номер провадження справи 7/204/25
04.05.2026 Справа № 908/3322/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Лєскіної Ірини Євгенівни, за участі секретаря судового засідання Даниленко Віти Сергіївни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи № 908/3322/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" (01133, м.Київ, б.Лесі Українки, буд. 26, офіс, 411, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 41084239)
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Герасімова Віталія Миколайовича, ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 101004,58 грн,
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Процесуальні дії у справі. Процесуальні питання, вирішені судом.
До Господарського суду Запорізької області (сформовано у системі "Електронний суд" 29.10.2025, зареєстровано в канцелярії суду вх.№ 3653/08-07/25 від 29.10.2025) звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" із позовною заявою про стягнення з Фізичної особи - підприємця Герасімова Віталія Миколайовича грошової заборгованості у сумі 101004,58 грн за кредитним договором № 507541-КС-001 від 15.08.2024, що складається з 47985,81 грн суми прострочених платежів по тілу кредиту, 53018,77 грн суми прострочених платежів по процентах.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 29.10.2025 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3322/25 та визначено до розгляду судді Лєскіній І.Є.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором № 507541-КС-001 від 15.08.2024, що стало підставою для звернення з даним позовом про стягнення суми боргу.
Позов заявлено на підставі ст.ст. 525, 526, 530, 610, 626, 628, 1049, 1050 Цивільного кодексу України.
Ухвалою суду від 03.11.2025 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3322/25, яке суд ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Установлено відповідачеві строк для надання суду відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
У системі "Електронний суд" відповідачем 21.11.2025 (зареєстровано в канцелярії суду 24.11.2025 за вх.№ 23606/08-08/25) подано відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову.
Позивачем 21.11.2025 у системі "Електронний суд" подано відповідь на відзив (зареєстровано в канцелярії суду 24.11.2025 за вх.№ 23649/08-08/25), в якій останній заперечив проти поданого відповідачем відзиву на позовну заяву. Просить суд урахувати доводи, викладені у відповіді на відзив, та проводити розгляд справи за відсутності представника позивача.
Ухвалою суду від 07.01.2026 суд перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 908/3322/25 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 03.02.2026 о 12 год. 45хв.
Позивачем у системі "Електронний суд" 06.01.2026 сформована заява про участь у підготовчому засіданні, призначеному на 03.02.2026, в режимі відеоконференції.
Позивачем у системі "Електронний суд" 07.01.2026 сформовано додаткові пояснення. До пояснень додано клопотання про витребування доказів, що становлять банківську таємницю, від АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК".
Ухвалою від 14.01.2026 заява представника позивача про участь у підготовчому засіданні 03.02.2026 в режимі відеоконференції судом задоволена.
У судовому засіданні 03.02.2026 брав участь представник позивача.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про причини неявки суд не повідомив. Будь-яких заяв чи клопотань процесуального характеру до суду від відповідача не надходило.
Представник позивача в судовому засіданні клопотав про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів для витребування доказів з АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" та просив оголосити перерву в судовому засіданні до отримання відповідей від зазначеного банку.
Ухвалою суду від 03.02.2026 підготовче засідання відкладено на 17.02.2026 об 11 год. 00 хв. Вирішення клопотання відкладено до наступного підготовчого засідання.
У судовому засіданні 17.02.2026 приймали участь представники обох сторін.
Представник позивача підтримав клопотання про витребування доказів.
Представник відповідача не заперечив проти задоволення поданого клопотання.
Суд розглянув клопотання про витребування доказів, визнав його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Ухвалою від 17.02.2026 суд поновив позивачу строк для подання клопотання про витребування доказів, витребував в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" письмові докази, які становлять банківську таємницю, продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 16.03.2026 о 09 год. 30 хв.
У системі "Електронний суд" відповідачем 16.03.2026 (зареєстровано в канцелярії суду за вх. № 5757/08-08/26 від 16.03.2026) сформовано клопотання про витребування у ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" оригіналів електронних доказів, а саме просить суд:
- Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" оригінали електронних доказів (електронні примірники документів з обов'язковими реквізитами та електронними підписами), зокрема Договору № 507541-КС-001 про надання кредиту від 15.08.2024, відповідної пропозиції (оферти) та підтвердження її прийняття (акцепт) з використанням одноразового ідентифікатора.
- Зобов'язати Позивача надати зазначені оригінали електронних документів шляхом завантаження до системи "Електронний суд" у вихідному файловому форматі, що дозволяє провести процедуру верифікації підписів та перевірити цілісність даних за допомогою загальнодоступних засобів криптографічного контролю.
У судовому засіданні 16.03.2026 приймали участь представники обох сторін.
Представник відповідача повідомив, що ним безпосередньо перед судовим засіданням подано через систему «Електронний суд» клопотання про витребування доказів.
Представник позивача зазначив, що клопотання не отримав та заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання часу для ознайомлення із указаним клопотанням та підготовки письмових заперечень.
Ухвалою суду від 16.03.2026 підготовче засідання відкладено на 24.03.2026 о 15год. 00 хв.
Позивачем у системі «Електронний суд» 16.03.2026 (зареєстровано в канцелярії суду за вх. № 5871/08-08/26 від 16.03.2026) сформовано додаткові письмові пояснення щодо поданого відповідачем клопотання про витребування доказів.
Позивач вважає, що дії представника відповідача свідчать про зловживання ним своїми процесуальними правами та затягування розгляду справи шляхом подання клопотання про витребування доказів, тоді як позивач вже надав детальні пояснення щодо укладення кредитного договору між сторонами. Просить суд залишити без розгляду або повернути клопотання відповідача про витребуванням доказів у порядку ч. 3 ст. 43 ГПК України.
