Справа № 585/306/26
Номер провадження 2/585/512/26
12 травня 2026 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого судді Цвєлодуб Г.О.,
за участю секретаря Салій О.І.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ромни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Релігійної громади християнської церкви повного Євангелія «Сила Божої Любові», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, -
27 січня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Роменського міськрайонного суду Сумської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , релігійної громади християнської церкви повного Євангелія «Сила Божої Любові», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Позов обґрунтовує тим, що на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.02.2010 року та Витягу з Державного реєстру речових прав №434282777 від 07.07.2025 року їй на праві спільної часткової власності належить 3/50 частки нежитлової будівлі літ. А-2, загальною площею 1388,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Інша частина нежитлової будівлі літ. А-2, загальною площею 1388,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності: ОСОБА_2 - 7/50 частки; ОСОБА_7 - 3/50 частки; ОСОБА_4 - 3/100 частки; ОСОБА_5 - 33/100 частки; ОСОБА_6 - 1/50 частки, Релігійній громаді християнська церква повного євангелія «СИЛА БОЖОЇ ЛЮБОВІ» - 27/100 частки. Згідно складеного КП «Роменське МБТІ» Висновку щодо технічної можливості виділу частки з об'єкта нерухомого майна №1238 від 24.10.2025 року згідно з архівною інвентарною справою станом на 01.01.2013р. за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано 3/20 частки нежитлової будівлі за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Роменської міської ради 23.02.2010 року, та складається з таких кімнат: 1 - коридор - 19,2 кв.м.; 2 - торговий зал - 77,4 кв.м.; 3 - кімната - 23,5 кв.м.; 4 - комора - 19,4 кв.м.; 5 - котельня - 7,7 кв.м.; 6 - комора - 3,1 кв.м.; 7 - санвузол - 4,3 кв.м.; 8 - коридор - 7,8 кв.м.; 9 - кімната - 7,5 кв.м.; 10 - кімната - 7,7 кв.м.; 11 - кімната - 28,6 кв.м.. Група нежитлових приміщень розташована на першому поверсі нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 , ізольована та має окремий вихід. Станом на 17.09.2025 року загальна площа групи нежитлових приміщень становить - 206,2 кв.., що відповідає 3/20 частки нежитлової будівлі загальною площею - 1388,9 кв.м.. За технічними показниками 3/20 частки нежитлової будівлі може бути виділена в натурі як самостійний об'єкт. 01.12.2025 року нею на адресу відповідачів рекомендованими листами з повідомленням про вручення було надіслано Звернення щодо виділу у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Однак Відповідачами її Звернення щодо виділу у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності від 30.11.2025 року було залишено без розгляду та задоволення.
Тому просила виділити в натурі та визнати за нею право особистої приватної власності на 3/20 частки нежитлової будівлі літ. А-2, загальною площею 1388,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: 1 - коридор площею 19,2 кв.м.; 2 - торговий зал площею - 77,4 кв.м.; 3 - кімната площею 23,5 кв.м.; 4 - комора площею 19,4 кв.м.; 5 - котельня площею 7,7 кв.м.; 6 - комора площею 3,1 кв.м.; 7 - санвузол площею 4,3 кв.м.; 8 - коридор площею 7,8 кв.м.; 9 - кімната площею 7,5 кв.м.; 10 - кімната площею 7,7 кв.м.; 11 - кімната площею 28,6 кв.м., загальною площею 206,2 кв.м.; припинити її право спільної часткової власності на нежитлову будівлю літ. А-2, загальною площею 1388,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 02 лютого 2026 року було постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. .
Ухвалою суду від 02 квітня 2026 року підготовче провадження у справі закрито, призначено до розгляду в судовому засіданні.
Позивач в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи. Від неї до суду надійшла заява, в якій просила справу слухати без її участі, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи. Заяв про відкладення розгляду справи чи інших клопотань від них не надходило.
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.02.2010 року та Витягу з Державного реєстру речових прав №434282777 від 07.07.2025 року ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 3/20 частки нежитлової будівлі літ. А-2, загальною площею 1388,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6-7).
На замовлення ОСОБА_1 17 вересня 2025 року було виготовлено технічний паспорт на нежитлове приміщення літ. А-2, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 (а.с.8-9).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №449908312 від 30.10.2025 року, нежитлова будівля літ. А-2 загальною площею 1388,9 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 , на праві спільної часткової власності належить: ОСОБА_1 - 3 / 20 частки; Релігійній громаді християнська церква повного євангелія «СИЛА БОЖОЇ ЛЮБОВІ» - 11/100 частки, 1/20 частки, 1/20 частки, ОСОБА_2 - 7/50 частки (а.с.11-12).
