Справа № 127/38134/25
Провадження № 22-ц/801/1092/2026
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Сичук М. М.
Доповідач:Рибчинський В. П.
13 травня 2026 рокуСправа № 127/38134/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати
у цивільних справах:
судді-доповідача Рибчинського В.П.,
суддів: Копаничук С.Г., Оніщука В.В.,
за участі секретаря судового засідання Литвин Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 лютого 2026 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У грудні 2025 року АТ «Акцент-Банк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 16.04.2024 року, будучи клієнтом банку, ОСОБА_1 уклала з банком кредитний договір АВН0СТ155101713250381905 щодо надання останній кредиту в розмірі 75 000,00 грн, строком на 24 місяців (тобто до 15.04.2026 року) зі сплатою процентів у розмірі 85,00 % щорічно та комісії в розмірі 0.00 грн (кредитний договір складається із заяви клієнта та графіку погашення кредиту).
У зв'язку із неналежним виконанням умов кредитного договору відповідачкою станом 11.11.2025 року заборгованість останньої за даним кредитним договором складала 132 537 грн 95 коп., з яких: 67 856 грн 04 коп. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 52 115 грн 21 коп. - загальний залишок заборгованості за процентами; 0.00 грн. - загальний залишок заборгованості за комісією, 12566 грн 70 коп. - загальний залишок заборгованості за пенею.
За таких обставин просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 132 537,95 грн та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 лютого 2026 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101713250381905 від 16.04.2024 року в розмірі 67 856,04 грн (шістдесят сім тисяч вісімсот п'ятдесят шість гривень чотири копійки).
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір у розмірі 1239 гривень 41 копійку.
Не погоджуючись з таким рішенням суду «Акцент-Банк» подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просило оскаржуване рішення в частині відмовлених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції використовує шаблонне рішення для старих кредитів за програмою кредитна картка (поточний рахунок з кредитним лімітом) та навіть не звернув увагу, що предметом даного спору є стягнення заборгованості за договором № АВН0СТ155101713250381905, за яким надана фіксована сума кредиту, визначено розмір відсотків та порядок повернення кредитних коштів і сплати відсотків за їх користування. В оскаржуваному рішенні суду описано типові кредитні картки, але ця справа не стосується кредитної картки, але суд навіть не дивився на це, просто в «шаблоні» змінив прізвище відповідача і все. Фактично судом не вирішено спір по суті та не надано належної оцінки всім обставинам справи та не встановлено, які правовідносини виникли між сторонами та якими нормами права вони врегульовані.
Позивач зазначає, що договір підписано боржником за допомогою електронного підпису. Свою згоду на використання електронного підпису відповідачка надала у Анкеті-Заяві про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг в АТ «А-Банк», а тому сторонами досягнуто всіх істотних умов договору та він підлягає виконанню.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає цим вимогам.
Судом встановлено, що 16.04.2024 року, будучи клієнтом банку, ОСОБА_1 уклала з банком кредитний договір АВН0СТ155101713250381905 щодо надання останній кредиту в розмірі 75000,00 грн, строком на 24 місяців (тобто до 15.04.2026 року) зі сплатою процентів у розмірі 85,00 % щорічно та комісії в розмірі 0,00 грн (кредитний договір складається із заяви клієнта та графіку погашення кредиту).
У відповідності до п. п. 3-5 кредитного договору, ліміт цього договору складає 75 000 грн на поповнення обігових коштів зі строком повернення до 15.04.2026 року, терміном на 24 місяці.
Згідно до п. 6 кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує 85,00 % річних. Відповідно до п.7 позичальник сплачує банку комісію в розмірі 0,00 грн.
Відповідно до положень Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання. Відповідач ознайомився з усіма вказаними умовами та погодився з ними, що визнається ним.
Заява про надання послуги «Швидка готівка» АВН0СТ155101713250381905 від 16.04.2024 року, паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» підписані електронним підписом 16.04.2024 року.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що фактично отримані та використані відповідачкою (позичальником) кошти в сумі 67 856,04 грн (тіло кредиту) в добровільному порядку нею не повернуті, однак при укладенні договору з відповідачкою АТ «А-Банк» не дотримав вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк, а тому вимоги банку про стягнення заборгованості за процентами та пенею вважав безпідставними.
Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог АТ «А-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення відсотків за користування кредитом, з таких підстав.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідачки 67 856,04 грн заборгованості за тілом кредиту учасниками по справі не оскаржується, а отже апеляційним судом в цій частині не переглядається.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо не оскаржуваної частини рішення ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.04.2024 року, між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір АВН0СТ155101713250381905 про надання кредиту в розмірі 75 000,00 грн, строком на 24 місяців зі сплатою процентів у розмірі 85,00 % щорічно та комісії в розмірі 0,00 грн.
