Справа № 592/7644/26
Провадження № 2/592/2541/26
13 травня 2026 року м.Суми
Суддя Ковпаківського районного суду м. Суми Титаренко В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у м.Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з нерухомого майна,
встановив:
06.05.2026 позивач ОСОБА_1 , звернулася до суду через представника, адвоката Фомінова Р.М., з позовною заявою до Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у м.Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з нерухомого майна, в якій просить суд зняти арешт та заборону на відчуження з майна, а саме з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , накладений постановою Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у м.Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області від 15.08.2011 в рамках виконавчого провадження № 26376311.
Суд установив, що згідно з свідоцтвом про право власності на житло від 15.11.1995, квартира АДРЕСА_1 , на праві спільної сумісної власності належала ОСОБА_1 та її сину ОСОБА_2
26 серпня 2010 року Роменський міськрайонний суд Сумської області по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 та інших за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України, засудив і призначив ОСОБА_1 остаточне покарання в порядку ст. 70 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з конфіскацією майна. Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 22 лютого 2011 року вказаний вирок залишено без змін.
Відповідно до інформації з Реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, 15.08.2011 на все нерухоме майно ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , було накладено арешт (обтяження № 11499831 від 15.08.2011).
Згідно з листа Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у м.Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 02.01.2026 встановлено, що на виконанні з 10.05.2011 у Відділі зареєстровано виконавче провадження № 26376311 з виконання виконавчого листа № 1-140/10, виданого Роменським міськрайонним судом Сумської області щодо конфіскації всього майна ОСОБА_1 , належного їй на праві особистої власності на користь держави. Згідно з електронних даних з Автоматизованої системи виконавчого провадження вбачаються здійснені (вчинені) виконавчі дії, зокрема, 15.08.2011 винесено постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, згідно якої накладено арешт на все майно боржника (обтяження № 11499831 від 15.08.2011).
Питання про конфіскацію майна вирішується у порядку, встановленому КПК України та КВК України.
Згідно з ч. 2 ст. 52 КК України додатковим покараннями є, зокрема, конфіскація майна.
Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого (ч. 1 ст. 59 КК України).
Статтею 48 КВК України передбачено, суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання Державній виконавчій службі, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється Державною виконавчою службою за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Конфіскації підлягає майно, що є у власності засудженого. Спори, пов'язані з конфіскацією майна, вирішуються в порядку, встановленому законом (частини перша, третя статті 49 КВК України).
Спеціальним законом, що регулював порядок вчинення виконавчих дій на час виконання вироку в частині конфіскації майна, був Закон № 606-XIV.
Згідно з частиною другою статті 40-1 Закону № 606-XIV виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягувачем є держава, у випадках, передбачених пунктами 2-6 частини першої статті 40 цього Закону, повертається до суду або іншого органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
Виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві: якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; якщо у боржника відсутнє майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу, або майно, визначене виконавчим документом, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (пункти 2-6 частини першої статті 40 Закону № 606-XIV).
Так, позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з цивільним позовом про скасування арешту, накладеного в порядку виконання вироку суду про конфіскацію майна, як додаткового покарання.
На час звернення з позовом та розгляду справи порядок судового оскарження урегульовано Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), відповідно до частини першої статті 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 1-1) судові накази; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
Тому необхідно розрізняти випадки звернення до суду зі скаргою в порядку судового контролю за виконанням судових рішень (рішень, ухвал, постанов судів різних юрисдикцій) та в порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби при виконанні рішень інших органів (постанов, наказів, ухвал та інших документів), які є виконавчими документами і підлягають примусовому виконанню відповідно до статті 3 Закону № 1404-VIII.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Враховуючи, що виконавчий лист був виданий на виконання вироку в частині конфіскації майна, а не на виконання судового рішення у цивільній справі, тому позовні вимоги ОСОБА_1 не можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства.
Положеннями КПК України не встановлено порядок оскарження рішення, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб стосовно виконання судового рішення щодо конфіскації майна у кримінальному провадженні.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною 1 ст. 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №383/493/18.
З огляду на те, що у Ковпаківському відділу державної виконавчої служби у м.Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на виконанні з 10.05.2011 зареєстровано виконавче провадження № 26376311 з виконання виконавчого листа № 1-140/10, виданого Роменським міськрайонним судом Сумської області щодо конфіскації всього майна ОСОБА_1 , відтак ОСОБА_1 як учасник виконавчого провадження на підставі положень ст. 287 КАС України має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено його права, свободи чи інтереси.
Отже, заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства за її заявою, однак остання має право на звернення з такими вимогами до суду в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ураховуючи зазначене, оскільки позовна заява ОСОБА_1 до Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у м.Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з нерухомого майна підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, у відкритті провадження слід відмовити.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя
постановила:
відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у м.Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з нерухомого майна.
Роз'яснити позивачу право на звернення з такими вимогами в порядку, передбаченому положеннями Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу разом з матеріалами доданими до позовної заяви надіслати заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 272 ЦПК України.
Ухвала про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Вікторія ТИТАРЕНКО