вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" квітня 2026 р. Справа № 910/7046/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Гончарова С.А.
Тищенко О.В.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 30.04.2026
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Київської міської ради
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2025
повний текст рішення складено 03.12.2025
у справі № 910/7046/25 (суддя Бондаренко-Легких Г.П.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Вечірня Зоря"
до Київської міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, -
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Вечірня Зоря" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (відповідач) про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення на новий десятирічний строк договору оренди земельної ділянки від 31.10.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстрованого в реєстрі за № 155, за умовами якого Київська міська рада передала в строкове платне користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Вечірня Зоря" (код ЄДРПОУ 30723585), строком на 10 років, земельну ділянку площею 0,8940 (нуль цілих вісім тисяч дев'ятсот сорок десятитисячних) га, кадастровий номер 8000000000:72:005:0048, для завершення будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-готельного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями, книжковим магазином, спортивним містечком та паркінгом на перетині вул. Уманської та Чоколівського бульвару в Солом'янському районі м. Києва, у наведеній у позовній заяві редакції.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 31.10.2014 ТОВ "Видавництво "Вечірня Зоря" продовжує належним чином виконувати свої зобов'язання за вказаним правочином, за відсутності заперечень орендодавця. Позивач зазначає, що у встановлені законом та договором строки ТОВ "Видавництво "Вечірня Зоря" повідомило Київську міську раду про намір поновити договірні відносини на новий строк шляхом направлення листа-повідомлення з додаванням проекту відповідної додаткової угоди. З огляду на те, що ні у місячний строк після направлення листа-повідомлення, ні через місяць після закінчення строку дії договору оренди позивач не отримав від Київської міської ради відмови та/або заперечень щодо укладення договору на новий строк, ТОВ "Видавництво "Вечірня Зоря" вважає, що наявні підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки на той самий строк і на тих самих умовах, на яких був укладений договір оренди земельної ділянки від 31.10.2014.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7046/25, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та призначено підготовче засідання.
07.10.2025 Господарським судом міста Києва закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду справи по суті.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2025 у справі № 910/7046/25 позов задоволено повністю. Визнано укладеною додаткову угоду про поновлення на новий десятирічний строк Договір оренди земельної ділянки від 31.10.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченком Н.П., зареєстрований в реєстрі за № 155, за умовами якого Київська міська рада передала в строкове платне користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Вечірня Зоря", строком на 10 років, земельну ділянку площею 0,8940 га, кадастровий номер 8000000000:72:005:0048, для завершення будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-готельного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями, книжковим магазином, спортивним містечком та паркінгом на перетині вул. Уманської та Чоколівського бульвару в Солом'янському районі міста Києва.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що оскільки позивач (орендар) дотримався вимог, встановлених статтею 33 Закону України "Про оренду землі", звернувшись до орендодавця з листом-повідомленням про поновлення дії договору оренди та проектом додаткової угоди, тоді як відповідачем не було надане повідомлення про відмову (заперечення) проти поновлення дії договору у визначений законом строк без поважних на це причин, тому додаткова угода має бути визнана укладеною в редакції, запропонованій позивачем, на той же самий строк та на тих же самих умовах.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2025 у справі № 910/7046/25, 19.12.2025 Київська міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2025 у справі № 910/7046/25 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для його скасування. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що порушення позивачем умов договору в частині не завершення забудови земельної ділянки у встановлений пунктом 8.4. договору строк унеможливлює поновлення вказаного правочину на новий строк. Також скаржник зазначає, що на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, які не перебувають у власності позивача (на ділянці сформована прибудинкова територія, яка обслуговується ТОВ "Житлосервіс-Солом'янка"), що також унеможливлює укладення договору на новий строк, оскільки земельна ділянка не може бути передана в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2025 матеріали апеляційної скарги Київської міської ради у справі № 910/7046/25 передано на розгляд головуючому судді Сибізі О.М.
Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 22.12.2025 для вирішення питань щодо руху апеляційної скарги Київської міської ради у справі № 910/7046/25 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Корсак В.А., Шапран В.В.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2026 у зв'язку з перебуванням судді Корсака В.А. у відпустці для вирішення питань щодо руху апеляційної скарги Київської міської ради по справі № 910/7046/25 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Андрієнко В.В., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали господарської справи № 910/7046/25.
12.02.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/7046/25.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2026 у зв'язку з перебуванням суддів Андрієнка В.В. та Шапрана В.В. у відпустці для вирішення питання руху апеляційної скарги у справі № 910/7046/25 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/7046/25 за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2025 та призначено розгляд справи на 16.04.2026.
24.03.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Вечірня Зоря" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що протягом дії договору оренди земельної ділянки від 31.10.2014 ТОВ "Видавництво "Вечірня Зоря" добросовісно виконувало обов'язки орендаря, а не завершення будівництва ІІ черги житлово-готельного комплексу у строк передбачений п. 8.4. договору оренди земельної ділянки від 31.10.2014 обумовлено об'єктивними факторами, що не залежали від орендаря.
В судовому засіданні 16.04.2026 оголошувалась перерва до 30.04.2026.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Київської міської ради слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2025 у справі № 910/7046/25 залишити без змін, з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 31.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Вечірня Зоря" (надалі - орендар, позивач) та Київською міською радою (надалі - орендодавець, відповідач) укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 01.11.2012 № 407/8691 за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об'єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим договором.
Земельна ділянка, яка є об'єктом оренди, належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Києва на підставі Закону України від 06.09.2012 року № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".
Реєстрація права власності на об'єкт оренди здійснюється згідно з Законом України від 14.05.2013 року № 233-VII "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку державної реєстрації речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності у зв'язку з їх розмежуванням" одночасно з державною реєстрацією права оренди.
Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. та зареєстровано в реєстрі за № 155.
Відповідно до п. 2.1. договору об'єктом оренди відповідно є земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:72:005:0048 площею 0,8940 га, яка розташована на перетині вул. Уманської та Чоколівського бульвару в Солом'янському районі м. Києва, цільове призначення якої для завершення будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-готельного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями, книжковим магазином, спортивним містечком та паркінгом.
31.10.2014 за актом приймання-передачі земельної ділянки орендодавець передав, а орендар прийняв у своє володіння і користування земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:005:0048 площею 0,8940 га, яка розташована на перетині вул. Уманської та Чоколівського бульвару в Солом'янському районі м. Києва.
31.10.2014 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Вечірня Зоря" зареєстровано право оренди на земельну ділянку, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31.10.2014 № 28911852.
Договір укладено на 10 (десять) років (п. 3.1. договору).
Пунктом 8.4. договору визначено, що орендар зобов'язаний завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації права оренди.
За умовами п. 11.7. договору після закінчення строку, на який було укладено договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов'язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію та сплачувати орендну плату за період від дня закінчення дії цього договору до дня поновлення його дії у порядку та у розмірах, встановлених цим договором. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.
31.07.2024 ТОВ "Видавництво "Вечірня Зоря" звернулось до Київської міської ради з листом-повідомленням (вх. № 617480546 від 31.07.2024) про поновлення договору оренди земельної ділянки у відповідності до статті 33 Закону України "Про оренду землі", до якого, зокрема, долучено проект додаткової угоди про поновлення договору.
За результатами розгляду листа-повідомлення Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 27.09.2024 №057-13131 повідомлено ТОВ "Видавництво "Вечірня Зоря" про відсутність підстав для підготовки проекту рішення Київської міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:005:0048, оскільки всупереч частини 1 статті 42 Земельного кодексу України товариство не є установою чи організацією, що здійснює управління багатоквартирним житловим будинком, що розташований на вказаній земельній ділянці.
Як зазначає позивач, ТОВ "Видавництво "Вечірня Зоря" після спливу строку дії договору оренди (31.10.2014) продовжило користуватись земельною ділянкою та сплачувати орендну плату, при цьому наголошуючи на тому, що заперечень з боку Київської міської ради з цього приводу до товариства не надходило.
