ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
12 травня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/1078/26
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Павленко Н.А.
суддів - Богатиря К.В., Лічмана Л.В.
за участю секретаря судового засідання Пелешка Т.С.
за участю представників учасників справи:
від позивача - Козій Д. О.
від відповідача - Черкес В. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Мегатранс-2»
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.03.2026, постановлену суддею Мусієнко О.О. м. Одеса
про забезпечення позову до подання по справі №916/1078/26
позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Лінія 1»
до відповідача Дочірнього підприємства «Мегатранс-2»
про стягнення 2 848 741 грн,
Короткий зміст заяви про забезпечення позову поданої до пред'явлення позову, ухвали суду, що оскаржується в апеляційному порядку:
24.03.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Лінія 1» (надалі по тексту постанови- заявник, ТОВ «Нова Лінія 1») звернулось до Господарського суду Одеської області з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просило суд накласти арешт на грошові кошти, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що належать та містяться на відкритих рахунках Дочірнього підприємства «Мегатранс-2» (надалі по тексту постанови - боржник, ДП «Мегатранс-2») у банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах суми позовних вимог, у розмірі 2 848 741 грн.
В заяві про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви ТОВ «Нова Лінія 1» вказує наступні обставини:
- рішенням Господарського суду Одеської області від 27.06.2025 у справі № 911/1065/24, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 та постановою Верховного Суду від 18.12.2025, стягнуто з ТОВ «Нова Лінія 1» на користь Дочірнього підприємства «Мегатранс-2» заборгованість за договором оренди в розмірі 11 434 243, 27 грн та судовий збір в розмірі 171 513, 65 грн. За твердженнями ТОВ «Нова Лінія 1», під час ухвалення вказаного рішення, судом не було враховано сплачений гарантійний платіж у розмірі 2 257 872 грн, який не повернутий з 05.04.2024 і до моменту подачі позову;
- за твердженнями заявника, означений гарантійний платіж безпідставно перебуває у користуванні ТОВ «Нова Лінія 1» з 06.04.2024 по 22.03.2026, а тому за вказаний період підлягають нарахуванню 3% річних (132 737, 32 грн) та інфляційні витрати (132 737, 32 грн), у зв'язку з чим позивач готує позовну заяву до суду, в якій вони будуть враховані;
- ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.03.2026 по справі № 911/1065/24 розстрочено виконання рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2025 та наразі станом на 27.03.2026 на рахунок відповідача мають надійти грошові кошти у розмірі 2 901 439, 23 грн, що більше, ніж на 50 000 грн перевищує розмір позовних вимог та дозволить накласти арешт на грошові кошти в межах позовних вимог без завдання шкоди відповідачу.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви ТОВ «Нова Лінія 1» вказує що:
- проаналізувавши фінансову звітність відповідача з 2023 року по 2025 рік, ТОВ «Нова Лінія 1» зробило висновок, що кожного року зменшується розмір коштів ДП «Мегатранс-2», а грошові активи з початку 2025 року з 3 617 500 грн на кінець 2025 року зменшились до 84 100 грн, що в декілька разів є меншими від розміру позовних вимог по цій справі;
- в штаті Дочірнього підприємства «Мегатранс-2» працює лише 3 особи; власниками відповідача є нерезиденти, у зв'язку з чим заявник вважає, шо поки буде вирішена справа, рахунки можуть бути порожніми, а ТОВ «Нова Лінія 1», яке відноситься до підприємства критичної інфраструктури, не зможе реалізувати виконання рішення по цій справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.03.2026 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Лінія 1» про забезпечення позову до подання позовної заяви. Вжито заходи забезпечення позову в межах ціни позову в розмірі 2 848 741 грн шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Дочірньому підприємству «Мегатранс-2», як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на всіх відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову, крім рахунків із спеціальним режимом використання та рахунків (зокрема, кореспондентських), звернення стягнення на які заборонено законом.
В обгрунтування постановленої ухвали, суд першої інстанції вказав про наявність між сторонами спору щодо існування у відповідача обов'язку сплатити на користь позивача заборгованість у сумі 2 848 741 грн, розмір якої є значний, а виконання в майбутньому судового рішення у разі задоволення позовних вимог безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у відповідача присудженої до стягнення суми заборгованості.
Постановлюючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції також зазначив, що вважає співмірними та справедливими заходи забезпечення позову щодо накладення арешту на грошові кошти, в межах ціни майбутнього позову в розмірі, які обліковуються на розрахункових рахунках Дочірнього підприємства «Мегатранс-2» як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що належать та містяться на його відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, оскільки наявність у відповідача правомочностей власника грошових коштів вказує на можливість у будь-який момент, у тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпорядитись ними на користь третіх осіб. Водночас, виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу:
Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду, Дочірнє підприємство «Мегатранс-2» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.03.2026 у справі №916/1078/26 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Лінія 1» про забезпечення позову до подання позовної заяви.
В обгрунтування підстав апеляційної скарги ДП «Мегатранс-2» вказує що:
- оскаржувана ухвала винесена внаслідок введення суду в оману заявником ТОВ «Нова Лiнiя 1»щодо фактичних обставин справи;
- за відсутності належних та допустимих доказів, якi б свiдчили про дiйсну необхiднiсть у вжиттi заходiв забезпечення позову та грунтується виключно на припущеннях;
- судом помилково не було враховано, що зaявником не надано жодних доказiв того, що всі свої зобов'язання за договором оренди він виконав нaлежним чином, а також не надано жодних доказiв того, що ТОВ «Нова Лiнiя 1» зверталося до ДП «Мегатранс-2» iз вимогою про повернення гарантiйного платежу i заявнику було безпiдставно вiдмовлено;
- при поданнi заяви про забезпечення позову ТОВ «Нова Лiнiя 1» дiяло недобросовiсно та приховало вiд суду наявнiсть обставин, якi свiдчать про вiдсутнiсть наразi у ТОВ «Нова Лiнiя 1» права вимагати повернення гарантiйного платежу, а також про те, що icнyє iнший судовий процес, в якому ТОВ «Нова Лiнiя 1» не визнає дiйснiсть договору оренди та заявлено позов про визнання договору недiйсним, що прямо суперечить твердженням, що наведенi в заявi про забезпечення, в якiй визнаеться дiйснiсть договору оренди;
- дiйсною метою забезпечення позову було перехоплення та блокування платежу, який ТОВ «Нова Лiнiя 1» було зобов'язане сплатити на користь ДП «Мегатранс-2», та блокування виконання рiшення суду у справi №9l1/1065/24, яке набрало законної сили;
- в порушення вимог ст. ст. l36, 140 ГПК України суд першої iнстанцii не встановив i не дослiдив доказiв, якi б свiдчили про ризик ускладнення або неможливостi виконання рiшення суду без вжиття заходiв забезпечення позову;
- при цьому суд проiгнорував наявнi докази про розмiр чистих активiв ДП «Мегатранс-2» якi свiдчать про вiдсутнiсть необхiдностi застосування заходiв забезпечення позову;
- суд першої iнстанцiї помилково проiгнорував, що ТОВ «Нова Jliнiя» прямо послалось на те, що метою забезпечення є не запобiгання ризику невиконання рiшення суду (який не доведено заявником), а перехоплення майбутнього платежу, що мав отримати ДП «Мегатранс-2» та недобросовiсне блокування виконання рiшення суду про стягнення грошових коштiв з ТОВ «Нова Лiнiя 1» за рiшенням суду, яке набрало законної сили.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу:
04.05.2026 за вх.№1810/26 від ТОВ «Нова Лінія 1» надійшов відзив на апеляційну скаргу ДП «Мегатранс-2», у прохальній частині якого, серед іншого, ТОВ «Нова Лінія 1» просить, мовою оригіналу: «Поновити строки на подання даного відзиву на апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.03.2026 року про забезпечення позову у справі №916/1078/26 та прийняти даний відзив, а уразі відмови в поновленні строків, то прийняти даний відзив в якості пояснень, що є невід'ємним процесуальним правом».
04.05.2026 за вх.№1436/26/Д4 від ТОВ «Нова Лінія 1» надійшли додаткові пояснення по справі, які ідентичні змісту відзиву, а у прохальній частині яких ТОВ «Нова Лінія 1» знову просить, зокрема, мовою оригіналу: « 2. Поновити строки на подання даного відзиву на апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.03.2026 року про забезпечення позову у справі №916/1078/26 та прийняти даний відзив.
