14 травня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/270/21 (909/1447/25)
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Панова І.Ю.,
Судді Зварич О.В.,
Ржепецький В.О.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича б/н від 31.03.2026 (вх. №01-05/971/26 від 01.04.2026)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.03.2026
у справі № 909/270/21 (909/1447/25) (суддя Малєєва О.В.)
за позовом Приватне акціонерне товариство “Оргхім»
до відповідача Фізична особа - підприємець Корякін Дмитро Вадимович
про стягнення 86 200 грн безпідставно отриманих коштів
В порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції.
16.12.2025 до Господарського суду Івано-Франківської області ПАТ "Оргхім" звернулось з позовом до ФОП Корякіна Д. В. про стягнення 86 200 грн безпідставно отриманих коштів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 08.04.2024 відбувся аукціон з продажу дебіторської заборгованості ПрАТ "Оргхім" у межах справи про банкрутство, переможцем якого став відповідач, запропонувавши 86 200 грн. 17.04.2024 між сторонами було підписано акт про придбання майна та договір купівлі-продажу права вимоги. 24.04.2024 аукціон було визнано таким, що не відбувся, через виявлення недоліків майна (виявилося, що частина заборгованості вже була погашена раніше). За рішенням комітету кредиторів відповідачу було повернуто сплачені кошти в сумі 86 200,00 грн на його рахунок. Надалі згідно з рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11.12.2024 у справі № 909/270/21 (909/442/24) було визнано недійсними результати вказаного аукціону та договір купівлі-продажу. Проте 01.04.2025 Західний апеляційний господарський суд скасував це рішення та відмовив у задоволенні позову. 24.06.2025 Верховний Суд залишив постанову апеляційного суду без змін. Оскільки суди апеляційної та касаційної інстанцій фактично підтвердили дійсність аукціону та договору купівлі-продажу, правова підстава для перебування повернутих коштів (86 200 грн) у відповідача відпала. Позов обґрунтовано приписами ст. 1212 ЦК України, ст. 61 КУзПБ.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11.03.2026 у справі №909/270/21 (909/1447/25) позов задоволено. Присуджено до стягнення з Фізичної особи - підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича на користь Приватного акціонерного товариства “Оргхім» 86 200 грн та 3 028 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивоване наявністю правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 86 200 грн безпідставно збережених грошових коштів у порядку статті 1212 ЦК України, оскільки факт чинності укладеного за результатами торгів договору та дійсність самого аукціону були остаточно підтверджені постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2025. Місцевий господарський суд виходив із того, що перерахування спірної суми відповідачу у квітні 2024 року відбулося як повернення оплати через помилкове визнання аукціону таким, що не відбувся, проте в силу презумпції правомірності правочину договір залишався чинним, у зв'язку з чим у відповідача відсутні належні правові підстави для подальшого утримання цих коштів, які підлягають безумовному поверненню до ліквідаційної маси боржника.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Фізична особа - підприємець Корякін Дмитро Вадимович оскаржив таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла на адресу Західного апеляційного господарського суду 31.03.2026. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати повністю рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.03.2026 у справі №909/270/21 (909/1447/25) та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Зазначає, що ліквідатор продала йому недійсне право вимоги (оскільки заборгованість більшості дебіторів уже була погашена) і в порушення статті 517 ЦК України досі не передала первинної документації, що унеможливлює стягнення боргів і повністю нівелює економічний зміст договору та мав легітимні очікування на отримання реального активу.
Крім того, скаржник вказує, що 86 200 грн були повернуті йому ліквідатором у квітні 2024 року добровільно та з усвідомленням відсутності судового обов'язку, на виконання її ж рішення про скасування торгів. Тому висновок суду про те, що правова підстава для утримання коштів «відпала» лише після ухвалення постанови апеляційного суду у 2025 році, є помилковим.
