Справа № 383/250/26
Номер провадження 2/383/388/26
07 травня 2026 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді - Бондаренко В.В.,
при секретарі судового засідання - Зербул С.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»(далі - ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 08.08.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді кредитний договір №329132279 (далі - Кредитний договір) на суму 12000,00 грн., яка в подальшому була збільшена до 20000 грн., проте остання взяті на себе зобов'язання в повному обсязі не виконала.
В подальшому право вимоги до ОСОБА_1 за договорами факторингу від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшло до ТОВ «Таліон Плюс», а від останнього до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», а від останнього до ТОВ «ФК «ЕЙС».
Посилаючись на викладене позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №329132279 від 08.08.2020 року у розмірі 59270 грн., з яких: 20000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 39270 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, а також понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2662 грн. 40 коп., та на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 24.02.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін. Цією ж ухвалою задоволено частково клопотання представника позивача про витребування доказів (а.с.104-106).
02.03.2026 року через підсистему «Електронний суд» представник відповідача адвокат Дончак Дмитро Михайлович подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого кредитний договір №329132279 був укладений 08.08.2020 року, а переуступка прав вимоги відбулася на два роки раніше - 28.11.2018 року, станом на яку вимоги не існувало. За договором факторингу клієнт має сплатити фактору за відповідну послугу з фінансування, відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату, проте позивачем не надано таких первинних документів (платіжних інструкцій, меморіального ордеру, виписки з банківських рахунків, звітність тощо), з яких можливо достеменно встановити перерахування коштів від ТОВ «Таліон Плюс» на користь ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» як оплату за договором факторингу, та як наслідок встановити факт виконання фінансових зобов'язань однієї із сторін правочину.
Складення відповідного акту та протоколу не передбачено умовами договору факторингу, укладеного первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» від 28.11.2018 року №28/1118-01, їх форма також не затверджена відповідними додатками до цього договору.
Окрім цього, Реєстр прав вимог №105 від 27.10.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», складається з трьох окремих аркушів кожен, на другому з яких міститься інформація лише стосовно переходу прав вимог за договором, укладеним з відповідачем. Перелік інших боржників у наданому Реєстрі відсутній.
Тому наведений вище Реєстр прав вимог не можна розглядати як доказ на підтвердження переходу прав вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки його форма та зміст не відповідає вимогам до таких Реєстрів (має містити повний перелік кредитних договорів, боржників та інформації про заборгованості, які передаються). Позивач вказує у позовній заяві, що надає Витяг з Реєстру прав вимог, проте фактично втручається у цілісність Реєстру прав вимог. Вказане викликає обґрунтовані сумніви у достовірності складеного Реєстру прав вимог, та відомостей, які у ньому містяться. Тому вважає, що є підстави стверджувати про відсутність доведення позивачем факту дійсності переходу права вимоги стосовно відповідача від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс», у подальшому від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та від останнього до позивача ТОВ «ФК «ЕЙС», а отже і відсутність у позивача порушеного права.
Крім того зазначає, що відповідач не підписувала додаткові угоди від 13.08.2020 року, від 23.08.2020 року, та від 08.08.2020 року. Зазначені документи також не підписані і первісним кредитором - ані в письмовому, ані в електронному вигляді. Так як відповідач не укладала додаткових угод до договору № 329132279 від 08.08.2020 року, збільшення розміру тіла кредиту з 12000 грн. до 20000 грн. є безпідставним, а розмір заборгованості за відсотками нараховано за межами строку дії кредитного договору.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу зазначає, що позовна заява для позивача є типовою, шаблонною. При цьому представник позивача просив суд розглядати справу в письмовому провадженні без виклику сторін, або ж провести розгляд справи без його участі, тобто він не бажає приймати участь в судових засіданнях, тому вважає, що сума 3000 грн. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є співмірною з обсягом і складністю наданих адвокатом послуг (в разі задоволення позовних вимог) (а.с.122-133).
