Справа № 344/5917/26
Провадження № 3/344/1754/26
12 травня 2026 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Тринчук В.В. розглянувши матеріали справ про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 за статтею 122-4 та статтею 124 КУпАП, -
ОСОБА_1 порушив ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів та будучи причетним до ДТП залишив місце події.
Вказані адміністративні правопорушення вчинені за наступних обставин.
Так, 23.02.2026 року о 18 годині 23 хвилин у місті Івано-Франківськ по вулиці Мельника, 1 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Citroen Е-C4», державний номерний знак НОМЕР_2 , під час руху заднім ходом не переконався у безпечності маневру та допустив наїзд на припаркований транспортний засіб марки «Opel Astra», державний номерний знак НОМЕР_3 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Окрім того, 23.02.2026 року о 18 годині 23 хвилин у місті Івано-Франківськ по вулиці Мельника, 1 водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки «Citroen Е-C4», державний номерний знак НОМЕР_2 та будучи причетним до ДТП залишив місце події.
Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 2.3б, 10.9 та 2.10а ПДР України та вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст.122-4 та 124 КУпАП.
ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчиненні адміністративних правопорушень не визнав та заперечив щодо обставин, які викладені у протоколах про адміністративні правопорушення. В обґрунтування своїх заперечень вказав, що у час та місці, що зазначені у протоколах, він не керував транспортним засобом марки «Citroen Е-C4», державний номерний знак НОМЕР_2 , а за кермом вказаного автомобіля знаходилась його дружина ОСОБА_2 , яка і здійснила наїзд на припаркований транспортний засіб марки «Opel Astra», державний номерний знак НОМЕР_3 під час виїзду із парковки. Додатково повідомив, що наявні у матеріалах справи письмові пояснення, відповідно до яких він визнавав вину у вчиненні інкримінованих йому правопорушень, надавав працівникам поліції поспіхом. За вказаних обставин просив суд провадження у даних справах закрити у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених статтею 122-4 та статтею 124 КУпАП.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Геник А.В. у судовому засіданні підтримав позицію підзахисного та на підставі наведеного просив справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрити у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 та ст.122-4 КУпАП.
Потерпіла ОСОБА_3 , будучи попередженою про кримінальну відповідальність за дачу завідома неправдивих пояснень, 21.04.2026 року у судовому засіданні дала пояснення, які підтверджують обставини, що викладені у протоколах про адміністративні правопорушення. Пояснила, що у місці та час, які вказані у протоколах знаходилась у салоні власного припаркованого автомобіля марки «Opel Astra», державний номерний знак НОМЕР_3 , та відчула удар від наїзду транспортного засобу марки «Citroen Е-C4», державний номерний знак НОМЕР_2 , водій якого виїжджав із парковки. Попри намагання ОСОБА_3 зупинити причетного до даної ДТП водія транспортного засобу, останній не припинив рух та залишив місце події. Після чого вона подзвонила на лінію «102» та повідомила працівників поліції щодо дорожньо-транспортної пригоди і залишення іншим учасником ДТП місця події. За вказаних обставин просила суд визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні даного адміністративного правопорушення, щодо накладення стягнення поклалася на розсуд суду.
Окрім того, захисник заявив клопотання про виклик у судове засідання свідка, а саме ОСОБА_2 , яка була очевидцем даної дорожньо-транспортної пригоди.
Суд клопотання захисника про виклик свідка задовольнив та викликав свідка для дачі нею пояснень з данного приводу.
Свідок ОСОБА_2 , будучи попередженою про кримінальну відповідальність за дачу завідома неправдивих пояснень, у судовому засіданні повідомила суду, що ОСОБА_1 є її чоловіком. Зазначила, що у вказаний у протоколі час та місці саме вона перебувала за кермом транспортного засобу марки «Citroen Е-C4», державний номерний знак НОМЕР_2 та була учасником даної дорожньо-транспортної пригоди. Із місця дорожньо-транспортної пригоди поїхала, оскільки моменту зіткнення із припаркованим транспортним засобом не відчула та у подальшому не помітила на транспортному засобі марки «Citroen Е-C4», державний номерний знак НОМЕР_2 характерних пошкоджень. Відповідаючи на запитання повідомила, що самої дорожньо-транспортної пригоди за участі зазначених у протоколі транспортних засобів не пам'ятає, а також не повідомляла працівників поліції про те, що саме вона була водієм транспортного засобу марки «Citroen Е-C4», державний номерний знак НОМЕР_2 за обставин, які зазначені у протоколі.