Щодо самого клопотання про витребування доказів позивач, по-перше, вказує на те, що дане клопотання подано з порушенням строків, передбачених ГПК України, клопотання про поновлення строків відповідачем не подавалось. По-друге, не зазначено, які самі докази в розумінні ГПК України позивач просить суд витребувати, в якій формі мають бути подані докази, яке значення вони мають для розгляду справи та які обставини справи можуть підтвердити.
До канцелярії суду 23.03.2026 від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», на виконання ухвали суду від 17.02.2026, надано інформацію, відповідно до якої банк вказує на те, що ним було ініційовано детальну перевірку, в ході якої установлено, що на ім'я Герасімов Віталій Миколайович (РНОКПП НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , Банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 та відкритий під неї відповідний рахунок. До листа долучено довідку про рух коштів.
Позивачем 23.03.2026 у системі «Електронний суд» (зареєстровано в канцелярії суду за вх. № 6477/08-08/26 від 24.03.2026) сформовано додаткові письмові пояснення.
У судовому засіданні 24.03.2026 приймали участь представники обох сторін.
Представник відповідача заявив усне клопотання щодо перевірки повноважень представника відповідача. Вважає, що представник позивача не має права представляти інтереси юридичної особи позивача, посилаючись на те, що згідно із наказом № 60-к/тр від 22.12.2023 Виноградов Юрій Ернстович прийнятий на роботу з 25.12.2023 зі строком випробування 3 місяці.
Просить суд розглянути усне клопотання та вирішити питання про недопуск представника до участі у розгляді даної справи.
Представник позивача заперечив проти поданого клопотання та звернув увагу на те, що ним подано належні докази на підтвердження своїх повноважень на представництво інтересів позивача.
Суд, розглянувши заявлене усне клопотання відповідача, відмовив у його задоволенні, виходячи з такого.
Частиною 2 статті 183 ГПК України внормовано, що підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196-205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених главою 3 ГПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 201 ГПК України головуючий встановлює особи тих, хто бере участь у судовому засіданні, а також перевіряє повноваження представників.
Представником позивача у матеріали справи на підтвердження повноважень надано: наказ № 60-к/тр від 22.12.2023 про прийняття Виноградова Ю.Е. на роботу, довіреність № 15 від 03.11.2025, якою Виноградова Ю.Е уповноважено на представництво інтересів ТОВ «Бізнес Позика» в судах, зі строком дії до 03.11.2026, Положення про самопредставництво ТОВ «Бізнес позика», відповідно до якого позивач надає право діяти від імені Товариства без додаткового уповноваження (довіреності) в порядку самопредставництва юридичної особи, зокрема, провідному юрисконсульту відділу примусового стягнення заборгованості Виноградову Ю.Є.
Відповідно до положень ст. 56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Статтею 58 ГПК України визначено перелік осіб, які можуть бути представниками.
Так, представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.
Повноваження представників сторін та інших учасників справи за приписами ст. 60 ГПК України мають бути підтверджені такими документами:
1) довіреністю фізичної або юридичної особи;
2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або у визначених законом випадках іншою особою.
Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом відповідно до вимог закону) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів:
1) довіреністю;
2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
Отже, процесуальне представництво інтересів учасників справи може здійснювати або адвокат (у малозначних справах дієздатна особа, яка досягла 18 років) як представник юридичної особи, або її керівник, або інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) в порядку самопредставництва. Тлумачення приписів частини третьої статті 56 ГПК України приводить до висновку, що для визнання юридичної особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності). Аналогічні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 22.04.2020 у справі № 911/933/19, від 28.04.2020 у справі № 910/10553/18, від09.06.2020 у справі № 904/92/20, від 17.09.2020 у справі № 910/3850/19, від 08.12.2020 у справі №905/2488/15.
Суд зазначає, що матеріали справи містять належні документи на підтвердження повноважень Виноградова Ю.Е., який бере участь у судовому засіданні.
Судом винесено на розгляд клопотання відповідача про витребування доказів.
Відповідач підтримав подане клопотання повністю та просив суд задовольнити його.
Представник позивача заперечив проти поданого клопотання та просив суд відмовити у його задоволенні, враховуючи надані ним письмові пояснення із запереченнями.
Розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів, суд оголосив вступну та резолютивну частини ухвали, якою відмовив у задоволенні клопотання Фізичної особи - підприємця Герасімова Віталія Миколайовича (зареєстровано в канцелярії суду за вх. №5757/08-08/25 від 16.03.2026) про витребування доказів, виходячи з такого.
У заяві про витребування доказів відповідач посилається на постанову Верховного суду від 04.02.2026 № 758/14925/23, в якій зазначено, що "Якщо до суду не було надано примірників електронного кредитного договору з підписом за допомогою КЕП чи УЕП (електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису), то суд має здійснити окремі процесуальні дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться та з'ясувати: (а) чи направлявся примірник електронного кредитного договору відповідачу на визначену ним електронну адресу або на його акаунт у цій же інформаційно-комунікаційній системі; (б) якщо так, то в якому вигляді він відправлявся (прикріплений файл, посилання на веб-сторінку тощо); (в) чи існує технічна можливість внести зміни до примірника електронного договору після його укладення і направлення відповідачу в односторонньому порядку без його згоди. Відповідно, якщо в ході здійснення цих дій буде встановлено, до прикладу, що відповідачу було надіслано лише посилання на веб-сторінку, де міститься договір, а сам текст договору на цій сторінці викладено у простому ПДФ-форматі, то підтвердження цілісності і незмінюваності тексту цього договору фактично немає, оскільки цей формат дозволяє власнику веб-сторінки (сайту) вносити зміни в односторонньому порядку. Якщо ж договір був направлений відповідачу у вигляді прикріпленого ПДФ-файлу, з електронної адреси позивача, яка чітко дає зрозуміти, що це саме його адреса, і сам текст листа та додатки до нього технічно неможливо змінити, то це є належним підтвердженням цілісності і незмінюваності електронного документа.