04.03.2026 року через підсистему «Електронний суд» представник позивача Сахарова Ольга Ігорівна подала відповідь на відзив у якому посилається на необґрунтованість заперечень сторони відповідача, викладених у відзиві. Вважає, що позивач належним чином підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки виконав умови договору факторингу та надав відповідні документи. Відповідно до умов договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. Отже, реєстр прав вимоги від 27.10.2020 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, який підписний сторонами та містить всі необхідні дані, підтверджує факт переходу права вимоги у визначений момент (дату його підписання). При цьому, даний реєстр укладений після виникнення кредитних правовідносин з відповідачем. Таким чином, на момент включення кредитного договору до реєстру, право вимоги вже існувало, а не є майбутнім, як помилково вважає відповідач. Також, відповідно до договорів факторингу передбачено, що моментом набуття права вимоги є підписання Реєстру прав вимог або Реєстру боржників та Акту прийому-передачі Реєстру до відповідного договору, а не оплата договору факторингу. Щодо укладання додаткових угод до кредитного договору зазначила, що особистий кабінет - сукупність захищених сторінок, що формуються Позичальнику в момент його реєстрації в Інформаційно-телекомунікаційній системі (особистий розділ Позичальника), за допомогою якого Позичальник здійснює повну взаємодію з Товариством, має постійний доступ до Електронного договору, додаткових угод до Електронного договору, свого Графіка розрахунків та до іншої інформації/документів, пов'язаних з наданням Товариством фінансових послуг. Доступ до Особистого кабінету здійснюється Позичальником після авторизації, яка проходить шляхом введення Логіна Особистого кабінету і Пароля Особистого кабінету та/або шляхом коректного введення Позичальником otp-пароля, надісланого Товариством на номер телефону Позичальника, що має юридичне значення ідентифікації Позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства в розумінні ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію». Згідно з п.9.2 Правил надання грошових коштів у позику, електронний Договір, Графік платежів, Додаткові угоди та інші Додатки до Електронного Договору зберігаються в електронному вигляді та доступні Позичальнику в Особистому кабінеті. Враховуючи, що відповідач у відзиві не оспорює факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, здійснював часткові платежі на погашення заборгованості, а також зважаючи на те, що відповідно до умов кожної з додаткових угод прямо передбачено їх статус як невід'ємної частини договору, такі додаткові угоди є належним чином укладеними та такими, що породжують правові наслідки для сторін. Стверджує, що всі нарахування відсотків здійснювались в межах погоджених умов кредитного договору згідно ст.1048, ч.2 ст.625 ЦК України. У частині доводів відповідача щодо витрат на правничу допомогу зазначає, що вартість виконаних представником відповідача робіт є завищеною, не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності їх розміру у розумінні приписів ч.3 ст.141 ЦПК України, не є співмірною зі складністю справи (а.с.144-161).
05.03.2026 року через підсистему «Електронний суд» представник відповідача адвокат Дончак Дмитро Михайлович подав заперечення (на відповідь на відзив), згідно якого позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, у зв'язку з чим не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором. Також позивачем не доведено факту укладення додаткових угод, підписання яких заперечується відповідачем. Щодо нарахування процентів після закінчення строку дії договору зазначає, що відповідач не вчиняла дій, які б свідчили про її бажання здійснити пролонгацію договору. Також відповідач не здійснювала платежів по даному договору, які б могли вважатися підтвердженням пролонгації договору. Отже, відповідач не виявляла бажання змінити строк надання кредиту після закінчення строку дії договору, тобто після 10.08.2020 року. Пролонгація дії кредитного договору без ініціативи позичальника за змістом укладеного договору, пов'язується виключно з не поверненням кредитних коштів у визначений договором строк, що не узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 27.07.2021 року за № 910/18943/20 відповідно до якої поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною. За таких обставин, не повернення позичальником кредитних коштів у визначений договором строк, за відсутності активних дій відповідача, є неправомірною поведінкою, що виключає право кредитодавця нараховувати після спливу 2-денного періоду кредитування проценти, визначені за користування кредитними коштами у розмірі встановленому додатковою угодою. В цьому випадку права позивача можуть бути захищені шляхом застосування механізму, визначеного ст.625 ЦК України, вимог про що останній не заявляв. Враховуючи зазначене, можна стверджувати лише про той розмір процентів, який зазначено в графіку платежів до кредитного договору, а саме 110,40 грн. (а.с.137-141).
10.03.2026 року через підсистему «Електронний суд» представник позивача Сахарова Ольга Ігорівна подала додаткові пояснення, згідно яких зокрема зазначила, що додаткові угоди є частиною виконання кредитного договору, укладеними з метою уточнення або змін умов основного договору, тому повинні розглядатися як складова частина кредитного договору, оскільки не суперечать його основним положенням. Отже, ці додаткові угоди мають юридичну силу, оскільки є частиною єдиного договору, і їх умови повинні бути виконані. Щодо нарахування відсотків зазначає, що у пункті 4.3 кредитного договору сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного в п.1.2. цього Договору, є процентами в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України. Отже у позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії (відповідно до ст.1048 ЦК України) так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст.625 ЦК України) (а.с.167-176).
