Номер провадження: 22-ц/813/2598/26
Справа № 522/23291/23
Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П.
Доповідач Громік Р. Д.
23.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Комлевої О.С.,
за участю секретаря - Скрипченко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 березня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА.
Короткий зміст позовних вимог.
04 грудня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури в загальному розмірі 2 000 000,00 грн. (два мільйони гривень 00 копійок), завданої внаслідок бездіяльності уповноважених посадових осіб Одеського районного управління поліції № 1 ГУ НП в Одеській області та Київської окружної прокуратури м. Одеси.
Позовна заява вмотивована тим, що ОСОБА_1 з боку Головного управління Національної поліції в Одеській області та Одеської обласної прокуратури заподіяно моральну шкоду, яка триває майже 5 років, неналежне здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12020160480000540 від 20.02.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, яке з 2020 року здійснювалося слідчими Слідчого відділу Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області та контролю за його проведенням.
Позивач зазначає, що всіма грошовими збереженнями заволодів ОСОБА_2 , представившись посадовою особою директором СК «Фамільний», шляхом обману, зловживаючи її довірою, маючи корисну мету на привласнення її грошових коштів, без наміру виконувати свої зобов'язання, 05.08.2015 року уклав з потерпілою ОСОБА_1 договір №30 купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомості, частину домоволодіння квартиру, яка розташована в об'єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , із наступними характеристиками: кімната (квартира) «30», площа «32,30 кв. м.», площа балкону «0,75 кв. м», поверх «3». За умовами складеного договору була сплачена повністю грошова сума у розмірі 568 909 (п'ятсот шістсот вісім тисяч дев'ятсот дев'ять) грн. 42 коп., що еквівалентно 26 200 доларів США за курсом НБУ на день укладення договору. Проте, даний договір купівлі-продажу майнових прав, в порушення ст.657 ЦК України, не був посвідчений нотаріально.
Надалі виявилося, що позивачці були продані майнові права на об'єкт нерухомості, який на той час належав іншій особі. 07 липня 2017 року вона отримала у власність від забудовника ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 , яка не відповідала умовам договору, з неякісно виконаними роботами та невідповідності їх реальної вартості, незавершеного будівництва будинку. У зв'язку з чим, ОСОБА_1 змушена була нести значні додаткові витрати на придбання будівельних матеріалів, проведення необхідних будівельних робіт та благоустрій наданої їй необладнаної квартири для придатності її для проживання, у тому числі витрати на дообладнання будинку, які не були виконані забудовником.
Будинок, в якому ОСОБА_1 була надана квартира не був введений в експлуатацію належним чином, оскільки не було необхідних дозвільних документів на будівництво. Більш того, будівництво багатоповерхового житлового будинку суперечить цільовому призначенню земельної ділянки і Генеральному плану міста, оскільки земельна ділянка була визначена лише для здійснення індивідуальної житлової забудови. Будівництво будинку за адресою: АДРЕСА_1 здійснювалося ОСОБА_2 без належним чином розробленої документації, без одержання технічних умов, які є обов'язковою складовою вихідних даних на проектування, з відхиленням від наявного проекту та з порушенням містобудівних умов та обмежень, будівельних норм, протипожежних та санітарних норм, що становило суттєву загрозу життю та здоров'ю мешканців сусідніх будинків та їх майну та порушило їх права.
Реєстрація права власності на нерухоме майно в будинку по АДРЕСА_1 (або АДРЕСА_3 ) було проведено всупереч судових рішень, якими прямо заборонено проведення будь-яких реєстраційних дій та якими визнано вказаний об'єкт самочинним будівництвом.
На об'єкт нерухомого майна, а саме житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 був накладений арешт ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 26.04.2016, що перешкоджає потерпілій розпоряджатися та у повній мірі користуватися та володіти своїм нерухомим майном - квартирою АДРЕСА_4 у цьому будинку, та порушує конституційне право ОСОБА_1 на власність, передбачене ст.41 Конституції України.
