13.05.2026 м. Дніпро Справа № 904/3823/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Фещенко Ю.В. (доповідач),
суддів: Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В.,
за участю секретаря судового засідання Рибалки Г.Д.
та представників:
від скаржника (відповідача): Лосєв Д.В. (в залі суду);
від позивача: Заверюха К.О. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2024 (ухвалене суддею Маньком Г.В. у м. Дніпрі, повне рішення складене 24.12.2024) у справі № 904/3823/24
за позовом Приватного акціонерного товариства "Новокраматорський машинобудівний завод" (м. Київ)
до Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область)
про стягнення грошових коштів
та
за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область)
до Приватного акціонерного товариства "Новокраматорський машинобудівний завод" (м.Київ)
про стягнення заборгованості за Контрактом № 23/60-21/2021/п/00/827 від 06.09.2021 в загальній сумі 64 659 909 грн 50 коп.,
У серпні 2024 року Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Новокраматорський машинобудівний завод" (далі по тексту - відповідач) заборгованість за Контрактом № 23/60-21/2021/п/00/827 від 06.09.2021 в загальній сумі 64 659 909 грн 50 коп.
Ціна позову складається з наступних сум:
- 46 764 000 грн 00 коп. - основний борг (заборгованість за поставлений 03.02.2022 товар);
- 935 280 грн 00 коп. - пеня;
- 13 546 111 грн 88 коп. - інфляційні втрати;
- 3 414 517 грн 62 коп. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Контрактом №23/60-21/2021/п/00/827 від 06.09.2021 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений 03.02.2022 товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 46 764 000 грн 00 коп. У зв'язку з простроченням оплати товару, на підставі пункту 9.1. Контракту, позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 17.03.2022 по 12.09.2022 в сумі 935 280 грн 00 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з квітня 2022 року по липень 2024 року в сумі 13 546 111 грн 88 коп., а також 3% річних за період прострочення з 17.03.2022 по 21.08.2024 в сумі 3 414 517 грн 62 коп.
В свою чергу, АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до суду з зустрічним позовом про стягнення з ПрАТ "Новокраматорський машинобудівний завод": 39 064 258 грн 28 коп. попереднього (авансового) платежу; 11 582 708 грн 12 коп. курсової різниці; 3 117 600 грн 00 коп. пені; 2 608 944 грн 05 коп. інфляційних втрат; 971 006 грн 71 коп. 3% річних - нарахованих за неналежне виконання грошового зобов'язання щодо виготовлення та поставки продукції у погоджені сторонами контракту строки. Зустрічний позов мотивований неналежним виконанням договірного зобов'язання щодо виготовлення та поставки продукції у погоджені сторонами договору строки.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2024 (суддя Манько Г.В.) у справі № 904/3823/24:
- первісний позов задоволено;
- стягнуто з Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Приватного акціонерного товариства "Новокраматорський машинобудівний завод" 46 764 000 грн 00 коп. заборгованості, 13 546 111 грн 88 коп. інфляційних втрат, 3 414 517 грн 62 коп. трьох процентів річних, 935 280 грн 00 коп. пені, 775 918 грн 91 коп. судового збору;
- у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Задовольняючи первісні позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з належного виконання первісним позивачем договірного зобов'язання з виконання та поставки продукції та доведеності наявності у відповідача за первісним позовом заборгованості з її повної і своєчасної оплати. Місцевий господарський суд зазначив, що первісний позивач відповідно до положень статей 594, 613, 692 Цивільного кодексу України правомірно притримав передачу решти товару через несплату відповідачем за первісним позовом отриманої продукції. Відмова у задоволенні вимог за зустрічним позовом мотивована тим, що порушення погоджених сторонами строків поставки партій товару сталося через порушення одержувачем зобов'язання з оплати вартості частини вже отриманого товару, внаслідок чого виготовлювач продукції правомірно притримав передачу інших партій товару одержувачу, що звільняє його від відповідальності за порушення строків поставки.
Не погодившись з вказаним рішенням, Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" з апеляційною скаргою (вх. № суду 42759 від 30.12.2024), в якій просить суд:
- відмовити повністю у задоволенні первісного позову Приватного акціонерного товариства "Новокраматорський машинобудівний завод" про стягнення: 46 764 000 грн 00 коп. заборгованості за Контрактом № 23/60-21/2021/п/ОО/827 від 06.09.2021, 13 546 111 грн 88 коп. інфляційних втрат, 3 414 517 грн 62 коп. трьох процентів річних, 935 280 грн 00 коп. пені;
- задовольнити повністю позовні вимоги Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" за зустрічним позовом та стягнути з Приватного акціонерного товариства "Новокраматорський машинобудівний завод" 39 064 258 грн 88 коп., а саме: 20 784 000 грн 00 коп. суми попереднього (авансового) платежу, 11 582 708 грн 12 коп. курсової різниці, 3 117 600 грн 00 коп. пені, 2 608 944 грн 05 коп. суми інфляційних нарахувань, 971 006 грн 71 коп. суми 3% річних;
- судові витрати по справі покласти на позивача за первісним позовом.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- оскільки предметом договору є поставка восьми млинів, які складають єдиний технологічний комплекс, скаржник вважає, що з огляду на умови договору, обов'язок з оплати залишку вартості продукції, який становить 90% ціни договору, настає з моменту поставки та встановлення всіх цих восьми млинів, тому що саме з цього моменту можливе використання комплексу за призначенням;
- скаржник зазначив, що сторони погодили здійснення виготовленої продукції партіями у встановлені договором строки, за умови передоплати 10% її повної вартості. Тобто, сторони визначили детальні умови щодо предмета договору, його ціну, порядок і строки поставки й оплати продукції, яка відбувається поетапно;
- скаржник виконав умови договору, сплативши 20 784 000 грн 00 коп., що становить 10% від загальної вартості предмета поставки - восьми млинів, водночас отримав лише два млина, у зв'язку з чим вартість недопоставленої продукції становить 155 880 000 грн 00 коп., на яку нараховані передбачені умовами договору штрафні санкції, оскільки на момент звернення з позовом до суду не настала подія, з якою пов'язаний термін оплати поставленої продукції, тому має місце прострочення кредитора й настання наслідків, передбачених частиною 4 статті 612 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 613 Цивільного кодексу України. АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" в даному випадку не може вважатися таким, що прострочило виконання свого обов'язку, внаслідок чого право первісного позивача не може вважатися порушеним й відсутні підстави для звернення за захистом свого права до суду;
- на думку скаржника, оскільки АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", внаслідок порушення з боку ПрАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" зобов'язань з поставки товару та керуючись положеннями статті 670 Цивільного кодексу України, скористалось своїм правом відмови від прийняття виконання зобов'язання, відмови від переданого товару та вимоги повернення сплаченої за нього грошової суми, направивши відповідне повідомлення-вимогу на адресу ПрАТ "Новокраматорський машинобудівний завод", АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" одностороннім правочином реалізувало своє передбачене законом право на односторонню відмову від контракту в повному обсязі та має право на стягнення з ПрАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" сплаченої за продукцію грошової суми.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.10.2025 (колегія суддів у складі: Парусніков Ю.Б. - головуючий, Верхогляд Т.А., Іванов О.Г.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2024 у справі № 904/3823/24 скасовано частково; у задоволенні первісного позову відмовлено; в іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2024 у справі № 904/3823/24 залишено без змін.