12.05.26
22-ц/812/943/26
Провадження № 22-ц/812/943/26 Суддя першої інстанції Паньков Д.А.
Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
Іменем України
12 травня 2026 року м. Миколаїв Справа № 484/4710/24
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Царюк Л.М.,
суддів - Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,
при секретарі судового засідання - Повертайленко Ю.В.,
без участі учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв її представник - ОСОБА_2 , на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 лютого 2026 року, ухвалене під головуванням судді Панькова Д.А., в залі судового засідання в м. Первомайськ, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
19 серпня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі - ТОВ «Коллект Центр») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов обґрунтовано тим, що 14 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 3246627.
Відповідно до умов вказаного договору позичальник надав ОСОБА_1 грошові кошти (фінансовий кредит) в сумі 20 000 грн.
Відповідачка здійснила дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн.
Відповідачка не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.
29 листопада 2021 року було укладено договір № 29-11-102 відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал») права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3246627.
10 березня 2023 року було укладено договір № 10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3246627.
Загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за Договором від 14 серпня 2021 року № 3246627, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 176 500 грн, з яких:
- заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 20 000,00 грн;
- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 154 500,00 грн;
- заборгованість за комісіями - 2 000,00 грн.
Посилаючись на викладене, ТОВ «Коллект Центр» враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 120 048 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту) - 20 000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 98 048 грн; заборгованість за комісіями - 2 000,00 грн.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 лютого 2026 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за Договором про споживчий кредит від 14 серпня 2021 року № 3246627 в розмірі 118 048,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту) - 20 000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 98 048,00 грн, судовий збір в розмірі 3 028,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу частково в розмірі 5 000,00 грн, а всього 126 076 грн.
В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідачки за договором № 3246627.
Сторони в договорі встановили нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі - 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, за період після закінчення строку кредитування.
У Договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позивачу та за які банком встановлена одноразова комісія, а тому ТОВ «Коллект Центр» не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, а тому положення договору про споживчий кредит щодо обов'язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту, є нікчемними.
Не погодившись з рішення суду, ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв її представник - ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з неї на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором в розмірі 35 000 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням - 20 000 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 15 000 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання відповідачкою своїх зобов'язань з повернення коштів за тілом кредиту у строк, визначений договором (13 вересня 2021 року). ОСОБА_1 продовжила користуватись кредитними коштами, а тому пролонгація дії кредитного договору відбулась автоматично на 60 календарних днів, тобто по 13 жовтня 2021 року, і саме до цього періоду можуть бути нараховані проценти за користування коштами.
Отже, нараховані проценти за період з 13 жовтня 2021 року по 29 листопада 2021 року є безпідставними та таким, що не відповідає вимогам договору.
Враховуючи, що позивачем не надано доказів звернення кредитора з вимогою до позичальника про сплату процентів за період після погодженого строку кредитування з урахуванням пролонгації, обов'язок позичальника по сплаті таких процентів не настав, у зв'язку з чим підстав для їх стягнення з відповідача на користь позивача немає.
Розрахувати відсотки необхідно в межах строку дії та умов договору, тобто за 60 днів, починаючи з 14 серпня 2021 року по 13 жовтня 2021 року, розмір яких складає 15 000 грн, а підстави для нарахування та сплати відсотків за період з 13 жовтня 2021 року по 29 листопада 2021 року відсутні.
Заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн не є пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін. Матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, на збирання яких адвокат витратив би значний час. Спір є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, велика кількість законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Отже витрати на професійну правничу допомогу є завищеними.
У встановлений Миколаївським апеляційним судом строк відзиву на апеляційну скаргу від позивача не надходило.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомили.
За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 14 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 3246627 з використанням електронного підпису, відповідно до якого, позичальник отримала кредит у розмірі 20 000 грн шляхом переказу коштів на платіжну картку строком на 30 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом.
В свою чергу, позичальник зобов'язалася своєчасно повернути кредит, сплачувати відсотки за користування кредитом, у визначені договором терміни, а також виконати інші свої зобов'язання згідно цього договору.
Договір № 3246627 про надання кредиту та додатки до нього, зокрема графік платежів за договором про споживчий кредит та паспорт споживчого кредиту, було підписано позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора «L54487».
Відповідно до пункту 6.1. Договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця та доступний зокрема через сайт Кредитодавця таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Згідно пункту 6.2. Договору розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт Кредитодавця, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей договір надається позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Кредитодавця направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв'язку, наданими позичальником Кредитодавцем.
