Справа № 462/1643/26
14 травня 2026 року м. Львів
Залізничний районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді - Мруць І. С.,
за участю секретаря судового засідання - Булавки Х.Н.
справа №462/1643/26
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»- Поляков О. через систему «Електронний суд» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №635407617 від 30.10.2019 року у розмірі 19920,03 грн. та понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 30.10.2019 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №635407617 на суму 4000 грн. В подальшому у зв'язку з укладанням додаткових договорів суму кредиту збільшено до 11000 грн. Зазначає, що відповідно до договорів відступлення права вимоги до ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №635407617 від 30.10.2019 року на суму 19920,03 грн. У зв'язку з наведеним, просить позов задовольнити.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 27 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу слухати у спрощеному порядку без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач, отримавши копію ухвали про відкриття провадження та пам'ятку про права та обов'язки, у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву.
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо, відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши наявні в справі докази, з'ясувавши обставини справи, суд дійшов наступних висновків.
Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до наявних матеріалів справи судом встановлено, що 30.10.2019 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір №635407617 підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. (а.с.13, 29-30).
Відповідно до умов договору сторонами погоджено суму кредиту 4000 грн, строк кредитування: 30 днів. Також погоджено базову процентну ставку 1.39% за кожен день користування кредитом.
Також, позивачем долучено додаткові угоди до договору №635407617 від 30.10.2019 року укладені між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , а саме:
31.10.2019 року про збільшення суми кредиту на 4000 грн. на строк дії договору до 29.11.2019 року. Загальна сума кредиту становить 8000 грн., термін платежу 29.11.2019 р.
02.11.2019 року про збільшення суми кредиту на 1000 грн. на строк дії договору до 29.11.2019 року. Загальна сума кредиту становить 9000 грн., термін платежу 29.11.2019 р.
05.11.2019 року про збільшення суми кредиту на 2000 грн. на строк дії договору до 29.11.2019 року. Загальна сума кредиту становить 1100 грн., термін платежу 29.11.2019 р.
28.11.2019 року про продовження строку кредитування на 29 днів та зміну відсоткової ставки з 29.11.2019 року на 1.43% в день.
13.01.2020 року погоджено розстрочку у погашені заборгованості в сумі 10542 грн. 12 коп.
на 28 днів. Зазначено, що сума заборгованості є фіксованою, а будь-які нарахування по договору призупиняються.
На підтвердження виконання умов договору, щодо перерахування коштів відповідачу, позивачем долучено платіжні доручення від 30.10.2019, 31.10.2019, 02.11.2019, 05.11.2019. Та довідки Директора ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» Сінченка С. про проведення платіжних операцій. (а.с.9-10, 27-28)
Дана обставина також підтверджується відповіддю представника АТ КБ «Приват Банк» - Пустовіт А.С., відповідно до якої на картковий рахунок № НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) відбулося зарахування коштів у сумі 4000 грн. 30.10.2019 р., 31.10.2019 р., 1000 грн. 02.11.2019 р., 2000 грн. 08.11.2019 року. (а.с.124)
28.11.2018 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01. Відповідно до реєстру №68 від 04.03.2020 року до договору факторингу відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором №635407617 від 30.10.2019 року.
05.08.2020 року між ТзОВ «Таліон плюс» та ТзОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01. Відповідно до реєстру №11 від 31.08.2023 року до договору факторингу відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором №635407617 від 30.10.2019 року.
11.07.2025 року між ТзОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу №11/07/25-Е. Відповідно до реєстру боржників від 14.07.20025 року до договору факторингу відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором №635407617 від 30.10.2019 року.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У позовній заяві позивач просить стягнути заборгованість за кредитним договором №635407617 від 30.10.2019 року у розмірі 19920,03 грн. в обґрунтування якої поситлається на розрахунки заборгованості здійснені ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон плюс». (а.с. 48-50)
Однак, ані в позовній заяві, ані в долучених до такої додатках не підтверджується виникнення заборгованості за кредитним договором №635407617 від 30.10.2019 року у розмірі 19920,03 грн.
Зокрема, судом встановлено наступне.
Відповідно до додаткової угоди до договору №635407617 від 30.10.2019 року укладеної 30.10.2019 року, сторонами погоджено про продовження строку на який був наданий кредит за договором №635407617 від 30.10.2019 року на 29 днів та зміну відсоткової ставки з 29.11.2019 року на 1.43% в день.
Суд звертає увагу, що відповідно до договору №635407617 від 30.10.2019 року строк дії договору 30 днів тобто до 29.11.2019 року.
Таким чином, строк дії договору №635407617 від 30.10.2019 року продовжено додатковою угодою до 28.12.2019 року.
Враховуючи наведене станом на 13.01.2020 року (момент укладання додаткової угоди від 13.01.2020 року) строк дії договору №635407617 від 30.10.2019 року припинився, тому судом не береться до уваги додаткова угода від 12.01.2020 року.
Згідно долучених позивачем розрахунків заборгованості здійснених ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон плюс» такі здійснені з 30.10.2019 року по 17.03.2020 року, тобто поза межами дії договору №635407617 від 30.10.2019 року. (а.с.48-50)
Окрім цього, суд враховує, що, згідно розрахунку первісного кредитора сума видачі грошей становить 11000 грн. а сума оплати відповідача 16172 грн. (ас.49)
Враховуючи наведене, позивачем не надано жодних належних доказів підстав нарахування та обґрунтованості суми заборгованості за договором №635407617 від 30.10.2019 року у розмірі 19920,03 грн.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, однак позивачем не надано достатніх доказів які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про перерахування коштів відповідачу на виконання умов договору.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).
Відповідно до вимог частин третьої та четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Слід зазначити, що звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа 755/18920/18, провадження 61-17205ск19.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вище наведені положення законодавства, а також досліджені у справі докази, суд, оцінивши їх з точки зору достатності для встановлення фактичних обставин, якими обґрунтовуються заявлені позовні вимоги, дійшов остаточного висновку про відмову в задоволенні позову за недоведеністю заявлених вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у позові відмовлено, судові витрати залишаються за позивачем.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Сплачений судовий збір - залишити за позивачем.
Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», місце знаходження: 02090, місто Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, ЄДРПОУ: 42986956;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Рішення суду складено 14 травня 2026 року.
Суддя: /підпис/ І.С. Мруць