Справа № 320/61715/24 Суддя (судді) першої інстанції: Білоноженко М.А.
11 травня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Коротких А.Ю.,
суддів Сорочка Є.О.,
Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Сторони були належним чином повідомлені про дату апеляційного розгляду справи - 11 травня 2026 року, проте у судове засідання не з'явилися. За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
22 січня 2026 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від відповідача, в якому останній просить залишити без задоволення апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року, а рішення суду - без змін.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі підпункту 19-1.1. пункту 19-1.1 статті 19, підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пунктом 77.4 статті. 77, пунктом 82.1 статті 82, підпунктом 69.35 пункту 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі-ПК України) із змінами та доповненнями, пунктом 2 частини 1 статті 13, з дотриманням вимог пункту 9-25 розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до затвердженого Державною податковою службою України плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2024 рік, наказів ГУ ДПС у Київській від 04.09.2024 року № 2373-п, від 02.10.2024 року № 2685-п з метою встановлення дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства та правомірності нарахування обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за період діяльності з 01.01.2018 по 31.12.2023, була проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 .
За результатами проведення документальної планової виїзної перевірки складено акт від 16.10.2024 року № 51599/10-36-24-05/ НОМЕР_1 .
Не погодившись із висновками, зазначеними в акті перевірки позивач подала заперечення на акт.
Листом від 18.11.2024 року за № 21621/12/10-36-24-05, відповідач повідомив, що заперечення на акт перевірки від 16.10.2024 року подано з порушенням визначених п. 86.7 ст. 86 ПК України термінів, в зв'язку із чим не підлягають розгляду.
На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення:
- №50093/10-36-24-05/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення п. 201.10 ст. 201, п. ст. 120-1 ПК України та на підставі п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України застосовано штраф у сумі 373 282,37 грн.
- №50083/10-36-24-05/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 ПК України та на підставі п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58, п. 123.1 ст. 123 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 1 605 235,07 грн та застосовано штраф у розмірі 160 523,49 грн;
- № -№50101/10-36-24-05/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 49.1, п. 49.2 ст. 49, п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 203.1 ст. 203 ПК України, на підставі п. 120.1 ст. 120 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 8500,00 грн.
Не погоджуючись із винесеними рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України (далі-ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пп.2 п.180.1 ст. 180 ПК України для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, яка зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.
Вимоги щодо реєстрації осіб, як платників ПДВ передбачено статтею 181 ПК України.
Згідно із п. 183.2 ст. 183 ПК України у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку, реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.
Також у п.183.7 ст.183 ПК України встановлено, що заява про реєстрацію особи як платника податку подається особисто такою фізичною особою або безпосередньо керівником або представником юридичної особи - платника (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень) до контролюючого органу за місцезнаходженням (місцем проживання) особи.
Пунктом 183.10 ст.183 ПК України визначено, що будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Відповідно до п.202.1 ст.202 ПК України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, з урахуванням таких особливостей: а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця; б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.
Згідно із пп."а" п.185.1. ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у т.ч. операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту; а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу орендарю.
Відповідно до п.п.14.1.185 п.14.1 ст.14 ПК України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
Пунктом 187.1 статті 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно до ч.188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).
Таким чином, для цілей реєстрації особи як платника ПДВ до загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Податкового кодексу України, враховуються операції, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та операції, які підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою. Операції, що не є об'єктом оподаткування ПДВ та операції, звільнені від оподаткування ПДВ, згідно з розділом V Податкового кодексу України, для визначення необхідного обсягу постачання (1000000 грн.) не враховуються.
Тобто особа зобов'язана зареєструватися як платник ПДВ шляхом подання до контролюючого органу відповідної заяви, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПК України, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень, при цьому обсяг постачання в розмірі 1000000 грн (без врахування суми податку на додану вартість у ціні придбаних та проданих товарів (робіт, послуг)) має бути досягнуто виключно за рахунок операцій, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Податкового кодексу України.