Позивач у судовому засіданні повідомив суд, що ним подані всі документи в обґрунтування позиції позивача, кредитний договір, долучений до матеріалів справи, є оригіналом, який завантажено до системи «Електронний суд» із електронної системи позивача у тому ж файловому вигляді, в якому він зберігається у позивача. Відповідно до абзацу другого ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього закону, є оригіналом такого документа.
До позовної заяви була також додана візуальна форма послідовності дій клієнта щодо укладення Кредитного договору, в якій детально відображені всі дії ТОВ «Бізнес Позика» та Відповідача щодо укладення Кредитного договору в електронній формі у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Ця візуальна форма послідовності дій клієнта щодо укладення Кредитного договору була посвідчена директором ТОВ «Бізнес Позика» Гайворонською М.М.
Матеріали також справи містять докази направлення відповідачеві на адресу електронної пошти, зазначену клієнтом, електронного листа із вкладенням у форматі pdf-файлу правил та договору №507541-СК-001 від 15.08.2024, підписаного кваліфікованим електронним підписом кредитодавця. Лист містить посилання для перевірки підпису та цілісності даних.
Відтак, суд на підставі поданих доказів має змогу встановити всі обставини, які мають значення для справи.
Таким чином, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача про витребування оригіналів доказів.
Судом у підготовчому засіданні 24.03.2026 з'ясовано у представників сторін, чи всі докази подані, чи можливо закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті.
Представники позивача та відповідача повідомили суд, що всі докази надані та не заперечили проти призначення справи до судового розгляду по суті.
Згідно з п. 15 ч. 2 ст. 182 ГПК України суд встановлює порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання.
Судом зазначено, що з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються, буде здійснюватися в хронологічному порядку (в порядку їх надходження та долучення до матеріалів справи).
Ураховуючи проведення всіх підготовчих дій у справі, зважаючи на необхідність дотримання процесуальних строків, встановлених законом, суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті.
Ухвалою від 24.03.2026 клопотання Фізичної особи - підприємця Герасімова Віталія Миколайовича (зареєстровано в канцелярії суду за вх. № 5757/08-08/25 від 16.03.2026) про витребування доказів суд залишив без задоволення. Закрив підготовче провадження. Розгляд справи по суті призначив на 07.04.2026 о/об 11 год. 30 хв.
До канцелярії Господарського суду Запорізької області від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», на виконання ухвали суду від 17.02.2026 надійшла інформація (зареєстрована за вх. № 6829/08-08/26 від 27.03.2026). У даному листі банк проінформував суд про проведення детальної перевірки в ході якої установлено таке. На ім'я Герасімов Віталій Миколайович (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) емітувалась платіжна картка № НОМЕР_3 та відкрито під неї відповідний банківський рахунок.
Дана інформація була повторно направлена до суду банком та зареєстрована в канцелярії Господарського суду Запорізької області за вх. № 6830/08-08/26 від 27.03.2026 та за вх. №7318/08-08/26 від 02.04.2026).
У судовому засіданні 07.04.2026 приймали участь представники обох сторін.
Суд заслухав вступне слово представників сторін.
Позивач підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.
Відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог. Представник відповідача зазначив, що позивачем не доведено факт укладення договору у поданій позивачем редакції.
Представником відповідача заявлено усне клопотання про забезпечення належного порядку в судовому засіданні, а саме зауважив щодо присутності інших представників сторін на задньому фоні під час виступу представника позивача.
Зважаючи на обсяг доказів, що підлягають дослідженню, суд оголосив протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 22.04.2026 о 14-15. Суд у судовому засіданні повідомив сторін про дату, час та місце проведення наступного судового засідання під звукозапис. Суд зауважив, якщо у наступному судовому засіданні будуть встановлені порушення порядку судового засідання з боку сторін, судом будуть вжиті заходи у відповідності до положень ГПК України.
У судовому засіданні 22.04.2026 приймали участь представники обох сторін.
Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічного засобу, відповідно до положення ст. 222 ГПК України.
Суд закінчив з'ясування обставин справи та дослідження доказів, провів судові дебати, на підставі ст. 219 ГПК України оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та повідомив про відкладення його проголошення до 04.05.2026 о 15 год. 30 хв.
У судове засідання 04.05.2026 представники сторін не з'явились.
Фіксація судового процесу не здійснювалась за допомогою технічного засобу, відповідно до положення ст. 222 ГПК України.
У судовому засіданні 04.05.2026 судом ухвалено рішення.
Стислий виклад позицій учасників справи.
Як фактичні підстави для звернення із позовом позивач зазначив про наявність між сторонами правовідносин, урегульованих договором №507541-КС-001 від 15.08.2024 про надання кредиту, на умовах, визначених офертою. Указує, що ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено Фізичній особі - підприємцю Герасімову Віталію Миколайовичу (надалі - ФОП Герасімов В.М.) через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор на номер телефону, зазначений відповідачем у своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий відповідачем було введено / відправлено. Відтак, за твердженням позивача, договір підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Позивач доводить, що на виконання вказаного договору на засадах строковості, поворотності, платності надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 55000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_3 .
