вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" травня 2026 р. Справа№ 910/2241/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Тищенко А.І.
Мальченко А.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 (повний текст підписано 30.07.2025)
у справі №910/2241/25 (суддя Ломака В.С.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смілаенергопромтранс"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення 292 892,75 грн.,
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Смілаенергопромтранс" (далі - позивач, Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення грошових коштів у розмірі 3 761 256,62 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов'язків за договором від 17.08.2010 року № 6323/02 в частині повної оплати поставленої позивачем Підприємству в квітні 2024 року електричної енергії за "зеленим тарифом", у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у вищевказаному розмірі.
У відзиві на позов відповідач зазначає, що за існуючого алгоритму розрахунків, обов'язок Підприємства щодо оплати 100 % вартості електричної енергії обумовлений 100 % оплатою ОСП послуги перед відповідачем у відповідному розрахунковому періоді. Також, відповідач зазначив про відсутність підстав для стягнення з нього спірної суми коштів з огляду на існування боргу Товариства перед Підприємством, зокрема, щодо частки відшкодування вартості небалансу з січня 2021 року по лютий 2025 року в розмірі 3 864 199,99 грн.
До суду надійшло клопотання Товариства від 24.03.2025 року, в якому останнє просило суд закрити провадження у даній справі в частині вимог про стягнення з Підприємства заборгованості у розмірі 3 468 363,87 грн., у зв'язку з добровільним погашенням відповідачем цієї суми боргу після відкриття провадження у справі, а також повернути позивачу суму судового збору в розмірі 41 620,37 грн.
Ухвалою від 14.05.2025 Господарський суд міста Києва закрив провадження у справі № 910/2241/25 в частині позовних вимог Товариства до Підприємства про стягнення заборгованості у розмірі 3 468 363,87 грн. на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, а також повернув позивачу з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 41 620,37 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 у справі №910/2241/25 позов задоволено.
Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Смілаенергопромтранс" 292 892 (двісті дев'яносто дві тисячі вісімсот дев'яносто дві) грн. 75 коп. основного боргу, а також 3 514 (три тисячі п'ятсот чотирнадцять) грн. 71 коп. витрат по сплаті судового збору.
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з доведеності та обгрунтованості розміру позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 19.08.2025 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове про відмову в позові.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване судове рішення прийняте з порушенням норм матеріального права.
Скаржник також посилається на те, що:
судом не взято до уваги наявність заборгованості НЕК «Укренерго» перед Гарантованим покупцем та не прийнято доводи відповідача про те, що за існуючого алгоритму розрахунків, обов'язок гарантованого покупця щодо забезпечення проведення остаточного розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за зеленим тарифом електричну енергію обумовлений 100% оплатою ОСП послуги перед Гарантованим покупцем у відповідному розрахунковому періоді;
суд не в повній мірі дослідив доводи відповідача в частині дії обставин непереборної сили;
не врахував інші доводи відповідача в частині його права на зменшення рівня розрахунків з позивачем.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача категорично заперечує доводи апелянта, оскаржуване рішення вважає правильним та обґрунтованим.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2025 апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2241/25.
Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/2241/25.
Матеріали справи №910/2241/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 залишено апеляційну скаргу без руху з підстав неподання доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі та не надcилання копії апеляційної скарги разом з додатками позивачу до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.
На адресу суду надійшла заява апелянта про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 5272,06 грн. та докази надcилання копії апеляційної скарги разом з додатками позивачу до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 у справі №910/2241/25, розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 у справі №910/2241/25 ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
17.08.2010 між Державним підприємством "Енергоринок" та позивачем був укладений договір № 6323/02 (далі - Договір), за умовами якого Товариство зобов'язалося продавати, а Державне підприємство "Енергоринок" - купувати електроенергію, вироблену Товариством, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору.
30.06.2019 між Державним підприємством "Енергоринок", Підприємством та Товариством було укладено додаткову угоду № 197/01 до Договору, в якій означені контрагенти дійшли згоди в преамбулі Договору слова "Державне підприємство "Енергоринок" замінити на слова "Державне підприємство "Гарантований покупець" та замінити статті 1-10 Договору статтями 1-8 у новій редакції.
Наведений Договір, а також додаткова угода від 30.06.2019 року № 197/01 до нього підписані уповноваженими представниками їх сторін та скріплені відбитками печаток означених суб'єктів господарювання.
У подальшому позивач та відповідач уклади додаткові угоди, зокрема від 28.12.2019 № 1873/07, від 05.05.2020 № 1350/01/20, від 26.02.2021 № 982/01/21, від 25.05.2023 № 1369/07/23, від 12.02.2024 року № 1893/07/24, від 14.06.2024 року № 3901/07/24, якими вносили зміни до Договору.
