Великоолександрівський районний суд Херсонської області
Справа № 650/4459/25
Провадження № 2/650/823/26
08 травня 2026 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі:
головуючого судді Хомик І.І.,
за участю секретаря Дорошенко Т.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в селищі Велика Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Харченко Дмитро Миколайович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», про розірвання договору оренди, стягнення заборгованості по виплаті орендної плати та судових витрат
ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , звернулися до суду із позовною заявою про розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості по виплаті орендної плати та судових витрат, до ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», зазначаючи, що 29.12.2012 року позивач уклала договір оренди належної їй земельної ділянки з ТОВ «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ», № ХС-652090004003587.
20.01.2015 року сторони із залученням нового орендаря ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» уклали додаткову угоду про заміну сторони у договорі оренди.
28.12.2017 року сторони із залученням нового орендаря ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» уклали додаткову угоду, за якою право оренди земельної ділянки перейшло до нового орендаря, а договір в цілому викладено в новій редакції.
Відповідно до п.1 додаткової угоди, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове і платне володіння і користування належну позивачці земельну ділянку загальною площею 4.17 га, яка розташована на території Чарівненської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області. Строк дії договору визначено до 30.11.2025 року.
Орендна плата згідно п.4.1. складає 5.47% від нормативної грошової оцінки землі за повний рік оренди. Нормативна грошова оцінка землі становить 144179.07 грн. П.4.5. договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у строки з 01 серпня до 31 грудня кожного року.
Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Серед обов'язків орендаря сторони узгодили обов'язок вчасно сплачувати усі належні платежі за цим договором.
Незважаючи на умови договору, ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не здійснило сплати орендної плати за 2022, 2023 та 2024 роки, заборгованість за вказаний період по договорах оренди згідно розрахунку складає 22985 грн. 74 коп.
Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 12.09.2024 року по справі № 650/1543/24 з ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на користь ОСОБА_1 , була стягнута заборгованість з орендної плати за 2022-2023 роки в сумі 15657.87 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлене законом.
У зв'язку з викладеним, позивач вважає, що допущене відповідачем систематичне невиконання договірних обов'язків, а саме несплата орендної плати протягом кількох бюджетних періодів, свідчить про істотне порушення умов договорів оренди.
Такі дії є підставою для їх дострокового розірвання відповідно до положень статей 32 Закону України «Про оренду землі», 651 Цивільного кодексу України та пункту «д» частини першої ст. 141 ЗК України, в зв'язку з чим позивач і звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, вказавши що підтримує позовні вимоги у повному обсязі..
Представник відповідача ТОВ «ЮТС-Агропродукт» у судове засідання не з'явився, надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Земельна ділянка розташована на території Чарівненської сільської ради Великоолександрівського (Бериславського) району Херсонської області, яка була тимчасово окупована починаючи з 10.03.2022 року по 09.11.2024 року.
Внаслідок збройної агресії рф та тимчасової окупації товариство , яке здійснювало діяльність на цій території, було позбавлене можливості здійснювати свою господарську діяльність у повному обсязі та використовувати орендовану земельну ділянку за цільовим призначенням. Майно підприємства було знищене та розграбоване , що унеможливило нормальне функціонування та виконання договірних зобов'язань.
Факт неможливості здійснення діяльності та знищення майна підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо реєстрації кримінального провадження № 42022232090000075 від 12.04.2022 року.
Неможливість обробітку земельної ділянки через її потенційне замінування та пряма загроза для життя і здоров'я працівників при обробітку земельної ділянки є обставинами, за які орендар не відповідає, і які відповідно до ч.6 ст. 762 ЦК України звільняють його від сплати орендної плати за період, коли таке користування було неможливе.
З урахуванням викладеного у відзиві, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача надав додаткові пояснення до позовної заяви, зазначаючи, що територія Чарівненської сільської ради Великоолександрівського ( нині Бериславського) району Херсонської області, є місцем де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети. Крім того відстань до Горностаївської сільської ради Каховського району Херсонської області, яка окупована рф, становить близько 30 км.
З огляду на вищевикладене та беручи до уваги обставини, за які орендар не відповідає, а саме: забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами, можливість її замінування та щоденні атаки російських FPY-дронів і ракет, що створює реальну загрозу життю працівників підприємства, стає неможливим проведення посівної кампанії, збору врожаю та ведення господарської діяльності в цілому на спірній земельній ділянці. Відтак у орендаря відсутній обов'язок сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою.
Просить врахувати висновок, який міститься у постановах Миколаївського апеляційного суду від 14 та 15 жовтня у справах № 485/688/25 та № 485/582/25.
Заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені учасниками доводи, суд дійшов таких висновків.
ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6520984800:07:011:0005 загальною площею 4.17 га., що підтверджується інформацією у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, згідно якого вбачається , що вказану земельну ділянку вона передала в оренду ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», номер запису про інше речове право 11431058.
20.01.2015 року сторони із залученням нового орендаря ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» уклали додаткову угоду про заміну сторони у договорі оренди.
28.12.2017 року сторони із залученням нового орендаря ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» уклали додаткову угоду, за якою право оренди земельної ділянки перейшло до нового орендаря, а договір в цілому викладено в новій редакції.
Відповідно до п.1 додаткової угоди, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове і платне володіння і користування належну позивачці земельну ділянку загальною площею 4.17 га, яка розташована на території Чарівненської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області. Строк дії договору визначено до 30.11.2025 року.
Орендна плата згідно п.4.1. складає 5.47% від нормативної грошової оцінки землі за повний рік оренди. Нормативна грошова оцінка землі становить 144179.07 грн. П.4.5. договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у строки з 01 серпня до 31 грудня кожного року.
Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Серед обов'язків орендаря сторони узгодили обов'язок вчасно сплачувати усі належні платежі за цим договором.
Як вбачається із позовної заяви, незважаючи на умови договору, ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не здійснило сплати орендної плати за 2022, 2023 та 2024 роки, заборгованість за вказаний період по договорах оренди згідно розрахунку складає 22985 грн. 74 коп.
Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 12.09.2024 року по справі № 650/1543/24 з ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на користь ОСОБА_1 була стягнута заборгованість з орендної плати за 2022-2023 роки в сумі 15657.87 грн.
Фактична заборгованість складає 7327,82 гривень за 2024 р.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону.
Земельним кодексом України, а саме статтею 96, передбачено обов'язок орендаря своєчасно сплачувати орендну плату. Вказана норма кореспондується зі статтею 24 Закону України «Про оренду землі», яка надає орендодавцю право вимагати своєчасного внесення орендної плати.
На підставі статті 32 Закону України «Про оренду землі», договір оренди може бути достроково розірваний у разі невиконання орендарем своїх зобов'язань, визначених статтями 24, 25 цього закону та умовами договору.
Однак у судовому засіданні встановлено, що договір оренди земельної ділянки укладено сторонами строком до 30.11.2025 року.
Станом на день розгляду справи строк дії договору закінчився, доказів на його продовження сторони не надали. Таким чином необхідності для його розірвання судом немає. Ухвалою суду від 08.05.2026 року закрито провадження по справі в частині позовних вимог, а саме про розірвання договору оренди земельної ділянки.
Що стосується стягнення заборгованості по виплаті орендної плати за 2024 рік суд приходить до наступного висновку.
Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 12.09.2024 року на користь ОСОБА_1 , з ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» стягнуто заборгованість по виплаті орендної плати по даному договору оренди за 2022-2023 роки в сумі 15657.84 грн., та відповідно відмовлено у стягненні заборгованості за 2024 рік, оскільки на момент прийняття судом рішення не закінчився строк виплати орендної плати, передбачений договором оренди, а саме до 31 грудня поточного року.
Дане рішення суду направлено на примусове виконання, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 03.02.2025 року, сторонами рішення суду не оскаржувалося.
Таким чином судом встановлено існування заборгованості по виплаті орендної плати за 2022-2023 роки.
Представник позивача вказує на існування заборгованості по виплаті орендної плати і за 2024 рік в сумі 7327.82 грн. Представник відповідача у судовому засіданні, у відзиві на позовну заяву, додаткових поясненнях у справі посилається на відсутність обов'язку сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, посилаючись на існування форс-мажорних обставин.
Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, належними сторонами, у передбачений законом чи договором спосіб та термін, за відповідною ціною і інше. Вказані умови є істотними для зобов'язальних правовідносин, а отже повинні виконуватися безумовно, у точній відповідності до умов договору.
Земельним кодексом України, а саме статтею 96, встановлений обов'язок землекористувачів, у тому числі орендарів, своєчасно сплачувати орендну плату за користування землею. Ця норма Земельного кодексу України кореспондується зі статтею 24 Закону України «Про оренду землі», яка передбачає, що орендодавець землі має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Зазначені принципи земельного законодавства відображені і в укладеному Договорі оренди землі, а саме в п 29- «Орендодавець має право вимагати від орендаря в повному обсязі внесення орендної плати» та п.32 - «Орендар зобов'язаний розраховуватися з Орендодавцем по орендній платі».
