Справа № 761/16801/26
Провадження №1-кп/761/3775/2026
іменем України
12 травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
потерпілої ОСОБА_6
представника потерпілого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12026100000000117, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.02.2026 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Горенка Київської області, українця, громадянина України, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
03.02.2026 року приблизно о 16 год. 15 хв. водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «BMW 318», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині вулиці Стеценка у м. Києві, зі сторони вулиці Щусєва в напрямку вулиці Данила Щербаківського, в межах другої смуги з трьох наявних, перевозив пасажира ОСОБА_8 , яка розташовувалась на передньому пасажирському сидінні.
В цей час попереду, в зустрічному напрямку по зустрічній смузі проїзної частини вулиці Стеценка у місті Києві рухався автомобіль марки «KIA Forte», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_9 .
Під час руху ОСОБА_10 допустив порушення вимог п.п. 1.3, 1.5, підпункту «б» п. 2.3, п.п. 12.1, 12.4 та підпункту «б» п. 12.9 Правил дорожнього руху України.
Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_4 виявились у тому що він 03.02.2026 року приблизно о 16 год. 15 хв., керуючи технічно справним автомобілем марки «BMW 318», реєстраційний номер НОМЕР_1 , діючи необережно, проявляючи самовпевненість, маючи об'єктивну можливість рухатися своєю смугою руху, спостерігати за показниками спідометру та обрати безпечну швидкість в межах дозволеної, будучи обізнаним, що вибір швидкості руху залежить від односторонньої вольової активності водія, нехтуючи застосуванням безпечних прийомів керування, маючи можливість оцінити швидкість руху транспортних засобів та дорожню обстановку, будучи зобов'язаним постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, не маючи перешкод технічного характеру, при перестроюванні з другої смуги в першу, поблизу буд. № 1/3 вул. Стеценка у м. Києві, не обрав такі прийоми керування, які б дозволили йому при впливі на органи керування транспортного засобу мати постійну можливість контролювати напрямок і траєкторію руху автомобіля, унаслідок чого втратив керування, допустив виїзд на смугу зустрічного руху, де відбулося зіткнення з автомобілем «KIA Forte», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_9 , який рухався у зустрічному напрямку прямолінійно в межах своєї смуги.
У результаті даної дорожньо-транспортної події пасажир автомобіля марки «BMW 318», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження, від яких загинула на місці.
Таким чином, вищевказаними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав у повному обсязі та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті.
Так, обвинувачений ОСОБА_4 повідомив суду, що 03 лютого 2026 року приблизно о 16 годині 20 хвилин він разом зі своєю дівчиною ОСОБА_8 рухався на автомобілі марки «BMW 318», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Стеценка у місті Києві. Так, під час перестроювання з другої смуги руху в першу він проявив необачність, не впорався з керуванням транспортним засобом та здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, де відбулося зіткнення з автомобілем, який рухався назустріч. Під час дорожньо-транспортної пригоди він втратив свідомість, а коли прийшов до тями, на місці події вже перебували працівники поліції, які згодом повідомили йому про смерть ОСОБА_8 .
Таким чином, показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Так, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України зі згоди учасників судового провадження, які на думку суду правильно розуміють зміст обставин по справі і не оспорюють їх, враховуючи відсутність сумнівів у добровільності їх позиції, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і визначив обсяг доказів, що підлягає дослідженню в судовому засіданні, обмежившись допитом обвинуваченого ОСОБА_4 , показання якого відповідають фактичним обставинам справи та дослідженням документів, що характеризують особу обвинуваченого. При цьому судом було роз'яснено учасникам судового провадження, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, та враховуючи відсутність сумнівів у добровільності їх позиції, судовий розгляд кримінального провадження проведено у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.
Аналізуючи в сукупності надані прокурором та перевірені в судовому засіданні матеріали, які узгоджуються між собою, суд за вказаних обставин вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Обираючи обвинуваченому вид та міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставини його вчинення, форму й ступінь вини, мотивацію вчиненого, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують обвинуваченому покарання.