Відповідно до пункту 6.3. Договору приймаючи пропозицію Кредитодавця про укладання цього договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) (копії додаються) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Кредитодавцем, що розміщені на сайті Кредитодавця та є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно пункту 6.4. Договору укладення Кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки.
Відповідно до пункту 6.5. Договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
29 листопада 2021 року було укладено договір № 29-11-102 відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3246627.
10 березня 2023 року було укладено договір № 10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3246627.
Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 3246627.
Згідно розрахунку заборгованості реальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню становить 176 500,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 20 000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 154 500,00 грн, заборгованість за комісіями - 2 000,00 грн.
Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просв стягнути заборгованість у розмірі 120 048,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту) - 20 000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 98 048,00 грн, заборгованість за комісіями - 2 000,00 грн.
Як вбачається з додатку №1 до договору про споживчий кредит від 14 серпня 2021 року № 3246627, сторони погодили графік платежів за вказаним договором про споживчий кредит, а саме дату видачі кредиту - 14 серпня 2021 року, чисту суму кредиту - 20 000 грн, проценти за користування кредитом - 7 500 грн, кількість днів у розрахунковому періоді - 30, комісію за надання кредиту - 2 000 грн, загальну вартість кредиту - 29 500 грн.
Разом з тим, пунктом 1.6. Договору передбачена стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом яка становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Пунктом 1.7 Договору передбачено, що тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені пунктами 2.2., 2.3 цього Договору.
Пунктом 2.2.2 встановлено, що нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених пунктом 2.2.3. Договору.
Згідно з пунктами 2.3.1.2 договору, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день, шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється за кількістю днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) процентною ставкою, наведеною в п. 1.6 договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, які дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
При цьому, розділом 4 Договору передбачено відповідальність сторін.
У разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою пунктом 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні частини 2 статті 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої пунктом 1.6 договору. Обов'язок позичальника із сплати таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця (пункт 4.2).
У договорі про споживчий кредит від 14 серпня 2021 року № 3246627, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» містяться умови про комісію за надання кредиту, а саме:
пункт 1.5 - «загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 9500,00 грн в грошовому виразі та 11,215.00 % річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у пунктах 1.5.1 - 1.5.2 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 29 500,00 гривень. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в пункті 1.4 договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов'язань»;
пункт 1.5.1 «комісія за надання кредиту: 2 000 грн, яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово»;
пункт 2.2.1 «позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в пунктах 1.5.1-1.5.2 договору, в термін (дату), вказаний в пункті 1.4. У випадку, якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний в пункті 1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною пунктом 1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною в пункті 1.6 договору, в сумі та на умовах визначених пунктом 2.3 договору».
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду зауважує на наступному.
У справі, що розглядається предметом розгляду є правовідносини сторін, що склалися у зв'язку з укладенням договору позики на умовах фінансового кредиту, однією із форм якого є онлайн кредит, тобто позика оформлена через мережу Інтернет.
Правовідносини даного правочину регулюються ЦК України, Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію».
За правилом частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (частина 2 статті 639 ЦК України).
Отже, договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено договір про надання фінансових послуг (включно, мікропозики) укладається виключно в письмовій формі:
• у паперовому вигляді;
• у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг";
• шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/ або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги;
• в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".
Відповідно до положень статей 5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб'єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.
Зі змісту статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід'ємною частиною договору позики, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.
Так, згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, з огляду на положення вищевказаного законодавства та підпунктів 6.1-6.4 договору від 14 серпня 2021 року позичені кошти надавались ОСОБА_1 виключно за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Мілоан».
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з урахуванням особливостей Договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позикодавця можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідачки лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
У справі, що переглядається, для отримання запозичених коштів відповідачка самостійно здійснює реєстрацію на сайтах ТОВ «Мілоан», за наслідком чого отримує облікові дані (логін та пароль) до особистого кабінету клієнта, де подала електроні заявки на отримання кредитних коштів.
Отже, 14 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено правочин - договір про споживчий кредит, що був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідачки на Інтернет сайтах цього товариства з виконанням нею певних дій, які свідчать про укладення Договору, зокрема електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника.