12.03.2026 року через підсистему «Електронний суд» представник відповідача адвокат Дончак Дмитро Михайлович подав заперечення на клопотання (заяву), в яких виклав свої заперечення щодо укладення додаткових угод та нарахування відсотків після закінчення строку дії кредитного договору (а.с.182).
13.03.2026 року через підсистему «Електронний суд» представник позивача Сахарова Ольга Ігорівна подала додаткові пояснення, згідно яких виклала свої пояснення на підтвердження позовних вимог щодо укладення додаткових угод та нарахування відсотків (а.с.185-188).
17.03.2026 року через підсистему «Електронний суд» представник відповідача адвокат Дончак Дмитро Михайлович подав заперечення на клопотання (заяву) на повторні додаткові пояснення щодо додаткових угод та нарахування відсотків (а.с.197-198).
20.03.2026 року через підсистему «Електронний суд» представник позивача Сахарова Ольга Ігорівна подала додаткові пояснення, згідно яких виклала свої пояснення на підтвердження позовних вимог щодо укладення додаткових угод та нарахування відсотків (а.с.205-206).
Позивач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, представник якого в судове засідання не з'явився. В прохальній частині вимог позовної заяви просив здійснювати розгляд справи за відсутності позивача (а.с.8).
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, неявка яких не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились усі учасники справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши зібрані в судовому засіданні докази вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 08.08.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір №329132279 (далі - кредитний договір), за умовами п.1.1 якого кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму 12000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п.1.3, п.1.4 або п.1.5 цього Договору (а.с.12-13).
Згідно п.1.2 кредитного договору кредит надається (договір укладається) строком на 2 дні від дати отримання кредиту позичальником.
Згідно п.п. 1.3, 1.4, 1.5 кредитного договору:
1.3 На період строку, визначеного п.1.2 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,46 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування кредитом.
1.4. У випадку користування Кредитом понад строк, встановлений п.1.2 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується Базова процентна ставка в розмірі 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків від суми кредиту за кожний день користування Кредитом, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити товариству різницю між фактично сплаченими процентами за дисконтною та нарахованою базовою процентними ставками за весь строк користування кредитом (від дати отримання кредиту до фактичної дати його повернення).
1.5. Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку користування кредитом вказаного в п.1.2. договору, виключно за умови якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,70 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п. 1.4. цього договору.
Позичальник зобов'язаний повернути товариству кредит, нараховані проценти згідно п. 1.3. цього договору не пізніше строку вказаного в п.1.2. цього договору (1.6 кредитного договору).
Вказаний кредитний договір був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор 92WNGQ79 відправлено позичальнику 08.08.2020 року о 9:13:06, який введено 9:13:49, що підтверджується кредитним договором (а.с.13 зворот), довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.28), заявкою на отримання грошових коштів в кредит від 08.08.2020 року (а.с.21).
08.08.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №329132279 від 08.08.2020 року, згідно якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 8000 грн. 00 коп. з 08.08.2020 року на строк дії договору №329132279 від 08.08.2020 року на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору. Сторони домовилися викласти Графік розрахунків (Додаток №1 до Договору) в новій редакції (Додаток №1 до цієї Додаткової угоди) та відобразити у Графіку розрахунків єдиний порядок сплати непогашеної суми кредиту, збільшеної на суму, зазначену п.1 додаткової угоди (а.с.15).
08.08.2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перераховано на номер банківської картки НОМЕР_1 позичальника грошові кошти в сумі 12000 грн. 00 коп., та в сумі 8000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями з інформацією про проведення банком (а.с.31), а також листом АТ КБ «ПриватБанк» від 12.03.2026 року з випискою по вказаному рахунку, фінансовий номер телефону НОМЕР_2 (а.с.201-203).
13.08.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №329132279 від 08.08.2020 року, згідно якої сторони дійшли згоди, у зв'язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит за договором №329132279 від 08.08.2020 року, на наступну кількість днів: одинадцять. На дату укладання цієї додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом. Починаючи з 10.08.2020 року, позичальник сплачує за користування кредитом 0,91 відсотків в день від суми кредиту за дисконтною процентною ставкою згідно цієї додаткової угоди. Ця додаткова угода розповсюджує свою дію на правовідносини між Сторонами з 10.08.2020 року (а.с.14).
