Справа № 468/313/26
2/468/545/26
56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43
(заочне)
12.05.2026 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді Муругова В.В., за участю секретаря судового засідання Зарванської Л.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу № 468/313/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04.03.2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №8825546 в електронній формі, за яким кредитор надав відповідачу грошові кошти в кредит в сумі 40 000 грн строком на 360 днів.
28.10.2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений договір, за яким новий кредитор отримав право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
Крім того, 12.05.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №2226121 в електронній формі, за яким кредитор надав відповідачу грошові кошти в кредит в сумі 3000 грн строком кредитування на 345 днів.
27.08.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений договір, за яким новий кредитор отримав право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
Заборгованість відповідача за кредитним договором №8825546 від 04.03.2025 року становить 108 000 грн, з яких 40 000 грн - тіло кредиту, 48 000 грн - проценти, 20 000 грн - пеня, штрафи.
Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.
Заборгованість відповідача за кредитним договором №2226121 від 12.05.2025 року становить 12 690 грн, з яких 3000 грн - тіло кредиту, 750 грн - комісія за надання кредиту, 2940 грн - комісія за обслуговування кредиту, 6000 - неустойка.
Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з повернення кредиту та процентів, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за вказаними договорами в загальній сумі 120 690 грн.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 3328 грн.
В тексті позову позивач заявив про підтримання позову та розгляд справи за відсутності представника позивача.
Позов надійшов до суду 12.02.2026 року.
04.03.2026 року відкрите провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Відповідач до суду не з'явився, про час слухання справи повідомлявся рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням (до суду повернулось поштове відправлення, що вказує на відсутність відповідача за зареєстрованим у встановленому порядку місцем його проживання, тому він відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається повідомленим). До суду не надійшло відзиву на позов.
З огляду на те, що сторони належним чином повідомлені, відповідач не з'явився в судове засідання та не подав відзив, суд ухвалив про заочний розгляд справи.
Дослідивши наявні у справі матеріали (копія кредитного договору № 8825546 з додатками; копія підтвердження перерахування коштів за кредитним договором № 8825546; копія розрахунку заборгованості від первісного кредитора за кредитним договором № 8825546; копія Договору факторингу № 28102025 від 28.10.2025; копія Платіжної інструкції згідно Договору факторингу № 28102025 від 28.10.2025; копія витягу з Реєстру боржників №1 від 28.10.2025 до Договору факторингу № 28102025 від 28.10.2025; копія кредитного договору № 2226121 з додатками; копія підтвердження перерахування коштів за кредитним договором № 2226121; копія розрахунку заборгованості від первісного кредитора за кредитним договором № 2226121; копія Договору факторингу № 27082025 від 27.08.2025; копія Платіжної інструкції згідно Договору факторингу № 27082025 від 27.08.2025; копія витягу з Реєстру боржник до Договору факторингу № 27082025 від 27.08.2025), суд, розглянувши спір між сторонами в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В судовому засіданні встановлено, що 04.03.2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №8825546 в електронній формі, за яким кредитор надав відповідачу грошові кошти в кредит в сумі 40 000 грн строком на 360 днів до 27.02.2026 року з умовою сплати процентів у розмірі 1% в день.
За 360 днів строку кредитування позичальник мав сплатити проценти в сумі 142 800 грн.
28.10.2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений договір, за яким новий кредитор отримав право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
Крім того, 12.05.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №2226121 в електронній формі, за яким кредитор надав відповідачу грошові кошти в кредит в сумі 3000 грн строком кредитування на 345 днів до 22.04.2026 року з умовою сплати процентів в розмірі 0,0010% річних, 750 грн комісії за надання кредиту та комісії за обслуговування кредиту в розмірі 14% в день в сумі 9240 грн.
За 345 днів строку кредитування позичальник мав сплатити проценти в сумі 9990 грн, а загалом з тілом кредиту - 12 990 грн.