Відповідач зобов'язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх використання не виконує, станом на день подачі позовної заяви утворилась заборгованість у загальному розмірі 101004,58 грн, яка складається з: 47985,81 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 53018,77 грн - сума прострочених платежів по процентам.
У відзиві вх. № 23606/08-08/25 від 24.11.2025, який сформовано у системі «Електронний суд» 21.11.2025, відповідач виклав заперечення щодо заявлених позовних вимог. Зазначив, що позивачем не надано доказів, які б підвереджували, що саме відповідач був зареєстрований в інформаційно-телекомунікаційній системі, не підтверджено: отримання саме відповідачем логіну та паролю в системі, подання саме ним заявки на отримання кредиту, а також що відповідач був ознайомлений з усіма істотними умовами договору. Не надано доказів щодо зарахування коштів на платіжну картку, яка належить саме відповідачу ФОП Герасімову В.М. У матеріалах справи відсутній договір №507541- КС-001 від 15.08.2024, підписаний відповідачем за допомогою одноразового цифрового підпису, наявна лише роздруківка договору, не підписана ні власноручним, ні цифровим підписом, відповідно докази укладення кредитного договору Герасімовим В.М., на думку відповідача, відсутні.
Крім цього відповідач зазначає у своєму відзиві, що у матеріалах справи відсутні належні докази перерахування та отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 55000,00 грн. Надана позивачем на підтвердження перерахування кредитних коштів позичальника довідка ТОВ «ПРОФІТГІД» про здійснення переказів не є платіжним інструментом у розумінні положень законодавства, зокрема, Законів України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», «Про платіжні послуги», а тому не є належним документом, що підтверджує надання платіжних послуг.
Також зазначає, що текст Правил, на які є посилання в договорі, не розміщений у відкритому доступі на офіційному сайті Позивача, що унеможливило ознайомлення з ними Відповідача.
Від позивача 21.11.2025 через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив проти викладених у відзиві обставин. Вказує на те, що порядок укладення електронного договору визначений Законом України «Про електронну комерцію». Позивач зауважив, що ТОВ «Бізнес Позика» до позовної заяви була додана візуальна форма послідовності дій клієнта щодо укладення Кредитного договору, в якій детально відображені всі дії ТОВ «Бізнес Позика» та Відповідача щодо укладення Кредитного договору в електронній формі у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Ця візуальна форма послідовності дій клієнта щодо укладення Кредитного договору була посвідчена директором ТОВ «Бізнес Позика» Гайворонською М.М.
Позивач також звернув увагу на те, що ТОВ «Бізнес Позика» не є банківською установою, не відкриває позичальникам банківські рахунки та не випускає на ім'я позичальників банківські картки, тому перерахування кредитних коштів та зарахування платежів позичальників за Кредитними договорами зазвичай здійснюється посередниками ТОВ «Бізнес Позика» на підставі відповідних договорів з посередниками за допомогою платіжних систем посередників. Зауважує, що відповідач не заперечив факт отримання кредитних коштів за Кредитним договором на його банківську картку.
Позивач зазначає, що наданий разом з позовною заявою доказ перерахування кредитних коштів у вигляді довідки з платіжної системи є належним, допустимим та достатнім доказом перерахування кредитних коштів Відповідачу за Кредитним договором. Наданий Позивачем разом з позовною заявою Розрахунок заборгованості за Кредитним договором, разом з іншими доказами по справі (Кредитним договором, доказом перерахування кредитних коштів тощо), є належним, допустимим та достатнім доказом існування у Відповідача заборгованості за Кредитним договором.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом на подання заперечень на відповідь на відзив.
Обставини справи, встановлені судом, та докази, що їх підтверджують.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (Далі - Позивач, ТОВ «БІЗПОЗИКА) та Фізичною особою - підприємцем Герасімовим Віталієм Миколайовичем (Далі - Позичальник, Відповідач) 15.08.2024 укладено Договір № 507541 КС-001 про надання кредиту (Далі - Договір кредиту), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Так, ТОВ «БІЗПОЗИКА» 15.08.2024 направлено Фізичній особі - підприємцю Герасімову Віталію Миколайовичу, пропозицію (оферту) укласти Договір № 507541 КС-001 про надання кредиту.
Фізична особа - підприємець Герасімов Віталій Миколайович 15.08.2024 прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 507541-КС-001 про надання кредиту на умовах, визначених офертою.
Зі своєї сторони, ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено Фізичній особі - підприємцю Герасімову Віталію Миколайовичу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-4700 на номер телефону НОМЕР_4 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.
Отже, 15.08.2024 між ТОВ «БІЗПОЗИКА» та Фізичною особою - підприємцем Герасімовим Віталієм Миколайовичем було укладено Договір № 507541-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 1 Договору кредиту, Кредитодавець, ТОВ «БІЗПОЗИКА», надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 55000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - Кредит), а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям (надалі - Договір).
Тип кредиту: Кредит.
Строк кредиту: 24 тижнів.
Стандартна процентна ставка: в день 1,50000000, фіксована.
Знижена процентна ставка за Кредитом: в день 1,15063192, фіксована.
Комісія за надання Кредиту (далі-Комісія): 8 250,00 грн.
Загальний розмір наданого Кредиту: 55 000,00 грн.
Термін дії Договору до 30.01.2025 р.
Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 143 040,00 грн.
Цілі (мета) Кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей Кредит не є споживчим кредитом.