У зв'язку з цим, прострочення виплати орендної плати за користування земельною ділянкою в 2024 році, є невиконанням обов'язків відповідача, передбачених договором оренди землі.
Загальною умовою виконання цивільно-правових зобов'язань, відповідно до ст. 526 ЦК України, встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
При погоджені з відповідачем строку сплати орендної плати за користування земельними ділянками, який відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» є істотною умовою договору оренди землі, позивач розраховував на своєчасне отримання орендної плати за землю у відповідному розмірі. А отже в зв'язку з порушенням строку сплати орендної плати, сторона орендодавців була позбавлена можливості отримання матеріальних благ, на які розраховувала при укладені Договору оренди землі.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки; строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Згідно з положеннями статей 21, 22 зазначеної редакції Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 4 ЦПК України, статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Зважаючи на вищевказані обставини, згідно з Договорами оренди землі, Відповідач зобов'язаний був нарахувати та сплатити орендодавцю орендну плату за 2024 рік, однак цього не виконав.
Матеріали справи не містять жодних доказів сплати орендної плати відповідачем, зокрема платіжних документів, квитанцій або іншої інформації, що свідчила б про виконання ним грошового зобов'язання за договором. Водночас, позивач послідовно й обґрунтовано заперечує факт надходження будь-яких коштів у рахунок орендної плати за 2024 рік, посилаючись на конкретні умови договору. Представником відповідача не надано докази на спростування вказаної обставини. Згідно наданого представником позивача розрахунку заборгованість по виплаті орендної плати за 2024 рік складає 7327.82 грн.
Крім того, у відзиві, у судовому засіданні представник відповідача ТОВ «ЮТС-Агропродукт» не заперечує той факт, що орендна плата за договором оренди землі за 2024 рік позивачу не сплачувалась, однак посилається при цьому на обставини непереборної сили (форс-мажор), зокрема: окупацію території, на якій розташовані спірні земельні ділянки, неможливість їх використання через потенційну загрозу мінування, втрату доступу до майна підприємства, які, на думку відповідача, звільняють його від обов'язку сплачувати орендну плату за вказані періоди.
Суд не погоджується з наведеними у відзиві доводами представника відповідача, зважаючи на встановлені у справі обставини, умови укладених договорів оренди землі, положення чинного законодавства, а також відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність законних підстав для звільнення відповідача від виконання зобов'язань щодо сплати орендної плати за користування земельними ділянками.
За своєю сутністю цивільно-правова відповідальність означає виникнення у особи обов'язку майнового характеру, якого не було до вчинення правопорушення. У статті 617 ЦК України містяться підстави звільнення (випадок, непереборна сила) саме від відповідальності за порушення зобов'язання, а не за виконання договірного зобов'язання. Тому стаття 617 ЦК України не може бути застосована як підстава, що виключає виконання договірного зобов'язання (постанова Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року в справі № 757/58385/16-ц).
У постанові від 13 березня 2024 року у справі № 686/16312/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зауважив, що на рівні норм ЦК України законодавець не внормував застосування конструкції форс-мажору в цивільних відносинах. Традиційно в цивільних відносинах форс-мажор є договірною підставою звільнення від цивільно-правової відповідальності. Проте це не перешкоджає учасникам цивільного обороту врегулювати свої відносини з врахуванням принципу свободи договору.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 внаслідок військової агресії російської федерації проти України введено воєнний стан в Україні строком на 30 діб з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє по сьогодні.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану (пункт 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022).
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 червня 2022 року в справі № 922/2394/21 зазначено, що: «статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18 та у постанові від 09 листопада 2021 у справі № 913/20/21».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).
Згідно з наведеними положеннями закону та висновками Верховного Суду у разі, якщо боржник (у даному випадку орендар ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ») посилається на причину невиконання зобов'язання на наявність обставин, які він вважає форс-мажорними, він має надати докази того, що саме ці обставини перешкодили йому у виконання зобов'язань.
З матеріалів справи встановлено, що Товариство обмежилось лише посиланням на військові дії на території України та Херсонської області зокрема, але не надало доказів на підтвердження того, які саме обставини (окупація територій, де розташовані орендовані земельні ділянки; їх безпосередня близькість до зони бойових дій тощо) вплинули на господарську діяльність підприємства. Представник відповідача не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом.
Суд вважає, що факт перебування вказаної земельної ділянки на території України, яка в певний період часу в 2022 році входила до тимчасово окупованої російською федерацією території України, сам по собі також не може свідчити про очевидну неможливість використання відповідачем її у своїй господарській діяльності, а отже неможливість виконання останнім взятих на себе зобов'язань з орендної плати. Адже самі по собі лише посилання на вказаний факт без надання належних доказів на підтвердження неможливості виконання відповідних зобов'язань за договором оренди землі не можуть бути підставою для звільнення від вказаних зобов'язань.