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині задоволення первісного позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що 90% оплати вартості продукції має бути здійснене покупцем впродовж 40 календарних днів від дати поставки всіх восьми млинів, що у розумінні контракту є продукцією, загальна вартість якої зазначена у Специфікації № 1. Матеріалами справи підтверджується і не заперечується сторонами, що покупець у передбачені контрактом строки здійснив авансовий платіж, який складає 10% від загальної вартості всіх восьми млинів. Також судом встановлено, що постачальник здійснив виготовлення і поставку двох з восьми млинів і часткову поставку млинів за зазначеними у Специфікації № 1 позиціями 3-8. Таким чином, покупець виконав умови контракту щодо здійснення його авансування, водночас доказів поставки всіх восьми млинів, що за контрактом становлять поняття "продукція", матеріали справи не містять, у зв'язку з чим апеляційний господарський суд дійшов висновку, що строк оплати 90% її загальної вартості не настав. Також апеляційний господарський суд зазначив, що в матеріалах справи наявне повідомлення-вимога № 52-16/525 від 10.10.2024, відповідно до якої АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" повідомило ПрАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" про відмову від прийняття виконання зобов'язань за контрактом щодо продукції, яка не поставлена в строк, обумовлений договором, проте вказане повідомлення-вимога підписане заступником Генерального директора з комерційних питань Наталією Булатецькою, водночас відповідно до наявної в матеріалах справи виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань керівником та уповноваженою особою на підписання/вчинення від АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" правочинів є Федін Костянтин Анатолійович, у зв'язку з чим слід вважати підписання даної відмови неуповноваженою особою. З цих же підстав не є правочином щодо відмови покупцем від прийняття зобов'язань продавця за контрактом претензія-вимога АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" № 52-16/392 від 02.09.2022, підписана Максимом Корнєвим за відсутності доказів наявності у нього повноважень на вчинення такого правочину, своєю чергою наявна в матеріалах справи довіреність № 52-16/42, оформлена 12.12.2023, також не засвідчує його повноважень на вчинення такого роду правочинів. Крім того, матеріали справи не містять доказів відмови покупця від отримання частини продукції, що є предметом контракту, двох млинів і частини комплектуючих за позиціями 3-8, наведеними у Специфікації № 1. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що між сторонами існують зобов'язання за договором і вони не є припиненими.
В свою чергу, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що: у задоволенні зустрічного позову слід відмовити, у зв'язку з наявністю договірних відносин, відсутності факту припинення зобов'язань за договором; щодо зустрічного позову, то фінансові санкції можуть бути стягнені лише за наявності вини, а в діях відповідача за зустрічним позовом відсутня вина за прострочення поставки продукції.
Постановою Верховного Суду від 24.02.2026, зокрема:
- постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.10.2025 у справі №904/3823/24 у частині відмови у задоволенні первісного позову скасовано;
- справу у цій частині направлено на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В.
Враховуючи вказане, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2024 у справі № 904/3823/24 прийнято до провадження зазначеною колегією суддів; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 22.04.2026.
Від позивача за первісним позовом (Приватного акціонерного товариства "Новокраматорський машинобудівний завод") до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (вх. № суду 3973/26 від 30.03.2026), в якому він просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2024 у справі № 904/3823/24 в частині задоволення первісного позову - залишити без змін.
Відзив на апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" обґрунтований позивачем за первісним позовом наступними обставинами:
- згідно з умовами контракту № 23/60-21/2021 від 06.09.2021 та Cпецифікації № 1 сторонами було передбачено поставку продукції у кількості 8 млинів та у комплектності для кожного млина окремо згідно з технічними умовами постачання (додаток № 2);
- судом першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів (товарно-транспортних накладних та актів прийому-передачі) було встановлено, що ПрАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" було здійснено поставку продукції по Специфікації № 1 наступним чином: позиції 1, 2 були поставлені до 07.02.2022 у відповідній кількості та в повній комплектності та здійснено часткову поставку позицій 3-8 у відповідній кількості (в строк до 09.03.2022), але не в повній комплектності, що в свою чергу, свідчить про відсутність порушень з поставки продукції у відповідній кількості згідно з умовами Специфікації № 1 та безпідставності застосування до даних правовідносин положень статті 670 Цивільного кодексу України;
- при ухваленні рішення судом першої інстанції було встановлено факт належного виконання ПрАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" своїх зобов'язань з поставки продукції по Специфікації № 1 позиції 1, 2 до зупинення передання продукції по Специфікації № 1 позиції 3-8 в порядку частини 5 статті 692 Цивільного кодексу України внаслідок порушення скаржником зобов'язань з оплати поставленої продукції по Специфікації № 1 позиції 1, 2;
- датою поставки згідно з пунктом 5.4 Контракту вважається дата штемпеля вантажоодержувача на товарно-транспортній накладній. Датою поставки продукції по специфікації № 1 позиції 1,2 згідно з відмітками вантажоодержувача у товарно-транспортних накладних № 2202022 від 03.02.2022 та № 2202020 від 03.02.2022 є 04.02.2022 і саме з цієї дати обчислюється строк для оплати продукції згідно з пунктом 6.3. Контракту та пунктом 4 примітки Специфікації № 1. Строк оплати за поставлену продукцію по Специфікації № 1 позиції 1, 2 сплинув 16.03.2022, проте до теперішнього часу скаржник не здійснив оплату. Аналогічного висновку у цій справі дійшов Верховний Суд у постанові від 24.02.2026 при тлумаченні умов оплати за контрактом (пункти 6.2., 6.3.) відповідно до положень статті 213 Цивільного кодексу України, застосовуючи три рівня тлумачення договору;
- оплата за фактично поставлену продукцію по Специфікації № 1 позиції 1, 2 в розумінні положень пункту 6.3. Контракту та пункту 4 примітки Специфікації № 1 з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 24.02.2026 по цій справі, повинна здійснюватися покупцем протягом 40 календарних днів від дати поставки конкретної одиниці продукції;
- поставка продукції у кількості 8 млинів згідно зі Специфікацією № 1 була здійснена у передбачені сторонами строки, проте не в повній комплектності по позиціям 3-8, що свідчить про відсутність порушень з боку продавця стосовно кількості поставленої продукції по Специфікації № 1 та безпідставності позовних вимог скаржника, які ґрунтуються на положеннях частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України, оскільки його право стосовно кількості поставленої продукції не були порушені;
- крім того, положення статті 670 та статті 684 Цивільного кодексу України передбачають розумний строк протягом якого покупець має право звернутися до продавця з вимогами, передбаченими цими статтями. Якщо вважати думку скаржника правомірною щодо повернення авансу в порядку статті 670 Цивільного кодексу України, то він повинен був діяти у розумний строк. Як убачається з аналізу доказів, наявних в матеріалах справи, у тому числі листів № 52-09/2761 від 26.04.2022 та № 52-09/2775 від 31.05.2022 АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" лише припинив виконання зобов'язань з поставки та оплати продукції за контрактом до закінчення форс-мажорних обставин (воєнного стану в України) та взагалі не звертався до ПрАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" з вимогами щодо кількості або комплектності відповідно до положень статті 670 та статті 684 Цивільного кодексу України у межах розумного строку. Враховуючи вищезазначене, вся послідовність дій покупця була направлена на односторонню відмову від виконання зобов'язань за Контрактом, у тому числі з оплати фактично поставленої продукції, що в свою чергу було встановлено судом першої інстанції;
- твердження скаржника про відсутність мотивів суду першої інстанції щодо висновку односторонньої відмови відповідача за первісним позовом від виконання зобов'язань за контрактом з оплати поставленої продукції спростовуються змістом рішення суду першої інстанції;
