Постанова від 20.04.2026 по справі 910/10997/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2026 р. Справа № 910/10997/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агаріс Міко Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2025

у справі № 910/10997/23 (суддя Бондаренко-Легких Г.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агаріс Міко Україна"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агаріс Міко Україна" (далі - позивач; ТОВ "Агаріс Міко Україна"; Агаріс Міко Україна; апеллянт; скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (надалі - відповідач; ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна") про стягнення страхового відшкодування, пені, інфляційних втрат та 3% річних у сумі 14 736 875,59 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2025 у задоволенні позову ТОВ "Агаріс Міко Україна" відмовлено.

За висновками місцевого господарського суду, ТОВ "Агаріс Міко Україна" не дотрималось умов зберігання КТЗ № 1-6 та не вчинило жодних дій щодо запобігання події (пожежі, яка мала місце 11.12.2020 та внаслідок якої КТЗ № 1-6 були знищені), чим порушило умови підпунктів 9.2.8. та 9.2.9. пункту 9.2. Загальних умов страхування (ЗУС) договорів страхування № 1-5, що є в розумінні підпункту 13.1.7. пункту 13.1. ЗУС договорів страхування № 1-5 безумовною підставою для відмови страховика в здійсненні виплат страхового відшкодування.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "Агаріс Міко Україна" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2025 у справі № 910/10997/23 повністю та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим таким, що прийняте за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Апелянт, в межах наявних у справі висновків експертів, зазначає, що висновки місцевого господарського суду зроблені виключно з посиланням на висновок спеціаліста, який не є висновком експерта в розумінні законодавства, складений упередженим фахівцем, який неодноразово надавав висновки на користь відповідача у інших судових справах; складений однобічно та із поверхневим аналізом причин виникнення пожежі; посилається на нечинні нормативні документи та є неналежним, недопустимим та недостовірним доказом. Крім цього, на думку скаржника, суд І-ої інстанції необґрунтовано відхилив висновок комплексної експертизи Інституту Бокаріуса, який підтверджував відсутність порушень з боку страхувальника Правил пожежної безпеки, а також те, що технічна причина виникнення та поширення пожежі у складському приміщенні Агаріс Міко Україна, яка полягає у займанні гарячої речовини, не могла перебувати у причинно-наслідковому зв'язку з невиконанням Правил пожежної безпеки. Також позивач вважає, що фактично у цій справі між собою конкурують два висновки - отриманий ПЗУ Україна Висновок спеціаліста та наданий Агаріс Міко Україна Висновок комплексної експертизи Інституту Бокаріуса. Тоді як очевидно, що висновок спеціаліста в силу процесуального закону не може превалювати над висновком експерта. Клопотань про призначення експертизи ПЗУ Україна не заявляло. Вказане повністю спростовує висновки суду про нібито доведення відповідачем обставин з більшою вірогідністю.

Окремо скаржник, стосовно відсутності порушень Правил пожежної безпеки та дотримання умов зберігання застрахованої техніки, вказує, що в приміщеннях не здійснювалася стоянка та ремонт транспортних засобів. Преси-підбирачі, що перебували у приміщенні складу, не є транспортними засобами, а є сільськогосподарською технікою, які не мають самостійного рушія та не призначені для транспортування вантажів або пасажирів. Застрахована техніка знаходилася у визначених договорами страхування місцях безпечного зберігання, що передбачає охоплення договорами страхування страхового ризику за спірною страховою подією. Правила пожежної безпеки забороняють в одній секції (а не як стверджує суд в одному складі) зберігати разом легкозаймистими матеріалами / автомобільною гумою інші товари і матеріали. Всі предмети в приміщенні, що згоріло, зберігалися у відповідних утворених секціях (окремо), що знаходились на допустимій відстані одна від одної (більше одного метра). При цьому, причиною виникнення пожежі стало коротке замикання живлячої лінії глибинного насосу, що виникло внаслідок циклічних струмових перевантажень лінії через затруднене обертання валу електродвигуна, що обумовлено об'єктивними факторами, незалежними від дій чи бездіяльності позивача, - попаданням піску та мулу в насосну частину.

У наведеному позивач наголошує, що висновки місцевого господарського суду не враховують об'єктивного характеру причинно-наслідкового зв'язку між встановленою технічною причиною загоряння - коротким замиканням електромережі - та подальшим поширенням пожежі, яке відбулося всупереч заходам, вжитим страхувальником, а не внаслідок будь-яких порушень з його боку.

Також апелянт висновується, що сама лише наявність техніки (тракторів) у приміщенні не означає порушення заборони, встановленої абз. 3 підпункту 13 пункту 9.1. розділу 9 глави VI Правил пожежної безпеки, якщо відсутні інші ознаки (ремонт, зберігання, обслуговування, стоянка як функціональне призначення).

ТОВ «Агаріс Міко Україна» стверджує, що під час дії договорів страхування ним було забезпечено належним чином свої обов'язки: щодо дотримання умов експлуатації, зберігання та обслуговування застрахованої техніки відповідно до умов договорів страхування та вимог виробника такої техніки; щодо вжиття необхідних заходів щодо запобігання подій, які можуть бути кваліфіковані як страхові випадки. При цьому, застрахована техніка знаходилася у визначеному договорами страхування місці безпечного зберігання, що передбачає охоплення договорами страхування страхового ризику за спірною страховою подією. Тому, повністю є підтвердженим виконання позивачем умов договору страхування, що є підставою для виплати страхового відшкодування.

Додатково позивачем вказується, що останній звертав увагу на те, що у приміщенні, де сталась пожежа, був встановлений протипожежний режим, який передбачав наявність встановленої протипожежної сигналізації, розроблено план евакуації, визначено відповідальних працівників за забезпечення пожежної безпеки, розроблено інструкції щодо порядку дій у випадку надзвичайних ситуацій, визначено місця для зберігання матеріалів, тощо, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями документів. Водночас, в оскаржуваному рішенні зазначено, що долучені до матеріалів справи документи (журнали обліку вогнегасників, інструктажі, накази, посвідчення, посадові інструкції тощо) не підтверджують дотримання Правил пожежної безпеки, а лише засвідчують поінформованість посадових осіб про їх вимоги. Такий висновок, на переконання Агаріс Міко Україна, прямо суперечить дійсним обставинам справи.

Апелянт наголошує й на тому, що висновок суду 1-ої інстанції про технічне переоснащення приміщення без погодження проектної документації є помилковим та базується виключно на припущеннях.

Агаріс Міко Україна звертає увагу, що факт того, що всі матеріали, що знаходились у приміщенні зберігались у відповідних секціях з дотриманням допустимої відстані у тому числі до транзитної мережі електричного живлення підтверджується доданими до матеріалів справи доказами, тому висновок суду першої інстанції про недотримання позивачем Правил пожежної безпеки через, нібито, складування горючих матеріалів на недопустимій відстані від транзитної мережі електричного живлення є безпідставним.

Висновок місцевого господарського суду про нібито допущення порушень Правил пожежної безпеки при зберіганні на складі горючих матеріалів є, як вважає скаржник, помилковим оскільки пунктом 9.1. (підпункт 4) глави 9 розділу VI Правил пожежної безпеки встановлено, що на матеріальних складах і базах загального призначення необхідно дотримуватися таких вимог пожежної безпеки, а зокрема, спільне зберігання в одній секції з каучуком або автомобільною гумою, а також ЛЗР [легкозаймистих речовин] та ГР [горючих речовин] будь-яких інших товарів і матеріалів незалежно від однорідності застосовуваних вогнегасних речовин забороняється. Отже, вказане положення не виключає можливість спільного зберігання на складі автомобільних гум та легкозаймистих речовин та, водночас, забороняє в одній секції (а не як стверджує суд в одному складі) зберігати разом легкозаймистими матеріалами / автомобільною гумою інші товари і матеріали. Таким чином, такий судовий висновок суперечить змісту норми, яка стосується саме заборони спільного зберігання в межах однієї секції, а не в межах усього складського приміщення, та ґрунтується на її невірному тлумаченні.

Агаріс Міко Україна акцентує, що наявні в матеріалах справи докази в своїй сукупності підтверджують висновок про те, що: приміщення, де сталась пожежа, є приміщенням складу, в якому не здійснювалось будь-яких технічних переоснащень, які б вимагали розробки технічної документації; всі предмети, що зберігались у цьому приміщенні мали однакові характеристики для їх гасіння в разі пожежі та зберігалися в окремо утворених секціях, відстані між якими були більше 1 м з кожної сторони, що відповідає Правилам пожежної безпеки та спростовує доводи відповідача щодо нібито існуючих порушень.

Позивач стверджує, що з огляду на помилковість висновків суду щодо порушень з його боку Правил пожежної безпеки, висновок суду І-ої інстанції про нібито недбале ставлення страхувальника до зберігання, експлуатації, ремонту та технічного обслуговування застрахованої техніки є безпідставним та таким, що ґрунтується на помилковому тлумаченні фактичних обставин справи.

