13 травня 2026 року
м. Київ
справа № 580/4247/19
адміністративне провадження № К/990/6588/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О. О.,
суддів: Васильєвої І. А., Яковенка М. М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області, Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 липня 2022 року (складене у складі головуючого судді Бабич А. М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року (ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Парінова А. Б., суддів: Беспалова О. О., Ключкович В. Ю.) у справі №580/4247/19
1. У грудні 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , платник податків) звернулась до суду із позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач-1, ГУ ДФС у Черкаській області), Головного управління ДПС України у Черкаській області (далі - відповідач-2, ГУ ДПС у Черкаській області) про визнання протиправними дій зі складання акту від 07 червня 2019 року «Про ненадання документів при проведенні документальної невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ».
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, з урахуванням доповнення підстав позову, ФОП ОСОБА_1 зазначала, що акт ГУ ДФС у Черкаській області від 07 червня 2019 року складений посадовими особами безпідставно та протиправно. Цей акт мав на меті приховати бездіяльність посадових осіб, складений з метою створення «штучних» доказів.
2.1. На думку позивачки наказ відповідача від 07 березня 2019 року №498 про проведення невиїзної перевірки відповідно до норм абз.6 п.42.4 ст.42 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не може вважатися врученим позивачу 13 квітня 2019 року, оскільки про призначення та проведення документальної планової невиїзної перевірки дізналася 26 липня 2019 року, тобто через 31 день після підписання ревізорами акта невиїзної перевірки.
2.2. Позивачка звертає увагу, що оскаржуваний акт посадові особи склали на 20 днів раніше від дати отримання (27 червня 2019 року) позивачем вимоги про надання документів та на 41 день раніше від дати (19 липня 2019 року) закінчення строку виконання позивачем зобов'язання щодо надання інформації та документів.
ІІ. Рішення судів першої, апеляційної інстанцій.
3. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
3.1. Суди попередніх інстанцій зазначили, що спірні дії відповідачем вчинені з метою виконання владних функцій, визначених ПК України, без допущення порушень прав позивачки, як платника податків.
3.2. Для оцінки дотримання відповідачами норм ПК України, які регламентують порядок призначення, проведення контрольних заходів судами попередніх інстанцій ураховано:
- правомірність дій відповідача-1 про зобов'язання позивача надати для перевірки первинні документи та письмові пояснення, оформлені листом від 27 травня 2019 року №16215/23-00-13-0210, встановлена постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року у справі №580/2352/19;
- дії відповідача-1 щодо зобов'язання позивача надати для перевірки первинні документи та письмові пояснення, оформлені листом від 07 червня 2019 року № 1760723-00-13-0210, визнані правомірними Черкаським окружним адміністративним судом у справі №580/4071/19 (рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2020 року);
- дії відповідача-1 щодо складання акта від 14 червня 2019 року №364/23-00-13-0214/ НОМЕР_1 «Про ненадання документів ОСОБА_1 », визнані правомірними Черкаським окружним адміністративним судом у справі №580/4246/19 у рішенні від 24 травня 2021 року, що набрало законної сили 29 вересня 2021 року;
- правомірність дій відповідачів по включенню фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на 2019 рік та дій щодо проведення з 27 травня 2019 року планової невиїзної документальної перевірки позивача, встановлена рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року у справі №580/170/20 та підтверджена постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
4. Позивачка, не погодившись з рішеннями суддів першої та апеляційної інстанцій подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати, прийняти нове рішення, яким направити справу на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.
4.1. ФОП ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначила підставами касаційного оскарження пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також частини другу і третю статті 353 КАС України.
4.2. Як на порушення норм процесуального права позивачка посилалась на те, що суд апеляційної інстанції, розглянувши справу в порядку письмового провадження, порушив статті 310 - 311 КАС України, чим обмежив право на участь в апеляційному розгляді справи. Звертає увагу, що справа судом першої інстанції розглянута за правилами загального позовного провадження, а безпосередньо в апеляційній скарзі було висловлено про бажання взяти участь у розгляді справи.
4.4. Щодо суті спірних правовідносин зазначено, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми п. 85.2 та п. 85.6 ст. 85 ПК України.
4.5. Крім цього, акт від 07 червня 2019 року складений з порушеннями норм ПК України, оскільки:
а) в акті не зазначений перелік документів, який запропоновано надати позивачу, що є порушенням норм п.85.6 ст. 85 ПК України;
б) в акті не зазначені: прізвище, ім'я , по батькові представника платника податків, що є порушенням норм п. 85.6 ст. 85 ПК України;
в) вимога відповідача про надання до перевірки первинних документів була направлена 27 травня 2019 року рекомендованим листом та отримана позивачем 27 червня 2019 року, а відповідно до норм п.73.3 ст.73 ПК України позивач зобов'язаний надати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту - тобто до 19 липня 2019 року.