Постановою колегії по цивільним справам Одеського апеляційного суду від 17.10.2024 по справі №520/11330/17 скасована власність на квартири у цьому будинку АДРЕСА_3 , в тому числі і на її квартиру АДРЕСА_4 .
Наразі будинок, в якому вона проживає підлягає зносу на підставі постанови Одеського окружного адміністративного суду від 29.02.2016 у справі №815/6834/15 та ухвали Одеського апеляційного суду адміністративного суду від 26.04.2016 у справі №6834/15, ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 грудня 2016 року, тобто внаслідок протиправних дій забудовника ОСОБА_2 потерпіла залишається без житла та прав на власність, без засобів для існування, з підірваним здоров'ям.
Так, нею за придбання квартири сплачена сума у розмірі 26200 дол. США, що складає в еквіваленті - 269400 грн, ремонт та обладнання квартири на суму у розмірі 11800 дол. США, що складає сума в еквіваленті -436600 гривень.
Спорудження та встановлення балкону з негорючих матеріалів, оскільки не були виконані умови інвестиційного договору правопорушником на суму у розмірі = 1500 доларів (у зв'язку із загрозою життю).
Штраф ДАБК за зведення балкона на будинку під знесення на суму у розмірі - 350 доларів США = 8500 грн. Неповернення переплачених грошей за квадратні метри на суму у розмірі - 869 доларів, що складає сума в еквіваленті 20000 грн.
Невиконання умов договору правопорушником, внаслідок чого довелося винаймати квартиру з 2016 року в м. Одесі на суму у розмірі - 12600 доларів США, що складає сума в еквіваленті - 272 200 грн.
Крім того, незаконне користування власними коштами з серпня 2015 року по серпень 2020 р. у розмірі - 13500 доларів США, що складає сума в еквіваленті - 351000 грн.
Внаслідок недосконалості інженерного обладнання будинку і кустарної електропроводки згоріла нова техніка - ноутбук та холодильник вартістю 1500 доларів, що складає сума в еквіваленті -40000 грн.
Також, було оформлено 2 кредитних договору в банках на усунення недоробок моєї квартири на загальну суму 25000 грн. та 25000 на надання медичних послуг на суму50000 грн., у зв'язку з погіршенням стану здоров'я внаслідок протиправних дій правопорушника ОСОБА_2 та бездіяльності правоохоронних органів щодо захисту моїх прав потерпілої.
Судовим рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10 січня 2017 року у цивільній справі № 520/3572/16-ц вирішено зобов'язати ОСОБА_2 знести самочинно збудований будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Дане рішення суду набрало законної сили, оскільки будинок в якому була надана квартира не був введений в експлуатацію належним чином, у зв'язку що не було необхідних дозвільних документів на будівництво багатоповерхового житлового будинку, а земельна ділянка була визначена лише для здійснення індивідуальної житлової забудови. Вона була введена в оману щодо наявності вказаних документів та виконання договірних умов, як потім виявилося самочинним будівництвом і підлягає зносу. На теперішній час реалізувати квартиру і повернути свої особисті заощадження вкладені в неї не може, оскільки вона знаходиться під арештом.
Більш того, внаслідок бездіяльності правоохоронних органів Головного управління національної поліції в Одеській області та Одеської обласної прокуратури, оскільки правопорушник ОСОБА_2 так і не притягнутий до кримінальної відповідальності, йому навіть не пред'явлена підозра, не обрано запобіжний захід, тому ОСОБА_1 не може встановленим порядком заявити до нього цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок вчинення ним протиправних дій.
У результаті чого, позивач вимушена була здійснити витрати на медичне обстеження та лікування на суму у розмірі 6000 євро, що складає сума в еквіваленті - 240000 грн.
Позиція відповідача органу прокуратури у суді першої інстанції.
27 березня 2024 року Одеська обласна прокуратура подала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що як вбачається зі змісту позовних вимог ОСОБА_1 , як на підставу стягнення моральної та матеріальної шкоди, посилається на бездіяльність органів досудового розслідування та прокуратури, що встановлена ухвалами слідчих суддів.
