Справа № 751/4449/26 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/195/26
Категорія - кримінальна Доповідач ОСОБА_2
13 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
головуючого-суддіОСОБА_3
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5
секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
з участю: прокурора ОСОБА_7 ,
захисника адвоката ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 квітня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12024270000001024 від 17.10.2024,
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання старшої слідчої в ОВС відділу слідчого управління ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_10 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024270000001024 від 17 жовтня 2024 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Застосовано до підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 28 червня 2026 року включно, з подальшим його утриманням в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор». Визначено підозрюваному ОСОБА_9 заставу в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 665 600 гривень, яка може бути внесена як підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покладено на підозрюваного ОСОБА_9 , у разі внесення застави, наступні обов'язки: прибувати за кожною процесуально вмотивованою вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду у визначений ними час; не відлучатися із м. Прилуки Чернігівської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у кримінальному провадженні з приводу обставин даного кримінального провадження, за винятком участі в процесуальних діях в присутності слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду; здати на зберігання, у разі наявності, до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а інші документи, які дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, за наявності, здати на зберігання органу, який їх видав.
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя вказав, що існування ризиків, з урахуванням тяжкості можливого покарання в співставленні з характеризуючими даними та процесуальною поведінкою підозрюваного, дають підстави вважати, що жоден з інших більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Не погодившись із ухвалою суду, захисник адвокат ОСОБА_8 подав в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та обрати його підзахисному більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а у разі визначення застави - встановити її у межах, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, тобто не більше 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з урахуванням майнового та сімейного стану підозрюваного.
Звертає увагу суду на те, що підозрюваний має статус учасника бойових дій, отримав контузії під час захисту Батьківщини, що підтверджує його внесок у оборону держави. Має на утриманні неповнолітню дитину. Вирок, на який посилається слідство, було скасовано та направлено на новий розгляд, тому він не може бути використаний як аргумент для обрання запобіжного заходу. Вважає, що ці обставини свідчать про сталі соціальні зв'язки та відповідальність, що спростовує доводи слідчого про ризики переховування чи перешкоджання слідству.
Заслухавши доповідача, аргументи захисника ОСОБА_8 , який підтримав апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти доводів сторони захисту, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
З матеріалів провадження вбачається, що 17 жовтня 2024 року до ЄРДР за №12024270000001024 внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
28.04.2026, ОСОБА_9 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України.
28.04.2026 ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Поняття «обґрунтованість підозри» включає існування фактів чи інформації, які надають підстави суду вважати, що підозрювана особа ймовірно вчинила правопорушення, та оголошення підозри у вчиненні злочину.
На початковій стадії досудового розслідування кримінально-процесуальний закон не вимагає від сторони обвинувачення доведення усіх елементів кримінального правопорушення. Факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для засудження особи та ухвалення обвинувального вироку.
Слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні слідчого доводи та долучені копії матеріалів свідчать про обґрунтованість пред'явленої підозри та підтверджуються доказами, достатніми, на етапі досудового розслідування, для застосування запобіжного заходу.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Ризик - це ймовірність того, що підозрюваний може ухилитися від кримінальної відповідальності та незаконно впливати на свідків.
Особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку підозрюваного, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що підозрюваний зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.
Слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі встановив наявність ризиків, наведених слідчим у клопотанні, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В той же час, сторона захисту не погоджується з існуванням жодного із них.
Надаючи оцінку наявності існування ризику переховування, слідчим суддею були правильно враховані, з чим погоджується і колегія суддів, відомості про особу підозрюваного, обставини кримінального правопорушення, можливість притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язані з цим імовірні негативні для ОСОБА_9 наслідки (обмеження) і, зокрема, суворість передбаченого покарання за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється. При оцінці наявності цього ризику колегія суддів враховує, що суворість передбаченого покарання, хоча і не може бути визначальним фактором, все ж є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
За наведених обставин, доводи апеляційної скарги захисту про відсутність ризику переховування відхиляються.
Посилання захисника на те, що підозрюваний має статус учасника бойових дій, отримав контузії під час захисту Батьківщини, має на утриманні неповнолітню дитину, підлягають безумовному врахуванню, однак зазначені відомості про особу підозрюваного, істотно не знижують вірогідність настання доведених ризиків.
Оцінюючи наведені ризики, колегія суддів наголошує, що стороною захисту не надано доказів відсутності цих ризиків. Натомість, посилання на документальне не підтвердження встановлених ризиків спростовується матеріалами провадження та доказами, зібраними органом досудового розслідування, які у достатній мірі переконують колегію суддів у їх наявності.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини зазначені у ч. 1 ст.178 КПК України.
Під час прийняття рішення про задоволення клопотання слідчого, слідчий суддя, з урахуванням мети та підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вимог ст.ст. 178, 194 КПК України, наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, врахував дані про особу підозрюваного та прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_9 може вчинити дії щодо переховування від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні та таким чином перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування.
При цьому слідчий суддя вказав, що підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу відсутні, в даному випадку застосування більш м'якого запобіжного заходу не перевищує суспільного інтересу в справі, який полягає у повному та неупередженому здійсненні кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у кримінальному провадженні та запобігання процесуальних ризиків.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про те, що застосування до ОСОБА_9 іншого, більш м'якого запобіжного заходу, не зможе запобігти встановленим ризикам та забезпечити належне виконання ним процесуальних обов'язків.
Отже, при прийнятті рішення про застосування щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя перевірив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу, і зазначені обставини підтверджені достатніми даними, які досліджені та оцінені слідчим суддею в судовому засіданні.
Крім того, всі наведені захисником обставини та дані про особу підозрюваного були предметом розгляду слідчим суддею, який не знайшов їх такими, що гарантують належну процесуальну поведінку ОСОБА_9 у разі обрання іншого, більш м'якого виду запобіжного заходу.
Разом із тим, колегія суддів звертає увагу, що в цьому провадженні тримання під вартою не є для підозрюваного безальтернативним запобіжним заходом, а визначена слідчим суддею застава в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 665600 грн., тобто в межах визначених ч. 5 ст. 182 КПК України, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, на думку колегії суддів, є достатньою у співставленні зі стадією кримінального провадження, наданими матеріалами кримінального провадження, систематичністю та кількістю вчинених протиправних дій підозрюваним, існуючими ризиками, також даними про особу підозрюваного.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів законність та обґрунтованість постановленої у справі слідчим суддею ухвали, не вбачається.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 422, 424 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 квітня 2026 року щодо ОСОБА_9 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_5