вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
12.05.2026м. ДніпроСправа № 904/5773/25
за позовом Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, м. Хмельницький
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест", м. Дніпро
про стягнення суми передоплати у розмірі 3 240 грн., пені у розмірі 331,32 грн., штрафу у розмірі 266,80 грн.
Суддя Ніколенко М.О.
Без участі представників сторін.
РУХ СПРАВИ.
Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" про стягнення суми передоплати у розмірі 3 240 грн., пені у розмірі 331,32 грн., штрафу у розмірі 266,80 грн.
Ухвалою суду від 15.10.2025 позовну заяву Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області № б/н від 10.10.2025 залишено без руху.
Ухвалою суду від 22.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Справу № 904/5773/25 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Позивач вказав, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (надалі - постачальник) та Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (надалі - покупець) було укладено договір поставки № 580/58-22 від 19.12.2022 (надалі - договір).
Пунктом 1.1 договору передбачено, що постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар.
Найменування товару: бензин А-95, дизельне паливо, код за ДК 021:2015:09130000-9 (п. 1.2 договору).
Одиниця вимірювання: літр (п. 1.3 договору).
Кількість: бензин А-95 - 480 літрів, дизпаливо - 100 літрів (п. 1.4 договору).
Ціна 1 літра товару: згідно накладних на товар (п. 3.1 договору).
Загальна сума договору: 30 360 грн., у тому числі ПДВ 1 986,17 грн.
Пунктом 4.1 договору визначені умови оплати: оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку - фактури та накладної на товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку - фактурі та накладної і дійсна протягом дня їх виписки.
Позивач вказав, що на виконання умов договору, за видатковою накладною № 052/0000937 від 19.12.2022 постачальник передав покупцю скретч-картки на отримання товару на загальну суму 30 360 грн.
Позивач стверджує, що платіжним дорученням № 798 від 21.12.2022 сплатив відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 30 360 грн. у якості передоплати за товар.
Відповідно до п. 1.5 договору, відпуск товару на АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору.
Згідно з п. 5.1 договору, строк поставки товару - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки).
Пунктом 5.2.1 договору встановлено, що передача покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-картки.
Пунктом 5.2.2 договору визначено, що скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці.
Відповідно до п. 5.3 договору, умови постачання товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі.
Позивач наполягає на тому, що пред'являв на АЗС постачальника придбані скретч-картки задля фактичного отримання нафтопродуктів.
Однак, відповідач, за твердженням позивача, порушив свої зобов'язання за договором та не поставив позивачу пальне за придбаними останнім скретч - картками у повному обсязі. Про що представниками покупця були складені акти № 1 від 27.06.2025 та № 2 від 27.06.2025 з підписами Начальника юридичного відділу Казначейства, Начальника відділу адміністративно-господарської роботи Казначейства та Провідного інспектора відділу адміністративно-господарської роботи Казначейства. Зазначеними актами засвідчено факти відмови постачальника відпуску нафтопродуків на АЗС.
За розрахунком позивача, скретч-картки на загальну суму 3 240 грн. залишились не реалізовані.
Позивач вказав, що передоплату у розмірі 3 240 грн. відповідач позивачу не повернув.
При цьому, позивач вважає, що у відповідача виникло зобов'язання поставити товар у день поштового направлення на його адресу відповідної претензії, тобто 09.07.2025.
На підставі частини другої статті 231 ГК України, позивач нарахував пеню у розмірі 0,1 відсотка від суми заборгованості за загальний період з 09.07.2025 по 10.10.2025 у розмірі 301,32 грн. та штраф у розмірі семи відсотків від суми заборгованості у розмірі 226,80 грн.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач відзиву на позов не надав.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача передоплати за договором поставки № 580/58-22 від 19.12.2022 у розмірі 3 240 грн., пені у розмірі 331,32 грн., штрафу у розмірі 266,80 грн.
Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов'язки виникли між сторонами (чи був оплачений позивачем товар, у якому розмірі; в які строки товар мав бути поставлений відповідачем), чи мало місце порушення будь-яких зобов'язань (чи був поставлений відповідачем оплачений товар), які саме зобов'язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов'язань боржником.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (надалі - постачальник) та Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (надалі - покупець) було укладено договір поставки № 580/58-22 від 19.12.2022 (надалі - договір).
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 10.1 договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони).
Згідно з п. 10.2 договору, даний договір укладений до 31.12.2022. У випадку, якщо жодна зі сторін письмово не виявила бажання припинити його дію, даний договір вважається пролонгованим на наступний рік і на тих же умовах.
Пунктом 1.1 договору передбачено, що постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар.
Найменування товару: бензин А-95, дизельне паливо, код за ДК 021:2015:09130000-9 (п. 1.2 договору).
Одиниця вимірювання: літр (п. 1.3 договору).
Кількість: бензин А-95 - 480 літрів, дизпаливо - 100 літрів (п. 1.4 договору).
Ціна 1 літра товару: згідно накладних на товар (п. 3.1 договору).
Загальна сума договору: 30 360 грн., у тому числі ПДВ 1 986,17 грн.
Пунктом 4.1 договору визначені умови оплати: оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку - фактури та накладної на товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку - фактурі та накладної і дійсна протягом дня їх виписки.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
На виконання умов договору, за видатковою накладною № 052/0000937 від 19.12.2022 постачальник передав покупцю скретч-картки на отримання товару на загальну суму 30 360 грн.
Позивач платіжним дорученням № 798 від 21.12.2022 сплатив відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 30 360 грн. у якості передоплати за товар.
Відповідно до п. 1.5 договору, відпуск товару на АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору.
Згідно з п. 5.1 договору, строк поставки товару - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки).
Пунктом 5.2.1 договору встановлено, що передача покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-картки.
Пунктом 5.2.2 договору визначено, що скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці.
Відповідно до п. 5.3 договору, умови постачання товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі.
Позивач пред'являв на АЗС постачальника придбані скретч-картки задля фактичного отримання нафтопродуктів.
Однак, відповідач порушив свої зобов'язання за договором та не поставив позивачу пальне за придбаними останнім скретч - картками у повному обсязі. Про що представниками покупця були складені акти № 1 від 27.06.2025 та № 2 від 27.06.2025 з підписами Начальника юридичного відділу Казначейства, Начальника відділу адміністративно-господарської роботи Казначейства та Провідного інспектора відділу адміністративно-господарської роботи Казначейства. Зазначеними актами засвідчено факти відмови постачальника відпуску нафтопродуків на АЗС.
Скретч-картки на загальну суму 3 240 грн. залишились не реалізовані.
Передоплату у розмірі 3 240 грн. відповідач позивачу не повернув.
Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №910/12382/17).
В постанові Великої палати Верховного суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 викладено правову позицію про те, що у постачальника виникає зобов'язання повернути покупцю суму попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки.
Тобто, для визначення моменту виникнення у постачальника обов'язку повернути замовнику суму попередньої оплати, необхідно встановити строк настання обов'язку постачальника поставити товар.
Так, за умовами укладеного договору не визначено строку поставки товарів.
Також і у жодному довірчому документі відсутній термін його дії.
Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач, 09.07.2025 направив на адреси відповідача: вул. Зарічанська, 5, м. Хмельницький, 29017 (що вказана в укладеному договорі) та вул. Мандриківська, 47, оф. 206/2, м. Дніпро, 49094 (адреса місця реєстрації відповідача станом на 09.07.2025) претензію № 12-09-08/4655 від 09.07.2025, у якій вимагав поставити залишкову частину товару на суму 3 240 грн.
Як вбачається з витягу з офіційного веб-сайту Акціонерного товариства "Укрпошта", за адресою: вул. Зарічанська, 5, м. Хмельницький, 29017 поштове відправлення вручено одержувачу не було. За адресою: вул. Мандриківська, 47, оф. 206/2, м. Дніпро, 49094 претензія № 12-09-08/4655 від 09.07.2025 була отримана представником відповідача 29.07.2025.
