Справа № 991/11969/25
Провадження №11-сс/991/275/26
Слідчий суддя 1 інст. ОСОБА_1
12 травня 2026 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваний ОСОБА_8 та власник майна ОСОБА_9 не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 листопада 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52024000000000465 від 11 вересня 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 листопада 2025 року клопотання прокурора задоволено та накладено арешт на майно шляхом заборони відчуження та розпорядження на: ділянку орної землі площею 3065 квадратних метрів та будівлі, земельний кадастр 34761, яка розташована в комуні Путна, повіт Сучава, Республіка Румунія, зареєстровану на ім'я ОСОБА_8 та його дружину ОСОБА_9 відповідно до нотаріальних договорів від 01 липня 2022 року №2876 та 11 квітня 2024 року №1027; земельну ділянку площею 7735 квадратних метрів, земельний реєстр 51669, яка розташована в селі Раковац, комуна Помарля, повіт Ботошань, Республіка Румунія, часткою 1/2, яка зареєстрована на ім'я ОСОБА_8 відповідно до нотаріального договору №506 від 17 серпня 2021 року, та ділянку орної землі площею 14928 квадратних метрів, земельний реєстр 51670, яка розташована у комуні Помарля, повіт Ботошань, Республіка Румунія, частками 1/100 та 49/100, зареєстрована на ім'я ОСОБА_8 відповідно до нотаріальних договорів №507 від 17 серпня 2021 року та №673 від 24 вересня 2021 року та яка належить підозрюваному ОСОБА_8 . Судове рішення мотивоване тим, що орган досудового розслідування вжив усіх заходів для вручення, у спосіб передбачений КПК України, ОСОБА_8 повідомлення про підозру, тому він набув статус підозрюваного та обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.27, ч.3 ст.212, ч.4 ст.27, ч.2 ст.364, ч.4 ст.369 КК України, санкції яких передбачають покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна. Накладення арешту є пропорційним та співрозмірним завданням кримінального провадження, переслідує легітимну мету, а тому не порушує право власності на мирне володіння майном.
10 квітня 2026 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 , в якій він просить поновити строк на апеляційне оскарження, ухвалу слідчого судді скасувати в частині накладення арешту на майно ОСОБА_8 . На його думку, ОСОБА_8 не набув статусу підозрюваного. Доводи апеляційної скарги в цій частині обгрунтовує судовими рішеннями Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 06 листопада 2024 року (справа №991/3938/24), від 05 липня 2024 року (справі №991/4819/24) та від 22 травня 2024 року (справа №991/3377/24), в тому числі, ухвалами Вищого антикорупційного суду від 05 серпня 2024 року (справа №991/6456/24) та від 04 листопада 2024 року (справа №991/11787/24), відповідно яких ОСОБА_8 на час їх постановлення не набув статусу підозрюваного. Доводи органу досудового розслідування про переховування ОСОБА_8 , громадянина Румунії, який з 20 грудня 2023 року перебуває на території Румунії, є необгрунтованими та спростовуються доказами, які містяться у матеріалах справи. Також ОСОБА_8 не набув статусу підозрюваного, оскільки вихідна кореспонденція, яка надсилалася на його поштову адресу, повернута до НАБУ у зв'язку із закінчення строку зберігання. Просить врахувати, що Указом Президента України від 14 квітня 2021 року №161/2021 припинено громадянство України ОСОБА_8 . Постановою СБУ від 22 квітня 2021 року йому як громадянину Румунії було заборонено в'їзд на територію України. 25 травня 2023 року, на виконання рішення СБУ, співробітниками центру спеціальних операцій «А» СБУ («Альфа») його примусово повернуто за межі України. Указом Президента України від 04 квітня 2024 року №219/2024 уведено в дію рішення РНБО від 04 квітня 2024 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» стосовно громадянина Румунії ОСОБА_8 ( ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ). 03 травня 2024 року УДМС у Чернівецькій області прийнято рішення про відмову громадянину Румунії ОСОБА_8 у наданні дозволу на імміграцію в Україну відповідно до п.6 ч.1 ст.10 Закону України «Про імміграцію». На даний час вказані рішення органу державної влади є предметом оскарження у суді касаційної інстанції. 11 вересня 2024 року детектив прийняв сумнівне рішення про виділення в окреме провадження справи за підозрою його підзахисного, хоча на той час суд апеляційної інстанції встановив, що він такого статусу не набув. Просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки ОСОБА_8 у судове засідання не викликався, тобто був відсутній під час розгляду справи, у тому числі, копію ухвали слідчого судді не отримував.
У судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 доводи, зазначені в апеляційній скарзі, підтримав, просив їх задовольнити. Вважає, що виділення матеріалів відносно його підзахисного за відсутності у нього статусу підозрюваного, було незаконне.
Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що рішення слідчого судді постановлено з урахуванням усіх обставин справи та у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, а тому просив залишити його без змін.
Підозрюваний ОСОБА_8 у судове засідання не з'явився. Відповідно до ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 грудня 2025 року стосовно нього здійснюється спеціальне досудове розслідування, а тому, згідно з ч.1 ст.297-5 КПК України, повідомлення про судове засідання у кримінальному провадженні надіслано на адресу останнього відомого місця проживання та опубліковано в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Голос України», та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. Крім того, копію апеляційної скарги та повідомлення про судове засідання у кримінальному провадженні надіслано захиснику ОСОБА_7 для вручення підозрюваному ОСОБА_8 . Таким чином, підозрюваний ОСОБА_8 вважається належним чином ознайомленим з їх змістом з часу публікацій, а тому його неприбуття не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду.
Власник майна ОСОБА_9 , яка повідомлялася про час і місце апеляційного розгляду у встановленому законом порядку, у судове засідання не з?явилася. Відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК України її неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить таких висновків.
Згідно з ч.1 ст.117 КПК України пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Відповідно до абзацу третього ч.3 ст.395 КПК України якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст.382 КПК України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Ухвала слідчого судді, яка є предметом перегляду, постановлена 21 листопада 2025 року за участі детектива НАБУ у закритому судовому засіданні, без повідомлення підозрюваного ОСОБА_8 та власника майна ОСОБА_9 (а.с.53-58).
Відповідно до матеріалів судової справи, копію оскаржуваного судового рішення захисник підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 отримав 08 квітня 2026 року (а.с.66).
Оскільки, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді захисником підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 подана 10 квітня 2026 року, колегія суддів вважає, що строк для її подачі ним не пропущений, а тому клопотання про його поновлення задоволенню не підлягає.
Згідно з ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, тому судом не перевіряється законність постановлення рішення у частині наявності або відсутності порушення прав ОСОБА_9 .
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження, а метою, крім іншого, конфіскація майна як виду покарання (ч.ч.1-2 ст.170 КПК України).
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п.3, 4 ч.2 ст.170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 КПК України); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 КПК України); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно зі ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52024000000000465 від 11 вересня 2024 року, матеріали якого виділені з кримінального провадження №52017000000000802 від 17 листопада 2017 року, в рамках якого ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255 (в редакції до внесення змін Законом №671-ІХ від 04 червня 2020 року), ч.3 ст.27, ч.2 ст.364, ч.3 ст.27, ч.3 ст.212, ч.3 ст.369 КК України.
Досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюється за фактами діяльності злочинної організації, учасниками якої створено та впроваджено механізм ввезення товарів на митну територію України з приховуванням від митного контролю з метою особистого протиправного збагачення шляхом незаконного зменшення розміру належних до сплати до Державного бюджету митних платежів, а саме, податку на додану вартість та ввізного мита.
За версією слідства, у період 2017-2019 років існувала злочинна організація, у межах якої функціонували організовані групи №1, 2, 3, очолювані ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_8 відповідно.
ОСОБА_12 , ОСОБА_8 та ОСОБА_13 спрямовували діяльність, створеної та очоленої ними злочинної організації, на умисне ухилення від сплати митних платежів ОГ № 1 та № 2, якими здійснювалося: незаконне ввезення комерційних товарів з Туреччини (транзитом через територію ЄС) або шляхом їх експорту з Румунії на митну територію України через ПП «Порубне-Сірет» з приховуванням від митного контролю; виготовлення та подання до Чернівецької митниці МД, ПМД, ДМД та додатків до них, які містили неправдиві відомості та повідомлення інспекторам МП «Вадул-Сірет» завідомо неправдивих відомостей. Також, діяльність злочинної організації спрямовувалася на забезпечення ОГ № 3 безперешкодного митного оформлення задекларованих товарів «групи прикриття», їх випуску у вільний обіг, пропуску автомобілів з товарами під виглядом порожніх.
Окрім цього, з метою мінімізації ризиків викриття злочинної діяльності ОСОБА_12 та ОСОБА_8 залучили до розробленої схеми ряд підконтрольних їм підприємств-імпортерів, організували та забезпечували їх регулярну заміну, про що інформували всіх учасників злочинної організації, зокрема, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , який контролював тривалість використання ОГ № 1 та № 2 підприємств-імпортерів та надавав вказівки щодо їх заміни. При цьому, учасниками злочинної організації забезпечувалося доведення назв використовуваних ОГ №1 та № 2 суб'єктів господарювання до відома інспекторів Чернівецької митниці.