Так, ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 30.07.2020 задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого та зобов'язано слідчого розглянути клопотання ОСОБА_1 від 15.07.2020 про проведення слідчих (розшукових) дій. Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 29.10.2020 задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора Одеської місцевої прокуратури № 1 та дізнавача щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 від 22.09.2020 про проведення слідчих (розшукових) дій. Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 05.02.2021 задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано постанову дізнавача від 15.08.2020 про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. У подальшому, 15.02.2021 досудове розслідування було відновлено. Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 01.03.2021 відмовлено в задоволені скарги ОСОБА_1 на бездіяльність сектору дізнання ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області щодо не розгляду клопотання від 17.02.2021 про проведення слідчих (розшукових) дії. Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 10.02.2022 відмовлено в задоволені скарги ОСОБА_1 на бездіяльність слідчих ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області та прокурорів Київської окружної прокуратури щодо не розгляду клопотання від 17.02.2021 про визнання потерпілою про проведення слідчих (розшукових) дії. Слідчим надано до суду пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілої ОСОБА_1 від 23.04.2021. Ухвалами слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 28.09.2022 задоволено клопотання потерпілої ОСОБА_1 про відвід прокурора та слідчого. Слідчим суддею Київського районного суду м. Одеси від 04.07.2022 винесено ухвалу про задоволення скарги ОСОБА_1 та скасування постанови слідчого СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області від 17.01.2022 про закриття кримінального провадження. В подальшому, 25.07.2022 досудове розслідування було відновлено. Слідчим суддею Київського райсуду м. Одеси 02.02.2023 винесено ухвалу про часткове задоволення скарги ОСОБА_1 та визнання бездіяльності прокурорів Київської окружної прокуратури м. Одеси та слідчих СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області щодо неналежного повідомлення про результати розгляду клопотань ОСОБА_1 від 15.12.2022 та 26.12.2022 поданих в рамках кримінального провадження № 12020160480000540.
Як вбачається зі змісту вказаних ухвал, слідчим суддею розглядались скарги ОСОБА_1 у зв'язку із незгодою із прийнятими процесуальними рішенням слідчим та прокурором за її клопотаннями та скаргами, тощо.
Отже, вказаними судовими ухвалами дії чи бездіяльність Одеської обласної прокуратури не визнавалась.
Також Одеською обласною прокуратурою зазначено, що є помилковими посилання ОСОБА_1 у позовній заяві на норми Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», дія якого поширюється на правовідносини відшкодування шкоди, завданої виключно громадянинові внаслідок незаконного притягнення його до відповідальності, та не розповсюджується на потерпілих осіб, яким завдано шкоди внаслідок бездіяльності органу досудового розслідування та прокуратури під час розслідування за заявою таких осіб.
У зв'язку з цим, відповідачем зазначено, що оскільки позивачем не доведено свої позовні вимоги щодо відшкодування шкоди унаслідок, нібито протиправної бездіяльності Одеської обласної прокуратури, тому її позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 березня 2025 року позов ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Держави в особі Державної казначейської служби України Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури - залишено без задоволення.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив матеріали справи та дійшов помилкових висновків про відмову у задоволенні позовних вимог.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Фактичні обставини справи.
На підставі матеріалів справи встановлено, що 05 серпня 2015 року ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_2 договір № 30 купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомості-квартиру, яка розташована в об'єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 із наступними характеристиками: кімната (квартира) «30», площа 32,30 кв.м., площа балкону 0,75 кв.м. За умовами договору позивачем були сплачені гроші в сумі 568 909 грн., що еквівалентно 26 200 доларів США за курсом НБУ на день укладання договору.
Між тим, як слідує з матеріалів справи, слідчим відділом Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12020160480000540 від 19.02.2022 за ч. 3 ст. 190 КК України щодо шахрайського заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1
ОСОБА_1 у вказаному кримінальному провадженні № 12020160480000540 визнано потерпілою та 23.04.2021 вручено пам'ятку про процесуальні права та обов'язки.
Підставою для реєстрації кримінального провадження стала заява ОСОБА_1 , яка 19.02.2020 надійшла до Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області.