Пунктом 2 Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються за ставкою, вказаною у п. 1 Договору на залишок заборгованості по Кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, в залежності від дотримання Позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3 Договору і розраховується в порядку описаному нижче.
Згідно з п. 2.1 Договору у разі якщо погашення кредиту здійснюється згідно погодженого сторонами графіку платежів, що наведений в п. 3. до договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого кредиту, то зобов'язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом розраховуються відповідно до зниженої процентної ставки, що вказана в п. 1 договору.
Відповідно до п. 2.2 Договору сторони домовились, що у разі, якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3. договору (за виключенням дострокового повернення кредиту), унаслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 1 договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3 до Договору, та до закінчення терміну дії Договору.
У випадку не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графікам платежів, кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов'язань позичальника, в тому числі з врахуванням скасування умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою, при чому проценти за користування кредитом нараховуються на фактичний залишок суми кредиту. Всі нараховані проценти за користування кредитом мають бути сплачені не пізніше дати кожного із наступних чергових платежів, при цьому сторони погодили, що кредитодавець надає позичальнику оновлений графік платежів шляхом відображення такого графіку в особистому кабінеті позичальника. Скасування умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою та початок нарахування процентів за стандартною процентною ставкою на умовах, викладених в цьому Договорі, не є зміною істотних умов цього Договору.
У п. 3 Договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору. Позичальник зобов'язаний повертати Кредит, Проценти за користування Кредитом та Комісію у розмірах платежів та у терміни згідно графіку платежів, що передбачений цим пунктом Договору.
Як вбачається з даного графіку, сторони передбачили періодичне внесення чітко визначених платежів у наступні дати: 29.08.2024, 12.09.2024 - має бути внесена комісія за надання кредиту та проценти за користування кредитом; 26.09.2024 - проценти, комісія та частковий платіж основної суми; 10.10.2024, 24.10.2024, 07.11.2024, 21.11.2024, 05.12.2024, 19.12.2024, 02.01.2025, 16.01.202530.01.2025 - передбачено внесення основної суми та процентів за користування кредитом.
Згідно з п. 6 Договору Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розмішено на сайті Кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає Договір з вільним волевиявленням.
Позивач, ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало, надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 55000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_3 (яку Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про перерахування коштів, а також інформацією, наданою АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» на виконання ухвали суду.
На день подачі позовної заяви відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором №507541 КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у Розрахунку заборгованості за Договором № 507541-КС-001 Позичальника Фізичної особи - підприємця Герасімова Віталія Миколайовиа, чим порушив свої зобов'язання, встановлені договором.
Відповідно до Розрахунку заборгованості Відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором № 507541-КС-001 на загальну суму 73724,56 грн
Зважаючи на ті обставини, що Фізичною особою - підприємцем Герасімовим Віталієм Миколайовичем належним чином не виконувались зобов'язання за Кредитним договором, в останнього станом на 22.10.2025 утворилась заборгованість за Договором № 507541-КС-001 про надання кредиту в розмірі 101 004,58 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 47 985,81 грн та суми прострочених платежів по процентах - 53 018,77 грн.
Отже, підставою звернення позивача до суду стало неповернення відповідачем кредитних коштів та процентів за користування цією послугою.
Доказів погашення суми заборгованості відповідач на час розгляду справи суду не надав.
Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення. Висновки суду.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч. 1-3 ст. 207 ЦК України).
Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1ст. 627 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Із матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у даній справі є господарськими та врегульовані кредитним договором № 507541-КС-001 від 15.08.2024, укладеним між сторонами в електронній формі.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Порядок укладення електронного договору визначений ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно з ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Як передбачено ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 вказаного Закону, серед іншого, передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;
одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункти 6, 12 частини 1 ст. 3 Закону).
Відтак, зі змісту приписів вказаного закону вбачається, що електронний договір може бути підписаний стороною за допомогою одноразового ідентифікатора, отримання якого є неможливим без прийняття особою пропозиції укласти електронний договір. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до абзацу першого ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
За положеннями абзацу другого ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 36 Цивільного процесуального кодексу України, статтею Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 адміністративного судочинства України.
Відповідно до абзацу другого ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Крім того, повідомленням Нацкомфінпослуг від 13.02.2019 «Щодо порядку укладення електронного договору», встановлено, що для Нацкомфінпослуг належним доказом підтвердження укладення фінансовою установою зі споживачем електронного договору може бути посвідчена керівником фінансової установи роздруківка інформації з електронного файлу, що визначає послідовні дії учасників електронної комерції (фінансової установи та споживача) в інформаційно-телекомунікаційній системі (ІТС), якою зафіксовано чітку послідовність (хронологію) всіх дій фінансової установи та споживача щодо укладання електронного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі, яку фінансова установа використовує для укладення електронних договорів.
На підтвердження укладення Договору про надання кредиту (Електронна форма) №5057541-КС-001 від 15.08.2024 позивачем надано візуальну послідовність укладення цього договору, з якої вбачається, що 15.08.2024 о 17:59:49 клієнт, використовуючи номер телефону ідентифікувався в ІТС та зайшов в особистий кабінет; клієнт надав всю необхідну інформацію для формування Товариством належної пропозиції клієнту; клієнт підписав одноразовим ідентифікатором info_sms Інформаційне повідомлення про отримання згоди від третіх осіб на передачу та обробку їх персональних даних; клієнт ознайомився з офертою Товариства та приймає її умови; акцептування клієнтом умов оферти, шляхом надсилання Товариству акцепту та підписання договору одноразовим ідентифікатором UА-4700 (дані в електронній формі у вигляді алфавітної цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти Договір, та надсилаються іншій стороні цього Договору).