У період із 02 березня 2017 року до 26 травня 2019 року ОСОБА_8 разом з іншими учасниками ОГ № 2, за пособництва учасників ОГ № 3, здійснюючи незаконне ввезення на територію України комерційних товарів з приховуванням від митного контролю, діючи умисно, ухилився від сплати митних платежів, зокрема, ввізного мита на загальну суму 60 335 026,90 грн та ПДВ - 145 984 579,92 грн, всього - 206 319 606,82 грн, що у 214 804 разів перевищує установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян (визначений на 01 січня 2019 року), а тому, відповідно до примітки до ст.212 КК України є особливо великим розміром.
Дані обставини підтверджуються доказами, що додані стороною обвинувачення до клопотання на диску (а.с.15).
Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.
Вказані вимоги стороною обвинувачення при поданні клопотання про арешт майна виконані.
З матеріалів справи вбачається, що дії ОСОБА_8 сторона обвинувачення кваліфікує як створення злочинної організації з метою вчинення особливо тяжкого злочину, а також керівництво такою організацією та участі у злочинах, вчинюваних такою організацією; організація умисного ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчиненого будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, у складі злочинної організації, що призвело до фактичного ненадходження до бюджетів коштів в особливо великих розмірах; підбурювання до зловживання службовим становищем, тобто до умисного, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та іншої фізичної особи, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам; надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення та невчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища, вчиненому учасником організованої групи осіб, тобто у вчиненні злочинів передбачених, ч.1 ст.255 (в редакції до внесення змін Законом №671-IХ від 04 червня 2020 року), ч.3 ст.27 ч.3 ст.212, ч.4 ст.27 ч.2 ст.364, ч.4 ст.369 КК України.
Згідно до ст.12 КК України злочини, передбачені ч.3 ст.212, ч.2 ст.364, ч.4 ст.369 КК України належать до тяжких та за ч.1 ст.255 КК України - до особливо тяжких.
Зазначені вище обставини та докази, які додано до матеріалів справи, підтверджують наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що є підставою для застосування такого виду заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Згідно ч.5 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому п.3 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації.
Відповідно до ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає у примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК України. Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України.
З матеріалів справи вбачається, що органом досудового розслідування в порядку надання міжнародно-правової допомоги встановлено наявність майна, яке належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_8 та спільного майна з його дружиною на території Республіки Румунія. Так, із виписок з кадастрової книги для інформації вбачається, що ОСОБА_8 ( ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ) на праві власності належить ділянка орної землі площею 14928 квадратних метрів, земельний реєстр 51670, розташованої комуна Помарля, повіт Ботошань, Республіка Румунія, частками 1/100 та 49/100 спільно з ОСОБА_15 відповідно до нотаріальних договорів №507 від 17 серпня 2021 року та №673 від 24 вересня 2021 року; земельна ділянка площею 7735 квадратних метрів, земельний реєстр 51669, розташованої в селі Раковац, комуна Помарля, повіт Ботошань, Республіка Румунія, часткою 1/2, зареєстрованої за ОСОБА_8 та ОСОБА_15 відповідно до нотаріального договору №506 від 17 серпня 2021 року; ділянка орної землі площею 3065 квадратних метрів та будівлі, земельний кадастр 34761, розташована в комуні Путна, повіт Сучава, Республіка Румунія, зареєстрована за ОСОБА_8 та його дружиною ОСОБА_9 відповідно до нотаріальних договорів від 01 липня 2022 року №2876 та 11 квітня 2024 року №1027.
ОСОБА_8 підозрюється, у тому числі, у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255 (в редакції до внесення змін Законом №671-IХ від 04 червня 2020 року), ч.3 ст.27 ч.3 ст.212, ч.4 ст.369 КК України, а тому у випадку доведеності його вини, суд має призначити йому покарання у виді конфіскації майна, оскільки санкція статті передбачає обов'язкове призначення такого додаткового покарання.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності накладення арешту на майно шляхом заборони відчуження та розпорядження, а саме на: ділянку орної землі площею 3065 квадратних метрів та будівлі, земельний кадастр 34761, яка розташована в комуні Путна, повіт Сучава, Республіка Румунія, зареєстрована за ОСОБА_8 та його дружиною ОСОБА_9 ; земельну ділянку площею 7735 квадратних метрів, земельний реєстр 51669, яка розташована в селі Раковац, комуна Помарля, повіт Ботошань, Республіка Румунія, часткою 1/2, яка зареєстрована за ОСОБА_8 та ділянку орної землі площею 14928 квадратних метрів, земельний реєстр 51670, яка розташована комуна Помарля, повіт Ботошань, Республіка Румунія, частками 1/100 та 49/100, зареєстрована за ОСОБА_8 та належить йому.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що, на думку захисника, ОСОБА_8 не набув статусу підозрюваного, проте колегія суддів не погоджується з вказаними доводами з огляду на таке.