Зокрема, судом враховано особу обвинуваченого, який раніше не судимий, неодружений, працевлаштований, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей не має, на обліку у лікаря психіатра, нарколога не перебуває.
Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 , є щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
Крім того, суд враховує позицію потерпілої ОСОБА_6 , яка у поданій суду заяві та безпосередньо у судовому засідані зазначила, що будь-яких претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має у зв'язку з повним відшкодуванням завданої шкоди. Водночас потерпіла просила суд не призначати ОСОБА_4 покарання, пов'язане з реальним позбавленням волі.
Відповідно до правил призначення покарання, закріплених ч. 2 ст. 50, ч. 2 ст. 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, та повинно бути необхідним та достатнім для такого виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженим, так і іншими особами.
Суд, при вирішенні питання про призначення покарання обвинуваченому, не вбачає підстав для застосування положень ст. 69 КК України.
Так, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України та з урахуванням всіх обставин справи на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробовуванням, якщо останній протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки відповідно до ст. 76 КК України.
Також, враховуючи конкретні обставини вчиненого злочину та його наслідки, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_4 додаткове покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Так, судом встановлено, що в рамках даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 березня 2026 року (справа №761/4609/26, провадження №1-кс/761/4092/2026), накладено арешт на автомобіль марки «BMW 318і» реєстраційний номер НОМЕР_1 . Крім того, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 березня 2026 року (справа №761/4604/26, провадження №1-кс/761/4088/2026), накладено арешт на автомобіль марки «KIA Forte», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Таким чином, суд дійшов висновку, що арешт, накладений на речові докази у даному кримінальному провадженні, підлягає скасуванню у зв'язку із закінченням судового розгляду та відсутністю необхідності у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення.
Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Таким чином, процесуальні витрати у даному кримінальному провадженню за проведення судової інженерно-транспортної експертизи №CE-19/111-26/5529-IT від 01.04.2026 року на суму 3565,60 грн.; судової інженерно-транспортної експертизи №CE-19/111-26/5526-IT від 14.04.2026 року на суму 3565,60 грн.; судової інженерно-транспортної експертизи №CE-19/111-26/18779-IT від 21.04.2026 року на суму 3369,52 грн. підлягають стягненню з ОСОБА_4 .
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 лютого 2026 року щодо ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06 квітня 2026 року змінено на домашній арешт у нічний час доби.
Застосований відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлявся.
На підставі викладеного та керуючись ст. 75, 100, 124, 174, 349, 368, 374, 376 КПК України, суд -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного основного покарання з випробуванням - іспитовим строком тривалістю 3 (три) роки, якщо протягом вказаного строку він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Застосований відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 березня 2026 року (справа №761/4609/26, провадження №1-кс/761/4092/2026), на автомобіль марки «BMW 318і» реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 березня 2026 року (справа №761/4604/26, провадження №1-кс/761/4088/2026), на автомобіль марки «KIA Forte», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Речові докази у даному кримінальному провадженню, а саме:
- автомобіль марки «BMW 318і» реєстраційний номер НОМЕР_1 - повернути ОСОБА_4 ;
- автомобіль марки «KIA Forte», реєстраційний номер НОМЕР_2 - повернути ОСОБА_11 .
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати у даному кримінальному провадженню на загальну суму 10 500 (десять тисяч п'ятсот) гривень 72 (сімдесят дві) копійки, а саме за проведення судової інженерно-транспортної експертизи №CE-19/111-26/5529-IT від 01.04.2026 року на суму 3565,60 грн.; судової інженерно-транспортної експертизи №CE-19/111-26/5526-IT від 14.04.2026 року на суму 3565,60 грн.; судової інженерно-транспортної експертизи №CE-19/111-26/18779-IT від 21.04.2026 року на суму 3369,52 грн.
Вирок суду першої інстанції в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України оскарженню не підлягає. В іншій частині може бути оскаржений учасниками процесу, протягом 30 діб з моменту його проголошення до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції до Шевченківського районного суду м. Києва.
Вирок суду набирає законної чинності після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копії вироку негайно після його проголошення вручити учасникам.
Суддя Шевченківського районного
суду міста Києва ОСОБА_12