Пунктом 12 заяви передбачено, що у випадку порушення Клієнтом зобов'язань із погашення Заборгованості Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,07% (не менше 1 грн ) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 (п'ятнадцять) відсотків суми простроченого платежу
ОСОБА_1 погодилась з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, що розміщені на сайті, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту становить між нею та банком договір, а також, що вона ознайомилась з актуальними Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк», що розміщені за посиланням www.a-bank.com.ua/terms, та до укладання цієї угоди ознайомлена з інформацією, яка розміщена на веб-сайті та доступна за посиланням www.a-bank.com.ua, в повному об'ємі у відповідності до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
16 квітня 2024 року ОСОБА_1 також шляхом накладення електронного підпису підписано паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка», який містить інформацію про умови кредитування, чинну до 23:59 21 серпня 2024 року, і Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, згідно якої кредит мав бути повернутий до 15 квітня 2026 року.
Перерахування АТ «А-Банк» на рахунок ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 75 000,00 грн згідно вказаного договору підтверджується копією меморіального ордеру № TR.35799644.31070.65455 від 16 квітня 2024 року.
Випискою по кредиту ОСОБА_1 підтверджується, що вона, починаючи з 16 квітня 2024 року, користувалась кредитними коштами, а також частково погашала заборгованість. Згідно виписки за період з 16 квітня 2024 року по 10 листопада 2025 року заборгованість склала 132 463,55 грн.
З наданого банком розрахунку вбачається, що станом на 11 листопада 2025 року ОСОБА_1 має заборгованість за кредитом в розмірі 132 537,95 грн, з яких: 67 856,04 грн - заборгованість за кредитом, 52 115,21 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 12 566,70 грн - заборгованість за пенею.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.
За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в цьому випадку - АТ «Акцент-Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Звернувшись до суду із вказаним позовом АТ «Акцент-Банк» посилався на те, що 16 квітня 2024 року ОСОБА_1 приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банку» з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банку» відповідачці надано кредит у розмірі 75 000 грн на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 85% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Зазначив, що підписом заяви відповідачка погодилась з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-Банку» разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.
На підтвердження укладення між АТ «Акцент-Банк» та відповідачкою ОСОБА_1 кредитного договору, банком було надано суду копію заяви про надання послуги «Швидка готівка» від 16 квітня 2024 року та паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка», які підписано позичальником, зокрема за допомогою електронного підпису.
З умовами кредитування, у тому числі щодо нарахування відсотків за користування кредитом в розмірі 85 % річних, ОСОБА_1 була ознайомлена, що підтверджується паспортом споживчого кредиту.
Таким чином, на час укладення кредитного договору позивачем та відповідачкою було погоджено його умови щодо, зокрема, нарахування процентів за користування кредитними коштами.
Отже, сторони у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредитного ліміту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов'язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо.
Вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.
Колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 проти позовних вимог заперечень не подавала, узгодження умов договору не оспорювала, користування грошима підтверджується випискою по картці.
Апеляційний суд вважає помилковими посилання суду першої інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17, оскільки в даному випадку встановлено, що між сторонами узгоджено фіксований розмір процентної ставки (85 % на рік), про що свідчать підписані відповідачкою заява про надання послуги «Швидка готівка» від 16.04.2024 року та паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка».
Отже, позовні вимоги про стягнення заборгованості по процентам в розмірі 52 115,21 грн підлягають задоволенню.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо стягнення заборгованості за пенею з огляду на таке.
Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває дотепер.
Верховний Суд неодноразово викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).
Отже, до спірних правовідносин, які виникли після 24 лютого 2022 року у зв'язку із невиконанням позичальником грошових зобов'язань, що випливають із кредитного договору, підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Оскільки пеня за кредитним договором нарахована за період з 17 жовтня 2024 року по 11 листопада 2025 року, то відповідачка звільняється від обов'язку її сплати на користь АТ «Акцент-Банк».
Відтак висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог банку про стягнення з позичальниці пені, нарахованої за прострочення виконання договірних зобов'язань щодо повернення кредитних коштів у погоджені строки, відповідає вимогам закону.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено 2422,40 грн судового збору, а при поданні апеляційної скарги сплачено 3633,60 грн.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з чим, колегія суддів збільшує розмір судового збору, стягнутого з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» з 1 239,41 грн до 2 192,30 грн, тобто пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (2422,40 грн х 90,5%).
Також, з відповідачки на користь позивача АТ «Акцент-Банк» підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 3 288,40 грн.
Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 132 537,95 грн, що менше двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити частково.
Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 лютого 2026 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками та пенею за кредитним договором № АВН0СТ155101713250381905 від 16 квітня 2024 року - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками за Кредитним договором № АВН0СТ155101713250381905 від 16 квітня 2024 року - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами у розмірі 52 115,21 (п'ятдесят дві тисячі сто п'ятнадцять) гривень 21 коп.
У задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за пенею відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судові витрати у справі, понесені на оплату судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2 192,30 грн та за подання апеляційної скарги - у розмірі 3 288,40 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський
Судді: С.Г. Копаничук
В.В. Оніщук