Справа № 595/467/26
Провадження № 2-а/595/66/2026
14.05.2026 місто Бучач
Бучацький районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді Созанської Л.І.,
за участю секретаря судового засідання Швидкої Н.В.,
представника позивача, адвоката Ковалівського Б.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ковалівський Богдан Володимирович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ковалівський Б.В., подав до суду позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № R453519 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 01 квітня 2026 року.
Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 № R453519 від 01 квітня 2026 року на нього накладено адміністративне стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП в розмірі 17000 грн. Із змісту постанови випливає, що підставою її винесення є відомості та реєстрова інформація Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, за результатами вивчення яких посадова особа дійшла висновку про не проходження позивачем військово-лікарської комісії та про наявність у його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. У постанові також вказано, що 31 березня 2026 року через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста нібито надійшла заява від позивача, а сама постанова оформлена як така, що виноситься за наявності заяви особи про не оспорювання порушення та згоду на притягнення до відповідальності за відсутності. У даній справі постанова № R453519 від 01 квітня 2026 року містить загальне посилання на реєстрові відомості та на пункт 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3621-IX, однак не містить повного і конкретного викладення суті адміністративного правопорушення, за яке ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності. Фактично постанова містить неконкретне обвинувачення, з якого неможливо чітко встановити, які саме дії або бездіяльність вважаються правопорушенням, у який момент воно начебто було вчинено, та які фактичні дані покладені в основу висновку про вину позивача. Зазначає, що посилання відповідача на наявність заяви, поданої 31 березня 2026 року через електронний кабінет, не може визнаватися достатнім для підтвердження законності притягнення до адміністративної відповідальності. Сам по собі факт визнання особою своєї вини не є достатнім доказом правомірності рішення про притягнення до адміністративної відповідальності за відсутності інших належних і допустимих доказів та не звільняє суб'єкта владних повноважень від обов'язку довести правомірність свого рішення, що узгоджується з частиною другою статті 77 КАС України. Також у резолютивній частині оскаржуваної постанови не зазначено про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, а також не наведено належного посилання на нормативний акт, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, у спосіб, який відповідає вимогам статті 283 КУпАП. Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, посадовою особою вимог закону щодо призначення стягнення у виді штрафу не дотримано, оскільки штраф визначено лише у грошовій сумі без зазначення кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що суперечить вимогам чинного КУпАП.
Із зазначених у позові обставин ОСОБА_1 просить суд: скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 № R453519 від 01 квітня 2026 року та закрити провадження у справі.
Ухвалою судді від 14 квітня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ковалівський Б.В., до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.
23 квітня 2026 року до суду надійшов відзив представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 на позовну заяву, у якому представник відповідача просить у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовити повністю. Відзив мотивованим тим, що текст оскаржуваної постанови генерується Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів, залежно від допущеного правопорушення, та не доступний для редагування чи форматування. Не зважаючи на незначні недоліки, що в цілому не впливають на наявність правопорушення та його кваліфікацію, в тексті електронної постанови дотримані всі вимоги, визначені КУпАП. Постанова, винесена у такій формі повністю відповідає вимогам Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 01 січня 2024 року №3 (додаток 6). Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, позивач самостійно подав заяву через електронний кабінет військовозобов'язаного в додатку “Резерв+» про визнання вчинення правопорушення, згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності 31 березня 2026 року. Керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 в межах повноважень розглянуто справу про адміністративне правопорушення та встановлено, що позивач 01 березня 2001 проходив медичний огляд, за результатами якого був визнаний непридатним до військової служби у мирний час та обмежено придатним у воєнний час. Після вказаної дати ВЛК позивач більше не проходив, не оновлював свої персональні та військово-облікові дані, в тому числі дані щодо результатів медичних оглядів, та не пройшов повторний медичний огляд до 05 червня 2025 року, як це встановлено вимогами до пункту 2 Розділу ІІ “Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», чим допустив порушення правил військового обліку та законодавства України про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: не пройшов/відмовився від проходження ВЛК. Зауважує, що електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного резервіста - це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов'язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу. Таким чином, скористатися електронним кабінетом в додатку “Резерв+» може лише визначена особа, що пройшла ідентифікацію. Ніхто не може змусити особу подавати заяви через електронний кабінет, а також така заява не може бути сформована жодною іншою особою. До того ж, законодавством визначено, що заява за ст. 279-9 КУпАП подається про те, що особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Для того, щоб визначити чи оспорювати порушення, особа має розуміти його зміст та визнавати факт вчинення порушення. Подання такої заяви тягне за собою юридичні наслідки, встановлені законом, як то розгляд справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови за результатами розгляду. Позивач не є особою з обмеженою право- чи діє- здатністю, може відповідати за свої дії та контролювати їх. Таким чином, слід дійти висновку, що позивач усвідомлював факт допущення ним адміністративного правопорушення, був згодним з інкримінованим йому порушенням та не бажав оспорювати його. Позивач самостійно без зовнішнього тиску чи примусу, подав заяву через власний електронний кабінет в додатку “Резерв+». З урахуванням поданої позивачем заяви про не оспорювання правопорушення, 01 квітня 2026 року було винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. 08 квітня 2026 року позивач скористався правом на оплату штрафу у розмірі встановленого законом мінімуму та оплатив штраф за скоєне правопорушення у розмірі 8500 гривень. Тобто, позивач не лише добровільно визнав вчинення правопорушення, про що подав відповідну заяву, але і добровільно оплатив штраф. Таким чином, постанова № R453519 від 01 квітня 2026 року винесена на законних підставах та не підлягає скасуванню. До відзиву представником відповідача долучено відомості з ЄДРПВР, копію заяви ОСОБА_1 від 31 березня 2026 року та інформаціюпро результати проходження ВЛК.
27 квітня 2026 року до суду через систему «Електронний суд» представником позивача, адвокатом Ковалівським Б.В. подано відповідь на відзив, яку суд приймає в якості письмових пояснень у справі, поданих стороною позивача в порядку ст. 44 КАС України (в даній категорії справ, відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України, заявами по суті справи є позовна заява та відзив), в яких він вказує, що відзив відповідача не містить належного спростування доводів позову. Відповідач не надав первинних документів, які підтверджували б правову підставу для висновку про наявність у позивача обов'язку пройти повторний медичний огляд, не довів належним чином факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не підтвердив належними доказами подання позивачем заяви за статтею 279-9 КУпАП, не довів належного вручення постанови, а також безпідставно намагається ототожнити сплату 50 відсотків штрафу з визнанням правомірності оскаржуваної постанови. Не заслуговує на увагу і посилання відповідача на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2026 року у справі № 595/84/26. Вказане судове рішення не має преюдиційного значення для цієї справи, оскільки ухвалене за інших фактичних обставин, щодо іншої особи, іншої постанови та іншого доказового масиву. Саме по собі існування окремої правової позиції в іншій справі не звільняє відповідача від обов'язку довести законність постанови саме щодо ОСОБА_1 .
Відповідно до ухвали суду від 04 травня 2026 року витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчені документи, а саме: рішення військово-лікарської комісії, довідки ВЛК, свідоцтва про хворобу чи інший первинний документ, на підставі якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було визнано непридатним до військової служби у мирний час та обмежено придатним до військової служби у воєнний час.
06травня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_4 на виконання ухвали суду від 04 травня 2026 року надано копію облікової картки ОСОБА_1 .
Представник позивача, адвокат Ковалівський Б.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.
Будучи належним чином повідомленою про час та місце судового засідання, представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 у судове засідання не з'явилася, проте у відзиві на позовну заяву просила суд справу розглядати без участі представника.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 6 КАС України суд, при вирішенні справи керується, принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Судом встановлено, що 01 квітня 2026 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 винесено постанову № R453519 по справі про адміністративне правопорушення, якою позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф в сумі 17000 грн.
Згідно вказаної постанови, слідує, що за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», чим допустив порушення правил військового обліку. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП, накладено штрафу у розмірі 17 000,00 грн.
За даними інформації ІНФОРМАЦІЯ_2 про результати проходження ВЛК, ОСОБА_1 рішенням ВЛК від 01 березня 2002 року визнаний до військової служби непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.
Згідно заяви від 31 березня 2026 року ОСОБА_1 визнає вчинення ним адміністративного правопорушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за його відсутності.
