13 травня 2026 року
м. Київ
справа №520/30265/24
адміністративне провадження № К/990/52335/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Уханенка С. А.,
суддів - Кашпур О.В., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року (головуючий суддя - Любчич Л.В., судді: Спаскін О.А., Присяжнюк О.В.),
І. Рух справи
1. У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо обчислення і виплати йому грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, у період з 27 лютого 2022 року по 29 грудня 2023 року, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова КМУ № 704) та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 , у межах її компетенції, нарахувати та виплатити йому за указаний період указане грошове забезпечення, згідно з додатками до постанови КМУ № 7047, з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у невключенні до складу його грошового забезпечення сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова КМУ №168) при обчисленні розміру грошової компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023 роки та зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити йому компенсацію при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023 роки обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ №168;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача з ненарахування та невиплатити йому одноразової грошової допомоги при звільненні за станом здоров'я в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, розрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу при звільненні за станом здоров'я в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, розрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_2 грошового забезпечення з 27 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року, суми грошової допомоги на оздоровлення, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня відповідного календарного року. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 27 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також грошову допомогу на оздоровлення, виплачену за цей період, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови КМУ №704, з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за станом здоров'я в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу при звільненні за станом здоров'я в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги при звільненні. В іншій частині позову відмовлено.
3. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, військова частина НОМЕР_1 оскаржила його в апеляційному порядку та, одночасно, в апеляційній скарзі просила поновити строк на апеляційне оскарження
4. Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року визнано неповажними наведені військовою частиною НОМЕР_1 підстави для поновлення пропущеного процесуального строку, апеляційну скаргу залишено без руху, а заявнику надано строк для усунення її недоліків шляхом подання заяви про поновлення пропущеного процесуального строку, із зазначенням інших поважних причин для його поновлення.
5. На виконання ухвали суду апеляційної інстанції від 24 листопада 2023 року, військова частина НОМЕР_1 надіслала заяву про поновлення пропущеного процесуального строку, обґрунтовану тим, що військова частина наразі перебуває в зоні ведення активних бойових дій, де щоденно тривають обстріли, працюють диверсійно-розвідувальні групи та здійснюються інші форми збройної військової агресії противника, у зв'язку з чим особовий склад відповідача залучений до виконання бойових завдань, спрямованих на захист суверенітету та територіальної цілісності України. Тому підготовка процесуальних документів є неможливою, а критичний брак особового складу, відсутність стабільних умов для роботи, безперервні повітряні тривоги, переміщення підрозділів, відсутність доступу до Інтернету та ненормований режим служби, тощо, ускладнили своєчасне оформлення та подання апеляційної скарги у цій справі. Відповідач указав, що Верховний Суд у постанові від 29 листопада 2024 року у справі № 120/359/24 зазначив, що суворе застосування процесуальних строків може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого стоаттями 55, 1274, 129 Конституції України.
6. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
7. Предметом касаційного оскарження у цій справі є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, у зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
8. 15 грудня 2025 року військова частина НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просить переглянути і скасувати оскаржене судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
9. Скаргу обґрунтовано тим, що ухвалу суду апеляційної інстанції постановлено за неповного з'ясування обставин справи, що мають значення для вирішення цього спору, оскільки судом не взято до уваги доводи відповідача про те, що військова частина дислокується в зоні активних бойових дій та виконує бойові завдання; переміщення підрозділів та зміна районів виконання бойових завдань (передислокація) обмежує доступ до необхідних документів, а також унеможливлює оперативну взаємодію відповідальних службових осіб, що призводить до відсутності стабільних умов для канцелярської роботи; робота систем радіоелектронної боротьби, блокують зв'язок. Також мають місце тривала відсутність електроенергії та критична нестача особового складу, а особливо кваліфікованих фахівців, здатних виконувати юридичні та діловодні функції.
9.1. Військова частина НОМЕР_1 наголошує на складній ситуації на фронті, з посиланням на те, що особовий склад військової частини не є сталим, та фактично працює у цілодобовому режимі, на межі своїх фізичних можливостей,а відсутність відповідальних осіб та залучення військовослужбовців, на яких тимчасово покладено виконання обов'язків таких відповідальних осіб, до воєнних (бойових) дій, що унеможливлювало здійснення юридично-процесуальних дій, підготовку та подання процесуальних документів у визначений строк. Обов'язки юриста частини тимчасово виконували різні особи, що вплинуло на підготовку документів.
9.2. Відповідач указує, що військова частина НОМЕР_1 не є юридичною особою, перебуває у складі та на фінансуванні інших військових частин (ці обставини, установлені судовим рішенням від 04 червня 2025 року в іншій справі №320/4521/25), що унеможливлює виконання відповідачем рішення суду першої інстанції, прийнятого на думку заявника з порушенням правил підсудності (юрисдикції) під час розгляду справи.
9.3. Заявник вважає, що указані вище обставини, на його думку, є непереборними, мають винятковий характер та перебувають поза контролем (волею) військової частини, оскільки безпосередньо обумовлені збройною агресією рф, що в їхній сукупності, безпосередньо вплинуло на можливість вчасно підготувати та подати апеляційну скаргу вчасно. Посилаючись на те, що апеляційний суд фактично ототожнив воєнний стан з організаційними труднощами, відповідач вважає, що суд апеляційної інстанції необ'єктивно розглянув питання про поновлення строку.
10. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 05 січня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі.