Усі вказані вище додаткові угоди підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками печаток означених суб'єктів господарювання.
Згідно з пунктом 1.1 Договору (тут і далі в редакції відповідних додаткових угод) за цією угодою продавець зобов'язується продавати, а Гарантований покупець зобов'язується купувати електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії, відпущену генеруючими одиницями продавця, включеними до балансуючої групи Гарантованого покупця, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства України, у тому числі Порядку купівлі Гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року № 641 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 2.1 Договору сторони визнають свої зобов'язання згідно з Законом України "Про ринок електричної енергії", "Про альтернативні джерела енергії", Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 307, Правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 308, договором про участь у балансуючій групі Гарантованого покупця та керуються їх положеннями і положеннями чинного законодавства України при виконанні цього Договору.
У пункті 2.2 Договору визначено, що купівля-продаж електричної енергії за цим Договором здійснюється за умови включення генеруючих установок продавця до балансуючої групи Гарантованого покупця.
В силу пунктів 2.3, 2.4 Договору продавець здійснює продаж електричної енергії Гарантованому покупцю за встановленим Регулятором для кожної генеруючої одиниці "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього, та іншими цінами, у випадках, передбачених Законом України "Про ринок електричної енергії" та Порядком, у національній валюті України.
Вартість електричної енергії, купленої Гарантованим покупцем у продавця у розрахунковому місяці, визначається відповідно до Порядку.
Відповідно до пунктів 3.1-3.3 Договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається на підставі даних комерційного обліку. Наданих Гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до Порядку.
Розрахунок за куплену Гарантованим покупцем електричну енергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця, з урахуванням ПДВ. Гарантований покупець та продавець при виникненні взаємно однорідної заборгованості мають право за взаємною згодою проводити зарахування зустрічних однорідних вимог, що оформлюється сторонами в установленому законодавством порядку.
Оплата електричної енергії, купленої Гарантованим покупцем у продавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюються відповідно до Порядку.
У пункті 4.4 Договору унормовано, що відповідач зобов'язаний здійснювати купівлю та продаж електричної енергії в обсязі, визначеному відповідно до Порядку, та своєчасно і в повному обсязі здійснювати розрахунки за куплену у продавця електричну енергію.
У додатковій угоді від 14.06.2024 року № 3901/07/24 до Договору його сторони дійшли згоди про призупинення дії Договору щодо генеруючих одиниць продавця ЕІС типу W62W340511485349H з дня набрання чинності цією додатковою угодою. Крім того, сторони погодили, що з дня набрання чинності цією додатковою угодою призупиняється виконання зобов'язань сторін щодо генеруючих одиниць продавця ЕІС типу W62W340511485349H в частині:
- купівлі-продажу електричної енергії, виробленої продавцем;
- оплати внесків для створення спеціального (цільового) фонду, призначеного для покриття арбітражних витрат Гарантованого покупця.
У той же час, за умовами пункту 3 додаткової угоди від 14.06.2024 року № 3901/07/24 призупинення дії Договору не звільняє сторони від належного виконання зобов'язань за період перебування в балансуючій групі Гарантованого покупця, зокрема щодо здійснення Гарантованим покупцем розрахунків перед продавцем, виконання продавцем зобов'язань щодо оплати внесків для створення спеціального (цільового) фонду, призначеного для покриття арбітражних витрат Гарантованого покупця, сплати за спожиту електроенергію, а також підписання актів купівлі-продажу електричної енергії та актів коригування до них за всі розрахункові періоди перебування в балансуючій групі Гарантованого покупця.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору між уповноваженими представниками сторін було підписано та скріплено їх печатками відповідний акт від 30.04.2024 року купівлі-продажу електричної енергії за квітень 2024 року на суму 20 380 195,84 грн.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань з продажу електроенергії у квітні 2024 року свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення Товариством умов Договору.
Водночас, обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство посилалося на те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе за Договором грошових зобов'язань з оплати отриманої у квітні 2024 року електричної енергії за Підприємством (з урахуванням здійснених останнім часткових оплат суми боргу) утворилась заборгованість, яка на час вирішення даного спору становить 292 892,75 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 62 Закону України "Про ринок електричної енергії" (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, до яких належать, зокрема: забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії; виконання функцій постачальника універсальних послуг; виконання функцій постачальника "останньої надії"; надання послуг із забезпечення розвитку генеруючих потужностей; підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії. Спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються на гарантованого покупця, постачальників універсальних послуг, оператора системи передачі, виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, яким встановлено "зелений" тариф та які за результатами аукціону набули право на підтримку на строк застосування "зеленого" тарифу, на строк дії підтримки виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку. Для забезпечення загальносуспільних інтересів відповідно до частини третьої цієї статті Кабінет Міністрів України може покладати на учасників ринку інші спеціальні обов'язки з дотриманням норм цієї статті.
Частиною 2 статті 65 цього ж Закону передбачено, що Гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, всю відпущену електричну енергію, вироблену на включених до складу балансуючої групи гарантованого покупця об'єктах електроенергетики або чергах їх будівництва (пускових комплексах) з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу, обсяг якої не перевищує обсяг електричної енергії, який може бути відпущений відповідним об'єктом електроенергетики або чергою його будівництва (пусковим комплексом) у кожному розрахунковому періоді (годині), згідно із встановленою потужністю електрогенеруючого обладнання, зазначеною в ліцензії на виробництво електричної енергії. При цьому в кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об'єкті електроенергетики або черзі його будівництва (пусковому комплексі) з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта згідно з показниками приладів обліку на власні потреби.
Гарантований покупець зобов'язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками активних споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими активними споживачами.
За змістом частин 4, 5 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов'язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб'єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п'ятої статті 71 цього Закону. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
Як було зазначено вище, згідно з пунктами 3.1, 3.2, 3.3 Договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається на підставі даних комерційного обліку. Наданих Гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до Порядку.
Розрахунок за куплену Гарантованим покупцем електричну енергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця, з урахуванням ПДВ. Гарантований покупець та продавець при виникненні взаємно однорідної заборгованості мають право за взаємною згодою проводити зарахування зустрічних однорідних вимог, що оформлюється сторонами в установленому законодавством порядку.
Оплата електричної енергії, купленої Гарантованим покупцем у продавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюються відповідно до Порядку.
Згідно з пунктами 11.3, 11.4 Порядку (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) після отримання продавцем за "зеленим" тарифом від гарантованого покупця акта купівлі-продажу електричної енергії або акта коригування, підписаного уповноваженою особою гарантованого покупця із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису, продавець за "зеленим" тарифом протягом трьох днів з дня отримання відповідного акта направляє гарантованому покупцю примірник акта, підписаний уповноваженою особою продавця за "зеленим" тарифом із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису.
У разі наявності у продавця за "зеленим" тарифом зауважень до акта купівлі-продажу електричної енергії або акта коригування, наданого гарантованим покупцем, та/або відмови у його підписанні продавець за "зеленим" тарифом зобов'язаний письмово повідомити про це гарантованого покупця, надати вмотивовану відмову від його підписання та впродовж 30 днів ініціювати спір відповідно до норм чинного законодавства. До здійснення коригування обсяг та вартість визначається за даними, зазначеними в акті купівлі-продажу електричної енергії або акті коригування.
Якщо продавець протягом трьох робочих днів з дня направлення акта купівлі-продажу електричної енергії або акта коригування не направив до гарантованого покупця підписаний акт купівлі-продажу електричної енергії або акт коригування та впродовж 30 днів не ініціював спір, то такий акт купівлі-продажу електричної енергії або акт коригування вважається підписаним продавцем за "зеленим" тарифом.
Гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за "зеленим" тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
З матеріалів справи вбачається, що НКРЕКП постановою від 11.02.2025 року № 193 (оприлюднена 13.02.2025 року) затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії, наданої відповідачу, зокрема в квітні 2024 року.
Так, згідно з вищевказаною постановою НКРЕКП розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії у квітні 2024 року складав 2 658 031 693,76 грн. (без ПДВ).
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Заперечуючи проти позову, Підприємство вказувало на відсутність підстав для стягнення з нього спірної суми коштів з огляду на існування боргу Товариства перед відповідачем, зокрема, щодо частки відшкодування вартості небалансу з січня 2021 року по лютий 2025 року в розмірі 3 864 199,99 грн.
Судом встановлено відсутність підстав для зменшення суми боргу на вказану відповідачем суму заборгованості позивача за послуги з неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії, оскільки таке право згідно з положеннями постанови НКРЕКП від 25.02.2022 року № 332 відповідачем не реалізовано, а доказів зустрічного зарахування сторонами суду не надано.
Відтак, у суду відсутні підстави для втручання у договірні відносини сторін та самостійне зменшення заявленої до стягнення суми заборгованості, навіть у випадку підтвердження її розміру та визнання позивачем боргу в цій частині.