У разі неподання такою особою до контролюючого органу реєстраційної заяви, така особа несе відповідальність за не нарахування або несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Судом першої інстанції встановлено, що під час перевірки було встановлено, що у ФОП ОСОБА_1 відповідно до виторгів Z-звітів реєстратора розрахункових операцій (фіскальний номер 3000941125 та фіскальний номер 3000882322) за період 01.04.2021 року по 31.08.2021 року загальна сума доходу від здійснення операцій з постачання товарів/послуг (без урахування акцизного податку), що підлягає оподаткуванню податком на додану вартість склала 1278020,23 грн. без акцизу: квітень 2021 - 74359,76 грн.; травень 2021- 211389,78 грн.; червень 2021 - 279453,67 грн.; липень 2021 - 284371,16 грн.; серпень 2021 - 428445,86 грн.
Таким чином, позивачем у серпні 2021 року було перевищено ліміт в 1 000 000 грн. протягом 12 послідовних місяців.
Отже, з 11.09.2021 року (на підставі п.183.2 ст.183 ПК України) позивач мав стати платником податку на додану вартість.
За період з 11.09.2021 року по 13.07.2022 року у готівковій та безготівковій формі розрахунків дохід, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість за основною ставкою відповідно до п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, склав 2842782,92 грн., що призвело до несплати до бюджету ПДВ на суму 568556,58 грн.
Крім того, відповідно до виторгів Z-звітів реєстратора розрахункових операцій (фіскальний номер 300094125 та фіскальний номер 3000882322) за період з 13.07.2022 року по 31.12.2023 року загальна сума доходу позивача від здійснення операцій з постачання товарів/послуг (алкогольні напої, продукти харчування), що підлягає оподаткуванню податком на додану вартість, склала 5 183 392,44 грн..
При цьому, як свідчать матеріали справи та не заперечувалось позивачем, ним не подано до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість за липень 2022 року - грудень 2023 року, у зв'язку з чим було занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1036678,49 грн.
Тобто, навіть ставши платником податку на додану вартість, позивач не подавала декларації з податку на додану вартість та не сплачувала податок на додану вартість, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 1036678,49 грн, а саме: січень 2023 - 543,20 грн.; лютий 2023 - 90836,51 грн.; березень 2023 - 112980,70 грн.; квітень 2023 - 82058,85 грн.; травень 2023 - 93583,69 грн.; червень 2023 - 86268,59 грн.; липень 2023 - 99243,93 грн.; серпень 2023 - 96646,92 грн.; вересень 2023 84402,35 грн.; жовтень 2023 - 82061,58 грн.:; листопад 2023 - 100178,31 грн.; грудень 2023 - 107873,86 грн.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено заниження позивачем за період з 01.01.2018 по 31.12.2023 року податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 1605235,07 грн., у т.ч. за 2021 рік на 296039,28 грн., за 2022 рік на 272517,3 грн., за 2023 рік на 1036678,49 грн., чим порушено вимоги пі. 181.1 ст. 181, п.183.1 ст. 183, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України.
З огляду на встановлені вище обставини, суд першої інстанції правильно встановив, що винесене податкове повідомлення-рішення №50083/10-36-24-05/3089621846 від 19.11.2024 року є законним, обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.
В обґрунтування протиправності податкового повідомлення-рішення № 50101/10-36-24-05/3089621846 від 19.11.2024 року позивач зазначає, що застосування штрафу за неподання податкової декларації з ПДВ за період, в якому позивач не мала статусу платника ПДВ, є безпідставним.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач мала стати платником податку на додану вартість з вересня 2021 року, оскільки в серпні 2021 року позивачем було перевищено ліміт в 1 000 000 грн. протягом 12 послідовних місяців.
Таким чином, перша декларація з податку на додану вартість мала бути подана позивачем за вересень 2021 року.
Проте, вказаних дій позивач не здійснила.
Пунктом 120.1. ст 120 ПК України встановлено відповідальність за неподання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, у формі штрафу в розмірі 340 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем з вересня 2021 року не подано жодної декларації з ПДВ. У зв'язку з чим, відповідачем за кожен місяць неподання декларації було застосовано штраф в розмірі 340 грн.
Відтак, з огляду на встановлені обставини, податкове повідомлення-рішення № 50101/10-36-24-05/3089621846 від 19.11.2024 року є правомірним та скасуванню не підлягає.