3. Прийняти відзив, а уразі відмови в поновленні строків, то прийняти даний відзив в якості пояснень, що є невід'ємним процесуальним правом.».
05.05.2026 за вх.№1436/26/Д3 від ДП «Мегантранс-2» надійшли заперечення проти поновлення пропущеного ТОВ «Нова Лінія 1» процесуального строку на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Щодо поданих ТОВ «Нова Лінія1» клопотання про поновлення строку на подання відзиву, самого відзиву та письмових пояснень, які дублюють відзив за змістом і лише мають нову назву - «додаткові пояснення», колегія суддів зазначає наступне.
Так, господарське судочинство будується, зокрема, на принципах змагальності і диспозитивності.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч.2 ст.14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 ГПК України).
Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст.118 ГПК України).
Відповідно до ст.113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до ч.1 ст.263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Так, ухвалою про відкриття апеляційного провадження у справі від 13.04.2026, серед іншого, було учасникам провадження встановлено на подання відзиву/письмових пояснень десятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі. Вказаний строк для подання відзиву/письмових пояснень є таким, що встановлений судом.
Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа від 15.04.2026, ТОВ «Нова Лінія 1» до електронного кабінету 14.04.2026 о 16:51 було доставлено ухвалу суду про відкриття апеляційного провадження у справі.
Враховуючи означене, десятиденний строк на подання відзиву/письмових пояснень для ТОВ «Нова Лінія 1» почав свій обрахунок з 15.04.2026 (перший день початку десятиденного строку) і останній дені якого - 24.04.2026.
Суд зазначає, що строк на подання відзиву на апеляційну скаргу встановлюється судом та відповідно до вимог процесуального закону (ч.2 ст.119 ГПК України) може бути продовжений за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, з метою вчинення відповідної процесуальної дії (у даному випадку - до 24.04.2026 включно), чи з ініціативи суду, у той час як ТОВ «Нова Лінія 1» подало відзив на апеляційну скаргу після закінчення цього строку (зареєстрований канцелярію суду 04.05.2026) та з заявою про продовження строку на подання відзиву до суду не зверталось.
Відтак, оскільки з заявою про продовження строків ТОВ «Нова Лінія 1» до суду не зверталось, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення відзиву ТОВ «Нова Лінія 1», без розгляду.
Суд відмовляє у задоволенні клопотань про поновлення строку на подання відзиву, які вказані ТОВ «Нова Лінія 1» у прохальній частині відзиву та у прохальній частині додаткових пояснень, оскільки відповідно до положень ст.119 ГПК України поновлений може бути строк встановлений законом, у даному випадку строк на подання відзиву є строком, який встановлений судом в ухвалі про відкриття апеляційного провадження і може бути лише продовжений, зокрема, за заявою сторони поданою до закінчення такого строку.
Строк на подання відзиву, відноситься до процесуальних строків, встановлених судом у відповідності до положень ч.1 ст.263 ГПК України.
В свою чергу, право учасника справи подати заяву про поновлення процесуального строку стосується процесуального строку встановленого законом, а не процесуального строку встановленого судом, який лише може бути продовжений за заявою учасника справи поданою до його закінчення.
За таких підстав, клопотання позивача про поновлення строку на подання відзиву задоволенню не підлягають, як такі, що направлені на поновлення строку встановленого судом, який в свою чергу у відповідності до норм ГПК України може бути лише продовжений.
Суд ухвалою від 05.05.2026, зазначеною у протоколі судового засідання, залишив без розгляду наданий ТОВ «Нова Лінія 1» відзив, що поданий з пропуском строку встановленого судом для його подання.
Колегія судів також зазначає про залучення до матеріалів справи поданих 05.05.2026 ТОВ «Нова Лінія 1» додаткових пояснень, які дублють візив ТОВ «Нова Лінія 1».
Поряд з цим, відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним (ч.5 ст.161 ГПК України).
В даному випадку суд не зобов'язував ТОВ «Нова Лінія 1» подавати додаткові пояснення з окремого питання і не давав дозволу на подання таких пояснень.
Враховуючи наведене, судова колегія, подані 05.05.2026 ТОВ «Нова Лінія 1» письмові додаткові пояснень, які дублють візив ТОВ «Нова Лінія 1», не розцінює і не дає оцінку як заяві по суті справи.
Рух справи у Південно-західному апеляційному господарському суді:
03.04.2026 засобами поштового зв'язку, кур'єрською поштою KisExpres (зареєстровано за вх. №1436/26 від 07.04.2026 ПЗАГС) безпосередньо до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Дочірнього підприємства «Мегатранс-2» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.03.2026 про забезпечення позову до подання позовної заяви по справі №916/1078/26.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2026, апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Мегатранс-2» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді - Павленко Н.А., суддів: Богатиря К.В., Лічмана Л.В.
Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 13.04.2026 відкрив апеляційне провадження по справі №916/1078/26 за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Мегатранс-2» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.03.2026 про забезпечення позову до подання позовної заяви, Товариству з обмеженою відповідальністю «Нова Лінія 1» у 10 денний строк з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі подати відзив/письмові пояснення на апеляційну скаргу (доданих до них документи) та відповідно до ч.4 ст.263 ГПК України надати суду докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу; попередив учасників справи, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, доручив Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати копії матеріалів справи №916/1078/26, необхідних для розгляду апеляційної скарги на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
20.04.2026 матеріали справи №916/1078/26 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
В межах визначених ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.04.2026, в порядку проведення підготовчих дій, відзиву на апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Мегатранс-2», а також будь-яких заяв чи клопотань від учасників справи до апеляційного господарського суду не надходило.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2026, серед іншого, було призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 05.05.2026.
В судове засідання, призначене на 05.05.2026 в режимі відеоконференції, з'явились представник Дочірнього підприємства «Мегатранс-2» та особа, яка вказала, що є представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Лінія 1».
У судовому засіданні від 05.05.2026 відеоконференцзв'язок з особою, яка вказала, що є представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Лінія 1» - Козій Дар'їєю Олександрівною проходив з істотними технічними перешкодами та здійснювався без відео зображення, у зв'язку з чим судова колегія була позбавлена можливості встановити особу, яка бере участь у судовому засіданні та представляє інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Лінія 1».
У судовому засіданні 05.05.2026 було оголошено перерву до 12.05.2026.
У судову засіданні 12.05.2026 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні, скасуванні оскаржуваної ухвали суду і відмові в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви.
Представник ТОВ «Нова Ліні 1» у судовому засіданні 12.05.2026 заперечував проти вимог апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції:
Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.06.2025 у справі №911/1065/24, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 та постановою Верховного Суду від 18.12.2025, стягнуто з ТОВ «Нова Лінія 1» на користь Дочірнього підприємства «Мегатранс-2» заборгованість за договором оренди в розмірі 11 434 243, 27 грн та судовий збір в розмірі 171 513, 65 грн.
За твердженнями ТОВ «Нова Лінія 1», під час ухвалення вказаного судового рішення не було враховано сплачений гарантійний платіж у розмірі 2 257 872 грн, який не повернутий з 05.04.2024 і до моменту подачі позову, означений гарантійний платіж безпідставно перебуває у користуванні ТОВ «Нова Лінія 1» з 06.04.2024 по 22.03.2026, а тому за вказаний період підлягають нарахуванню 3% річних (132 737, 32 грн) та інфляційні витрати (132 737, 32 грн), у зв'язку з чим позивач готує позовну заяву до суду, в якій вони будуть враховані.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви ТОВ «Нова Лінія 1» вказує, що з аналізу фінансової звітність відповідача з 2023 року по 2025 рік, ТОВ «Нова Лінія 1» зробило висновок, що кожного року зменшується розмір коштів ДП «Мегатранс-2», а грошові активи з початку 2025 року з 3 617 500 грн на кінець 2025 року зменшились до 84 100 грн, що в декілька разів є меншими від розміру позовних вимог по цій справі.
Окрім того, в обгрунтування заяви ТОВ «Нова Лінія 1» вказує, що в штаті Дочірнього підприємства «Мегатранс-2» працює лише 3 особи, а власниками відповідача є нерезиденти, у зв'язку з чим заявник вважає, шо поки буде вирішена справа, рахунки можуть бути порожніми, а ТОВ «Нова Лінія 1», яке відноситься до підприємства критичної інфраструктури, не зможе реалізувати виконання рішення по цій справі.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції:
Предметом апеляційного перегляду в даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для задоволення заяви ТОВ «Нова Лінія 1» про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом накладення арешту на грошові кошти ДП «Мегатранс -2» в межах ціни майбутнього позову.