Отже, Фізична особа - підприємець Герасимов Віталій Миколайович вважається ознайомленим з умовами кредитного договору в порядку, передбаченому частиною 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», тобто до моменту підписання кредитного договору. Суд доходить висновку, що відповідач повністю ознайомлений з порядком його укладення та підписання, про що свідчать виконані останнім фактичні дії в ІТС, а також використання ним електронного підпису одноразового ідентифікатору.
Також у судовому засіданні судом досліджено відеозапис відеоверифікації відповідача Герасімова В.М. під час отримання кредитних коштів, яка додатково підтверджує факт укладення кредитного договору та під час якої відповідачем повідомлено представникові позивача персональні дані (номер телефону, паспортні дані, дату народження), а також зазначено про отримання кредиту без впливу та тиску сторонніх осіб.
Отже, суд виснує, що відповідач знав та повинен був знати умови підписаного ним договору та правил, і в разі незгоди із зазначенням його в якості сторони договору як фізичної особи-підприємця міг відмовитися від його підписання, висловити свої заперечення, не користуватися наданими коштами.
Однак, відповідачем не надано таких доказів суду.
Отже, Договір про надання кредиту (Електронна форма) № 505741-КС-001 від 15.08.2024 підписаний Фізичною особою-підприємцем Герасімовим Віталієм Миколайовичем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладення між сторонами спірного правочину.
Крім того, відповідно до п. 6 Договору Позичальник (відповідач) підтвердив, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх та відповідно, укладає Договір з вільним волевиявленням.
Окрім того, в Договорі про надання кредиту (Електронна форма) № 505741-КС-001 від 15.08.2024 зазначено адресу Фізичної особи-підприємця Герасімова Віталія Миколайовича, його паспортні дані, РНОКПП, телефон та електронну пошту, котрі належать останньому, що є підтвердженням здійсненою ним процедурою ідентифікації в розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію». До позовної заяви позивачем також був доданий витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи на веб-сайті Кредитодавця "Анкета клієнта", у якому була зазначена адреса електронної пошти Позичальника.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що 15.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та Фізичною особою підприємцем Герасімовим Віталієм Миколайовичем було укладено Договір про надання кредиту (Електронна форма) № 505741-КС-001, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Близькі за змістом висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 02.11.2021 у справі № 243/6552/20, від 01.11.2021 у справі № 234/8084/20, від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 та ін.
Як установлено судом, відповідач здійснює підприємницьку діяльність та зареєстрований як фізична особа - підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи.
Позивач є фінансовою установою, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи від 25.05.2020.
Судом установлено, що між позивачем (кредитодавець) та відповідачем (позичальник) укладено в електронній формі договір № 507541-КС-001 про надання кредиту від 15.08.2024, який підписаний відповідачем із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором UA-4700.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до положень п. 13 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» послуга проміжного характеру в інформаційній сфері - послуга з передачі та/або зберігання інформації та присвоєння мережевих ідентифікаторів.
Згідно з ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону постачальниками послуг проміжного характеру в інформаційній сфері є постачальники електронних комунікаційних послуг, оператори послуг платіжної інфраструктури, реєстратори (адміністратори), що присвоюють мережеві ідентифікатори, та інші суб'єкти, що забезпечують передачу та зберігання інформації з використанням інформаційно-комунікаційних систем.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про електронну комерцію» сторони електронного правочину можуть користуватися послугами постачальників послуг проміжного характеру в інформаційній сфері.
Права та обов'язки постачальника послуг проміжного характеру в інформаційній сфері визначаються договором про надання таких послуг, Цивільним та Господарським кодексами України, положеннями цього Закону та законодавством у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра.
Постачальник послуг проміжного характеру в інформаційній сфері не є стороною електронного правочину.
Отже, законом передбачено використання послуг третіх осіб з метою забезпечення можливості здійснення діяльності (в тому числі платежів) у сфері електронної комерції.
Позивачем до матеріалів справи надано підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів Товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід», який має ліцензію НБУ на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків № 21/1991-рк від 29.05.2023, а саме останнім підтверджено, що в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-5 від 04.11.2020 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, Товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» було здійснено 15.08.2024 успішний переказ грошових коштів в розмірі 55000,00 грн на платіжну картку отримувача: НОМЕР_5 , призначення платежу: Перерах. коштів Герасімов В.М., ІПН НОМЕР_1 зг. до кредитного дог. № 507541-КС-001 від 15.08.2024 без ПДВ; платник - ТОВ «Бізнес Позика». Код 41084239.
Тому суд вважає належними і допустимими доказами відповідне підтвердження, яке надане з метою доведення перерахування коштів за Договором про надання кредиту (Електронна форма) № 507541-КС-001 від 15.08.2024.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем було надано відповідачу - ФОП Герасімову В.М., а відповідачем отримано кредитні кошти в розмірі 55000,00 грн у передбачений Кредитним договором спосіб - шляхом перерахування на відповідний банківський рахунок (банківську карту для перерахунку коштів), зазначений в Кредитному договорі та Анкеті Клієнта, що також підтверджується відповідною банківською випискою АТ «Універсал Банк» (лист вих. № БТ/Е-10104 від 26.03.2026) по рахунку відповідача (4441114419262215) за період з 15.08.2024 по 20.08.2024 включно. Отже позивач - ТОВ «Бізнес Позика» як Кредитодавець свої обов'язки за Кредитним договором виконав у повному обсязі.
Проте, як убачається з наявних в матеріалах справи доказів, зокрема, розрахунку заборгованості за кредитом, відповідач взяті на себе зобов'язання виконав частково, сплативши позивачу 73724,56грн, у зв'язку з чим станом на день розгляду спору по суті у відповідача існує заборгованість за кредитом в розмірі 47985,81 грн (тіло кредиту).
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1ст. 612 ЦК України).
Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач доказів повернення кредитних коштів згідно з графіком платежів за Кредитним договором суду не надав.
Фактичні обставини справи свідчать, що відповідачем тривалий час не виконувались умови Кредитного договору, кредитні кошти у встановлені договором (Графіком платежів) строки не сплачувались.
З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість за кредитом в сумі 47985,81грн станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача 47985,81грн заборгованості за тілом кредиту підлягає задоволенню судом.
Позивачем також заявлена до стягнення прострочена сума процентів за користування кредитом в розмірі 53018,77 грн, яка нарахована позивачем в період з 15.08.2024 по 31.01.2025.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитом, проценти за користування кредитом за період з 15.08.2024 по 13.11.2024 були нараховані позивачем за зниженою процентною ставкою, що складає 1,15063192%, в період з 14.11.2024 по 31.01.2025 - за процентною ставкою, що складає 1,50000000%.
Відповідно до п. 1 Договору стандартна процентна ставка: в день 1,50000000, фіксована; знижена процентна ставка за Кредитом: в день 1,15063192, фіксована.
Відповідно до п. 2 Кредитного договору протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються за ставкою вказаною у п. 1 Договору на залишок заборгованості по Кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, в залежності від дотримання Позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3 Договору і розраховується в порядку описаному нижче.
Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору у разі якщо погашення Кредиту здійснюється згідно погодженого Сторонами графіку платежів, що наведений в п. 3 до Договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого Кредиту, то зобов'язання Позичальника по сплаті Процентів за користування Кредитом розраховуються відповідно до Зниженої процентної ставки, що вказана в п. 1 Договору.
Відповідно до п. 2.2 Кредитного договору сторони домовились, що у разі якщо повернення Кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3 Договору, (за виключенням дострокового повернення Кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по Кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування Процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 1 Договору. При цьому, нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3 до Договору, та до закінчення терміну дії Договору.
Згідно з п. 3 Кредитного договору сторони на момент укладення Договору встановили орієнтований графік платежів, припускаючи, що Позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься Знижена процентна ставка.
Установлений цим пунктом Кредитного договору графік платежів передбачає сплату відповідачем платежів на погашення заборгованості за тілом, процентами та комісією за надання кредиту.
Відповідно до п. 6 Кредитного договору Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті Кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає Договір з вільним волевиявленням.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 викладений такий правовий висновок: "Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Всі істотні умови Кредитного договору, зокрема тип кредиту, процентна ставка, комісія за надання кредиту, строк дії кредиту, графік платежів за кредитним договором тощо - встановлені у Кредитному договорі, який уклав відповідач шляхом обміну електронними повідомленнями, у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», та підписав за допомогою одноразового вищезазначеного Закону.
Позивачем нараховано суми прострочених платежів по процентах, та не нараховано та не заявляло до стягнення у позовних вимогах жодну неустойку відповідно до ст. 549 ЦК України (у вигляді пені чи штрафів) чи жодну форму відповідальності за порушення грошового зобов'язання відповідно до ст. 625 ЦК України (у вигляді індексу інфляції за весь час прострочення чи трьох процентів річних від простроченої суми), тому зазначені правові висновки Верховного Суду у подібних за своїм змістом постановах не підлягають застосуванню у даній справі.
Встановлення у Кредитному договору процентів, які нараховуються на залишок заборгованості за Кредитним договором, відповідає принципу свободи договору (який встановлений статтею 627 ЦК України).
Уклавши Кредитний договір, Позичальник добровільно погодився з його умовами.
Заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом за Кредитним договором в розмірі 53018,77 грн вказана в розрахунку та визначена в позовній заяві в якості складової частини всієї суми заборгованості за Кредитним договором та, як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитом, проценти за користування кредитом за період з 15.08.2024 по 13.11.2024 були нараховані позивачем за зниженою процентною ставкою, що складає 1,15063192%, в період з 14.11.2024 по 31.01.2025 - за процентною ставкою, що складає 1,50000000%.
Отже, проценти нараховані починаючи з першого дня перерахування суми Кредиту Позичальнику (15.08.2024) до закінчення терміну дії Договору (31.01.2025), тобто після 31.01.2025 нарахування процентів за договором позивачем не здійснювалось, що знайшло своє відображення також і в розрахунку.
Розмір нарахованих процентів не є надмірним, не суперечить принципам розумності та добросовісності, та не є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, оскільки відповідачем у встановленому законодавством порядку погоджений розмір процентів за користування кредитними коштами.
Суд вважає правомірним нарахування процентів у межах строку кредитування до 31.01.2025.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом в розмірі 53018,77 грн, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
Заперечуючи проти позову, відповідач стверджує про недоведеність того, що саме Герасімов Віталій Миколайович був зареєстрований в інформаційно-комунікаційній системі позивача, отримав логін та пароль, ознайомився з умовами договору, а також про недоведеність факту імітування картки на ім'я відповідача та перерахування коштів саме позивачем.
Наведені твердження відповідача спростовуються викладеними вище обставинами та висновками суду.
Так, надані позивачем докази у своїй сукупності дають суду підстави дійти висновку про факт укладення договору у наданій позивачем редакції, а також про перерахування коштів на рахунок відповідача і здійснення ним часткових оплат за договором.