Суд вважає, що той факт, що ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не здійснювалася посівна кампанія в 2023 році та в 2024 році, що також не підтверджено належними та допустимими доказами, не може свідчити про те, що таке рішення уповноважених представників підприємства було обумовлене саме обставинами непереборної сили та його наслідком має бути фактично одностороння відмова від виконання своїх обов'язків за договором оренди.
Крім того, з боку представників ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не було направлено орендодавцю жодного повідомлення про неможливість використання вказаної земельної ділянки, відомості щодо виникнення обставин непереборної сили до відома позивача доведені не були.
Що стосується посилання представника відповідача на здійснення досудового розслідування за фактом вчинення кримінального правопорушення, суд зазначає, що з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022232090000075 від 12 квітня 2022 року вбачається, що розслідування здійснюється за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 438 КК України порушення законів і звичаїв війни і стосується саме фактів воєнних злочинів та пошкодження (або викрадення) майна підприємства, а не придатності або непридатності до використання конкретних орендованих земельних ділянок. Жодних доказів того, що за результатами досудового розслідування або у межах проведених слідчих дій спірні земельні ділянки були визнані такими, що не можуть використовуватись за цільовим призначенням, матеріали справи не містять. В матеріалах справи відсутні докази того, що зазначені земельні ділянки оголошені небезпечними для сільськогосподарського використання або на них накладено санітарні, техногенні чи екологічні обмеження.
Відтак, сам факт наявності відкритого досудового розслідування не може вважатися належним доказом, який би звільняв відповідача від виконання зобов'язань зі сплати орендної плати або слугував підставою для невиконання договору.
З огляду на викладене суд вважає, що належними, достатніми та допустимими доказами відповідачем не доведено існування форс-мажорних обставин, які б перешкоджали йому виконати передбачений договором сторін обов'язок з виплати позивачу орендної плати за 2024 рік.
Отже, з урахуванням відсутності належних доказів об'єктивної неможливості використання земельних ділянок та невиконання відповідачем свого обов'язку щодо належного обґрунтування форс-мажорних обставин у конкретному правовідношенні, підстави для звільнення його від орендної плати відсутні.
Наведена у відзиві позиція відповідача про необхідність врахування судом першої інстанції правової у справах №650/3776/24 Херсонського апеляційного суду та №485/688/26, №485/582/25 Миколаївського апеляційного суду не є позицією Верховного Суду у розумінні частини четвертої статті 263 ЦПК України. Відповідно до вказаної норми, суди під час розгляду справи зобов'язані враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені виключно у постановах Верховного Суду. Рішення Херсонського апеляційного суду та Миколаївського апеляційного суду у вказаних справах не має обов'язкового характеру для суду першої інстанції у цій справі, оскільки воно не є джерелом права та не має преюдиційного значення для цього провадження.
Крім того, зазначені справи розглядалися судом апеляційної інстанції з урахуванням конкретних фактичних обставин, встановлених у межах того провадження, які не є ідентичними встановленим у цій справі. Відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували ідентичність обставин тієї справи та справи, що розглядається судом.
Таким чином, посилання відповідача на рішення Херсонського апеляційного суду та Миколаївського апеляційного суду не є належною підставою для звільнення його від виконання зобов'язання щодо сплати орендної плати та не звільняє відповідачів від виконання умов договору оренди земельної ділянки. Таким чином, з урахуванням відсутності належних доказів об'єктивної неможливості використання земельної ділянки та невиконання відповідачем свого обов'язку щодо належного обґрунтування форс-мажорних обставин у конкретному правовідношенні, підстави для звільнення його від орендної плати за 2023-2024 рр. відсутні.
Відповідно до листа Головного управління ДСНС України у Херсонській області № 6603-2942/6616/3 від 11 червня 2025 року, направленого у відповідь на звернення ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», піротехнічні розрахунки ДСНС до проведення робіт з розмінування (гуманітарного розмінування) на земельних ділянках, орендованих товариством на території Бериславського району Херсонської області, не залучались, а самі роботи з розмінування проводились іншими фаховими відомствами.
При цьому зазначено, що ймовірно, вищевказані земельні ділянки можуть бути потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами. Окремо наголошено, що у зв'язку із щоденними обстрілами з боку збройних сил російської федерації різними типами озброєння, Головне управління не може гарантувати безпеку при проведенні польових робіт на даних територіях.
