Справа № 461/10566/25
Провадження № 2-п/461/41/26
13.05.2026 року місто Львів
Галицький районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Стрельбицького В.В.,
за участю секретаря судового засідання Чорнія Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення у цивільній справі №461/10566/25 за позовом
Акціонерного товариства «Ідея Банк»,
в особі представника Заставної Ольги Василівни
(79008, м. Львів, вул. Валова,11, ЄДРПОУ: 19390819)
до
ОСОБА_2
( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )
про стягнення боргу за кредитним договором,
встановив:
I. Фактичні обставини справи, суть питання, яке вирішується судом
ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до суду із заявою у якій просить поновити строк для звернення із заявою про перегляд заочного рішення та скасувати заочне рішення від 20.02.2026 ухваленого за результатами розгляду цивільної справи №461/10566/25 за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк», в особі представника Заставної Ольги Василівни, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Мотивуючи подану заяву, представник зазначає, що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи. Зокрема, ухвалу про відкриття провадження та виклики до суду відповідач не отримувала, про що містяться відповідні докази в матеріалах справи, що позбавило її можливості реалізувати своє право на захист, подати відзив та надати відповідні докази. Про існування заочного рішення відповідач дізналась після блокування банківських рахунків в межах виконавчого провадження в липні 2025 року, після чого звернулась до адвоката з метою укладання договору про правову допомогу та ініціювання питання про скасування заочного рішення, розгляду справи з залученням представника відповідача, надання останнім процесуальних документів. Вказує, що представник відповідача ознайомився з заочним рішенням 02 березня 2026 року в електронному кабінеті (докази містяться в матеріалах справи).
Окрім цього, зазначає, що розрахунок відсотків заборгованості зроблено всупереч чинному законодавству, адже згідно з пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», положення частини 5 статті 8 вказаного Закону щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки, вводиться в дію поетапно, а саме протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Так, протягом перших 120 днів установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5%, протягом наступних 120 днів - 1,5%. Тобто зазначеною нормою визначено, який саме розмір денної процентної ставки має діяти в договорах про споживче кредитування протягом визначених законом періодів. Вказує, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Відтак, представник відповідача просить поновити строк на подачу заяви про перегляд заочного рішення, заяву задовольнити та скасувати заочне рішення.
Представник позивача подала до суду заперечення на заяву про перегляд заочного рішення, відповідно до яких вважає її безпідставною та просить відмовити у її задоволенні.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, у відповідності до ст.128 ЦПК України, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками про доставку електронного документа до електронного кабінету відповідного учасника справи.
Представник відповідача подав до суду заяву про слухання справи за його відсутності.
Згідно ч. 1 ст. 287 ЦПК України, заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Таким чином, зважаючи на наведені обставини, а також положення процесуального закону, підстав для відкладення розгляду заяви або обставин які унеможливлюють його проведення не встановлено.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
II. Мотиви та висновки суду, а також положення закону,
яким керувався суд, постановляючи ухвалу
Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників процесу, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення слід відмовити за таких підстав.
За приписами ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Положеннями ст. 288 ЦПК України, визначено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
З матеріалів справи встановлено наступне.
20.02.2026 за результатами розгляду цивільної справи № 461/10566/25 за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк», в особі представника Заставної Ольги Василівни, до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, було ухвалено заочне рішення про задоволення позовних вимог. Так, відповідно до резолютивної частини даного рішення, вирішено стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 201548 гривень 17 копійок, а також витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2422 гривень 40 копійку.
Як вбачається з матеріалів справи, під час судового провадження було призначено кілька судових засідань, а саме на 12.01.2026 о 16 год. 25 хв. та 17.02.2026 о 11 год. 55 хв.
Відповідно до положень частини 6, 7, 8, 11 статті 128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення. Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Згідно з відповіддю Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради №6/5-2064 від 25.12.2025, яка знаходиться в матеріалах справи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 07.10.2004, тобто зазначена відповідь містить дані про місце реєстрації відповідача. Ця ж адреса наведена у заяві про перегляд заочного рішення стороною відповідача.
Відповідно до ч. 10 ст. 130 ЦПК України, якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до матеріалів справи встановлено, що ухвала про відкриття провадження, процесуальні рішення та судові повідомлення - повістки разом із розписками рекомендованими листами з повідомленнями про вручення скеровувались на адресу відповідача, яка зазначена у заяві про перегляд заочного рішення - АДРЕСА_2 , рекомендованою кореспонденцією. Разом з тим, як встановлено судом, на відмітках працівників пошти відсутні дані про відсутність такої адреси. З наведених матеріалів вбачається, що ухвалу про відкриття провадження та судову повістку були повернуті адресу суду із довідкою поштового відділення з позначкою (на судовій повістці) про повернення у зв'язку «адресат відсутній», «повернення», відміток про невірну адресу, чи невірний поштовий індекс не вказано.