27.04.2026 від Приватного акціонерного товариства “Оргхім» надійшов відзив б/н від 27.04.2026 (вх. №01-04/3483/26) на апеляційну скаргу в якому позивач зазначає, що перерахування коштів відповідачу було процедурною реакцією ліквідатора на обставини, що існували на той момент (рішення про скасування торгів). Однак після того, як суди апеляційної та касаційної інстанцій остаточно підтвердили дійсність результатів аукціону та укладеного договору купівлі-продажу, правова підстава для утримання коштів відповідачем повністю відпала. Відповідно, позиція скаржника, який намагається одночасно зберегти повернуті йому гроші та статус покупця за чинним договором, створює ситуацію безпідставного майнового приросту (подвійного збагачення), що прямо суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Водночас позивач зазначає, що вимога про стягнення коштів є не проявом недобросовісності, а прямим наслідком виконання судових рішень та зміни правової ситуації та підкреслює, що аргументи скаржника щодо якості придбаного активу (відсутність реальної дебіторської заборгованості чи непередання первинної документації) лежать поза межами предмета доказування у цьому спорі та вони можуть бути підставою для окремих позовних вимог, проте жодним чином не звільняють відповідача від обов'язку повернути безпідставно збережені кошти.
Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2026 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Зварич О.В. та Ржепецький В.О.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича б/н від 31.03.2026 (вх. №01-05/971/26 від 01.04.2026) на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.03.2026 у справі №909/270/21 (909/1447/25) та справу вирішено розглядати без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відводів суддям в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України на адресу суду не надходило.
Фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України.
У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, і визначеними відповідно до них правовідносинами, вбачається, що:
У провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебуває справа № 909/270/21 про банкрутство ПрАТ "Оргхім".
08.04.2024 в межах процедури банкрутства відбувся електронний аукціон з продажу майна Боржника (майновий актив - дебіторська заборгованість на загальну суму 2 993 842,69 грн) № BRD001-UA-20240327-23449 (далі - Аукціон).
Відповідно до протоколу про проведення Аукціону відповідача визначено переможцем Аукціону щодо придбання права вимоги до:
ПрАТ "Виробничо-наукова компанія "Розточчя СТ" у сумі 2 861 460,96 грн;
ТДВ "Будівельно-монтажна фірма "Івано-Франківськбуд" на суму 78 701,24 грн (що виникла на підставі Угоди про спільне обслуговування адмінбудинку по вул. Галицька, 67 в м. Івано-Франківськ від 01.02.2006);
ТОВ "Зіра-Консалт" у сумі 800 грн;
ТОВ "Кастелло" у сумі 1 550 грн;
ТОВ "Централтрейд" у сумі 500 грн.
Ціна продажу 86 200 грн.
Відповідач 09.04.2024 перерахував на рахунок Боржника грошові кошти за придбаний лот у сумі 78 079 грн. 15.04.2024 ТОВ "Е-ТЕНДЕР", оператор авторизованого електронного майданчика через якого Відповідач брав участь в Аукціоні, перерахував 8 121 грн на рахунок Боржника за рахунок коштів гарантійного внеску.
17.04.2024 сторони підписали Акт про придбання майна на аукціоні і уклали Договір купівлі - продажу права вимоги від 17.04.2024, укладений за результатами Аукціону (далі - Договір).
У зв'язку з виявленням недоліків майна, не зазначених в оголошенні про проведення Аукціону, Аукціон було визнано таким, що не відбувся. Це рішення прийнято з метою недопущення порушення прав покупця (відповідача). Про скасування торгів 24.04.2024 було повідомлено відповідача, авторизований електронний майданчик та систему ДП "Прозоро.Продажі". На підставі рішення комітету кредиторів від 24.04.2024 відповідачу повернуто сплачені кошти в повному обсязі 86 200 грн. Факт повернення підтверджується платіжною інструкцією № 20247811 від 25.04.2024.
