05 травня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/1956/25
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Кравчук Н.М.
суддів Рим Т.Я.
Матущак О.І.
секретар судового засідання Копець Х.А.
розглянувши апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Максимовича 9» від 09.02.2026 (вх. №ЗАГС 01-05/350/26 від 09.02.2026)
на рішення Господарського суду Львівської області від 07.01.2026 (повний текст
рішення складено та підписано 19.01.2026, суддя Щигельська О.І.)
у справі № 914/1956/25
за позовом Приватного акціонерного товариства “Львівобленерго» (надалі - ПАТ
“Львівобленерго»), м. Львів
до відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Максимовича 9» (надалі - ОСББ “Максимовича 9»), м. Львів
про стягнення вартості необлікованої електричної енергії у сумі 31 105,56
грн
з участю представників:
від позивача: Кухар Н.В.;
від відповідача: Заремба В.В.;
ПАТ «Львівобленерго» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ОСББ «Максимовича 9» про стягнення вартості необлікованої електричної енергії у сумі 31105,56 грн.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що представниками ПАТ «Львівобленерго» при перевірці на об'єкті ОСББ «Максимовича 9» за адресою: вулиця Максимовича, 9 у м. Львові були виявлені порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії, зокрема, самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі, що не є власністю оператора системи, з порушенням схеми обліку. За наслідками перевірки було складено акт про порушення №037557 від 14.01.2025, а в подальшому рішенням комісії Львівських МЕМ ПрАТ «Львівобленерго»» з розгляду актів про порушення (протокол № 037557-б від 14.03.2025) відповідачу визначено обсяг та вартість необлікованої електроенергії та суму завданих збитків, проведено нарахування за період з дати 29.11.2024 - закриття точки обліку попереднього споживача по дату складання акту про порушення -14.01.2025 на суму - 31 105,56 грн.
У позовній заяві позивач також зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які понесло ПАТ «Львівобленерго» у зв'язку з розглядом справи становить 23028,00 грн, в тому числі: 3028,00 грн судового збору та 20 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу за договором про надання правничої допомоги.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 07 січня 2026 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСББ «Максимовича 9» на користь ПАТ «Львівобленерго» 31 105,56 грн вартості необлікованої електричної енергії, 3028,00 грн судового збору та 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
При ухваленні рішення судом встановлено, що згідно з актом про закриття точки обліку від 28.11.2024 та акту № 507238 про проведення технічної перевірки вузла обліку електричної енергії від 30.11.2024 за адресою: м. Львів, вул. Максимовича, 9, ЛКП «Житловик-С», який обслуговував даний будинок, порушень ПРЕЕ виявлено не було. Встановлення факту порушення самовільного підключення відбулось тоді, коли ж/будинок вже був на балансі ОСББ «Максимовича 9», а відтак, суд дійшов висновку, що саме відповідач здійснив самовільне підключення до електричної мережі, що не є власністю оператора системи з порушенням схеми обліку, чим грубо порушив вимоги ПРРЕЕ та ККО. Відповідачем не надано доказів визнання рішення комісії недійсним, нечинним, незаконним, протиправним або доказів його скасування, у зв'язку з чим останнє підлягає виконанню. Відтак, суд позовні вимоги задоволив.
Також судом визнано обґрунтованими витрати на правничу правову допомогу в сумі 20 000,00 грн з посиланням на те, що суд не має підстав втручатися в договірні відносини між адвокатом і клієнтом, регулювати чи змінювати їх домовленості. Суд зазначив, що доводи відповідача щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, заявлені позивачем, не знайшли свого підтвердження, відтак, є правомірними, фактичними і неминучими.
