Справа № 588/237/26
Провадження № 2/588/261/26
14 травня 2026 року м. Тростянець
Тростянецький районний суд Сумської області у складі: головуючого судді Огієнка О.О., за участю: секретаря судового засідання Гаврилович Я.Д., представника позивача Борики О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,
Представник позивача адвокат Борика О.О. у лютому 2026 року звернувся до суду в інтересах ОСОБА_2 , мотивуючи вимоги тим, що сторони з 11.10.2002 перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого, на підставі договору купівлі-продажу від 27.04.2018 ними було придбано квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач за весь час перебування у шлюбі отримував високі доходи, так як постійно працював, у тому числі значний час перед купівлею нерухомості, за кордоном водієм-далекобійником. Тому основну необхідну суму грошових коштів для придбання вказаної нерухомості вніс саме позивач.
При оформленні нерухомості на ім'я відповідачки у договорі купівлі-продажу було вказано, що купівля квартири вчиняється за письмовою згодою чоловіка ОСОБА_2 .
Посилаючись на те, що зазначена квартира є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу між сторонами, представник позивача просить суд визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в ДРРПНМ: 116986659250, а іншу 1/2 частину квартири залишити у власності ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 18.02.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 16.03.2026 було закрито підготовче провадження у вказаній справі та призначено до судового розгляду.
У судовому засідання представник позивача підтримав позовні вимоги обґрунтувавши обставинами викладеними у позовній заяві.
Відповідачка про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, але у судове засідання повторно не з'явилася та не повідомила про причини неявки і не подала відзив.
07.05.2026 представниця відповідачки подала клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку з перебуванням її на амбулаторному лікуванні.
З урахуванням думки представника позивача, який ствердив, що стороною відповідача затягується розгляд справи, судом було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідачки про відкладення судового засідання.
Згідно вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи викладене, суд вважає можливим провести по справі заочний розгляд.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що між сторонами мають місце сімейні та цивільні правовідносини, пов'язані із спорами про право власності, позов обґрунтований і підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом установлено, що 11.10.2002 у Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Тростянецького районного управління юстиції у Сумській області за актовим записом № 103 був зареєстрований шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с. 6).
Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 10.01.2024 шлюб між позивачем та відповідачкою був розірваний (а.с. 6).
За час шлюбу з позивачем, на підставі договору купівлі-продажу від 27.04.2018 ОСОБА_3 було придбано квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8-9).
Також у вказаному договорі зазначено, що купівля квартири вчинюється за письмовою згодою чоловіка ОСОБА_3 - ОСОБА_2 .
Право власності на вказану квартиру було зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.04.2018 на ім'я ОСОБА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомості 116986659250 (а.с. 7).
Спір між сторонами виник з приводу поділу майна набутого за час шлюбу.
Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (частина перша статті 5 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно вимог ч. 1, 2 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно п. 1-3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За змістом частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 65 СК України, при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя.
Як роз'яснено у пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (частина четверта статті 65 СК України).
Враховуючи установлені судом обставини про те, що відповідачкою за час шлюбу з позивачем в інтересах сім'ї, було придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , тому дана квартира є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
За приписами частини першої статті 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Згідно ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до положень ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Згідно ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
У постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 691/1240/18, провадження № 61-4680св23, зазначено, що згідно з усталеною судовою практикою щодо застосування частини п'ятої статті 71, статті 365 ЦК України суд визнає ідеальні частки подружжя в майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності, якщо один із подружжя не вчинив передбачених частиною п'ятою статті 71 СК України дій. Верховний Суд звертає увагу, що визнання права на половину частини спірного майна (визнання права на ідеальну частку у майні без його виділу в натурі) є поділом майна подружжя у розумінні частини першої статті 71 СК України, а тому суд може визнати право на частку у спільному майні подружжя за вказаних вище умов.
Отже, зважаючи на те, що квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 набута сторонами за час шлюбу, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки у праві спільної сумісної власності є рівними, сторони не досягли згоди щодо поділу цього майна, тому суд вважає, за необхідне визнати за позивачем, в порядку поділу спільного майна подружжя, право власності на 1/2 частину спірної квартири, а іншу 1/2 частини залишити у власності відповідачки.
Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить із такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1331,20 грн (а.с. 1).
Ураховуючи, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню вся сума сплаченого судового збору.
Керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 116986659250, а іншу 1/2 частину квартири залишити у власності ОСОБА_3 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 кошти на відшкодування судових витрат по оплаті судового збору в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони:
позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідачка -ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя О. О. Огієнко