1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/4031/26 1-кс/335/1596/2026
05 травня 2026 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчої ОСОБА_3 , особи, стосовно майна якої вирішується питання про арешт майна, - ОСОБА_4 , представника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СУ Головного управління Національної поліції в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_7 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12026080000000121 від 21.03.2026,
Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, в обґрунтування якого зазначив наступне.
Слідчим управлінням ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 21 березня 2026 року за № 12026080000000121 за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_8 , керуючись прагненням до наживи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, вирішила зайнятися злочинною діяльністю, спрямованою на організацію незаконного переправлення осіб чоловічої статі у віці від 18 до 60 років через державний кордон України, шляхом виготовлення офіційних документів, які містять завідомо неправдиві відомості та надають право громадянам України безперешкодно перетинати державний кордон України, з метою незаконного особистого збагачення.
Суть злочинної діяльності ОСОБА_8 полягала в тому, що остання за допомогою глобальної мережі «Інтернет» та кола знайомих підшукувала осіб з числа громадян України чоловічої статі призовного віку, які виявили бажання незаконно перетнути державний кордон України, яким пояснювала процедуру злочинної схеми отримання документів, які надають можливість безперешкодного перетину державного кордону України, та вартість такої послуги, яка становила 25 000 доларів США.
У разі згоди особи на зазначені ОСОБА_8 умови, остання отримувала від такої особи грошові кошти та копії документів і в подальшому координувала дії клієнта щодо отримання ним документів про зняття з військового обліку.
23.04.2026 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України.
23.04.2026 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України.
На причетність до інкримінованого ОСОБА_8 злочину перевіряється ОСОБА_4 , за місцем безпосереднього проживання якого за адресою: АДРЕСА_1 , 23.04.2026 слідчим СУ ГУНП в Запорізькій області майором поліції ОСОБА_9 проведено санкціонований обшук, під час якого виявлено та вилучено мобільний телефон iPhone 13 Pro Max із SIM-карткою мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_1 , iPad Pro серійний номер НОМЕР_2 , грошові кошти в сумі 3500 доларів США купюрами по 100 доларів, грошові кошти в сумі 3300 євро (60 купюр по 50 євро, 3 купюри по 100 євро).
Вилучені мобільний телефон та планшетний комп'ютер належать ОСОБА_4 . Інформаційне наповнення вилучених під час проведення санкціонованого обшуку пристроїв має значення для повного та всебічного досудового розслідування та може бути підтвердженням факту причетності інших осіб до вчиненого кримінального правопорушення, у якому на теперішній час підозрюється ОСОБА_8 , а вилучені грошові кошти можуть бути отримані в результаті вчинення незаконних дій, пов'язаних з виготовленням фіктивних документів, тобто здобуті злочинним шляхом.
Здійснити попередній огляд інформації, яка зберігається у вилученій техніці, до моменту звернення слідчого з клопотанням про арешт майна не є можливим, адже для повноти з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання, що є безпосередньою підставою для проведення експертизи.
Посилаючись на вищевикладене та на те, що незастосування арешту до вищезазначеного майна може призвести до його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення або відчуження, слідчий просить накласти на нього арешт з метою забезпечення збереження речових доказів.
Слідча в судовому засіданні підтримала клопотання та наполягала на його задоволенні в частині накладення арешту на мобільний телефон та планшетний комп'ютер.
Щодо вилучених під час обшуку грошових коштів слідча зазначила, що до моменту розгляду клопотання про арешт майна органом досудового розслідування було встановлено належність зазначених коштів іншій особі - ОСОБА_10 , яка є співмешканкою ОСОБА_4 . Причетність грошових коштів до обставин кримінального провадження не встановлена.
Враховуючи вищевикладене, слідча просила слідчого суддю вирішити питання щодо накладення арешту на грошові кошти на власний розсуд.
ОСОБА_4 та його представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання слідчого про арешт майна, наводячи наступні аргументи.
Вилучені слідчим грошові кошти є особистими заощадженнями ОСОБА_11 , яка є співмешканкою ОСОБА_4 . Зазначені кошти набуті ОСОБА_11 законним шляхом. Представник наголосив, що сама слідча під час засідання визнала встановлення факту належності коштів іншій особі та фактично залишила це питання на розсуд суду, що підтверджує відсутність зв'язку цих коштів із кримінальним провадженням.
