Справа №463/4274/26
Провадження №1-кс/463/4373/26
слідчого судді
13 травня 2026 року місто Львів
Слідча суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на постанову слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 від 20.03.2026 про відмову у визнанні потерпілим в кримінальному провадженні №12025141360001827 від 03.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 383 КК України,-
встановила:
адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернулася до слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова зі скаргою на постанову слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 від 20.03.2026 про відмову у визнанні потерпілими в кримінальному провадженні №12025141360001827 від 03.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 383 КК України.
Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернулася до слідчого слідчого відділу Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області, із клопотанням про визнання його потерпілим у вказаному кримінальному провадженні. За результатами розгляду поданого клопотання слідчим відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 винесена постанова від 20.03.2026 про відмову у задоволенні клопотання про визнання потерпілим. Вважає таку необґрунтованою та незаконною, тому просить скаргу задовольнити, а постанову скасувати.
Протоколом автоматичного визначення слідчого судді для розгляду скарги від 05.05.2026 визначено слідчого суддю ОСОБА_1 .
Ухвалою слідчого судді від 05.05.2026 відкрито провадження у справі за скаргою та призначено скаргу до розгляду на 07 травня 2026 року. Зобов'язано слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості відділу Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 надіслати на адресу суду матеріали кримінального провадження №12025141360001827 від 03.11.2025. 07.05.2026 розгляд справи відкладено на 13.05.2026 у зв'язку з неявкою учасників судового провадження.
До початку розгляду справи по суті від ОСОБА_3 надійшла заява, відповідно до якої просила розгляд справи проводити у її відсутності, подану скаргу підтримує, просить таку задовольнити.
Враховуючи положення ч.1 ст.28 КПК України, яка передбачає, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки, а положеннями ч.3 ст.306 КПК України хоч і визначено, що розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, але наслідки неявки у судові засідання такої не визначено, слідча суддя вважає, що скаргу слід розглянути у відсутності скаржника та його представника на підставі наявних матеріалів.
Слідчий у судове засідання не з'явився, причин своєї неявки суду не повідомив, про розгляд скарги був належним чином повідомлений. Матеріалів кримінального провадження не надіслав. У зв'язку із наведеним, враховуючи скорочені процесуальні строки для розгляду скарги, вважаю за можливе розглянути скаргу у відсутності суб'єкта оскарження.
У зв'язку з неприбуттям в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалось відповідно до вимог ч.4 ст.107 КПК України.
Дослідивши матеріали скарги приходжу до наступного висновку.
Згідно ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 1 ст.21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Згідно з ч.3 ст.26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Як вбачається з матеріалів скарги слідчим відділом Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025141360001827 від 03.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 383 КК України.
Так адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 зверталася до слідчого слідчого відділу Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області із клопотання про визнання його потерпілим. 20.03.2026 винесено постанову про відмову у задоволенні клопотання про визнання його потерпілим.
Як вбачається зі змісту постанови слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 від 20.03.2026 про відмову у задоволенні клопотання про визнання потерпілим у задоволенні клопотання відмовлено з тих підстав, що в ході досудового розслідування не встановлено доказів, які б підтверджували що ОСОБА_4 кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичнї або майнової шкоди, у зв'язку із чим відсутні підстави для визнання ОСОБА_4 потерпілим.
Так відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному проваджені може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права та обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Згідно ч. 5 ст. 55 КПК України, за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
У відповідності до положень ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Згідно до ч. 1 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Ч. 5 ст. 40 КПК України передбачено, що слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
У статті 2 Кодексу визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Таким чином, саме слідчий здійснюючи свою процесуальну діяльність в межах даного кримінального провадження, не обмежений у праві на збирання доказів, встановлювати фактичні данні, а тому приймаючи процесуальне рішення в межах кримінального провадження, слідчий зобов'язаний його оформити з врахуванням приписів ст. 110 КПК України.
Згідно до п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України, зокрема процесуальне рішення у виді постанови повинно мати мотивувальну частину, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
Постанова слідчого про відмову у визнанні потерпілим має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту свої прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають можливість визнання особи потерпілою, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу (ст. 110 КПК України).
В постанові про відмову у задоволенні заяви скаржника про визнання потерпілим слідчим зазначено, що в ході досудового розслідування не встановлено доказів, які б підтверджували що ОСОБА_4 кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичнї або майнової шкоди, у зв'язку із чим відсутні підстави для визнання ОСОБА_4 потерпілим.
Проте, всупереч положеннямст.110 КПК України вказана постанова не містить відомостей про зміст обставин, які стали підставами для прийняття постанови, не наведено обґрунтування необхідності прийняття рішення про відмову у задоволенні клопотання про залучення скаржника в якості потерпілого у кримінальному провадженні, не наведено аналізу доводів заявника.
Слідча суддя вважає постанову слідчого від 20.03.2026 про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_4 не вмотивованою, оскільки постанова не містить конкретних фактичних обставин із посиланням на докази, які дають підставу дійти висновку, що заявнику не завдано кримінальним правопорушенням шкоди та не надано оцінки доводам заявника.
За таких обставин постанова слідчого про відмову у визнанні потерпілим підлягає скасуванню, а скарга підлягає до задоволення.
Керуючись вимогами статей 303, 307, 372 КПК України, -
постановила:
скаргу задовольнити.
Скасувати постанову слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 від 20.03.2026 про відмову у визнанні потерпілим в кримінальному провадженні №12025141360001827 від 03.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 383 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідча суддя ОСОБА_6