Не погодившись із вказаним рішенням, ОСББ «Максимовича 9» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення підлягає скасуванню, у зв'язку із невідповідністю висновків фактично встановленим обставинам справи та поданими сторонами доказами. Вважає, що спір був вирішений судом на підставі недопустимих доказів, із неправильним застосуванням норм матеріального права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Скаржник також звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутній такий доказ як «зразок кабелю», а «свідоцтво про контроль метрологічних характеристик засобів вимірювальної техніки №33/2501-копія» не було належним чином долучено до матеріалів справи в якості доказу. Отже, на думку скаржника, суд прийняв рішення за відсутності в матеріалах справи належним чином засвідчених доказів, а тому спір вирішений на підставі недопустимих доказів. Окрім того, суд не врахував того, що сам по собі акт про порушення не є автоматичним доказом такого порушення, вказує на значні недоліки цього акту, невідповідність в ньому описаного фактичному стану. Зазначає, що судом не надано належної оцінки Інвентаризаційній справі на буд. №9 по вул. Максимовича у м. Львові, з якої, як вказує скаржник, вбачається, що у вказаному будинку відсутні місця загального користування за які відповідальність несе ОСББ і до яких навіть теоретично, у відповідача була б можливість не надати доступу представникам ПАТ «Львівобленерго». Вважає, що наведені обставини могли вплинути на правильність розрахунку вартості необлікованої електроенергії. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то скаржник зауважує, що суд безпідставно задовольнив їх в розмірі 100% заявленої позивачем суми. Стверджує, що представник неодноразово впродовж розгляду спору і письмово, і усно заперечував, як суму так і обґрунтування ціни витрат на правову допомогу, вважає, що вартість правової допомоги з врахуванням затраченого представником часу та обсягом тої правової допомоги є обґрунтованою в сумі 2000,00 грн.
Також на виконання вимог ст. ст. 124, 126 ГПК України заявляє, що судові витрати, які він поніс (очікує понести), у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції складаються з витрат на сплату судового збору в сумі 3633,60 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.
ПАТ «Львівобленерго» у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вказуючи на те, що такий доказ як свідоцтво про контроль метрологічних характеристик засобу вимірювальної техніки №33/2501 долучено до відповіді на відзив і поданий в порядку ст. 166 ГПК України вчасно. Щодо покликання скаржника на те, що в копіях акту про порушення нібито є розбіжності у способі самовільного підключення, тобто чи воно було приховане чи неприховане вважає завідомо неправдиве. І з акту про порушення, і з фотофіксаціі вбачається, що самовільне підключення здійснено неприховано. В спростування твердження відповідача про те, що штангельциркуль не пройшов повірку та не є засобом вимірювальної техніки в розумінні Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» зазначає, що штангенциркуль №037004174 пройшов повірку 30.09.2024 в ДП «Львівстандартметрології», що підтверджується свідоцтвом про контроль метрологічних характеристик засобу вимірювальної техніки №338/501, яке чинне до 30.09.2025. Звертає увагу суду на те, що позивачем до позовної заяви долучено акт про закриття точки обліку від 28.11.2024 та акт №507238 про проведення технічної перевірки вузла обліку електричної енергії від 30.11.2024 за адресою: м. Львів, вул. Максимовича, 9, якими підтверджується, що на момент закриття точки обліку попереднім суб'єктом господарювання - ЛКП «Житловик-С» , порушень ПРРЕЕ виявлено не було, відтак, саме ОСББ «Максимовича 9» здійснило самовільне підключення до електричної мережі. Просить у задоволенні апеляційної скарги ОСББ «Максимовичв 9» відмовити повністю.
Зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести з розглядом цієї справи в апеляційній інстанції становить 15 000,00 грн витрат на правничу правову допомогу.
09.03.2026 через систему «Електронний суд» від представника скаржника надійшли додаткові пояснення від 07.03.2026, які по суті перекликаються з доводами апеляційної скарги.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСББ «Максимовича 9» на рішення Господарського суду Львівської області від 07.01.2026 у справі №914/1956/25. Розгляд справи №914/1956/25 призначено в судовому засіданні на 24.03.2026.
В судовому засіданні 24.03.2026 представники учасників справи надали пояснення по суті апеляційної скарги, в судовому засіданні оголошено перерву до 05.05.2026 із застосуванням розумних строків розгляду справи.
05.05.2026 в судове засідання з'явились представники сторін, які надали додаткові пояснення по суті апеляційної скарги. Колегією суддів було прослухано судові засіданні суду першої інстанції.
Представник відповідача (скаржник) просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 07.01.2026 у даній справі та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.
Представник позивача просить рішення Господарського суду Львівської області від 07.01.2026 у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення та стягнути з відповідача на корить позивача витрати на правничу правову допомогу в сумі 15 000,00 грн.
Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.
28.11.2024 ОСББ «Максимовича 9» оформило заяву-приєднання до Договору споживача про надання послуги з розподілу електричної енергії (т-1, а.с.24).