- щодо застосування скаржником до спірних правовідносин постанови Верховного Суду від 26.02.2020 по справі № 910/4391/19 в порядку частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, необхідно зазначити, що судова практика Верховного Суду, на яку посилається скаржник у своїй скарзі, стосується односторонньої відмови від договору найму та не може бути застосована до спірних правовідносин відносно договору поставки, оскільки вони врегульовані різними правовими нормами та не є подібними;
- твердження скаржника про потребу всієї продукції по Специфікації № 1 у зазначені строки для проєкту реконструкції рудозбагачувальної фабрики № 2 спростовуються його ж листами № 52-09/2761 від 26.04.2022 та № 52-09/2775 від 31.05.2022. Витяг проєкту "Реконструкція секції № 9-10 із заміною технологічного обладнання" не є складовою Контракту № 23/60-21/2021/п/00/827 від 06.09.2021. Крім того, зміст Контракту № 23/60-21/2021/п/00/827 від 06.09.2021 не містить умови, яка б визначала, що продукція за цим контактом поставляється покупцю для реконструкції секції № 9-10 із заміною технологічного обладнання. Проєкт "Реконструкція секції № 9-10 із заміною технологічного обладнання" затверджений технічним директором відповідача за первісним позовом, тобто є його внутрішнім (службовим) документом, створеним у процесі його діяльності, і ніяким чином не погоджувався із позивачем за первісним позовом. Також варто зауважити, що технічний директор відповідача за первісним позовом затвердив цей проєкт 28.10.2021, тобто вже після укладання Контракту № 23/60-21/2021/п/00/827 від 06.09.2021. Витяг проєкту "Реконструкція секції № 9-10 із заміною технологічного обладнання" не є договором у розумінні частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, оскільки не є домовленістю двох сторін (позивача і відповідача за первісним позовом), яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Виходячи із положень статті 14 Цивільного кодексу України, проєкт "Реконструкція секції № 9-10 із заміною технологічного обладнання" не може бути підставою для виникнення будь-якого зобов'язання та юридичних наслідків для позивача за первісним позовом. За таких обставин, витяг проєкту "Реконструкція секції № 9-10 із заміною технологічного обладнання" не є допустимим доказом у розумінні статті 77 Господарського процесуального кодексу України;
- крім того, відповідно до частини 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач за первісним позовом повинен був подати суду докази разом з поданням відзиву;
- як убачається з аналізу листів № 52-09/2761 від 26.04.2022 та № 52-09/2775 від 31.05.2022, відповідач за первісним позовом спочатку в односторонньому порядку призупиняє виготовлення продукції по Специфікації № 1 позиції 5, 6, 7, 8, а потім взагалі зупиняє виконання зобов'язань по Контракту до закінчення форс мажорних обставин (воєнного стану). Тобто з боку відповідача за первісним позовом вищезазначені листи не містили ніяких пропозицій, які б могли влаштовувати обидві сторони для врегулювання питання шляхом взаємних поступок, вони мали лише односторонні рішення з боку відповідача за первісним позовом;
- що стосується Додаткової угоди № 1 від 27.05.2022, то треба зазначити, що вона також не містила ніяких компромісних рішень для обох сторін та мала лише сприятливі зміни для відповідача за первісним позовом відносно перенесення строку виконання зобов'язань з оплати продукції по Специфікації № 1, у тому числі, яка вже фактично була поставлена у повній комплектності. Відповідно до пункту 12.3. Контракту будь-які зміни і доповнення до цього контракту оформлюються додатковими угодами і підписуються повноважними представниками обох сторін. Оскільки надана редакція Додаткової угоди № 1 від 27.05.2022 не влаштовувала ПрАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" та з боку АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" взагалі не розглядалося питання іншої редакції даної додаткової угоди, то вона так і не була підписана з боку позивача за первісним позовом, отже, не змінила строки виконання зобов'язання відповідача за первісним позовом за Контрактом;
- листи № 52-09/2761 від 26.04.2022 та № 52-09/2775 від 31.05.2022, як докази у розумінні статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, були надані первісним позивачем до суду першої інстанції. Проте, у процесі розгляду справи на підставі наявних доказів в матеріалах справи, скаржник не заперечував та не зазначав про те, що вищезазначений лист № 52-09/2761 від 26.04.2022 є неналежним доказом в розумінні статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України та не надавав доказів, які б підтверджували ці доводи.
Від відповідача за первісним позовом (скаржника, Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат") до Центрального апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № суду 4486/26 від 08.04.2026), в яких зазначено наступне:
- ПрАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" не виконало свого обов'язку щодо поставки продукції, наперед знало, що не зможе виконати свого обов'язку, та своєчасно не попередило про це АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат". ПрАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" вже 28.02.2022 знало, що не зможе виконати зобов'язання з поставки продукції за Специфікацією № 1 до Контракту та не попередило про це АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", і тому саме його, у відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України, слід вважати таким, що прострочило виконання свого обов'язку за контрактом з усіма наслідками, що із цього випливають;
- позивач не мав права застосувати частину 5 статті 692 Цивільного кодексу України, оскільки до зупинення зобов'язань по Контракту (як він стверджує - з 17.03.2022) не виконав умови Контракту, щодо поставки продукції у встановлений Специфікацією № 1 до Контракту строк та не повідомив АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про таке зупинення. Відповідно і застосування наслідків прострочення зобов'язання до АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", передбачених статтями 612, 625 Цивільного кодексу України, є неправомірним. Саме АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", як сторона, що належним чином виконала свої зобов'язання за контрактом, та враховуючи очевидне невиконання ПрАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" поставки продукції у встановлений Специфікацією № 1 до Контракту строк (поставка всіх 8-ми млинів - до 10.05.2022), мало право, керуючись зазначеними нормами Цивільного кодексу України, призупинити виконання своїх обов'язків за Контрактом, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі;
- на підставі зазначеного АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" направило на адресу ПрАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" повідомлення-вимогу від 10.10.2024 вих. № 52-16/525, яким: - повідомило ПрАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" про відмову від прийняття виконання зобов'язань за контрактом щодо продукції, яка не поставлена ПрАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" в строк, обумовлений Контрактом; - відмовилось від переданої продукції за Контрактом; - вимагало повернення грошової суми (авансового платежу) за сплачену за умовами Специфікації 1 до Контракту продукцію в розмірі 20 784 000 грн 00 коп. з урахуванням курсу долару США на момент здійснення платежу;
- отже, оскільки АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", керуючись статтею 670 Цивільного кодексу України, скористалось своїм правом відмови від прийняття виконання зобов'язання, відмови від переданого товару (продукції) та вимоги повернення сплаченої за нього грошової суми, направивши відповідне повідомлення-вимогу на адресу ПрАТ "Новокраматорський машинобудівний завод", у АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" відсутні зобов'язання з оплати продукції за Контрактом, натомість у ПрАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" наявне зобов'язання з повернення попереднього (авансового) платежу;
- пунктом 6.8. Контракту були передбачені окремі самостійні підстави для повернення постачальником суми попередньої оплати за продукцію, яка не була поставлена у встановлений строк.