Підсумовуючи наведене скаржником констатується, що відсутні будь-які підстави стверджувати про порушення страхувальником умов договорів страхування та/або недбале ставлення останнього до застрахованої техніки (що за певних умов може виключати відшкодування збитків). При цьому, збитки було заподіяно через пожежу, що виникла внаслідок короткого замикання, та поширилась на застраховану техніку не у зв'язку зі стверджуваними відповідачем порушеннями, а через особливості фізико-хімічного процесу горіння і збільшення геометричних розмірів внаслідок лінійної швидкості поширення полум'я.

Окремо апелянт висновується, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом безпідставно та невмотивовано відхилено висновок комплексної експертизи Інституту Бокаріуса, що у сукупності з іншими залученими до справи доказами спростовує ключову позицію відповідача - наявність порушень з боку страхувальника Правил пожежної безпеки та /або умов зберігання застрахованої техніки. Поряд з цим, фактично в основу оскаржуваного рішення покладено єдиний доказ, а саме - Висновок спеціаліста, який в розумінні положень ГПК України та Закону України "Про судову експертизу" не може вважатися належним, допустимим та достовірним доказом.

Водночас, як вважає скаржник, суд 1-ої інстанції мав би призначити проведення повторної експертизи для вирішення окремих питань, щодо яких у суду виникли сумніви, чого зроблено не було.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2025, апеляційна скарга в справі № 910/10997/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агаріс Міко Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2025 у справі № 910/10997/23. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агаріс Міко Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2025 у справі № 910/10997/23 призначено на 24.09.2025.

До суду апеляційної інстанції від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно тверджень ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна", апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що приміщення, в якому виникла пожежа, за своїм технічним призначенням є окремо розташованим складським приміщенням, а отже застрахована техніка знаходилася у визначеному договорами страхування місці безпечного зберігання, що є додатковим підтвердженням того, що застраховані транспортні засоби знаходилися на складі на зберіганні, чим було порушено вимоги абз. 3 підпункту 13 пункту 9.1 розділу 9 глави VI Правил пожежної безпеки.

Відповідач зазначає й те, що з наданих самим же позивачем доказів вбачається, що він переобладнав приміщення складу на дві частини - блок складу та блок майстерні, без проектної документації, яка затверджена у встановленому порядку, чим порушив п. 21 Глави ІІ Правил пожежної безпеки. Також зберігання на складі горючих рідин разом з іншими матеріалами (10 шт. брусків дерев'яних, 987 котушок шпагату поліпропіленового, 12 пакувань сіток поліпропіленових) є порушенням підпункту 4 п. 9.1 глави 9 Розділу VI Правил пожежної безпеки.

Додатково ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" звертає увагу, що позивач додавши до своєї позовної заяви відповідь на припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки від 19.09.2019, План заходів пов'язаних з усуненням порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки від 14.08.2019 та наказ № 146-2-19 про план заходів від 14.08.2019 фактично констатував, що в нього були виявлені порушення Правил пожежної безпеки, в тому числі й відкрите прокладання електропроводів у складі пресування відходів - через пожежонебезпечні зони будь-якого класу і ближче встановлених норм. З іншого боку, будь-яких доказів реального усунення вказаних порушень, окрім декларативного затвердження плану заходів, надано не було.

Відповідачем також вказується, що в пошкодженій пожежею будівлі до електромережі був підключений глибинний насос, однак він взагалі не знаходився в приміщенні складу, де виникла пожежа.

На думку ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна", висновок експертів Інституту Бокаріуса про те, що таке стрімке поширення вогню відбулося «за рахунок фізико-хімічного процесу горіння і збільшення геометричних розмірів внаслідок лінійної швидкості поширення полум'я» не здається обґрунтованим та переконливим. Тоді як суд першої інстанції навів в своєму рішенні належне обґрунтування відхилення висновку інституту ім. Бокаріуса.

У межах вказаного відповідач акцентує, що експерти Інституту Бокаріуса, не могли самостійно встановити обставини події пожежі шляхом візуального огляду, оскільки відвідали об'єкт через дев'ять місяців після пожежі, коли позивач повністю змінив післяпожежний стан речей, про що прямо вказано у Висновку ім. Бокаріуса. Експерти у Висновку ім. Бокаріуса робили свої висновки, базуючись на інформації наданої виключно позивачем. При цьому, фактично у Висновку ім. Бокаріуса експерти послідовно спростовують всі встановлені у Висновку КНДІСЕ факти порушень позивачем Правил пожежної безпеки спираючись на два основні документи: довідки ТОВ «Агаріс Міко Україна» про проведення робіт від 25.01.2022; листа від 19.05.2023 № 93/05 Генерального директора ТОВ «Агаріс Міко Україна» Трегубенко О.С. Відтак, на думку відповідача, у висновку Бокаріуса експерти дійшли до прямо протилежних відповідей висновку КНДІСЕ лише на підставі двох листів позивача, тобто особи прямо зацікавленої у виплаті страхового відшкодування, і при цьому зробили застереження у своєму висновку про те, що перевірка наданої позивачем інформації не входить до компетенції експертів.

Окремо ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" висновується про безпідставність тверджень апелянта про те, що суд першої інстанції повинен був з власної ініціативи призначити у справі повторну судову експертизу, оскільки згідно ч. 2 ст. 107 ГПК сам позивач не був позбавлений права клопотати про призначення такої експертизи, проте не скористався таким правом.

Також відповідач не вважає правильними доводи апелянта про очевидну упередженість експерта та пов'язаність експерта Гаврилюка О.М. з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», оскільки, зокрема, проведення експертного дослідження у КНДІСЕ було замовлено саме ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" у відповідності до умов договорів страхування, а експерт Гаврилюк О.М. міг потрапити на територію позивача тільки як представник відповідача, тоді як ТОВ «Агаріс Міко України» ніяких досліджень у КНДІСЕ не замовляло. Крім цього, на відео-огляду місця події видно, що експерт Гаврилюк О.М. досліджував місце події у жовтому світло-відбиваючому жилеті з написом «Експерт». Таким чином, жодного несанкціонованого проникнення експерта КНДІСЕ на територію позивача не відбулося, у зв'язку з чим сумніви позивача у незалежності та компетентності судового експерта є безпідставними.

До апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких останній, з посиланням на фактичні обставини справи, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

У судових засіданнях неодноразово оголошувалась перерва.

Представник апелянта в судовому засіданні 20.04.2026 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 07.07.2020 між ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (страховик) та ТОВ "Агаріс Міко Україна" (страхувальник) укладено договори добровільного страхування спеціалізованої, будівельної та сільськогосподарської техніки, що складаються з загальних умов страхування (редакція від 01.06.2019) (в тексті: ЗУС - загальні умови страхування), особливих умов страхування (надалі - ОУС) та додатків до них, яким було застраховано п'ять одиниць сільськогосподарської техніки, яка належить позивачеві.

Так, між сторонами укладено:

- Договір страхування № 1 - № SBS 079558 на страхування пресу Krone big pack (далі - КТЗ № 1), вигодонабувач: ТОВ "Агаріс Міко Україна", ризики з добровільно страхування майна: "Залиття", "Наїзд транспортного засобу, "Аварія", "Вогонь", "Стихійні лиха", "ПДТО" та ін., строк дії договору: 00:00 годин 10 липня 2020 року по 24:00 годин 09 липня 2021 року, страхова сума 1 550 000 грн, франшиза 5% від страхової суми;

- Договір страхування № 2 - № SBS 079562 на страхування трактора John Deer (надалі - КТЗ № 2), вигодонабувач: ТОВ "Агаріс Міко Україна", ризики з добровільно страхування майна: "Залиття", "Наїзд транспортного засобу, "Аварія", "Вогонь", "Стихійні лиха", "ПДТО" та ін., строк дії договору: 00:00 годин 10 липня 2020 року по 24:00 годин 09 липня 2021 року, страхова сума 1 700 000, франшиза 5% від страхової суми, та пресу Lely Welger (далі також - КТЗ № 3), вигодонабувач: ТОВ "Агаріс Міко Україна", ризики з добровільно страхування майна: "Залиття", "Наїзд транспортного засобу, "Аварія", "Вогонь", "Стихійні лиха", "ПДТО", строк дії договору: 00:00 годин 12 липня 2020 року по 24:00 годин 11 липня 2021 року, страхова сума 550 000 грн, франшиза 5% від страхової суми;

- Договір страхування № 3 - № SBS 079556 на страхування преса-підбирача New Holland (по тексту - КТЗ № 4), вигодонабувач: ТОВ "Агаріс Міко Україна", ризики з добровільно страхування майна: "Залиття", "Наїзд транспортного засобу, "Аварія", "Вогонь", "Стихійні лиха", "ПДТО" та ін., строк дії договору: 00:00 годин 17 липня 2020 року по 24:00 годин 16 липня 2021 року, страхова сума 4 000 000 грн, франшиза 5% від страхової суми;

- Договір страхування № 4 - № SBS 079561 на страхування преса-підбирача New Holland BB1270 (в тексті - КТЗ № 5), вигодонабувач: ТОВ "Агаріс Міко Україна", ризики з добровільно страхування майна: "Залиття", "Наїзд транспортного засобу, "Аварія", "Вогонь", "Стихійні лиха", "ПДТО" та ін., строк дії договору: 00:00 годин 26 липня 2020 року по 24:00 годин 25 липня 2021 року, страхова сума 3 579 291,32 грн, франшиза 5% від страхової суми;

Договір страхування № 5 - № SBS 079563 на страхування трактора ZTS (далі - КТЗ № 6), вигодонабувач: ТОВ "Агаріс Міко Україна", ризики з добровільно страхування майна: "Залиття", "Наїзд транспортного засобу, "Аварія", "Вогонь", "Стихійні лиха", "ПДТО" та ін., строк дії договору: 00:00 годин 09 серпня 2020 року по 24:00 годин 08 серпня 2021 року, страхова сума 240 000 грн, франшиза 5% від страхової суми (разом: Договори страхування; Договори страхування № 1-5; щодо сільськогосподарської техніки - КТЗ № 1-6).

