Справа № 502/1056/26
14 травня 2026 року м. Кілія
Слідчий суддя Кілійського районного суду Одеської області ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
дізнавача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання
начальника СД ВП № 1 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3
погоджене з прокурором
Ізмаїльської окружної прокуратури ОСОБА_4
про арешт тимчасово вилученого майна
З клопотання та відповідних пояснень дізнавача в судовому засіданні вбачається, що 06.05.2026 до ВП № 1 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області надійшла заява ОСОБА_5 про те, що громадянин на ім'я ОСОБА_6 в період часу з березня по кінець квітня 2026 року під приводом заробітку в мережі «Інтернет» шляхом зловживання довірою заволодів належними йому грошовими коштами.
За вказаним фактом 07.05.2026 внесені відомості до ЄРДР за № 12026167150000052 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та СД ВП № 1 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у формі дізнання.
В ході досудового розслідування 11.05.2026 під час складання протоколу та огляду предмету дізнавачем було вилучено мобільний телефон марки «iPhone» модель 13 білого кольору в гумовому прозорому чохлі, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 з сім-картою оператора «Vodafone» НОМЕР_3 з інформацією щодо заволодіння даними потерпілого ОСОБА_5 та їх використання в інтересах ОСОБА_7 .
В подальшому постановою дізнавача від 11.05.2026 вищенаведене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Виходячи з наведеного, а також зважаючи на те, що зазначене у клопотанні майно є речовим доказом, яке зберегло на собі сліди кримінального правопорушення та було знаряддям його вчинення, дізнавач просив слідчого суддю накласти арешт на тимчасово вилучене майно, заборонити користуватись та розпоряджатись майном, на яке накладено арешт.
Законний представник володільця тимчасово вилученого майна - ОСОБА_8 в судове засідання не прибула. Надала заяву про розгляд клопотання за її відсутності та відсутність заперечень проти арешту майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття володільця тимчасово вилученого майна не перешкоджає розгляду клопотання.
Заслухавши пояснення дізнавача, дослідивши додані до клопотання матеріали та проаналізувавши відповідні положення законодавства, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Як зазначено в ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасово вилученим, серед іншого, згідно п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України може бути майно у вигляді речей щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.
Згдіно ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час огляду.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, серед іншого, повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Як встановлено в ході розгляду клопотання, майно, яке було тимчасово вилучене в ході огляду, відповідає вимогам, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки може бути використане як доказ у кримінальному провадженні, отже на нього може бути накладено арешт.
А враховуючи, що для виконання завдань кримінального провадження є необхідність, щоб тимчасово вилучене майно на період проведення дізнання залишалось у незміненому стані з метою забезпечення збереження речових доказів, приходжу до висновку про необхідність накладення арешту на нього, оскільки в даному випадку обмеження права власності є співрозмірним виходячи з завдань кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 170-173 КПК України, слідчий суддя
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт на майно, тимчасово вилучене 11.05.2026 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12026167150000052 за ч. 1 ст. 190 КК України, а саме: мобільний телефон марки «iPhone» модель 13 білого кольору в гумовому прозорому чохлі, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 з сім-картою оператора «Vodafone» НОМЕР_3 .
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборонити користуватись та розпоряджатись майном, на яке накладено арешт, та яке зберігається у визначеному дізнавачем місці.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя Кілійського районного суду ОСОБА_1