23.08.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №329132279 від 08.08.2020 року, згідно якої сторони дійшли згоди, у зв'язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит за договором №329132279 від 08.08.2020 року, на наступну кількість днів: тридцять. На дату укладання цієї додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом. Починаючи з 21.08.2020 року, позичальник сплачує за користування кредитом 0,73 відсотків в день від суми кредиту за дисконтною процентною ставкою згідно цієї додаткової угоди. Ця додаткова угода розповсюджує свою дію на правовідносини між сторонами з 21.08.2020 року (а.с.14 зворот).
На підтвердження дотримання порядку укладення кредитного договору позивачем надано до суду: Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.16-20); алгоритм дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору (нова редакція), затвердженого наказом директора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» №17/09-03 від 17.09.2019 року (а.с.22-27) та алгоритм дій ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» стосовно укладення кредитних договорів (а.с.29-30).
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №105 від 27.10.2020 року. Строк дії договору факторингу №28/1118-01 неодноразово продовжувався на підставі додаткових угод №19 від 28.11.2019 року, №26 від 31.12.2020 року, №27 від 31 грудня 2021 року, №31 від 31 грудня 2022 року, №32 від 31 грудня 2023 року. За змістом пункту 2.1 договору факторингу №28/1118-01 (в редакції додаткової угоди №26 від 31.11.2020 року) клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до пункту 4.1. вказаного договору факторингу №28/1118-01 право вимоги переходить від клієнта до фактора в момент підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до Боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги. Згідно з витягом з реєстру прав вимоги №105 від 27.10.2020 року до договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» факторингу від 28 листопада 2018 року №28/1118-01 ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за заборгованістю по основному боргу 20000 грн., заборгованістю по відсотках в сумі 24650 грн., на загальну суму 44650 грн., сума фінансування становить 5000,00 грн. (а.с.39-53). Акт звірки розрахунків станом на 31.12.2020 року зі сплати суми фінансування за реєстром прав вимоги №105 та протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно реєстру прав вимоги №105 від 27.10.2020 року (а.с.54).
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, строк дії якого продовжувався до 31.12.2022 року та до 30.12.2024 року відповідно Додатковими угодами №2 від 03.08.2021 року та №3 від 30.12.2022 року, за змістом пункту 2.1 якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до пункту 4.1. договору факторингу №05/0820-01 право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку (а.с.55-60). Згідно із витягом з реєстру прав вимоги №11 від 31.08.2023 року, складеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до договору факторингу від 30 жовтня 2023 року №05/0820-01ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за заборгованістю по основному боргу 20000,00 грн., заборгованістю по відсотках в сумі 39270 грн., на загальну суму 59270 грн. (а.с.61-62). Сторонами договору факторингу складено протокол узгодження факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги згідно реєстру прав вимоги №11 від 31.08.2023 року (а.с.63). На підтвердження оплати за відступлення права вимоги згідно реєстру №11 від 31.08.2023 року та договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року надано платіжну інструкцію від 31.08.2023 року №4586 (а.с.63 зворот).
11 липня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу №11/07/25-Е, за змістом пункту 1.1 якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суми основного зобов'язання (суму позики), плату за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстав виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком №1 та є невід'ємною частиною цього договору. В пункті 1.2 визначено, що перехід від клієнта до фактора прав вимог заборгованості до боржника відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору (а.с.64-69). За змістом акту прийому-передачі реєстру боржників від 14 липня 2025 року та витягу з реєстру боржників до договору факторингу №11/07/25-Е від 11 липня 2025 року ТОВ «ФК «ЕЙС» набуто право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 59270 грн., з яких 20000,00 грн. - прострочене тіло, 39270 - прострочені відсотки (а.с.70-72). На підтвердження часткового оплати фінансування за відступлення права вимоги згідно договору факторингу позивачем надано копії платіжних інструкцій від 12.08.2025 року №317, від 04.09.2025 року №344, від 18.09.2025 року №355, від 19.09.2025 року №356, 357, №358, від 24.09.2025 року №360 (а.с.73-76).