У відповідності до умов договору про надання послуг з розподілу споживач приєднався до договору споживача про надання послуг з розподілу за особовим рахунком №77261 від 02.12.2024 (т-1, а.с.25-29).
У додатку №3 до договору №77621 від 02.12.2024 «Відомості про розрахункові засоби обліку активної і реактивної електричної енергії» вказана назва об'єкта відповідача - сходова клітка, вулиця Максимовича, 9; енергетичний ідентифікаційний код точки розподілу 62Z3022645054724; приєднана потужність 3,0 кВт, власна дозволена потужність 3,0 кВт; місце встановлення засобів обліку ВРП ж/б, «приладу обліку №13480303, ступінь напруги 0,38 кВ, години роботи в тиждень - 168 (7/24) (т-1, а.с.31).
Відповідно до відомостей, викладених у додатку №6 до договору №77621 від 02.12.2024, акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін по об'єкту ж/будинок, вул. Максимовича, 9, де у п.7 зазначено, що споживач несе відповідальність за технічний стан к/в 12854 ж/б на вул. Максимовича, 9 та стан внутрішньо будинкової мережі (т-1, а.с.32).
У додатку № 7 до договору №77261 від 02.12.2024 зазначена однолінійна схема електропостачання відповідача (т-1, а.с.33).
Договір про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії Споживачу як послуги Оператора системи розподілу. Цей Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та у відповідності до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП Nє312 від 14.03.2018р (далі - ПРРЕЕ).
14.01.2025 представниками ПАТ «Львівобленерго» при перевірціі на об'єкті ОСББ «Максимовича 9» за адресою: м. Львів, вул. Максимовича,9 було виявлене порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), про що на місці складено акт про порушення №037557 від 14.01.2025. Актом зафіксоване порушення: самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електроустановок до електричної мережі, що не є власністю оператора системи з порушення схеми обліку (п.8.4.2, п. 1.2.1, п.2.3.3, п.7.6, п. 8.2.5, п.5.5.5 ПРРЕE) (т-1, а.с.34-38).
Акт складений за участю представника споживача - голови ОСББ «Максимовича 9» Маніскевич Любові Денисівни, яка акт підписала із зауваженням: «Самовільне втручання ОСББ Максимовича, 9 в ел. мережі не здійснювало, буд. №9 переданий в такому стані без обстеження».
Акт про порушення №037557 від 14.01.2025 споживачу вручено нарочно та повідомлено про виклик його чи представника на засідання комісії оператора системи з розгляду складеного акта про порушення ПРРЕЕ на 21.02.2025 о 10.00 год. за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, 23, кім. №6.
21.02.2025 на засіданні комісії Львівських МЕМ ПАТ «Львівобленерго» питання з розгляду акта про порушення №037557 від 14.01.2025 було відкладено у зв'язку із клопотанням споживача.
14.03.2025 відбулося засідання комісії Львівських МЕМ ПАТ «Львівобленерго» з розгляду акта про порушення, за результатами розгляду якого комісією прийнято протокольне рішення №037557-б, відповідно до якого боржнику визначено обсяг та вартість не облікованої електроенергії та суму завданих збитків, внаслідок порушення ПРРЕЕ та проведено нарахування за період з 29.11.2024 -дата закриття точки обліку попереднього споживача до дати складання акту про порушення -14.01.2025, по силі струму, визначеній виходячи з найменшої поперечної площі перерізу проводів (кабелів), та допустимого тривалого струму, який може ними протікати згідно з главою 1 ПУЕ (1=24А) на суму - 31 105,56 грн. На засіданні комісії був присутній представник споживача - адвокат Заремба B.В. (т-1, а.с.44)
14.03.2025 після засідання комісії Львівських МЕМ ПАТ «Львівобленерго» з розгляду акта про порушення, відповідачу було вручено нарочно копію протоколу №037557-б від 14.03.2025 та рахунок на оплату за необліковану електричну енергію та завдані збитки №937179 від 14.03.2025р. на суму 31 105,56 грн (т-1, а.с.45), який повинен був бути оплаченим до 13.04.2025.