Відповідно до статті 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист (поновлення) порушених чи оспорюваних прав (інтересів) позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому, відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладених у постановах від 08.07.2024 у справі №916/143/24, від 04.10.2024 у справі № 913/289/24, законодавством покладено на заявника обов'язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.
При цьому, у постанові від 04.12.2025 у справі №916/3385/25 Верховний Суд зазначив, що наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії з відповідним їх підтвердженням. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави заявлених позовних вимог та застосування відповідного їм заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 також висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
З наведеного вбачається, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Так, в якості обґрунтування підстав необхідності вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви ТОВ «Нова Ліні 1» зазначає, зокрема, що грошові активи з початку 2025 року з 3 617 500 грн на кінець 2025 року зменшились до 84 100 грн, що в декілька разів є меншими від розміру позовних вимог по цій справ.
Судова колегія зазначає, що згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.12.2025 у справі №916/3385/25, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 міститься висновок про те, що вжиття заходів забезпечення позову передбачає доведення стороною обставин вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
З огляду на викладене, висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду свідчить, що вимога про надання доказів витрачання відповідачем коштів не може розглядатися як єдина підстава для застосування заходів забезпечення позову, однак не виключає зобов'язання заявника щодо доведення необхідності такого забезпечення шляхом подання доказів, підтверджуючих підставність заявлених вимог та ризик утруднення чи унеможливлення виконання у майбутньому відповідного судового рішення.
Це підтверджується тим, що Верховний Суд у постанові від 18.06.2025 у справі №918/73/25 вказав на те, що наведений у зазначеній постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підхід передбачає необхідність доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування такого заходу забезпечення позову, обґрунтування позивачем відомих останньому обставин або тих обставин, про які він об'єктивно може дізнатися, які б свідчили про утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, повертаючи справу №917/1610/23 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду ухвалою від 01.03.2025, зазначала, що наведений зміст вказаної постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду засвідчує, що у ній взагалі відсутні правові висновки про те, що у питанні застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та/або грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача/зацікавленої особи, позивач (заявник) звільняється від доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування такого заходу забезпечення позову.
Таким чином, саме лише посилання в заяві позивача на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, адже має характер припущення. Вказане повністю узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 №381/4019/18.
Суд бере до уваги, що для вжиття заходів забезпечення позову важливим є момент об'єктивного існування ризиків, які визначені зокрема у частині другій статті 136 ГПК України, та необхідності їх підтвердження відповідними доказами.
Водночас заява ТОВ «Нова Лінія 1» про забезпечення позову не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на можливе ухилення відповідача від виконання рішення суду, чи вчинення ним дій, які б свідчили про те, що невжиття заходів до забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.
Заявник лише допускає припущення того, що відповідач здійснює виведення активів та грошових коштів зі своїх рахунків, з метою унеможливлення виконання рішення у даній справі.
При цьому надає до суду лише фінансову звітність ДП «Мегатранс-2» за 2023-2025 роки і витяг з порталу Опендатабот, відповідно до якого вбачається, що у ДП «Мегатранс-2» наявні основні засоби на суму 33051700грн (код рядка 1010); загальний розмiр активiв складає 46072100,00 грн (код рядка 1300); власний капітал 23202700 грн.
В свою чергу ТОВ «Нова Лінія 1» в заяві про вжиття заходів забезпечення позову посилається лише на зменшення розміру коштів, не враховуючи в цілому наявний майновий стан ДП «Мегатранс-2» та його платоспроможність.
Між тим колегія суддів зазначає, що надання лише цих доказів не може свідчити про існування ризиків унеможливлення виконання рішення суду в даній справі.
Також ТОВ «Нова Лінія 1» не надано до суду будь-яких доказів, що підтверджують наявність у відповідача відкритих виконавчих проваджень, арештів, наявності податкового боргу/застави, тощо. А обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення зводиться позивачем до тверджень про наявність у відповідача заборгованості перед ним та невизнання такої заборгованості відповідачем.
Поряд з цим, ТОВ «Нова Лінія 1» є саме боржником ДП «Мегатранс -2» по справі №911/1065/24 і рішенням Господарського суду Одеської області від 27.06.2025 було ухвалено до стягнення з ТОВ «Нова Лінія 1» на користь ДП «Мегатранс-2» 11434243,27грн.
