Постанова
Іменем України
13 травня 2026 року м. Херсон
Єдиний унікальний номер справи: 712/12139/24
Номер провадження: 22-ц/819/927/26
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:
головуючого - Радченка С.В.,
суддів: Бездрабко В.О., Приходько Л.А.
секретар: Андреєва В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Чорненький Володимир Миколайович, на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 15 квітня 2026 року, постановлену суддею Кузьміною О.І., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Атамась Ірини Іванівни Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради, Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради про скасування рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій,
Короткий зміст вимог і ухвали суду першої інстанції
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , від імені яких діє представник адвокат Чорненький В.М., звернулися до суду з позовом, в якому просять визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Атамась Ірини Іванівни, Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради про відмову в проведені реєстраційних дій від 07 серпня 2024 року №74478043; зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради здійснити реєстрацію права спільної власності на кватиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 15 квітня 2026 року провадження у справі закрито. Роз'яснено позивачам їх право звернення з відповідним позовом до окружного адміністративного суду.
Ухвала суду мотивована тим, що оскільки позивачі у позові не порушують питання, пов'язане з визнанням за ними права власності на майно, захист свого права власності від інших осіб, суд дійшов висновку, що спір виник між сторонами з приводу здійснення відповідачем, як службовою особою суб'єкта владних повноважень, делегованих йому законом повноважень та надання адміністративних послуг на підставі законодавства, тому не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має вирішуватися в порядку адміністративного судочинства. Також суд роз'яснив позивачам про можливість захисту їх прав шляхом оскарження ухвали Черкаського окружного адміністративного суду по справі № 580/9745/24 від 04 жовтня 2024 року, якою відмовлено у відкритті провадження по заявленим ним аналогічним вимогам в порядку адміністративного судочинства, оскільки суд вважав, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Чорненький В.М., подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, просили скасувати ухвалу, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.Апеляційна скарга мотивована тим, що підставою позовних вимог про скасування оскаржуваного рішення відповідача визначено порушення права позивачів на реєстрацію за ними права власності на нерухоме майно (квартиру АДРЕСА_1 ). Отже, передумовою звернення до суду стало порушення відповідачем майнових прав позивачів, що повинно вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу
Письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
В даній справі позивачі звернулися до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, зобов?язання державного реєстратора здійснити реєстрацію права спільної власності на нерухоме майно.
Підставою для прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора з посиланням на п.4 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зазначено неможливість перевірити інформацію щодо підтвердження реєстрації заявлених прав, яка була проведена на паперових носіях інформації, оскільки робота Олешківської філії КП "Херсонського бюро технічної інвентаризації" Херсонської обласної ради не відновлена (тимчасово знаходиться під окупацією).
Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки спір виник між сторонами з приводу здійснення відповідачем як службовою особою суб'єкта владних повноважень делегованих йому законом повноважень та надання адміністративних послуг на підставі законодавства, тому не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.
Такі висновки суду є вірними, оскільки ґрунтуються на законі та усталеній судовій практиці, визначеній релевантними рішеннями Верховного Суду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 0740/993/18 викладено висновок про те, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, або їхніх службових чи посадових осіб є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі зазначених суб'єктів не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели дії органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 490/5986/17-ц, при визначенні юрисдикційності спору з державним реєстратором чи щодо оскарження дій державного реєстратора критерієм такого розмежування є предмет оскарження. Якщо позивач оскаржує дії державного реєстратора з приводу розгляду його заяви у контексті статті 24 Закону № 1952-IV, і цей спір не стосується речових прав чи обмежень на нерухоме майно третіх осіб, такий спір є публічно-правовим і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Якщо позивачем оскаржуються дії державного реєстратора щодо вчинення їх за заявами третьої особи, тобто стосуються правовідносин, які виникли чи виникають між державним реєстратором і іншою, відмінною від позивача, особою, вбачається спір про право між позивачем та іншою особою щодо нерухомого майна, який повинен розглядатися у порядку цивільного чи господарського судочинства, залежно від суб'єктного складу сторін, та є за своєю природою приватноправовим спором.
Такі ж висновки викладені в постановах Касаційного адміністративного суду та Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 02 грудня 2020 року (справа № 211/594/19), від 29 січня 2025 року (справа № 600/252/24-а), від 11 лютого 2025 року (справа № 520/14808/24).
Суд першої інстанції правильно зазначив, що позовні вимоги у даній справі не пов'язані із спором про право між позивачами та іншими особами щодо нерухомого майна, та не стосуються правовідносин, які виникли чи виникають між державним реєстратором і іншою, відмінною від позивача, особою, тому правовідносини є публічно-правовим і такими, що виникли за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовує у цих правовідносинах надані йому законом управлінської функції при прийнятті рішення за заявами позивачів. Позовні вимоги не стосуються речових прав позивачів чи обмежень прав на це нерухоме майно третіх осіб.