Також позивачем долучено акт про закриття точки обліку від 28.11.2024 по споживачу ЛКП «Житловик -С» (т-1, а.с.46), акти про проведення технічної перевірки вузла обліку електричної енергії № 507238 від 30.10.2024, №516021 від 14.01.2025 (т-1, а.с. 47, 48).
До відповіді на відзив від 15.07.2025 в порядку ст. 166 ГПК України долучено копію свідоцтва про контроль метрологічних характеристик вимірювальної техніки №33/2501 (т-1, а.с.160).
В свою чергу, відповідачем долучено копію Інвентаризаційної справи на буд. Максимовича, 9 (т-1, а.с.192-236).
Наведені обставини стали підставою звернення позивача з даним позовом до суду про стягнення з відповідача на його користь вартості необлікованої електричної енергії у сумі 31 105,56 грн.
При ухвалені постанови колегія суддів керувалася таким.
Постановою №312 від 14.03.2018 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії, які регулюють взаємовідносини, що виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами (п.1.1.1 ПРРЕЕ).
Підпунктом 1.2.1 ПРРЕЕ передбачено, що на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.
Відповідно до абз.3 п.1.1.1 гл.1.1 р. І Правил останні є обов'язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.
Підпунктом 1 п.5.5.5 ПРРЕЕ на споживача електричної енергії покладено обов'язок користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів).
За приписами п.1.1.2 ПРРЕЕ самовільне підключення несанкціоноване (непогоджене) оператором системи підключення (у тому числі після відключення) електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі, що є підставою для оформлення акта про порушення та визначення обсягу не облікованої електричної енергії внаслідок такого підключення: самовільне підключення з порушенням схеми обліку несанкціоноване (непогоджене) оператором системи підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі за схемою, не передбаченою проектними рішеннями та/або договором з оператором системи, та/або без укладення договору з оператором системи.
Розділом V ПРРЕЕ передбачені права та обов'язки учасників роздрібного ринку електричної енергії, у тому числі операторів системи розподілу та споживачів.
Зокрема, операторам системи надано право на проведення обстеження електроустановок споживачів щодо виявлення споживання електричної енергії поза засобами вимірювання та інших порушень, що викликають неправильне вимірювання обсягів споживання електричної енергії; доступ до електричних установок споживача для проведення технічної перевірки засобів вимірювання, контролю за рівнем споживання електричної енергії та потужності, вимірювання показників якості електричної енергії, контрольного огляду електричних мереж від межі балансової належності до точки вимірювання та/або точки обліку відповідно до умов укладених договорів, а також для виконання відключення та обмеження споживання; контролю за додержанням споживачами та субспоживачами вимог цих Правил відповідно до умов укладених договорів та на складання актів про невідповідність дій (бездіяльність) споживача умовам договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії та порушення вимог законодавства України у сфері енергетики (п.5.1.1 ПРРЕЕ) та на складання актів про невідповідність дій (бездіяльності) споживача умовам договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії та порушення вимог законодавства України у сфері енергетики (п.п.12 п.5.1.1 ПРРЕЕ).
Відповідно до п.7.6 ПРРЕЕ у разі самовільного підключення споживачем струмоприймачів або збільшення величини потужності понад величину, визначену умовами договору з оператором системи, приєднання струмоприймачів поза розрахунковими засобами комерційного обліку, зниження показників якості електричної енергії з вини споживача до величин, які порушують нормальне функціонування електроустановок оператора системи та інших споживачів, невиконання припису уповноваженого представника відповідного органу виконавчої влади, який стосується вищенаведених порушень, оператор системи має право без попередження повністю припинити споживачу електроживлення після оформлення у встановленому цими Правилами порядку акта про порушення. У разі виявлення факту приєднання споживачем струмоприймачів поза розрахунковими засобами комерційного обліку оператор системи має право припинити електроживлення лише безоблікового приєднання до електричних мереж. Якщо неможливо усунути безоблікове приєднання під час оформлення акта про порушення, припиненню електроживлення підлягає об'єкт споживача в цілому, про що зазначається в акті.
Пунктом 8.2.5 ПРРЕЕ встановлено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником оператора системи, від якого споживач одержує електричну енергію, порушень цих Правил, у тому числі фактів безоблікового споживання електричної енергії, на місці виявлення порушення у присутності споживача (представника споживача) або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача для проведення перевірки, оформлюється акт про порушення згідно з формою, наведеною в додатку 9 до цих Правил.