24.04.2025 ТОВ "Видавництво "Вечірня Зоря" звернулось до Київської міської ради з листом-вимогою № 3 про укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 31.10.2014, який вважається автоматично поновленим в силу вимог закону.
Однак, лист-вимогу від 24.04.2025 ТОВ "Вечірня Зоря" залишено Київською міською радою без відповіді та задоволення.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на порушення позивачем умов договору в частині не завершення забудови земельної ділянки у встановлений пунктом 8.4. договору строк. Крім того, в акті обстеження земельної ділянки від 09.08.2024 № ДК-185-АО-2024 зафіксовано, що на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, які не перебувають у власності позивача (на ділянці сформована прибудинкова територія, яка обслуговується ТОВ "Житлосервіс-Солом'янка"), тому укладення договору на новий строк є неможливим, оскільки земельна ділянка не може бути передана в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Відповідач зазначає, що в силу положень статті 33 Закону України "Про оренду землі", у редакції чинній на момент закінчення строку дії договору та звернення позивача до суду з даним позовом, позивач має переважне право перед іншими особами на укладення нового договору, а не поновлення попереднього договору.
Третя особа підтримала позицію відповідача та заперечувала проти задоволення позовних вимог з аналогічних підстав.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Предметом спору у даній справі є вимоги ТОВ "Вечірня Зоря" до Київської міської ради про визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 31.10.2014 укладеною.
Відповідно до статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначаються Законом України "Про оренду землі".
Статтею 1 названого Закону визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Частиною першою статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Колегія суддів зазначає, що 16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (а відповідні положення пункту 8, з урахуванням прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020), яким статтю 33 Закону України "Про оренду землі", яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладено у новій редакції.
Розділ IX "Перехідні положення" Закону доповнено абзацами третім і четвертим такого змісту:
"Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України.
Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".
Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Відповідно за змістом статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте саме Законом України "Про оренду землі" врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв'язку з передачею її в користування та володіння, у тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов'язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.
Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до 16.07.2020, мала назву "Поновлення договору оренди землі" та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга статті 33 зазначеного Закону).
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону).
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 вказаного Закону).
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п'ята статті 33 Закону про оренду землі).
Частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлювала, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
За приписами частини восьмої цієї статті у попередній редакції додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку, а положення частини одинадцятої цієї статті зазначали, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
У пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 зазначено таке: "Частини п'ята та шоста статті 33 Закону про оренду землі встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин.
За загальним правилом, викладеним у частині п'ятій статті 33 Закону про оренду землі, орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду.
Спеціальне правило, викладене у частині шостій Закону про оренду землі, розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення."
Пункти 41 та 43 цієї ж постанови містять висновок про те, що без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим, а єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п'ятій- восьмій, одинадцятій статті 33 Закону про оренду землі додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті.
Тож статтею 33 Закону про оренду землі було визначено загальну процедуру дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі, за якої завершення процедури поновлення договору полягало в укладенні додаткової угоди (за згодою сторін чи за судовим рішенням).
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" істотно змінив редакцію статті 33 Закону про оренду землі, яка тепер стосується лише переважного права орендаря (частини перша-п'ята статті 33 Закону про оренду землі). Поновлення ж договору (частина шоста попередньої редакції статті 33) тепер регулюється статтею 126-1 Земельного кодексу України.
При цьому відповідно до абзацу 4 Розділу Перехідні положення Закону України "Про оренду землі" правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.
Згідно з частиною другою статті 126-1 Земельного кодексу України, якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.
Також відповідно до частини першої статті 126-1 Земельного кодексу України умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою.
Набрання чинності відповідними законодавчими змінами означає, що вимога про укладення додаткового договору (угоди) в порядку поновлення договору не є належною, адже стаття 126-1 Земельного кодексу України передбачає для процедури поновлення інший механізм, за якого правочин щодо поновлення не укладається взагалі (натомість договір вважається поновленим, якщо жодна із сторін не заявила до реєстру про виключення відомостей про поновлення).