Від позивача за первісним позовом (Приватного акціонерного товариства "Новокраматорський машинобудівний завод") до Центрального апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № суду 4849/26 від 15.04.2026), в яких зазначено наступне:
- строк оплати за поставлену по Специфікації № 1 позиції 1, 2 продукцію сплинув 16.03.2022;
- грошові кошти у розмірі 90% вартості кожної одиниці продукції (млин МШЦ-3600х5500-УХЛ4 ТУ 24.00.5241-92 мал.1 (уст. місце № 9-1, перша стадія), млин МШЦ-3600х5500-УХЛ4 ТУ 24.00.5241-92 мал.1 (уст. місце № 9-2, друга стадія) покупцем не були перераховані ні на дату пред'явлення позову, ні на даний час. Загальна вартість заборгованості за поставлену продукцію по поз. № 1, 2 склала 46 764 000 грн 00 коп. з ПДВ. Зазначені обставини покупцем не заперечуються;
- враховуючи, що спір у вказаній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку здійснити подальшу оплату за відвантажену продукцію у розмірі 90% вартості кожної одиниці продукції, зокрема ПДВ 20%, протягом 40 календарних днів від дати постачання продукції, в еквіваленті доларів США по курсу гривні до долара США, встановленого НБУ на дату оплати, після надання рахунків, видаткових накладних за фактично поставлену продукцію, а не щодо невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати, застосування приписів статті 538 Цивільного кодексу України є безпідставним;
- згідно з частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар;
- такий обов'язок виконано позивачем 03.02.2022;
- крім того, в силу приписів пункту 5.5 Контракту до відповідача перейшло право власності на поставлену та прийняту продукцію;
- у той же час, відповідач не виконав обов'язок щодо оплати 90% вартості кожної одиниці продукції в строк, визначений пунктом 6.3 контракту;
- зміна чи розірвання договору у судовому порядку не є предметом судового розгляду в цій справі;
- АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" фактично заперечує висновки Центрального апеляційного господарського суду, що викладені в постанові від 02.10.2025 у цій справі, та яка в цій частині до суду касаційної інстанції не оскаржувалась та є чинною, про те, що повідомлення вимога № 52-16/525 від 10.10.2024 не є правочином щодо відмови покупцем від прийняття зобов'язань продавця за Контрактом в розумінні положень частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України;
- предметом судового розгляду є стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукції згідно з позиціями № 1 та № 2 Специфікації № 1 до контракту. АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" фактично намагається переглянути судові рішення про відмову в задоволені зустрічного позову щодо стягнення передоплати за продукцію, що є предметом договору, та штрафних санкцій за порушення зобов'язань щодо повної і своєчасної поставки продукції за договором, які набрали законної сили, всупереч приписів Господарського процесуального кодексу України та постанови Верховного Суду від 24.02.2026 у цій справі.
У судове засідання 22.04.2026 з'явилися представники скаржника (відповідача) та позивача.
У судовому засіданні 22.04.2026 представником скаржника (відповідача) було заявлене усне клопотання про відкладення розгляду справи, з метою надання часу для мирного врегулювання спору у даній справі.
Представник позивача у судовому засіданні 22.04.2026 заперечував проти задоволення вказаного клопотання, посилаючись на те, що жодних перемовин між сторонами щодо мирного врегулювання спору не ведеться.
Судом було відзначено, що відповідно до пункту 2 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами.
Відповідно до частин 1, 2 статті 192 Господарського процесуального кодексу України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.
З огляду на зазначене, колегія суддів прийшла до висновку щодо доцільності надання часу сторонам для мирного врегулювання спору.
Враховуючи викладене, у судовому засіданні 22.04.2026 протокольно було оголошено перерву до 13.05.2026.
У судове засідання 13.05.2026 з'явилися представники скаржника (відповідача) та позивача.
У судовому засіданні представник скаржника просив апеляційний господарський суд відмовити повністю у задоволенні первісного позову Приватного акціонерного товариства "Новокраматорський машинобудівний завод" про стягнення 46 764 000 грн 00 коп. заборгованості за Контрактом № 23/60-21/2021/п/ОО/827 від 06.09.2021, 13 546 111 грн 88 коп. інфляційних втрат, 3 414 517 грн 62 коп. трьох процентів річних, 935 280 грн 00 коп. пені, посилаючись на доводи, наведені в апеляційній скарзі.
У судовому засіданні 13.05.2026 представник позивача просив апеляційний господарський суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції у даній справі залишити в силі, посилаючись на доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу.
Під час розгляду апеляційної скарги судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що апеляційним господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції під час апеляційного провадження.
У судовому засіданні 13.05.2026, відповідно до статей 240, 283 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, а також правильність застосування норм матеріального права, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Між ПрАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" (далі по тексту - постачальник, позивач) та АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі по тексту - покупець, відповідач) укладено Контракт № 23/60-21/2021/п/00/827 від 06.09.2021 (далі по тексту - Контракт, договір), за умовами пункту 1.1. якого покупець зобов'язався оплатити продукцію, зазначену в специфікаціях, які є невід'ємною частиною контракту; постачальник зобов'язався поставити продукцію покупцю; покупець зобов'язався прийняти продукцію (пункт 1.1. Контракту).
У пункті 12.1. Контракту сторони погодили, що Контракт набуває чинності з дати підписання сторонами і діє до 31.12.2022.
Вказаний Контракт підписаний позивачем та відповідачем та скріплений печатками обох сторін.
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсним вказаного Контракту сторонами суду не надано.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України.
Судом також встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплені печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання.
За приписами частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до умов пунктів 1.2., 4.1. Контракту вид продукції - млини, що іменуються надалі продукція, кожна окремо "одиниця продукції". Ціна на продукцію, що поставляється по даному контракту, вказана у Специфікації № 1 до цього контракту. Ціна встановлена на умовах DDP, м. Кривий Ріг, склад AT "ПІВДГЗК" (згідно з "Інкотермс" 2020).