Акт про порушення складається представниками оператора системи, які мають таке право згідно з посадовою інструкцією, пройшли відповідне навчання та інструктаж, після пред'явлення ними службових посвідчень.
В акті про порушення мають бути зазначені зміст виявленого порушення з посиланням на відповідні пункти цих Правил необхідні для визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії параметри, що характеризують електроустановку споживача, схему підключення електроустановки споживача та її графічне зображення із зазначенням, ЕІС код площадки комерційного обліку, за якою виявлено порушення (за наявності), та у разі виявлення порушень, зазначених у пункті 8.4.2 глави 8.4 цього розділу: меж балансової належності; перерізів та матеріалу всіх проводів (кабелів), наявних у схемі підключення; номінальної сили струму спрацювання комутаційних апаратів, задіяних у схемі підключення; фазування лічильника на дату оформлення акта про порушення.
В акті зазначаються заходи, яких було вжито або яких необхідно вжити для усунення допущених порушень.
Акт про порушення складається у двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві.
Акт про порушення підписується представником (представниками) оператора системи, який (які) брали участь у перевірці, та споживачем (представником споживача) або іншою особою, яка допустила представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача для проведення перевірки.
У разі відмови споживача (представника споживача або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача для проведення перевірки) підписати акт про порушення або залишення ним місця порушення в акті про порушення робиться відповідний запис. У цьому разі акт про порушення вважається дійсним, якщо його підписали більше одного уповноваженого представника оператора системи та незаінтересована особа (представник житлово-експлуатаційної організації, балансоутримувача або управителя будинку, виборна особа будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоорганізації населення або представник органу місцевого самоврядування, інший споживач тощо) за умови посвідчення цієї особи або більше одного уповноваженого представника оператора системи, а відмова споживача (представника споживача або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача для проведення перевірки) підписувати акт про порушення підтверджується відеозйомкою.
До акта про порушення сторонами можуть бути додані пояснення, зауваження та докази, перелік яких (за наявності) зазначається в цьому акті.
Представники оператора системи перед складанням акта про порушення зобов'язані повідомити споживача про його право внести пояснення та зауваження до акта, викласти мотиви своєї відмови від його підписання або підписати його без зауважень.
Згідно із п.8.2.6 ПРРЕЕ на підставі акта про порушення уповноваженими представниками оператора системи під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг необлікованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Споживач має право бути присутнім на засіданні комісії з розгляду актів про порушення. Споживач має бути повідомлений оператором системи про місце, час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 7 календарних днів до призначеної дати засідання. Рішення комісії оформлюється протоколом, копія якого видається споживачу. У разі причетності споживача до порушення цих Правил у протоколі зазначаються відомості щодо обсягу та вартості не облікованої електричної енергії. В такому разі разом з протоколом споживачу надаються розрахунок обсягу та вартості необлікованої електричної енергії з посиланням на відповідні пункти глави 8.4 цього розділу та розрахункові документи для оплати необлікованої електричної енергії та/або збитків.
Приписи п. 8.2.7 ПРРЕЕ визначають, що кошти за необліковану електричну енергію та суми збитків перераховуються споживачем на поточний рахунок оператора системи. Аналогічна правова позиція відображена в пункті 5.7 постанови Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 904/2055/19.
Підпунктом 4 п.5.5.5 ПРРЕЕ встановлено, що споживач зобов'язаний здійснювати оплату рахунків, виставлених на підставі акта про порушення цих Правил та умов договору.
Як зазначалося вище, актом про порушення зафіксовано самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електроустановок до електричної мережі, що не є власністю оператора системи з порушення схеми обліку (п.8.4.2, п. 1.2.1, п.2.3.3, п.7.6, п. 8.2.5, п.5.5.5 ПРРЕE). За результатами розгляду актів про порушення №є037557 від 14.01.2025, комісією прийнято протокольне рішення №є037557-б від 14.03.2025 відповідно до якого боржнику визначено обсяг та вартість не облікованої електроенергії та суму завданих збитків, внаслідок порушення ПРРЕЕ та проведено нарахування за період з дати 29.11.2024 закриття точки обліку попереднього споживача по дату складання акту про порушення - 14.01.2025, по силі струму, визначеній виходячи з найменшої поперечної площі перерізу проводів (кабелів), та допустимого тривалого струму, який може ними протікати згідно з главою 1ПУЕ (І=24А) на суму 31105,56 грн (т-1, а.с.44).