Посилання відповідача на те, що зобов'язання Підприємства перед позивачем за Договором не виникли, у зв'язку з несплатою НЕК "Укренерго" повної вартості послуг, правомірно відхилені судом першої інстанції, оскільки п.11.4 Порядкут №641 не містить положень про те, що у випадку неотримання коштів Гарантованим покупцем від ОСП, строк виконання остаточного розрахунку гарантованого покупця з продавцем електроенергії не настає чи відкладається на строк до моменту надходження коштів.
Згідно абз 1 цього пункту, Гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Тобто, відповідач повинен здійснити повний розрахунок за відпущену електроенергію за певний місяць після відповідного рішення НКРЕКП.
Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відтак, судом першої інстанції вірно визначено, що строк виконання зобов'язання відповідача перед позивачем настав, у зв'язку чим колегія суддів констатує, що апелянтом порушено умови договору щодо розрахунків за продану електроенергію.
Щодо доводів апелянта про неврахування судом наявності обставин непереборної сили, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 617 ЦК України, а також статтею 218 ГК України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч.1 ст.617 ЦК, ч.2 ст.218 Господарського кодексу та ст.14-1 Закону "Про ТПП в Україні").
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Відповідно до п. 5.2 договору при настанні обставин непереборної сили сторони звільняються від відповідальності за невиконання зобов'язань за цим договором на термін дії обставин непереборної сили і усунення їх наслідків.
Наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або її територіальних підрозділів відповідно до законодавства (п56.3 договору).
Відповідно до п.5.4 договору потерпіла сторона негайно надсилає будь-яким доступним засобом зв'язку повідомлення другій стороні про подію, що оголошується обставиною непереборної сили, і якомога швидше подає інформацію про вжиті заходи щодо усунення наслідків цієї події.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.
ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).
Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22 зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
Верховний Суд звертав увагу, що ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абз.3 ч.3 ст.14 Закону "Про ТПП в Україні").
Згідно ч.1 ст.14-1 Закону "Про ТПП в Україні" ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Верховний Суд у постановах від 01.06.2021 у справі №910/9258/20 та від 17.08.2022 y справі №922/854/21, вказав, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат ТПП України чи уповноваженої нею регіональної ТПП.
Водночас, сертифікат ТПП не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, від 25.11.2021 у справі №905/55/21).
Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести:
1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 року у справі № 904/6463/14; п. 44 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).
Для звільнення себе від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили) відповідач зобов'язаний був надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (п. 52 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).
Неналежне повідомлення сторони договору може позбавити права іншу сторону посилатися на форс-мажорні обставини.
Верховний Суд у постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 звернув увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов'язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з'ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.
Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти наявність вказаних обставин та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.
Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п.5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).
Щодо посилань відповідача на форс-мажорні обставини, то в силу приписів ст. 617 ЦК України, ст. 218 ГК України не вважаються обставинами непереборної сили, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів. Однак відповідачем не подано суду доказів на підтвердження обставин непереборної сили, зокрема, відповідного сертифікату про засвідчення відповідних обставин саме за його зверненням до ТПП відповідно до умов договору між сторонами; не подано суду доказів повідомлення позивача про наявність форс-мажорних обставин відповідно до умов п. 5.4 договору; не доведено, що такі обставини об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами саме укладеного з позивачем договору.
Посилання апелянта на не врахування доводів відповідача в частині його права на зменшення рівня розрахунків з позивачем, колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.
Так предметом спору по даній справі є розрахунки між сторонами за квітень 2024 року. До позовної заяви надані докази сплати ТОВ «Смілаенергопромтранс» всіх небалансів за квітень 2024 рік, тобто за місяць за який виник борг за електроенергію, а тому відсутні будь-які підстави для призупинення оплати за цей місяць. Відтак жодних підстав щодо зменшення рівня розрахунків за цей місяць у відповідача не має.
Відповідачем не подано доказів вчинення жодних дій щодо застосування свого права на зменшення рівня розрахунку ні за цей, ні за інші місяці.
Доводи апелянта в цій частині спростовуються діями самого ДП «Гарантований покупець», який 11.03.2025 року сплатив за квітень 2024 року борг за електроенергію в сумі
3468363,87 грн. (при цьому ТОВ «Смілаенергопромтранс» жодних боргів за небаланси не сплачувало). Тобто жодні перешкоди для розрахунків у відповідача відсутні, останній не реалізовував можливого свого права на призупинення розрахунків.
Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу обґрунтовано не досліджувались судом з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, та дійшов правильного висновку про задоволення позову.
З огляду на викладене, доводи апелянта (відповідача), викладені в апеляційній скарзі, є ідентичними доводам відзиву на позовну заяву, та не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 у справі №910/2241/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 у справі №910/2241/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство "Гарантований покупець".
4. Матеріали справи №910/2241/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.І. Тищенко
А.О. Мальченко