Окрім цього, згідно ч. 11 ст. 128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Так, в матеріалах справи наявне відповідне оголошення про виклик до суду відповідача.
Таким чином, наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення та про повернення з довідкою поштового відділення з позначкою «адресат відсутній» та розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України вважаються належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Крім того, такі дії сторони можуть свідчити про ознаки умисного неотримання судової повістки (повідомлення).
Відповідно до пункту 3 частини сьомої статті 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки, серед іншого, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Також, як вбачається із заяви про перегляд заочного рішення, відповідач підтверджує, що проживає за вищевказаною адресою, оскільки такою адресою (останньою зареєстрованою) у заяві про перегляд заочного рішення вказує саме АДРЕСА_2 .
Окрім цього, виклики відповідача до суду було здійснено через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України (через веб - сайт Галицького районного суду м. Львова).
Таким чином, відповідач повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи належним чином, у відповідності до вимог статті 128 ЦПК України. Отже, суд відхиляє доводи заявника, що на момент ухвалення рішення суду відповідач не повідомлявся про розгляд справи, з огляду на наявність у матеріалах справи доказів протилежного. При цьому, суд враховує, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Разом з тим, з програми «Д-3» встановлено, що відмітка у відправленні судового рішення від 20.02.2026, за номером «R067123946372», прийнято 30.03.2026 року.
Водночас, рішення у справі №461/10566/25 ухвалено 20.02.2026 року. В свою чергу, представник заявника звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення 18.03.2026, а відтак строк подачі заяви про перегляд заочного рішення не пропущений, тому підстав його поновлення немає оскільки він не пропущений.
Окрім цього, як наведено вище, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Отже, скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе лише у випадку одночасного встановлення судом двох наведених вище обставин.
Згідно положень ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 77, 78 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Приписами ч. 1-4 ст.12, ч. 1, 6 ст.81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, необхідним у цій категорії справ (заяви про перегляд заочного рішення), є також доведення та належне обґрунтування відповідачем перед судом наявності доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, які, вочевидь, не були подані суду та про які суду не було відомо. Однак, дана обставина не була доведена відповідачем, оскільки усі твердження заявника щодо неналежної обґрунтованості заявлених вимог фактично зводяться до незгоди з розміром заборгованості.
Щодо тверджень представника заявника про незастосування банком пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» положення частини 5 статті 8 вказаного Закону щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки, що призвело до завищення нарахованих відсотків, суд зазначає наступне.
Нарахування процентів здійснювалося АТ «Ідея Банк» на підставі Кредитного договору №M32.00400.009750018 від 04.10.2022, відповідно до п. 1 якого, Банк надав Клієнту кредит на споживчі цілі, а Клієнт отримав його на умовах: сума кредиту - 100000,00 грн; процентна ставка та тип, % річних - 79,99 фіксована. Відповідно до п. 1.7. Кредитного договору на період прострочення платежу за Договором процентна ставка становить 79,99%, яка нараховується на прострочену суму кредиту.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023, що набрав чинності 24.12.2023, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, якої встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Відтак, навіть, якщо орієнтовна реальна річна процентна ставка (яка розрахована в максимальному розмірі відповідно до наведених вище норм становитиме 117,09 % (п. 1.8 договору кредиту від 04.10.2022), а фактично проценти були нараховані позичальнику за ставкою 79,99 % річних (денна ставка - 0,2191%), такий розмір не перевищує розмір денної процентної ставки, встановленої Законом України «Про споживче кредитування».
Відтак, зазначені доводи наведені у заяві про перегляд заочного рішення не можуть слугувати законною підставою для її задоволення.
Отже, відповідачем при поданні заяви про перегляд заочного рішення не надано доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи і не були враховані судом при винесенні спірного заочного рішення.
Ухвалюючи рішення у даній справі, суд послідовно враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для скасування заочного рішення, а відтак заява про перегляд заочного рішення задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 260, 287, 288 ЦПК України,
постановив:
Заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , про перегляд заочного рішення у цивільній справі №461/10566/25 за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк», в особі представника Заставної Ольги Василівни до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором ? залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали складено 13 травня 2026 року.
Головуючий суддя В.В. Стрельбицький