Доводи та аргументи, зазначені в апеляційній скарзі є внутрішньо суперечливими, оскільки сторона захисту одночасно стверджує як про не набуття ОСОБА_8 статусу підозрюваного, так і про набуття ним такого статусу, що підтверджується змістом самої скарги (а.с.76).
Згідно з ч.2 ст.42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст.276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Відповідно до ч.1 ст.278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно ст.135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи. Повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження за результатами досудового розслідування 16 квітня 2024 року в рамках кримінального провадження №52017000000000802 від 17 листопада 2017 року стосовно ОСОБА_8 складено письмове повідомлення про підозру (т.1, а.с.23-337 документів в електронному вигляді).
Докази того, що ОСОБА_8 як громадянин іноземної держави має місце проживання за кордоном, містяться в матеріалах особової справи №400047681/2023 від 30 листопада 2023 року про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Румунії ОСОБА_8 , відповідно до яких ОСОБА_8 має зареєстроване місце проживання у АДРЕСА_1 із 25 лютого 2022 року до 03 серпня 2031 року (т.1, а.с.497 документів в електронному вигляді).
Відповідно до ч.1 ст.566 КПК України, особу, яка перебуває за межами України, для провадження слідчих чи інших процесуальних дій на території України викликають повісткою на підставі запиту (доручення) про міжнародну правову допомогу.
21 серпня 2024 року за вих.№29-287/24481 детективом НАБУ надіслано запит про міжнародну правову допомогу в кримінальному провадженні №52017000000000802 до компетентних органів Республіки Румунія щодо вчинення на території Румунії слідчих та процесуальних дій, а саме: з'ясування чи дійсно ОСОБА_8 проживає (перебуває) на території Румунії за відомими адресами - м.Сучава, Сучавський повіт, село Негостина (комуна Белкеуць) №381 та АДРЕСА_2 ; вручення йому письмового повідомлення про підозру від 16 квітня 2024 року у разі підтвердження проживання (перебування) ОСОБА_8 ( ОСОБА_10 ) на території Румунії; допиту ОСОБА_8 в якості підозрюваного щодо обставин вчинення злочинів у цьому кримінальному провадженні; вручення повістки про виклик підозрюваного ОСОБА_8 до органу досудового розслідування з метою проведення його допиту як підозрюваного, одночасних допитів із іншими учасниками кримінального провадження, вручення процесуальних документів та участі в інших процесуальних і слідчих діях (т.1 а.с.357-387 документів в електронному вигляді).
21 травня 2025 року до НАБУ надійшли матеріали виконання компетентними органами Республіки Румунія запиту від 21 серпня 2024 року про міжнародну правову допомогу в кримінальному провадженні №52017000000000802.
У результаті перевірок, проведених в облікових записах Міністерства внутрішніх справ Головного управління паспортної служби Республіки Румунії встановлено, що ОСОБА_16 ( ОСОБА_17 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав румунське громадянство 24 лютого 2015 року, про що отримав Свідоцтво про громадянство Румунії № НОМЕР_1 /24.02.2015, станом на 12 вересня 2024 року має дійсний електронний паспорт № НОМЕР_2 , виданий 31 жовтня 2022 року Державною паспортною службою повіту Сучава на підставі посвідчення особи НОМЕР_3 (т.1 а.с.399 документів в електронному вигляді).
20 вересня 2024 року органом кримінального розслідування Судової поліції Головного антикорупційного управління проведено фіксування результатів перевірок та слідчих дій та встановлено, що за адресою: комуна Балкауць, с.Негостина, №381, повіт ОСОБА_18 , окрім зареєстрованої особи щодо якої ведеться розслідування ОСОБА_19 ( ОСОБА_17 ), зареєстровані з постійним місцем проживання його діти та дружина, а також прописані інші родичі ОСОБА_8 (т.1, а.с.413-414 документів в електронному вигляді).