У зв'язку з викладеним, ДСНС рекомендувало товариству звернутися до Херсонської обласної військової адміністрації, яка, згідно з розпорядженням від 6 березня 2023 року №101, визначає пріоритетність заходів із розмінування, координує їх виконання і може підтвердити статус відповідних територій.
Таким чином, враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по виплаті орендної плати за 2024 рік підлягають задоволенню, оскільки орендар ТОВ «ЮТС-Агропродукт» систематично не виконував обов'язок зі сплати орендної плати , що є істотним порушенням договору відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі» та статті 651 ЦК України. Водночас у матеріалах справи відсутні докази, що несплата була спричинена форс-мажорними обставинами або іншими незалежними від відповідача причинами, які б унеможливлювали виконання його зобов'язань.
При вирішенні даного спору суд також враховує, що відповідач ТОВ «ЮТС-Агропродукт», заперечуючи проти розірвання договору оренди землі та одночасно наполягаючи на відсутності у нього обов'язку сплачувати орендну плату, не пропонує жодних шляхів врегулювання ситуації, не обґрунтовує можливості чи строків поновлення платежів, не подає будь-якого реалістичного плану подальшого користування спірною земельною ділянкою. Така пасивна позиція не лише позбавляє позивача права на отримання доходу з належного йому об'єкта приватної власності, але й призводить до залишення земельної ділянки в стані господарської ізоляції на невизначений час, коли власник позбавлений реальної можливості як самостійно її використовувати, так і передати в оренду іншому добросовісному користувачу.
Такий стан речей є неприпустимим як з точки зору охорони прав орендодавця, так і з огляду на суспільно значущу потребу у стабільному сільськогосподарському виробництві в умовах воєнного стану, коли збереження та ефективне використання земельного фонду країни набуває особливої ваги для забезпечення продовольчої безпеки держави. Крім того, відповідно до засад земельного законодавства, земля як об'єкт особливого правового режиму повинна використовуватись раціонально та відповідно до її цільового призначення. Тривале утримання земельної ділянки у невизначеному правовому стані без її обробітку суперечить публічному інтересу та створює ризик поступової деградації ґрунтів, втрати їх родючості, засмічення бур'янами й зниження якісних характеристик, що унеможливлює ефективне сільськогосподарське використання у подальшому.
Що стосується посилання представника відповідача на розпорядження органу місцевого самоврядування щодо надання пільг з місцевих податків і зборів, то вказане розпорядження не звільняє ані ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», від обов'язку сплати орендної плати саме за спірні земельні ділянки, які є приватною власністю і не віднесені до земель комунальної форми власності.
Крім того, сприяння суб'єкту господарювання шляхом надання пільг з оподаткування (у тому числі звільнення від сплати земельного податку або мінімального податкового зобов'язання), як це передбачено відповідними розпорядженнями органів місцевого самоврядування, жодним чином не впливає на зміст та виконання договірних зобов'язань між орендодавцем і орендарем.
Оподаткування та договірні відносини регулюються різними правовими інститутами. Норми податкового законодавства, які визначають порядок нарахування і сплати податку за землю, не мають впливу на зобов'язання сторін, що виникли з договору оренди землі приватної власності. Звільнення від земельного податку це публічно-правовий захід, спрямований на зменшення податкового навантаження, а не на звільнення від обов'язку сплачувати орендну плату, яка є елементом приватно-правового зобов'язання, погодженого сторонами в договорі.
Таким чином, навіть за умов надання податкових пільг, договір залишається чинним, а орендар зобов'язаний виконувати всі його істотні умови, зокрема щодо сплати орендної плати, визначеної в розмірі, строках і порядку, погоджених сторонами. З огляду на викладене суд вважає, що належними, достатніми та допустимими доказами відповідачем не доведено існування форс-мажорних обставин, які б перешкоджали йому виконати передбачений договором сторін обов'язок з виплати позивачу орендної плати за 2024 рік.
Таким чином, враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по виплаті орендної плати за 2024 рік, підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, судового збору слід покласти на відповідача частково.
Зважаючи на викладене, враховуючи вказані положення цивільного законодавства та керуючись статтями 12, 13, 141, 209, 259, 263 265 ЦПК України, Великоолександрівський районний суд Херсонської області.
Позовні вимоги ОСОБА_1 , представник - адвокат Харченко Дмитро Миколайович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», про стягнення заборгованості по виплаті орендної плати та судових витрат - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті орендної плати за 2024 рік в сумі 7327.82 грн., судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн., та 4605.60 грн витрат на правничу допомогу.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя __________________ Ірина ХОМИК