11.12.2020 в приміщенні "Б7", що належить на праві власності ТОВ "Агаріс Міко Україна" (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 130551504 від 11.07.2018), що знаходиться за адресою: Тернопільська область, с. Вілія, вул. Лісова, 1А, сталася пожежа, якою знищено застраховану сільськогосподарську техніку - КТЗ № 1-6.

Того ж дня, комісією у складі провідного інспектора Шумського УДСНС України у Тернопільській обл. Нечипорука М.А., заступника директора з питань охорони праці ТОВ "Агаріс Міко Україна" Кричковського В.Є., начальника СРПП Шумського ВП Омельчука К.Т. складено Акт про пожежу, що виникла 11.12.2020 орієнтовно о 13 год 43 хв за адресою: Тернопільська область, с. Вілія, вул. Лісова, 1А.

14.12.2020 ТОВ "Агаріс Міко Україна" подано до ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" заяви про настання у ТОВ "Агаріс Міко Україна" збитків, як страхувальника за Договорами страхування, що спричинені пожежею.

В цей же день, представником ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" (аварійним комісаром) складено Звіт про результати огляду майна/обладнання/ТЗ/вантажу/інше, а саме згорілого приміщення та сільськогосподарської техніки: пресу Krone big pack, трактора John Deer, пресу Lely Welger, пресу-підбирача New Holland, пресу-підбирача New Holland BB1270; трактора ZTS.

15.12.2020 головним інспектором Шумського УДСНС України у Тернопільській області ст. лейтенантом служби цивільного захисту Шафарчуком О. складено Звіт про ймовірну причину виникнення пожежі майстерні ТОВ "Агаріс Міко Україна", яка мала місце 11.11.2020 за адресою: вул. Лісова, 1А, Шумський район (надалі - Звіт ДСНС від 15.12.2020), в якому зазначено, що найбільш ймовірною причиною виникнення пожежі є коротке замикання електромережі.

18.12.2020 представником ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" (аварійним комісаром) складено Протоколи технічного огляду КТЗ № 1-6. Вказаними протоколами встановлено, що сільськогосподарська техніка знищена.

Листом № 62/05 від 26.05.2021 ТОВ "Агаріс Міко Україна" направило ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" відповідь із останнім запитуваним документом (уточнена схема розміщення розеток, світильників, іншого електрообладнання та діючих кабельних прокладень в складі-майстерні), що був отриманий страховиком 31.05.2021.

Пунктами 10.2. ЗУС Договорів страхування № 1-5 визначено, що страховик здійснює виплату страхового відшкодування протягом 14 робочих днів від дати отримання останнього документа, необхідного для з'ясування обставин страхового випадку та/або визначення розміру збитку.

Таким чином, ТОВ "Агаріс Міко Україна" стверджує, що ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" повинно було виплатити страхове відшкодування у строк до 21.06.2021.

Підпунктами 9.5.5. пунктів 9.5. ЗУС Договорів страхування №1-5 визначено, що страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну сплату страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику/вигодонабувачу пені за кожен день прострочення у розмірі 0,01 % від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період прострочення.

Однак, ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" листом № 2101-31 від 25.06.2021 з посиланням на Висновок експерта № 8320/20-21 від 07.06.2021 Вінницького відділення (ВВ) КНДІСЕ МЮ України (судовий експерт Гаврилюк О.) та підпункти 4.1.2., 4.1.12., 9.2.8., 9.2.9., 13.1.7., 13.1.14. ЗУС Договорів страхування № 1-5, повідомило ТОВ "Агаріс Міко Україна" про відмову в виплаті страхового відшкодування.

Відмова у виплаті страхового відшкодування мотивована тим, що страхувальником порушено Правила пожежної безпеки (тобто правила, що затверджені наказом МВС України № 1417 від 20.12.2014, надалі - Правила пожежної безпеки України), не виконано обов'язків, передбачених Договором страхування, що, як стверджує ТОВ "Агаріс Міко Україна", не відповідає дійсності та стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, зазначав, що:

- ТОВ "Агаріс Міко Україна" та його працівниками здійснено усі можливі дії щодо недопущення та зменшення збитків, а саме працівниками проведено першочергове гасіння пожежі, повідомлено одразу після виявлення пожежі до ДСНС та правоохоронних органів. В свою чергу, позивач виконав усі вимоги розділу 11 ЗУС Договорів страхування № 1-5, зокрема, 14.12.2020 подано ряд заяв про настання збитку та виплати страхового відшкодування, а у подальшому на листи ПЗУ Україна щодо надання документів, ТОВ "Агаріс Міко Україна" надало всі необхідні матеріали;

- у діях позивача відсутні підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, що передбачені статтею 26 Закону України "Про страхування";

- Висновок експерта № 8320/20-21 від 07.06.2021 Вінницького відділення (ВВ) КНДІСЕ МЮ України (судовий експерт Гаврилюк О.) не є належним та допустимим доказом у господарській справі, оскільки, у розумінні Закону України "Про судову експертизу" не може вважатись висновком експерта;

- безпосередньою причиною виникнення пожежі є коротке замикання електромережі, а не порушення Правил пожежної безпеки України, що підтверджується Висновком експертів № 19535/20236/20237 від 21.06.2023 Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. засл. Проф. М. С. Бокаріуса" МЮ України (судові експерти Супрун В.С., Мєшков О.О.), що складений за результатами проведення судової комплексної пожежно-технічної та електротехнічної експертизи на замовлення ТОВ "Агаріс Міко Україна". Таким чином, подія, що відбулась 11.12.2020 (пожежа) є страховим випадком за Договорами страхування № 1-5;

- розмір страхового відшкодування у відповідності до пункту 10.8.9. ЗУС Договорів страхування №1-5 має розраховуватися за наступною формулою: "Сума страхового відшкодування = Ринкова вартість Техніки у межах страхової суми - Вартість залишків Техніки";

- з метою встановлення ринкової вартості ЗТ/ДНО на момент настання страхового випадку та вартості залишків пошкоджених ЗТ/ДНО, позивач звернувся до судового експерта Литвин Р.П., а також судового експерта Сумцова С.С. з проханням провести експертне товарознавче дослідження об'єктів КТЗ №1-6. Згідно результатів проведених досліджень та з урахуванням безумовної франшизи у розмірі 5%, загальна вартість страхового відшкодування (збитку) становить 10 245 798, 62 грн, а саме:

- по Договору страхування №1 (№SBS 079558) на страхування пресу Krone big pack (КТЗ №1): 551 700,15 грн (Висновок за результатами проведення судово-товарознавчого дослідження №01022022/2.4 від 16.02.2022 - судовий експерт Литвин Р. П.);

- по Договору страхування №2 (№SBS 079562) на страхування трактора John Deer (КТЗ №2): 1 615 000,00 грн (Висновок експерта №19 від 22.02.2022 за результатами проведення автотоварознавчого дослідження - судовий експерт Сумцов С. С.), та пресу Lely Welger (КТЗ №3): 522 500, 00 грн (Висновок експерта за результатами проведення судово-товарознавчого дослідження №01022022/2.1 від 16.02.2022 - судовий експерт Литвин Р. П.);

- по Договору страхування №3 (№SBS 079556) на страхування преса-підбирача New Holland (КТЗ №4): 3 508 435,50 грн (Висновків експерта за результатами проведення судово-товарознавчого дослідження №01022022/2.2 від 16.02.2022 - судовий експерт Литвин Р. П.);

- по Договору страхування №4 (№ SBS 079561) на страхування преса-підбирача New Holland BB1270 (КТЗ №5): 3 400 326,75 грн (Висновків експерта за результатами проведення судово-товарознавчого дослідження №01022022/2.3 від 16.02.2022 - судовий експерт Литвин Р. П.);

- по Договору страхування №5 (№SBS 079563) на страхування трактора ZTS (КТЗ №6): 228 000,00 грн (Висновок експерта №19 від 22.02.2022 за результатами проведення автотоварознавчого дослідження - судовий експерт Сумцов С. С.).