Означене рішення ТОВ «Нова Лінія 1» на даний час не виконано, заборгованість перед ДП «Мегатранс-2» не погашена.
Більш того, ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.03.2026 по справі №911/1065/24 розстрочено виконання рішення шляхом сплати кожного місяця до 27 числа, починаючи з березня 2026 року по 2901439,23грн.
Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (подібна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 12.04.2018 у справі №922/2928/17, від 05.08.2019 у справі №922/599/19, від 16.11.2023 у справі №921/333/23).
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення судом питання про забезпечення позову.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Наведена правова позиція викладена і у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18, і у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 року у справі № 916/3245/19, від 16.10.2019 року у справі № 904/2285/19, об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Водночас, для вирішення питання про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.
Суд першої інстанції при прийняті оскаржуваної ухвали вказав на наявність спору між сторонами щодо існування у відповідача обов'язку сплатити на користь позивача заборгованість у сумі 2848741грн.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного суду від 19.07.2024 у справі № 917/1862/21, від 11.02.2026 у справі №911/9/24.
При цьому, саме лише посилання в заяві позивача на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, адже має характер припущення. Вказане повністю узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Поряд з цим, судом першої інстанції не було враховано того, що ТОВ «Нова Лінія 1» не надано доказів на підтвердження обставин, що дійсно між сторонами існує спір щодо повернення гарантійного платежу, доказів звернення до ДП «Мегатранс-2» з вимогою про повернення гарантійного платежу чи відмови ДП «Мегатранс-2» повертати ТОВ «Нова Лінія 1» гарантійний платіж.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Ураховуючи правові позиції щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України та останню практику Верховного Суду, суд апеляційної інстанції ще раз звертає увагу на той факт, що саме на заявника покладено обов'язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову .
З огляду на викладене, судова колегія зазначає, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву та вказуючи про наявність підстав для забезпечення позову, у порушення статей 86, 210, 136, 137, 237 Господарського процесуального кодексу України, не зазначив і не дослідив обґрунтованості заяви про забезпечення позову до подання позову з урахуванням співмірності, адекватності та збалансованості, а відтак, не встановив порушених відповідачем прав позивача, ризик незабезпечення ефективного захисту порушених цих прав, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, про що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, як одне з чотирьох ключових питань, які суд обов'язково вирішує при забезпеченні позову.
При цьому, позивачем взагалі до заяви не надано належних доказів на підтвердження обгрунтування своїх вимог про застосування судом саме таких обраних ним заходів, а судом першої інстанції у порушення статті 86 Господарського процесуального кодексу України не встановлено та не наведено фактичних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про наявність підстав для розгляду судом питання щодо правомірності або неправомірності дій відповідачем в частині, що стосується необхідності вчинення судом невідкладних заходів, зокрема, вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення, а також імовірність утруднення або унеможливлення виконання в майбутньому судового рішення у разі невжиття саме запропонованих заходів забезпечення позову.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне окремо зазначити, що зі змісту поданої заяви про забезпечення позову вбачається, що позивач обмежився загальними посиланнями на можливість відповідача розпорядитися належними йому грошовими коштами, що саме по собі є властивістю будь-якого суб'єкта господарювання та не може автоматично свідчити про наявність ризику невиконання майбутнього судового рішення в даному випадку, виходячи з конкретних обставин даної справи.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
За загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову, фактично ототожнив сам факт заявлення грошових вимог із наявністю ризику невиконання рішення, що не відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22. Саме по собі припущення потенційної можливості відповідачів розпоряджатися коштами та майном та потенційної можливості ухилення відповідачів від виконання судового рішення у разі задоволення позову не є підставою вважати, що існують такі ризики.
Таким чином, з урахуванням відсутності належних та допустимих доказів існування реального, а не гіпотетичного ризику утруднення виконання судового рішення, порушенням заявником принципів адекватності, співмірності, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені заходи забезпечення позову не відповідають нормам чинного процесуального законодавства України, а тому підстави для їх застосування в даному випадку відсутні.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, а ухвала Господарського суду Одеської області від 25.03.2026 у справі №916/1078/26, постановлена з порушенням норм процесуального права, без дослідження обгрунтованості підстав для задоволення заяви позивача в повному обсязі, з порушенням принципу збалансованості, співмірності застосованих заходів.