Зокрема, у заяві йшлось про те, що 05.08.2015 ОСОБА_2 , будучи директором СК «Фамільний дім», на думку ОСОБА_1 шляхом обману уклав з нею договір № 30 купівлі-продажу частини майнових прав на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та який по теперішній час не виконав зобов'язання згідно укладеного договору, чим заволодів належними їй грошовими коштами.
У ході проведення досудового розслідування 24.04.2021 допитано як потерпілу ОСОБА_1 , яка показала, що 05.08.2015 між нею та ОСОБА_2 укладено договір № 30 купівлі - продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 568 909, 42 грн. (26 000 доларів США).
Згодом, потерпілій повідомили що квартири на 3 поверху немає, та запропонували рівноцінну квартиру з великим балконом додатковою оплатою 11 000 грн. у зв'язку з підвищенням курсу валюти.
Так, відбулося додаткове нотаріальне оформлення та 27.09.2016 укладено додатково угоду з змінами до пункту 2.2 договору, зміна об'єкта АДРЕСА_5 , 4 поверх. З самого початку будівництва сусіди-суміжники по АДРЕСА_1 , здійснювали протести проти будівництва, зверталися до Департаменту ДАБІ. Також, 07.10.2016 потерпіла оформила право власності на вказану квартиру, але вже за адресою: АДРЕСА_6 . Тобто, вона отримала квартиру з характеристиками 29,9 загальна площа квартири і 1,80 площа балкону, що є менше ніж зазначено в договорі, тому ОСОБА_2 має повернути їй 869 доларів США.
Дізнавачем СД ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області 26.05.2021 винесено постанову про перекваліфікацію складу кримінального проступку з ч. 1 ст. 190 КК України на ч. 3 ст. 190 КК України.
Допитаний 01.11.2021 як свідок ОСОБА_2 показав, що на підставі договору купівлі-продажу № 562 від 17.07.2014, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Коваль Н.В., він придбав у приватну власність земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0799 га, право власності зареєстровано згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно серія ЕАТ № 304594 за реєстраційним номером: 409249151101, кадастровий номер: 5110136900:33:010:0027.
За наслідками розгляду його звернення, 27.11.2014 Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради видало містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального житлового будинку та відкритого басейну.
На його замовлення Центром НТТМ академії будівництва та архітектури України 12.12.2014 розроблено проєктну документацію будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Експертиза проекту будівництва проведена філією ТОВ «Українська будівельна експертиза» у Одеській області. Так, 04.03.2015 він отримав Технічні умови приєднання до електричних мереж та електроустановок, а 14.07.2015 - технічні умови на приєднання будинку до централізованої системи водопостачання та водовідведення м. Одеси.
Також, 12.08.2015 в ДАБІ в Одеській області зареєстрував декларацію про початок виконання будівельних робіт будівництва індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а 30.09.2016 ДАБІ в Одеській області зареєстровано Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації.
На підставі Акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 08.11.2016 та доповідної записки головного спеціаліста інспекційного відділу Заїченко С.А., 09.11.2016 ДАБК ОМР видано наказ «Про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації» з будівництва індивідуального житлового будинка та відкритого басейна за адресою: АДРЕСА_1 .
ТОВ «БТІ ЕКСПЕРТ-КОНСАЛТИНГ» 07.10.2016 надав висновок щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомості, згідно вказаного висновку щодо технічного розподілу об'єкта за адресою: АДРЕСА_1 , на АДРЕСА_3 з зазначенням нумерації квартир.
Держреєстратором Одеської філії ДП «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Щеплоцькою Х.Б.
10.10.2016 прийнято низку рішень про держреєстрацію прав та їх обтяжень на квартири АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 . Державним реєстратором Одеської філії ДП «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравцем О.В. 11.10.2016 прийнято рішення про держреєстрацію прав та їх обтяжень на квартири АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 . Співвласниками приміщень 27.10.2016 створено ОСББ «ЛЮСТДОРФ 139/1» та зареєстровано 09.02.2017, якому в результаті передано на баланс земельну ділянку та будинок за адресою: АДРЕСА_3 .