Щодо мобільного телефону (iPhone 13 Pro Max) та планшета (iPad Pro) представник зазначив, що зазначені пристрої вилучені слідчим з порушенням вимог ст. 168 КПК України, яка забороняє тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, якщо доступ до них не обмежений власником.
Під час обшуку ОСОБА_4 добровільно надав слідчому повний доступ до пристроїв: мобільний телефон не був заблокований паролем, а планшет власник особисто розкодував для огляду слідчим.
Обшук тривав близько двох годин, протягом яких співробітники поліції мали можливість оглянути та скопіювати будь-яку необхідну для слідства інформацію, проте жодних доказів протиправної діяльності в пристроях виявлено не було.
Клопотання слідчого не містить належного обґрунтування того, яку саме інформацію, що має значення для досудового розслідування, можуть містити ці пристрої та яке їхнє доказове значення у даному кримінальному провадженні.
З огляду на викладене ОСОБА_4 та його представник просили слідчого суддю відмовити у задоволенні клопотання слідчого та повернути вилучене майно законним володільцям.
Заслухавши думку учасників провадження, вивчивши клопотання, дослідивши додані до нього матеріали, слідчий суддя доходить таких висновків.
Відповідно до статей 7, 16 КПК України загальною засадою кримінального провадження є недоторканність права власності.
Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України).
При застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників провадження, за якого жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню (ст. 3 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації в юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження.
Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт, зокрема шляхом витребування необхідної інформації в компетентних державних органів.
Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання; відшкодування шкоди (цивільний позов).
З метою забезпечення збереження речових доказів арешт може бути накладений на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України (ч. 3 ст. 170 КПК України).
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Отже, Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
З матеріалів, доданих до клопотання, вбачається, що слідчими СУ ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026080000000121 від 21.03.2026 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України.
Аналіз обставин кримінального провадження, викладених у клопотанні слідчого, повідомленні про підозру ОСОБА_8 , фактичних даних, що містяться в заяві ОСОБА_12 , повідомленні Управління СБУ в Запорізькій області про вчинення кримінального правопорушення, дозволяє дійти висновку, що вилучені слідчим під час обшуку мобільний телефон та планшетний комп'ютер можуть містити сліди злочину, передбаченого ст. 332 КК України (зокрема листування між особами, причетними до вчинення кримінального правопорушення, геодані тощо), та інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Отже, зазначене майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України.
Майно, яке має ознаки речового доказу, може бути вилучено та арештовано незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того, чи належить воно підозрюваному чи іншій особі, оскільки у протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Незастосування арешту до зазначеного в клопотанні майна із забороною відчуження, розпорядження та користування ним може призвести до його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі.
Доводи представника власника майна про невідповідність вищезазначених речей критеріям речових доказів мають бути перевірені в розумні строки під час досудового розслідування.
Отже, клопотання слідчого про арешт мобільного телефону та планшетного комп'ютера підлягає задоволенню.
Разом з тим, клопотання слідчого в частині арешту вилучених під час обшуку грошових коштів задоволенню не підлягає, оскільки слідчим не доведено, що зазначені кошти відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, зокрема набуті кримінально протиправним шляхом. Більше того, в судовому засіданні слідча повідомила, що причетність вилучених грошових коштів до обставин кримінального провадження не встановлена.
Керуючись статтями 131, 132, 170, 172, 173, 175, 369, 372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого про арешт майна задовольнити частково.
Накласти арешт на мобільний телефон iPhone 13 Pro Max (IMEI-1: НОМЕР_3 , IMEI-2: НОМЕР_4 ) із SIM-карткою мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_1 ; iPad Pro (серійний номер НОМЕР_2 ), вилучені 23.04.2026 під час обшуку квартири АДРЕСА_2 , з позбавленням власників (володільців) вищезазначеного майна права на відчуження, розпорядження та користування ним до скасування арешту у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку.
В іншій частині клопотання слідчого залишити без задоволення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя ОСОБА_1