За таких обставин, відповідач мав поставити позивачу залишкову частину товару на суму 3240 грн. у строк до 05.08.2025.
Оскільки товар на суму 3 240 грн. у строк до 05.08.2025 постачальником поставлений не був, у останнього виникло зобов'язання повернути покупцю суму попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 06.08.2025.
Однак, постачальник не повернув покупцю суму попередньої оплати у розмірі 3 240 грн. у встановлений строк.
А отже, позовні вимоги Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про повернення суми попередньої оплати у 3 240 грн. є обґрунтованими.
На підставі частини другої статті 231 ГК України, позивач нарахував пеню у розмірі 0,1 відсотка від суми заборгованості за загальний період з 09.07.2025 по 10.10.2025 у розмірі 301,32 грн. та штраф у розмірі семи відсотків від суми заборгованості у розмірі 226,80 грн.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За наведеними вище положеннями чинного законодавства, господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов'язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.
Нормативно-правове забезпечення сфери господарювання є однією з форм здійснення державою регулювання господарської діяльності. Водночас, за змістом статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності є спрямованою, зокрема, на зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, та здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Так, за пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
Таким чином, тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення відповідачем грошового зобов'язання має здійснюватися у системному взаємозв'язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах.
Стаття 231 ГК України регулює розмір штрафних санкцій таким чином: «Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією».
З аналізу положень статті 231 ГК України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов'язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов'язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.
Так, частина друга статті 231 ГК України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов'язання) у господарському зобов'язанні, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором.
Така сама правова позиція щодо застосування норм статті 231 ГК України викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.
Як було встановлено судом під час розгляду цієї справи, з урахуванням положень ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідач мав поставити позивачу залишкову частину товару на суму 3 240 грн. у строк до 05.08.2025.
При цьому, позивач не обґрунтував з посиланням на відповідні норми права свою правову позицію щодо виникнення у відповідача зобов'язання поставити товар у день поштового направлення на його адресу претензії, тобто 09.07.2025.
Частиною 1 ст. 598 встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Як встановлено судом, у постачальника виникло зобов'язання повернути покупцю суму попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 06.08.2025.
Тобто, порушення відповідачем виконання негрошового зобов'язання з поставки товару виникло б з 06.08.2025. Однак, з 06.08.2025 негрошове зобов'язання припинилось внаслідок виникнення грошового зобов'язання з повернення суми попередньої оплати.
А відтак, нарахування штрафних санкцій на підставі частини другої статті 231 ГК України за загальний період з 09.07.2025 по 10.10.2025 є безпідставним.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 331,32 грн. та штрафу у розмірі 266,80 грн. є не обґрунтованими.
ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором № 580/58-22 від 19.12.2022 (т. 1 а.с. 25), платіжним дорученням (т. 1 а.с. 9), протоколом розкриття тендерних пропозицій (т. 1 а.с. 17), актами про не здійснення дизельного пального (т. 1 а.с. 18), видатковою накладною (т. 1 а.с. 19), доказами направлення претензії (т. 1 а.с. 26 - 29), претензією (т. 1 а.с. 36), невикористаними скретч-картками (т. 1 а.с. 38).
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у частині стягнення суми передоплати у розмірі 3 240 грн.
У задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 331,32 грн. та штрафу у розмірі 266,80 грн. - слід відмовити.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача зі сплати судового збору слід розподілити пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (місцезнаходження: 69035, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул.Діагональна, будинок 8, кімната 21; ідентифікаційний код: 39821153) на користь Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (місце реєстрації: 29000, м. Хмельницький, вул. Свободи, буд. 70; ідентифікаційний код: 37971775) суму передоплати у розмірі 3 240 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 044,90 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 331,32 грн. та штрафу у розмірі 266,80 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений та підписаний 12.05.2026.
Суддя М.О. Ніколенко