Суд вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, його захисника, потерпілу, свідка та дослідивши наявні матеріали справи приходить до наступних висновків.
Частиною 1 статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.124КУпАП адміністративна відповідальність настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Відповідно до статті 122 - 4 КУпАП, залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
У протоколах про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №619770 від 20.03.2026 року та серії ЕПР1 №619771 від 20.03.2026 року працівником поліції водію ОСОБА_1 ставиться у провину порушення вимог п.п. 2.3б, 10.9 та 2.10а ПДР України та вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4 та 124 КУпАП.
Згідно з вимогами п. 2.3.б ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Відповідно до вимог п. 10.9 ПДР України, під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.
Відповідно до п. 2.10 «а» ПДР у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: негайно зупинити транспортний засіб і залишитися на місці пригоди.
Вказана вимога ПДР не передбачає виключень окрім випадку зазначеного в п. 2.10 «г» ПДР.
Так, в протоколах, відповідно до п. 9 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції (далі - Інструкція), в графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» викладена суть адміністративного правопорушення, яка відповідає ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеного у ст. 122-4 КУпАП та ст. 124 КУпАП, за якими складено протоколи.
Зазначені вище протоколи про адміністративні правопорушення складені уповноваженою на те особою, із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП, протоколи підписані уповноваженою особою. Матеріали провадження також не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час складання протоколів про адміністративні правопорушення, щодо оскарження цих дій, як і не містять результатів такого оскарження.
Об'єктом адміністративного правопорушення передбаченого ст. 122-4 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху і в даному випадку такий об'єкт наявний.
З об'єктивної сторони правопорушення виражається у залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди особами, які причетні до ДТП. На думку суду в даному випадку також наявна і об'єктивна сторона правопорушення оскільки ОСОБА_1 вжив умисних активних дій направлених на залишення місця ДТП та не виконав вимог п. 2.10 «а» ПДР України.
Суб'єкт адміністративного правопорушення - загальний, а тому ОСОБА_1 , як водій автомобіля, є суб'єктом вчинення інкримінованого адмінправопорушення.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або евентуального (непрямого) умислу. У даному випадку, за наслідком дослідження дій ОСОБА_1 , які утворюють об'єктивну сторону правопорушення, суд приходить до висновку про наявність вини ОСОБА_1 у формі прямого умислу.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника, потерпілої та свідка, дослідивши матеріали справ та перевіривши наявність чи відсутність складу адміністративних правопорушень у діях особи, щодо якої складено протоколи, надавши оцінку наявним у матеріалах справ доказам, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-4 КУпАП, повністю доведена:
- даними що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 619770 від 20.03.2026 року, у якому ОСОБА_1 ставиться у провину порушення вимог п.п. 2.3.б, 10.9 ПДР України та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП;
- даними з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №619771 від 20.03.2026 року, відповідно до якого водій ОСОБА_1 будучи причетним до ДТП залишив місце події;
- схемою місця ДТП від 23.02.2026 року із зазначенням переліку видимих пошкоджень транспортного засобу, отриманих унаслідок ДТП, розташуванням транспортного засобу після ДТП та на якій відображено місце вчинення ДТП, якою підтверджено обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, що відображені у протоколі про адміністративне правопорушення;
- наданими у судовому засіданні поясненнями потерпілої ОСОБА_3 , відповідно до яких остання на момент дорожньо-транспортної пригоди знаходилась у салоні власного автомобіля марки «Opel Astra», державний номерний знак НОМЕР_3 , який був припаркованим, після зіткнення вийшла із вказаного автомобіля, щоб спинити причетний до даної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль, проте водій такого продовжив свій рух та покинув місце події. Після чого вона подзвонила на лінію «102» та повідомила працівників поліції щодо дорожньо-транспортної пригоди і залишення іншим учасником ДТП місця події, які відповідають обставинам, що викладені у протоколах про адміністративні правопорушення;
- наявними у матеріалах справи письмовими поясненнями самого ОСОБА_1 , у яких останній зазначив, що 23.02.2026 року о 18:30 при виїзді із парковки бампером ненавмисне зачепив припаркований поряд автомобіль, які відповідають обставинам, що зазначені у протоколах про адміністративні правопорушення;
Пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про те, що останній не керував транспортним засобом за обставин, які зазначені у протоколі, суд вважає безпідставними, оскільки такі спростовуються наявними в матеріалах справи письмовими поясненнями самого ОСОБА_1 .
