочення виконання судового рішення є наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання такого рішення, які відповідач повинен довести відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Таким чином, підставою для розстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, проте суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини на власний розсуд і визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих обставин та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Як свідчить судова практика до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для розстрочення його виконання, належать скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Суд звертає увагу на те, що надання розстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі «ІммобільяреСаффі проти Італії», заява №22774/93, пункт 74). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 року у справі «Корнілов та інші проти України», заява №36575/02, тривалість виконання вісім місяців). І навіть, два роки та сім місяців, не визнавались надмірними і не розглядалися, як такі, що суперечить вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 17.09.2002 року у справі «Крапивницький та інші проти України», заява № 60858/00). Таким чином, для з'ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.
Боржником (відповідачем) надані достатні докази (фінансову звітність малого підприємства), які свідчать, що його фінансовий стан роблять неможливим своєчасне виконання рішення у даній справі.
Суд враховує, що відповідачем сплачено накладений позивачем штраф у розмірі 749 000,00 грн, тому одноразова сплата пені у розмірі 749 000,00 грн призведе до істотного погіршення фінансового стану підприємства та створить реальну загрозу для подальшого здійснення його господарської діяльності.
Суд враховує заявлену відповідачем економічну доцільність розстрочки, яка дозволить забезпечити реальне виконання рішення суду та водночас не призведе до припинення господарської діяльності підприємства.
За таких обставин, розстрочення виконання рішення для боржника в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, забезпечити повне виконання рішення та погашення заборгованості перед стягувачем.
Розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №920/199/16.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 «Чижів проти України» зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.
Необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочення виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, дослідження та оцінювання не лише доводів боржника, а й заперечень кредитора.
При цьому, необхідно враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Центрального апеляційного господарського суду від 04.12.2018 у справі №904/9951/16.
Оцінивши доводи відповідача, а також заперечення позивача щодо надання розстрочки, враховуючи фінансовий стан відповідача, сплату штрафу у розмірі 749 000,00 грн, накладеного позивачем, наявність наміру відповідача здійснити добровільне погашення суми заборгованості, враховуючи інтереси обох сторін спору, суд дійшов висновку, що надання розстрочення виконання рішення на сім місяців рівними частинами не порушить принцип збалансованості інтересів сторін.
Розстрочення виконання рішення суду на сім місяців, в повній мірі буде відповідати принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Надання розстрочки виконання рішення у справі, на думку суду, сприятиме належному виконанню відповідачем своїх наявних зобов'язань, можливості запланувати та здійснити відповідні витрати, а отже належним чином виконати рішення суду у справі та, як наслідок, буде сприяти захисту інтересів обох сторін.
ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Обставини, на які посилається позивач, доводяться рішенням Антимонопольного комітету України №208-р від 27.06.2024 (а.с. 35-58), листом про надсилання копії рішення відповідачу (а.с. 59-60), матеріалами оскарження рішення Антимонопольного комітету в судовому порядку.
Обставини, на які посилається відповідач доводяться звітністю відповідача (а.с. 92-107), платіжним інструкціями (а.с.201), постановою про закінчення виконавчого провадження (а/c 200).
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Враховуючи вище встановлені обставини, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, визнання відповідачем позову, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.
У порядку статті 239 ГПК України розстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 12.05.2026 у справ №908/476/26 на сім місяців з дня ухвалення рішення у даній справі шляхом сплати відповідачем коштів у розмірі 749 000,00 грн рівними частинами за наступним графіком: до 12.06.2026 - 107 000,00 грн, до 12.07.2026 - 107 000,00 грн, до 12.08.2026 -107 000,00 грн, до 12.09.2026 - 107 000,00 грн, до 12.10.2026 - 107 000,00 грн, до 12.11.2026 - 107 000,00 грн, до 12.12.2026 - 107 000,00 грн.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 8 988,00 грн, сплачені платіжною інструкцією №131 від 17.02.2026 слід покласти на відповідача. Сплата судового збору розстроченню не підлягає.
Керуючись положеннями Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Закону України «Про захист економічної конкуренції», ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного підприємства «Спецтехекспорт» (вул. Українська, буд. 4, офіс 33, м. Запоріжжя, 68095; ідентифікаційний код юридичної особи 34745822) в дохід загального фонду Державного бюджету України отримувач: ГУК у м. Києві / Соломян. р-н, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN): UA278999980313090106000026010, код класифікації доходів бюджету: 21081100, пеню в розмірі 749 000,00 грн (сімсот сорок дев'ять тисяч гривень 00 коп.). Видати наказ.
Розстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 12.05.2026 у справі №908/476/26 на сім місяців з дня ухвалення рішення у даній справі шляхом сплати відповідачем коштів у розмірі 749 000,00 грн рівними частинами за наступним графіком: до 12.06.2026 - 107 000,00 грн, до 12.07.2026 - 107 000,00 грн, до 12.08.2026 -107 000,00 грн, до 12.09.2026 - 107 000,00 грн, до 12.10.2026 - 107 000,00 грн, до 12.11.2026 - 107 000,00 грн, до 12.12.2026 - 107 000,00 грн.
Стягнути з Приватного підприємства «Спецтехекспорт» (вул. Українська, буд. 4, офіс 33, м. Запоріжжя, 68095; ідентифікаційний код юридичної особи 34745822) на користь Антимонопольного комітету України (вул. Митрополита Василя Липківського, 45, м. Київ, 03035, ідентифікаційний код 00032767) (отримувач: Антимонопольний комітет України, код ЄДРПОУ: 00032767, банк: Державна казначейська служба України, рахунок: UA438201720343120001000001719) судовий збір у розмірі 8 988,00 грн (вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім гривень 00 коп.). Видати наказ
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний 14.05.2026.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя С.І. Педорич