В свою чергу, відповідач вказував, що:

- згідно Висновку експерта №8320/20-21 від 07.06.2021 Вінницького відділення (ВВ) КНДІСЕ МЮ України (судовий експерт Гаврилюк О.) у наслідковому зв'язку між причиною виникнення пожежі та збитками у вигляді знищення техніки перебуває недотримання позивачем (страхувальником) вимог Правил пожежної безпеки України, що затверджені наказом МВС України №1417 від 30.12.2014;

- порушення страхувальником Правил пожежної безпеки, а також невиконання страхувальником обов'язків, передбачених Договорами страхування та/або відповідними Правилами страховика, зокрема, щодо забезпечення умов зберігання та/або експлуатації ЗТ/ДНО з дотриманням Правил пожежної безпеки є, відповідно до умов Договорів страхування №1-5, виключенням зі страхових випадків;

- Висновок експертів №19535/20236/20237 від 21.06.2023 Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. засл. Проф. М. С. Бокаріуса" МЮ України (судові експерти Супрун В.С., Мєшков О.О.), складений майже через три роки після факту пожежі на основі даних огляду проведеного одним з експертів 14.09.2021, тобто після спливу майже року з дати події пожежі, та не спростовує встановлені ПЗУ України підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування;

- причиною знищення застрахованого майна та наявності заявленого розміру збитків у позивача внаслідок пожежі, а саме КТЗ №1-6, є складування горючих матеріалів на недопустимій відстані від осередку пожежі та інші Порушення правил пожежної безпеки України, що і призвело до значних пошкоджень сільськогосподарської техніки;

- заявлена сума страхового відшкодування до стягнення є необґрунтованою, оскільки, зазначені у позові суми збитки у сукупності складають 9 825 962,40 грн, а не 10 245 798,62 грн, як зазначає позивач;

- позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 22.06.2021 до 21.12.2021, тобто за 183 календарні дні. Згідно норм статей 258, 261 Цивільного кодексу України, стягнення неустойки обмежується останніми 12-ма місяцями перед зверненням кредитора до суду. У даному випадку, початок перебігу строку позовної давності щодо стягнення неустойки розпочався з 22.06.2021 (дата, після якої, на думку позивача, настав строк виплати страхового відшкодування). Натомість, ухвала про відкриття провадження у даній справі датована 04.08.2023. Отже, позивач пропустив строк позовної давності відносно стягнення пені, про пропуск якого заявлено відповідачем.

Подібні за змістом доводи та заперечення наведені сторонами у апеляційній скарзі та відзиві на неї відповідно.

Приймаючи до уваги фактичні обставини справи, колегія суддів акцентує наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

У статті 1 Закону України "Про страхування" визначено, що страхуванням є вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно із частинами 1, 3 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).

Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства (частина 1 статті 6 Закону України "Про страхування").

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (стаття 16 Закону України "Про страхування").

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката) (частина 1 статті 990 ЦК України).

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (частина 1 статті 25 Закону України "Про страхування").

Частина 1 статті 26 Закону України "Про страхування" передбачає, що підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:

1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;

2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;

4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;

5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6) інші випадки, передбачені законом.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону (частина 2 статті 26 Закону України "Про страхування").

Аналогічні положення містять частини 1, 2 статті 991 ЦК України.

Отже, виплата страхового відшкодування здійснюється відповідно до умов договору (частина 1 статті 990 ЦК України, частина 1 статті 25 Закону України "Про страхування"), з урахуванням підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, що визначені частиною 1 статті 991 ЦК України, частиною 1 статті 26 Закону України "Про страхування", а також умовами договору страхування.

Згідно підпункту 1 підпункту 3.2.2. пункту 3.2. ЗУС Договорів страхування №1-5 - страхуванню на умовах цього Договору підлягають ризики, що визначені в ОУС цього Договору (вони є застрахованими ризиками). Такими ризиками можуть бути пошкодження, знищення або втрата всієї або частини ЗТ/ДНО, що сталися внаслідок пожежі (в т.ч. задимлення, що її супроводжує, включаючи виділення сажі і корозійного газу, підпал), вибуху - "Вогонь".

Згідно пункту 4.1. ЗУС Договорів страхування №1-5 - відшкодуванню не підлягають збитки, що сталися безпосередньо внаслідок:

недбалого ставлення до ЗТ/ДНО, зокрема: порушення правил пожежної безпеки України при експлуатації/ремонті/технічному обслуговуванні ЗТ/ДНО у небезпечних місцях (таких, що позначені відповідними дорожніми знаками згідно Правил дорожнього руху та місцях зберігання/завантаження/розвантаження легкозаймистих та/або горючих речовин); недотримання великогабаритного ЗТ дозволеного ДАІ маршруту (підпункт 4.1.2.);

пожежі, що виникла в результаті порушення страхувальником (або його довіреною особою/водієм/вигодонабувачем) Правил техніки безпеки при проведенні ремонтно-технічних робіт та/або обслуговування, та/або користуванні пальними, та/або вибухонебезпечними речовинами, при використанні відкритого вогню чи газоелектрозварювального апарату, будь-якого необережного поводження з вогнем (підпункт 4.1.12.);

Згідно пункту 9.2. ЗУС Договорів страхування №1-5 - страхувальник в межах цього Договору зобов'язаний:

дотримуватись умов експлуатації, зберігання та обслуговування ЗТ/ДНО відповідно до умов цього Договору та вимог виробника такої техніки/обладнання (підпункт 9.2.8.);

вживати необхідних, можливих і доречних заходів щодо: запобігання подій, які можуть бути кваліфіковані як страхові випадки; рятування ЗТ/ДНО та зменшення розміру збитків при настання страхового випадку, а також вживати інші заходи, зокрема, вмикати аварійну світлову сигналізацію (у випадку її наявності) та/або встановлювати знак аварійної зупинки відповідно до вимог чинних Правил дорожнього руху у разі ДТ, або вимушеної зупинки ЗТ (підпункт 9.2.9.).

Згідно пункту 13.1. ЗУС Договорів страхування №1-5 - підставою для відмови страховика у здійсненні виплат страхового відшкодування, є випадки, передбачені чинним законодавством України, відповідними чинними Правилами страхування страховика за цим Договором, а також:

невиконання страхувальником (або його довіреними особами/водіями/вигодонабувачем) обов'язків, передбачених цим Договором та/або відповідними Правилами страхування страховика (пункт 13.1.7.);

порушення страхувальником Правил пожежної безпеки, Правил збереження і перевезення вогненебезпечних та вибухових речовин і предметів (підпункт 13.1.14.).

Згідно наявного в матеріалах справи Звіту про ймовірну причину виникнення пожежі в майстерні ТОВ "Агаріс Міко Україна", яка мала місце 11.12.2020 за адресою: Лісова 1А, Шумський район, складеному головним інспектором Шумського РС У ДСНС України у Тернопільській області 15.12.2020 (Звіт ДСНС від 15.12.2020), найбільш ймовірною причиною виникнення пожежі є коротке замикання електромережі.

У Звіті ДСНС від 15.12.2020, головним інспектором зазначено, що пожежа виникла 11.12.2020, орієнтовно о 13 год 43 хв у виробничому приміщенні майстерні. Площа пожежі 700 м. кв. Характеристика будівлі: майстерня розміром в плані 17,8 на 85,5 м з добудовою 17,53 на 17,53 м, яка з'єднана зі складом розміром в плані 17,9 на 85,5 м, коридором розміром в плані 4,1 на 19,6 м. Стіни цегляні, перекриття залізобетонне, покрівля металопрофіль по дерев'яній обрешітці. Опалення відсутнє, електропостачання наявне 220-380 В, вентиляція природня, у приміщенні майстерні зберігалась сільськогосподарська техніка, автомобілі, паливно-мастильні матеріали, інструменти, запчастини до сільськогосподарської техніки, шпагат та сітка для пресів та інше.

Згідно статті 3 Закону України "Про судову експертизу" судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження.

На підтвердження власних правових позицій щодо обставин, що зумовили виникнення пожежі, наявності/відсутності підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, сторонами долучено до матеріалів справи:

- Висновок від 21.06.2023 - Висновок експертів №19535/20236/20237 від 21.06.2023 Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса" МЮ України (судові експерти Супрун В.С., Мєшков О.О.), що складений на замовлення ТОВ "Агаріс Міко Україна";

За результатами проведених досліджень судовими експертами Супрун В.С., Мєшков О.О. у Висновку від 21.06.2023 сформовано наступне:

"1. 11.12.2020 року у складському приміщенні TOB "Агаріс Міко Україна" за адресою: Україна, 47150, Тернопільська обл., Шумський р- н, село Вiлiя, вул. Лісова, буд. 1А, відбулось займання горючої речовини у просторі центральної частини лівої стіни (відносно входу скрiзь ворота) в місці прокладення електропроводів живлення насосу ЭЦВ 8-16-140.

2. Первинне поширення полум'я відбувалось за кутовою формою по горючим елементам в бік центральної частини приміщення де був розміщений трактор колісний ZTS-16245, заводський № 2004275 та праворуч (відносно фото 58) пресу-підбирачу CRONE BIG PACK 1290. За рахунок розвитку зони горiння відбулось поєднання температурного впливу, як на оточуючі горючі елементи вказаних транспортних засобів, так і майно з речами, які відповідно переліку зберігалися у внутрішній частині приміщення.

Подальший розвиток пожежі відбувався за рахунок висхідних конвективних потоків та теплового випромінювання (фото 59) на прес-підбирач New Holland BB2170 PLUS, фабричний номер: HAF42Y57E04197003 та прес-підбирач New Holland BB2170 PLUS, фабричний номер: HAF42Y57E04193003. Після займання вказаних транспортних засобів, тепловий вплив почав потрапляти до суміжного приміщення де знаходились трактор John Deer 6150M, заводський №1L06150MCDG763716, прес-підбирач Lely Welger 435, фабричний номер: 175501429 та преспідбирач CRONE BIG PACK 1299, фабричний номер: KBP12-739752 , і в подальшому за законами фізико-хімічного процесу - зайнялись також.

Зони горіння, теплового впливу та задимлення знаходилися у внутрішньому просторі складського приміщення і збільшувалися в геометричних розмірах за рахунок лінійних швидкостей поширення полум'я.

…

3. Джерелом запалювання в досліджуваному випадку є небезпечний тепловий імпульс від короткого замикання живлячої лiнiї насосного агрегату ЭЦВ 8-16-140, який утворився внаслідок циклічних струмових перевантажень лінії через затруднене обертання валу електродвигуна, що обумовлено об'єктивними факторами - попаданням піску та мулу в насосну частину;

4. Технічною причиною виникнення пожежi 11.12.2020 року у складському приміщенні ТОВ "Arapic Мiко Украпна" за адресою: Україна, 47150, Тернопільська обл., Шумський р-н, село Вiлiя, вул. Лісова, буд. 1А, відбулось займання горючої речовини у просторі центральної частини лівої стіни (відносно входу скрiзь ворота) та відображена на фото 36 червоним овалом, в місці прокладання кабельної лінії під впливом небезпечного теплового імпульсу від короткого замикання живлячої лінії насосного агрегату ЭЦВ 8-16-140, який утворився внаслідок циклiчних струмових перевантажень лiнiї через затруднене обертання валу електродвигуна, що обумовлено попаданням піску та мулу в насосну частину;

5. З технічної точки зору технічна причина виникнення пожежi 11.12.2020 року у складському приміщенні ТОВ "Агарiс Мiко Україна" за адресою: Україна, 47150, Тернопільська обл., Шумський р- н, село Вiлiя, вул. Лісова, буд. 1А, яка полягає у займанні горючої речовини у просторі центральної частини лівої стіни, в мiсцi прокладання кабельної лiнiї під впливом небезпечного теплового імпульсу від короткого замикання живлячої лінії насосного агрегату ЭЦВ 8-16-140, не перебуває у причинно-наслідковому зв'язку з невиконанням вимог пожежної безпеки, а саме п. 21 глави II "Організацiйнi заходи щодо забезпечення пожежної безпеки", п. 1.1, 1.2, 1.12, 1.18 (перерахування 2, 9), 1.19 розділу 1 "Електроустановки" глави IV "Загальні вимоги пожежної безпеки до iнженерного обладнання", п. 9.1 (підпункт 4) розділу 9 "Об'єкти зберігання" глави VI "Основні вимоги пожежної безпеки до об'єктів різного функціонального призначення" та п. 9.1 (підпункт 13) розділу 9 "Об'єкти зберігання" глави VI "Основні вимоги пожежної безпеки до об'єктiв різного функціонального призначення" Правил пожежної безпеки в Україні за причиною вказаною в дослідницькій частині висновку.

…

6. З технічної точки зору між виникненням пожежі і розповсюдженням полум'я на шість одиниць застрахованої сільськогосподарської техніки знищеної вогнем, а саме на Прес-підбирач New Holland BB2170 PLUS, фабричний номер: HAF42Y57E04197003, Прес-підбирач New Holland BB2170 PLUS, фабричний номер HAF42Y57E04193003, Прес-підбирач CRONE BIG PACK 1299, фабричний номер: KBP12-739752, Прес-підбирач Lely Welger 435, фабричний номер: 175501429, Трактор John Deer 6150M, заводський № 1L06150MCDG763716, Трактор колісний ZTS-16245, заводський № 2004275, існує причинно-наслiдковий зв'язок за рахунок фізико-хімічного процесу горіння і збільшення геометричних розмірів внаслідок лінійної швидкості поширення полум'я…"

Тобто, згідно Висновку від 21.06.2023 безпосередньою причиною пожежі є коротке замикання електромережі, що сталось внаслідок попадання піску та мулу в насосну частину агрегату ЭЦВ 8-16-140, а не порушення Правил пожежної безпеки в Україні, що затверджені наказом МВС України №1417 від 30.12.2014 (Правила пожежної безпеки України).

Висновок від 07.06.2021 - Висновок експерта № 8320/20-21 від 07.06.2021 Вінницького відділення (ВВ) КНДІСЕ МЮ України (експерт Гаврилюк О.), що складений на замовлення ПЗУ Україна.

Відповідно до Висновку від 07.06.2021, складеного на замовлення ПЗУ Україна, за результатами проведеного пожежно-технічного дослідження по факту виникнення пожежі, яка сталась 11.12.2020 (сторінки 31-33 висновку):

" 1,2…

Пожежа, яка сталася 11.12.2020 в будівлі ТОВ "Атаріс Міно Україна" (с. Вілія, Шумського району, Тернопільської області), за характерними ознаками, що обумовлюють осередок пожежі (первинне вогнище) розпочалася у внутрішньому просторі будівлі, у частині будівлі, що використалася в якості складського приміщення (блок складу), з правого боку з наближенням до несучої (капітальної) стіни та до поперечної перегородки виготовленої з "сендвич-панелі" (розподіляючи простір даної будівлі, - на частину майстерні (блок майстерні) та частину складського призначення (блок складу)…

8. … причиною виникнення пожежі можливо рахувати займання спалимих (горючих) матеріалів виробів розташованих поблизу внаслідок потрапляння на них великої кількості високо розжарених (розпечених) іскор (крапель) матеріалу виготовлення струмопровідних жил прокладеної транзитної мережі електричного живлення насосу типу "ЭЦВ 8-16-140" від РЩ, що в свою чергу утворилися внаслідок аварійного режиму роботи електричної мережі у вигляді короткого замикання…

" 6,7,9,10 …

У наслідковому зв'язку з причинною виникнення пожежі перебуває недотримання вимоги НПАОП А.01.001-2014 "Правила пожежної безпеки в Україні", а саме:

технічне переоснащення однієї цілої будівлі, що полягало в улаштуванні одночасно частини приміщення майстерні (блоку майстерні) та приміщення складу (блоку складу) без проектної документації, яка затверджена у встановленому порядку (до експертної організації, ініціатором проведення пожежно-технічного дослідження не надавалася), чим відповідно недотримані вимоги пункту 21 глави II "Організаційні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки" НПАОП А.01.001-2014 "Правила пожежної безпеки в Україні";

складування горючих, матеріалів, - "шпагату поліпропіленового - 987 котушок", "сітки поліпропіленової 12 пакувань" на недопустимій відстані від транзитної мережі електричного живлення насосу типу "ЭЦВ 8-16-140" від РЩ, що була прокладена поверхнею несучої (капітальної) стіни правого внутрішнього боку будівлі, відсутності забезпечення, надійного ступеня захисту застосованої мережі електричного живлення насосу типу "ЭЦВ 8-16-140" від розльоту високо розжарених (розпечених) іскор (крапель) матеріалу виготовлення струмопровідних жил в аварійному режимі роботи електромережі, чим відповідно недотримані вимоги пунктів 1.1, 1.2, 1.12, 1.18 (перерахування 2, 9), 1.19 розділу 1 "Електроустановки" глави IV "Загальні вимоги пожежної безпеки до інженерного обладнання";

спільне зберігання разом із мастилом трансформатору 1600 кВа, розчином етіленгликолю водного 35% місткістю 400 л, що є горючими речовинами, - "шин до с/г техніки - 10 шт."; чим відповідно недотриманий пункт 9.1 (підпункт 4) розділу 9 "Об'єкти зберігання" глави VI "Основні вимоги пожежної безпеки до об'єктів різного функціонального призначення" НПАОП А.01.001-2014 "Правила пожежної безпеки в Україні";

стоянка та ремонт вантажно-розвантажувальних і транспортних засобів, чим відповідно недотриманий пункт 9.1 (підпункт 13) розділу 9 "Об'єкти зберігання", глави VI "Основні вимоги пожежної безпеки до об'єктів різного функціонального призначення" НПАОП А.01.001-2014 "Правила пожежної безпеки в Україні".

Тобто, згідно Висновку від 07.06.2021 причиною пожежі є не безпосередньо коротке замикання електромережі, а займання горючих матеріалів внаслідок потрапляння іскор при аварійній роботі мережі у вигляді короткого замикання електромережі, що обумовлюється недотриманням вимог пункту 21 глави ІІ, пунктів 1.1, 1.2, 1.12, 1.18 (перерахування 2, 9), 1.19 розділу 1 глави IV, пункт 9.1 (підпункт 4, 13) розділу 9 глави VI Правил пожежної безпеки України.

У межах вказаного колегією суддів зазначається, що основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 ГПК України, які передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

За ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Верховний Суд також наголошує, що в ГПК України закріплені основні засади господарського судочинства, зокрема, у силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 ГПК України) обов'язок із доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 910/4055/18, від 16.04.2019 у справі № 925/2301/14.

Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження й обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, у свою чергу, визначається предметом позову.

Належність як змістовна характеристика та допустимість як характеристика форми є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить про те, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору вірогідності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

Разом із тим за приписами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК України).

За змістом статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарт доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Законом України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши у господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Верховний Суд неодноразово наголошував, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18, постанови Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 914/1574/23, від 02.07.2024 у справі № 910/12295/23, від 14.05.2024 у справі № 910/4437/23).

Зазначені правові висновки у застосуванні норм процесуального права мають загальний (універсальний) характер незалежно від змісту спірних правовідносин.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

У рамках зазначеного судова колегія вказує й те, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 104 ГПК України).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України (постанова Верховного Суду від 27 січня 2026 року в cправі № 902/198/25).

Верховний Суд у постанові від 17.08.2023 в справі № 910/16718/20 вказав, що не має значення кількість висновків експертів, наявних в матеріалах справи, а має значення саме суть кожного висновку експерта. Тому при здійсненні оцінки доказів із застосуванням принципу вірогідностей доказів необхідно оцінювати не кількість висновків, а зміст кожного висновку.

Згідно з положеннями статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка доказів - це визначення їх об'єктивної дійсності, правдивості та достовірності. Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів (з огляду на їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності) - є усунення суперечностей між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що випливають з отримуваної доказової інформації. Від дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності, безпосередності дослідження наявних у справі доказів та оцінки доказів відповідно до статей 73-79 ГПК України залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. Водночас суд у кожному випадку повинен навести мотиви, з яких він приймає одні докази та відхиляє інші (постанова Верховного Суду від 17 березня 2026 року в cправі № 904/4337/24).

Так, висновок від 21.06.2023 містить помітку про обізнаність судових експертів Супруна В.С., Мєшкова О.О. про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтею 384 КК України, як те передбачено пунктом 4.12. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Мін'юсту від 08.10.1998 №53/5 та частиною 7 статті 98 ГПК України.

У Висновку від 21.06.2023 експертами зазначено, що висновок підготовлений до суду на підставі статті 106 ЦПК України, а не статті 101 ГПК України, що саме по собі, не може вважатись безумовною підставою для визнання такого висновку неналежним чи недопустимим доказом у справі.

Тоді як Висновок від 07.06.2021 не є висновком експерта, оскільки, не відповідає всім необхідним критеріям визначеним, зокрема, статтею 98 ГПК України.

Втім, колегія суддів, опираючись на наведені вище положення про докази та доказування, звертає увагу на приписи статтей 71 та 215 ГПК України.

Згідно частини 1, 2 статті 71 ГПК України спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками, необхідними для застосування технічних засобів, і призначена судом для надання консультацій та технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій, пов'язаних із застосуванням таких технічних засобів (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо). Допомога та консультації спеціаліста не замінюють висновок експерта.

Як вбачається з матеріалів справи, у судове засідання 02.05.2024 за відповідною ухвалою-викликом від 28.04.2024 прибув експерт Гаврилюк О.М. та надав суду першої інстанції усні консультації та роз'яснення щодо складеного Висновку від 07.06.2021.

За ч.ч. 1, 2 статті 215 ГПК України під час дослідження доказів суд може скористатися усними консультаціями або письмовими роз'ясненнями (висновками) спеціалістів. Спеціалісту можуть бути поставлені питання по суті наданих усних консультацій чи письмових роз'яснень. Першою ставить питання особа, за клопотанням якої залучено спеціаліста, та її представник, а потім інші учасники справи. Якщо спеціаліста залучено за клопотанням обох сторін або за ініціативою суду, першим ставить питання спеціалістові позивач і (або) його представник.

Слід констатувати, що Гаврилюк О.М., який склав Висновок від 07.06.2021, має кваліфікацію судового експерта.

За ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, наявні підстави стверджувати, що Висновок від 07.06.2021 є письмовим висновком спеціаліста (судового експерта), та, в силу ст.ст. 71, 73, 91, 215 ГПК України в їх сукупності, може оцінюватись як доказ разом з іншими наявними в матеріалах справи доказами, в т.ч. з підстав того, що оскільки його метою було збирання (фіксування) наявності/відсутності обставин (фактів), які входять в предмет доказування у спірних правовідносинах та мають значення для вирішення справи.

В свою чергу, з урахуванням наведеного судовою колегією критично оцінюються доводи апелянта про те, що наявний у справі Висновок від 07.06.2021 є неналежним, недопустимим та недостовірним доказом у справі.

В межах наведених вище висновків експертів, судовою колегією враховується, що як у Висновку від 21.06.2023, так і Висновку від 07.06.2021 експерти та спеціаліст констатували факт короткого замикання електромережі у складському приміщенні майстерні ТОВ "Агаріс Міко Україна".

За таких обставин, з найбільшою вірогідністю на підставі зібраних доказів варто акцентувати, що причиною виникнення пожежі було саме коротке замикання в електромережі.

Зазначені висновки суду першої інстанції, як вважає колегія суддів, є правильними.

Поряд із цим, з огляду на предмет доказування у цій справі, для вирішення спору по суті необхідно встановити не тільки причину виникнення пожежі, а й причини, з яких вогонь поширився на застраховану сільськогосподарську техніку, яка зберігалось в окремому приміщенні, та з яких причин не було можливості запобігти поширенню вогню та спричиненню збитків.

Судові експерти у Висновку від 21.06.2023 вважають, що технічна причина виникнення пожежі 11.12.2020 у складському приміщення ТОВ "Агаріс Міко Україна", яка полягає у займанні гарячої речовини не перебуває у причинно-наслідковому зв'язку з невиконанням позивачем пункту 21 глави ІІ, пунктів 1.1, 1.2, 1.12, 1.18 розділу 1 глави IV, пункт 9.1 (підпункт 4, 13) розділу 9 глави VI Правил пожежної безпеки України.

Водночас, на сторінці 17-18 Висновку від 21.06.2023 зазначено, що експертом Супрун В.С. 14.09.2021 (тобто майже через 9 місяців після дати події (пожежі) проведено натурне дослідження об'єктів дослідження - будівлі ТОВ "Агаріс Міко Україна" та КТЗ №1-6 за місцем їх перебування в с. Вілія. Під час експертного огляду було встановлено, що післяпожежний стан змінений. Оскільки, під час експертного огляду було встановлено повну зміну після пожежного стану речової обстановки приміщення, то експертом будуть враховані додатково надані на дослідження дані.

Такими "даними", що враховані судовими експертами Супруном В.С. та Мєшковим О.О. у Висновку від 21.06.2023 є: (1) довідка ТОВ "Агаріс Міко Україна" про проведення робіт від 25.01.2022 (додаток № 96 до позову); (2) лист від 19.05.2023 № 93/05 генерального директора ТОВ "Агаріс Міко Україна" Трегубенко О.С. (додаток № 90 до позову).

Тобто, судові експерти Супрун В.С. та Мєшков О.О., окрім візуального огляду, що проведений через 9 місяців після пожежі щодо об'єктів, які мали змінений стан, спростовуючи висновки щодо наявності причинно-наслідкового зв'язку між порушенням вимог Правил пожежної безпеки в Україні та самою пожежею, спирались виключно на письмові пояснення, що надані ТОВ "Агаріс Міко Україна", які до того ж також були складені вже після спливу більше, ніж одного року з дати пожежі та за наявності висновків спеціаліста страхової компанії про те, що причиною поширення вогню після короткого електрозамикання стало недотримання Правил пожежної безпеки щодо відстані зберігання легкозаймистих матеріалів та речовин.

Як вже акцентувалось, частиною 1 статті 78 ГПК України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Тому, з урахуванням приписів ст. 78 ГПК України, з огляду на принципи судово-експертної діяльності, беручи до уваги повну зміну післяпожежного стану речової обстановки приміщення, колегія суддів вважає вмотивованим висновок суду попередньої інстанції, що Висновок від 21.06.2023 в частині відсутності причинно-наслідкового зв'язку між порушенням Правил пожежної безпеки України та виникненням пожежі 11.12.2020 містить ознаки недостовірного доказу в справі.

Водночас, з Висновку від 07.06.2021 вбачається, що експерт (спеціаліст) Гаврилюк О. провів огляд об'єкта дослідження (приміщення) 05.01.2021-06.01.2021 (тобто на 25-й та 26-й день після пожежі) в присутності ПЗУ Україна, уповноважених осіб ТОВ "Агаріс Міко Україна" та за відсутності слідів характерних для докорінної зміни обстановки по місцю пожежі виконав технічний аналіз з питань визначення особливостей горіння для даної пожежі, провів емпіричне моделювання обставин та аналіз ситуаційних обставин розвитку та розповсюдження пожежі (сторінка 5, 11 висновку).

Колегія суддів приймає до уваги, що огляд об'єкта відбувався за відсутності слідів характерних для докорінної зміни обстановки на місці пожежі при здійсненні його першочергового дослідження.

З відповідного висновку вбачається, що дослідження проводилось згідно із положеннями вимог Закону України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 № 4038-XII та «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 січня 2013 року за № 1/22533 із змінами від 22.02.2019 № 563/5), полягало у визначенні обставин, умов, шляхів розповсюдження конкретно для даної пожежі, що відповідно спрямовано на виявлення характерних умов для визначення причино-наслідкового зв'язку та причини виникнення пожежі, і відповідно проводиться за відомими методами і методиками інформаційного моделювання та ситуаційного порівняння згідно із зазначеними методикою, науково-технічною довідковою літературою, іншими інформаційними джерелами.

На основі проведених досліджень (в тому числі візуального огляду приміщення до зміненого стану) експерт (спеціаліст) Гаврилюк О. прийшов до висновку, що у наслідковому зв'язку з причиною виникнення пожежі перебуває недотримання вимог пункту 21 глави ІІ, пунктів 1.1, 1.2, 1.12, 1.18 (перерахування 2, 9), 1.19 розділу 1 глави IV, пункт 9.1 (підпункт 4, 13) розділу 9 глави VI Правил пожежної безпеки України.

Згідно пункту 21 розділу ІІ Правил пожежної безпеки в Україні - нове будівництво, реконструкція, реставрація, технічне переоснащення та капітальний ремонт приміщень, будинків і споруд здійснюються на підставі проектної документації, яка затверджена у встановленому порядку.

За пунктом 1.1. розділу 1 глави IV Правил пожежної безпеки України - експлуатація електроустановок повинна відповідати вимогам ПУЕ, Правилам технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Мінпаливенерго України від 25 липня 2006 року № 258, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1143/13017 (у редакції наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 13 лютого 2012 року № 91) (далі - ПТЕ), Правилам безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 09 січня 1998 року № 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10 лютого 1998 року за № 93/2533.

Електричні машини, апарати, обладнання, електропроводи та кабелі за виконанням та ступенем захисту повинні відповідати класу зони згідно з ПУЕ, мати апаратуру захисту від струмів короткого замикання та інших аварійних режимів.

Відповідно до пункту 1.12. розділу 1 глави IV Правил пожежної безпеки України - відстань від кабелів та ізольованих проводів, прокладених відкрито, до місць відкритого зберігання (розміщення) горючих матеріалів повинна бути не менше 1 метра.

У разі відкритого прокладання незахищених проводів та захищених проводів (кабелів) з оболонками з горючих матеріалів відстань від них до горючих основ (конструкцій, деталей) повинна становити не менше 0,01 метра. У разі неможливості забезпечити вказану відстань провід (кабель) слід відокремлювати від горючої поверхні шаром негорючого матеріалу, який виступає з кожного боку проводу (кабелю) не менше ніж на 0,01 метра.

У разі прихованого прокладання таких проводів (кабелів) їх необхідно ізолювати від горючих основ (конструкцій) суцільним шаром негорючого матеріалу, що підтверджується актом проведення прихованих робіт.

Згідно пункту 1.18. розділу 1 глави IV Правил пожежної безпеки України забороняється:

проходження повітряних ліній електропередач та зовнішніх електропроводок над горючими покрівлями, навісами, штабелями лісу, складами пально-мастильних матеріалів, торфу, дров та інших горючих матеріалів;

відкрите прокладання електропроводів і кабелів транзитом через пожежонебезпечні і вибухонебезпечні зони будь-якого класу і ближче 1 м і 5 м від них відповідно, а також у сходових клітках (абзац третій);

експлуатація кабелів і проводів з пошкодженою або такою, що в процесі експлуатації втратила захисні властивості, ізоляцією;

застосування саморобних подовжувачів, які не відповідають вимогам ПУЕ, що пред'являються до переносних (пересувних) електропроводок;

застосування для опалення приміщення нестандартного (саморобного) електронагрівального обладнання;

користування пошкодженими розетками, відгалужувальними та з'єднувальними коробками, вимикачами та іншими електровиробами;

підвішування світильників безпосередньо на струмопровідні проводи, обгортання електроламп і світильників папером, тканиною та іншими горючими матеріалами, експлуатація їх зі знятими ковпаками (розсіювачами);

використання в пожежонебезпечних зонах світильників з лампами розжарювання без захисного суцільного скла (ковпаків), а також з відбивачами і розсіювачами, виготовленими з горючих матеріалів;

складування горючих матеріалів на відстані менше 1 м від електроустаткування та під електрощитами (абзац десятий);

використання побутових електронагрівальних приладів з порушенням встановлених їх виробником правил експлуатації та в місцях (приміщеннях), де їх застосування заборонено.

Згідно пункту 1.19. розділу 1 глави IV Правил пожежної безпеки України у всіх незалежно від призначення приміщеннях, які після закінчення роботи замикаються і не контролюються черговим персоналом, з усіх електроустановок та електроприладів, а також з мереж їх живлення повинна бути відключена напруга (за винятком чергового освітлення, протипожежних та охоронних установок, а також електроустановок, що за вимогами технології працюють цілодобово).

Згідно підпункту 4, а також абзацу 3 підпункту 13 пункту 9.1. розділу 9 глави VI Правил пожежної безпеки України на матеріальних складах і базах загального призначення необхідно дотримуватися таких вимог пожежної безпеки:

спільне зберігання в одній секції з каучуком або автомобільною гумою, а також ЛЗР та ГР будь-яких інших товарів і матеріалів незалежно від однорідності застосовуваних вогнегасних речовин забороняється (підпункт 4 пункту 9.1. розділу 9 глави VI);

у складських приміщеннях забороняються стоянка та ремонт вантажно-розвантажувальних і транспортних засобів (абзац 3 підпункту 13 пункту 9.1. розділу 9 глави VI).

Крім цього, судовою колегією враховується, що в Звіті ДСНС від 15.12.2020 зазначено, що на об'єкті ТОВ "Агаріс Міко Україна" раніше проводилась планова перевірка протипожежного режиму впродовж 11.07.2019 по 19.07.2019. Під час перевірки виявлено 9 порушень вимог пожежної та техногенної безпеки.

Тобто, раніше (за півтора роки до пожежі) на об'єкті ТОВ "Агаріс Міко Україна" компетентними органами ДСНС вже були виявлені порушення вимог пожежної та техногенної безпеки.

Згідно долученої до позову відповіді ТОВ "Агаріс Міко Україна" від 19.09.2019 на припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки №83 від 19.07.2019, позивач повідомив компетентні органи ДСНС про вжиті заходи, в тому числі про:

"…4. Відкрите прокладання електропроводів у складі пресування відходів - через пожежонебезпечні зони будь-якого класу і ближче 1 м і 5 м від них відповідно усунуте і надалі не проводитиметься;

5. Приміщення пресування відходів звільнено від горючих матеріалів, картонної тари і поліетилену…".

Натомість, жодних доказів на підтвердження дотримання приписів компетентних органів станом на 11.12.2020 матеріали справи не містять.

Протилежних доказів сторонами не надано.

З листа ТОВ "Агаріс Міко Україна" №93/05 від 19.05.2023 на який посилались експерти у Висновку від 21.06.2023 та який долучено до позову (додаток №90) вбачається, що позивач жодним чином не заперечує перебування в складському приміщенні де безпосередньо виникла пожежа горючих матеріалів - шин для с/г техніки, проте наголошує, що шини зберігались в відокремленій секції з накриттям брезентовою тканиною. Одночасно з цим, ТОВ "Агаріс Міко Україна" в листі №93/05 від 19.05.2023 запевняє, що відстань між прокладеною електромережею (кабелем до насоса) та відповідними матеріалами і обладнанням (горючі матеріали) була не менше 1 м, оскільки, на підлогу була нанесена розмітка.

В свою чергу, зберігання шин с/г техніки в іншій секції, але в межах одного складського приміщення разом з іншими горючими матеріалами (котушки, сітки поліпропіленові тощо) саме по собі є порушенням Правил пожежної безпеки України (а саме підпункту 4 пункту 9.1. розділу 9 глави VI) незалежно від відстані між такими предметами.

В межах зазначеного судова колегія погоджується та вважає обґрунтованими висновки суду І-ої інстанції про те, що вище описані дії ТОВ "Агаріс Міко Україна" не можна вважати достатніми, для запобігання негативних наслідків - пожежі, а отже і знищення майна, оскільки, жодних інших доказів на підтвердження дотримання позивачем Правил пожежної безпеки України, в тому числі і відстані між складеними горючими матеріалами та прокладеною мережею. Поряд з цим, згідно візуального огляду експерта (спеціаліста) Гаврилюка О. та проведених ним досліджень, така відстань була менше 1 м, що є порушенням пункту 1.1. розділу 1 глави IV, пункту 1.12. розділу 1 глави IV та пункту 1.18. розділу 1 глави IV Правил пожежної безпеки України.

Крім того, ТОВ "Агаріс Міко Україна" не надано також жодних доказів на підтвердження дотримання пункту 1.19. розділу 1 глави IV Правил пожежної безпеки України щодо вимкнення напруги у складському приміщення після закінчення роботи, оскільки, як зазначав сам позивач в момент виникнення пожежі, складське приміщення було зачинено.

Відтак, доводи ТОВ "Агаріс Міко Україна" жодним чином не спростовують висновків спеціаліста, що був наданий на замовлення відповідача, щодо порушення ним Правил пожежної безпеки України, за умови дотримання яких, вогнище не поширилось би на застраховану техніку - КТЗ №1-6 та не знищило б її.