Пунктом 8.27. Правил роздрібного ринку електричної енергії передбачено, що спірні питання, які виникають між сторонами при складанні акта про порушення, при визначенні розміру суми збитків, належної до оплати, а також при здійсненні платежів, вирішується в судовому порядку.
Суд апеляційної інстанції констатує, що матеріали справи не містять доказів визнання рішення комісії недійсним, нечинним, незаконним, протиправним, оскільки таке відповідачем не оскаржено в судовому порядку.
На підтвердження викладених в акті обставин позивач надав схему електричного підключення, що безпосередньо відображає приєднання електроустановок до електричної мережі, а також фотофіксацію до акту про порушення (а.с.35, 36-38).
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що присутній при перевірці представник ОСББ (голова ОСББ п.Маніскевич) в акті лише зазначила, що ОСББ не здійснювало самовільного втручання в електричні мережі, і те, що будинок був переданий на баланс без обстеження. Однак, відсутнє зауваження щодо самого факту втручання.
Отже, із наявних в матеріалах справи доказів, а саме акту про закриття точки обліку від 28.11.2024 та акту №є507238 про проведення технічної перевірки вузла обліку електричної енергії від 30.11.2024 за адресою м. Львів, вул. Максимовича, 9, вбачається, що на момент закриття точки обліку попереднім суб'єктом господарювання, який обслуговував даний будинок - ЛКП «Житловик-С» порушень ПРРЕЕ виявлено не було. Тобто, станом на 30.11.2024 втручань у роботу вузла обліку електричної енергії від 30.11.2024 за адресою м. Львів, вул. Максимовича, 9 не було.
Таким чином, факт порушення самовільного підключення відбулось тоді, коли житловий будинок перебував на балансі ОСББ «Максимовича 9», відтак, вбачається висновок, що саме відповідач здійснив самовільне підключення до електричної мережі, що не є власністю оператора системи з порушенням обліку, чим порушено вимоги ПРРЕЕ та ККО.
Згідно з п. 5 акта розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності, який є додатком № 6 до договору споживача про надання послуги з розподілу електричної енергії №є77261 від 02.12.2024, споживач несе відповідальність за технічний стан к/к 12854 ж/б на вул. Максимовича, 9 та стан внутрішньо будинкової електромережі.
Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що між сторонами існували договірні відносини, а тому згідно з умовами договору відповідальність за стан внутрішньо будинкової електромережі лежить виключно на відповідачу.
Щодо тверджень скаржника про те, що текст акту про порушення №037557 від 14.01.2025 є неоднозначним, та те, що копії акту, які наявні у сторін, відрізняються, а тому , на думку скаржника, можливе подвійне його тлумачення, то суд апеляційної інстанції вважає таке помилковим, та зазначає, що примірники акту жодним чином не відрізняються один від одного, окрім наявності мокрої печатки ОСББ «Максимовича 9» на оригіналі примірника позивача, яка на примірнику відповідача відсутня. Дане належним чином досліджено в оскаржуваному рішенні.
Твердження скаржника про те, що в копіях примірників акту про порушення є розбіжності у способі самовільного підключення, а саме, чи воно було приховано чи не приховано, то суд також вважає його необгрунтованим, оскільки і актом про порушення, і фотофіксацією встановлено, що самовільне підключення здійснено не приховано, тобто відкрито.
Щодо тверджень скаржника про те,судом безпідставно долучено до матеріалів справи свідоцтво про контроль метрологічних характеристик засобу вимірювальної техніки №33/2501, який долучений позивачем до відповіді на відзив від 21.07.2025, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Частиною 4 ст. 166 ГПК України встановлено, що відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
З врахуванням наведеного, суд зазначає, що свідоцтво про контроль метролічних характеристик засобу вимірювальної техніки №33/2501 подане позивачем з дотриманням вимог процесуального закону, а саме положень ст. 166 ГПК України.
В контексті доводів скаржника про те, що штангенциркуль не пройшов повірку та не є засобом вимірювальної техніки в розумінні Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», то такі твердження не відповідають дійсності.
Відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 8.113:2009 Методика повірки - штангенциркуль №037004174 є засобом вимірювальної техніки, яким підтверджується переріз проводу (кабелю). Штангенциркуль №037004174 пройшов повірку 30.09.2024 в ДП «Львівстандартметрології» , що підтверджується свідоцтвом про контроль метрологічних характеристик засобу вимірювальної техніки №33/2501, яке чинне до 30.09.2025.
Твердження відповідача про те, що позивачем не надано доказів про ненадання відповідачем доступу для обстеження, та паспортних даних струмоприймачів під час перевірки є неправдивим, з огляду на те, що представниками ПАТ «Львівобленерго» під час перевірки зафіксовано та в п.5 акту про порушення №037557 від 14.01.2025 зазначено, що: «перелік струмоприймачів, приєднаних споживачем до електричної мережі, та режиму роботи: не надано доступу для обстеження та паспортних даних струмоприймачів», а тому дана обставина вважається доведеною.
В контексті ч.1 ст. 74 ГПК України на відповідача покладений обов'язок доказування і подання доказів на підтвердження своїх заперечень на певні обставини у справі.
В свою чергу відповідачем в суді першої інстанції долучено Інвентаризаційну справу по буд. 9 вул. Максимовича (т-1, а.с.192-236), дослідивши дану справу, суд апеляційної інстанції зазначає, що така не доводить того, що правопорушення, яке зафіксоване актом про порушення від 14.01.2025 не відбулось.
Щодо недолучення судом першої інстанції до матеріалів справи зразку вилученого кабелю, то суд апеляційної інстанції вважає, що таке не впливає на законність та суть ухваленого рішення.
Отже, за наслідками апеляційного перегляду оскаржуваного рішення в частині позовних вимог щодо стягнення 31 105,56 грн, судова колегія приходить до висновку, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 07.01.2026 у справі №914/1956/25, а зводяться до переоцінки доказів у даній справі.
Поряд з цим, судом першої інстанції повністю задоволено вимогу позивача та стягнуто з відповідача на користь позивача 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді першої інстанції.
За змістом статті 123 ГПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 1 статті 126 ГПК витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
У частині 2 статті 126 ГПК установлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 ГПК).
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК).
За змістом статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 зазначеного Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
У статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.05.2025 між АО «Юріс Консультус» та ПАТ «Львівобленерго» укладено договір №25/5-8 про надання правничої допомоги (т-1, а.с.13), згідно з п.1.1. якого адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання забезпечувати представництво клієнта у суді та надавати інші види правничої допомоги. В п.1.2. договору визначено попередню інформацію про справу: суд - Господарський суд Львівської області; інстанція - перша; позивач ПАТ «Львівобленерго», відповідач ОСББ Максимовича, 9 предмет позову стягнення 31 105,56 грн.
Пунктом 4.1. договору встановлено, що вартість правничої допомоги становить: авансова оплата - 20 000,00 грн
26.05.2025 АО «Юріс Консультус» виставлено ПАТ «Львівобленерго» рахунок на оплату №25/066 від 26.05.2025 на суму 20 000,00 грн (т-1, а.с.14), який оплачено позивачем 30.05.2025 згідно з платіжною інструкцією від 30.05.2025 №13530 (т-1, а.с.15).
Представництво в суді першої інстанції здійснювала адвокат Кухар Н.В., яка діє на підставі ордеру серія ВС №1352632 від 26.05.2025, який видано АО «Юріс Консультус» на підставі договору №25/5-8 від 26.05.2025 (т-1, а.с.16).
При вирішення питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за заявою позивача, суд апеляційної інстанції зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібні за змістом висновки наведено у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, додаткова постанова Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі “East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі “Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правничу допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічні за змістом висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина 1 статті 169 ГПК).