Також позивачем надано розрахунки заборгованості (а.с.77-78, 79), а також виписку з особового рахунку за кредитним договором №329132279 від 08.08.2020 року відносно ОСОБА_1 , з яких вбачається, що відповідач не виконала належним чином в повному обсязі взяті на себе зобов'язання за кредитним договором. З розрахунку вбачається, що відповідач ОСОБА_1 частково виконувала зобов'язання за кредитним договором в частині погашення процентів за користування кредитними коштами, а саме: 13.08.2020 року - у розмірі 730 грн. та 23.08.2020 року - у розмірі 1820 грн.
Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).
Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що принцип юридичної сили електронного правочину найбільш повно відображається у вимогах щодо форми правочину. Це підтверджується закріпленими на рівні міжнародних документів правовими нормами: ч. 1 ст. 8 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про використання електронних повідомлень у міжнародних договорах - повідомлення або договір не можуть бути позбавлені дійсності або позовної сили лише на тій підставі, що вони складені у формі електронного повідомлення; ст. 5 Типового закону про електронну торгівлю Комісії Організації Об'єднаних Націй з права міжнародної торгівлі - інформація не може бути позбавлена юридичної сили, дійсності або позовного захисту лише на тій підставі, що вона складена у формі повідомлення даних.
Аналогічна норма міститься й у ч.1 ст.8 Закону України «Про елетронні документи та електронний документообіг»: юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Завершальним етапом укладення Кредитного договору є його підписання сторонами.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Судом враховано, що без здійснення входу позичальника на сайт кредитодавця, без отримання позичальником умов договору (оферти) і смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором та без введення відповідачем одноразового ідентифікатора, що означає прийняття пропозиції (акцепту), Кредитний договір не був би укладеним.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 12 січня 2021 у справі №524/5556/19, від 28 квітня 2021року у справі №234/7160/20, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 18 червня 2021 року у справі №234/8079/20, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.
Посилання сторони відповідача на неукладеність додаткових угод до кредитного договору є безпідставними, оскільки як встановлено судом кредитний договір та додаткові до нього угоди, які є невід'ємною частиною договору, укладені та підписані у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», що підтверджено належними доказами, який виконаний первісним кредитором та частково виконувався відповідачем, що свідчить про визнання відповідачем договору, який не може вважати неукладеним, з огляду на доктрину заборони суперечливої поведінки, яка базується на принципі добросовісності.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За нормою ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно з ч. 1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Статтею 1081 ЦК України передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.
У п. 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» вирішено віднести до фінансової послуги факторингу сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім операцій з цінними паперами, у тому числі похідними цінними паперами, а також операцій інститутів спільного інвестування (далі - ІСІ), які здійснюються в порядку та в межах, встановлених Законом України «Про інститут спільного інвестування» та нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, що регламентують питання діяльності ІСІ), зокрема, набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення.
Згідно з постановами від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи положення ст. 1078 ЦК України, визначила, що однією з ознак договору факторингу є його предмет, яким може бути лише право грошової вимоги такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги.
Верховним Судом у постанові від 07 січня 2026 року у справі №727/2790/25 зроблено наступні висновки.
Допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги;
- наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (ч. 1 ст. 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов'язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу;
- майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (ч. 1 ст. 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з'явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу;
- у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб'єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки);
- майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов'язуватися із клієнтом.
У справі, яка розглядається встановлено, що скориставшись правом на врегулювання відносин у договорі, первинний кредитор TOB «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» на власний розсуд визначили момент виникнення у фактора права вимоги, а саме: з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку; право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до Боржника та додаткового оформлення не потребує; підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до Боржників в повному обсязі за відповідним Реєстром права вимоги.
Таким чином, перехід права вимоги за Договором факторингу №28/1118-01 був спрямований на фактично існуюче зобов'язання, що підтверджує реальність предмета передачі та узгоджується з вимогами чинного законодавства щодо правомірності відступлення права вимоги.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року в справі № 183/4256/21).
Матеріали справи містять укладені договори факторингу та докази підтвердження оплати за ними, за якими на підставі вищевказаних реєстрів права вимоги відносно зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором №329132279 від 08.08.2020 року перейшло до останнього фактора - ТОВ «ФК «Ейс».
Беручи до уваги викладене та враховуючи, що унаслідок послідовного укладення договорів факторингу права вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Ейс», на переконання суду, позивачем належним чином доведено факт виникнення у нього права вимоги за кредитним договором №329132279 від 08.08.2020 року.