При цьому, судова колегія звертає увагу позивача, що він не позбавлений права повторно звернутися до суду з відповідною заявою з наданням суду належних та допустимих доказів, в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про вчинення відповідачами дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення, а також імовірність утруднення або унеможливлення виконання в майбутньому судового рішення у разі невжиття заходів забезпечення позову з визначенням належних способів застосування таких заходів до відповідача.
Мотиви відхилення аргументів зазначених ТОВ «Нова Лінія 1» під час судового засідання 12.05.2026:
В судовому засіданні 12.05.2026 в обгрунтування підстав необхідності вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви представник ТОВ «Нова Лінія 1» вказав, що кожного року зменшується розмір коштів ДП «Мегатранс-2», а грошові активи з початку 2025 року з 3 617 500 грн на кінець 2025 року зменшились до 84 100 грн.
Поряд з цим, до заяви про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви ТОВ «Нова Лінія 1» була додана заявником фінансова звітність ДП «Мегатранс-2». Так, відповідно до балансу (форма №1-м) станом на 31.12.2025 у ДП «Мегатранс-2» наявні основні засоби на суму 33051700грн (код рядка 1010); загальний розмiр активiв складає 46072100,00 грн (код рядка 1300); власний капітал 23202700 грн.
В свою чергу ТОВ «Нова Лінія 1» у своїх поясненнях у судовому засіданні і в заяві про вжиття заходів забезпечення позову посилається лише на зменшення розміру коштів, не враховуючи в цілому наявний майновий стан ДП «Мегатранс-2» та його платоспроможність.
Окрім того, в судовому засіданні 12.05.2026 представник ТОВ «Нова Лінія 1» на стадії дослідження доказів, просив суд дослідити Ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.04.2026 по справі №916/1078/26 про розгляд клопотання про скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч.2 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В свою чергу, як зазначалося вище ТОВ «Нова Лінія 1», суд ухвалою від 05.05.2026, зазначеною у протоколі судового засідання, залишив без розгляду наданий ТОВ «Нова Лінія 1» відзив, як такий що поданий з пропуском строку встановленого судом для його подання.
Окрім того, відповідно до ч.1 та ч.2 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Судове рішення не є доказом у розумінні процесуального закону (ЦПК, ГПК, КАС України), оскільки воно є актом правосуддя, а не джерелом інформації про факти (постанова ВПВС від 27.03.2024 у справі № 191/4364/21).
В розумінні наведених положення норм ГПК України, ухвала суду яку просить дослідити ТОВ «Нова Лінія 1» в якості доказу, яка більш того і не існувала на момент прийняття оскаржуваної ухвали про забезпечення позову до подання позовної заяви, не є доказом по справі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг:
Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
В даному випадку, як вже зазначалося вище за текстом постанови, заявником не доведено належними засобами доказування необхідність застосування такого заходу забезпечення позову до подання позовної заяви, як накладення арешту на грошові кошти, співмірність його застосування з предметом позовних вимог, зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акту, що буде постановлений у даній справі.
За таких обставин судова колегія вважає, що апеляційна скарга ДП «Мегатранс-2» підлягає задоволення, а ухвала про забезпечення позову до подання позовної заяви Господарського суду Одеської області від 25.03.2026 у справі №916/1078/26 не відповідає вимогам процесуального законодавства і є достатні правові підстави для її скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у повному обсязі за недоведеністю.
Розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції:
Відповідно до ст.129 ГПК України у зв'язку з задоволенням апеляційної скарги, судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає стягненню з ТОВ «Нова Лінія 1».
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Південно -західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Мегатранс-2» задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.03.2026 про забезпечення позову до подання позовної заяви по справі №916/1078/26 скасувати та прийняти нове рішення.
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Лінія 1» про забезпечення позову до подання позовної заяви б/н від 24.03.2026 (вх. № 4-19/26 від 24.03.2026) відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Лінія 1» на користь Дочірнього підприємства «Мегатранс-2» 3328,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням повних реквізитів сторін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду.
Порядок та строк оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду передбачений ст. ст. 288-291 ГПК України.
Повний текст Постанови складено та підписано 14 травня 2026 року.
Головуючий суддя Н.А. Павленко
Судді: К.В. Богатир
Л.В. Лічман