Таким чином, під час будівництва не змінювалось цільове призначення земельної ділянки.
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що 04.09.2015 Департаментом ДАБІ в Одеській області винесений наказ № 64 «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт» за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 16.01.2017 звернувся до Приморського райсуду м. Одеси із позовом щодо визнання неправомірним та скасування наказу Департаменту ДАБІ в Одеській області від 09.11.2016 «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт», та наказу Департаменту ДАБІ в Одеській області від 09.11.2016 «Про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкту до експлуатації».
Рішенням Приморського райсуду м. Одеси від 17.07.2020 по справі № 522/834/17 визнано протиправним та скасовано наказ Управління ДАБК Одеської міської ради від 09.11.2016 «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт», а також визнано протиправним та скасовано наказ Управління ДАБК Одеської міської ради від 09.11.2016 про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Також, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07.12.2018 у справі № 522/15352/16, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2019 та постановою Верховного Суду від 27.04.2021, задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, за участі третіх осіб: Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСББ «Люстдорф 139/1» та скасовано рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 328 від 24.09.2015 «Про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому, 10.01.2023 допитано як свідка ОСОБА_5 - адвоката який надає послуги ОСОБА_2 , котрий повідомив обставини оформлення документів на вищевказане будівництво. Зокрема, ОСОБА_2 на підставі договору купівлі- продажу від 17.07.2014 належить на праві власності земельна ділянка № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Так, 12.08.2015 Департаментом ДАБІ в Одеській області зареєстровано Декларацію про початок виконання будівельних робіт з будівництва будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Замовник будівництва ОСОБА_2 .
У подальшому, 30.09.2016 Департаментом ДАБІ в Одеській області зареєстровано Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації.
Згодом, після здійснення технічного поділу об'єкта нерухомості та присвоєння нової адреси, державним реєстратором прийнято низку рішень про реєстрацію прав на квартири за адресою: АДРЕСА_3 .
Таким чином, ОСОБА_2 не є ані власником земельної ділянки, ані власником будинку по АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_3 ).
Також, 21.02.2023 проведено тимчасовий доступ до документів реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_3 , що знаходяться у володінні Управління державної реєстрації юридичного департаменту ОМР (далі-УДР ЮД ОМР.)
На теперішній час досудове розслідування в провадженні триває. Кінцеве рішення буде прийнято за результатами проведення слідчих дій та здобутих доказів відповідно до вимог чинного законодавства України.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції послався на те, що:
1) під час розгляду справи позивачем не надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження наявності завданої її моральної та матеріальної шкоди, протиправності діяння її заподіювача (визнання незаконними дій), наявності причинного зв'язку між завданою шкодою і протиправними діяннями відповідачів;
2) сам факт бездіяльності слідчих, дізнавача та прокурора, а також скасування постанови про закриття кримінального провадження не може бути підставою для відшкодування шкоди на підставі норм ЦК України, оскільки чинним законодавством, а саме нормами КПК України, передбачено механізм захисту порушеного права особи шляхом оскарження дій (бездіяльності) та неправомірних постанов у встановленому нормами КПК України в порядку, яке позивачем було реалізовано.
Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке.
За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди і відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною першою статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до статті 1 Конвенції Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).
Особа має право на компенсацію від держави за невиконання державою свого позитивного зобов'язання щодо проведення ефективного та незалежного розслідування злочину.
Розслідування не буде ефективним доти, доки всі докази не будуть детально вивчені, а висновки не будуть обґрунтовані. Критеріями оцінки ефективності розслідування є адекватність дій, проведених органом досудового розслідування, швидкість розслідування, участь родичів загиблих та незалежність слідства.
