Справа № 521/3638/26
Номер провадження № 2/521/4152/26
(ЗАОЧНЕ)
13 травня 2026 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді: Шевчук Н.О.,
секретаря судового засідання: Жекової А.О.
за участю учасників, представників учасників справи:
від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» - не з'явився;
від ОСОБА_1 - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37/41, ЄДРПОУ:39508708) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором
Короткий зміст вимог позовної заяви.
У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» СІТІ ФІНАНС» звернулось до Хаджибейського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №010/82/0030/77586 від 03.07.2007 року у розмірі 32078 грн. 50 коп., стягнення судового збору у розмірі 3328 грн. та стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 7500 грн.
Зокрема, за доводами позовної заяви позивач вказав, що 03.07.2007 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №010/82/0030/77586, відповідно до якого Кредитодавець відкриває на ім'я позичальника Картковий рахунок, випускає та надає Позичальнику або його довіреній особі платіжні картки, а також забезпечує розрахунки за операціями з картками відповідно до вимог чинного законодавства України. Відповідно до умов Кредитного договору, розмір ліміту кредитування становить 5500 грн.
В подальшому, як вказано позивачем, 21.06.2013 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Кредитного договору №010/82/0030/77586, де розмір Поточного ліміту на дату початку кредитування складав 11900 грн. Максимальний розмір кредиту за Договором складав 200000 грн., строком на 48 місяців, що починається з 21.06.2013 року та закінчується 21.06.2017 року та відповідно до Договору та Додаткової угоди, банк має право продовжувати строк кредитування (п.п.9.3). Тобто, відповідно до вищевикладеного датою початку кредитування є 03.07.2007 року, з кінцевим терміном повного погашення кредиту (з урахуванням пролонгації договору) до 21.06.2025 року.
Як вказано позивачем, факт надання Банком позичальнику кредитних грошових коштів підтверджується копією виписки по рахунку.
За доводами позивача, всупереч умовам Кредитного договору та Додаткової угоди, позичальник припинив виконувати взяті на себе договірні зобов'язання, а саме припинив здійснювати щомісячне погашення кредитної заборгованості, сплачувати проценти за користування кредитом.
В подальшому, як вказано позивачем, 20.02.2024 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «СІТІ ФІНАНС» було укладено Договір про відступлення прав вимоги № 114/2-67-F, у відповідності до умов якого АТ «Райффайзен Банк» передало за плату, а ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» прийняло належні Первісному кредитору Права Вимоги до Боржників, вказаних у Реєстрі боржників, в тому числі і за Кредитним договором №010/82/0030/77586 від 03.07.2007 року.
Позивач зауважив, що після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останнім не здійснено жодного платежу на погашення заборгованості за кредитним договором ні на рахунки первісного кредитора, ні на рахунки нового кредитора.
Позивач зазначив, що станом на дату відступлення права грошової вимоги до відповідача, заборгованість за кредитним договором №010/82/0030/77586 від 03.07.2007 року складає 32078 грн. 50 коп.
Позивач також зазначив, що відповідачу була направлена досудова вимога про виконання грошових зобов'язань, яка останнім залишена поза увагою.
Оскільки, позичальник не виконав свої зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі, позивач звернувся до суду з даним позовом, та просив стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором №010/82/0030/77586 від 03.07.2007 року у розмірі 32078 грн. 50 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 3328 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 7500 грн.
Рух справи; вирішення судом клопотань, поданих сторонами, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Після надходження позовної заяви, головуючого суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст. 14, 33 ЦПК України.
Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 13.03.2026 року у справі №521/3638/26 було відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні з викликом сторін.
Від відповідача відзив на позовну заяву не надійшов, що відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства не є перешкодою для розгляду справи.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, за доводами позовної заяви просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, крім того зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі, яке судом розглянуте та задоволене.
Відповідач ОСОБА_1 повторно не з'явився в судове засідання без поважних причин. Про час та місце розгляду справи відповідач був сповіщений належним чином, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням наявним у матеріалах справи (відповідно до положень ч. 11 ст. 128 ЦПК), яке направлялося на останню відому адресу відповідача, з огляду на що, суд приходить до переконання про можливість розглянути справу за відсутності відповідача, згідно вимог ч. 3 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК та ухвалити заочне рішення.
Згідно ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно із п. 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Крім того, ухвала суду про відкриття провадження у даній справі розмішена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на сайті Хаджибейського районного суду міста Одеси, тобто ухвала суду є доступною для ознайомлення та загальновідомою.
Згідно із ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Отже, у зв'язку із тим, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.
Також суд зазначає, що згідно ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Частиною 2 ст. 279 ЦПК України встановлено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Отже, у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди представника позивача, суд ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст. ст. 280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.
Згідно приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, суд вважає, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором потребує задоволення, з огляду на таке.
Фактичні обставини встановлені судом, які сторонами у даній справі не заперечуються.
Судом встановлено, що 03.07.2007 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №010/82/0030/77586.
Відповідно до п.1.1. Кредитор відкриває на ім'я Позичальника картковий рахунок № НОМЕР_2 в гривні, випускає та надає Позичальнику та/або його довіреній особі платіжні картки, а також забезпечує розрахунки за операціями з картками відповідно до вимог чинного законодавства України.
Відповідно до п.1.3. розмір ліміту кредитування становить 5500 грн.
Відповідно до п.2.4. станом на дату підписання цього Договору рішенням КУАП Кредитора встановлено процентну ставку за користування кредитними коштами в розмірі 0,1 % річних. В разі непогашення кредитної заборгованості кредитної заборгованості з моменту білінгу до 15 числа наступного після білінгу місяця, відсоткова ставка з 15 числа до моменту погашення даної заборгованості автоматично збільшується на 34,8% (становить 34,9%) річних.
Відповідно до п.3.2. Кредитна лінія відкривається на строк 24 місяці з 03.07.2007 року по 03.07.2009 року.
Відповідно до п.3.3. Термін користування кредитною лінією подовжується на наступні 24 місяці в разі відсутності письмового звернення жодної із Сторін про припинення терміну дії цього Договору, таке подовження терміну користування кредитною лінією може проводитись кожні 2 роки з дати підписання цього Договору.
Відповідно до п.3.4. Дію цього Договору не може бути припинено за умови існування невиконаних зобов'язань Сторонами.
21.06.2013 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 була укладена Додаткова угода до кредитного договору №010/82/0030/77586 від 03.07.2007 року.
Відповідно до п.1.1. Розмір Поточного ліміту Кредиту на Дату початку кредитування складає 11900 грн., в подальшому встановлюється та визначається відповідно до ст. 10 Договору.
Відповідно до п.1.2. Строк, протягом якого Клієнт користується та здійснює погашення кредиту 48 місяців з 21.06.2013 року по 21.06.2017 року.
Відповідно до п. 1.3. Процентна ставка за користування кредитом фіксована, річних:36% - діє з Дати початку кредитування до повного погашення Кредиту.
З Кредитним договором №010/82/0030/77586 від 03.07.2007 року та Додатковою угодою від 21.06.2013 року до Кредитного договору №010/82/0030/77586 від 03.07.2007 року ОСОБА_1 ознайомлений та підписав особистим підписом без застережень та зауважень.
Додатком №1 від 21.06.2013 року до Додаткової угоди від 21.06.2013 року до Кредитного договору №010/82/0030/77586 від 03.07.2007 року між сторонами погоджено Доручення на договірне списання.
Додатком №2 від 21.06.2013 року до Додаткової угоди від 21.06.2013 року до Кредитного договору №010/82/0030/77586 від 03.07.2007 року між сторонами погоджено умови видачі кредиту.
21.06.2013 року ОСОБА_1 підписав довідку про умови кредитування та орієнтовану сукупну вартість кредиту по продукту «Кредитна картка Прозора»/ «Кредитна картка Базова».
21.06.2013 року ОСОБА_1 підписав Договір добровільного страхування життя №0463189600.
Також факт надання Банком позичальнику кредитних коштів відповідно до умов кредитного договору №010/82/0030/77586 від 03.07.2007 року підтверджено випискою по рахунку за період з 03.07.2007 року по 18.09.2024 року.
Згідно розрахунку заборгованості, наданого первісним кредитодавцем станом на 18.09.2024 року загальний розмір заборгованості за Кредитним договором №010/82/0030/77586 від 03.07.2007 року становить 32078 грн. 50 коп.
20.02.2024 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «СІТІ ФІНАНС» було укладено Договір про відступлення прав вимоги № 114/2-67-F, у відповідності до умов якого АТ «Райффайзен Банк» передав за плату, а ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» прийняв належні Первісному кредитору Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників, в тому числі і за Кредитним договором №№010/82/0030/77586 від 03.07.2007 року, що вбачається із наявного у матеріалах справи Реєстру боржників, де сума заборгованості ОСОБА_1 складає 32078 грн. 50 коп..
30.09.2025 року позивач направив відповідачу досудову вимогу, у якій зазначив про існування заборгованості. Відповіді на вказану претензію матеріали справи не містять.
Окрім наведеного на підтвердження витрат на надання правничої допомоги, позивачем суду було надано документи, відповідно до яких судом встановлено, що 26.11.2025 року між ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» та АБ «ТИТАРЕНКО ЛІГАЛ ГРУП» було укладено Договір про надання правничої допомоги №26/11/2025.
Відповідно до п. 4.2. Договору загальна вартість правничої допомоги визначається за результатами виконання доручення/замовлення та оформлюється у формі Акту наданих послуг, який є невід'ємною частиною цього Договору.
12.12.2025 року між ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» та АБ «ТИТАРЕНКО ЛІГАЛ ГРУП» було укладено Замовлення №1649 до Договору про надання правничої допомоги від 26.11.2025 року №26/11/2025.
Згідно Акту виконаних робіт до Замовлення №1649 до Договору про надання правничої допомоги №26/11/2025 від 12.12.2025 року, загальна вартість робіт (послуг) складає 7500 грн.