В довідці КП «Роменське МБТІ» РМР від 24.10.2025 року № 1238, зазначено, що нежитлова будівля літ. «а-2», загальною площею 1388,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрована в реєстровій книзі № 102, номер запису 80, в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за номером 29729923 за наступними власниками: ПП «Віта-Лан» - 7/50 ч. ( 191,0 кв.м., ОСОБА_7 - 3/50 ч., ОСОБА_4 - 3/100 ч., ОСОБА_5 - 33/100 ч., ОСОБА_8 - 1 / 20 ч., ОСОБА_9 - 1/20 ч., ОСОБА_10 - 11/100 ч., ОСОБА_6 - 1 /50 ч., Релігійною громадою Християнська Церква Повного Євангелія « Сила Божої Любові» - 3/50 ч. та ОСОБА_1 - 3 / 20 ч., а саме: коридор - 19,2 м.кв., торговий зал - 77,4 м.кв., кімната - 23,5 м.кв., комора - 19,4 м.кв., котельня - 7,7 м.кв., комора - 3,1 м.кв., санвузол - 4,3 м.кв., коридор - 7,8 м.кв., кімната - 7,5 м.кв., кімната - 7,7 м.кв., кімната - 28,6 м.кв. Станом на 17.09.2025 року загальна площа групи нежитлових приміщень, що належать ОСОБА_1 становить 206,2 кв.м., що відповідає частці - 3/20 ч. від загальної площі будівлі (а.с.10).
ОСОБА_1 звернулася до відповідачів з проханням надати згоду на виділ у натурі її частки нежитлової будівлі літ. А-2, загальною площею 1388,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом звернення до нотаріуса та укладення відповідного договору ( а.с.14-19).
Згідно звіту про оцінку майна ПП «Роменекс - Л» від 30 грудня 2025 року, ринкова вартість 3/20 частки нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , становить 102300 грн., повна вартість об'єкта - 682000 грн. (а.с.21-22).
В своєму позові позивач посилається на те, що між сторонами не досягнуто домовленості про виділ в натурі частки позивача у нежитловій будівлі, в зв'язку з чим позивач вимушена звернутися до суду.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Стаття 321 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Ця засада означає, що право власності є недоторканним, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Згідно з частинами першою та другою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина другастатті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
За змістом наведених норм виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно, за загальним правилом, розміру його частки у праві спільної власності та припинення права спільної часткової власності на відповідне майно. Шляхом виділу частки у майні припиняється спільна часткова власність, і особа стає власником виокремленого майна.
Юридичне значення виділу частки полягає у тому, що учасник отримує в натурі майно, яке відповідає його частці, як самостійний об'єкт. Отже, виділ частки передбачає виокремлення частини об'єкта у самостійний об'єкт.
Частка, яка виділяється, повинна бути саме окремим об'єктом нерухомого майна, як і частка, яка залишається в іншого власника (власників), у розумінні статті 181 ЦК України. Внаслідок виділу частки з нерухомого майна утворюється два самостійних об'єкта майна.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі N 501/2148/17 зроблено висновок, що відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття "поділ" та "виділ" не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується верховенством права. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Згідно ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 102 ЦПК України, висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст.102 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Тобто, висновок експертизи є одним із доказів, на підставі якого суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи і який оцінюється судом разом із іншими доказами за загальними правилами, однак висновок експертизи є докладним описом досліджень проведених експертом (фахівцем) в певній сфері знань з питань, які не можуть бути досліджені в межах судового засідання складом суду.
За змістом статті 102 ЦПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
На підтвердження можливості виділу спірного майна, позивачем було надано суду висновок КП «Роменське МРБТІ» від 21.10.2025 року № 1238 щодо технічної можливості виділу частки з об'єкта нерухомого майна.
В той же час, беручи до уваги, що даний висновок не є експертним висновком в розумінні положень ст. 102 ЦПК України, то суд відхиляє цей доказ.
Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами технічної можливості виділу частки з об'єкта нерухомого майна, що є у спільній часковій власності.
Правом на заявлення перед судом клопотання про призначення відповідної судової експертизи для визначення можливості виділу частки із майна, що є у спільній частковій власності сторона позивача не скористалася.
За таких обставин, суд, без висновку експерта позбавлений можливості на свій розсуд визначити наявність реальної можливості виділу частки із майна, що є у спільній частковій власності позивачу по справі у відповідності до належної йому частки, тому в задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 18, 81,141,258-259,263-265, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , релігійної громади християнської церкви повного Євангелія «Сила Божої Любові», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Г.О.ЦВЄЛОДУБ