11. Підставою відкриття касаційного провадження є необхідність перевірки правильності застосування судами норм процесуального права, зокрема, правильності застосування положень пункту 4 частини першої статті 299 КАС України щодо обґрунтованості висновків суду апеляційної інстанції про неповажність причин, за яких відповідач пропустив процесуальні строки.
12. Ухвалу про відкриття касаційного провадження від 05 січня 2026 року направлено учасникам справи 05 січня 2026 року через підсистему «Електронний суд» та засобами поштового зв'язку, проте відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 у справі не надійшов.
ІІІ. Джерела права й акти їхнього застосування. Позиція Верховного Суду
13. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та аналізуючи доводи касаційної скарги, а також, виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Суд зазначає таке.
14. Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлені загальні правила обчислення строку на апеляційне оскарження.
15. За приписами частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
16. Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
16.1. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).
17. Як убачається із матеріалів справи, 26 вересня 2025 року Харківським окружним адміністративним судом розглянуто справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження (повний текст рішення складено в цей же день). Копію указаного судового рішення надіслано військовій частині НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд».
17.1. Згідно з довідкою про доставку електронного листа від 01 жовтня 2025 року, рішення суду від 26 вересня 2025 року доставлено до електронного кабінету військової частини НОМЕР_1 26 вересня 2025 року о 16:40. Указані обставини відповідачем не заперечуються.
18. 18 листопада 2023 року військова частина НОМЕР_2 через підсистему «Електронний суд» надіслала до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, в якій просила поновити пропущений процесуальний строк, посилаючись на перебування в зоні постійних бойових дій та виконання бойових завдань. Відповідач також зазначив, що рішення суду першої інстанції надійшло до електронного кабінету військової частини лише 26 жовтня 2025 року.
18.1. Відхиляючи указані військовою частиною НОМЕР_2 обставини для поновлення пропущеного процесуального строку, Другий апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 24 листопада 2025 року указав, що строк на апеляційне оскарження сплинув 27 жовтня 2025 року, оскільки згідно з наявною у матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа, оскаржуване рішення було доставлено до електронного кабінету відповідача через підсистему «Електронний суд» 26 вересня 2025 року о 16:40. Водночас доказів існування інших непереборних обставин, що перешкоджали відповідачу скористатись правом на звернення з апеляційною скаргою, військовою частиною НОМЕР_2 не наведено та суду не надано.
19. Надаючи оцінку аргументам відповідача, зазначеним у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, поданої на виконання ухвали суду від 24 листопада 2025 року, суд апеляційної інстанції з посиланням на правову позицію Верховного Суду у справі № 240/3354/21 виходив з того, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
19.1. Перевіряючи аргументи військової частини НОМЕР_1 щодо перебування в зоні ведення активних бойових дій, суд апеляційної інстанції прийняв до уваги доводи заявника щодо здійснення ним заходів і повноважень, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Проте, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, висловлену в ухвалах від 29 червня 2022 року у справі № 240/16920/21, від 29 серпня 2022 року у справі № 640/21878/20 та від 22 вересня 2022 року у справі № 640/9839/20, суд апеляційної інстанції зауважив, що органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених, в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань, відтермінувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
20. Суд апеляційної інстанції указав, що для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин, що об'єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу, а неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб'єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною. Водночас доказів існування інших непереборних обставин, які перешкоджали відповідачу скористатись правом на звернення з апеляційною скаргою, не наведено.
21. У касаційній скарзі військова частина НОМЕР_1 указала причини пропуску строку на апеляційне оскарження ідентичні тим, що були зазначені у заяві про поновлення пропущеного процесуального строку, поданої на виконання ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року. Однак, жодних документів на підтвердження цих обставин, до касаційної скарги не долучено.
22. Верховний Суд зауважує, що дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. У зв'язку з цим обмеження права на звернення до суду певним строком не є порушенням права на доступ до суду, яке не є абсолютним та потребує регулювання з боку держави.
23. Так, у постанові від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21 Верховний Суд указав, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
23.1. Такий підхід до визначення категорії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №9901/546/19, в якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Отже, проаналізувавши вищенаведені приписи процесуального закону, Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що ними чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документу, зокрема позовної заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
24. Підсумовуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що строк на апеляційне оскарження може бути поновлено у разі, якщо скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, у тому числі шляхом надання відповідних доказів, що підтверджують наявність об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником.
25. Ураховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують наведені військовою частиною НОМЕР_1 обставини пропуску процесуального строку (про що також зазначено в оскарженій ухвалі суду апеляційної інстанції) і таких доказів не додано і до касаційної скарги, Верховний Суд відхиляє аргументи військової частини НОМЕР_1 щодо неналежної оцінки судом апеляційної інстанції причин пропуску строку, оскільки посилання відповідача щодо невзяття апеляційним судом до уваги таких доводів не знайшли підтвердження під час перевірки судового рішення та спростовуються матеріалами справи.
26. Виходячи з викладеного, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про неповажність зазначених військовою частиною НОМЕР_1 причин для поновлення строку на апеляційне оскарження, що відповідно до приписів пункту 4 частини першої статті 299 КАС України є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.
27. Отже, підстави для скасування ухвали суду апеляційної інстанції відсутні.
28. Верховний Суд не перевіряє доводи відповідача щодо порушення правил підсудності, оскільки питанням, що є предметом дослідження судом касаційної інстанції у цій справі, є перевірка правильності застосування судом апеляційної інстанції наслідків пропуску строку на апеляційне оскарження.
29. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
30. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
31. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, наведених у статтях 139,140 КАС України, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
1. Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року залишити без змін.
3. Судові витрати не розподіляються.
4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
В.М. Соколов