Оцінивши пояснення свідка ОСОБА_2 та дослідивши матеріали справи суд прийшов до переконання, що обставини на які вона посилається в своїх поясненнях є недостовірними, оскільки остання, будучи дружиною особи, яка притягається до адміністративної відповідальності надала суду неправдиві пояснення задля уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності.
Крім того, а ні сам ОСОБА_1 , а ні його дружина ОСОБА_2 до працівників поліції з повідомленням про те, що водієм автомобіля за обставин відображених в протоколах про адміністративні правопорушення була саме ОСОБА_2 , після ДТП та на стадії оформлення адміністративних матеріалів не звертались. При наданні оцінки письмовим поясненням ОСОБА_1 та поясненням, що надані ним безпосередньо в судовому засіданні судом враховано обмежену можливість працівників поліції у зібранні доказів в справі про адміністративне правопорушення та невеликі, встановлені ст.38 КУпАП строки для накладення адміністративного стягнення.
При цьому, обставин, які б спростовували дані, що містяться в матеріалах адміністративної справи, з урахуванням наявних у справі належних доказів, судом не встановлено.
Таким чином дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ст. 122-4 КУпАП та ст. 124 КУпАП, як порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів та залишення водієм транспортного засобу на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний.
Відповідно до статті 22 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Керуючись ст. 33, 35 КУпАП, суд при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, відомості про особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що обтяжують та пом'якшують відповідальність.
Відповідно до ч.2 ст.30 КУпАП позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.
Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно ст. 17 КУпАП у справі не встановлено. Терміни притягнення до адміністративної відповідальності не закінчилися.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, не встановлено.
При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
З системного аналізу наведених статей та глави 4 КУпАП встановлено, що більш серйозним з числа вчинених ОСОБА_1 правопорушень є адміністративне правопорушення передбачене ст.122-4 КУпАП, оскільки санкція даної статті, крім інших стягнень, передбачає і стягнення у виді адміністративного арешту, а максимальним стягненням за ст.124 КУпАП є штраф або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року, кожне з яких є менш серйозним ніж адміністративний арешт.
Отже, враховуючи характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого адміністративного правопорушення з метою забезпечення виконання вимог ст.1 КУпАП на водія ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення передбачене санкцією 122-4 КУпАП, у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами. Суд обираючи зазначений вид адміністративного стягнення враховує поведінку водія ОСОБА_1 під час вчинення правопорушення, який усвідомлюючи, що вчинив ДТП зухвало покинув місце її вчинення з метою уникнення від адміністративної відповідальності, поведінку останнього у судовому засіданні, який свідомо надавав неправдиві пояснення з метою уникнення від відповідальності та приходить до переконання про неможливість застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у зв'язку з його м'якістю. При обранні виду стягнення судом враховано, що ОСОБА_1 вчинив грубе та повторне порушення порядку користування правом керування транспортними засобами.
Крім того, суд покладає на водія ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп., який згідно ст.40-1 КУпАП підлягає стягненню в дохід держави.
З урахуванням наведеного та керуючись статтями 33, 36, 40-1, 122-4, 124, 283, 284 КУпАП, суд -
Об'єднати в одне провадження справу єдиний унікальний номер 344/5917/26, провадження справи номер 3/344/1754/26 та справу єдиний унікальний номер 344/5922/26, провадження справи номер 3/344/1755/26.
Об'єднаним справам присвоїти єдиний унікальний номер 344/5917/26, провадження справи номер 3/344/1754/26.
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4 КУпАП та ст. 124 КУпАП.
Із врахуванням ч.2 ст.36 КУпАП накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень, 60 копійок.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Роз'яснити, що відповідно до ст. 308 КУпАП, у разі несплати штрафу протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання постанови про накладення штрафу, зазначена постанова надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби. В порядку примусового виконання з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік правопорушення.
Суддя В.В.Тринчук