Разом з тим, як вже вказано вище, умова про поновлення договору взагалі не може встановлюватися в договорі оренди землі щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, визначених частиною першою статті 126-1 Земельного кодексу України. Тобто, поновлення договорів оренди земель державної та комунальної власності в процедурі, зазначеній в статті 126-1 Земельного кодексу України, за загальним правилом заборонено.
З наведеного вбачається, що зміст поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться у абзаці 4 розділу Перехідних положень Закону про оренду землі базується саме на положеннях стаття 126-1 Земельного кодексу України, що пов'язує можливість поновлення існуючого договору з наявністю у цьому договорі обов'язкової умови про його поновлення. У разі наявності такої умови договір поновлюється на такий самий строк і на таких саме умовах.
Натомість укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), яке передбачене частиною першою статті 33 Закону про оренду землі у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 05.12.2019 № 340-IX, базується на встановленому законом переважному праві добросовісного орендаря та надає сторонам при застосуванні цієї процедури можливість змінювати істотні умови договору.
Тому поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться у абзаці 4 Розділу Перехідні положення Закону про оренду землі та поняття "поновлення договору оренди", яке містилось у Законі про оренду землі у попередній редакції, є змістовно різними.
Відповідно до правовідносин щодо процедури укладення договору оренди землі на новий строк в порядку реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк шляхом судового розгляду такої вимоги не є застосовними положення абзацу 4 Розділу Перехідні положення Закону України "Про оренду землі". Натомість за загальним правилом дії законів у часі застосуванню підлягає стаття 33 Закону про оренду в редакції, чинній на момент звернення з такою вимогою, адже вказівки про інше положення законодавства не містять.
Як встановлено судом, договір оренди земельної ділянки укладено 31.10.2014, тобто до набрання чинності 16.01.2020 Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" № 340-IX.
Таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на момент укладення договору оренди земельної ділянки від 31.10.2014.
При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що суд касаційної інстанції у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21, у постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16 акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.
При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.
Отже, законодавець, задекларувавши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
У межах розумної та добросовісної поведінки орган державної влади чи місцевого самоврядування як орендодавець, що представляє власника у спірних правовідносинах, може взагалі відмовити орендарю в укладенні договору, повідомивши його про наявність належних підстав для цього, зокрема про рішення орендодавця як власника більш розумно розпорядитись землею (в тому числі виставити право оренди на торги), чи вказавши на неналежне виконання орендарем умов договору.
Якщо ж власник такого рішення не прийняв, то за змістом статті 3 Цивільного кодексу України та статті 33 Закону України «Про оренду землі» орган державної влади чи місцевого самоврядування зобов'язаний провести з орендарем добросовісні переговори, тобто добросовісно спробувати досягти домовленостей з орендарем: запропонувати, наприклад, конкретний розмір орендної плати, інший строк оренди тощо.
Адже орендар, який добросовісно виконував свої обов'язки за договором оренди землі, має законодавчо передбачене переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин, а також право укласти договір оренди на новий строк.
Якщо орган державної влади чи місцевого самоврядування знехтував обов'язком добросовісно провести переговори (наприклад, явно безпідставно відмовив в укладенні договору), то слід виходити з того, що такий орган зловживає своїм правом, порушуючи цим законні права орендаря.
Судовий захист в таких випадках передбачено лише для особи, яка належним чином виконувала свої обов'язки за договором та добросовісно використовувала належні їй права, тому орендодавець не може посилатися на свій захист на обставини, які свідчать про ухилення ним від проведення переговорів, та на власну недобросовісну поведінку, протиставляючи її легітимним прагненням та належній поведінці орендаря; водночас і орендар, що належно діяв, не може бути позбавлений можливості реалізації свого права на продовження орендних відносин, передбаченого законом, в тому числі через судовий захист. Інакше передбачене частиною дев'ятою статті 33 Закону про оренду землі право орендаря оскаржити відмову, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі матиме лише декларативний характер та не призведе до відновлення порушеного права.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.07.2024 ТОВ "Видавництво "Вечірня Зоря" звернулось до Київської міської ради з листом-повідомленням (вх. № 617480546 від 31.07.2024) про поновлення договору оренди земельної ділянки у відповідності до статті 33 Закону України "Про оренду землі", до якого, зокрема, долучено проект додаткової угоди про поновлення договору.
