Номер провадження: 22-ц/813/2585/26
Справа № 523/642/19
Головуючий у першій інстанції Середа І. В.
Доповідач Громік Р. Д.
22.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,
за участю секретаря - Скрипченко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2025 року у справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дітей з ОСОБА_1 ,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст заяви про визнання виконавчого документа таким, шо не підлягає виконанню.
26 вересня 2025 року до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє його представниця - адвокатка Бузова Т.Г., про визнання судового наказу, який виданий Пересипським (Суворовським) районним судом м. Одеси у справі № 523/642/19 від 31 січня 2019 року, таким, що не підлягає виконанню.
Заява вмотивована тим, що 31 січня 2019 року суддею Пересипського (Суворовського) районного суду м. Одеси Бабаковим В.П. був виданий судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 16 січня 2019 року і до досягнення дітьми повноліття.
Проте у порушення вимоги п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України у судовому наказі неправильно зазначена частка аліментів та строк їх стягнення з усіх видів заробітку (доходу) боржника.
За таких обставин, з боржника мали бути стягнуті аліменти у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу) з 16 січня 2019 року і до досягнення повноліття ОСОБА_3 , в подальшому з 11 лютого 2030 року частка аліментів має складати 1/3 з усіх видів заробітку (доходу) до досягнення повноліття ОСОБА_4 , в подальшому з 09 листопада 2031 року частка аліментів має становити 1/4 з усіх видів заробітку (доходу) і до досягнення повноліття ОСОБА_5 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2025 року заяву ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, залишено без задоволення.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким задовольнити вимоги заяви у повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що під час розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким що не підлягає виконанню судом не було враховано обставини відносно яких були надані пояснення, що ОСОБА_2 звертається до суду як позивач до відповідача ОСОБА_1 . Тобто ОСОБА_2 зверталася до суду в позовному провадженні, а суд, якій виносив судовий наказ, самостійно визначився з процесуальним статусом сторін. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 163 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Позивачка ОСОБА_2 , в заяві, зазначає місце фактичного проживання відповідача ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином ОСОБА_1 та діти проживали разом. Вказане має істотне значення для вирішення справи.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що у провадженні Пересипського (Суворовського) районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення із ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей.
31 січня 2019 року Пересипського (Суворовського) районного суду м. Одеси був виданий судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 16 січня 2019 року і до досягнення дітьми повноліття.
Відповідно до ст. 173 ЦПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, або відстрочити або розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому статтями 432, 435 цього Кодексу.
За нормами ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Проаналізувавши вказану норму та встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що судовий наказ про стягнення із ОСОБА_1 аліментів не може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, оскільки він був виданий на законних підставах, обов'язок боржника щодо утримання двох неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за судовим наказом не припинився, строк його виконання пов'язаний з досягненням кожної дитини повноліття, на час розгляду справи перебуває на примусовому виконанні у виконавчій службі.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.
Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів вважає за необхідне вказати, що згідно ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» судовий наказ є виконавчим документом.
Згідно з ч.2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником або іншою особою або з інших причин.
Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові, зокрема, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа де з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання тощо.
Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій норми процесуального права.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові від 20 лютого 2019 року справа № 2-4671/11 провадження № 61-45337св18 Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.
Колегія суддів звертає увагу, що у своїй заяві про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню заявник фактично ставить питання про правильність видачі судового наказу (доводи в частині того, що ОСОБА_2 звертається до суду як позивач до відповідача ОСОБА_7 , тобто у позовному провадженні», «на час винесення судового наказу діти проживали з ОСОБА_6 »).
Апеляційний суд зазначає, що у випадку незгоди боржника з судовим наказом він вправі захистити своє право шляхом подачі позову про зменшення розміру аліментів (припинення стягнення, тощо) (ч. 7 ст. 170 ЦПК України).
Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Одночасно апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.
Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, доводи апеляційної скарги його не спростовують, ухвалу постановлено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Повний текст судового рішення.
Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.
Головуючий суддя Громік Р.Д. перебував у відпустці з 04 травня по 08 травня 2026 року, що підтверджується довідкою відділу кадрової роботи та управління персоналом.
Повний текст судового рішення виготовлено 11 травня 2026 року.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та подальшому оскарженню не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 11 травня 2026 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
С.М. Сегеда