Сторони Контракту 24.09.2021 підписали Протокол узгодження розбіжностей. Вказаним Протоколом узгоджено редакцію пунктів 6.5., 6.8., 9.1., 9.2., 9.3. Контракту.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з умовами пункту 5.2. Контракту терміни постачання продукції передбачаються сторонами в узгодженій специфікації, яка є невід'ємною частиною цього контракту, якщо інше не передбачене додатковими угодами.
У відповідності до вказаних умов, позивачем та відповідачем була підписана Специфікація № 1 від 06.09.2021 до Контракту № 23/60-21/2021/п/00/827 від 06.09.2021, в якій сторони узгодили такі умови поставки:
- найменування продукції: - позиція № 1: млин МШЦ-3600х5500-УХЛ4 ТУ 24.00,5241-92 мал.1 (уст. місце № 9-1, перша стадія). Строк постачання 07.02.2022; - позиція № 2: млин МШЦ-3600х5500-УХЛ4 ТУ 24.00,5241-92 мал. 1 (уст. місце № 9-2, друга стадія). Строк постачання 07.02.2022; - позиції № 3-8 з відповідними строками постачання: 09.03.2022, 06.04.2022, 07.04.2022, 10.05.2022, 10.05.2022;
- загальна вартість продукції 207 840 000 грн.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку продавця за договором поставити товар відповідає обов'язок покупця оплатити вартість цього товару.
Відповідно до положень статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Так, пунктами 6.2., 6.3. Контракту встановлено, що покупець протягом 10 календарних днів після підписання контракту зобов'язаний перерахувати кошти першого авансового платежу в розмірі 5% від вартості продукції, у тому числі ПДВ 20%, зазначеної в специфікації. Покупець протягом 45 календарних днів після підписання контракту, на підставі платіжної вимоги постачальника, зобов'язаний перерахувати кошти першого авансового платежу в розмірі 5% від вартості продукції, у тому числі ПДВ 20%, зазначеної в специфікації. Подальшу оплату за відвантажену продукцію у розмірі 90% вартості кожної одиниці продукції, зокрема ПДВ 20%, покупець зобов'язаний провести протягом 40 календарних днів від дати постачання продукції, в еквіваленті доларів США по курсу гривні до долара США, встановленого НБУ на дату оплати, після надання рахунків, видаткових накладних за фактично поставлену продукцію.
Згідно з пунктом 6.4. Контракту у разі зміни курсу гривни до долара США, встановленому НБУ на дату 15.07.2021 (Специфікації № 1) від курсу гривни до долара США, встановленому НБУ на дату оплати більш ніж на ± 5%, то сума оплати, вказана в пункті 6.3. підлягає перерахунку.
Згідно з умовами пункту 6.8. Контракту після перерахування попереднього платежу на поточний рахунок постачальника і прострочення/невиконання постачальником строків поставки, передбачених договором та/або специфікаціями, на строк більш ніж 30 календарних днів, останній зобов'язаний повернути кошти на поточний рахунок покупця у строк не більше 3-х банківських днів з моменту пред'явлення відповідної вимоги покупцем.
При цьому, у примітках до Специфікації № 1 зазначено, що оплата виконується у три етапи, а саме:
- 1-й етап: протягом 10 календарних днів після підписання контракту, шляхом перерахування коштів авансового платежу в розмірі 5% від вартості продукції, в тому числі ПДВ 20%, зазначеної в Специфікації № 1;
- 2-й етап: протягом 40 календарних днів після підписання контракту, шляхом перерахування коштів авансового платежу в розмірі 5% від вартості продукції, в тому числі ПДВ 20%, зазначеної в Специфікації № 1;
- 3-й етап: подальшу оплату за відвантажену продукцію, в розмірі 90% від вартості продукції, зазначеної в Специфікації № 1, покупець здійснює протягом 40 календарних днів від дати поставки, після надання рахунків, видаткових накладних за фактично поставлену продукцію.
У відповідності до вказаних умов, АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" було сплачено на користь ПрАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" передоплату, а саме:
- 19.10.2021 в сумі 10 392 000 грн. з призначенням платежу: "передоплата за Млини МШЦ-3600х5500-УХЛ4 счет № 22-216313 от 06.10.2021 договор № 23/60-21/2021/п/00/827 від 06.09.2021, ПДВ (20%) 1 732 000 грн.", згідно з платіжним дорученням № 9998185 від 19.10.2021;
- 22.11.2021 в сумі 10 392 000 грн. з призначенням платежу: "передоплата за Млини МШЦ-3600х5500-УХЛ4 счет № 22-216364 от 16.11.2021 договор № 23/60-21/2021/п/00/827 від 06.09.2021, ПДВ (20%) 1 732 000 грн.", згідно з платіжним дорученням № 9999906 від 22.11.2021.
Як убачається з матеріалів справи, ПрАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" здійснило поставку товару АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на загальну суму 51 960 000 грн 00 коп., на підтвердження чого були складені, зокрема, Акти приймання-передачі продукції згідно з умовами Контракту № 23/60-21/2021/п/00/827 від 06.09.2021, а саме:
- Акт приймання-передачі продукції від 03.02.2022 на суму 27 960 000 грн 00 коп., за яким передана була така продукція: млин МШЦ-3600х5500-УХЛ4 ТУ 24.00.5241-92 мал.1 (уст. місце № 9-1, перша стадія) (арк. с. 76 в томі 1);
- Акт приймання-передачі продукції від 03.02.2022 на суму 24 000 000 грн 00 коп., за яким передана була така продукція: млин МШЦ-3600х5500-УХЛ4 ТУ 24.00.5241-92 мал.1 (уст. місце № 9-2, друга стадія) (арк. с. 77 в томі 1).
Зазначена в Актах приймання-передачі продукції від 03.02.2022 продукція (позиція № 1, 2 Специфікація № 1), поставлена первісним позивачем, за якістю та кількістю відповідала узгодженим сторонами технічним умовам постачання, що є додатком № 2 до Контракту.
Факт отримання відповідачем продукції за вказаними Актами від 03.02.2022 визнається обома сторонами.
АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до ПрАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" листом від 26.04.2022 за № 52-09/2761, в якому зазначено, що, починаючи з 24.02.2022 підприємства не мають можливості належним чином виконувати свої зобов'язання за договором у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Зустрічний позивач просив призупинити виготовлення 4-х млинів за Специфікацією № 1 до Контракту №23/60-21/2021/п/ОО/827 від 06.09.2021, а саме: 1) млин МШЦ-3600х5500-УХЛ4 ТУ 24.00.5241-92 мал.1 (уст. місце № 10-1, перша стадія); 2) млин МШЦ-3600х5500-УХЛ4 ТУ 24.00.5241-92 мал.1 (уст. місце № 10-2, друга стадія); 3) млин МШЦ-3600х5500-УХЛ4 ТУ 24.00.5241-92 мал.2 (уст. місце № 10-3, перша стадія); 4) млин МЩЦ-3600х5500-УХЛ4 ТУ 24.00.5241-92 мал.2 (уст. місце № 10-4, друга стадія). Для проведення заліку зустрічних однорідних вимог між підприємствами, з метою закриття авансових платежів пропонував ПрАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" повернути грошові кошти в сумі 10 392 000 грн 00 коп. з ПДВ, сплачені AT "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ПрАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" в якості попередніх платежів за Специфікацією № 1 до Контракту № 23/60-21/2021/п/ОО/827 від 06.09.2021 за 4 штуки млинів зі строками поставки 06.04.2022, 07.04.2022, 10.05.2022.
АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до ПрАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" листом від 31.05.2022 за № 52-09/2775. Посилаючись на обставин форс-мажору (непереборної сили), що виключають можливість виконання зобов'язань за Контрактом, AT "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" повідомило про призупинення виконання зобов'язань за контрактом № 23/60-21/2021/п/ОО/827 від 06.09.2021, на період воєнного стану та дії обставин форс-мажору, а саме: зобов'язань поставки та оплати продукції (млинів МШЦ-3600x5500-УХЛ4 ТУ 24.00.5241-92) згідно зі Специфікацією № 1 від 06.09.2021 до Контракту. AT "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" повідомило про наміри прийняти та оплатити продукцію після офіційного закінчення воєнного стану в Україні шляхом підписання додаткової угоди до Контракту № 23/60-21/2021/п/ОО/827 від 06.09.2021 або направленням на адресу ПрАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" письмового повідомлення про готовність прийняття продукції на склад AT "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".
АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" направлено на адресу ПрАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" підписану зі свого боку додаткову угоду № 1 від 27.05.2022 до Контракту. У додатковій угоді визнається наявність у зустрічного позивача заборгованості у сумі 46 764 000 грн (вартість отриманої продукції). Додатковою угодою пропонується первісному позивачу призупинити дію контракту.
Вказану додаткову угоду первісним позивачем не погоджено та не підписано.
АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до ПрАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" з претензією-вимогою від 02.09.2022 за № 52-16/392, в якій вимагало перерахувати на користь АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" пеню у сумі 2 598 000 грн на підставі пункту 9.2. Контракту і повернути АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" суму попереднього платежу в розмірі 15 588 000 грн.
АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до ПрАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" з повідомленням-вимогою від 10.10.2024 № 52-16/525, оскільки ПрАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" не виконано істотних умов договору, а саме: не поставило продукцію у строк, передбачений Контрактом, внаслідок чого виконання зобов'язання з боку ПрАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" втратило інтерес для АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", на підставі часини 2 статті 220 Господарського кодексу України, частини 3 статті 612, частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України. АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" повідомлялось ПрАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" про відмову від прийняття виконання зобов'язань за Контрактом, щодо продукції, яка не поставлена ПрАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" у строк, обумовлений Контрактом загальною вартість з урахуванням ПДВ 155 880 000 грн. АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" відмовилось від переданої продукції за контрактом загальною вартістю 51 960 000 грн. АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" вимагало повернення грошової суми (авансовий платіж) за сплачену за умовами специфікації № 1 до Контракту продукцію в розмірі 20 784 000 грн 00 коп. з урахуванням курсу долару США на дату платежу, протягом 3-х календарних днів з моменту направлення даного повідомлення вимоги на поточний рахунок АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".
ПрАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" звернулось до АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" з претензією від 11.10.2022 за № 01/11-85/009/юр-3/22, в якій зазначило, що загальна вартість поставленої продукції поз № 1, 2 склала 51 960 000 грн з ПДВ; загальна вартість не сплаченої в термін заборгованості за поставлену продукцію по поз. № 1, 2 складає 46 764 000 грн 00 коп. з ПДВ. Також зазначалось, що відповідно до Специфікації № 1 від 06.09.2021 до Контракту № 23/60-21/2021/п/827 від 06.09.2021 ПрАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" здійснив поставку продукції АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат". Загальна вартість поставленої продукції поз № 3 Млин МШЦ-3600х5500-УХЛ4 ТУ 24.00.5241-92 мал. 2 (уст. місце № 9-3, перша стадія) склала 23 409 674 грн 72 коп. з ПДВ. Загальна вартість поставленої продукції поз № 4 Млин МШЦ-3600х5500-УХЛ4 ТУ 24.00.5241-92 мал. 2 (уст. місце № 9-4, друга стадія) склала 9 228 061 грн 32 коп. з ПДВ АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат". Загальна вартість поставленої продукції по поз. № 3-8 склала 32 943 028 грн 04 коп. з ПДВ.
Вказаною претензією ПрАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" вимагало від АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" виконати свої зобов'язання за контрактом № 23/60-21/2021/п/00/827 від 06.09.2021 належним чином та перерахувати протягом 7-ми календарних днів суму заборгованості в розмірі 64 119 028 грн 04 коп. з ПДВ.
Зазначені вище обставини і стали причиною звернення із первісним та зустрічним позовами у даній справі.
В апеляційному порядку переглядається рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог за первісним позовом.
Так, спірними у даному випадку є положення пункту 6.3. Контракту, в частині "третього етапу" оплати відвантаженої продукції, і позивач за первісним позовом вважає, що така оплата у розмірі 90% вартості кожної одиниці продукції повинна бути проведена покупцем протягом 40 календарних днів від дати постачання кожного одиниці продукції (млину), в еквіваленті доларів США по курсу гривні до долара США, встановленого НБУ на дату оплати, після надання рахунків, видаткових накладних за фактично поставлену продукцію.
В той час як скаржник (відповідач за первісним позовом) вважає, що зазначена в Специфікації № 1 продукція становить єдиний технологічний комплекс для виконання проєкту "Реконструкція секції № 9-10 із заміною технологічного обладнання" рудозбагачувальної фабрики № 2, для використання якого необхідні всі вісім млинів, що є предметом контракту, а тому "третій етап" подальшої оплати за відвантажену продукцію, що становить 90% оплати вартості продукції, має бути здійснений покупцем впродовж 40 календарних днів від дати поставки всіх восьми млинів, що у розумінні Контракту є продукцією, загальна вартість якої зазначена у Специфікації № 1.
Отже, у даній справі між позивачем та відповідачем існує спір щодо тлумачення умов Контракту в частині порядку оплати поставленого за ним товару.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, апеляційний господарський суд виходить з наступного.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як було встановлено ви ще, у пунктах 6.2., 6.3. Контракту сторони погодили, що покупець протягом 10 календарних днів після підписання контракту зобов'язаний перерахувати кошти першого авансового платежу в розмірі 5% від вартості продукції, у тому числі ПДВ 20%, зазначеної в специфікації. Покупець протягом 45 календарних днів після підписання контракту, на підставі платіжної вимоги постачальника, зобов'язаний перерахувати кошти першого авансового платежу в розмірі 5% від вартості продукції, у тому числі ПДВ 20%, зазначеної в специфікації. Подальшу оплату за відвантажену продукцію у розмірі 90% вартості кожної одиниці продукції, зокрема ПДВ 20%, покупець зобов'язаний провести протягом 40 календарних днів від дати постачання продукції, в еквіваленті доларів США по курсу гривні до долара США, встановленого НБУ на дату оплати, після надання рахунків, видаткових накладних за фактично поставлену продукцію.