Про це, як вважає колегія суддів, правильно висновувався й суд першої інстанції.

Щодо відсутності технічної документації на переоснащення приміщення, то варто вказати, що безпосередньо судові експерти на сторінці 64 Висновку від 21.06.2023 зазначили про наявність лише технічного паспорту на цілісний майновий комплекс ТОВ "Агаріс Міко Україна" за адресою: Україна, 47150, Тернопільська обл., Шумський р-н, с. Вілія, вул. Лісова, буд. 1А. Згідно технічного паспорту, будівля, в якій сталася пожежа за найменуванням є склад.

Позивач, в свою чергу, не надав іншої технічної документації на переоснащення приміщення складу на два суміжних приміщення: блок майстерні та блок складу. Отже, довідка ТОВ "Агаріс Міко Україна" про проведення робіт від 25.01.2022 жодним чином не спростовує факт допущеного порушення пункту 21 глави ІІ Правил пожежної безпеки в Україні.

У листі №93/05 від 19.05.2023 ТОВ "Агаріс Міко Україна" підтвердило, що частина складського приміщення, де безпосередньо виникла пожежа, використовувалась як склад матеріалів та обладнання. Інша відгороджена частина пошкодженого вогнем приміщення використовувалась як склад запчастин для ремонту пресів (приміщення для консервації прес-підбирачів). Знищені трактори, за поясненнями позивача, знаходились у приміщенні з метою переміщення, підняття та розвертання, а ремонт техніки не проводився. Втім, такі твердження встановлені лише зі слів позивача. В той же час, визнання позивачем самого факту використання приміщення, що є складом, безпосередньо також і для ремонту техніки є достатнім для висновку про порушення Правил пожежної безпеки України (абзац 3 підпункту 13 пункту 9.1. розділу 9 глави VI).

Щодо долучених позивачем до позову журналів обліку вогнегасників, технічного обслуговування і ремонту установки пожежної автоматики, реєстрації інструктажів з питань охорони праці; інструкцій з охорони праці по правилам пожежної безпеки, по загальній електробезпеці; накази ТОВ "Агаріс Міко Україна" про затвердження положень, про створення на підприємстві служби охорони праці, про призначення відповідальних осіб за пожежну безпеку, про організацію протипожежного режиму; посадові інструкції; посвідчення про проходження навчання та перевірки знань з питань пожежної безпеки; протокол засідання комісії з питань перевірки знань з охорони праці; посвідчення про проходження навчання (додатки 59-75), то вище перелічені документи не доводять дотримання ТОВ "Агаріс Міко Україна" та його працівниками, іншими уповноваженими особами позивача, станом на 11.12.2020 всіх Правил пожежної безпеки України, а лише вказують, що страхувальник та його посадові особи були обізнані про необхідність дотримання та зобов'язувались дотримуватись вимог Правил пожежної безпеки України.

Отже, матеріали справи не містять належних/допустимих доказів дотримання вимог пункту 21 глави ІІ, пунктів 1.1, 1.2, 1.12, 1.18 (перерахування 2, 9), 1.19 розділу 1 глави IV, пункт 9.1 (підпункт 4, 13) розділу 9 глави VI Правил пожежної безпеки України станом на 11.12.2020.

На це, за висновками судової колегії, вірно вказав місцевий господарський суд.

З урахуванням вказаного судова колегія акцентує, що як висновком спеціаліста, який складений на замовлення відповідача, так і висновком експертів, складеним на замовлення позивача, так і довідкою ДСНС підтверджується, що безпосередньою причинною виникнення пожежі найімовірніше є коротке замикання в електромережі, однак вирішальним для вирішення справи є не тільки питання причин виникнення пожежі, а й питання розповсюдження вогню та знищення сільськогосподарської техніки, що залежало від дотримання/недотримання позивачем умов договору страхування, в тому числі щодо дотримання Правил пожежної безпеки.

У висновку судової експертизи від 21.06.2023, складеному на замовлення позивача, експерти не змогли пояснити з достатньою вірогідністю причини як вибуху після короткого замикання в електромережі, так і стрімкого поширення вогню на інші приміщення відносно локальної точки виникнення пожежі, що мало наслідком нанесенню збитків застрахованому майну - сільськогосподарській техніці.

За таких обставин, з більшою вірогідністю є, в силу приписів ст.ст. 76, 79 ГПК України, доведеною обставина порушення страхувальником (позивачем) вимог пункту 21 глави ІІ, пунктів 1.1, 1.2, 1.12, 1.18 (перерахування 2, 9), 1.19 розділу 1 глави IV, пункт 9.1 (підпункт 4, 13) розділу 9 глави VI Правил пожежної безпеки України, внаслідок чого осередок пожежі поширився на застраховані КТЗ №1-6, що призвело до їх знищення.

Такі обставини, на переконання судової колегії, доведені наявними у справі доказами.

Таким чином, завданий збиток у даному випадку не підлягає відшкодуванню на підставі підпунктів 4.1.2. та 4.1.12. пункту 4.1. ЗУС Договорів страхування №1-5.

У розумінні підпункту 13.1.4. пункту 13.1. ЗУС Договорів страхування №1-5 наявність порушень Правил пожежної безпеки є безумовною підставою для відмови страховиком у здійсненні виплат страхового відшкодування (тобто навіть за умови відсутності безпосереднього наслідкового зв'язку з самою подією).

Отже, ТОВ "Агаріс Міко Україна" не дотрималось умов зберігання КТЗ №1-6 та не вчинило жодних дій щодо запобігання події (пожежі, яка мала місце 11.12.2020 та внаслідок якої КТЗ №1-6 були знищені), чим порушило умови підпунктів 9.2.8. та 9.2.9. пункту 9.2. ЗУС Договорів страхування №1-5, що в розрізі підпункту 13.1.7. пункту 13.1. ЗУС Договорів страхування №1-5 є безумовною підставою для відмови страховиком у здійсненні виплат страхового відшкодування.

Таким чином, колегія суддів висновується, що відповідачем правомірно було відмовлено позивачу в виплаті страхового відшкодування за Договорами страхування № 1-5.

На підставі вищезазначених висновків щодо суті спору, колегія вважає, що в задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити.

Аналогічних правомірних висновків дійшов й суд першої інстанції.

В свою чергу, зважаючи на викладені висновки щодо суті спору, судовою колегією відхиляються, як недоведені, аргументи апелянта про необґрунтоване відхилення судом 1-ої інстанції висновку комплексної експертизи Інституту ім. Бокаріуса. Крім цього, невмотивованими є й доводи скаржника про відсутність будь-яких підстав стверджувати про порушення страхувальником умов договорів страхування та/або недбале ставлення останнього до застрахованої техніки, як наслідок про наявність підстав для виплати страховиком страхового відшкодування страхувальнику.

Отже, на переконання колегії суддів, аргументи апелянта не знайшли свого підтвердження в межах заявлених вимог, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції через необґрунтованість у розумінні ст.ст. 74, 76, 80, 86, 269 ГПК України. Інші доводи скаржника, прийняті до уваги, однак вони не спростовують вищенаведені висновки про наявність підстав для відмови у задоволенні апеляційної скарги. Водночас, підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги - суд апеляційної інстанції в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України не встановив.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов'язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, суди мають належним чином зазначати підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру останнього.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

За висновками судової колегії, доводи апелянта про те, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим таким, що прийняте за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2025 у справі № 910/10997/23 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.

В свою чергу, апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

При цьому, викладені у відзиві на апеляційну скаргу твердження відповідача знайшли своє підтвердження в частині спростування викладених позивачем в апеляційній скарзі доводів у цілому.

Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (ТОВ "Агаріс Міко Україна").

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агаріс Міко Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2025 у справі № 910/10997/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2025 у справі № 910/10997/23 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Агаріс Міко Україна".

4. Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 12.05.2026 (з урахуванням часу перебування судді Алданової С.О. у відпустці).

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков

Попередній документ

136503247

Наступний документ

136503249

Інформація про рішення:

№ рішення:	136503248
№ справи:	910/10997/23
Дата рішення:	20.04.2026
Дата публікації:	15.05.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення; страхування

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (20.04.2026)
Дата надходження:	03.07.2025
Предмет позову:	стягнення 14 736 875, 59 грн.

Розклад засідань:

Минулі засідання (16)

26.09.2023 16:00	Господарський суд міста Києва
10.10.2023 17:00	Господарський суд міста Києва
14.11.2023 12:00	Господарський суд міста Києва
19.12.2023 12:00	Господарський суд міста Києва
26.03.2024 11:00	Господарський суд міста Києва
02.05.2024 11:00	Господарський суд міста Києва
18.06.2024 16:30	Господарський суд міста Києва
03.09.2024 15:00	Господарський суд міста Києва
24.10.2024 11:00	Господарський суд міста Києва
05.12.2024 11:00	Господарський суд міста Києва
25.02.2025 17:00	Господарський суд міста Києва
08.04.2025 16:30	Господарський суд міста Києва
22.05.2025 12:00	Господарський суд міста Києва
24.09.2025 11:20	Північний апеляційний господарський суд
03.11.2025 11:00	Північний апеляційний господарський суд
23.02.2026 10:00	Північний апеляційний господарський суд