За даними витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів в частині відомостей про справи про адміністративні правопорушення, по справі № F3742175 стосовно ОСОБА_1 за ст. 210-1 КУпАП, 31 березня 2026 року ОСОБА_1 подано заяву, 01 квітня 2026 року т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 винесено постанову №R453519, також 08 квітня 2026 року сплачено пільговий штраф в розмірі 8500 грн.
Відповідно до даних облікової картки ОСОБА_1 вказано відомості про медичний огляд, де зазначено, що 01 березня 2002 року за результатами огляду ОСОБА_1 встановлено діагноз на підставі ст. 20 «б» розкладу хвороб (наказ МО України №2/207 від 1994/1999 р.), підлягає повторному огляду 01 березня 2007 року.
За правилами ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з ч. 1 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно із абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17 березня 2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває і на час ухвалення рішення судом.
У відповідності до абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
За умовами Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженої наказом Міноборони від 14 серпня 2008 року № 402 під час воєнного стану військовозобов'язані мають проходити Військово-лікарську комісію (ВЛК) раз на рік. Цей обов'язок стосується як військовослужбовців, так і військовозобов'язаних громадян, чий статус не змінився. Висновок ВЛК дійсний протягом 12 місяців, після чого потрібно пройти повторний медичний огляд, якщо стан здоров'я не погіршився суттєво раніше.
Відповідно до наказу Наказ № 207 від 12.07.1999 Про внесення змін та доповнень до наказу Міністра оборони України від 4 січня 1994 року N 2, за даними розкладу хвороб ст. 20 (б) ступінь придатності призовників, військовозобов'язаних визначався як: «непридані до військової служби у мирний час, обмежено здатні у воєнний час».
За даними витягу про результати проходження ВЛК ОСОБА_1 , зазначена реєстраційна дата рішення ВЛК «01.03.2002», придатність: до військової служби непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.
04 травня 2024 року набрав чинності Закон України від 21 березня 2024 року №3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист». Цим документом з положень законодавства про військовий обов'язок і військову службу виключено такі визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».
У відповідність до зазначеного Закону України був приведений наказ Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», яким визначається процедура проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями.
Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію (п. 69 Порядку).
Так, у період з 04 травня 2024 року до 05 червня 2025 року у позивача, якого було визнано непридатним у мирний час, обмежено придатним у воєнний час, виник обов'язок повторно самостійно пройти медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.
Доказів того, що позивач самостійно звертався до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в період з 04 травня 2024 року до 05 червня 2025 року і пройшов медичний огляд до 05 червня 2025 року, суду не надано.
Натомість, 31 березня 2026 року позивач звернувся до відповідача із заявою про не проходження ВЛК/відмову від проходження ВЛК, що слідує із заяви та інформації, наданої ІНФОРМАЦІЯ_4 по постанові № R453519.
Викладені обставини свідчать про те, що станом на 31 березня 2026 року позивач не мав діючого висновку ВЛК та відмовся від його проходження, що в свою чергу є порушенням ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
При цьому, суд звертає увагу, що електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного резервіста - це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов'язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу. Таким чином, скористатися електронним кабінетом в додатку «Резерв+» може лише визначена особа, що пройшла ідентифікацію. Ніхто не може змусити особу подавати заяви через електронний кабінет, а також така заява не може бути сформована жодною іншою особою. До того ж, законодавством визначено, що заява за ст. 279-9 КУпАП подається про те, що особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Для того, щоб визначити чи оспорювати порушення, особа має розуміти його зміст та визнавати факт вчинення порушення. Подання такої заяви тягне за собою юридичні наслідки, встановлені законом, як то розгляд справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови за результатами розгляду. Позивач 31 березня 2026 року подав заяву через власний електронний кабінет в додатку «Резерв+», що підтверджується доказами, доданими відповідачем до відзиву на позовну заяву від 23 квітня 2026 року.
Відтак, позивач не надав належних та допустимих доказів щодо поважності причини непроходження медичного огляду в період з 04 травня 2024 року до 05 червня 2025 року, що є свідченням наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Беручи до уваги наведене, з урахуванням встановлених у справі обставин та вищезазначених норм законодавства, суд вважає що постанова т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 № R453519 від 01 квітня 2026 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є правомірною та не підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 245-247, 251, 268, 283 КУпАП, ст. ст. 2, 9, 72-77, 241-246, 250, 286, 295 КАС України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ковалівський Богдан Володимирович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Суддя: Л. І. Созанська