Таким чином, оскільки відповідач не надав доказів належного виконання кредитних зобов'язань, натомість, належними доказами у справі підтверджується факт передання від TOB «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» права дійсної вимоги за кредитним договором, суд погоджується із доводами позивача щодо наявності визначених законом підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по тілу кредиту у сумі 20000 грн. 00 коп.
Щодо стягнення заборгованості за відсотками суд зазначає наступне.
У ч.ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
За змістом ст.1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №300/438/18.
У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч.1 ст.1048 ЦК України і охоронна норма частини другої ст.625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч.1 ст.1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Встановлені у даній справі фактичні обставини свідчать, що строк, на який був наданий кредит за договором №329132279 від 08.08.2020 року після його продовження додатковими угодами від 13.08.2020 року та від 23.08.2020 року, закінчився 24.09.2020 року, станом на який загальний розмір заборгованості становить 33430 грн. 00 коп. Подальше нарахування відсотків за користування кредитом після вказаної дати, а саме в період з 25.09.2020 року по 31.08.2023 року було здійснено безпідставно.
Таким чином, стягненню з відповідача за кредитним договором підлягають проценти за користування кредитом у сумі 13430 грн. 00 коп.
Судом не беруться до уваги доводи позивача про те, що пред'явлена до стягнення сума відсотків включає в себе як відсотки, нараховані на підставі ст.1048 ЦК України, так і відсотки, нараховані відповідно до вимог ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки такі доводи спростовуються змістом позовної заяви, а також доданими до позову розрахунками заборгованості, з яких чітко вбачається нарахування відсотків саме за користування кредитом.
Аналіз досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин в сукупності з наведеними вище вимогами закону та правовою позицією Великої Палати Верховного Суду дає підстави для обґрунтованого висновку, що оскільки ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором у встановлені ним строки не виконала, то з неї підлягає стягненню на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість, яка складається з основної суми боргу та процентів за користування кредитом, нарахованих виключно в межах строку кредитування, визначеного цим договором.
Таким чином, загальний розмір заборгованості за кредитним договором, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 33430 грн. 00 коп., з яких: 20000 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 13430 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками.
Щодо стягнення судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно платіжної інструкції в національній валюті №37088 від 12.02.2026 року, позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2662 грн. 40 коп. (а.с.1).
За результатом розгляду справи позовні вимоги задоволено частково, тому з урахуванням принципу пропорційності розміру задоволених позовних вимог, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати зі сплати судового збору в сумі 1490 грн. 94 коп.
Крім того, відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).
ТОВ «ФК «ЕЙС»заявлено про компенсацію витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн. На підтвердження понесення таких витрат надано копії: договору про надання правової (правничої) допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «ЕЙС» та Адвокатським об'єднанням «Соломко та Партнери» (а.с.81-82); додаток №1 до договору - протокол погодження вартості послуг (а.с.82 зворот); додаткової угоди до вказаного договору від 01.09.2025 року (а.с.83); акту прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 року (а.с.83 зворот); довіреності (а.с.84 зворот).
Крім того, відповідач поніс витрати на правничу допомогу адвоката Дончак Д.М. в сумі 5000 грн., що підтверджується копіями: договору про надання юридичних послуг №1-20/02/26 від 20.02.2026 року (а.с.132-133), акту приймання-передачі наданих послуг від 20.02.2026 року (а.с.133 зворот) та платіжної інструкції (а.с.134).
Посилання позивача на те, що розмір витрат відповідача на правничу допомогу не відповідає вимогам розумності та необґрунтованим, є безпідставними.
З урахуванням вимог статей 137, 141 ЦПК України, а саме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретних обставин справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, оцінивши надані сторонами докази на підтвердження факту понесених витрат на правничу допомогу, суд керуючись принципом співмірності, а також враховуючи пропорційність до задоволених позовних вимог, приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню на користь позивача в сумі 3920 грн. 00 коп., та на користь відповідача в сумі 2800 грн. 00 коп.
Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за договором №329132279 від 08.08.2020 року у розмірі 33430 грн. 00 коп., яка складається з наступного: 20000 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 13430 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір в сумі 1490 грн. 94 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3920 грн. 00 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2800 грн. 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: вул. Юрія Поправки, 6, каб. №13, м. Київ, п.і.02094.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 12.05.2026 року.
Суддя В.В. Бондаренко