У свою чергу, у примітках до Специфікації № 1 зазначено, що оплата виконується у три етапи, а саме:
- 1-й етап: протягом 10 календарних днів після підписання контракту, шляхом перерахування коштів авансового платежу в розмірі 5% від вартості продукції, в тому числі ПДВ 20%, зазначеної в Специфікації № 1;
- 2-й етап: протягом 40 календарних днів після підписання контракту, шляхом перерахування коштів авансового платежу в розмірі 5% від вартості продукції, в тому числі ПДВ 20%, зазначеної в Специфікації № 1;
- 3-й етап: подальшу оплату за відвантажену продукцію, в розмірі 90% від вартості продукції, зазначеної в Специфікації № 1, покупець здійснює протягом 40 календарних днів від дати поставки, після надання рахунків, видаткових накладних за фактично поставлену продукцію.
У постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц викладено висновки, відповідно до яких тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 Цивільного кодексу України.
У частинах 3 та 4 статті 213 Цивільного кодексу України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.
Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.
Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.
Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 Цивільного кодексу України.
Якщо правила встановленні статтею 213 Цивільного кодексу України не дозволяють визначити зміст відповідної умови договору купівлі-продажу щодо порядку проведення розрахунку - потрібно застосовувати тлумачення contra proferentem.
Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені", але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін".
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (див. mutatis mutandis рішення від 06.12.2007 у справі "Воловік проти України", заява № 15123/03).
Функція роз'яснення та тлумачення положень національного закону належить насамперед національним судам (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини від 28.09.1999 у справі "Озтюрк проти Туреччини", заява № 22479/93).
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04.10.2023 у справі № 910/11489/22, до загальних засад цивільного законодавства належить не тільки свобода договору, а й принципи добросовісності, розумності та справедливості.
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Отже, принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації своїх прав та передбаченого договором та/або законом виконання своїх зобов'язань.
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою (такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 910/9525/19, від 10.12.2019 у справі №910/878/19).
Із вказаних висновків Верховного Суду вбачається, що алгоритм визначення змісту умов договору має певну послідовність, і суд повинен застосовувати рівні тлумачення змісту правочину послідовно. Принцип contra proferentem та принципи добросовісності є субсидіарними (допоміжними) і застосовуються у разі, якщо три рівні тлумачення за статтею 213 Цивільного кодексу України не дали змоги встановити справжню волю сторін.
З урахуванням положень статті 213 Цивільного кодексу України, умов контракту та Специфікації № 1, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що зміст умови щодо порядку та моменту виникнення обов'язку покупця зі сплати 90% вартості продукції може бути встановлений шляхом застосування першого, другого та третього рівнів тлумачення, без необхідності звернення до принципу contra proferentem.
Як було зазначено вище, за правилами першого рівня тлумачення враховується буквальне значення умов договору.
Так, у пункті 1.2. Контракту сторони прямо визначили поняття "одиниця продукції". Пункт 6.3. Контракту встановлює обов'язок покупця здійснити подальшу оплату у розмірі 90 % вартості кожної одиниці продукції протягом 40 календарних днів від дати поставки такої продукції після надання рахунків та видаткових накладних за фактично поставлену продукцію.
Формулювання пункту 6.3. Контракту є чітким, однозначним та не містить застережень щодо необхідності поставки всієї продукції або всього комплекту як умови виникнення грошового зобов'язання.
За правилами другого рівня тлумачення здійснюється системне співставлення умов Контракту та його додатків.
Специфікація № 1, будучи невід'ємною частиною Контракту, визначає загальну вартість продукції та передбачає триетапний порядок оплати. Водночас примітки до Специфікації не містять положень, які б прямо встановлювали відкладальну умову виникнення обов'язку зі сплати 90% вартості виключно після поставки всієї партії продукції.
Системне тлумачення пунктів 4.1., 5.2. та 6.3. Контракту у взаємозв'язку зі Специфікацією № 1 свідчить, що Специфікація не змінює погоджену сторонами поетапну модель виконання зобов'язань, визначену безпосередньо текстом Контракту. Відсутність у Специфікації заборони на поштучний розрахунок не може тлумачитися як встановлення "комплектної" моделі оплати всупереч прямому тексту пункту 6.3. Контракту.
За правилами третього рівня тлумачення враховується подальша поведінка сторін та принцип добросовісності, закріплений у пункті 6 статті 3 Цивільного кодексу України.
Як встановлено судом, після поставки продукції за позиціями № 1 та № 2 Специфікації № 1 постачальник виставив рахунки, нарахував заборгованість, інфляційні втрати, 3% річних та пеню, а також звернувся до покупця з письмовою претензією та до суду з позовом про стягнення 90% вартості поставлених одиниць продукції.
Така поведінка постачальника була послідовною, відкритою та відповідала буквальному змісту пункту 6.3. Контракту.
Отже, подальша поведінка сторін підтверджує, що вони розуміли умови договору як такі, що передбачають виникнення обов'язку зі сплати 90% вартості після поставки кожної одиниці продукції, а не після завершення поставки всієї партії.
За таких обставин справжня воля сторін встановлюється шляхом застосування трьох рівнів тлумачення, передбачених статтею 213 Цивільного кодексу України, а правова невизначеність у змісті умов договору відсутня.
Відтак, апеляційним господарським судом відхиляються доводи апеляційної скарги, щодо того, що 90% оплати вартості продукції має бути здійснене покупцем впродовж 40 календарних днів від дати поставки всіх восьми млинів, що у розумінні Контракту є продукцією, загальна вартість якої зазначена у Специфікації № 1, та що строк оплати 90% її загальної вартості не настав.
Як було зазначено вище, у Специфікації № 1 від 06.09.2021 до Контракту № 23/60-21/2021/п/00/827 від 06.09.2021 сторони узгодили найменування продукції: - позиція № 1: млин МШЦ-3600х5500-УХЛ4 ТУ 24.00,5241-92 мал.1 (уст. місце № 9-1, перша стадія); строк постачання 07.02.2022; - позиція № 2 - млин МШЦ-3600х5500-УХЛ4 ТУ 24.00,5241-92 мал. 1 (уст. місце № 9-2, друга стадія); строк постачання 07.02.2022. Позиції № 3-8 з відповідними строками постачання: 09.03.2022, 09.03.2022, 06.04.2022, 07.04.2022, 10.05.2022, 10.05.2022.