Отже, даний спір є публічно-правовим і мав розглядатися у порядку адміністративного судочинства, з чим погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Разом з тим, колегія суддів зважає на наступні обставини.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року у справі № 580/9745/24 позивачам відмовлено у відкритті провадження у адміністративній справі за їх позовною заявою з аналогічними позовними вимогами до тих самих відповідачів. Позивачам роз'яснено, що спір відноситься до юрисдикції загального місцевого суду та повинен вирішуватися за правилами цивільного судочинства.
Позивачі звернулися з позовом в порядку цивільного судочинства та 12.12.2024 року ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області відкрито провадження та призначено до розгляду справу №712/12139/24 в порядку загального позовного провадження.
В своїй ухвалі від 12.12.2024 року суд першої інстанції вказав, що позовна заява подана з додержанням вимог статей 175-177 ЦПК України, підстави, визначені статтями 185-186 ЦПК України, для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі відсутні. Вважав можливим прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі.
08.04.2025 року ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області закрито підготовче провадження у справі №712/12139/24 та призначено її до судового розгляду.
08.10.2025 року ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області провадження у справі №712/12139/24 закрито та роз'яснено позивачам їх право звернення з відповідним позовом до окружного адміністративного суду.
16.02.2026 року постановою Херсонського апеляційного суду ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 08.10.2025 року скасовано, цивільну справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
09.03.2026 року ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області прийнято до провадження цивільну справу №712/12139/24 та призначено її розгляд в порядку загального позовного провадження.
15.04.2026 року ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області провадження у справі №712/12139/24 закрито та роз'яснено позивачам їх право звернення з відповідним позовом до окружного адміністративного суду.
Таким чином, звернувшись за захистом свого права до суду адміністративної юрисдикції в жовтні 2024 року, позивачі отримали відмову суду у відкритті провадження в справі із роз'ясненням про необхідність звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
В грудні 2024 року позивачі звернулися за судовим захистом в порядку цивільного судочинства, суд прийняв їх позов до свого провадження та призначив справу до судового розгляду, однак після спливу близько півтора року закриває справу із роз'ясненням позивачам про їх право оскаржити ухвалу окружного адміністративного суду та необхідністю розгляду справи в порядку адміністративного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду, при розгляді справи №442/7753/16, яка була прийнята судом першої інстанції в порядку цивільного судочинства і розглянута по суті, але потім скасована в апеляційному порядку із закриттям провадження в справі та роз'ясненням, даний спір є публічно-правовим і має розглядатися у порядку адміністративного судочинства, в своїй постанові від 27 лютого 2019 року зазначила наступне: «ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (див. mutatis mutandis рішення від 9 грудня 2010 року у справі "Буланов та Купчик проти України" (заяви N 7714/06 та N 23654/08), в якому ЄСПЛ установив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності в заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду України розглянути касаційні скарги заявників усупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади; крім того, ЄСПЛ указав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (§ 27, 28, 38-40); рішення від 1 грудня 2011 року у справі "Андрієвська проти України" (заява N 34036/06), в якому ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд України відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці, оскільки її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України; натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є Вищий адміністративний суд України (§ 13, 14, 23, 25, 26); рішення від 17 січня 2013 року у справі "Мосендз проти України" (заява N 52013/08), в якому ЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції, через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (§ 116, 119, 122-125); рішення від 21 грудня 2017 року у справі "Шестопалова проти України" (заява N 55339/07), у якому ЄСПЛ дійшов висновку, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз'яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду її позову за правилами адміністративного судочинства (§ 13, 18-24))…. Ураховуючи зазначене, Велика Палата Верховного Суду, не відступаючи від правових висновків, викладених нею у наведених постановах, з метою забезпечити позивачу право на судовий захист та справедливий судовий розгляд вважає за можливе розглянути цю справу за правилами цивільного судочинства». Постанова суду апеляційної інстанції була скасована, справа направлена на новий розгляд та вирішена в порядку цивільного судочинства.
До подібних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла в своїх постановах від 04 липня 2018 року (справа N 461/519/17) та від 17 жовтня 2018 року (справа № 201/4802/16-а).
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, закриваючи провадження по справі, правильно вирішив питання юрисдикції, однак з метою недопущення порушення права позивачів на доступ до суду та справедливий судовий розгляд, вважає необхідним і правильним скасувати ухвалу суду першої інстанції з направленням справи для продовження розгляду та вирішення її по суті в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. ст. 374, 379, 381, 382, 389 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені яких діє адвокат Чорненький Володимир Миколайович, задовольнити частково.
Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 15 квітня 2026 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий С.В. Радченко
Судді В.О. Бездрабко
Л.А. Приходько