Згідно з частиною другою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Відповідно до частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Наведені правові норми передбачають, що для покладення відповідальності за дії посадових осіб та органів державної влади чи місцевого самоврядування наявність їх вини не є обов'язковою. Проте цими приписами встановлена обов'язковість інших трьох елементів складу цивільного правопорушення, встановлення яких є необхідним для покладення відповідальності за завдану шкоду на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Апеляційним судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 30.07.2020 задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого та зобов'язано слідчого розглянути клопотання ОСОБА_1 від 15.07.2020 про проведення слідчих (розшукових) дій.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 29.10.2020 задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора Одеської місцевої прокуратури № 1 та дізнавача щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 від 22.09.2020 про проведення слідчих (розшукових) дій.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 05.02.2021 задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано постанову дізнавача від 15.08.2020 про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
У подальшому, 15 лютого 2021 року досудове розслідування було відновлено.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 01.03.2021 відмовлено в задоволені скарги ОСОБА_1 на бездіяльність сектору дізнання ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області щодо не розгляду клопотання від 17.02.2021 про проведення слідчих (розшукових) дії.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 10.02.2022 відмовлено в задоволені скарги ОСОБА_1 на бездіяльність слідчих ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області та прокурорів Київської окружної прокуратури щодо не розгляду клопотання від 17.02.2021 про визнання потерпілою при проведенні слідчих (розшукових) дії.
Слідчим надано до суду пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілої ОСОБА_1 від 23.04.2021.
Ухвалами слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2022 року задоволено клопотання потерпілої ОСОБА_1 про відвід прокурора та слідчого.
Слідчим суддею Київського районного суду м. Одеси від 04.07.2022 винесено ухвалу про задоволення скарги ОСОБА_1 та скасування постанови слідчого СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області від 17.01.2022 при закриття кримінального провадження.
У подальшому, 25 липня 2022 року досудове розслідування було відновлено.
Слідчим суддею Київського райсуду м. Одеси 02 лютого 2023 року винесено ухвалу про часткове задоволення скарги ОСОБА_1 та визнання бездіяльності прокурорів Київської окружної прокуратури м. Одеси та слідчих СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області щодо неналежного повідомлення про результати розгляду клопотань ОСОБА_1 від 15.12.2022 та 26.12.2022 поданих в рамках кримінального провадження №12020160480000540.
Суд апеляційної інстанції дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов висновку про те, що у зв'язку з надмірною тривалістю (понад три років) та неефективністю досудового розслідування у кримінальному провадженні, в якому позивач має статус потерпілої особи, її було завдано моральної шкоди, яка виразилась у моральних стражданнях внаслідок тривалої невизначеності щодо результатів розслідування, необхідності заявляти неодноразові вимоги до посадових осіб органів досудового розслідування, щоб вони виконували їх посадові обов'язки, неможливості здійснювати звичайну щоденну діяльність, перебування у напруженому психологічному стані та усвідомленні того, що винна особа уникає відповідальності, та з урахуванням положень статей 23, 1173, 1174 ЦК України, позивач має право на відшкодування моральної шкоди за рахунок держави.
Колегія суддів спростовує позицію прокурора про те, що позивач не довела причинно-наслідкового зв'язку між діями слідчих органів, прокуратури та завданою шкодою та вини відповідачів.
Прокурор не врахував, що у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування необхідно виходити із презумпції спричинення моральної шкоди позивачу відповідачем та обов'язку саме відповідача спростувати таку презумпцію. У контексті визнання Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) існування спростовної презумпції завдання моральної шкоди прикладом може слугувати, зокрема, рішення від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Svanov v. Ukraine), заява № 40450/04, де ЄСПЛ послався на своє рішення від 15 січня 2009 року у справі «Бурдов проти росії» (№ 2) (Burdov v. russia (no. 2), заява № 33509/04, у якому зазначив таке: «Існує обґрунтована й водночас спростовна презумпція, що надмірно тривале провадження даватиме підстави для відшкодування моральної шкоди». Аналогічна позиція викладена і у рішенні від 27 липня 2004 року у справі «Ромашов проти України» (Romashov v. Ukraine), заява № 67534/01, де ЄСПЛ указав, що моральна шкода завдана самим фактом порушення з боку державного органу.