Відповідачка не заперечувала отримання коштів та не сплату сум отриманих кредитних коштів та процентів за їх користування, що передбачені умовами договору.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі. Визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивач довів факт укладання вказаного договору та не виконання ОСОБА_1 умов цього договору щодо повернення суми грошових коштів та процентів за їх користування.
З такими висновками колегія суддів погоджується.
Аргументи скарги про безпідставне нарахування позивачем процентів за період з 13 жовтня 2021 року по 29 листопада 2021 року є неприйнятними з огляду на наступне.
Як вбачається зі змісту Договору про споживчий кредит від 14 серпня 2021 року № 3246627, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 13 вересня 2021 року (підпункт 1.4 Договору).
Підпунктом 1.5.2 Договору про споживчий кредит від 14 серпня 2021 року № 3246627 передбачено проценти за користування кредитом: 7 500 грн, які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (підпункт 1.6 Договору) .
Підпунктом 2.3.1.2 Договору про споживчий кредит від 14 серпня 2021 року № 3246627 передбачена пролонгація на стандартних базових умовах.
Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом, не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом ( тілом кредиту).
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в пункті 1.6 Договору.
Згідно пункту 4.2 Договору про споживчий кредит від 14 серпня 2021 року № 3246627 у разі прострочення Позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгації та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією) має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою пунктом 1.6. Договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої пунктом 1.6 Договору. Обов'язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги Кредитодавця.
Отже, за умовами укладеного договору - строк повернення кредиту до 13 вересня 2021 року ( з 14 серпня 2021 року - 30 днів); пролонгація 60 днів ( з 13 вересня по 13 листопада 2021 року - 60 днів).
Після 13 листопада 2021 року проценти за користування кредитними коштами нараховуються відповідно до пункту 4.2. Договору про споживчий кредит від 14 серпня 2021 року № 3246627, як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Оскільки відповідачка в основний строк до 13 вересня 2021 року не сплатила заборгованість за кредитом, то кредитором була застосована стандартна процентна ставка за користування кредитом у розмірі 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що умовами Договору між сторонами погоджено продовження строку користування кредитом та випадок його автоматичної пролонгації, а також розмір та порядок нарахування процентів.
За такого, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів відповідачки про незаконність нарахування позивачем відсотків за період з 13 жовтня 2021 року по 29 листопада 2021 року.
Доводи апеляційної скарги щодо не врахування судом першої інстанції при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу їх пропорційності до предмету спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Відповідно до частини 1-3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Звертаючись до суду першої інстанції з позовом ТОВ «Коллект Центр» просив стягнути з відповідачки витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 25 000 грн, надану в суді першої інстанції.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу понесених при розгляді справи в суді першої інстанції надано: копію договору від 01 липня 2024 року № 01-07/2024 про надання правової допомоги; копію прайс-листа АО «Лігал Ассістанс»; копію платіжної інструкції від 13 серпня 2024 року № 0453960000 на суму 175 000 грн; заявку на надання юридичної допомоги від 30 липня 2024 року № 311; акт від 06 серпня 2024 року № 1 про надання юридичної допомоги.
За змістом вищевказаних документів вбачається, що професійна правнича допомога надана на загальну суму 25 000 грн за наступні послуги при розгляді справи в суді першої інстанції: надання усної консультації з вивчення документів (2 год) - 4 000 грн; підготовка пропозиції (3 год) - 6 000грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (5 год) - 15 000грн.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв її представник - Ремський Є.В., просила відмовити в задоволенні стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у зв'язку з їх недоведеністю.
В питанні критеріїв оцінки розміру таких витрат слід врахувати висновки Великої Палати викладені у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зауважила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.
Суд першої інстанції при вирішенні питання про відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу дотримався зазначених вимог процесуального закону, врахував заперечення відповідачки, співмірність та розумність їх розміру, виходячи з обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, та визначив їх у розмірі - 5 000 грн.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю. Між тим, суд першої інстанції відмовив позивачу в задоволенні вимог про стягнення заборгованості за комісією, однак апеляційна скарга не містить доводів щодо незгоди скаржника з відмовою у цій частині позовних вимог, а тому оскаржуване судове рішення в цій частині слід залишити без змін.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують. Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, надав належну оцінку дослідженим доказам.
Відповідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 лютого 2026 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.
Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діяла його представниця - ОСОБА_4 , залишити без задоволення.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді Т.М. Базовкіна
Ж.М. Яворська
Повне судове рішення складено 14 травня 2026 року.