27.08.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений договір, за яким новий кредитор отримав право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно із ст.ст.1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст.1047 ЦК України).
Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч.2 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За такого укладення договору в електронній формі за допомогою одноразового ідентифікатора прирівнюється до укладення договору в письмовій формі.
При цьому позивач надав відповідні докази укладення кредитором з відповідачем таких договорів в електронній формі.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Позивач вказує, що заборгованість відповідача перед ним становить:
- за кредитним договором №8825546 від 04.03.2025 року - 108 000 грн, з яких 40 000 грн - тіло кредиту, 48 000 грн - проценти, 20 000 грн - пеня, штраф;
- за кредитним договором №2226121 від 12.05.2025 року - 12 690 грн, з яких 3000 грн - тіло кредиту, 750 грн - комісія з надання кредиту, 2940 грн - комісія за обслуговування кредиту, 6000 грн - неустойка.
За договором №8825546 від 04.03.2025 року проценти нараховані відповідно до умов договору, тому разом із заборгованістю за тілом кредиту вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Проте що стосується вимоги позивача про стягнення неустойки за вказаним договором в сумі 20 000 грн, то відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Оскільки вказаний вище кредитний договір в даній справі був укладений в липні 2024 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану, то вся нарахована за таким договором неустойка та передбачені ст. 625 ЦК України нарахування не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором №8825546 від 04.03.2025 року в сумі 88 000 грн, з яких 40 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 48 000 грн - заборгованість по процентам.
Аналогічно і щодо договору №2226121 від 12.05.2025 року неустойка в розмірі 6000 грн задоволенню не підлягає.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за комісією за вказаним вище договором в сумі 2940 грн. то суд доходить таких висновків.
Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5-6 ст. 203 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно з ч.1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, що діяла на час укладення кредитного договору) Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.
Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, що діяла на час укладення кредитного договору) умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
При цьому кредитний договір не уточнює систематичність запитів позичальника про надання відповідної інформації як підставу для нарахування вказаної комісії та передбачає нарахування такої комісії за кожен період користування кредитом між кожними визначеними графіком датами чергового невнесеного позичальником платежі в незалежності від таких запитів.
Згідно з ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року №496/3134/19 банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. За змістом загальних норм права об'єктом зобов'язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь. У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів. Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
За такого, за будь-яких обставин нарахування плати за обслуговування кредитної заборгованості без уточнення систематичності запиту відповідної інформації споживачем є нікчемним як таке, що суперечить ч.1-2 ст. 11, ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», тому відсутні підстави також і для стягнення 2940 грн в якості комісії за обслуговування за даним договором.
Загалом за договором №2226121 від 12.05.2025 року підлягає стягненню заборгованість в сумі 3750 грн, з яких: 3000 грн. - тіло кредиту; 750 грн - комісія за надання кредиту.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість:
- за кредитним договором №8825546 від 04.03.2025 року в сумі 88 000 грн, з яких 40 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 48 000 грн - заборгованість по процентам;
- за кредитним договором №2226121 від 12.05.2025 року підлягає стягненню заборгованість в сумі 3750 грн, з яких: 3000 грн. - тіло кредиту; 750 грн - комісія за надання кредиту.
Загалом з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за вказаним вище договорами в сумі 91 750 грн.
Згідно зі ст. 141 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які задоволені судом на 76 %, тому з відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2529,28 грн. (3328 грн. х 76 %).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12; 13; 81; 264; 265 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в рахунок погашення заборгованості за договорами №8825546 від 04.03.2025 року та №2226121 від 12.05.2025 року 91 750 (дев'яносто одну тисячу сімсот п'ятдесят) гривень.
В задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за вказаними договорами в більшому розмірі - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 2529 (дві тисячі п'ятсот двадцять дев'ять) гривень 28 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору пропорційно задоволеній частині позовних вимог.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, ідентифікаційний код 35625014);
Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Повне судове рішення складене 12.05.2026 року.
суддя: