14.05.26
33/812/216/26
Справа №467/1267/25
Провадження № 33/812/216/26
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
Іменем України
14 травня 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Базовкіної Т.М.,
із секретарем судового засідання Чистою В.В.,
за участі захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Сидоренка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, яку ухвалив суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області Кологрива Т.М. у приміщенні цього суду 30 вересня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працює, РНОКПП НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 373167, складеного 26 червня 2025 року, водій ОСОБА_1 26 червня 2025 р. о 10:10 хв., рухаючись по автодорозі Південноукраїнськ-Бузьке 1 км, керував автомобілем «Volvo», державний номерний знак НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння. На місці зупинки пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестера Драгер 6810, тест №1344, результат якого становив 2,1 проміле, чим порушив п.2.9.а Правил дорожнього руху.
Постановою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 30 вересня 2025 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
24 квітня 2025 р. ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на вказану постанову суду першої інстанції, в якій також виклав клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.
Мотивуючи клопотання про поновлення строку, вказує, що не знайомий та не отримував особисто повний текст оскаржуваної постанови. З текстом постанови ознайомився лише 18 квітня 2026 р. Крім того, ОСОБА_1 вказує, що з матеріалами він також не ознайомлений.
Заслухавши пояснення захисника Сидоренка В.В., який підтримав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, перевіривши доводи, викладені в клопотанні, апеляційний суд, дослідивши матеріали справи в межах, що стосуються строку звернення з апеляційною скаргою, виходить з таких міркувань.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Чинні норми КУпАП в частині права на оскарження постанови судді місцевого суду є гарантією забезпечення захисту прав і законних інтересів учасників судового розгляду і за аналогією з правом на доступ до суду, закріпленим у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, визначають порядок реалізації цього права, його законну мету.
Тому, в розумінні положень статті 294 КУпАП, строк, передбачений на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.
Так, ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
Також у рішенні від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства про адміністративні правопорушення та своєчасного виконання ними передбачених КУпАП певних процесуальних дій. Інститут строків в процесі розгляду справ про адміністративні правопорушення сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого учасник справи може оскаржити рішення про накладення на нього адміністративного стягнення; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду в порядку апеляційного перегляду постанови суду першої інстанції, постанова набирає чинності та пред'являється державою в особі її компетентних органів до виконання. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Сам строк звернення до апеляційного суду - це проміжок часу з дня винесення судом першої інстанції постанови у справі про адміністративні правопорушення, протягом якого особа має право звернутися до суду з апеляційною скаргою. Початок перебігу строку звернення до суду починається з дня винесення судом першої інстанції відповідної постанови.
За загальним правилом (статті 294 КУпАП) перебіг строку на звернення до апеляційного суду зі скаргою на постанову суду у справі про адміністративне правопорушення починається від дня винесення постанови суду першої інстанції. Доведення особою поважності його пропуску, може, зокрема обґрунтовуватися обставинами незнання особи про складення відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення, про розгляд справи судом та як наслідок цих обставин, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В цьому разі порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через неналежну реалізацію своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Інститут строків в справах про адміністративні правопорушення сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Розумні строки в судочинстві з розгляду справ про адміністративні правопорушення - це найкоротші за конкретних обставин строки, протягом яких правопорушник чи його захисник повинні вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Поважними причинами пропуску процесуального строку є причини, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з апеляційною скаргою, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне оскарження постанови суду першої інстанції, та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через пасивну поведінку скаржника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Зокрема підставою для поновлення такого строку може бути неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., рішення у справах «Александр Шевченко проти України» п. 27, та «Трух проти України»).
Оцінюючи підстави звернення ОСОБА_1 з клопотанням про поновлення строку на оскарження постанови суду від 30 вересня 2025 р. з урахуванням наведених вище висновків ЄСПЛ, а також положень статті 294 КУпАП слід врахувати, що вказаною нормою встановлено строки звернення до апеляційного суду в порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету якнайскорішого перегляду судового рішення у справах про адміністративні правопорушення, зокрема поновлення порушених прав заявника, який повинен діяти добросовісно.
Апеляційний суд не приймає як поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, зазначені заявником, з наступних міркувань.
У справі «Індепендент ньюс енд медіа» та «Індепендент ньюспейперс» проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що юридична визначеність передбачає повагу до принципу остаточності рішень. Відхилення від цього принципу виправдане лише в тому випадку, коли воно здійснене як зумовлене обставинами значного та непереборного характеру.
Відповідно до положень частини 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, протокол про вчинення адміністративного правопорушення серії ЕПР1 № 373167 щодо ОСОБА_1 був складений у його присутності, він отримав копію цього протоколу, про що свідчить підпис у протоколі (а.с. 1), ОСОБА_1 брав участь у розгляді справи Арбузинським районним судом Миколаївської області 30 вересня 2025 року, як у письмових поясненнях поліцейському, так і при розгляді справи судом підтвердив обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, визнав вину у вчинення правопорушення, постанова судді першої інстанції відносно нього була винесена судом 30 вересня 2025 року. Копію постанови суду ОСОБА_1 отримав особисто у приміщенні суду 30 вересня 2025 р., що підтверджується його розпискою (а.с.32) та спростовує твердження ОСОБА_1 про неотримання ним повної постанови до 18 квітня 2026 року.
За такого останнім днем для звернення з апеляційною скаргою на постанову було 09 жовтня 2025 р. З апеляційною скаргою на вищевказану постанову ОСОБА_1 звернувся 24 квітня 2026 р., тобто з пропуском десятиденного строку на оскарження постанови суду, встановленого ч. 2 ст. 294 КУпАП, більш ніж на 6 місяців. При цьому будь-яких обставин, які б свідчили про об'єктивні перешкоди, які завадили поданню апеляційної скарги вчасно, з урахуванням отримання ОСОБА_1 оскаржуваної постанови в день її ухвалення - 30 вересня 2025 р., у клопотанні про поновлення строку апелянт не навів, доказів на їх підтвердження не надав.
Отже, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не надано апеляційному суду доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.
За таких обставин суд вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції апелянтом був пропущений без поважних причин та не підлягає поновленню.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Відмовити особі, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 30 вересня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.
Апеляційну скаргу разом з додатками повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.М.Базовкіна