Листом від 27.09.2024 №057-13131 повідомлено ТОВ "Видавництво "Вечірня Зоря" про відсутність підстав для підготовки проекту рішення Київської міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:005:0048, оскільки всупереч частини 1 статті 42 Земельного кодексу України товариство не є установою чи організацією, що здійснює управління багатоквартирним житловим будинком, що розташований на вказаній земельній ділянці.
В подальшому, 24.04.2025 ТОВ "Видавництво "Вечірня Зоря" звернулось до Київської міської ради з листом-вимогою № 3 про укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 31.10.2014, який вважається автоматично поновленим в силу вимог закону.
Однак, лист-вимогу від 24.04.2025 ТОВ "Вечірня Зоря" залишено Київською міською радою без відповіді та задоволення, зворотного суду не встановлено.
За висновками Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладеними у постанові від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21, у межах розумної та добросовісної поведінки орган державної влади чи місцевого самоврядування як орендодавець, що представляє власника у спірних правовідносинах, може взагалі відмовити орендарю в укладенні договору, повідомивши його про наявність належних підстав для цього, зокрема про рішення орендодавця як власника більш розумно розпорядитись землею (в тому числі виставити право оренди на торги), чи вказавши на неналежне виконання орендарем умов договору.
Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі". І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (п. 5.55. постанови Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №910/14933/22).
Слід зазначити, що заперечень в порядку ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" щодо поновлення договору оренди земельної ділянки від 31.10.2014 впродовж місяця після закінчення строку договору (після 31.10.2024) Київською міською радою не висловлено.
Колегія суддів зауважує, що у апеляційній скарзі Київська міська рада покликається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, а також на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15.05.2024 у справі № 909/694/23 та від 16.04.2025 у справі №910/14933/22, згідно яких укладення договору на новий строк є неможливим з огляду на те, що земельна ділянка не може бути передана в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди, які судом апеляційної інстанції не підлягають врахуванню під час розгляду даної справи, з підстав їх неподібності зі спірними правовідносинами у даній справі (ТОВ "Житлосервіс Солом'янка" не є власником нерухомого майна, що розташоване на спірній земельній ділянці, право на оренду якої заявляє позивач).
Більше того, на момент передачі в оренду спірної земельної ділянки ТОВ "Видавництво "Вечірня Зоря" на ній вже було збудовано та прийнято в експлуатацію житловий будинок (І черга будівництва), що підтверджується актом про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 21.07.2008 Державної приймальної комісії та розпорядженням від 11.09.2008 № 1553 Солом'янської районної у мсті Києві державної адміністрації (з додатками).
Водночас, станом на момент укладення договору оренди земельної ділянки від 31.10.2014 Київської міською радою заперечень щодо передання спірної земельної ділянки в оренду ТОВ "Видавництво "Вечірня Зоря" у зв'язку з тим, що орендар не є установою чи організацією, що здійснює управління багатоквартирним житловим будинком, що розташований на вказаній земельній ділянці, висловлено не було.
Як вже зазначалося судом, цільове призначенням спірної земельної ділянки згідно договору оренди земельної ділянки від 31.10.2014 - для завершення будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-готельного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями, книжковим магазином, спортивним містечком та паркінгом.
Так, відповідно до п. 8.4. договору орендар зобов'язаний завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації права оренди.