Також судом встановлено, що ПрАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" здійснило поставку товару АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на загальну суму 51 960 000 грн 00 коп., на підтвердження чого були складені, зокрема, Акти приймання-передачі продукції згідно з умовами Контракту № 23/60-21/2021/п/00/827 від 06.09.2021, а саме:
- Акт приймання-передачі продукції від 03.02.2022 на суму 27 960 000 грн 00 коп., за яким передана була така продукція: млин МШЦ-3600х5500-УХЛ4 ТУ 24.00.5241-92 мал.1 (уст. місце № 9-1, перша стадія) (арк. с. 76 в томі 1);
- Акт приймання-передачі продукції від 03.02.2022 на суму 24 000 000 грн 00 коп., за яким передана була така продукція: млин МШЦ-3600х5500-УХЛ4 ТУ 24.00.5241-92 мал.1 (уст. місце № 9-2, друга стадія) (арк. с. 77 в томі 1).
Як було вказано вище, факт отримання продукції за вказаними Актами відповідачем визнається.
Зазначена в Актах приймання-передачі продукції від 03.02.2022 продукція (позиція № 1, 2 Специфікація № 1), поставлена первісним позивачем, за якістю та кількістю відповідала узгодженим сторонами технічним умовам постачання, що є додатком № 2 до Контракту.
Відповідно до умов пункту 5.5. Контракту право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця від дати штемпеля вантажоодержувача на товарно-транспортній накладній.
Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати. При цьому покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, таке зобов'язання підлягає виконанню у цей строк.
Як убачається з умов Контракту та приміток до Специфікації № 1, сторонами погоджено поетапний порядок оплати продукції, який складається з:
- двох авансових платежів у розмірі по 5% від вартості продукції;
- подальшої оплати у розмірі 90% вартості відвантаженої продукції протягом 40 календарних днів з дати її поставки після надання рахунків та видаткових накладних.
Таким чином, умовами договору прямо передбачено, що строк виконання основного грошового зобов'язання покупця щодо оплати 90% вартості продукції пов'язаний з фактом поставки конкретної одиниці продукції, а не з моментом завершення поставки всієї продукції за Специфікацією № 1.
Враховуючи вказане, граничним стоком оплати поставленого у спірний період товару є 16.03.2022.
У зазначений строк відповідач поставлений позивачем товар не оплатив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 46 764 000 грн 00 коп., за таким розрахунком:
- за поставлений на суму 27 960 000 грн 00 коп. товар була здійснена передоплата в сумі 2 598 000 грн. 00 коп., отже заборгованість становить 25 362 000 грн 00 коп.;
- за поставлений на суму 24 000 000 грн 00 коп. товар була здійснена передоплата в сумі 2 598 000 грн. 00 коп., отже заборгованість становить 21 402 000 грн 00 коп.
Колегія суддів виходить з того, що попередня оплата, здійснена:
- 19.10.2021 в сумі 10 392 000 грн. з призначенням платежу: "передоплата за Млини МШЦ-3600х5500-УХЛ4 счет № 22-216313 от 06.10.2021 договор № 23/60-21/2021/п/00/827 від 06.09.2021, ПДВ (20%) 1 732 000 грн.", згідно з платіжним дорученням № 9998185 від 19.10.2021;
- 22.11.2021 в сумі 10 392 000 грн. з призначенням платежу: "передоплата за Млини МШЦ-3600х5500-УХЛ4 счет № 22-216364 от 16.11.2021 договор № 23/60-21/2021/п/00/827 від 06.09.2021, ПДВ (20%) 1 732 000 грн.", згідно з платіжним дорученням № 9999906 від 22.11.2021, стосувалася всієї продукції за Контрактом, отже була пропорційно розподілена на кожну одиницю продукції, що підлягала поставці за Контрактом.
Правовідносини щодо поставки / непоставки решти шести млинів за Контрактом не входять в предмет доказування у даній справі, в якій предметом спору є заборгованість за поставлену за Актами від 03.02.2022 продукцію на загальну суму 51 960 000 грн 00 коп., отже, колегією суддів розцінюються критично посилання скаржника на непоставку у повному обсязі решти шести млинів, а також неповернення позивачем попередньої оплати, здійсненої відповідачем за вказані шість млинів.
У той же час, частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, отримавши продукцію від позивача, відповідач (покупець) не має права на односторонню відмову від виконання своїх обов'язків за Контрактом в частині оплати отриманої продукції.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає однією із засад судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження оплати поставленого у спірний період товару на залишкову суму 46 764 000 грн 00 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення основного боргу є обґрунтованою та доведеною належними доказами, у зв'язку з чим підлягає задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.
Отже, колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених судом обставинах справи та відповідають нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з нормами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Так, у пункті 9.1. Контракту сторони передбачили, що у разі порушення термінів оплати відповідно до пункту 6.3. покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості несплаченої в строк продукції, за кожен день прострочення оплати, але не більш 2% від вартості не сплаченої в строк продукції.
У зв'язку з простроченням оплати товару, на підставі пункту 9.1. Контракту, позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 17.03.2022 по 12.09.2022 в сумі 935 280 грн 00 коп.
Апеляційним господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем (арк.с. 6 в томі 1), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період прострочення, арифметично розрахунок проведено також вірно.
Отже, розрахунок пені, здійснений позивачем (арк.с. 6 в томі 1), визнається апеляційним господарським судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 935 280 грн 00 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з квітня 2022 року по липень 2024 року в сумі 13 546 111 грн 88 коп.
Апеляційним господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем (арк.с. 5 в томі 1), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період прострочення, арифметично розрахунок проведено також вірно.
Отже, розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем (арк.с. 5 в томі 1), визнається апеляційним господарським судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 13 546 111 грн 88 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 17.03.2022 по 21.08.2024 в сумі 3 414 517 грн 62 коп.
Апеляційним господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем (арк.с. 5 в томі 1), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період прострочення, арифметично розрахунок проведено також вірно.
Отже, розрахунок 3% річних, здійснений позивачем (арк.с. 5 в томі 1), визнається апеляційним господарським судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 3 414 517 грн 62 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи все вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги позивача у даній справі підлягають задоволенню повністю.
Решта доводів апеляційної скарги колегією суддів відхиляється, оскільки обставини правомірності відмови у задоволенні зустрічного позову під час даного апеляційного перегляду не є предметом розгляду.
У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі в частині вимог за первісним позовом, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції в цій частині.
З огляду на викладене, доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі в частині вимог за первісним позовом, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним.
За результатом апеляційного перегляду справи колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення (в частині первісного позову) відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу в частині вимог за первісним позовом такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2024 у справі № 904/3823/24 в частині вимог за первісним позовом таким, що підлягає залишенню без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в частині вимог за первісним позовом покладаються на скаржника.
З підстав наведеного та керуючись статтями 129, 269, 270, 275 - 284, 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2024 у справі № 904/3823/24 в частині вимог за первісним позовом - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2024 у справі №904/3823/24 в частині вимог за первісним позовом - залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".
4. Матеріали справи № 904/3823/24 повернути до Господарського суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 13.05.2026.
Головуючий суддя Ю.В. Фещенко
Суддя Я.С. Золотарьова
Суддя С.В. Мартинюк