Згідно платіжної інструкції №3064 від 12.12.2025 року вбачається, що ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» на рахунок АБ «ТИТАРЕНКО ЛІГАЛ ГРУП» перерахувало 7500 грн. за послуги з правничої допомоги за Замовленням №1649 до Договору від 26.11.2025 року №26/11/2025.
Інших належних та допустимих доказів стосовно наявних між сторонами кредитних правовідносин, зокрема, доказів щодо погашення кредитної заборгованості відповідачем, матеріали справи не містять.
Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором.
Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права під час вирішення справи по суті позовних вимог.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені ст. 16 ЦК України.
За змістом норм ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 року № 1734-VIII договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Як передбачено ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно зі ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Як визначено ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до положень ст. 77-80 ЦПК України докази мають бути належними, допустимим, достовірними та достатніми.
Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.1-3 ст. 89 ЦПК України).
У даній справі судом встановлено, що 03.07.2007 року відповідач підписавши кредитний договір №010/82/0030/77586, в подальшому Додаткову угоду від 21.06.2013 року до кредитного договору №010/82/0030/77586 від 03.07.2007 року підтвердив та погодився з умовами отримання кредитних коштів.
Банк взяті на себе зобов'язання за договором виконав своєчасно і повністю, відкривши на ім'я Позичальника картковий рахунок № НОМЕР_2 в гривні, однак в порушення зазначених умов договору відповідач зобов'язання за договором належним чином та своєчасно не виконав.
При цьому, як встановлено судом із наявних у матеріалах справи доказів, відповідач, отримавши кредитні кошти, користувався ними та протягом тривалого періоду часу частково виконував зобов'язання щодо їх повернення, що підтверджується випискою, яка була надана позивачем до суду.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16.09. 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28.08.2023 року у справі № 206/3009/15 (провадження № 61-5576св23) та ін.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку що виписка за картковим рахунком є належним доказом щодо заборгованості за кредитним договором.
Оскільки взяті на себе зобов'язання відповідач належним чином не виконав у позивача виникло право вимагати повернення позичених коштів у розмірі 32078 грн. 50 коп.
Вказаного відповідачем не спростовано, не надано доказів на спростування встановлених судом обставин щодо укладання договору, розміру заборгованості.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно зі ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Таким чином, враховуючи відсутність належних доказів з боку відповідача про відсутність у нього обов'язку щодо сплати нарахованих позивачем сум заборгованості за кредитним договором, суд вважає, що позивачем належними та допустимими доказами доведено суду заявлені останнім позовні вимоги, з огляду на що, такі вимоги є законними та обґрунтованими, потребують задоволення у повному обсязі.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Щодо стягнення судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, суд приходить до таких висновків.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до приписів ст.133, 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат, пов'язаних з розглядом справи та підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16 та неодноразово наголошено у постановах Верховного Суду, зокрема у постанові від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до матеріалів справи судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 7500 грн., що підтверджується Договором про надання правничої допомоги №26/11/2025 від 26.11.2025 року, укладений між ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» та АБ «ТИТАРЕНКО ЛІГАЛ ГРУП».
Відповідно до п. 4.2. Договору загальна вартість правничої допомоги визначається за результатами виконання доручення/замовлення та оформлюється у формі Акту наданих послуг, який є невід'ємною частиною цього Договору.
12.12.2025 року між ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» та АБ «ТИТАРЕНКО ЛІГАЛ ГРУП» було укладено Замовлення №1649 до Договору про надання правничої допомоги від 26.11.2025 року №26/11/2025.
Згідно Акту виконаних робіт до Замовлення №1649 до Договору про надання правничої допомоги №26/11/2025 від 12.12.2025 року, загальна вартість робіт (послуг) складає 7500 грн.
Згідно платіжної інструкції №3064 від 12.12.2025 року вбачається, що ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» на рахунок АБ «ТИТАРЕНКО ЛІГАЛ ГРУП» перерахувало 7500 грн. за послуги з правничої допомоги за Замовленням №1649 до Договору від 26.11.2025 року №26/11/2025.
Судом встановлено, що правова допомога позивачу була надана, відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та будь-яких доказів їх неспівмірності, а тому такі витрати позивача потребують задоволення у розмірі 7500 грн.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що із відповідача на користь позивача належить стягнути сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви до суду у розмірі 3028 грн.
Керуючись ст.10,12,13,18,19,81,133,137,141,178,187,211,247,258,259,273,274-279,280-282,354 ЦПК України, Хаджибейський районний суд міста Одеси
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37/41, ЄДРПОУ:39508708) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37/41, ЄДРПОУ:39508708) заборгованість за кредитним договором №010/82/0030/77586 від 03.07.2007 року у розмірі 32078 грн. 50 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 7500 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено та підписано 13.05.2026 року.
Повні відомості про учасників справи згідно із п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37/41, ЄДРПОУ:39508708).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Суддя Н.О. Шевчук