Вказані обставини встановлені в постанові Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 у справі № 909/270/21 (909/442/24), яка залишена без змін згідно з постановою Верховного Суду від 24.06.2025, а тому відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України не доказуються та мають для даної справи преюдиційне значення.
У справі № 909/270/21 (909/442/24) розглядався, зокрема, позов ТОВ "Фінансова компанія "Декра" до відповідачів ПрАТ "Оргхім" та ФОП Корякіна Д. В. про визнання недійсним результатів Аукціону і Договору. Згідно з рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11.12.2024 вказаний позов було задоволено. Однак, Західний апеляційний господарський суд згідно з постановою від 01.04.2025, яка залишена без змін відповідно до постанови Верховного Суду від 24.06.2025, рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення про відмову в позові.
Позивач звернувся до відповідача з вимогою № 02-17/20 від 29.10.2025 про повернення коштів у сумі 86 200 грн (квитанція про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЕСІТС від 29.10.2025).
Відповідач направив позивачу заяву від 30.10.2025, в якій відмовився повернути кошти, посилаючись на понесені ним збитки та незгоду з діями ліквідатора.
Згідно з випискою по рахунку Боржника з 24.04.2024 до 15.12.2025 від відповідача кошти не надходили.
При перегляді рішення господарського суду колегія суддів Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Згідно із частинами1,2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до ст.1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання).
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Якщо майно набуте на підставі правочину, статтю 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або її не було взагалі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 201/9127/21).
Господарський суд встановив, що 25.04.2024 позивач повернув на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 86 200 грн, сплачені відповідачем як оплата за Договором, рішенням комітету кредиторів, оформленого протоколом №7 від 24.04.2024, у зв'язку з виявленням недоліків майна, не зазначених в оголошенні про проведення аукціону та з метою не допущення порушення прав та обов'язків як покупця ФОП Корякіна Д.В. так і інших учасників правочину, ліквідатору ПрАТ «Оргхім» доцільно вчинити дії щодо визнання аукціону №BRD001-UA-20240327-23449 від 08.04.2024 з продажу майна ПрАТ «Оргхім», а саме дебіторської заборгованості таким, що не відбувся на підставі виявлення недоліків майна, не зазначених в оголошенні про проведення аукціону та вжиттям заходів щодо повернення переможцю аукціону ФОП Корякіну Д.В. сплачені ним кошти в розмірі 86 200,00 гривень (ціна продажу лоту) з рахунку ПрАТ «Оргхім».
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11.12.2024 у справі №909/270/21(909/442/24) відмовлено у задоволені позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Виробничо-Наукова компанія "Розточчя СТ". Задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Декра". Визнано недійсними результати аукціону №BRD001-UA-20240327-23449 від 08.04.2024 року із продажу дебіторської заборгованості ПрАТ “Оргхім» в межах справи про банкрутство №909/270/21. Визнано недійсним договір купівлі-продажу права вимоги від 17.04.2024, укладений між ПрАТ “Оргхім» і ФОП Корякіним Дмитром Вадимовичем за результатами аукціону №BRD001-UA-20240327-23449 від 08.04.2024 року.
Однак, в подальшому постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 у справі № 909/270/21 (909/442/24), залишеною без змін постановою Верховного Суду від 24.06.2025, апеляційну скаргу Корякіна Д. В. - задоволено, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.12.2024 в частині задоволення позовних вимог ТОВ "Фінансова компанія "Декра" - скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "ФК "Декра".
Постанова мотивована тим, що позивачем - ТОВ "ФК "Декра", у даному випадку, не доведено на підставі належних та допустимих доказів, що порушення законодавства допущені замовником аукціону під час його підготовки вплинули на формування найвищої ціни за якою відбувся продаж майна та не надало доказів порушення його прав чи безпосереднього законного інтересу, що свідчить про безпідставність доводів позовної заяви ТОВ "ФК "Декра" про визнання недійсними результатів електронного аукціону, чому господарський суд не надав належної правової оцінки.