5. У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає про необґрунтованість її доводів та просить залишити її без задоволення.
6. 10 квітня 2025 року справа №580/4247/19 надійшла на адресу Верховного Суду.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
7. Згідно з даними ЄДРПОУ позивачка зареєстрована як фізична особа-підприємець з 14 листопада 2005 року.
8. ДФС України включила її до плану-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на 2019 рік (http://sfs.gov.ua/diyalnist-/plani-ta-zviti-roboti-/362017.htm) на травень.
9. 07 березня 2019 року відповідач-1 видав наказ №498 «Про проведення документальної планової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 », яким доручив її провести з 27 травня 2019 року тривалістю 10 робочих днів, а в разі відсутності відомостей про отримання наказу та повідомлення про проведення перевірки розпочати через 10 календарних днів з дати отримання відомостей про вручення наказу, але не раніше 27 травня 2019 року. Його копію направив позивачу рекомендованим повідомленням, яке згідно з інформацією з офіційного сайту «Укрпошта» (№18000209089262) 13 квітня 2019 року повернуто за зворотною адресою, а 15 квітня 2019 року - відправлення вручено у точці видачі.
10. З метою його виконання відповідач-1 надсилав на адресу позивача запити про надання первинних документів: від 27 травня 2019 року №16215/23-00-13-0210, 07 червня 2019 року №17607/23-00-13-0210 (штрих-код 1800209277018)
11. 07 червня 2019 року посадові особи відповідача-1 - головні державні ревізори-інспектори Кирильчук Л. М. та Малиш О. М. склали акт від №352/23-00-13-0214/2457414984 «Про ненадання документів при проведенні документальної невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 », в якому відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.ст.75, 77, 79, 82 ПК України зазначили, що на дату його складання не повернулося рекомендоване повідомлення про вручення копії наказу від 07 березня 2019 року №498 про проведення документальної планової невиїзної перевірки та письмове повідомлення від 07 березня 2019 року №121/23-00-13-0124 із зазначенням дати початку проведення перевірки (з 27 травня 2019 року). Також в акті описані обставини призначення такої перевірки, не отримання позивачем згаданого наказу №498 з повідомленням від 07 березня 2019 року, які повернуті йому із-за закінчення терміну зберігання, повідомлення у телефонному режимі 27 травня 2019 року представника позивача про розпочату перевірку і необхідність подання документів. Позивачці також направлено рекомендований лист з повідомленням про вручення від 27 травня 2019 року №16215/23-00-13-0210 щодо надання первинних документів. На дату складання акту позивачка не надала документів до перевірки.
V. Оцінка Верховного Суду
12. Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
13. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
14. Виходячи із порушених в касаційній скарзі питань, які поставлені перед судом касаційної інстанції, першочерговою є перевірка дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки представник позивачки посилається на наявність обов'язкової підстави для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляду, яка передбачена пунктом 3 частини третьої статті 353 КАС України.
15. Перевіряючи такі доводи, Верховний Суд виходить з такого.
16. Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
17. У постанові від 21 квітня 2021 року у справі №640/8411/19 Верховний Суд зазначав, що надана суду процесуальним законом можливість розглянути справу у порядку письмового провадження не є беззастережною і має корелюватися з іншими вимогами процесуального закону (як-от з наданим учасникам справи правом брати участь у судовому засіданні), трактувати які потрібно у сукупності й через призму принципів адміністративного судочинства. Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.
18. Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції в ухвалі про відкриття провадження у справі, обрав форму адміністративного судочинства - загальне позовне провадження, враховуючи характер спірних правовідносин, зміст заявлених позовних вимог та предмет доказування, обсяг наданих доказів та обставин, що потребують доведення.
19. 22 червня 2022 року суд першої інстанції закрив підготовче провадження та призначив до розгляду по суті. У зв'язку з надходженням від сторін заяв про розгляд справи за відсутності їх представників, суд відповідно до п.10 ч.1 ст.4, ст. ч.6 ст.205, ч.4 ст.250 КАС України перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні.
20. Відповідно до рішення суду першої інстанції розгляд справи судом першої інстанції здійснювався в залі суду за правилами загального позовного письмового провадження.
21. Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26 листопада 2024 року відкрив апеляційне провадження. Встановив строк до 17 грудня 2024 року, протягом якого учасники справи можуть подати відзив на апеляційну скаргу разом з доказами його надсилання (надання) іншим учасникам справи та заперечення проти заяв і клопотань, якщо такі містяться в апеляційній скарзі.
Ухвалою від цієї ж дати суд призначив справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 30 грудня 2024 року, посилаючись на підстави, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України (подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
22. Верховний Суд, у цьому випадку, вважає за необхідне зазначити наступне.
23. Відповідно до частини першої статті 306 КАС України суддя-доповідач в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду:
1) з'ясовує склад учасників судового процесу. У разі встановлення, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов'язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору;
2) з'ясовує обставини, на які посилаються учасники справи як на підставу своїх вимог і заперечень;
3) з'ясовує, які обставини визнаються та які заперечуються учасниками справи;
4) пропонує учасникам справи подати нові докази, на які вони посилаються, або витребовує їх за клопотанням особи, яка подала апеляційну скаргу, або з власної ініціативи;
5) вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції;
6) за клопотанням учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача; вирішує інші письмово заявлені клопотання учасників справи;
7) вирішує питання про можливість письмового провадження за наявними у справі матеріалами у суді апеляційної інстанції;
8) вирішує інші питання, необхідні для апеляційного розгляду справи.
24. Згідно з частиною першою статті 310 КАС України апеляційний розгляд здійснюється колегією суддів у складі трьох суддів за правилами розгляду справи судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, встановлених цією главою (глава 1 розділу ІІІ КАС України "Перегляд судових рішень" - "Апеляційне провадження").
25. За змістом частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
26. Отже, ця стаття визначає для суду апеляційної інстанцій вичерпний перелік випадків, коли суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, що і становить визначену у статті 310 КАС України одну із особливостей апеляційного провадження.
27. Суд зауважує, що право учасників справи, зокрема, бути належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання та на участь у судових засіданнях (за виключенням випадків, що стосується окремих категорій справ), відповідає основним засадам адміністративного судочинства, таким як, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин справи.
28. Суд апеляційної інстанції, розглянувши справу в порядку письмового провадження, 30 грудня 2024 року ухвалив оскаржену постанову.
У постанові суд апеляційної інстанції зазначив:
«Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 липня 2022 року та на підставі пункту 3 частини першої статті 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.».
29. Верховний Суд констатує, що висновки суду апеляційної інстанції про наявність у цій справі для розгляду справи в порядку письмового провадження, які передбачені пунктом 3 частини першої статті 311 КАС України спростовуються матеріалами справи, оскільки рішення суду першої інстанції, на яке подано апеляційну скаргу, не було ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
30. Крім того, позивачка повідомила про бажання взяти участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Підстави, чому апеляційний суд цього не врахував, ухвала про відкриття апеляційного провадження не містить. Матеріали справи не містять відомостей про вирішення судом апеляційної інстанції зазначеного клопотання позивача.
31. Отже, розгляд цієї справи в суді апеляційної інстанції у спосіб, у який суд вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження, на думку Верховного Суду, не відповідає принципам адміністративного судочинства. Суд апеляційної інстанції не виконав процесуальну вимогу щодо належного повідомлення учасника справи про дату, час та місце розгляду справи як передумови для апеляційного перегляду справи по суті.
32. За наведеного правового регулювання і обставин справи, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм статті 311 КАС України, розглянувши цю справу у порядку письмового провадження, позбавив учасника справи права на справедливий апеляційний перегляд справи.
33. Таким чином, за наведеного правового регулювання і обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та унеможливлює перевірку обґрунтованості інших аргументів касаційної скарги.
34. Суд звертає увагу на те, що аналогічний підхід щодо застосування норм процесуального права неодноразово демонструвався Верховним Судом, зокрема у постановах від 25 серпня 2023 року у справі №826/17150/18, від 31 серпня 2023 року у справі № 160/722/21, від 25 травня 2023 року у справі №160/7027/22 від 29 липня 2021 року у справі №540/1214/19, від 14 червня 2021 року у справі №160/12521/19, від 20 жовтня 2020 року у справі №620/142/19, від 09 листопада 2023 року у справі №120/15318/21-а.
35. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
36. Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
37. Частиною четвертою зазначеної статті встановлено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
38. Ураховуючи те, що порушення норм процесуального права допущено судом апеляційної інстанції, то постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до апеляційного суду.
VI. Судові витрати
39. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
40. Керуючись статтями 341, 344, 353, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.
2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року - скасувати, а справу №580/4247/19 направити на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.
3. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. О. Шишов
Судді І. А. Васильєва
М. М. Яковенко