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Матеріалами справи встановлено, що відповідач у відзиві на позовну заяву з посиланням на ст. 126 ГПК України вказав, що витрати позивача на професійну правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн є безпідставно завищеними в двадцять разів. Зазначає, що з долученої позивачем копії ухвали Господарського суду Львівської області від 19.05.2025 у справі №914/1276/25 ПАТ «Львівобленерго» первинно зверталось до господарського суду з тією самою вимогою про стягнення вартості не облікованої енергії у сумі 31 105,56 грн, але в наказному. Судом встановлено, що заява ПАТ «Львівобленерго» про видачу судового наказу у справі №914/1276/25, як і всі долучені до неї додатки, є точною копією позовної заяви, поміняним є лише назва із «заяви» на «позовну заяву». В заяві про видачу наказу було зазначено, що витрати на професійну правничу допомогу становлять 1000,00 грн, а в позовній заяві вже 20 000,00 грн.
З матеріалів справи також вбачається, що адвокатом Кухар Н.В. було надано ПАТ «Львівобленерго» правничу правову допомогу, як то передбачено умовами договору №25/5-8 від 26.05.2025 про надання правничої допомоги в суді першої інстанції, а саме така приймала участь у судових засіданнях, подавала заяви по суті спору, однак, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що сума витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн є неспівмірною з предметом майнового спору - стягнення 31105,56 грн. Також враховано те, що позовна заява аналогічна заяві, поданій в порядку наказного провадження щодо тих самих вимог.
Отже, колегія суддів, врахувавши доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі щодо витрат на правничу допомогу, прийшла до висновку про зменшення таких витрат на 50% - 10 000,00 грн (20000,00:2=10000,00), відповідно - рішення Господарського суду Львівської області від 07.01.2026 підлягає скасуванню в частині стягнення 10 000,00 грн.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення в частині стягнення 31105,56 грн у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу в цій частині без задоволення. Однак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в частині розгляду питання про стягнення витрат на правничу правову допомогу, а саме не враховано співмірність таких витрат з предметом позову, тому в цій частині рішення підлягає частковому скасуванню.
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу по суті спору без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем у відзиві на апеляційну скаргу зазначено , що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку з розглядом даної справи в апеляційній інстанції становить 15 000,00 грн. В обґрунтування таких витрат долучено: договір про надання правничої допомоги №26/2-8 від 09.02.2026, рахунок на оплату №26/015 від 12.02.2026, платіжну інструкцію про оплату від 19.02.2026 №4621, ордер серія ВС №1408108 від 09.02.2026 та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
В судових дебатах, представник позивача просила стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн, а представник відповідача, в свою чергу, заперечив проти задоволення таких.
Дослідивши подані докази на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, суд встановив таке.
09.02.2026 між АО «Юріс Консультус» та ПП «Львівобленерго» укладено договір №26/2-8 про надання правничої допомоги, згідно з п.1.1. якого адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання забезпечувати представництво клієнта у суді та надавати інші види правничої допомоги, а клієнт приймає на себе зобов'язання оплачувати надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання доручень клієнта. В п.1.2. договору ідентифіковано дану справу.
Згідно з п.4.1. договору вартість допомоги становить: авансова оплата - 15 000,00 грн.
Представник позивача в суді апеляційної інстанції подала відзив на апеляційну скаргу та брала участь у двох судових засіданнях 24.03.2026 та 05.05.2026.
Отже, врахувавши заперечення відповідача, малозначність справи та те, що адвокат Кухар Н.В. брала участь в розгляді даної справи в суді першої інстанції, відповідно їй достеменно відомі матеріали та обставини справи, суд апеляційної інстанції доходить висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції до 50%, тобто, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 7500,00 грн (15000,00:2=7500,00). В стягненні решти суми - 7500,00 грн відмовити.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
ухвалив:
1. Апеляційну скаргу ОСББ «Максимовича 9» від 09.02.2026 - задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 07.01.2026 у справі №914/1956/25 скасувати в частині стягнення 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В цій частині прийняти нове рішення про відмову у стягненні 10 000,00 грн.
3. В решті рішення Господарського суду Львівської області від 07.01.2026 у справі №914/1956/25 залишити без змін.
4. Стягнути з ОСББ «Максимовича 9» (79058, м. Львів вул. Максимовича, 9; код ЄДРПОУ 45582669) на користь ПАТ «Львівобленерго» (79026, м. Львів, вул. Козельницька, буд. 3; код ЄДРПОУ 00131587) 7500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд апеляційної скарги.
5. Місцевому господарському суду видати відповідні накази.
6. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
7. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. ст. 287-288 ГПК України.
8. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
Судді Т.Я. Рим
О.І. Матущак