Отже, ТОВ "Видавництво "Вечірня Зоря" зобов'язувалось завершити забудову земельної ділянки (ІІ черги будівництва житлово-готельного комплексу) у строк до 31.10.2017.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Видавництво "Вечірня Зоря" вчинялись усі залежні від нього заходи з метою завершення будівництва ІІ черги житлово-готельного комплексу у встановлений п. 8.4. договору оренди земельної ділянки від 31.10.2014 строк, а саме:
(1) для розроблення проектної документації ТОВ "Видавництв "Вечірня Зоря" через повіреного (ТОВ "Житлоекономія" - договір доручення від 09.12.2005) укладено договір з ТОВ "Печерська архітектурна майстерня";
(2) 08.01.2014 сформовано проектну документацію на стадії "Проект", дані внесено до ЄДЕССБ PD01:9734-0406-1676-5114 та у подальшому затверджено завдання на подальшу розробку проектної документації;
(3) поетапно отримано: технічні умови ПАТ "Укртелеком" № 09- 09, вих. № 20/02-14 від 05.02.2014; технічні умови Департаменту транспортної інфраструктури КМДА на підключення до мережі дощової каналізації та влаштування автопід'їзду, вих. № 49-9-14 від 04.06.2014; містобудівні умови та обмеження № 273/15/12/009-15 від 29.04.2015, ЄДЕССБ MU01:5307-5572-2340-0872; вимоги з цивільного захисту і пожежної безпеки ГУ ДСНС у м. Києві, вих. № 65/1/5394 від 03.07.2015 та узгодження із залученим виконавцем ТОВ "Житлоекономія", вих. № 66/07-15 від 06.07.2015; відповідь вих. № 65/0/5552 від 08.07.2015;
(4) 20.05.2016 отримано позитивний експертний звіт № 0356-2548-16/УЕБ щодо розгляду експертної документації по "Проекту";
(5) для підтримання строку дії технічних умов приєднання до інженерних мереж із профільними операторами: ПрАТ "АК "Київводоканал"" видано ТУ № 9888 від 20.02.2019 та ТУ № 9913 від 20.02.2019, КП "Київтеплоенерго" підтверджено ТУ № 002/ТУ-2012 від 01.04.2019;
(6) Департаментом містобудування та архітектури КМДА листом вих. № 055-15217 від 20.12.2019 зобов'язано привести розділи проектної документації у відповідність і подати до Департаменту схеми рельєфу, план трас інженерних мереж та інженерні проектні рішення;
(7) 25.01.2022 за результатами коригування проектної документації експертною організацією видано експертний звіт № 0002-4299-22/УЕГ/А, зареєстрований у ЄДЕССБ EX01:8923-1426-2890-2235;
(8) 17.02.2022 отримано сертифікат енергоефективності ES01:6406-6201-9054-1483;
(9) з 24.02.2022 погоджувальні процедури в органах місцевого самоврядування та у контрагентів-операторів мереж відбувались із істотними затримками через повномасштабне вторгнення російської федерації проти України та введення воєнного стану;
(10) до КК "Київавтодор" як балансоутримувача вулично-шляхової мережі направлено звернення щодо отримання технічних умов вих. № 24-07-26.1 від 26.07.2024, отримано ТУ № 52-07024/ТУ від 29.07.2024 на відведення поверхневих стічних вод системами поверхневого водовідведення;
(11) до КП "Суппр" щодо приєднання до мереж дощової каналізації подано звернення вих. № 24-07-29.1 від 29.07.2024, 27.08.2024 отримано ТУ № 058/324-08/745;
(12) для оцінки санітарно-епідеміологічних параметрів та впливу транспортної інфраструктури залучено ДУ "ІГЗ ім. О.М. Марзєєва НАМН України": лист-висновок № 22.9/1425 від 06.09.2024 та оцінки шумового навантаження у межах території здійсненою ФОП Лісняк Олександр Васильович було отримано висновок від 04.09.2024;
(13) з КП "Київтеплоенерго" проведено процедуру приєднання: 13.09.2024 подано заяву, 25.09.2024 укладено типовий договір на приєднання до теплових мереж № 2757/ЦП-24;
(14) поновлено чинність окремих ТУ з операторами мереж: ПрАТ "АК "Київводоканал" щодо ТУ на водопостачання № 9888 від 04.11.2024, ТУ на водовідведення № 9913 від 04.11.2024, а також КП "Київтеплоенерго" щодо ТУ № 002/ТУ-2012 від 01.04.2019;
(15) для формування метеорологічних матеріалів у межах ОВД отримано висновок ЦГО ім. Б. Срезневського вих. № 991-001-2138/991-143/03-345 від 10.10.2024;
(16) для підготовки будівельного майданчика як землекористувач взаємодіяли з КП УЗН Солом'янського району шляхом направлення звернення щодо розчищення ділянки вих. № 24-10.16 від 16.10.2024.
З наведеного підставним є висновок, що підготовка та реалізація будівництва здійснювалися у відповідності до вимог статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка визначає поетапне отримання вихідних даних, розроблення і затвердження проектної документації, проходження експертизи та оформлення дозволу на виконання будівельних робіт;
Таким чином, не завершення будівництва ІІ черги житлово-готельного комплексу у визначений п. 8.4. договору оренди земельної ділянки від 31.10.2014 строк обумовлено об'єктивними факторами, що не залежали від орендаря.
При цьому, за доводами позивача, ТОВ "Видавництво "Вечірня Зоря" після спливу строку дії договору оренди (31.10.2014) продовжило користуватись земельною ділянкою та сплачувати орендну плату, при цьому наголошуючи на тому, що заперечень з боку Київської міської ради з цього приводу до товариства не надходило.
Матеріалами справи підтверджується, що після 31.10.2024 ТОВ "Видавництво "Вечірня Зоря" продовжило сплачувати орендну плату за земельну ділянку за листопад 2024 року, грудень 2024 року, січень 2025 року, лютий 2025 року, березень 2025 року, квітень 2025 року, що підтверджується платіжними інструкціями: № 25 від 24.12.2025 на суму 62 000,00 грн, № 1 від 24.01.2025 на суму 62 000,00 грн, № 3 від 28.02.2025 на суму 74 000,00 грн, № 4 від 31.03.2025 на суму 69 146,98 грн, № 6 від 25.04.2025 на суму 69 146,98 грн, № 7 від 26.05.2025 на суму 69 146,98 грн.
Доказів у спростування зазначеного Київською міською радою не надано.
Додатково слід зазначити, що Київська міська рада, як орендодавець спірної земельної ділянки, що перебуває у власності територіальної громади м. Києва, не позбавлена права звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів з відповідним позовом зобов'язального характеру, як-то зобов'язати виконати умови п. 8.4. договору, або розірвати договір оренди земельної ділянки від 31.10.2024 у зв'язку з істотним порушенням умов договору ТОВ "Видавництво "Вечірня Зоря".
Натомість, в силу положень частини 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у Київської міської ради наявний обов'язок щодо укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 31.10.2014 на той же самий строк та на тих самих умовах.
Колегія суддів зауважує, що примірник відповідної додаткової угоди надсилався Київській міській раді листом-вимогою від 24.04.2025 № 3 ТОВ "Видавництво "Вечірня Зоря".
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ "Видавництво "Вечірня Зоря" у розумінні частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та п. 11.7. договору мало правомірні очікування на поновлення договору оренди земельної ділянки від 31.10.2014 д на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
За висновком суду апеляційної інстанції, наведені у справі обставини у своїй сукупності свідчать про наявність підстав для задоволення позову.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Таким чином, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом першої інстанції зібраних у справі доказів, саме тільки посилання скаржника на те, що суд не в повному обсязі дослідив докази та не з'ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів оскаржуване судове рішення. Натомість зміст апеляційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи скаржника зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів.
На переконання колегії суддів, зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції свідчить про дослідження наявних у справі доказів та встановлення судом обставин, що входять до предмету доказування у цій справі, а доводи скаржника фактично зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судом при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками суду, які покладені в основу оскаржуваного судового рішення у цій справі.
Незгода скаржника з рішенням суду першої інстанції або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішенні, не свідчать про його незаконність.
Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судом фактичних обставин справи та в межах наведених у апеляційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги та про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи скаржника, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Отже, в задоволенні апеляційної скарги Київської міської ради слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2025 у справі № 910/7046/25 залишити без змін.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2025 у справі № 910/7046/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2025 у справі № 910/7046/25 - залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.
4. Матеріали справи № 910/7046/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 11.05.2026.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді С.А. Гончаров
О.В. Тищенко