26 вересня 2024 року поліцейські Сільської поліцейської дільниці 13, Балкауць, здійснили виїзд за адресою місця проживання ОСОБА_19 ( ОСОБА_17 ): АДРЕСА_1 , повіт ОСОБА_18 та встановили особу на ім'я ОСОБА_20 ( ОСОБА_21 ), який повідомив, що ОСОБА_8 він приймає у своїй квартирі близько двох років, у березні 2024 року їздили разом з ним на відпочинок у Грецію, із червня 2024 року місце перебування ОСОБА_8 йому невідоме, підтримує зв'язок із ОСОБА_8 через додаток THREEMA (т.1, а.с.415 документів в електронному вигляді).
25 вересня 2024 року та 16 жовтня 2024 року Прокуратурою Вищого касаційного суду та юстиції Національного антикорупційного управління на адресу зареєстрованого місця проживання та іншу відому адресу місця проживання ОСОБА_8 надіслано повістки про виклик його до штаб-квартири Національного антикорупційного управління - Служба міжнародного співробітництва та програм мун.Бухарест на 31 жовтня 2024 року о 10 год 00 хв як підозрюваного у кримінальному провадженні №52017000000000802.
Окрім того, відповідно до протоколу Прокуратури Вищого касаційного суду та юстиції Національного антикорупційного управління від 16 жовтня 2024 року з перевірок, проведених в електронних базах даних органів державного управління, а також з інформації, наданої в рамках запиту про міжнародну правову допомогу НАБУ, з'ясовано, що ОСОБА_16 ( ОСОБА_17 ) використовує номери мобільних телефонів: НОМЕР_4 та НОМЕР_5 , відповідно, адреси електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 . Оскільки, за встановленими номерами телефонів не вдалося повідомити ОСОБА_19 ( ОСОБА_17 ) про виклик його на 31 жовтня 2024 року до офісу Національного антикорупційного управління, Служба міжнародного співробітництва та програм, в Бухаресті, офіційну повістку, видану на ім'я ОСОБА_19 ( ОСОБА_17 ), в якій його викликають в якості підозрюваного на 31 жовтня 2024 року о 10 год 00 хв за адресою Національного антикорупційного управління, Служба міжнародного співробітництва та програм, в Бухаресті, надіслано на встановлені електронні адреси і зворотне повідомлення про доставку не надіслано.
Також, 28 березня 2025 року повістку про виклик ОСОБА_8 як підозрюваного до штаб-квартири Національного антикорупційного управління - Служба міжнародного співробітництва та програм мун.Бухарест на 02 квітня 2025 року о 14 год 00 хв вручено ОСОБА_20 ( ОСОБА_21 ) як особі, яка проживає разом із ОСОБА_8 (т.1, а.с.436документів в електронному вигляді)
01 квітня 2025 року на адресу Прокуратури при Вищому касаційному суді, Національне антикорупційне управління надійшов лист захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 від 31 березня 2025 року, з якого вбачається, що ОСОБА_8 отримав повістку від 25 березня 2025 року №28332/11-5/2024 про виклик його до штаб-квартири Національного антикорупційного управління - Служба міжнародного співробітництва та програм мун.Бухарест на 02 квітня 2025 року в статусі підозрюваного у кримінальному провадженні №52017000000000802. Разом з тим, за викликом для виконання доручення у відповідні органи Румунії не з'явився. Враховуючи відомості даного листа про обізнаність ОСОБА_8 щодо здійснення стосовного нього кримінального переслідування; свідоме уникнення в отриманні особисто письмового повідомлення про підозру з метою ухилення від кримінальної відповідальності; вжиття детективами НАБУ всіх заходів для вручення повідомлення про підозру ОСОБА_8 у порядку міжнародної правової допомоги; колегія суддів вважає, що він набув статусу підозрюваного в порядку ст.42 КПК України, а тому доводи апеляційної скарги сторони захисту є необгрунтовані.
Колегія суддів враховує практику ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що ст.1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає втручання в право мирного володіння майном за умови існування розумного взаємозв'язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п.203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини»/Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08). Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо. Таким чином, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні прокурора в частині накладення арешту на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_8 .
Також колегія суддів вважає, що не можуть бути підставою для скасування ухвали слідчого судді доводи в частині виділення кримінального провадження в окреме провадження щодо ОСОБА_8 за відсутності в нього статусу підозрюваного, оскільки такі доводи спростовуються системним аналізом положень ст.217 КПК України.
Згідно з ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, у тому числі, залишити ухвалу без змін.
На підставі наведеного, керуючись ст.117, 131, 132, 135, 167, 168, 170, 171, 173, 392, 395, 405, 407, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів
У задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження відмовити.
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 листопада 2025 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4