Відповідно до частин 1-5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 205 ЦК України визначені вимоги до форми правочину, способів волевиявлення. Згідно з частинами 1, 2 цієї статті ЦК, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно з частиною 3 вказаної норми, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України).
У зв'язку із тим, що Договір купівлі-продажу права вимоги від 17.04.2024 є чинним і не був визнаний недійсним в судовому порядку, таким чином відповідач отримав спірні кошти без достатньої правової підстави, а отже зобов'язаний повернути позивачу безпідставно набуті кошти в сумі 86 200 грн.
Щодо тверджень скаржника про неперехід права вимоги через непередачу первинних документів колегія суддів зазначає, що оскільки предметом даного позову є стягнення безпідставно набутих коштів (ст. 1212 ЦК України) на виконання судового рішення, яким встановлено дійсність аукціону та договору, питання стану виконання цього договору сторонами виходить за межі предмета доказування.
Наявність у відповідача претензій щодо неналежного виконання ліквідатором обов'язку з передачі документації не є правовою підставою для утримання спірних коштів. Свої права як покупця відповідач вправі захищати в інший передбачений законом спосіб (зокрема, шляхом розірвання договору або зобов'язання виконати обов'язок в натурі), що не перешкоджає поверненню коштів до ліквідаційної маси у межах справи про банкрутство.
Встановлені господарським судом обставини справи свідчать про те, що спірну суму позивач перерахував відповідачу саме як повернення покупцю сплачених коштів за придбання майна на Аукціоні, який визнано таким, що не відбувся за рішенням комітету кредиторів, оформленого протоколом №7 від 24.04.2024. Згода позивача на утримання відповідачем цієї суми як відшкодування збитків - відсутня. А тому відсутня і правова підстава, якою відповідач обґрунтовує утримання вказаних коштів.
Оцінюючи посилання відповідача на порушення його легітимних очікувань (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) та недобросовісну поведінку ліквідатора (доктрина venire contra factum proprium), суд враховує те, що повернення коштів ліквідатором відповідачу було наслідком рішення комітету кредиторів, оформленого протоколом №7 від 24.04.2024 про визнання Аукціону таким, що не відбувся.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11.12.2024 у справі №909/270/21(909/442/24) відмовлено у задоволені позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Виробничо-Наукова компанія "Розточчя СТ". Задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Декра". Визнано недійсними результати аукціону №BRD001-UA-20240327-23449 від 08.04.2024 року із продажу дебіторської заборгованості ПрАТ “Оргхім» в межах справи про банкрутство №909/270/21. Визнано недійсним договір купівлі-продажу права вимоги від 17.04.2024 року, укладений між ПрАТ “Оргхім» і ФОП Корякіним Дмитром Вадимовичем за результатами аукціону №BRD001-UA-20240327-23449 від 08.04.2024 року.
Однак, в подальшому, постановами Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 та Верховного Суду від 24.06.2025 у справі № 909/270/21 (909/442/24), підтверджено дійсність Аукціону та чинність Договору купівлі - продажу права вимоги від 17.04.2024.
У даному випадку, дії ліквідатора у цій справі спрямовані на виконання чинних судових рішень та захист інтересів кредиторів шляхом повернення коштів до ліквідаційної маси Банкрута, що відповідає імперативним вимогам КУзПБ.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову і стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих коштів в сумі 86 200 грн.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).
На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.03.2026 у справі №909/270/21 (909/1447/25) ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстави для його скасування відсутні, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути достатньою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Судові витрати в суді апеляційної інстанції.
Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.
Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича б/н від 31.03.2026 (вх. №01-05/971/26 від 01.04.2026) - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.03.2026 у справі №909/270/21 (909/1447/25) - залишити без змін.
3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Панова І.Ю.,
Суддя Зварич О.В.
Ржепецький В.О.