Колегія суддів звертає увагу, що у цій справі завдана позивачу моральна шкода полягає у спричиненні її моральних страждань внаслідок тривалої невизначеності правовідносин, необхідності заявляти неодноразові вимоги до посадових осіб органів досудового розслідування, з метою виконання ними їх посадових обов'язків, неможливості здійснювати звичайну щоденну діяльність, перебування у напруженому психологічному стані та усвідомлення того, що винна особа уникає відповідальності.
Крім того, кримінальне провадження, у якому позивач визнана потерпілою, триває загалом більше трьох років і на цей час процесуальне рішення не прийнято, а позивачу необхідно було вчиняти дії щодо відновлення кримінального провадження неодноразово. Це і є надмірна тривалість кримінального розслідування.
Протягом всього часу позивач подавала до слідчих органів поліції та прокуратури звернення, клопотання, скарги щодо дотримання ними розумних строків розслідування кримінального провадження, які належним чином не були враховані.
Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою ЄСПЛ, зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов'язаних зі справою (див. mutatis mutandis $ 67 рішення Європейського суду з прав людини від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції» (Pelissier and Sassi v France); $ 35 рішення Європейського суду з прав людини від 27 червня 1997 року у справі «Філіс проти Греції» (№ 2, Philis v. Greece), заява № 19773/92). Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови, наприклад, про встановлення позадоговірної відповідальності з боку держави.
Надмірна тривалість кримінального провадження сама по собі здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність тощо.
Подібних висновків дійшов Верховний Суду у постановах від 22 травня 2024 року у справі №757/30529/22 (провадження № 61-14820св23), від 17 вересня 2025 року у справі №461/6351/23 (провадження № 61-14106св24).
Таким чином, аналіз наявних у справі доказів свідчить про те, що тривалість кримінального провадження державними органами щодо позивача поза розумним сумнівом призвела до його моральних страждань, зумовлених невизначеністю спірних правовідносин, необхідністю відвідування органів досудового розслідування та неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність та є підставою для відшкодування його моральної шкоди у порядку, встановленому статтями 23, 1173, 1174 ЦК України.
Крім того, складові елементи для цивільно-правової відповідальності у виді шкоди, протиправних діянь осіб, які завдали шкоди, причинного зв'язку між ними, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду цієї справи.
Отже, апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, застосувавши норми матеріального права, дійшов висновку про порушення прав позивача як потерпілої внаслідок надмірної тривалості та неефективності досудового розслідування кримінального провадження в цілому, яке підлягає відшкодуванню.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції виходить з того, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб і не повинен призводити до безпідставного збагачення.
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.
У частині третій статті 23 ЦК України визначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 грудня 2022 року у справі №214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21) вказав: «Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі №477/874/19 (провадження № 14-24цс21).
У справі що переглядається, позивач вказувала, що через тривалість кримінального провадження та відсутність результату вона зазнала моральної шкоди, яка полягала у пошуку захисту порушеного права та моральних стражданнях за весь цей час.
При визначенні грошової компенсації моральної шкоди, з урахуванням засад розумності та справедливості, характеру правопорушення, глибини душевних страждань, колегія суддів вважає достатнім та таким, що не призведе до надмірного збагачення розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 20 000 грн.
Щодо відшкодування матеріальної шкоди, то колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено причинно-наслідковий зв'язок між матеріальною шкодою (придбання ліків, лікування та медичне обстеження) та діями/бездіяльністю органів досудового розслідування, а тому у цій частині необхідно відмовити.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим є підстави для скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового судового рішення про часткове задоволення позовної заяви.
Повний текст судового рішення.
Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.
Головуючий суддя Громік Р.Д. перебував у відпустці з 04 травня по 08 травня 2026 року, що підтверджується довідкою відділу кадрової роботи та управління персоналом.
Також колегія суддів зазначає, що з врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 13, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість виготовлення повного судового рішення у строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено виготовлення повного тексту судового рішення 13 травня 2026 року.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 березня 2025 року скасувати.
Постановити у справі нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури, задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000 гривень.
У іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 13 травня 2026 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
О.С. Комлева