Як зазначалось вище, у матеріалах справи наявні візуальна послідовність укладення договору; відеозапис відеоверифікації відповідача Герасімова В.М. під час отримання кредитних коштів; докази направлення відповідачеві на адресу електронної пошти, зазначену клієнтом, електронного листа із вкладеними у форматі pdf-файлу правил та договору №507541-СК-001 від 15.08.2024, підписаного кваліфікованим електронним підписом кредитодавця (лист містить посилання для перевірки підпису та цілісності даних); інформацію АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», якою підтверджено імітування на ім'я Герасімова Віталія Миколайовича (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) платіжної картки № НОМЕР_3 та відкриття відповідного банківського рахунку, зарахування на цей рахунок коштів у сумі 55000,00 грн 15.08.2026 о 18:06:03.
У постанові від 08.04.2026 у справі № 705/1938/25 Верховний Суд зауважив, що судова практика в цій категорії справ є незмінною: якщо процедуру підписання електронного договору одноразовим ідентифікатором дотримано, такий правочин є дійсним.
При цьому Верховний Суд зазначив, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
У постанові від 04.02.2026 у справі № 758/14925/23 Верховний Суд звернув увагу на те, що оскільки законодавство не вимагає, щоб електронні договори підписувалися тими видами підпису, які забезпечують незмінюваність їхнього змісту (КЕП або УЕП), питання щодо дотримання письмової форми при їх вчиненні зводиться до того, чи можна вважати зміст цих договорів зафіксованим (вимога частини першої статті 207 ЦК України).
Якщо до суду не було надано примірників електронного кредитного договору з підписом за допомогою КЕП чи УЕП (електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису), то суд має здійснити окремі процесуальні дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться та з'ясувати: (а) чи направлявся примірник електронного кредитного договору відповідачу на визначену ним електронну адресу або на його акаунт у цій же інформаційно-комунікаційній системі; (б) якщо так, то в якому вигляді він відправлявся (прикріплений файл, посилання на веб-сторінку тощо); (в) чи існує технічна можливість внести зміни до примірника електронного договору після його укладення і направлення відповідачу в односторонньому порядку без його згоди. Відповідно, якщо в ході здійснення цих дій буде встановлено, до прикладу, що відповідачу було надіслано лише посилання на веб-сторінку, де міститься договір, а сам текст договору на цій сторінці викладено у простому ПДФ-форматі, то підтвердження цілісності і незмінюваності тексту цього договору фактично немає, оскільки цей формат дозволяє власнику веб-сторінки (сайту) вносити зміни в односторонньому порядку. Якщо ж договір був направлений відповідачу у вигляді прикріпленого ПДФ-файлу, з електронної адреси позивача, яка чітко дає зрозуміти, що це саме його адреса, і сам текст листа та додатки до нього технічно неможливо змінити, то це є належним підтвердженням цілісності і незмінюваності електронного документа.
Судом установлено, що договір, підписаний позивачем за допомогою КЕП, був направлений відповідачу у вигляді прикріпленого pdf-файлу з електронної адреси позивача info@bizpozyka.com на електронну адресу відповідача gerasimov777vitalij@gmail.com, відповідачеві у цьому ж листі було надано посилання для перевірки підпису та цілісності даних.
Отже, договір між ТОВ «Бізнес Позика» та Герасімовим Віталієм Миколайовичем є укладеним у письмовій формі, сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, позичальник підтвердив, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розмішено на сайті Кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає Договір з вільним волевиявленням.
У своїй позиції відповідач фактично використовує концепцію негативного доказу, заперечуючи абсолютно проти всіх доказів, наданих позивачем, з підстав їх неналежності та/або недопустимості, разом із цим, жодного доказу на спростування позиції позивача та підтвердження власної позиції суду не надав.
Реалізація принципу змагальності та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).
У силу ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyondreasonabledoubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
У пунктах 1- 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Суд констатує, що, зважаючи на принцип змагальності, який знаходить своє вираження, зокрема, у розподілі тягаря доказування, позивачем надано докази, які у їх сукупності та взаємозв'язку дозволяють дійти висновку про обґрунтованість позовних вимог. Натомість, відповідачем доказів на підтвердження власної позиції та спростування доводів позивача суду не надано.
Отже, суд, керуючись стандартом доказування «баланс вірогідностей», ураховуючи встановлені обставини у даній справі, предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.
Відповідач заявлені позовні вимоги належними та допустимими доказами не спростував, доказів погашення 47985,81грн заборгованості за кредитом, 53018,77 грн заборгованості за процентами не надав.
Ураховуючи встановлені судом обставини, приписи ст.ст. 74, 76, 77-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 47985,81 грн заборгованості за кредитом, 53018,77 грн заборгованості за процентами , є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
Щодо решти пояснень та доводів учасників справи суд зауважує таке.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд із цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи документів та доводів учасників процесу була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову у даній справі не спростовує.
Судові витрати.
Судовий збір на підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача шляхом стягнення з нього на користь позивача 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 11, 13, 14, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Герасімова Віталія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (01133, м.Київ, б. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за Договором № 507541-КС-001 про надання кредиту від 15.08.2024, що становить 101 004 (сто одна тисяча чотири) гривні 58 копійок, яка складається із суми прострочених платежів по тілу кредиту у розмірі 47 985 (сорок сім тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять) гривень 81 копійка, суми прострочених платежів по процентах у розмірі 53 018 (п'ятдесят три тисячі вісімнадцять) гривень 77 копійок, судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 14.05.2026.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя І.Є. Лєскіна