Положеннями пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України встановлено виключний перелік податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких з порушенням законодавчо встановлених граничних строків не тягне за собою накладення штрафних санкцій. Вказаний перелік є вичерпним та не підлягає розширеному трактуванню, наслідком чого є відсутність підстав вважати, що до позивача не можуть бути застосовані штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію в ЄРПН складених ним податкових накладних, які не надаються отримувачу (покупцю).
До 1 січня 2017 року штрафні санкції застосовувалися за порушення термінів реєстрації податкових накладних виключно тих, які підлягали наданню покупцям - платникам податку на додану вартість.
З 1 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 21 грудня 2016 року № 1797-VІІI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», яким були внесені зміни і до статті 120-1 ПК України. Ця норма зазнала змін, зокрема щодо сфери своєї дії та з 1 січня 2017 року передбачає, що штрафи не застосовуються виключно щодо «податкової накладної, що не видається одержувачеві (покупцеві), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: звільнених від оподаткування або оподатковуваних за нульовою ставкою».
Верховний Суд у постанові від 22.11.2023 року (справа №520/3212/21) зазначив, що для з'ясування дійсної мети законодавця слід звернутися до Пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України», зміст якої свідчить, що метою зазначеного законопроекту є покращення інвестиційного клімату в Україні за рахунок спрощення податкової системи та адміністрування податків, що матиме позитивний вплив на економічне зростання, залучення інвестицій та створення нових робочих місць. Законопроектом пропонується внести ряд змін до Податкового кодексу України, якими передбачається в частині податку на додану вартість, зокрема, збільшення терміну реєстрації податкових накладних та розрахунку коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (з 180 до 365 календарних днів) із одночасним встановленням штрафу щодо відсутності такої реєстрації у розмірі 50% від суми ПДВ, а також встановлення штрафу при порушенні термінів реєстрації всіх податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, в тому числі, складених на адресу неплатникам податку за виключенням певних операцій).
Суд звертає увагу, що пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України чітко визначено виключні випадки звільнення від відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, і такі виключення не стосуються реєстрації податкових накладних, що надаються отримувачу (покупцю), який не є платником ПДВ.
Так, для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, необхідна наявність двох обов'язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою (постанова Верховного суду від 20.12.2023 по справі № 820/2297/18, від 11.09.2024 по справі № 1.380.2019.00189, від 16.01.2025 по справі № 620/3810/19 ).
Оскільки в межах даної справи не встановлено наявність виключних випадків для звільнення від відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, доводи позивача у цій частині відхиляються судом як такі, що не підтверджені.
Також перевіркою встановлено відсутність реєстрації позивачем протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 ПК України, податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за 2023 рік в сумі 373282,37 грн, в зв'язку із чим до позивача правомірно було застосовано штрафні санкції в розмірі 50% від суми податку на додану вартість, зазначеної в операціях з постачання товарів.
Таким чином, податкове повідомлення - рішення №50093/10-36-24-05/3089621846 від 19.11.2024 року , яким застосовано штраф у сумі 373 281,37 грн. за відсутність реєстрації позивачем податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за 2023 рік, є законним і скасуванню не підлягає.
Верховний Суд у постановах від 30 січня 2024 року у справі № 280/4484/23, від 06 лютого 2024 року у справі № 160/10740/23, від 12 березня 2024 року у справі № 160/13661/23, від 13 березня 2024 року у справі № 120/6331/23, від 26 лютого 2025 у справі № 200/4768/23 вказав, що зменшені розміри штрафних санкцій застосовуються тільки до фактів несвоєчасної реєстрації податкових накладних, складених та зареєстрованих після 08 лютого 2023 року або податкових накладних, строк реєстрації яких не скінчився станом на день набрання чинності станом на 08 лютого 2023 року
Проте, судом першої інстанції встановлено, що позивачем порушено не граничні строки реєстрації, а взагалі не складено та не зареєстровано податкових накладних, відтак, до нього застосовують штрафні санкції, визначені пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України за не реєстрацію податкових накладних.
З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.11.2024 №50101/10-36-24-05/3089621846, № №50083/10-36-24-05/3089621846, №№50093/10-36-24-05/3089621846 прийняті Головним управлінням ДПС у Київській області відповідно до вимог чинного законодавства України, тому підстави для визнання їх протиправними та скасування відсутні.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 195, 241, 242, 243, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Сорочко Є.О.
Чаку Є.В.